Почнімо цей розділ книжки «Ключ щастя» зі слів Пророка, мир йому та благословення Аллага:
«Хто хоче віддалитися від Пекельного вогню і увійти в Рай, нехай помре вірним в Аллага і вірячи в Останній день (тобто у Вічне життя після смерті з її судом і розрахунком, з її Раєм та Пеклом), і нехай ставиться до людей так, як хотів би, щоб вони ставилися до нього».
У цих коротких словах посланця Аллага, мир йому та благословення Аллага, закладено велике правило, яким повинна керуватися людина у спілкуванні з іншими людьми. Ці слова здатні замінити собою тисячі висловлювань, цитат, лекцій, статей та проповідей. Вони короткі, але місткі (всеосяжні) й утверджують той справедливий принцип, який має бути покладено в основу людських взаємин і без дотримання якого неможливо досягти щастя. Будь-який мусульманин повинен поводитися з людьми так, як він хотів би, щоб вони поводилися з ним. Щоразу, коли ти не знаєш, як поставитися до людини, згадай про це правило і подумай: якого ставлення щодо себе в такій ситуації хотів би ти зазнати. Щоразу, коли ти хочеш вчинити з людиною так чи сяк, приміряй це на себе, поміркуй, чи сподобалось би тобі, якби так вчинили із тобою. І якщо ти хотів би такого самого поводження із собою, отже, ти чиниш відповідно до завіту (заповіту) Всевишнього, а якщо ні – ти порушуєш вимогу Творця.
Керуйся цим принципом – і станеш морально красивою людиною, ти піднімешся на високий духовний щабель, виправиш своє життя, будеш спокійним і радісним. Якщо люди дотримуватимуться цього завіту (заповіту) Пророка, мир йому та благословення Аллага, вони досягнуть великого блага, уникнуть багатьох чвар і сварок, позбудуться злості та ненависті одне до одного. Не досаждай людям, не ображай їх, не завдавай їм шкоди, адже ти не хочеш, щоб вони завдавали шкоди тобі. Не ображай їх, адже ти не хочеш, щоб вони ображали тебе. Не бреши їм, адже ти не хочеш, щоби брехали тобі. Не затримуй сплати боргу, адже ти не хочеш, щоби тобі не віддавали боргів. І, нарешті, не обманюй людей, коли вступаєш з ними у певні торгові відносини, коли купуєш чи продаєш, адже тобі самому не хочеться бути ошуканим. Ось про це – про чесність, богобоязливість і щирість у торгових і фінансових питаннях – і йтиметься в цьому і наступному розділах, якщо того побажає Всевишній Аллаг. Пророк, мир йому та благословення Аллага, мовив:
لَا يُؤْمِنُ أحَدُكُمْ، حتَّى يُحِبَّ لأخِيهِ ما يُحِبُّ لِنَفْسِهِ
«Не увірує з вас ніхто істинно, доки не бажатиме своєму братові того, чого хоче собі».
Він також мовив:
الدِّينُ النَّصِيحَةُ
«Релігія – це щире ставлення…»
Він завжди вчиняв відповідно до цього правила і навчав цього своїх послідовників. У стосунках із людьми та поводженні з ними йому не було рівних. Якщо він позичав щось, то повертав те, що краще. Повідомляється, що одного разу якийсь чоловік, у которого Пророк, мир йому та благословення Аллага, позичав верблюда, прийшов до нього і став у грубій формі вимагати повернення боргу. Посланець, мир йому та благословення Аллага, сказав своїм сподвижникам: “Віддайте йому верблюда такого ж віку, як і його верблюд”. Сподвижники сказали: «О посланник Аллага, є тільки верблюди кращого віку «Дайте йому такого верблюда», – наказав Пророк, мир йому та благословення Аллага. Отримавши дорожчого верблюда, чоловік сказав Пророкові, мир йому та благословення Аллага: «Ти розрахувався зі мною сповна, нехай нагородить тебе сповна Аллаг!» Тоді Пророк, мир йому та благословення Аллага, промовив:
إِنَّ خِيَارَ النَّاسِ أَحْسَنُهُمْ قَضَاءً
«Воістину, найкращими з людей є ті, які найкраще віддають свої борги!»
Хадіс передав Муслім, 1600.
Таких прикладів у життєписі Пророка, мир йому та благословення Аллага, тисячі. Наведемо ще один. У Пророка, мир йому та благословення Аллага, був юний сподвижник на ім’я Джабір ібн АбдуЛлаг. Одного разу він вирушив разом з Пророком, мир йому та благословення Аллага, в далеку дорогу у складі великого каравану. І ось під час одного з переїздів його верблюд знесилився і почав відставати від каравану, через що він навіть хотів відпустити його. Тут до нього під’їхав Пророк, мир йому та благословення Аллага, і спитав про причину його відставання. Джарір пояснив, що його верблюд йде повільно через знесилення, тому й відстав від інших. Тоді Пророк, мир йому та благословення Аллага, зліз зі своєї верхової тварини і став підганяти верблюда Джабіра своєю тростиною, а потім сказав Джабіру: «Сідай». Коли Джабір знову сів верхи, верблюд, який щойно ледве плівся, пожвавився і побіг так, як не бігав ніколи давніше, його навіть довелося стримувати, щоб він не обходив посланця Аллага, мир йому та благословення Аллага. Потім Пророк, мир йому та благословення Аллага, запитав Джабіра: «Чи продаси ти мені свого верблюда?» Джабір не хотів продавати верблюда, тому що використовував його для поливу, а іншого в нього не було. Але все ж таки він посоромився відмовити Пророкові, мир йому та благословення Аллага, і навіть висловив бажання віддати верблюда задарма, але Пророк, мир йому та благословення Аллага, наполягав на продажу. І тоді Джабір продав йому верблюда з тією умовою, що колись дістанеться додому. Повернувшись із поїздки, Джабір привів верблюда до Пророка, мир йому та благословення Аллага, і він розплатився з ним, проте дав йому грошей більше, ніж було обумовлено. Коли Джабір вирушив додому, Пророк, мир йому та благословення Аллага, наказав повернути його. Джабір подумав, що Пророк, мир йому та благословення Аллага, кличе його, щоб розірвати торговельну угоду, бо йому перестав подобатися верблюд, і що доведеться забрати тварину і віддати гроші. Але натомість Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав йому: «Ти думаєш, я торгувався з тобою, щоб придбати твого верблюда? Візьми свого верблюда і гроші залиш собі. Вони твої».
Ось так поводився з людьми посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага. І такого ставлення до людей він вимагав від своїх сподвижників. Один з них, на ім’я Джарір ібн АбдуЛлаг, якось сказав: «Я пообіцяв Пророкові, мир йому та благословення Аллага, що буду найкраще виконувати найкращим чином молитву (намаз), що видаватиму очисну милостиню (закят) і що буду щиро ставитися до кожного мусульманина». І Джарір дотримав своєї клятви. Одного разу він купив у якогось чоловіка коня, але невдовзі виявив, що кінь коштує більше за ту ціну, за яку він її придбав. Тоді він повернувся до продавця і сказав: «Твій кінь коштує більше, ніж ти в мене попросив. Ти продешевив», – і, сказавши це, додав йому стільки грошей, скільки, на його думку, бракувало до справжньої ціни коня. Потім він залишив продавця, але випробувавши коня, зрозумів, що його ціна більша за ту, що він сплатив вдруге. Він знову повернувся до продавця і сказав йому: «Ти знову продешевив. Твій кінь коштує ще більше», – і додав йому певну суму, яка збільшила вартість коня. Потім він поїхав і повернувся знову, і так тривало доти, доки ціна коня від двохсот дирхемів зросла до восьмисот, тобто вчетверо. Ось воістину втілення принципу: «Ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе».
Один із видатних імамів, послідовників-сподвижників, і вчений на ім’я Мухаммад ібн Васі’ якось продавав свого осла. До нього підійшов чоловік і запитав: «Чи будеш ти задоволений, якщо цей осел стане моїм?». Мухаммад ібн Васі’ відповів: «Якби я був задоволений цим, то не продавав би його».
Таким чином, цей видатний учений та імам дав правдиву відповідь, не став розхвалювати свого осла, вводячи в оману покупця і обманюючи його, і тим самим наголосив, що він хоче для інших того самого, чого хоче для себе.
Всевишній Аллаг дозволив торгівлю, зробив її одним із благих методів заробітку, але тільки за умови, що вона вестиметься в тих рамках, які означив Творець.
Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав:
«التَّاجِرُ الصَّدُوقُ الأَمِينُ مَعَ النَّبِيِّينَ وَالصِّدِّيقِينَ وَالشُّهَدَاءِ»
«Надійний, правдивий торговець-мусульманин буде в Судний день разом з пророками, найправдивішими і загиблими мучениками»
Хадіс передали Ібн Маджах, 2139; Ад-Дарак’утні, 291; Аль-Хакім, 2/6; Аль-Албані назвав його хорошим у «Ас-Сільсиляту Ас-Сахіха», 3453.
Таким чином, торговця, бізнесмена, підприємця, який увірував і віддався Всевишньому Творцеві, поклоняючись Йому Одному і зрікшись поклоніння всьому, що крім Нього, і який веде свої торгові справи правдиво та чесно, пам’ятаючи про постійне спостереження та контроль Всевишнього та боячись перейти проведені Їм межі, такого торговця чекає на задоволеність і милість Аллага і в цьому світі, і у Вічному світі. Аллаг робить його торгівлю благословенною, дарує йому благодатний достаток, примножує йому від Своїх милостей і щедрот, а у Вічному світі, в Судний день удостоїть його честі опинитися разом з тими, кого Він облагодіяв, з кращими супутниками – пророками, правдивими праведниками і загиблими мучениками.
Торговець, яким задоволений Аллаг і якому Він дає Свою благодать, – це той, хто заробляє свої доходи дозволеними Аллагом способами, а не наживається на обмані людей чи продажу заборонених Аллагом речей, таких як спиртне, наркотики, свинина тощо.
Торговець, яким задоволений Аллаг, – це той, хто вдячний Аллагу, витрачає зароблені гроші на благі справи, не на те, що гнівить Всевишнього.
Торговець, яким задоволений Аллаг, – це той, хто видає зі свого майна очищувальну милостиню – закят, хто виділяє частину своїх доходів на допомогу бідним і сиротам, на розповсюдження корисних книжок і корисного знання, на будівництво мечетей і доріг, на копання колодязів та забезпечення людей водою, а також інші богоугодні справи. Якось посланник Аллага, будучи в Медині, вийшов, щоб вирушити до місця молитви, і побачив людей, які були зайняті торгівлею: щось купували та продавали. «О торговці!» – звернувся він до них. Всі одразу відповіли на його поклик і спрямували до нього свої обличчя та погляди в очікуванні того, що він скаже. Він же промовив:
إنَّ التُّجارَ يُبعثون يومَ القيامةِ فُجارًا؛ إلا من اتَّقى اللهَ، وبَرَّ وصدق
«Воістину, торговці в Судний день виявляться нечестивцями, крім тих, що боялися Аллага, були благочестиві, робили добро і були правдиві»
Хадіс передали Ат-Тірмізі, 1210; Ібн Маджах, 2146; Ібн Хіббан, 4910; Аль-Албані назвав його хорошим у «Ас-Сільсилят Ас-Сахіха», 994.
Іншим разом він звернувся до торговців із такими словами:
يا معشرَ التُّجَّارِ إنَّ البيعَ يحضرُهُ الحلِفُ واللَّغوُ فشوبوهُ بالصَّدقةِ
«О торговці! Справді, торгові справи часто супроводжуються марнослів’ям і клятвами, тож розбавляйте вашу торгівлю милостинею».
Хадіс передали Абу Давуд, 3326; Ат-Тірмізі, 1208; Ан-Насаї, 4463; Аль-Албані назвав його достовірним у «Сахіх Абу Давуд», 2845.
Торговець, яким задоволений Аллаг, – це той, хто не забуває, що все, що він має, даровано Йому Всевишнім і не приписує свій достаток своїм заслугам, кажучи, подібно до багатія Каруна: «Це дано мені завдяки моєму знанню», тобто «моєму знанню про те, як потрібно заробляти гроші». Торговець, яким задоволений Аллаг, – це той, кого його торговельні та комерційні справи не відвертають від поминання Аллага, від намазу та інших релігійних обов’язків. Всевишній похвалив людей, яких торговельні справи не відвертають від служіння Йому, сказавши:
فِي بُيُوتٍ أَذِنَ اللَّهُ أَن تُرْفَعَ وَيُذْكَرَ فِيهَا اسْمُهُ يُسَبِّحُ لَهُ فِيهَا بِالْغُدُوِّ وَالْآصَالِ (36) رِجَالٌ لَّا تُلْهِيهِمْ تِجَارَةٌ وَلَا بَيْعٌ عَن ذِكْرِ اللَّهِ وَإِقَامِ الصَّلَاةِ وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ ۙ يَخَافُونَ يَوْمًا تَتَقَلَّبُ فِيهِ الْقُلُوبُ وَالْأَبْصَارُ (37) لِيَجْزِيَهُمُ اللَّهُ أَحْسَنَ مَا عَمِلُوا وَيَزِيدَهُم مِّن فَضْلِهِ ۗ وَاللَّهُ يَرْزُقُ مَن يَشَاءُ بِغَيْرِ حِسَابٍ (38)
«[Такий світильник] — у будинках, які дозволив побудувати Аллаг та в яких згадується Його ім’я. Там Його прославляють зранку та ввечері чоловіки, яких ні купівля, ні продаж не відривають від згадування Аллага, звершення молитви й виплати закяту. Вони бояться того Дня, коли здригнуться серця й застигнуть погляди, щоб Аллаг нагородив їх за найкраще з того, що вони робили, та ще додав із ласки Своєї (щоб Аллаг віддав їм якнайкраще за те, що вони зробили, і примножив їм від Своїх щедрот). Аллаг наділяє, кого побажає, без відплати!»
Коран, сура «Ан-Нур» (Світло), 24:36-38.
Продовжимо нашу розмову в наступному розділі, іншааЛлаг. Хай береже вас Всевишній Аллаг!
1 Response
[…] Перша хутба […]