Третя частина
Чому ми вивчаємо тавхід
ЗНАЙ, ХАЙ НАСТАВИТЬ АЛЛАГ ТЕБЕ НА ШЛЯХ ПОКОРИ ЙОМУ, ЩО АЛЬ-ХАНІФІЙЙЯ, ЯКА Є РЕЛІГІЄЮ ІБРАГІМА, ПОЛЯГАЄ В ПОКЛОНІННІ ОДНОМУ АЛЛАГОВІ, ЩИРО ПРИСВЯЧУЮЧИ ЙОМУ РЕЛІГІЮ. ЦЕ АЛЛАГ ПОВЕЛІВ УСІМ ЛЮДЯМ І ДЛЯ ЦЬОГО СТВОРИВ ЇХ. ВСЕВИШНІЙ СКАЗАВ: “Я СТВОРИВ ДЖИННІВ І ЛЮДЕЙ ТІЛЬКИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБИ ВОНИ ПОКЛОНЯЛИСЯ МЕНІ” (Аз-Зарійат 51:56).
НАЙБІЛЬШИМ ІЗ ВЕЛЕНОГО АЛЛАГОМ Є ТАВХІД. ЦЕ ПРИСВЯТА ПОКЛОНІННЯ ОДНОМУ ЛИШЕ АЛЛАГОВІ.
НАЙБІЛЬШИМ ІЗ ЗАБОРОНЕНОГО АЛЛАГОМ Є ШИРК. ЦЕ ПОКЛОНІННЯ КОМУ-НЕБУДЬ І ЗВЕРНЕННЯ З БЛАГАННЯМ ДО КОГО-НЕБУДЬ ПОРЯД З НИМ. ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є ВИСЛОВЛЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО: “ПОКЛОНЯЙТЕСЯ АЛЛАГОВІ І НЕ ДОЛУЧАЙТЕ ДО НЬОГО НІЧОГО В СПІВТОВАРИШІ” (Ан-Ніса 4:36).
Це третя частина “Трьох основ” відповідно до згаданого нами змісту. Перша частина була присвячена чотирьом питанням, друга частина – трьом питанням, ця ж частина про те, чому ми вивчаємо тавхід. Ми вже згадували про те, що автор завжди звертає увагу на це питання, бо існують ті, хто бореться проти заклику Ахлю-с-сунна ва-ль-джама’а до вивчення тавхіду та навчання йому інших. З роз’ясненням питання “чому ми вивчаємо тавхід?” ми, з дозволу Аллага, зустрінемося також під час вивчення “Чотирьох правил”, і під час вивчення “Кітаб ат-тавхід”, і під час вивчення “Кашф аш-шубухат”, і під час вивчення інших книг автора. Як було зазначено на першому уроці, ми повинні вивчати тавхід і навчати йому інших тому що:
– ми створені для цього;
– це право Аллага щодо Його рабів;
– не увійде до Раю ніхто, крім єдинобожників;
– тавхід дає людині постійну і стабільну безпеку, умиротворення, спокій, безтурботність, дає можливість
відчути солодкість віри;
– Аллаг не приймає жодного діяння без тавхіду;
– тавхід – запорука наставляння нас Аллагом на прямий шлях;
– тавхід – причина отримання заступництва (шафа’ата) Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає;
– Пророки та їхні послідовники починали свій заклик саме з цього: “Скажи: це мій шлях – я закликаю до Аллага на основі знання, а також ті, хто пішов за мною. Пресвятий Аллаг, я – не з багатобожників” (Коран, 12:108).
– Ми потребуємо тавхіду більше, ніж їжі та пиття.
ЗНАЙ, ТАК НАСТАВИТЬ АЛЛАГ ТЕБЕ НА ШЛЯХ УПОКОРЕННЯ ЙОМУ,
Тут автор втретє молиться за учня і читача.
ЩО АЛЬ-ХАНІФІЙЙА, ЯКА Є РЕЛІГІЄЮ ІБРАГІМА, ПОЛЯГАЄ В ПОКЛОНІННІ ОДНОМУ АЛЛАГОВІ, ЩИРО ПРИСВЯЧУЮЧИ ЙОМУ РЕЛІГІЮ.
Аль-ханіфіййа – це релігія, що відхилилася від багатобожжя і побудована на чистому поклонінні тільки Аллагові (іхляс) і єдинобожжі (тавхід). Всевишній сказав:
إن إبراهيم كان أمة قانتا لله حنيفا ولم يك من المشركين
“Воістину, Ібрагім був імамом, покірним Аллагові, ханіфом і не був з-поміж багатобожників” (16:120).
Буквальне, мовне значення слова “ханіф” – “той, хто відхилився”. У термінології релігії, ханіф – це той, хто відхилився, відвернувся від багатобожжя (ширку) і попрямував, спрямувався до Аллага.
Аль-Ахнаф ібн Кайс – один з відомих послідовників сподвижників (табі’і), мухадрам, тобто людина, що застала період життя Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, але не зустрічалася з ним[1]. “Аль-Ахнаф” – це не ім’я, а прізвисько Ібн Кайса. Воно походить від того самого кореня, що й слово “ханіф”, і було дано йому з тієї причини, що під час ходьби його нога весь час відхилялася всередину.
ЦЕ АЛЛАГ ПОВЕЛІВ УСІМ ЛЮДЯМ І ДЛЯ ЦЬОГО СТВОРИВ ЇХ. ВСЕВИШНІЙ СКАЗАВ: “Я СТВОРИВ ДЖИНІВ І ЛЮДЕЙ ТІЛЬКИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБИ ВОНИ ПОКЛОНЯЛИСЯ МЕНІ” (Аз-Зарійат 51:56).
Аллаг створив людей для певної мети – поклоніння (‘ібада). Під “поклонінням” (‘ібада) мається на увазі єдинобожжя (тавхід), як на це вказав Ібн Аббас, хай буде задоволений ним Аллаг. Він сказав: “Усяке поклоніння, що наказується в Корані, означає тавхід“. Тому що жодне поклоніння не буде дійсним і справжнім поклонінням без іхлясу, тобто щирого його здійснення заради одного Аллага, і без відповідності його шляху Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає (аль-мутаба’а).
Наприклад, слова Всевишнього “О люди, поклоняйтеся вашому Господу” означають: “сповідуйте тавхід щодо вашого Господа, поклоняючись тільки Йому (ваххіду Раббакум)”. Слова “Я створив джинів і людей для того, щоб вони поклонялися Мені” означають: “щоб вони сповідували тавхід, поклоняючись Мені одному, присвячуючи поклоніння Мені одному і нічому більше”.
Наведемо приклад: якщо людина візьме телефон і почне ним рити землю, що ми про неї скажемо? – Божевільна! Тому що вона не знає, що телефон призначений не для копання землі, а для дзвінків, зв’язку. Аллаг створив рабів і привів їх у цей світ з конкретною метою – поклоніння Йому, і якщо людина зайнята в цьому світі не поклонінням Аллагові, а іншою метою, значить вона використовує це тіло і це життя не за призначенням, як і той, хто використовує телефон для копання ґрунту. Тобто ти зобов’язаний знати, що причиною твого перебування в цьому світі і твоєї появи в цьому світі є поклоніння. Поклоняйся Аллагу, і в тебе все буде гаразд. Ось чому Всевишній сказав:
ومن أعرض عن ذكري فإن له معيشة ضنكا ونحشره يوم القيامة أعمى (124) قال رب لم حشرتني أعمى وقد كنت بصيرا (125) قال كذلك أتتك آياتنا فنسيتها وكذلك اليوم تنسى (126)
“А хто відвернеться від Мого Нагадування, того чекає тяжке життя, а в День воскресіння Ми воскресимо його сліпим. І скаже він: “Господи! Чому Ти воскресив мене сліпим, якщо раніше я був зрячим?”. Аллаг скаже: “Ось так! Наші знамення з’явилися до тебе, але ти віддав їх забуттю. Таким же чином сьогодні ти сам будеш відданий забуттю” (20:124-126).
У місяць Рамадан, хай дозволить нам Аллаг дожити до нього, ти постиш вдень, молишся вночі і робиш стільки діянь, скільки не робиш в інший час, і при цьому почуваєшся особливо добре. Чому? Тому що підкоряєш свою душу і використовуєш своє тіло для того, для чого ти створений. Адже неможливо, щоб це тіло і ця душа знаходили спокій, справжнє задоволення й умиротворення інакше, як під час поклоніння Аллагові. Ось чому Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, звертався до свого муедзина Біляля зі словами:
أرحنا بها يا بلال
“Принеси нам відпочинок за допомогою намазу, о Біляль!” (Сахіх аль-Джамі’).
Він, хай благословить його Аллаг і вітає, також говорив:
وجعلت قرة عيني في الصلاة
“Насолодою очей моїх зроблений намаз” (Сахіх ан-Насаї).
Таким чином, поклоніння – це мета створення джинів і людей, і якщо людина зайнята не цим, то вона нещасна. Ібн аль-Каййім сказав про тих, хто не бажає бути рабом, котрий поклоняється Творцеві:
فروا من رق خلقوا له وبلوا برق النفس والشيطان
“Вони втекли від рабства, для якого створені, і опинилися в рабстві у свого его (нафса) і шайтана”.
Людина створена для того, щоб бути рабом Аллага, і якщо вона почне тікати від рабського служіння Аллага, то потрапить у рабство до нафса і шайтана.
Крім того, поклоніння Аллагу – причина для відкриття дверей до достатку й отримання частки (ризк).
Всевишній сказав:
ومن يتق الله يجعل له مخرجا * ويرزقه من حيث لا يحتسب
“А хто боїться Аллага, тому Він дає вихід і подає звідти, звідки він і не очікує” (65:2, 3)
Ось чому в Корані слідом за аятом “Я створив джинів і людей тільки для того, щоб вони поклонялися Мені” Аллаг говорить:
ما أريد منهم من رزق وما أريد أن يطعمون (57) إن الله هو الرزاق ذو القوة المتين
“Я не хочу від них ніякої частки і не хочу, щоб вони годували Мене. Воістину, Аллаг є Тим, хто наділяє прожитком, Володіє могутністю, Міцним” (51:57, 58)…
НАЙВЕЛИЧНІШИМ З ВЕЛЕНОГО АЛЛАГОМ Є ТАВХІД. ЦЕ ПОСВЯТА ПОКЛОНІННЯ ОДНОМУ ЛИШЕ АЛЛАГОВІ.
Найвеличніше і найважливіше з наказаного Аллагом – це тавхід, тому що Аллаг приймає діяння тільки за його наявності, і до нього закликали всі пророки і посланці, мир їм і благословення Аллага. Автор дав таке визначення тавхіду: тавхід – це присвята поклоніння одному лише Аллагові. Це визначення не суперечить тому, яке було згадано нами раніше і згідно з яким:
Тавхід – це визнання єдності Аллага в тому, що притаманне тільки Йому, чи то панування, чи то обожнювання (право на чиєсь поклоніння), чи то імена й атрибути.
НАЙБІЛЬШИМ ІЗ ЗАБОРОНЕНОГО АЛЛАГОМ Є ШИРК. ЦЕ ПОКЛОНІННЯ БУДЬ-КОМУ І ЗВЕРНЕННЯ З БЛАГАННЯМ ДО БУДЬ-КОГО, ОКРІМ АЛЛАГА.
Найбільша і найголовніша із заборон Аллага – заборона на ширк. Більше того, заборона ширку важливіша, головніша й суворіша за заборону на перелюб, лихварство, злодійство тощо. Всевишній сказав:
إن الله لا يغفر أن يشرك به ويغفر ما دون ذلك لمن يشاء ومن يشرك بالله فقد افترى إثما عظيما
“Аллаг не прощає, коли Йому надають співтоваришів, але прощає те, що менше за це, кому забажає. І хто долучив до Аллага співтоваришів, той вигадав великий гріх” (4:48).
Коли ми, з дозволу Аллага, вивчатимемо “Кітаб ат-тавхід”, то розглянемо різницю між великим і малим ширком. Ширк ділиться на два види: великий і малий. Той, хто чинить великий ширк, якщо помре, не покаявшись у ньому, увійде в пекельний вогонь назавжди (халідан мухалляда). Якщо ж така людина встигне покаятися в той час, коли приймається покаяння (тавба), тобто до того, як душа підійде до горла або сонце зійде із заходу, то Аллаг прийме її покаяння, хоч яким би не був ширк – великим чи малим. Той же, хто зробить малий ширк і помре, не покаявшись у ньому, той буде підданий покаранню за ступенем і в міру свого ширку, а потім увійде до раю, тобто не залишиться в пеклі назавжди.
ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є ВИСЛОВЛЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО: “ПОКЛОНЯЙТЕСЯ АЛЛАГОВІ І НЕ ДОЛУЧАЙТЕ ДО НЬОГО НІЧОГО В СПІВТОВАРИШІ” (Ан-Ніса 4:36).
Таким чином, Аллаг наказав поклонятися Йому. Як ми вже говорили, поклоніння, що наказується в Корані, завжди означає тавхід. “Поклоняйтеся Аллагові” означає: присвячуйте поклоніння Одному лише Аллагові, сповідуючи тавхід. Таке тлумачення дав Ібн Аббас.
“нічого” (шаййан) – слово перебуває в невизначеному стані в контексті заборони, отже, охоплює всі види багатобожжя та поклоніння всьому, що окрім Аллага: ангелам, пророкам, праведникам, угодникам тощо.
[1] Повідомляється, що сам Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, звернувся до Аллага з благанням за нього. Прославився своєю стриманістю та розсудливістю. Умар ібн аль-Хаттаб назвав його ватажком жителів Басри (саййід ахлі-ль-Басра). Помер у 67 році від хіджри.
Попередня Лекція №03. Друга частина. Три питання
Наступна Лекція №05. Частина четверта. Роз’яснення трьох основ
