Дорогі, улюблені брати, є теми, про які можна говорити нескінченно. Теми, якими не можна пересититися і про які не можна сказати: “Мені вже набридло слухати”, “Я вже не раз чув про це, скільки ще можна?!”
Одна з таких тем – тема благочестивого ставлення до батьків, тема любові та поваги до батька й матері. Аллаг (пречистий Він і піднесений) у Своїй Книзі та Посланець Аллага у своїй Сунні вказують на необхідність і обов’язковість цього великого виду поклоніння Аллагу (пречистий Він і піднесений). Аллаг (пречистий Він і піднесений), Господь наш наказує нам благочестя (іхсан), явище добра, вчинення блага нашим батькам, бо Всевишній Аллаг зробив їх (тобто батьків: матір і батька) причиною переходу твого зі світу небуття в цей світ. Аллаг (пречистий Він і піднесений) зробив їх причиною твого виникнення. І як часто Аллаг (пречистий Він і піднесений) у Своїй Книзі, кажучи про Свої права, про те, що потрібно поклонятися тільки Йому, після цього згадує про необхідність доброго ставлення до батьків. Всевишній Аллаг говорить про те, щоб дякували Йому, і після згадує про те, що потрібно дякувати батькам. І каже Аллаг (пречистий Він і піднесений):
أَنِ اشْكُرْ لِي وَلِوَالِدَيْكَ
“Дякуй Мені та твоїм батькам”.
Коран, сура Лукман, 31:14
І каже Аллаг (пречистий Він і піднесений):
وَقَضَى رَبُّكَ أَلَّا تَعْبُدُوا إِلَّا إِيَّاهُ وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا
“І постановив Господь твій, щоб ви не поклонялися нікому, крім Нього, і чинили добро батькам”.
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:23
“قَضَى” (‘к’ада) – постановив, тобто наказав, повелів Аллаг (пречистий Він і піднесений). Найвеличніше, що є, – це поклоніння Йому, Творцеві, а після цього Всевишній Аллаг каже:
وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا
“І благодіяти своїм батькам”.
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:23
Зараз багато хто з нас не знає ціну своїм батькам. Ми по-справжньому не можемо оцінити хто батьки, і яке їхнє право, і яке їхнє становище. Коли ми це оцінимо? Ми неодмінно оцінимо їх тоді, коли вони помруть, коли ми їх поховаємо, коли кинемо на них землю. Ось тоді ми пізнаємо їхню справжню цінність. І тоді виникне у нас сильне бажання: “О, якби вони були живі, щоб я зміг виконати свій обов’язок щодо них? Як би я міг хоч якось віддячити і проявити добро по відношенню до них?”
Які великі їхні права! Чим і як ми можемо віддячити їм? Що ми можемо зробити для них? Яка подяка може бути справжньою? Ми говоримо те, що говорить нам наш Господь, чого Він вчить нас у Корані:
وَقُل رَّبِّ ارْحَمْهُمَا كَمَا رَبَّّيَانِي صَغِيرًا
«І скажи: “О Господь мій, помилуй їх, адже вони виховали мене, коли я був маленький”».
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:24
Дорогі, улюблені брати, на що нам вказують ці слова Всевишнього Аллага? Вказують на те, що ми повинні прагнути з усіма нашими силами до того, щоб залишити батьків наших (батька й матір) задоволеними нами, щоб вони, якщо підуть із цього світу раніше за нас, підуть задоволеними нами, щоб зробити їх щасливими, щоб забезпечити їм спокій, радість, щоб через нашу причину ніколи не стали вони сумними, скривдженими. Розмовляйте з ними, спілкуйтеся з ними довго, проявляйте скромність, смиренність перед ними, радьтеся з ними, питайте їхньої думки, їжте й пийте разом із ними за одним столом, прислужуйте їм. Якщо є в них якісь потреби, то задовольняйте ці потреби. І найголовніше – говоріть добре і м’яке, приємне слово, з повагою, з терпінням, зі смиренністю, з доброзвичайністю, із звеличуванням. Повинні докласти всіх наших зусиль, усієї нашої старанності на цьому терені, щоб отримати від батька й матері благу молитву (ду’а) за нас, щоб це не було прокляттям з боку батька й матері та незадоволенням, щоб це була блага молитва (ду’а) за нас, бо благання батьків не відкидається Аллагом (пречистий Він та піднесений). І той, хто хоче Раю, нехай супроводжує своїх батьків у цьому світі в добрі. І нехай боїться, побоюється, остерігається того, щоб не послухатися їх, засмучувати, проявляти до них неповагу або розривати з ними зв’язок (не дай Аллаг), як роблять це дехто, або перестати розмовляти з ними, або дати почути їм якесь погане слово від нас. Навіть самий мінімум поганого слова роздратування (слово “уф”) не повинні почути наші батьки! Аллаг (пречистий Він і піднесений) сказав у Корані з цього приводу в сурі Аль-Ісра (Нічна подорож):
وَقَضَى رَبُّكَ أَلَّا تَعْبُدُوا إِلَّا إِيَّاهُ وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا إِمَّا يَبْلُغَنَّ عِنَّنَكَ الْكِبَرَ أَحَدُهُمَا أَوْ كِلَاهُمَا فَلَا تَقُل لَّهُمَا أُفٍّ
«І постановив Господь твій, щоб ви поклонялися тільки Аллагові, добре ставилися до батьків. Якщо біля тебе один з них або обидва досягнуть старості, не кажи їм: “Уф”».
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:23
Коли людина буває стара, вона багато говорить, вона робить щось не те, люди втомлюються від неї. Так от, якщо вони досягнуть старості обидва або один, не кажи їм навіть “уф”.
وَلَا تَنْهَرْهُمَا وَقُل لَّهُمَا قَوْلًا كَرِيمًا * وَاخْفِضْ لَهُمَا جَنَاحَ الذُّلِّ مِنَ الرَّحْمَةِ وَقُل رَّبِّ ارْحَمْهُمَا كَمَا رَبَّيَانِي صَغِيرًا
Не кричи на них і говори їм слово благе (благородне, добре). Опускай перед ними крило смирення з милості. І говори: “Господь мій, помилуй їх, адже вони виростили, виховали мене, коли я був маленьким”.
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:23-24
Тобто будь скромний і терплячий по відношенню до них.
І каже Аллаг (пречистий Він і піднесений):
وَاعْبُدُوا اللَّهَ وَلَا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا
“Поклоняйтеся тільки Аллагові, і не надавайте Йому нічого в співтовариші, і ставтеся добре до ваших батьків”.
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:36
Абу Абдуррахман Абдуллаг ібн Мас’уд, один зі сподвижників Пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), з перших, хто прийняв Іслам, повідомляє, як про це наводять аль-Бухарі та Муслім у своїх збірках, що він одного разу запитав Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
أَيُّ الْعَمَلِ أحَبُّ إِلَى اللَّهِ؟
“Яке з діянь найулюбленіше Аллагові?”
قَالَ: الصَّلاةُ عَلَى وَقْتِهَا
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відповів: “Намаз, здійснений на початку часу”.
قُلْتُ: ثُمَّ أَيٌّ؟
Я запитав: “А після цього?”
قَالَ: بِرُّ الْوَالِدَيْنِ
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Благе ставлення (шанування, повага) до батьків”.
قُلْتُ: ثُمَّ أَيٌّ؟
Я сказав: “А потім?”
قَالَ: أَلْجِهَادُ فِي سَبِيلِ اللَّه
Він сказав: “А потім боротьба (джихад) на шляху Аллага“.
аль-Бухарі (527) і Муслім (85)
Анас (нехай буде задоволений ним Аллаг) говорить про те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَنْ أحَبَّ أنْ يُبْسَطَ لَهُ فِي رِزْقِهِ، ويُنْسَأَ لَهُ فِي أَثَرِهِ، فَلْيَصِلْ رَحِمَهُ
“Якщо хтось хоче, щоб Аллаг йому збільшив прожиток (різк’) у цьому світі, і хоче, щоб Аллаг подовжив його життя, дав благодать (барака) у цьому житті, то нехай підтримує родинні зв’язки”.
аль-Бухарі (2067) і Муслім (2557). Див. “Сахіх аль-Джамі'” (5956)
Перший, з ким ти повинен підтримувати родинні зв’язки, і хто гідний цього, – твої батьки (мати й батько).
Передається від Абу Хурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг) хадис, що повідомляється в достовірній збірці (сахіху) Мусліма про те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
رَغِمَ أَنْفُ، رَغِمَ أنْفُ، رَغِمَ أَنْفُ مَنْ أَدْرَكَ أَبَوِيَّهِ عِنْدَ الْكِبَرِ، أَحَدَهُمَا أَوْ كِلَيهُمَا فَلَمْ يَدْخُلِ الْجَنَّةَ
“Нехай буде принижений, нехай буде принижений, нехай буде принижений той, хто застав батьків, коли вони досягли старості, один із них або обидва, і не увійшов до Раю з цієї причини”.
Муслім (2551)
Тобто не виявив благочестя по відношенню до батьків, і з цієї причини не увійшов до Раю.
Повідомляється від Абу Хурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що одного разу прийшов якийсь чоловік до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), який сказав:
يَا رَسُولَ اللَّه، مَنْ أَحَقُّ النَّاسِ بِحُسْنِ صَحَابَتِي
“О Посланець Аллага, хто з людей має більше права на моє добре ставлення?”
قَالَ: أُمُّكَ
Він (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Це мати твоя”.
قَالَ: ثُمَّ مَنْ؟
Він сказав: “А потім хто?”
قَالَ: أُمُّكَ
Він (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Твоя мати”.
قَالَ: ثُمَّ مَنْ؟
Він сказав: “А потім хто?”
ثُمَّ أَبَاكَ
Він (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “А потім твій батько”.
аль-Бухарі (5971) і Муслім (2548)
Мати правовірних ‘Аїша (нехай буде задоволений нею Аллаг) розповідає, що одного разу Пророк (нехай благословить його Аллаг і привітає) повідомив наступне:
نِمْتُ، فَرَأَيْتُنِي فِي الْجَنَّةِ، فَسَمِعْتُ صَوْتَ قَارِئٍ يَقْرَأُ
“Я заснув і побачив себе в Раю. Увійшовши в Рай, я почув читання. (тобто голос, що читає):
فَقُلْتُ : مَنْ هَذَا؟
І я запитав: “Хто це?”
فَقَالُوا : هَذَا حَارِثَةُ بْنُ النُّعْمَانِ
І сказали мені: “Це Хариса ібн Ну’ман”.
فَقَالَ رَسُولُ الله صَلَّى الله عَلَيْهِ وَسَلَّمَ :
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
كَذَلِكَ الْبِرُّ، كَذَلِكَ الْبِرُّ، وَكَانَ أَبَرَّ النَّاسِ بِأُمِّهِ
“Ось результат благочестивого ставлення, ось результати благочестя”. В іншій версії повідомляється, що Харіса ібн Ну’ман вирізнявся тим, хто краще за всіх ставився до своєї матері (батьків).
Ахмад (25337). Див. “Сільсіля ас-Сахіха” (913)
Ка’аб ібн аль-Ахбар (нехай буде задоволений ним Аллаг) виголосив цей асар, який передано від цього чудового попередника (нехай буде задоволений ним Аллаг):
“Воістину, Аллаг прискорює смерть людині, яка погано ставиться до своїх батьків. Для того, щоб швидше дати їй покарання в тому житті (ахіра), прискорює смерть у цьому житті, щоб покарати її в тому житті. І навпаки, Аллаг (пречистий Він і піднесений) збільшує життя людини, яка добре ставилася (благодіяла) до своїх батьків, щоб ця людина іще більше вчинила добра і вчинила благочестя. І один із видів прояву добра до батьків – це утримувати їх”.
Що ми можемо сказати про матерів? Цієї проповіді (хутби) не вистачить, щоб розповісти все, що стосується гідності матерів. Аллаг (пречистий Він і піднесений) приготував їм, віруючим матерям, велику нагороду за виховання дітей. Аллаг (пречистий Він і піднесений) хвалить у Корані Свого Пророка Ісу (мир йому):
وَبَرًّا بِوَالِدَتِي
“Він добре ставився до своєї матері”.
Коран, сура “Мар’ям”, 19:32
Становище матері Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) роз’яснено в хадисі, наведеному вище від Абу Хурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), коли людина прийшла й запитала: “До кого я повинен ставитися найкраще?” Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) тричі сказав: “Твоя мати”. А потім сказав: “До батька”. Це означає, що ти повинен дуже добре ставитися до батька, право батька велике. Але до матері втричі краще. Чому? Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَوَصَّيْنَا الْإِنسَانَ بِوَالِدَيْهِ إِحْسَانًا
“Ми заповідали людині добре ставитися до батьків”.
Коран, сура Аль-Ахкаф, 46:15
А потім Аллаг (пречистий Він піднесений) згадує матір:
حَمَلَتْهُ أُمُّهُ كُرْهًا وَوَضَعَتْهُ كُرْهًا وَحَمْلُهُ وَفِصَالُهُ ثَلَاثُونَ شَهْرًا
“Мати носить його у своєму животі з тяжкістю, а потім народжує його з тяжкістю. І носіння його всередині себе, і годування його тривають тридцять місяців”.
Коран, сура Аль-Ахкаф, 46:15
І каже Аллаг (пречистий Він і піднесений):
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ ثُمَّ جَعَلْنَاهُ نُطْفَةً فِي قَرَارٍ مَّكِينٍ ثُمَّ خَلَقْنَا النُّطْفَةَ عَلَقَةً فَخَلَقْنَا الْعَلَقَةَ مُضْغَةً فَخَلَقْنَا الْمُضْغَةَ عِظَامًا فَكَسَوْنَا الْعِظَامَ لَحْمًا ثُمَّ أَنشَأْنَاهُ خَلْقًا آخَرَ فَتَبَارَكَ اللَّهُ أَحْسَنُ الْخَالِقِينَ
“Ми створили людину з глини. Потім Ми помістили її у вигляді краплі в утробі матері (утробу темну, туди в морок). Потім зробили цю краплю шматочком, схожим на п’явку, потім цю п’явку перетворили на шматочок м’яса, схожого на жоване м’ясо, потім створили кістки цьому шматочку м’яса, і ці кістки одягли м’ясом, а потім людину створили в іншій подобі (тобто дали їй дух, і вона вийшла, як людина). Благословенний Аллаг – найкращий із Творців”.
Коран, сура Аль-Мумінун (Віруючі), 23:12-14
Усе це відбувається в утробі матері. Мати проходить усі ці тяготи, ця крапля потрапила від батька їй у лоно. Потім вона переносить тяготи перших місяців вагітності, потім – тяготи останніх місяців вагітності, коли їй важко ходити. Після цього вона народжує дитину і переносить тяготи пологів, коли вона перебуває між життям і смертю. Можливо, народить дитину і залишиться живою, а можливо, народить її і помре. І всі ці тяготи переносить мати. А потім, коли вона народжує дитину, вона разом із батьком бере участь у вихованні дитини, плекає разом із ним, і їй дістається дуже велика частка турбот. Вона – яка носила тебе у своєму лоні, перенесла пологові перейми, потім народила і годувала тебе. Після цього ні на одну мить вона не замислилася: “А, можливо, я голодна, можливо, мені не добре, і я не буду дивитися за своєю дитиною?” Ні, для неї найголовніше – щоб із тобою все було добре. Вона все це робила: не досипала ночей, доглядала за тобою, коли ти хворів, робила все це заради Аллага (пречистий Він і піднесений), не чекаючи від тебе жодної подяки. Мати живе все життя для того, щоб допомагати своїм дітям, слідкує за ними, коли вони хворі, виявляє до них співчуття, не цурається підмивати тебе, коли ти маленький, не цурається прати пелюшки, нечистоти непривабливого вигляду. Вона не спить, щоб ти спав, буває нещасною, щоб ти був щасливий, вона позбавляє себе задоволення цього життя, щоб тобі було добре. Ти для неї – все в цьому житті. Для неї найщасливіший день – коли вона побачить, як ти виріс, коли досяг повноліття і став справжнім чоловіком.
Клянуся Аллагом, дивовижне серце матері. Серце матері не як серце іншого. Аллаг (пречистий Він і піднесений) наділив серце матері такою чутливістю, що її серце ніколи не бреше щодо дітей, що з ними сталося, як вони почуваються? Серце матері не бреше, і це перевірено.
Повідомляється, що одного разу один бедуїн посадив свою матір на свої плечі та обійшов Каабу, здійснив таваф разом з матір’ю на своїх плечах, потім він побачив ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ними обома Аллаг), підійшов до нього і сказав: “Я віддячив своїй матері за те, що вона мені зробила?” Він сказав: “Ні, клянуся Аллагом, ти не віддячив навіть за одну перейму (родову) цією своєю дією”.
Це гідність матері, але це не означає, що право батька треба применшувати. Батько також гідний добра, поваги, шанування і має велике право над нами. Хіба батько не працював наполегливо, щоб ти виріс? Заради тебе і твоїх братів? Хіба йому не доводилося переносити тяготи, втому, важку роботу, щоб ви були щасливі? Хіба йому не доводилося їсти дешеву їжу, щоб нагодувати тебе, надягати простий, грубий одяг, щоб ти був щасливий? А як часто йому доводилося чути якісь слова від когось, хтось наказував йому щось кажучи: “Роби це! Роби те!” І він усе це зносив смиренно і працював, щоб тобі було добре, щоб виростити тебе. При цьому ти, можливо, спав, грався, забавлявся.
Одного разу Абу Хурайра побачив одну людину, яка йшла перед своїм батьком, і запитав цю людину: “Хто це?” Той відповів: “Це мій батько”. Абу Хурайра сказав йому: “Не звертайся до нього на його ім’я (тобто кажи йому “батько”, “батюшка”), кажи йому гарне, але не звертайся до нього на ім’я або на кунья, і не сідай раніше за нього (тобто поки він не сів, ти не сідай), і не йди попереду нього”.
Воістину, брати, неповага до батьків, непослух їм заборонено (харам). Більше того, забороненість (харам) буває ступенями. Це з тих ступенів, які відносяться до страшних смертельних (кабаір) гріхів. Той, хто погано ставиться до своїх батьків, побачить покарання за це вже в цьому світі, до того, як помре, побачить покарання у вічному житті, тому що на ньому борг, і він обов’язково повинен розплатитися за це. Він неодмінно побачить покарання за це вже в цьому світі, тому кожен, хто якось мучить або погано ставиться до своїх батьків, нехай пам’ятає, що Аллаг (пречистий Він і піднесений) у засідці й Аллаг (пречистий Він і піднесений) розрахується з ним за це. І нехай боїться Аллага (пречистий Він і піднесений) і не робить подібного. Нехай не дозволить батькам почути від себе навіть одне слово роздратування, а це “уф”. А що говорити про те, що гірше за це?
Від ‘Абдуллага ібн ‘Амра ібн аль-‘Аса (нехай буде вдоволений Аллаг ними обома) передано, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
أَلْكَبَائِر: أَلْإِشْرَاكُ بِالله، وَعُقُوقُ الْوَالِدَين
“Великі гріхи: надання Аллагові співтоваришів (тобто поклоніння комусь, крім Аллаха), погане ставлення до батьків”.
аль-Бухарі (6871)
Передано від ‘Абдуллага ібн ‘Амра ібн аль-‘Аса (нехай буде задоволений Аллаг ними обома), що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مِنَ الْكَبَائِرِ شَتْمُ الرَّجُلِ وَالِدَيْهِ
“З великих гріхів – коли людина ображає своїх батьків”.
Сподвижники запитали:
يَا رَسُولَ اللهِ، وَهَلْ يَشْتِمُ الرَّجُلُ وَالِدَيْهِ؟
“А хіба людина може лаяти своїх батьків?”
Він сказав:
نَعَمْ يَسُبُّ أَبَا الرَّّجُلِ فَيَسُبُّ أَبَاهُ، وَيَسُبُّ أُمَّهُ فَيَسُبُّ أُمَّهُ
“Так, він ображає батька якоїсь людини, а та в помсту ображає його батька. Або він ображає матір якоїсь людини, а та в помсту ображає його матір”.
аль-Бухарі (5973) і Муслім (90)
Зараз це не дивно, що людина ображає своїх батьків. Для сподвижників було дивно, що людина може ображати своїх батьків? Таким чином вона стане причиною того, що образять її батьків, виходить вона – та, хто образила своїх батьків. Оскільки це веління Аллага (пречистий Він і піднесений) дуже важливе, і багато хто з людей сьогодні нехтують цим велінням і не слухаються своїх батьків, ставляться до них без поваги. І дивно, коли ти говориш їм про це, нібито ти звертаєшся не до них.
Давайте подивимося, як ставляться до своїх батьків люди, які є “спадкоємцями пророків” (уарасату анбія) – вчені. Скажіть, у вас велика зайнятість чи у вченого? Особливо, якщо це великий учений, на якого дивляться люди, чекають на них і навчаються в них. Звичайно, зайнятість у нього більша, але при цьому як вони ставляться до своїх батьків. Це приклад для кожного з нас.
Чудовий учений Хамуд ібну Абдуллаг ат-Тувайджирі (нехай помилує його Аллаг), який мав високий рівень знання та старанності (іджтігад), при цьому вирізнявся особливою та дивовижною повагою до своїх батьків. Він весь час запитував, як почувається його мати. Він не дозволяв нікому піклуватися про неї, крім нього самого. Тобто, якщо щось потрібно матері, він усе це робив сам, хоч були інші діти, онуки біля його матері, але він робив усе сам. Будь-яку потребу своєї матері він намагався задовольнити сам: прав її одяг, виявляв до неї всіляке добро доти, доки вона не померла.
Сьогодні є чудовий шейх Абдур-Рахман аль-Баррак (нехай береже його Аллаг). І люди свідчать про його добре ставлення до матері. Цей шейх похилого віку, старий чоловік, який прославився своїм знанням, має високе становище, і скільки людей ідуть до нього, щоб отримати від нього знання, фетву. Що розповідають про нього? Один з людей каже: “Я бачив, що шейх, коли сидить зі своїми учнями та людьми, які приходять до нього, часто йде кудись, а потім повертається. Ми думали, що це тому, що він старий і в нього порушується омовіння, тому він іде й заново бере омовіння. А потім ми дізналися, що справа не в цьому. Там, усередині будинку в нього є стара мати, і він увесь час ходить і дивиться, в якому вона стані, питає в неї, як вона почувається, що їй потрібно, розмовляє з нею, щоб заспокоїти її і принести якусь радість і полегшення в її серце”. Коли він хоче вирушити в додатковий хадж або умру, він не робить цього, поки не запитає дозволу матері. І як часто вона говорила: “Ні, не вирушай зараз у хадж”,– і він слухався свою матір і залишався вдома. Ми знаємо, що здійснення п’ятикратного намазу в мечеті для чоловіка – це обов’язково (уаджиб), якщо є можливість для цього. Багато хто нехтує цим законом Аллага (пречистий Він і піднесений). Коли він іде до мечеті, він весь час попереджає свою матір, що йде в мечеть на намаз. Такий приклад.
А якщо говорити про попередників, то, воістину, дивовижні приклади в тому, як вони ставилися до своїх батьків. Один із попередників ‘Алі ібн Хусейн ібн ‘Алі. Хусейн ібн ‘Алі – це онук Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), ‘Алі – це його син (нехай буде задоволений ним Аллаг). У нього було високе становище, високий статус серед мусульман, йому говорили: “Ти з найблагочестивіших людей, чому ж ти не їси разом зі своєю матір’ю?” Він сказав: “Я боюся, що я візьму першим якийсь шматочок, на який моя мати кинула свій погляд (тобто мати хотіла його взяти, але не встигла, і я першим узяв та з’їв його, і тим самим міг образити свою матір), через це я боюся сидіти разом з нею за одним столом”.
Хайва ібн Шурайх – один з імамів, до якого приходили учні та люди, щоб брати в нього знання (ільм). І коли він сидів разом зі своїми учнями в зібранні знань, і він у центрі й дає їм знання, у цей час лунав голос його матері, вона говорила: “О Хайва, встань і дай зерна курочкам”. Він вставав, йшов і годував курей, давав їм зерно, залишаючи учнів, зібрання (маджліс), навчання. Дивіться, яке розуміння релігії було в попередників, як вони знали, що і навіщо в цій релігії.
Хішам ібн Хассан каже: “Я одного разу сказав аль-Хасану: “Я вивчаю Коран (тобто сиджу вивчаю Коран), і через це моя мати чекає на мене на вечерю (тобто мати не вечеряє й чекає, доки я вивчу те, що хочу вивчити, потім іду, і тільки після цього вона вечеряє). Хасан сказав: “Якщо ти повечеряєш зі своєю матір’ю і тим самим потішиш, насолодиш її погляд, це краще, на мій погляд, ніж ти навіть здійсниш додатковий хадж”.
Через ту велику нагороду, що криється в благочесті до батьків, один з попередників, якого звали Харіс аль-‘Аклі, після того, як поховали його матір, стоячи на її могилі, почав гірко плакати, і люди запитали: “Чому ти так гірко плачеш?” Він сказав: “А як мені не плакати, якщо зачинилися одні з дверей до Раю?”
Батьки – це двері до Раю.
Ібн Мухайріз каже:
من مشى بين يدي أبيه فقد عقه، إلا أن يمشي فيميط له الأذى عن طريقه، ومن دعا أباه باسمه أو كنيته فقد عقه، إلا أن يقول: يا أبت
“Якщо хтось іде перед своїм батьком, він тим самим ображає свого батька, якщо тільки він не хоче обійти батька, щоб прибрати щось з його дороги, що може завадити йому. У такому разі він може йти попереду свого батька. І ображає свого батька той, хто кличе свого батька на ім’я”.
Подивіться, це Іслам. Це велика релігія, великий шлях, це релігія милості, дотримання прав людей. Іслам спонукає до того, щоб благодіяти до своїх батьків.
І наприкінці нашої проповіді (хутби) після цих слів, що ми сказали, слова про велич гідності матері та її права, про права батька, і що ми маємо робити щодо них, і як страшно не слухатися батьків, ображати їх, хай кожен з нас зараз подивиться, який він, чи ставиться до батьків зі зневагою, чи не дотримується їхніх прав, чи каже їм грубі слова, чи ображає їх, чи не допомагає. Якщо все так, нехай попросить вибачення в Аллага (пречистий Він і піднесений), доки не пізно, і нехай шкодує про те, що він зробив. Нехай скоріше почне ставитися до них добре і проявляти до них благочестя, якщо вони живі. Якщо вони живі, значить потрібно робити все щодо них із добра. А якщо вони вже померли, роби за них благання (ду’а), проси в Аллага (пречистий Він і піднесений) для них прощення, Раю і, як вчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), підтримуй хороші стосунки з тими людьми, яких любили твої батьки: друзями твоїх батьків, їхніми родичами.
Якщо ти, хвала Аллагові (альхамдуліЛляг), благочестивий до своїх батьків, значить дякуй Аллагові (пречистий Він і піднесений) і продовжуй робити це, бо ознакою того, що твоє добре діяння прийняте, є те, що після цього доброго діяння ти робиш іншу добру справу. Якщо за добрим діянням слідує ще одне, а за ним іще, то це ознака того, що твої благочестиві діяння приймаються. Тому, якщо ти добрий до своїх батьків, продовжуй робити це. Це з милостей Аллага (пречистий Він і піднесений). І скористайся наявністю батьків у тебе до того часу, коли їх не буде і ти втратиш вже цю велику можливість – увійти до Раю.
Це те, що хотілося сказати сьогодні.
Ми просимо в Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб він зробив нас із покірних Його рабів і тих, хто поклоняється Йому Одному і благочестивий по відношенню до своїх батьків.
