Автор згадав докази на свої слова, що стосуються Ісламу, Іману та Іхсану, а потім навів хадис, який містить у собі докази на всі три рівні релігії. Це хадис Джибріля, мир йому.
ДОКАЗОМ НА ЦЕ З СУННИ Є ВІДОМИЙ ХАДИС ПРО ПРИХІД АНГЕЛА ДЖИБРІЛЯ, ЯКИЙ ПЕРЕДАВ УМАР ІБН АЛЬ-ХАТТАБ, ХАЙ БУДЕ ЗАДОВОЛЕНИЙ НИМ АЛЛАГ.
ВІН (УМАР) СКАЗАВ: “ОДНОГО РАЗУ, КОЛИ МИ СИДІЛИ РАЗОМ З ПОСЛАНЦЕМ АЛЛАГА, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, ПЕРЕД НАМИ З’ЯВИЛАСЯ ЛЮДИНА В НАДЗВИЧАЙНО БІЛОМУ ОДЯЗІ ТА З НАДЗВИЧАЙНО ЧОРНИМ ВОЛОССЯМ. НА НЬОМУ НЕ БУЛО ЖОДНИХ СЛІДІВ ДАЛЕКОЇ ПОДОРОЖІ, АЛЕ НІХТО З НАС ЙОГО НЕ ЗНАВ.
ВІН ПІДІЙШОВ І СІВ НАВПРОТИ ПРОРОКА, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, ДОТОРКНУВШИСЬ КОЛІНАМИ ДО ЙОГО КОЛІН І ПОКЛАВШИ ДОЛОНІ НА ЙОГО СТЕГНА.
ВІН СКАЗАВ: “О МУХАММАД, РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ІСЛАМ”
ПОСЛАНЕЦЬ АЛЛАГА СКАЗАВ: “ІСЛАМ ОЗНАЧАЄ ЗАСВІДЧИТИ, ЩО НЕМАЄ НІКОГО, ГІДНОГО ПОКЛОНІННЯ, ОКРІМ АЛЛАГА, І ЩО МУХАММАД – ПОСЛАНЕЦЬ АЛЛАГА, ЗДІЙСНЮВАТИ МОЛИТВИ (НАМАЗ), ПЛАТИТИ ЗАКЯТ, ПОСТИТИСЯ В РАМАДАН І ЗДІЙСНЮВАТИ ХАДЖ ДО ДОМУ, ЯКЩО ТИ В ЗМОЗІ ЗРОБИТИ ЦЕ”.
ЧОЛОВІК ВИМОВИВ: “ТИ СКАЗАВ ВІРНО”.
МИ БУЛИ ЗДИВОВАНІ ТОМУ, ЩО ВІН ЗАПИТУЄ І САМ ЖЕ ПІДТВЕРДЖУЄ ДОСТОВІРНІСТЬ ВІДПОВІДІ.
Здивування сподвижників пояснюється тим, що той, хто запитує, як правило, не знає відповіді на своє запитання. Оскільки людина, що прийшла, підтверджувала правильність відповідей Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, це вказувало на те, що вона знала відповідь – навіщо ж у такому разі вона ставила запитання? Насправді питання ставилися для того, щоб сподвижники могли почути відповіді й набути знання про ці важливі речі.
Учні відрізняються один від одного за тими питаннями, які ставлять. Одні з них намагаються запитувати про щось важливе, знання про що принесе всім користь. Інші ж ставлять такі запитання, через які пропадає урок або відчиняються двері зла для людей.
ПОТІМ ВІН СКАЗАВ: “РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ІМАН”.
ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, СКАЗАВ: “ТИ МАЄШ ВІРИТИ В АЛЛАГА, ЙОГО АНГЕЛІВ, ЙОГО КНИГИ, ЙОГО ПОСЛАНЦІВ, ОСТАННІЙ ДЕНЬ ТА У ВИЗНАЧЕННЯ НАПЕРЕД З ЙОГО ДОБРОМ І ЗЛОМ”.
ЧОЛОВІК СКАЗАВ: “РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ІХСАН”.
ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, СКАЗАВ: “ТИ МАЄШ ПОКЛОНЯТИСЯ АЛЛАГОВІ ТАК, НАЧЕБТО БАЧИШ ЙОГО, АЛЕ ЯКЩО ТИ Й НЕ БАЧИШ ЙОГО, ТО, ВОІСТИНУ, ВІН БАЧИТЬ ТЕБЕ”.
ЧОЛОВІК СКАЗАВ: “ПОВІДОМ МЕНІ ПРО ЧАС”.
ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, ВІДПОВІВ: “ТОЙ, КОГО ЗАПИТУЮТЬ, ЗНАЄ НЕ БІЛЬШЕ ЗА ТОГО, ХТО ЗАПИТУЄ”.
Тобто Джібріль попросив повідомляти йому про час Судної години, і Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, відповів, що як Джібріль не знає цього, так і йому це невідомо. Якщо найкращі з творінь – посланець з числа ангелів і найкращий посланець з числа людей – не знали цього, то інші не можуть знати цього тим більше. Кожен, хто стверджує, що знає, коли настане Час, або вірить тим, хто це стверджує, той – невіруючий і брехун. Всевишній сказав: “Люди запитують тебе про Час. Скажи: “Знання про нього – тільки в Аллага” (33:63), а також сказав: “Вони запитують тебе про Час, коли він настане. Звідки тобі знати про це!” (79:43).
“ТОДІ РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ЙОГО ОЗНАКИ”, – ПОПРОСИВ ЧОЛОВІК.
Ознаки Судної години (ашрат ас-са’а) поділяються на великі та малі.
ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, СКАЗАВ: “РАБИНЯ НАРОДИТЬ СВОЮ ПАНІ, І ТИ ПОБАЧИШ БОСИХ, ГОЛИХ, ЗНЕДОЛЕНИХ ПАСТУХІВ, ЩО ЗМАГАЮТЬСЯ В БУДІВНИЦТВІ ВИСОКИХ БУДІВЕЛЬ”.
“Рабиня народить свою пані”: є кілька тлумачень цих слів. Серед них:
– пошириться неповага до батьків;
– з’явиться багато рабів;
– у царя народиться від невільниці син, який після смерті батька стане володарем над усіма людьми, зокрема, над своєю матір’ю;
– йдеться про поширення прелюбу;
– відбудуться докорінні зміни в становищі людей.
Останнє тлумачення можна застосувати і до другої ознаки: сильно бідні люди раптом стануть неймовірно багатими і почнуть змагатися у зведенні будівель.
ПІСЛЯ ЦЬОГО ВІН ПІШОВ. МИНУЛО ДОСИТЬ БАГАТО ЧАСУ, І ПОТІМ ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, СКАЗАВ: “О УМАР, ЧИ ЗНАЄШ ТИ, ХТО БУВ ТОЙ, ХТО ПИТАВ?”
Я ВІДПОВІВ: “АЛЛАГОВІ ТА ЙОГО ПОСЛАНЦЕВІ ЦЕ ВІДОМО КРАЩЕ”.
ПРОРОК, ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ЙОГО АЛЛАГ І ВІТАЄ, СКАЗАВ: “ЦЕ БУВ ДЖИБРІЛЬ, ЯКИЙ ПРИХОДИВ ДО ВАС НАВЧИТИ ВАС ВАШОЇ РЕЛІГІЇ”.
“О Умар, чи знаєш ти, хто був той, хто запитував?”: Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, знав, що Умар не знає того, хто приходив, але він поставив Умару це запитання для того, щоб викликати в ньому інтерес і сильне бажання дізнатися відповідь. Це один із методів, які використовував Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, під час навчання людей. Коли про щось людині повідомляють не одразу, а після попереднього поінформування про його знання про це, в ньому народжується інтерес, посилюється його увага, і повідомлення запам’ятовується ним краще.
Я ВІДПОВІДЬ: “АЛЛАГОВІ І ЙОГО ПОСЛАНЦЕВІ ЦЕ ВІДОМО КРАЩЕ”.
За життя Пророка, нехай благословить його Аллаг і вітає, говорили так, а зараз кажуть: “Аллагові це відомо краще”.
ВІН СКАЗАВ: “ЦЕ БУВ ДЖИБРІЛЬ, ЯКИЙ ПРИХОДИВ ДО ВАС НАВЧИТИ ВАС ВАШОЇ РЕЛІГІЇ”.
Цей хадис містить у собі вказівку на багато правил, пов’язаних зі здобуттям релігійного знання. Взагалі ж, шукач знання повинен знати й дотримуватися таких шести прав:
– щодо самого себе і своєї душі,
– щодо місця,
– щодо книги,
– щодо товаришів,
– щодо шейха або вчителя,
– щодо одержуваного знання (як з ним чинити?).
Перше право: стосовно самої себе людина під час здобуття знання повинна дотримуватися низки важливих норм. До них належать: щирість щодо Аллага, зухд (стриманість щодо земного життя), здатність задовольнятися малим, вдоволення тим, що дає Аллаг, правдивість, наполегливість, стійкість (сабат) і звичка переконуватися в одержуваних відомостях (тасаббут). Що стосується стійкості, то людина, яка прагне стати володарем знання, повинна доводити до кінця те, що почала вивчати. Якщо ти почав вивчення книги, то дійди до кінця, не полишай її, поки не вивчиш її текст і не дізнаєшся його роз’яснення. Що стосується свідчення, то йдеться про те, що, отримуючи будь-яке знання, необхідно переконуватися в його достовірності та в тому, що саме цього дотримувалися праведні попередники. Переконуйся в достовірності хадисів, у тому, що отримане знання сходить до попередників і до їхнього розуміння релігії.
Джибріль, прийшовши до Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, навчив віруючих низки норм особистої поведінки. По-перше, він був одягнений у гарний, приємний, чистий одяг, бо прийшов до посланця Аллага, хай благословить його Аллаг і вітає, для отримання знання. По-друге, він став ставити запитання, відповіді на які знав, для того, щоб присутні отримали користь і щоб стати причиною набуття знання іншими. Ось чому Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, сказав Умару: “Це був Джибріль, який приходив до вас навчити вас вашої релігії“. Таким чином, шукач знання повинен ставити благі питання і робити це благим чином. По-третє, Джибріль, мир йому, показав приклад того, як учень повинен слухати вчителя. Він не перебивав Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, не казав “я це вже знаю”, слухав мовчки й уважно. Всевишній у Корані вказує на це правило, коли розповідає про джинів, що прийшли до Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, вчитися Корану:
فلما حضروه قالوا أنصتوا فلما قضي ولوا إلى قومهم منذرين
“А коли вони прийшли до нього, то сказали один одному: “Слухайте мовчки”” (46:29).
По-четверте, Джібріль, мир йому, сидів так, як личить сидіти доброчесному учневі, що здобуває знання, він не сидів так, як сидять зарозумілі люди або ті, що не знають ціни знанню, і як сидять сьогодні деякі учні, нехай наставить Аллаг нас і їх на прямий шлях. Якщо ти присутній у колах знання, у колах володарів знання, то неодмінно сиди благопристойно, бо ти здобуваєш знання з Корану і Сунни.
Друге право: право місця, де ти здобуваєш знання. Багато вчених писали про це і вказували, що шукачі знання неодмінно мають поводитися пристойно і шанобливо щодо місця, де відбувається навчання. Не слід перетворювати місце, де триває урок, на місце прийому їжі, ігор, розваг, сну. Потрібно знати, що воно призначене для навчання. Особливо, якщо урок відбувається в мечеті. Той, хто приходить до мечеті для здобуття знання або його передачі, подібний до муджахіду на шляху Аллага. Не забувай, що це дім Аллага, що він зведений для поклоніння Йому. Всевишній сказав:
“Усі Мечеті належать Аллагові, тому не взивайте ні до кого поряд з Аллагом” (Аль-Джинн 72:18).
Тому не слід перетворювати мечеті на місця для тривалих застіль, ігор, розваг, сну. Деякі учні починають розважатися за допомогою мобільного телефону, грати, писати повідомлення тощо. Треба віддаляти від мечеті мирські заняття, якщо тільки це не щось незначне. Наприклад, якщо той, хто постить, перебуваючи в мечеті, коли настане час розговіння, трохи поїсть – це припустимо. Але не потрібно сидіти й займатися в мечеті тривалими застіллями, тоді як тривають уроки, або люди хочуть читати Коран, поминати Аллага, повторювати вивчене тощо. Нехай наставить Аллаг тих, які сидять у мечетях, п’ють чай, ведуть неспішні бесіди про бізнес, про одруження та інші мирські питання.
Третє право: щодо свого товариша по навчанню ти повинен дотримуватися правила, викладеного в хадисі:
المؤمن مرآة المؤمن
“Віруючий – дзеркало для свого брата” (Сахіх Абі Дауд, Сахіх аль-Джамі’).
Будь добрим товаришем, який закликає до блага й утримує від зла. Учені кажуть: “Товариш (“сахіб”, через літеру “сад”) – той, хто тягне (“сахіб”, через літеру “сін”)”. Всевишній говорить:
ويوم يعض الظالم على يديه يقول يا ليتني اتخذت مع الرسول سبيلا يا ويلتى ليتني لم أتخذ فلانا خليلا لقد أضلني عن الذكر بعد إذ جاءني وكان الشيطان للإنسان خذولا
“Того дня беззаконник стане кусати свої руки і скаже: “Краще б я пішов шляхом Посланця! О горе мені! Краще б я не брав такого-то собі в друзі! Це він відвернув мене від Нагадування (Корану) після того, як воно дійшло до мене”. Воістину, диявол залишає людину без підтримки” (25:27-29).
Тому, обов’язково потрібно наставляти один одного. Якщо бачиш у свого брата упущення – дай йому мудру настанову і стань для нього дзеркалом.
Четверте право: ставлення до книги. Книги – одна з незліченних милостей Аллага. У наші дні засоби для отримання знання полегшені і їх багато, на відміну від колишніх часів, коли книжок не було або вони були дуже дорогими та були рідкістю. Люди писали на дощечках, шкірі тощо. Сьогодні в нас є ці книжки, і ми повинні знати їм ціну. Багато хто в наші дні купує книги або бере їх під час безкоштовної роздачі, а потім не читає їх зовсім. Прочитай хоча б вступ і зміст книги! Деякі люди використовують книги для сторонніх записів (телефонні номери тощо), інші їдять і п’ють із книжкою на столі, і вже зовсім скоро вона стає заляпаною й пошматованою. У шейха Абдульмухсіна аль-Аббада досі збережені книжки, які він вивчав у ранньому дитинстві, тобто майже сімдесят років тому. Чому? Тому що він знає ціну цим книгам. Книги – велика цінність. Якщо ти загубиш або зіпсуєш книжку, то, можливо, більше не знайдеш її в такому виданні. Особливо ті книжки, за якими ти вчишся – дбай про них наскільки можеш.
П’яте право: ставлення до шейха, до вчителя. Тут люди поділяються на три групи: дві крайнощі й поміркована середина. Є люди, які надмірно шанують шейхів, цілуючи їхні ноги, руки, торкаючись до них для отримання благодаті (бараки). Інші, навпаки, паплюжать учених і вчителів, лають їх, виявляють нешанобливість. Третя група – Ахль ас-сунна ва-ль-джама’а. Вони дотримуються тієї середини, якої дотримувалися праведні попередники щодо вчених – без надмірності та без упущень. Буває, що учень відволікається на уроці, не слухає вчителя, розмовляє, сміється, спить, витягує ноги або пише смс-повідомлення, а коли закінчується урок, каже: “Де шейх?”. На запитання: “Навіщо він тобі?” – він вигукує: “Я хочу поцілувати йому руку або голову. Клянуся, я його люблю”. Брехун! Якби ти любив учителя по-справжньому, як це було в попередників, ти б сидів мовчки, уважно слухав його, вбирав знання, потім вчиняв діяння відповідно до нього і закликав до цього інших. Цей шейх зовсім не хоче від тебе поцілунків, дифірамбів, торкань до нього! Взагалі, вчені не люблять усі ці речі. Муфтій Саудівської Аравії, наприклад, погоджується на рукостискання, але не погоджується на те, щоб йому цілували голову. Праведник хоче, щоб ти отримував від нього знання, жив за ними, доносив їх до людей і молився за нього потайки. Це і є справжня любов! Інша любов, зрештою, перетворюється на нововведення (бідат) або багатобожжя (ширк).
Шосте право: ставлення до знання. Його потрібно закріплювати, повторюючи й поглиблюючи. Щомісяця треба оживляти своє знання в пам’яті, бо, як говорилося раніше, справжнє твоє знання – це те, яке ти бачиш у темряві. Попередники завжди повторювали те, що знають. Крім того, тобі належить застосовувати своє знання в діяннях, бо сказано: “Той, хто знає, але не чинить відповідно до знання, буде покараний раніше за ідолопоклонників”. Після цього ти зобов’язаний закликати до того, що знаєш і робиш, і проявляти терпіння щодо знання (отримання його та повторення), діянь і заклику. Якщо ми чинитимемо таким чином, то з дозволу Аллага зможемо відповісти на запитання ангелів у могилі.
Таким чином, автор закінчив розгляд другої з трьох основ, щоб перейти до роз’яснення третьої – хто наш Пророк. Вивчаючи це питання, необхідно торкнутися кількох речей: походження Мухаммада, хай благословить його Аллаг і вітає, з чого почалася і скільки тривала його місія, ким він є – пророком чи посланцем, до кого він був посланий, до чого закликав, чи доніс він те, що мав донести, помер він чи ні, де народився і де помер, скільки пробув у Мецці та скільки в Медині, коли йому та його общині були зобов’язані здійснювати п’ять щоденних намазів тощо – усе це ми, з дозволу Аллага, вивчимо під час розгляду третьої основи.
Попередня Лекція №10. Другий та третій ступінь: Іман та Іхсан
Наступна Лекція №12. Третя основа: пізнання Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає
