О раби Аллага, Всемилостивий Аллаг поклав на мусульманина певні обов’язки щодо його брата мусульманина і дав мусульманину право перед його братом мусульманином. Щоб згуртувалися їхні серця і зміцнилася любов між ними. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

حَقُّ الْمُسْلِمِ عَلَى الْمُسْلِمِ خَمْسٌ : رَدُّ السَّلَامِ وَعِيَادَةُ الْمَرِيضِ وَاتِّبَاعُ الْجَنَائِزِ وَإِجَابَةُ الدَّعْوَةُ وَتَشْمِيتُ الْعَاطِسِ

«Право мусульманина щодо іншого мусульманина це п’ять речей: це відповісти на салям, коли він його вітає; відвідати його, коли він хворий; проводити його, коли він помирає (участь у похороні); відповісти на запрошення, якщо його запрошують; і сказати: “Нехай змилується над тобою Аллаг /ярхамукаЛлаг/, коли він чхне і скаже: “альхамдуліЛляг”»
Аль-Бухарі (1240) і Муслім (2162).

Як живий мусульманин вимагає поваги до себе, так і до мертвого мусульманина ми повинні ставитися шанобливо і з повагою. Ставлення до нього, як до мусульманина особливе не як до інших.

По-перше: померлий мусульманин має право і нашим обов’язком щодо нього – це омити його, умастити його пахощами і загорнути його в саван /кафан/, це зробити похоронний намаз /салятуль-джаназа/. І якщо людина зробить це, то вона отримає за це великі нагороди.

Друге: Аллаг (пречистий Він і піднесений) встановив благання /ду’а/, щоб ми молилися за наших померлих братів і сестер. Щоб ми просили в Аллага (пречистий Він і піднесений) для них помилування /рахма/. І це стосується тільки мусульман. Просити помилування для померлого немусульманина і невіруючого – не можна. Тому, коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) попросив у Аллага дозволити відвідати могилу його матері, Аллаг дозволив йому це зробити. Але, коли він попросив Аллага дозволити йому зробити ду’а за матір і попросити прощення для неї, Аллага (пречистий Він і піднесений) не дозволив йому це.

Третє: Яке ще є право мусульманина і як ми можемо виявити повагу до померлого? Це брати участь у похороні доти, доки його не поховають, і за це величезна нагорода від Аллага (пречистий Він і піднесений). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

مَنِ اتَّبَعَ جَنَازَةَ مُسْلِمٍ إيماناً وَاحْتِسَاباً، وَكَانَ مَعَهُ حَتَّى يُصَلَّى عَلَيْهَا وَيُفرَغَ مِنْ دَفْنِهَا، فَإنَّهُ يَرْجعُ مِنَ الأَجْرِ بِقيراطَيْنِ كُلُّ قِيرَاطٍ مِثْلُ أُحُدٍ، وَمَنْ صَلَّى عَلَيْهَا، ثُمَّ رَجَعَ قَبْلَ أنْ تُدْفَنَ، فَإنَّهُ يَرْجِعُ بِقيرَاطٍ

“Якщо людина проводжає мусульманина, роблячи це з вірою і надією, і залишається з ним доти, доки не здійснять похоронний намаз /салятуль-джаназа/ і доки не завершать поховання, тоді вона отримає два к’ираата нагороди, кожен к’ираат як гора Ухуд. А якщо він залишиться тільки доти, доки не здійснять поховальний намаз /салятуль-джаназа/, тоді йому буде тільки один к’ираат нагороди”
Аль-Бухарі (47) і Муслім (945).

Тобто ти після цього повертаєшся з двома горами нагороди.

Четверте: Мусульманин має право на те, щоб його поховали на кладовищі мусульман. Мусульмани ховаються окремо від немусульман і могила мусульманина відрізняється. У могилі мусульманина є така ніша, яка робиться на дні могили в бік кібли /ляхд/ або на дні могили, коли в бік робиться заглиблення, куди кладуть померлого /щакк/– це краще. І могила мусульманина не має бути високою, у п’ядь 18-20 см і не вище цього. І не можна бетонувати, цементувати, штукатурити, чогось будувати, зводити, щось писати – нічого з цього не можна. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив це. Максимум це поставити якийсь камінчик, який свідчитиме і показуватиме, що тут могила. Могила мусульманина має право на те, щоб до неї виявляли повагу – не можна наступати на неї, не можна сідати на неї, не можна ходити по ній, не можна переступати якось проти неї.

П’яте: Іслам встановив відвідування могил для того, щоб згадати про смерть і про вічне життя, щоб зробити ду’а за померлих. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

نَهَيْتُكُمْ عَن زِيَارَة الْقُبُور، فَزُورُوهَا

“Я раніше вам забороняв відвідувати могили, відвідуйте їх тепер”
Муслім (977).

що буде?

فَإِنَّهَا تُرِقُّ القَلْبَ ، و تُدْمِعُ اعَيْنَ ، وَتُذَكِّرُ الآخِرَةَ ، وَلَا تَقُولُووا هُجْرًا

“Воістину, це (відвідування могили) пом’якшує серце, змушує сльози литися з очей, і нагадує про вічне життя, тільки не говоріть якісь погані слова”
Ахмад (13487), Абу Я’ля (3707) і аль-Хакім (1393). Див. “Сахіх аль-Джамі'” (4584)

“Не говоріть кепські слова” – як деякі починають на могилах голосити, кричати, ридати, обурюватися чимось.

Шосте: В Ісламі встановлено, коли ти прийшов на могилу привітати померлих і зробити за них ду’а. Це те, що передано від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Він навчив робити таке ду’а:

السَّلَامُ عَلَيْكُمْ أَهْلَ الدِّيَارِ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ وَالْمُسْلِمِينَ، وَإِنَّا، إِنْ شَاءَ اللهُ لَلَاحِقُونَ، أَسْأَلُ اللهَ لَنَا وَلَكُمُ الْعَافِيَةَ

/Ас-саляму ‘алейкум, агля-д-діярі міна-ль-му’мініна ва-ль-мусліміна! Ва інна ін шаа-Ллагу ля-ляхик’уна, асалю-Ллага ляна ва лякум аль-‘афіята!

“Мир вам, о мешканці цієї обителі з віруючих і мусульман. І ми теж з дозволу Аллага до вас скоро приєднаємося. Просимо в Аллага для нас і для вас благополуччя і порятунку”
Муслім (975), ан-Насаї (2040) і Ахмад (23089)

Завчіть це ду’а, воно недовге. Є різні версії цього ду’а, але це одна з найкоротших.

Речі під час похорону /джаназа/ і після нього, що йдуть всупереч шаріату Аллага (пречистий Він і піднесений):

1 – не можна гучно оголошувати про смерть когось /на’йюль-маййіт/

Хузайфа (нехай буде задоволений ним Аллаг) говорить:

فَإِنِّي سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَنْهَى عَنْ النَّعْيِ

“Я чув своїми двома вухами, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив гучне оголошення смерті когось /ан-на’йі/”
Ат-Тірмізі (986).

Коли їздять вулицями, або коли стоять біля дверей ринків чи мечетей, або з мінарету мечеті й оголошують “Такий-то такий-то помер”. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив це, тим паче, якщо ще це оголошення супроводжується якимись похвалами та вихваляннями на адресу померлого, переліком його чеснот. Або якісь дороговартісні некрологи, які десь поміщають у якихось газетах і платять за це шалені гроші, і там перелічують якісь чесноти померлого. Це заборонено!

Можна просто повідомити про те, що хтось помер, зателефонувати, або послати когось, щоб передали комусь. Або як Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), коли сидів зі своїми сподвижниками і сказав їм:

“Сьогодні помер ваш брат негус” – і потім встав і здійснив з ними похоронний намаз за ним (наджаші).

2 – не дозволено оплакування і голосіння за покійним /ніяха/, коли плакальниці кричать, волають, голосують і перелічують його чесноти. Це вираження невдоволення тим, що людина померла.

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

أَرْبَعٌ في أُمَّتي مِن أمْرِ الجاهِلِيَّةِ لا يَتْرُكُونَهُنَّ: الفَخْرُ في الأحْسابِ، والطَّعْنُ في الأنْسابِ، والاسْتِسْقاءُ بالنُّجُومِ، والنِّياحَةُ

“Чотири речі залишаться в моїй громаді з часів невігластва /джахілійі/, які люди не залишать (ці гріхи будуть завжди): пишатися своїм родом (знатністю); паплюжити чийсь рід (походження); пов’язувати опади з небесними світилами (зірками, планетами, як астрологія); оплакування померлого”
Муслім (934).

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

النَّائِحَةُ إذا لَمْ تَتُبْ قَبلَ مَوْتِهَا تُقَامُ يَومَ القِيَامَةِ وَعَلَيْهَا سِربَالٌ مِنْ قَطِرَانٍ، وَدِرْعٌ مِنْ جَرَب

“Плакальниця, що не покається до своєї смерті, повстане (буде піднята) в Судний день так, що на ній буде вбрання з гарячої смоли і буде на ній кольчуга (сукня) з парші (корости)”
Муслім (934).

Як вони кажуть про найняту плакальницю, що вона, плачучи і голосуючи, прикрашає похорон.

Жар і короста, як вона своїм плачем збільшувала горе людей, так і їй буде збільшено покарання і страждання в Судний день.

3 – з порушень те, що роблять люди спеціально виділяючи якісь дні, як 3-й, 7-й, 40-й або ще якийсь день і родичі померлого годують їжею людей, нібито, як вони кажуть, як садака. Це заборонено!

4 – заборонені всілякі колективні зікри під час похорону, коли люди разом хором щось вимовляють.

У шаріаті встановлена така річ, як висловлення співчуття /та’зія/ родині померлого. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) він робив це і він сказав:

مَنْ عَزَّى أَخَاهُ الْمُسْلِمَ فِي مُصِيبَةٍ كَسَاهُ اللهُ حُلَّةً خَضْرَاءَ يُجبَرُ بِهَا

“Той, хто висловить співчуття своєму братові мусульманину з приводу нещастя, що з ним трапилося (хтось у нього помер), того Аллаг одягне в таке гарне зелене вбрання, що будуть йому заздрити”
Ат-Табарані (369) і Аль-Байхакі (11/464). Див. “Фатауа Аль-Альбані” (931).

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) висловлював співчуття своїм сподвижникам. Він сідав зі своїми сподвижниками, коли розмовляв або навчав їх чогось. Люди приходили, сідали разом із ним. І з тих, хто часто сидів із Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає) був один чоловік. І коли ця людина сиділа з Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає) приходив маленький хлопчик і підходив до нього з-за спини, ця людина брала його й садила на коліна. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитав: “Це хто?”. Він сказав: “Мій син”. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитав його: “Ти любиш його?” Той сказав: “Люблю. О Посланець Аллага, нехай Аллаг полюбить тебе, як я люблю його”

А потім цей чоловік зник, перестав ходити. А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) був уважним: куди зник? чому не приходить чоловік? що з ним трапилося? І він запитав: “Що сталося? Чому такий-то не приходить?” Йому сказали: “Синочок його помер, тому він сумує й не приходить”

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) пішов, зустрів цього чоловіка і висловив йому співчуття /та’зія/ і жаль, як сказано в хадисі. А потім сказав йому:

يَا فُلَانُ، أَيُّمَا كَانَ أَحَبُّ إِلَيْكَ أَنْ تَمَتَّعَ بِهِ عُمُرَكَ، أَوْ لَا تَأْتِي غَدًا إِلَى بَابٍ مِنْ أَبْوَابِ الْجَنَّةِ إِلَّا وَجَدْتَهُ قَدْ سَبَقَكَ إِلَيْهِ يَفْتَحُهُ لَكَ

“О такий-то подивися, якщо в тебе був би вибір із цією твоєю дитиною прожити все життя (насолоджуватися тим, що вона жива й поруч із тобою все життя) або, що в Судний день до яких би воріт Раю ти не підійшов, ти знайдеш її там, що вона випередить тебе до цих воріт і чекатиме на тебе там, і що вона відчинить для тебе двері до Раю. Що ти вибереш із цього?”

“Звісно друге” – сказав цей чоловік

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Тоді зрадій, це буде тобі”

Коли люди почули про це, один з ансарів сказав: “О Посланець Аллага, тільки для нього таке буде?”

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Ні, для всіх, кого спіткало таке випробування”. Хадис передав Ан-Насаї (2087), див. “Сахіх ат-Таргіб” (2007).

Як висловлювати співчуття /та’зія/?

Немає якихось спеціальних обов’язкових слів. Учені /’уляма/ кажуть, що якісь слова, що втішають людину та спонукають її до терпіння та вдоволення Аллагом (пречистий Він і піднесений) – тим, що визначив Аллаг (пречистий Він і піднесений). Звісно, найкраще це слова, які говорив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

لِلَّهِ ما أخَذَ وله ما أعْطَى، وكُلُّ شيءٍ عِنْدَهُ بأَجَلٍ مُسَمًّى، فَمُرْهَا فَلْتَصْبِرْ ولْتَحْتَسِبْ

“Аллагу належить те, що Він узяв і те, що Він дав. І всяка річ у Нього має певний термін. Тому проявляй терпіння і сподівайся на нагороду Аллага”
Аль-Бухарі (7377) і Муслім (923).

Ще одна річ із Сунни – якщо в когось помер родич чи сусід, то треба приготувати їжу та принести близьким, родині померлого й нагодували їх. Звичайною, простою їжею, не треба готувати якусь дорогу і якусь особливу їжу. Бо в них горе, вони зайняті своїм горем і їм важко займатися своїми звичайними справами. Коли помер Джа’фар, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав людям:

اصْنَعُوا لِآلِ جَعْفَرٍ طَعَامًا، فَإِنَّهُ قَدْ أَتَاهُمْ أَمْرٌ شَغَلَهُمْ

“Зробіть для сім’ї Джа’фара їжу, тому що до них прийшла така річ, яка стурбувала їх”
Абу Дауд (3132).

Сьогодні ж люди роблять навпаки, сім’я померлого готують частування і люди приходять на те, щоб висловити співчуття /та’зія/ та збираються в домі померлого, їдять. І влаштовуються частування наче це весілля, і то весілля бувають один день, а тут три дні поспіль приходять, збираються і їдять, і годують їх.

Запам’ятайте це як доказ /даліль/ – сподвижники взяли від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), Джарір ібну ‘Абділлях аль-Баджалі (нехай буде задоволений ним Аллаг) говорить:

كنَّا نعُدُّ الاجتِماعَ إلى أهلِ الميِّتِ وصَنيعةَ الطَّعامِ بعدَ دَفنِه مِنَّهِّهَ وصَنَّهِ وصَنيعةَ الطَّعامِ بعدَ دَفنِه مِنَّهَ وصَنَّهِ

“Ми розцінювали зібрання в домі померлого, після поховання та влаштування там їжі (частування) це вважали оплакуванням /ніяха/“
Ібн Маджа (1612) та Ахмад (6905).

Те заборонене оплакування /ніяха/, про яке було сказано вище.

Сунною після похорону є йти у своїх справах, іти додому.

А коли висловлювати співчуття? Та прямо там під час похорону або після похорону можеш висловити співчуття. Або ж можеш на роботу до цієї людини сходити і там висловити, або можеш дорогою десь зустрінеш і висловити співчуття /та’зія/. А можеш і додому до неї піти та висловити співчуття, але тільки не потрібно збиратися в домі померлого. Тому що всі ці частування і збори в домі померлого, зокрема й для висловлення співчуття /та’зія/, це все нововведення /бід’а/.

Висловлення співчуття /та’зія/ це поклоніння Аллагові (пречистий Він і піднесений), а поклоніння повинно бути тільки таким, як його встановив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), інакше це буде єрессю, новинкою, нововведенням /бід’а/.

О раби Аллага, звертаюся до себе і до вас – тримайтеся за вашу релігію, корінними зубами й іклами вхопіться за Сунну Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і тоді ви будете щасливі.

Бо як сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

وَ إِيَّاكُمْ وَ مُحْدَثَاتِ الأُمُورِ، فَإِنَّ كُلَّ بِدْعَةٍ ضَلاَلَةٌ، وكلَّ ضلالةٍ في النَّارِ

“І остерігайтеся всяких новацій (нововведень) у релігії, бо кожне релігійне нововведення це єресь /бід’а/, а кожне релігійне нововведення це омана, а кожна омана, вона в пекельному Вогні”
Абу Дауд (4607) та Ахмад (12185).