ПЕРША ЧАСТИНА
О раби Аллага! Подія, що сталася днями у Франції (прим. ред – проповідь за 2015 р.) відгукнулася болем у наших серцях. Подібне до цього траплялося не раз у мусульманських країнах, унаслідок якого жертвами ставали невинні душі.
Подібні дії вважаються злочином і одним із видів сіяння псування на землі. Ці дії суперечать пречистій релігії Іслам, її цілям, її мудрим і правильним встановленням, її гідним правилам і етичним нормам.
Роз’яснення ступеня тяжкості цього злочину і ставлення Ісламу до нього.
1 – Іслам наказує справедливість (‘адль), благодіяння (іхсан), милосердя (рахма) і забороняє засуджувані вчинки (мункар) і зазіхання без права (багйі). Аллаг (пречистий Він і піднесений) у Корані говорить про це:
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُ بِالْعَدْلِ وَالإحْسَانِ وَإِيتَاءِ ذِي الْقُرْبَى وَيَنْهَى عَنِ الْفَحْشَاءِ وَالْمُنْكَرِ وَالْبَغْيِ يَعِظُكُمْ لَعَلَّكُمْ تَذَكَّرُونَ
“Воістину, Аллаг наказує справедливість, благодіяння і надання допомоги близькому родичу. І забороняє гидоти, засуджувані вчинки та зазіхання без права. Він (Аллаг) перестерігає вас – можливо, ви згадаєте це повчання”.
Коран, сура “Бджоли”, 16:90
У цьому скоєному злочині немає ніякої справедливості, ніякого добра і милосердя (рахма). Це лише засуджуване діяння, переступання кордонів і злочин.
Іслам – він вся справедливість, все виконання обіцянок, вірність і надійність! В Ісламі не може бути такого, що виходить за межі справедливості в бік несправедливості (зульм). Якщо щось вийшло за рамки справедливості в бік утисків і несправедливості, то воно не має жодного стосунку до Ісламу. Іслам не причетний до цього! Це є засуджуваним злочином, який повинен засуджувати кожен мусульманин!
Якщо щось вийшло за рамки виконання договору, обіцянки, надійності та чесності у бік віроломства та зрадництва, то воно також не має відношення до Ісламу. До подібного слід зарахувати і те, що сталося нещодавно у Франції, ті вбивства і вибухи, які були здійснені деякими людьми, що відносять себе до Ісламу. Вони стверджують, що є мусульманами, у той час, як самі не дотримуються приписів і встановлень (хукм) цієї пречистої релігії. Вони не йдуть шляхом Книги Аллага (пречистий Він і піднесений) і Сунни Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Вони не надають жодного значення і ваги словам праведних попередників (саляф ас-саліх) цієї громади (умми) і релігійним висновкам (фетвам) учених. І тому ми анітрохи не сумніваємося в тому, що ці вибухи та вбивства – це злочин, несправедливість і віроломство. І в людини не повинно бути жодного сумніву в тому, що справедливість є обов’язковим приписом (ваджиб). Іслам наполягає на тому, що справедливим потрібно бути як щодо тих, кого людина любить, так і щодо тих, кого вона не любить. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا كُونُوا قَوَّامِينَ لِلَّهِ شُهَدَاءَ بِالْقِسْطِ وَلَا يَجْرِمَنَّكُمْ شَنَآنُ قَوْمٍ عَلَى أَلَّا تَعْدِلُوا اعْدِلُوا هُوَ أَقْرَبُ لِلتَّقْوَى وَاتَّقُوا اللَّهَ
“О ви, які увірували! Будьте прямі перед Аллагом, будьте свідками по справедливості. І нехай не сподвигне вас ненависть до людей до того, що ви порушите справедливість. Будьте справедливі, бо це ближче до богобоязливості. І бійтеся Аллага!”
Коран, сура “Трапеза”, 5:8
2 – Іслам забороняє перехід дозволених меж (і’тіда) і беззаконня (зульм). Всевишній говорить:
وَلا تَعْتَدُوا إِنَّ اللَّهَ لا يُحِبُّ الْمُعْتَدِينَ
“І не переходьте межі дозволеного, бо Аллаг не любить тих, хто переступає”.
Коран, сура “Трапеза”, 5:87
У достовірному хадисі сказано: “Всевишній Аллаг говорить:
يَا عِبَادي، إنِّي حَرَّمْتُ الظُلْمَ عَلَى نَفْسي وَجَعَلْتُهُ بيْنَكم مُحَرَّماً فَلا تَظَالَمُوا
“О Мої раби! Я заборонив несправедливість Самому Собі і зробив її забороненою між вами, тож не пригнічуйте один одного”.
Муслім (2577)
Обговорювані тут дії повністю побудовані на переступанні кордонів і несправедливості.
3 – Іслам забороняє сіяння нечестя і псування на землі. Всевишній говорить:
وَاللَّهُ لا يُحِبُّ الْفَسَادَ
“Воістину, Аллаг не любить псування”.
Коран, сура “Розповідь”, 28:77
Аллаг (пречистий Він і піднесений) також говорить:
وَإِذَا قِيلَ لَهُمْ لا تُفْسِدُوا فِي الأرْضِ قَالُوا إِنَّمَا نَحْنُ مُصْلِحُونَ
“Коли їм кажуть: “Не сійте псування на землі!” – вони відповідають: “Ми лише хочемо зробити добре””.
Коран, сура “Корова”, 2:11
Вчинені дії – це один із найгірших різновидів поширення нечестя та сіяння псування на землі.
4 – Іслам прийшов з великими правилами, одне з яких – усунення і недопущення шкоди. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لَا ضَرَرَ وَلَا ضِرَارَ
“Немає шкоди і немає взаємного заподіяння шкоди”.
Ібн Маджа (2341) і ад-Даракутні (4/228)
Злочини, що сталися, цілком побудовані на заподіянні шкоди Ісламу і мусульманам.
5 – Інше правило Ісламу – це залучення користі для людей. А яка користь міститься в тому, що було скоєно? Жодної користі, а лише незліченна шкода!
6 – Немає жодного сумніву, що те, що сталося – це вбивство тих, кого вбивати не можна. Не можна вбивати людей з числа невіруючих, які не б’ються з мусульманами, навіть якщо вони перебувають на території, де триває війна і битва. Тобто якщо є люди, які відсторонюються від бою з мусульманами, як-от жінки, діти, безпомічні люди, інваліди або селяни, зайняті своїм господарством, що не беруть жодної участі у війні, то Іслам забороняє вбивати їх навіть на території, де триває війна й відбуваються битви. Тим паче якщо йдеться про землю, де не йде бій, і тоді такі вбивства розцінюються як ще тяжчий злочин. Іслам забороняє зазіхання на невинні життя і душі. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَلا تَقْتُلُوا النَّفْسَ الَّتِي حَرَّمَ اللَّهُ إِلا بِالْحَقِّ
“Не зазіхайте на душу, заборонену Аллагом, без права”.
Коран, сура “Нічне перенесення”, 17:33
7 – Іслам, конкретизуючи, забороняє вбивство жінок, дітей і старих. У хадисі, переданому від Бурайди, повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), наставляючи військових керівників, говорив:
لاَ تَقْتُلُوا وَلِيدًا
“Не вбивайте дітей!”
Абу Дауд (2613)
Також передано від Ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг):
وُجِدَتْ فِي بَعْضِ مَغَازِي رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مَقْتُولَةً، فَأَنْكَرَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ذَلِكَ، وَنَهَى عَنْ قَتْلِ النِّسَاءِ وَالصِّبْيَانِ
“Під час одного з походів Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) була знайдена вбита жінка. І Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) висловив осуд, заборонивши вбивство жінок і дітей”. аль-Бухарі (3014, 3015) і Мусліма (1744).
У деяких версіях цього хадису повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) після того, як побачив убиту жінку, навколо трупа якої зібралися люди, підійшов до них і сказав:
مَا كَانَتْ هَذِهِ تُقَاتِلُ فِيمَنْ يُقَاتِلُ
“Вона ж не билася, чому її вбили?”
Ібн Маджа (2842). Див. “ас-Сахіха” (708)
Від Анаса ібн Маліка передано, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لاَ تَقْتُلُوا شَيْخًا فَانِيًا وَلاَ طِفْلاً وَلاَ صَغِيرًا وَلاَ امْرَأَةً
“Не вбивайте старця, дитину маленьку та жінку!”
Абу Дауд (2614)
На основі цих хадисів учені дійшли одностайного (іджма’) висновку про те, що не можна вбивати жінок, дітей і подібних до них. Ті ж, хто вчинив цей мерзенний вчинок, не проводять різниці між дітьми та дорослими, між жінками і чоловіками, між молодими й старими.
8 – Іслам прийшов з милосердям і милістю! Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَن لَا يَرْحَمُ لَا يُرْحَمُ
“Хто не виявляє милосердя, до того не буде виявлено милосердя”.
аль-Бухарі (5997) і Муслім (2318)
І сказано:
الرَّاحِمُونَ يَرْحَمُهُمْ الرَّحْمَنُ ارْحَمُوا مَنْ فِي الْأَرْضِ يَرْحَمْكُمْ مَنْ فِي السَّمَاءِ
“Милостивих помилує Всемилостивий Аллаг. Проявляйте милосердя (будьте милостивими) до тих, що на землі, і помилує вас Той, Який на небесах”.
Ахмад (6494), Абу Дауд (4941), ат-Тірмізі (1924); аль-Альбані назвав його достовірним
Існує дуже багато хадисів про необхідність прояву милосердя. Сам Коран починається зі слів “بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَنِ الرَّحِيمِ” “В ім’я Аллага Всемилостивого, що виявляє милість!”. Іслам – це релігія милосердя, яка прийшла для порятунку людей, а не для їхнього знищення!
Метою Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) був порятунок людей. І тому, коли прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) ангел і сказав: “О Мухаммаде, я можу знищити це місто за те, що вони неслухняні й гноблять тебе”, – він сказав:
بَلْ أرْجُو أنْ يُخْرِجَ اللَّهُ مِنْ أصْلاَبِهِمْ مَنْ يَعْبُدُ اللَّهَ وَحْدَهُ لاَ يُشْرِكُ بِهِ شَيْئاً
“Ні! Можливо, з потомства цих людей вийдуть ті, що поклонятимуться тільки Аллагові, не надаючи Йому нічого в співтовариші”.
аль-Бухарі (3231)
У хадисі від Абу Умами повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَنْ رَحِمَ ذَبِيحَةً رَحِمَهُ اللهُ يومَ القيامةِ
“Хто проявить милосердя навіть до тварини, яку він ріже, Аллаг помилує його в Судний день”.
аль-Бухарі в “Аль-адаб аль-муфрад” (381)
Пресвятий Аллаг (СубханаЛлаг)!
Згадайте, що Аллаг (пречистий Він і піднесений) пробачив грішнику за його милосердя до собаки, що, відчуваючи сильну спрагу, змушений був їсти сирий ґрунт. Цей чоловік спустився в колодязь, набрав у свою туфлю води, потім, схопивши туфлю зубами, виліз з колодязя і напоїв собаку. І про нього сказано, що Аллаг віддячив йому і пробачив йому гріхи.
Передано хадис від Ібн Мас’уда, в якому він сказав:
كُنَّا مَعَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي سَفَرٍ فَانْطَلَقَ لِحَاجَتِهِ فَرَأَيْنَا حُمَّرَةً مَعَهَا فَرْخَانِ فَأَخَذْنَا فَرْخَيْهَا فَجَاءَتْ الْحُمَرَةُ فَجَعَلَتْ تُفَرِّشُ فَجَاءَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ:
“Одного разу ми були в подорожі разом з Посланцем Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) і він відійшов, щоб справити нужду. Ми ж побачили маленьку пташку з двома пташенятами і ми взяли їх у неї, після чого вона почала махати над ними своїми крилами (щоб захистити їх). У цей час повернувся Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і сказав:
مَنْ فَجَعَ هَذِهِ بِوَلَدِهَا رُدُّوا وَلَدَهَا إِلَيْهَا
“Хто заподіює страждання цій пташці через її дитину? Поверніть їй її дитину!”
Абу Дауд (2675) та Ахмад (3835)
Пресвятий Аллаг (СубханаЛлаг)! Подивіться на велике милосердя, до якого закликає Іслам, а потім замисліться про те, що творять ці люди. Де в них милосердя (ар-рахма) Ісламу? Якби вони тільки могли розмірковувати! Якби тільки в них був розум!
9 – Дуже важливо розуміти, що Іслам суворо забороняє такі речі, як зрада і віроломство (аль-хіяна). Всевишній сказав:
إِنَّ اللَّهَ لا يُحِبُّ الْخَائِنِينَ
“Воістину, Аллаг не любить віроломних зрадників”.
Коран, сура “Трофеї”, 8:58
І сказано:
إِنَّ اللَّهَ لا يُحِبُّ مَنْ كَانَ خَوَّانًا أَثِيمًا
“Воістину, Аллаг не любить усяких віроломних грішників”.
Коран, сура “Жінки”, 4:107
Від Абу Са’їда аль-Худрі передано хадис, у якому повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لِكُلِّ غَادِرٍ لِوَاءٌ يَوْمَ الْقِيَامَةِ يُرْفَعُ لَهُ بِقَدْرِ غَدْرِهِ
“Для кожного, хто вчинив зраду (віроломство), буде в Судний день встановлений прапор, і він буде піднятий настільки високо, наскільки великою була його зрада”.
аль-Бухарі (7111) і Муслім (1735)
Цей прапор буде знаком, що вказує на того, хто в мирському житті припустився віроломства. Яке ж велике і жахливе віроломство тих, хто вбиває невинних людей!
Поза всяким сумнівом, виконання і дотримання договорів (заповітів) – це обов’язковий припис релігії (уаджиб), Заборонено порушувати договори та зазіхати на невіруючих, які перебувають у договорі з мусульманами про те, що вони не заподіюватимуть один одному якоїсь шкоди. Не можна зазіхати на людей, які в’їхали в землі Ісламу, отримавши гарантію безпеки. Також мусульманину, який в’їхав у немусульманську країну, отримавши гарантію безпеки та гарантувавши її зі свого боку, не можна зазіхати на її мешканців, тому що Іслам вимагає дотримання договорів. Всевишній говорить:
وَأَوْفُوا بِالْعَهْدِ إِنَّ الْعَهْدَ كَانَ مَسْئُولا
“І виконуйте договори вірно, бо за договори ви будете запитані”.
Коран, сура “Нічне перенесення”, 17:34
Також Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَوْفُوا بِالْعُقُودِ
“О ви, які увірували, виконуйте договори”.
Коран, сура “Трапеза”, 5:1
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَنْ قَتَلَ مُعَاهَدًا لَمْ يَرِحْ رَائِحَةَ الْجَنَّةِ وَإِنَّ رِيحَهَا تُوجَدُ مِنْ مَسِيرَةِ أَرْبَعِينَ عَامًا
“Той, хто вб’є му’ахада (невіруючого, з яким укладено договір і якому обіцяно безпеку), той не відчує запаху Раю, у той час, як запах його розточується на відстані сорока років”.
аль-Бухарі (6914)
Тобто той, хто порушив договір про безпеку, буде так віддалений від Раю, що навіть не відчує його запаху.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і привітає) також сказав:
مَنْ آمَّنَ رَجُلًا عَلَى دَمِهِ، فَقَتَلَهُ فَأَنَا بَرِيءٌ مِنَ القَاتِلِ، وَإِنْ كَانَ المَقْتُول كَافِرًا
“Якщо хто-небудь надасть безпеку якійсь людині, а потім уб’є її, то я відрікаюся від цього вбивці, навіть якщо вбитий буде невіруючим”.
Ібн Хіббан та інші, аль-Альбані підтвердив його достовірність. Див. “Сахіх ат-Тарг’їб” (3007)
Мусульманин, в’їхавши в країну немусульман і отримавши візу, тим самим укладає договір з цією країною про те, що йому надається в ній гарантія безпеки, і він сам зобов’язується не сіяти в ній псування і не зазіхати на життя і майно її жителів.
Якщо невіруючий в’їжджає в країну мусульман, отримавши від уряду візу, то вона також є гарантією безпеки, якої повинні дотримуватися всі жителі цієї країни. Ніхто не має права зазіхати на таку людину, ні на її життя, ні на її майно.
Навіть якщо немусульманину, що в’їжджає в мусульманську землю, надав гарантію безпеки найпростіший з мусульман, що не має високого становища, то ніхто не сміє зазіхати на того, хто в’їхав. Бо в Ісламі гарантія безпеки, надана одним мусульманином, зобов’язує всіх інших виконувати її, як про це йдеться у відомому хадисі.
Що ж стосується заблукалих харіджитів, то вони не дотримуються договорів і не виконують обіцянок. Вони вбивають тих людей, які в’їхали в мусульманську країну з гарантією безпеки (му’ахадів). Більше того, самі, в’їхавши в якусь землю та отримавши гарантію безпеки від її мешканців, починають вбивати їх і зазіхати на їхнє майно.
Візи для в’їзду в якусь країну є договором, якого необхідно дотримуватися і не можна порушувати. Бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَا نَقَضَ قَوْمٌ الْعَهْدَ قَطُّ، إِلَّا كَانَ الْقَتْلُ بَيْنَهُمْ
“Якщо якийсь народ порушить договір, то обов’язково між ними станеться вбивство (почнуть убивати один одного)“.
аль-Хакім в “аль-Мустадрак”, аль-Альбані підтвердив його достовірність.
І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَا نَقَضَ قَوْمٌ الْعَهْدَ قَطُّ إِلَّا سَلَّطَ اللهُ عَلَيْهِمْ عَدُوَّهُمْ
“Якщо якийсь народ почне порушувати договори, Аллаг обов’язково знайде на них їхніх ворогів”.
Див. “Сахіх аль-Джамі'” 3240
Це саме те, що відбувається з харіджитами, з усіма їхніми групами: вони постійно порушують договори, виявляють віроломство і зраду насамперед щодо мусульман, а потім і щодо немусульман; підривають ні до чого не причетних людей і знищують невинні душі. Що ж відбувається потім? А потім вони починають битися один з одним і вбивати один одного. Крім того, Аллаг направляє проти них людей з усіх боків світу, які вбивають і винищують їх, як про це йдеться в наведеному вище хадисі,
Повідомляється про те, що одного разу Муавія (нехай буде задоволений ним Аллаг) уклав договір з римлянами. І коли залишалося зовсім небагато часу до закінчення терміну договору, Муавія (нехай буде вдоволений ним Аллаг) почав рухатися разом з військами до кордону з римлянами, щоб по закінченню терміну договору напасти на них. У цю мить прискакав чоловік (‘Амр ібн ‘Абаса, один зі сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)) на верхівковій тварині та почав кричати: “Дотримуйтесь договору! Не вчиняйте зради! Я чув як Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорив:
مَنْ كَانَ بَيْنَهُ وَبَيْنَ قَوْمٍ عَهْدٌ؛ فَلَا يَحِلَّ عُقْدَةً، وَلَا يَشُدَّهَا حَتَّى يَمْضِيَ أَمَدُهَا أَوْ يَنْبِذَ إِلَيْهِمْ عَلَى سَوَاءٍ
“Якщо у когось є договір з будь-яким народом, то нехай не робить ніяких дій, поки не закінчиться термін договору, або нехай повідомить їх про припинення договірних зобов’язань [щоб обидві сторони опинилися в однаковому становищі]”.
Абу Дауд (2759), ат-Тірмізі (1580) і Ахмад (17015)
І Муавія, почувши ці слова, відмовився від своїх намірів.
Замисліться над цим переказом! Адже Муавія (нехай буде задоволений ним Аллаг) тільки хотів підготуватися до нападу на римлян, не маючи наміру порушувати мирний договір з ними до закінчення терміну. І в нього не було навіть думок, щоб напасти на них. Сподвижники (сахаби) були далекі від цього, щоб порушувати договір і чинити віроломно. Однак коли інший відомий сподвижник, ‘Амр ібн ‘Абаса, нагадав йому про те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив навіть готування до війни до закінчення мирного договору, Муавія одразу ж підкорився та виправив наміри.
А як же чинять такі віроломні люди, як сьогоднішні хариджити, що проливають кров невинних людей? Хай виправить їх Аллаг! Як же вони паплюжать образ Ісламу, якої шкоди завдають людям Ісламу!
Неухильне дотримання договорів – принцип Ісламу. Договори потрібно дотримуватися навіть тоді, коли йде війна. Тим паче не можна чинити віроломно тоді, коли ти в’їжджаєш в іншу країну, показуючи себе мирним, надійним, таким, що не несе небезпеки.
Згадайте Хузайфу ібн аль-Ямана (нехай буде задоволений ним Аллаг) і ту обставину, через яку він не став учасником битви при Бадрі. Хузайфа повідав наступне:
ما مَنَعَنِي أَنْ أَشْهَدَ بَدْرًا إلَّا أَنِّي خَرَجْتُ أَنَا وَأَبِي حُسَيْلٌ، قالَ: فأخَذَنَا كُفَّارُ قُرَيْشٍ، قالوا: إنَّكُمْ تُرِيدُونَ مُحَمَّدًا، فَقُلْنَا: ما نُرِيدُهُ، ما نُرِيدُ إلَّا المَدِينَةَ، فأخَذُوا مِنَّا عَهْدَ اللهِ وَمِيثَاقَهُ لَنَنْصَرِفَنَّ إلى المَدِينَةِ، وَلَا نُقَاتِلُ معهُ، فأتَيْنَا رَسولَ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عليه وسلَّمَ، فأخْبَرْنَاهُ الخَبَرَ، فَقالَ:
“Стати учасником битви при Бадрі мені завадило тільки одне: я і мій батько Хусайль вирішили вирушити [до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) до Медини], але дорогою нас схопили невіруючі курайшити і сказали: “Ви хочете вирушити до Мухаммада?” Ми відповіли їм: “Ні! Ми лише хочемо відвідати Медину”. Тоді вони взяли з нас обіцянку ім’ям Аллага і зажадали від нас договір, що ми вирушимо до Медіни, але не будемо битися на боці Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) проти них. Коли ми дісталися до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і повідомили йому про те, що трапилося, він сказав:
انْصَرِفَا، نَفِي لَهُمْ بِعَهْدِهِمْ، وَنَسْتَعِينُ اللهَ عَلَيْهِمْ
“Йдіть! Ми повинні виконати наш договір, який уклали з ними, і сподіватися на допомогу Аллага проти них”.
Муслім (1787)
Який це цінний урок! Не бійся, що якщо ти будеш виконувати договори з невіруючими, то це завдасть тобі шкоди! Навпаки, роби те, що наказує Аллаг, і сподівайся на Нього! Адже Аллаг неодмінно допоможе тому, хто тримається за Його встановлення.
Сьогодні є договори між мусульманськими і немусульманськими державами, а також є договори між окремими особистостями з числа мусульман і немусульманськими державами.
Договори на рівні держав – це наявність дипломатичних відносин і діючих посольств, консульств тощо. Посольства – це вже договір між двома державами, який означає, що громадяни однієї з них не мають права зазіхати на мешканців іншої, на їхнє життя та майно.
Віза – це, по суті, договір між окремою особою і державою. Отримання віз на в’їзд у немусульманську державу – це договір, який людина не має права порушувати, інакше проявить віроломство і вчинить зраду.
Отримання посвідки на проживання в якійсь країні – це теж договір!
Отримання громадянства – це теж договір! Людина не має права, отримавши посвідку на проживання або громадянство, зазіхати на життя і майно жителів цієї країни, і їй заборонено сіяти там псування.
Коли запитали видатного вченого Ібн Усайміна (нехай помилує його Аллаг) про те, чи можна зазіхати на майно му’ахадів (тих невіруючих, з якими є договори), він відповів: “Не можна зазіхати ані на майно, ані на життя му’ахадів, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Хто вб’є му’ахада, той не відчує запаху Раю”. На підставі цього розуміється, який злочин і яку несправедливість чинять, і в яку оману впадають ці спокушені люди, що зазіхають на майно невіруючих, з якими є договір, незалежно від того, чи йдеться про немусульман, що перебувають у твоїй країні, маючи договір, або про немусульман, у країні яких ти перебуваєш. Нам доводиться чути від деяких молодих людей, що перебувають у країнах невіруючих, такі слова: “Немає нічого страшного в тому, щоб псувати майно цих невірних!” І можна бачити, як вони псують ліхтарі на вулицях, нападають на магазини або машини. Це заборонено (харам)! Пресвятий Аллаг! Ці люди дали вам притулок і ви зараз перебуваєте під їхнім захистом! Не ви надали їм захист, а вони вам! І після цього ви проявляєте віроломство?! Це найсильніше паплюження образу Ісламу!” Хоча, насправді ж, це не паплюжить Іслам, а паплюжить даних людей, що відносять себе до Ісламу!
Таким чином, ми повинні твердо знати, що майно немусульман-му’ахадів є недоторканним, і не треба звертати увагу на різні фетви невігласів і заблудших, що дозволяють подібне!
