Послання до торговців. Частина друга

В одному з хадісів Пророка, мир йому та благословення Аллага, йдеться про людину, котра, пливучи на кораблі, продавала людям якийсь напій, потай підмішуючи до нього воду. З нею була мавпа. Раптом вона схопила гаманець із грошима цієї людини і залізла на щоглу корабля. Опинившись там, тварина почала виймати монети з гаманця й кидати їх по одній униз. Одну монету мавпа кидала в море, а другу – на палубу, одну – в море, другу – на палубу, і продовжувала робити це, доки поділила гроші на дві половини, одна з яких вціліла, а друга потонула в морі.

Ми випередили нашу бесіду цією правдивою розповіддю не випадково. Як ви пам’ятаєте, у попередньому розділі ми почали розмову про те, якими принципами повинні керуватися мусульмани у торгових та комерційних справах, здійснюючи купівлю та продаж. Дивовижна історія про мавпочку є вказівкою на важливий принцип торгівлі – недопущення шахрайства та обману. Всевишній вселив мавпі знищити ті гроші, які її господар заробив нечесним шляхом. У цій історії криється повчання для кожної розумної людини: майно, отримане нечесним, богопротивним шляхом ніколи не йде на користь. На людину чекає розплата за скоєний обман вже в цьому світі. Причому, зовсім не обов’язково, що гроші, зароблені праведно й чесно, відокремляться від грошей, зароблених гріховно, на очах їхнього власника, як це сталося в історії з мавпою. Найчастіше відбувається так, що Аллаг просто позбавляє майно людини благодаті (бараки), і гроші йдуть або на лікування хвороб, або на позбавлення від в’язниці, або на вигодовування сина чи дочки, які, ставши дорослими, не виявляють щодо батьків жодної ні подяки, ні поваги. Не випадково кажуть у народі: те, що дісталося забороненим шляхом, забирає вітер.

Повідомляється, що одна людина торгувала молоком і розбавляла його водою, і ось одного разу запанувала стихія, і водний потік забрав її стадо. Вода, якою чоловік розбавляв молоко, знищила те, що було джерелом його молока, – худобу. Він почав ридати, вигукуючи: «Крапля по краплі – і ось вода перетворилася на бурхливий потік!» Це кара за те, що приготували твої руки, і воістину Аллаг не пригнічує Своїх рабів.

Але страшніше за земне покарання те, що чекає людей, які торгують неправильно і нечесно, після смерті, в житті Вічному.

Обман у торгових та фінансових операціях є великим гріхом і прирікає людину на гнів Аллага.

Одним з найпоширеніших видів обману в торгівлі є обвішування або обмірювання. У Корані навіть є окремий розділ – сура, що називається Аль-Мутаффіфін (Ті, що міряють неправдиво). У ній мовиться:

وَيْلٌ لِلْمُطَفِّفِينَ الَّذِينَ إِذَا اكْتَالُوا عَلَى النَّاسِ يَسْتَوْفُونَ وَإِذَا كَالُوهُمْ أَوْ وَزَنُوهُمْ يُخْسِرُونَ ألا يَظُنُّ أُولَئِكَ أَنَّهُمْ مَبْعُوثُونَ لِيَوْمٍ عَظِيمٍ يَوْمَ يَقُومُ النَّاسُ لِرَبِّ الْعَالَمِينَ

«Лихо тим, що міряють неправдиво! Беручи сповна, коли відмірюють люди їм! А коли самі міряють або зважують, то завдають збитків іншим! Хіба не думають вони, що воскреснуть? У День великий, День, коли постануть люди перед Господом світів?

Коран, сура аль-Мутаффіфін (Ті, що міряють неправдиво), 83:1-6.

Повідомляється, що коли Пророк, мир йому та благословення Аллага, прибув до Медини, здійснивши переселення з Мекки, в місті був чоловік на ім’я Абу Джухейна, який мав два мірники: одним він відмірював товар для людей, коли продавав його, а другим відмірював собі, коли купував товар у інших. І тоді Всевишній послав ці аяти. У них Він загрожує горем тим, хто обважує! Ці люди, якщо хтось відмірює або відважує для них, вимагають повного дотримання своїх прав, а коли самі відважують або відмірюють для інших, тоді завдають шкоди і не додають належного. Як же вони не думають про майбутню зустріч з Аллагом, про очікуваний їх справедливий розрахунок, як не бояться кари Всевишнього і потойбічних мук?! Саме цей гріх практикував один із занапащених Аллагом народів – народ Мадьяна. Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав:

ولا انتقَصوا المكيالَ والميزانَ إلَّا أُخِذُوا بالسِّنينَ وشِدَّةِ المؤنةِ وجورِ السُّلطانِ عليهم

«Якщо люди починають обвішувати чи обмірювати, їх обов’язково досягають неврожайні роки, важке добування хліба насущного і несправедливість правителів»

Хадіс передав Ібн Маджах, 4019; Аль-Албані назвав його достовірним у «Сахіх Ібн Маджах», 3246.

Один із видатних імамів та ісламських вчених Малік ібн Дінар розповів, що якось він зайшов до свого сусіда, котрий помирав, і побачив, що той увесь час повторює слова: «Дві гори з пекельного вогню! Дві гори з вогню!». «Що таке ти кажеш?» – запитав його Малік. «О Абу Яхья! – відповів сусід. – У мене було два мірники: одним я відмірював для людей, а іншим для себе!» Ці два мірники здалися йому тепер двома горами з пекельного вогню. Малік підвівся і, схопивши мірники, почав бити їх один об одного. Сусід вигукнув: «О Абу Яхья! Щоразу, коли ти б’єш їх один об одного, стає ще страшніше і жахливіше!» І потім він помер, не оговтавшись від хвороби.

Обвішування та обмірювання – це одна з форм злодійства та віроломства. Аллаг каже, що на обважувальних чекає «вайль». Що це таке? Це велика і жахлива мука, а також назва однієї з пекельних долин, жар якої такий великий, що якби в неї потрапили гори цього світу, то розтанули б у ній. Один із наших праведних попередників розповів, що одного разу він зайшов до хворого, котрий помирав, і почав нагадувати йому про те, що потрібно вимовити слова «Ля іляга ілля-Ллаг, Мухаммад расулю-Ллаг». Але той ніяк не міг вимовити цих слів. «Що з тобою, мій брате, я нагадую тобі про ці слова, а твій язик не хоче вимовляти їх?!» Тоді хворий відповів: «О мій брате, язичок терезів не дає говорити моєму язику». «Невже ти обважував людей?» – здивувався відвідувач. «О ні, присягаюся Аллагом! – відповів той, але бувало, що я довго не перевіряв точність своїх ваг». Задумайтеся, якщо такий кінець людини, яка не вивіряла ваг, то що ж чекати тому, хто обвішує на них, якщо не розкається у своєму гріху?! Способів обвішування придумано безліч: іноді продавець кидає товар на ваги, але тільки той торкнеться чаші, одразу прибирає його до того, як ваги покажуть точну вагу. Інші тримають сухий, але гігроскопічний товар у вологій кімнаті, щоб той увібрав воду і став важчим. Дехто робить виїмку в дні гирі, щоб та полегшала. Є й такі, котрі непомітно тиснуть на ваги рукою чи ногою. Деякі продавці навчилися обманювати навіть на електронних вагах, наприклад, роблячи калібрування, ставлять на ваги дев’ятсот грамів, а записують їх як кілограм, і виходить, що товар завжди важить більше за свою реальну вагу на десять відсотків.

Одного разу Ібн Умар проходив повз торговця і сказав йому: «Бійся Аллага і дотримуйся ваги і міри, бо ті, що обважують і обмірюють, стоятимуть у Судний день доти, доки їх піт не досягне середини їхніх вух».

Ще один попередник сказав: «Горе тому, хто продає за зернятко, яке недоважив, Рай, ширина якого дорівнює небесам і землі, і горе тому, хто купує собі болісну пекельну кару за зернятко, яке забирає надміру».

Ще один вид обману в торгівлі – це коли приховують недолік товару. Одного разу Пророк, мир йому та благословення Аллага, проходив повз людину, яка продавала зерно. Зерно лежало гіркою і здавалося сухим і добротним. Пророк, мир йому та благословення Аллага, засунув руку в зерно глибше, і його пальці відчули вологу. «Що це таке, о господар зерна?» – спитав він. «На моє зерно потрапив дощ, о посланець Аллага», – пояснив чоловік. «Чому ж ти не виклав мокре зерно поверх гірки, щоб його могли бачити люди? – здивувався Пророк, мир йому та благословення Аллага. А потім додав: «Хто обманює, той не має до мене стосунку. Не можна приховувати вади товару, знаючи про них. Потрібно чесно розповісти про них покупцеві».

Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав із приводу двох людей, які укладають торговельну угоду:

فإنْ صَدَقا وبَيَّنا بُورِكَ لهما في بَيْعِهِما، وإنْ كَذَبا وكَتَما مُحِقَ بَرَكَةُ بَيْعِهِما

«Якщо вони (тобто покупець і продавець) будуть правдиві і роз’яснять одне одному як є (все, що пов’язано з якістю товару та оплатою), то їхня торгівельна угода буде благословенною та благодатною, якщо ж вони приховують правду і збрешуть одне одному, то їхня торговельна угода буде позбавлена благословення та благодаті».

Хадіс передали Аль-Бухарі, 2079; Муслім, 1532.

На жаль, приховування недоліку товару – дуже поширене явище. Багато хто навіть вважає це неодмінною умовою успішної торгівлі, а вміння приховати недолік товару розцінюють як торговельне мистецтво. Продавці овочів та фруктів прикривають зіпсований товар якісним, продавці автомобілів, мобільних телефонів, побутової та електронної техніки приховують від покупців невідповідність товару запровадженим вимогам.

Продавці харчових продуктів приховують точну дату виробництва продукції або їхнього справжнього виробника, а іноді навіть їх невідповідність медичним нормам.

Додатковий дохід, отриманий від приховування недоліку товару, є забороненим (харам), і не може завдати людині нічого, крім шкоди.

Ще одна форма обману під час торгівлі – хибна клятва для збуту товару. Пророк, мир йому та благословення Аллага, вказав на те, що в Судний день одним із тих, з ким Всевишній не заговорить, на кого Він не подивиться і кому приготоване болісне покарання, буде людина, котра продає іншій товар і при цьому брехливо клянеться Аллагом, що сама купила його за таку ціну, і покупець вірить їй. Клятва, висловлена з метою незаконного заволодіння чужим майном, – один із найбільших гріхів.

Дуже часто продавці брехливо клянуться покупцям, що придбали товар за такою ціною, щоб переконати їх, що мають зовсім невеликий прибуток і тому не можуть віддати товар дешевше; іноді, коли покупець просить поступитися й продати товар дешевше, продавець клянеться, що до нього підходив інший покупець і пропонував таку саму абу більшу ціну, але він не погодився віддати за неї свій товар. Багато продавців брешуть, що річ, яка продається ними, – остання, що вони вже розпродали весь товар цього виду, і тим самим змушують покупців поспішити з покупкою. Обманюють посередники, орендарі, партнери, орендодавці. Обманюють навіть лікарі: прописують пацієнтові ліки, прагнучи отримати бонуси від фармацевтичних фірм, хоча є такі ж ліки, але за нижчою ціною, або призначають пацієнтам аналізи, яких ті не потребують.

Як багато людей виправдовують своє шахрайство у торгівлі і те, що вони набувають майна забороненим шляхом, посилаючись на своє тяжке фінансове становище, на те, що таке життя, на те, що так робить багато хто.

Але хіба це може бути виправданням?

Адже кожен страждатиме сам за себе, і ніхто не понесе тягар чужого гріха.

Кожну вівцю вішають за її ногу. Той, хто живить своє тіло їжею, отриманою забороненим шляхом, і дурить людей, тому Всевишній не відповідає на благання. Пророк, мир йому та благословення Аллага, розповів про мандрівника, який простягає руки до неба і волає до Аллага, але не отримує відповіді, тому що його їжа, питво, одяг – харам, заборонені.

О людино, яка заробляє свій хліб несправедливо, знай, що навіть ті кошти, які ти витрачаєш на богоугодну мету, не будуть прийняті від тебе Аллагом, якщо вони отримані забороненим шляхом. Пророк, мир йому та благословення Аллага, мовив:

من اكتسب مالاً من مأثم فوصل به رحمه، أو تصدق به، أو أنفقه في سبيل الله، جمع ذلك كله جميعاً فقذف به في نار جهنم

«Хто отримав гроші гріховним способом, та витратив їх на допомогу родичам, милостиню чи на шляху Аллага, то це буде зібрано воєдино і кинуто в пекельний вогонь»

Хадіс приводиться в «Аль-Марасіль Лі-Абу Давуд», 131; Аль-Албані назвав його хорошим у «Сахіх Ат-Тарг’їб Ат-Тархіб», 1721.

Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав, що людина в День суду не зможе зрушити зі свого місця, поки не дасть Аллагу звіт, як він заробляв своє майно і на що його витрачав. Виявляймо терпіння і задовольняймося тим благим наділом (їжа, гроші), який Аллаг дозволяє нам заробити дозволеним способом. Тому, хто боїться Аллага і не зазіхає на заборонене, Всевишній дає вихід та полегшення. Він сказав:

وَمَنْ يَتَّقِ اللَّهَ يَجْعَلْ لَهُ مَخْرَجًا * وَيَرْزُقْهُ مِنْ حَيْثُ لَا يَحْتَسِبُ

«Хто боїться Аллага, тому Він дає вихід та наділяє звідти, звідки той і не чекає».

Коран, Сура «Ат-Таляк» (Розлучення), 65:2-3.

Нехай Всевишній простить усіх вірян – і чоловіків і жінок, живих з них і мертвих, нехай Він дарує нам благо у світі земному та у світі Вічному. Амінь.

Перша частина