Лекція №06. Як ти пізнав свого Господа?

ЯКЩО Ж ТЕБЕ ЗАПИТАЮТЬ: “ЯК ТИ ПІЗНАВ СВОГО ГОСПОДА?” – ТО СКАЖИ: “ЗА ЙОГО ЗНАМЕННЯМИ І ТВОРІННЯМИ”.

ДО ЙОГО ЗНАМЕНЬ НАЛЕЖАТЬ НІЧ І ДЕНЬ, СОНЦЕ І МІСЯЦЬ. ЙОГО ТВОРІННЯМИ Є СІМ НЕБЕС І СІМ ЗЕМЕЛЬ ТА ТІ, ХТО В НИХ, І ВСЕ, ЩО МІЖ НИМИ. ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є ВИСЛОВЛЮВАННЯ ВСЕВИШНЬОГО: “СЕРЕД ЙОГО ЗНАМЕНЬ – НІЧ І ДЕНЬ, СОНЦЕ І МІСЯЦЬ. НЕ ПАДАЙТЕ НИЦЬ НІ ПЕРЕД СОНЦЕМ, НІ ПЕРЕД МІСЯЦЕМ, А ПАДАЙТЕ НИЦЬ ПЕРЕД АЛЛАГОМ, ЯКИЙ СТВОРИВ ЇХ, ЯКЩО ЙОМУ ВИ ПОКЛОНЯЄТЕСЯ” (Фуссілат 41:37).

ВСЕВИШНІЙ ТАКОЖ СКАЗАВ: “ВОІСТИНУ, ВАШ ГОСПОДЬ – АЛЛАГ, ЯКИЙ СТВОРИВ НЕБЕСА І ЗЕМЛЮ ЗА ШІСТЬ ДНІВ, А ПОТІМ ЗІЙШОВ НА ПРЕСТОЛ. ВІН ПОКРИВАЄ НІЧЧЮ ДЕНЬ, ЯКИЙ ПОСПІШНО ЗА НЕЮ СЛІДУЄ. СОНЦЕ, МІСЯЦЬ І ЗІРКИ – ВСІ ВОНИ ПОКІРНІ ЙОГО ВОЛІ. ХІБА НЕ ЙОМУ НАЛЕЖАТЬ СТВОРЕННЯ І ПОВЕЛІННЯ?! БЛАГОСЛОВЕН АЛЛАГ, ГОСПОДЬ СВІТІВ” (Аль-А’раф 7:54).

ТОЙ, ХТО Є ГОСПОДОМ, ТОЙ І ЗАСЛУГОВУЄ НА ПОКЛОНІННЯ. ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є ВИСЛОВЛЮВАННЯ ВСЕВИШНЬОГО: “О ЛЮДИ! ПОКЛОНЯЙТЕСЯ ВАШОМУ ГОСПОДУ, ЯКИЙ СТВОРИВ ВАС І ТИХ, ХТО БУВ ДО ВАС, – МОЖЛИВО, ВИ ЗЛЯКАЄТЕСЯ. ВІН ЗРОБИВ ДЛЯ ВАС ЗЕМЛЮ ЛОЖЕМ, А НЕБО – СКЛЕПІННЯМ, ЗВІВ З НЕБА ВОДУ І ВИРОСТИВ НЕЮ ПЛОДИ ДЛЯ ВАШОГО ПРОЖИТКУ. ТОЖ НЕ ПРИДАВАЙТЕ АЛЛАГОВІ РІВНИХ, АДЖЕ ВИ ЗНАЄТЕ!” (Аль-Бакара 2:21-22).

ІБН КАСИР (ХАЙ ЗМИЛУЄТЬСЯ НАД НИМ АЛЛАГ) СКАЗАВ: “ТВОРЕЦЬ УСЬОГО ЦЬОГО – САМЕ ВІН ГІДНИЙ ПОКЛОНІННЯ”.

ЯКЩО Ж ТЕБЕ ЗАПИТАЮТЬ: “ЯК ТИ ПІЗНАВ СВОГО ГОСПОДА?” – ТО СКАЖИ: “ЗА ЙОГО ЗНАМЕННЯМИ І ТВОРІННЯМИ”.

Віра в Аллага містить у собі чотири складові: віра в існування Аллага, віра в Його єдиність як Господа (тавхід ар-рубубіййа), віра в Його єдиність як істинного Бога (тавхід аль-улухіййа), віра в Його єдиність у володінні божественними іменами та атрибутами (тавхід аль-асма ва-с-сифат).

Доказів існування Аллага загалом чотири:

1. Розум;
2. Фізичне сприйняття;
3. Природа;
4. Шаріатські тексти.

Те, що навів автор, є доказом із шаріатських текстів, текстів одкровення (даліль нак’лі) і водночас доказом розуму. Здоровий, нормальний розум, що зберігся у своєму природному вигляді, погоджується з усім, що стверджується в шаріаті та шаріатських текстах. Якщо ж чийсь розум не згоден зі сказаним у текстах Божественного одкровення, то це вказує на порочність, зіпсованість, ненормальний стан такого розуму. Автор розбирає питання “За допомогою чого ти пізнав свого Господа?” і дає на нього відповідь: “За допомогою Його знамень і творінь”. По суті, кожне творіння є знаменням і доказом на існування Всевишнього Творця. Автор згадує творіння і знамення окремо, хоча кожне творіння є знаменням, що підтверджують існування Творця. Що ж у такому разі він має на увазі під знаменнями? Речі, які змінюються. Тому що в них міститься сильніший аргумент і вони є більш вираженим знаменням і вказівкою на Творця, ніж речі, які не піддаються помітним змінам. Зміна ночі і дня, схід і захід сонця і місяця, зміна пір року – в усьому цьому міститься помітніший, ясніший доказ, ніж у речах, які не змінюються. Ось чому він згадав окремо знамення і творіння.

ДО ЙОГО ЗНАМЕНЬ НАЛЕЖАТЬ НІЧ І ДЕНЬ, СОНЦЕ І МІСЯЦЬ. ЙОГО ТВОРІННЯМИ Є СІМ НЕБЕС І СІМ ЗЕМЕЛЬ І ТІ, ХТО В НИХ, І ВСЕ, ЩО МІЖ НИМИ. ДОКАЗОМ ЦЬОГО Є ВИСЛОВЛЮВАННЯ ВСЕВИШНЬОГО: “СЕРЕД ЙОГО ЗНАМЕНЬ – НІЧ І ДЕНЬ, СОНЦЕ І МІСЯЦЬ. НЕ ПАДАЙТЕ НИЦЬ НІ ПЕРЕД СОНЦЕМ, НІ ПЕРЕД МІСЯЦЕМ, А ПАДАЙТЕ НИЦЬ ПЕРЕД АЛЛАГОМ, ЯКИЙ СТВОРИВ ЇХ, ЯКЩО ЙОМУ ВИ ПОКЛОНЯЄТЕСЯ” (Фуссілат 41:37).

Зміна ночі та дня – великий доказ, що належить одночасно до шаріатських доказів і доказів розуму, який вказує на те, що в цього всесвіту, цієї світобудови, в усіх творінь є Єдиний Творець, який керує ними.

“Не падайте ниць ні перед сонцем, ні перед місяцем”: Чому? Тому що вони є творіннями, вони створені.

“а падайте ниць перед Аллагом, який створив їх, якщо Йому ви поклоняєтесь”: тобто якщо ви єдинобожники, якщо ви сповідуєте тавхід і присвячуєте поклоніння тільки Одному Єдиному, Істинному Богові – Аллагу.

ВСЕВИШНІЙ ТАКОЖ СКАЗАВ: “ВОІСТИНУ, ВАШ ГОСПОДЬ – АЛЛАГ, ЯКИЙ СТВОРИВ НЕБЕСА І ЗЕМЛЮ ЗА ШІСТЬ ДНІВ, А ПОТІМ ЗІЙШОВ НА ПРЕСТОЛ. ВІН ПОКРИВАЄ НІЧЧЮ ДЕНЬ, ЯКИЙ ПОСПІШНО ЗА НЕЮ СЛІДУЄ. СОНЦЕ, МІСЯЦЬ І ЗІРКИ – ВСІ ВОНИ ПОКІРНІ ЙОГО ВОЛІ. ХІБА НЕ ЙОМУ НАЛЕЖАТЬ СТВОРЕННЯ І ПОВЕЛІННЯ?! БЛАГОСЛОВЕН АЛЛАГ, ГОСПОДЬ СВІТІВ” (Аль-А’раф 7:54).

Ахлю-с-Сунна ва-ль-Джама’а підтверджують відносно Аллага такий атрибут як аль-істіва, тобто особливе піднесення й вознесіння Аллага над Престолом, особливе сходження Його на Престол у буквальному сенсі слова. Це піднесення, сходження, вознесіння відповідає величі Всевишнього і не подібне до піднесення, сходження, вознесіння створінь, про що ми говоритимемо з вами, з дозволу Аллага, коли вивчатимемо книгу “Аль-акида аль-Васітіййа”. Віруючи в цей атрибут, ми водночас відкидаємо різні неправильні, хибні уявлення, нібито Престол, або Підніжжя (аль-Курсі), або небеса якось обмежують Аллага чи оточують Його, або що Він потребує їх. Аллаг Самодостатній і не потребує абсолютно нічого, але все суще абсолютно потребує Його.

Він покриває ніччю день, який поспішно за нею слідує. Сонце, місяць і зірки – всі вони покірні його волі. Хіба не Йому належать створення і повеління?!: Звичайно ж, тільки Йому і більше нікому! Однією з причин збільшення віри (іману) є роздуми про творіння Аллага. Ібрагім, хай благословить його Аллаг і вітає, коли вів дискусію з царем Намрудом, доводячи йому, що Всевишній Аллаг – Творець, а отже, тільки Він заслуговує на поклоніння, сказав: “Мій Господь оживляє і умертвляє”. Намруд відповів: “Я теж оживляю і умертвляю”, маючи на увазі, що від його волі залежить, чи залишиться людина живою, чи буде страчена. Тоді Ібрагім, мир йому, згадав більш беззаперечний доказ, сильніше і потужніше знамення. Він сказав: “Воістину Аллаг виводить сонце зі Сходу – підніми його із Заходу!”. Тут Намруд онімів і не зміг заперечити Ібрагіму, мир йому, як у першому випадку. Він не зміг сказати: “Я виведу Сонце, звідки забажаю”. Якби він сказав це, то весь народ викрив би його на неправді, бо ще до створення Намруда і всіх цих царів і владик Сонце сходило зі сходу і заходило на заході, і так буде після них до передодня Судної години. І це – один з великих доказів того, що Аллаг є Творець і Єдиний істинний Господь і Бог, у якого немає у Нього співтоваришів.

ТОЙ, ХТО Є ГОСПОДОМ, ТОЙ І ЗАСЛУГОВУЄ НА ПОКЛОНІННЯ. Тобто Той, Хто є єдиним Господом, має бути для нас і єдиним богом. Той, Хто є єдиним у пануванні, має бути єдиним і в поклонінні, обожненні, гідності поклоніння. Тавхід ар-рубубіййа (єдиність Аллага як Господа) – це той різновид єдинобожжя, з яким погоджувалися багатобожники, але це не ввело їх в Іслам. Щоб стати мусульманами, вони повинні були визнати всі три види тавхіда. Звідси робиться важливий висновок: людина, що визнає тавхід ар-рубубіййа, але водночас присвячує щось із поклоніння не Аллагові, визнає за кимось, окрім Аллага, право бути тим, кому поклоняються, відповідає та подібна до тих невіруючих, до яких було послано Пророка, нехай благословить його Аллаг і вітає.

За своїм звичаєм автор наводить доказ. Це аят із сури “Аль-Бакара”.

“О ЛЮДИ! ПОКЛОНЯЙТЕСЯ ВАШОМУ ГОСПОДУ, ЯКИЙ СТВОРИВ ВАС І ТИХ, ХТО БУВ ДО ВАС, – МОЖЛИВО, ВИ ЗЛЯКАЄТЕСЯ. ВІН ЗРОБИВ ДЛЯ ВАС ЗЕМЛЮ ЛОЖЕМ, А НЕБО – СКЛЕПІННЯМ, ЗВІВ З НЕБА ВОДУ І ВИРОСТИВ НЕЮ ПЛОДИ ДЛЯ ВАШОГО ПРОЖИТКУ. ТОЖ НЕ ПРИДАВАЙТЕ АЛЛАГОВІ РІВНИХ, АДЖЕ ВИ ЗНАЄТЕ!” (Аль-Бакара 2:21-22).

Ми вже згадували, що перше звернення в Корані міститься в цьому аяті. Слова “О люди!” – це перше з початку Корану звернення, виклик, заклик. Це не означає, що воно перше за порядком посилання аятів і сур, але воно перше за порядком розташування аятів у Мусхафі – тобто Корані, записаному й зібраному у вигляді книги. Отже, перше звернення і заклик у Корані – це звернення, що закликає до тавхіду. І перший наказ у Корані також міститься в цьому аяті та є вимогою сповідувати єдинобожжя (“поклоняйтеся!”: тобто “сповідуйте тавхід і присвячуйте поклоніння лише Аллагові, візьміть Його своїм єдиним богом”). Більше того, і перша заборона в Корані – також у цьому аяті, і це заборона ширку: “Тож не придавайте Аллагові рівних, адже ви знаєте!”. Усе це вказує на важливість тавхіда й небезпеку ширку. Всевишній на початку сури “Аль-Бакара” розділив людей на три групи – вірні, невіруючі та лицеміри – і згадав якості кожної з цих трьох груп, причому найдовший опис присвячений лицемірам, бо їхнє становище незрозуміле для багатьох, і ними обманюється багато людей. Описавши по черзі кожну з трьох груп, Всевишній після цього об’єднав усіх у загальному зверненні до них, сказавши: “О Люди! (тобто: і віруючі, і невірні, і лицеміри) Поклоняйтеся вашому Господу!

“Поклоняйтеся”: тобто сповідуйте тавхід, поклоняючись тільки Аллагові.

Чому? Відповідь міститься у словах “вашому Господу”. Поклоняйтеся тільки Аллагові, бо Він – єдиний Господь, тільки Йому належить панування, створення, володарювання, управління, а отже, Він має бути єдиним богом, тільки Він має право на обожнювання і поклоніння. Хто є єдиним Господом, має бути єдиним Богом.

Ще чому? Відповідь – у наступних словах аяту:

“який створив вас і тих, хто був до вас”: тобто Аллаг – ваш Творець, а якщо Він Творець, значить, тільки Він для вас бог (ма’буд). Хто є Творцем і Сотворителем, тільки Той і заслуговує на поклоніння, як сказав Ібн Касир. Немає Творця, крім Аллага. Він – ваш Творець і Творець ваших предків і всіх істот і створінь.

“можливо, ви будете богобоязливими”: тобто зробите захисну перепону між собою й покаранням Аллага, підкоряючись Його наказам і відмовляючись від того, що Він заборонив, на основі знання й розуміння. Це найкраще визначення поняття “ат-таква” – зробити між собою та покаранням Аллага захисну перепону за допомогою виконання наказів і віддалення від забороненого на основі знання та розуміння, а не на основі невігластва.

Потім Всевишній навів докази, які вказують на те, що Він – єдиний у пануванні і немає Господа, крім нього:

Він зробив для вас землю ложем, а небо – склепінням, звів з неба воду і виростив нею плоди для вашого прожитку.

Його єдність у пануванні є аргументом проти невіруючих і багатобожників (мушриків): якщо ви, о, багатобожники, визнаєте всі ці прояви панування Всевишнього та визнаєте тавхід ар-рубубіййа, то зобов’язані визнати й сповідувати й тавхід аль-улухіййа.

Таким чином Аллаг обґрунтовує єдиність Аллага в праві на обожнювання та поклоніння (тавхід аль-улухіййа) за допомогою Його єдиності як Господа (тавхід ар-рубубіййа).

Після цього Всевишній завершує аят першою забороною в Корані, кажучи: “Тож не придавайте Аллагові рівних”. Якщо Аллаг є єдиним Господом, значить має бути і єдиним богом. Не можна брати поряд із Ним когось іще й надавати Йому співучасників і співтоваришів у поклонінні, у тавхіді аль-улухіййа. Слово “андад” є множиною від слова “нідд”, що значить ” схожий” (шабіх), “подібний” (масіль), “відповідний, рівний” (назир). Не надавайте Аллагові рівних, схожих, подібних, відповідних, присвячуючи їм те, що можна присвячувати й спрямовувати тільки Аллагові (благання, обітниці, жертвоприношення, надія і т.д.).

“адже ви знаєте”: знаєте що? Знаєте і визнаєте, що Аллаг – єдиний Господь. Якщо ви знаєте, що Він – єдиний Господь, отже, і в поклонінні та обожненні Він має бути для вас єдиним. Той, хто присвячує будь-що з поклоніння не Аллагові, навіть якщо всього лише раз і небагато, той стає мушриком, невіруючим. Якщо людина один раз принесла жертву, нехай навіть муху, не Аллага, то вона – багатобожник, що вчинила великий ширк, і так само, якщо зарізала з любов’ю і звеличуванням тварину не для Аллага. Хай урятує нас Всевишній від цього!

Попередня Лекція №05. Частина четверта. Роз’яснення трьох основ
Наступна Лекція №07. Види поклоніння. Благання