الحمد لله ربِّ العالمين حمدًا كثيرًا طيِّبًا مباركًا فيه وأصلي وَأسلم على نَبينَا مُحَمَّد وعَلى آله وصَحْبهِ أَجْمَعِينَ أشهد أن لا إله إلا الله وحده لا شريك له وأشهد أن محمداً عبده ورسوله
ثم أما بعد
عباد الله
О раби Аллага! З великих і значущих діянь, які наближають нас до Аллага (пречистий Він і піднесений) – таке діяння, як різання тварини (забх) заради Аллага (пречистий Він і піднесений). Щоб ви зрозуміли, наскільки значне це діяння, я запитаю вас: «Яке з діянь тілесних найвелике?» Це намаз (салят). Так ось, Аллаг (пречистий Він і піднесений) згадує різання разом з намазом і каже:
فَصَلِّ لِرَبِّكَ وَانْحَرْ
«Помолися (зроби намаз заради твого Господа) і заріж (жертовну тварину)».
Коран, сура Аль-Каусар (Достаток), 108:2.
Різання буває різним: різання буває акіка, різання буває хадій, коли ріже людина в Хаджі.
Але ось із видів різання – яке найважливіше? Це те, що належить нам із вами, з дозволу Аллага (пречистий Він і піднесений), це аль-удхія. Це та жертовна тварина, яку ріжуть у дні свята ‘Ід аль-Адха (Курбан байрам).
І нагорода за це велика, повірте!
Що нам доводить, що нагорода велика? А те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) завжди різав курбан. Як передає Анас (нехай буде задоволений ним Аллаг), Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)
يضحي بكَبْشينِ أمْلَحَيْنِ أقْرَنَيْنِ
різав двох баранів, білого кольору з рогами.
«Обов’язково чи необов’язково різати курбан?» – запитують багато людей. СубханаЛлаг! О раб Аллага, нагорода велика, спонукання велике, і Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) робив це.
Якщо ж ти хочеш допитатися, ваджиб це чи не ваджиб, то я скажу тобі так, що є розбіжності серед учених з цього приводу. Деякі кажуть, що ваджиб (обов’язково). Дехто каже, що дуже бажано.
Тобто сама наявність цієї розбіжності, раб Аллага, хіба тобі не дає зрозуміти, наскільки важливим є це поклоніння? А група вчених (і ця думка, з дозволу Аллага, пречистий Він і піднесений, – дуже сильна думка) вважають, що ваджиб. Якщо людина не ріже жертовну тварину, маючи можливість для цього, то на ній гріх. Бо, як сказано в хадисі, каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
مَن كان له سَعَةٌ ولم يُضَحِّ ، فلا يَقْرَبَنَّ مُصَلَّانا
«У кого є можливість зарізати жертовну тварину, але він не робить цього, нехай не наближається до наших молитовень (мечетей)».
Хадис передали Ахмад (8273), Ібн Маджа (2123) і Альбані (6490).
Що ріжеться як курбан (удхія, жертовна тварина)?
Тільки худобу (бахімат аль-ан’ам). А що входить до худоби? До худоби входить верблюд, корови (бики), дрібна рогата худоба (кози та вівці). До корів також можна віднести буйволів (جَامُوسٌ), у деяких країнах вони є. Все інше як курбан не приноситься. Не можна різати ні півнів, ні курок, ні кроликів, ні будь-яких інших тварин. Тільки ось ці чотири види, тому що Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَيَذْكُرُوا اسْمَ اللَّهِ فِي أَيَّامٍ مَّعْلُومَاتٍ عَلَى مَا رَزَقَهُم مِّن بَهِيمَةِ الْأَنْعَامِ
«І нехай поминають Аллага в дні відомі над тим, чим наділив їх Аллаг із худоби».
Коран, сура Аль-Хаджж, 22:28.
А якого віку мають бути ці тварини, які ми ріжемо?
Установив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), що для верблюда, для корови та для кози – це має бути вік, що має назву «сані»; для вівці – це вік, що має назву «джаза’а».
Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
لا تَذْبَحُوا إلَّا مُسِنَّةً، إلَّا أنْ يَعْسُرَ علَيْكُم، فَتَذْبَحُوا جَذَعَةً مِنَ الضَّأْنِ.
«Ріжте тільки вік “мусінна” (сані). Тільки якщо вам важко знайти сані, тоді можете різати вівцю (барана) віку джаза’а».
Хадис передав Муслім (1963).
Що це таке?
Вік джаза’а барана – це шість місячних місяців. Тобто баран має бути шість місячних місяців і не менше.
Що стосується кози, то вік її «сані» – це коли їй виповнився один місячний рік.
Що стосується корови – то це два місячні роки.
Що стосується верблюда – то це п’ять місячних років.
О раби Аллага, знайте, що нагорода за курбан залежить від того, наскільки повноцінною, наскільки досконалою є тварина, яку ви приносите в жертву. Це залежить від кольору та інших речей.
Найкращий колір, згідно з думкою науковців – це білий колір. Або здебільшого переважає в цієї вівці білий колір. Не означає, що іншого кольору не можна, але краще, якщо це буде білий колір або переважатиме білий колір. Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), він зарізав два барани білого кольору, або в них переважав білий колір.
Бажано, щоб ця тварина була вгодована, щоб вона була красива. Ан-Нававі каже, що одностайність учених (іджма’а), що бажано, щоб тварина була вгодована, повна.
А коли різати? Коли починається різання?
Різання починається після святкового намазу, і не раніше.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
ومن ذبح قبل الصلاة فهي شاة لحم
«Хто зарізав до намазу, то це просто м’ясо».
Хадис передали Муслім (1961) та аль-Бухарі (5556).
Тобто це просто вівця для м’яса, і не вважається курбаном.
Коли можна різати? У які дні? Термін різання – це перший день свята, тобто десятий Зуль-Хіджа, і три дні після цього, які називаються «дні ташріка». Бо каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
وكلُّ أيامِ التشريقِ ذبحٌ
«Усі дні ташріка – різання».
Хадис передав ас-Суюти (6313).
Тобто чотири дні – день свята і ще три дні після цього. Але є вчені з числа сподвижників, які давали фетву: день свята і два дні після свята. Була така думка в деяких сподвижників, як Ібн ‘Аббас, Анас та інші.
Тварина, яку ти приносиш у жертву, не повинна мати тих недоліків, через які твій курбан стане недійсним. Що це за недоліки?
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) описав це в хадисі аль-Бараа. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) назвав чотири недоліки. Якщо вони є в твоїй тварині, курбан недійсний. Таке різати як курбан (удхія) не можна.
Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
أَرْبَعٌ لَا تَجُوزُ فِي الضَّحَايَا: الْعَوْرَاءُ الْبَيِّنُ عَوَرُهَا، وَالْمَرِيضَةُ الْبَيِّنُ مَرَضُهَا وَالْعَرْجَاءُ الْبَيِّنُ ظَلْعُهَا، وَالْكَسِيرَةُ الَّتِي لاَ تُنْقِي
«Чотири недоліки, які не дозволені в жертовній тварині:
1. Вівця, у якої ушкоджено око, коли це ушкодження явне (тобто, якщо ушкодження не явне, тоді нічого, якщо явне, тоді не можна. Тим більше, якщо це тварина, яка осліпла на обидва ока);
2. Хвора тварина, чия хвороба явна;
3. Кульгава вівця, кульгавість якої явна (тобто вона не просто трошки кульгає, а коли йде зі здоровими вівцями, відстає від них);
4. Тварина виснажена, слабка, у якої вже немає кісткового мозку (тобто, така стара, така слабка тварина, що в неї вже просто кісткового мозку мало)».
Хадис передали ат-Тірмізі (1497), ан-Насаї 4371), Ахмад (18675)
Ось ці чотири вади й ті, що гірші за ці чотири вади – якщо вони є у тварини, курбан буде недійсним.
Як різати?
По-перше, під час різання за шаріатом мають бути перерізані обидві судини на шиї з двох боків, потрібно перерізати стравохід і потрібно перерізати дихальні шляхи.
Далі, під час різання має бути обов’язкове промовляння слів “бісміЛляг“. Бажано укласти тварину в бік кібли. Це думка всіх чотирьох мазхабів, і це передано від ‘Абдуллага ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ними обома Аллаг).
Укласти бажано на лівий бік тварину. Ан-Нававі передає одностайну думку вчених (іджма’а) з цього приводу, що бажано укласти на лівий бік тварину.
Що говориться? Говориться “бісміЛляг”. Аллагу Акбар! При чому “бісміЛляг” – це обов’язково.
Бажано додати: «Аллагумма мінка уа ляк».
«О Аллаг, від Тебе (Ти дав це) і для Тебе».
Також бажано додати: «Аллагумма такаббаль мінні уа мімман удахіян».
«О Аллаг, прийми від мене і від тих, від кого я ріжу».
Як це передано від ‘Аїші (нехай буде задоволений нею Аллаг).
Далі, о раби Аллага, заточіть ніж, бо сказав Пророк:
«Нехай один із вас заточить ніж і не мучить тварину».
Зверну увагу вашу на дві речі!
1) Кожен недолік, який є у вашій жертовній тварині, зменшує нагороду. Тому, чим краща тварина, тим вища нагорода.
2) Аль-удхія – це вид поклоніння, він встановлений для живих. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) різав від себе і від своєї сім’ї, сподвижники різали від себе і від своєї сім’ї. Тобто він, в основі своїй, не встановлений для мертвих, від мертвих бажано давати садака. Якщо людина хоче щось зробити для мертвого, то може дати за нього садака.
Є різниця між садака (милостинею) і різанням тварини заради Аллага (пречистий Він і піднесений)? Це інший вид поклоніння.
Є два різання за мертвих
Перше різання – коли людина ріже за себе і за свою сім’ю. Вона не ріже спеціально за мертвих, але вона має намір, що включається в нагороду і живі члени її родини, і померлі теж. У нагороду (аджр) включає померлих теж. Як Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) різав від себе та від своєї родини, різав від умми Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), куди входять живі та мертві. Це дозволено, коли ти ріжеш від себе і від своєї сім’ї, але маєш на увазі, що туди включаються і померлі теж.
Другий вид – спеціально різати від імені померлих. Є вчені, які кажуть, що це можна. Але, раби Аллага, це не Сунна! Не встановлено це в Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Як деякі люди ріжуть за померлу матір або за батька, що помер, або ще за когось. Кажуть факіхи, що це можна, але це не Сунна. Краще так не робити. Бо так не робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
У Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) помер його дядько Хамза, улюблений дядько, такий цінний для нього. Він колись різав від його імені курбан? Ні. Діти померли Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) за його життя, померли три заміжні доньки за його життя. Хоч за одну з них він колись різав курбан? Ні. Померли три сини Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) за його життя, за когось різав? Ні. Дружина його, з найулюбленіших жінок для нього, Хадіджа, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) різав за неї? Ні, не різав. І це не передано ні від сподвижників, ні від когось, щоб вони робили це.
Встановлено в Ісламі, що людина ріже за себе, за свою сім’ю, і входять туди і мертві теж.
Ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб Він прийняв від нас наше поклоніння. Залишилися лічені дні до свята, і залишився День ‘Арафа. О раби Аллага, не забувайте про піст цього дня, бо нагорода за нього велика.
О раби Аллага, не забувайте про ду’а цього дня.
О віруючі раби Аллага! А чи знаєш ти, що таке День ‘Арафа? День ‘Арафа – це день найвеличнішого і найблагодатнішого зібрання, той день, коли збираються всі паломники 9 числа місяця Зуль-Хіджа на землі ‘Арафата, і всі вони спрямовуються до Всевишнього Аллага зі словами тальбії, з молитвами, з гарячими проханнями, просять Всевишнього Аллага від Його щедрот. Це найбільше зібрання в Ісламі, найбільше зібрання мусульман.
Цього дня, Дня ‘Арафата, великого дня, Великий Аллаг наближається до Своїх рабів, до цих людей, які зібралися на ‘Арафаті, прийшовши зі своїми гріхами, зі своїми помилками. Всевишній наближається до них і пишається ними перед Своїми ангелами. Подивіться на широту милості Аллага. Вони, що прийшли з усіма своїми гріхами, скоєними за життя, а Він наближається до них і пишається ними. І повідомив нам про це той, хто не говорить за пристрастю, той, хто не говорить за своєю примхою, слова його – це одкровення (вахйі), яке він отримував від Всевишнього Аллага. Він сказав:
ما من يومٍ أَكْثرَ من أن يُعْتِقَ اللَّهُ عزَّ وجلَّ فيهِ عبدًا منَ النَّارِ، من يومِ عرفةَ، وإنَّهُ ليدنو عزَّ وجلَّ، ثمَّ يباهي بِهِمُ الملائِكَةَ، فيقولُ: ما أراادَ هؤلاءِ
«Немає такого дня, в якому Аллаг так би багато звільняв раба від Пекельного вогню, як у День ‘Арафа. І, воістину, Він, Всевишній, наближається, а потім пишається ними перед ангелами Своїми і каже: “Що хочуть ці (люди)?”».
Цей хадис передав Муслім (1348).
Дарує Аллаг (пречистий Він і піднесений) їм те, про що вони просять.
Фуд’айль ібн ‘Іяд, великий імам, подивився на людей у День ‘Арафата, на цих людей, які плачуть, на їхні благання, на їхній плач і сказав оточуючим людям: «Як ви гадаєте, якщо всі ці люди підуть до якоїсь однієї людини та попросять її дати їм на всіх одну копійчину тільки, чи відмовить вона їм?» Люди сказали: «Звичайно ж не відмовить». Тоді сказав Фуд’айль: «А для Аллага дарувати їм прощення (магьфіру) простіше, ніж тій людині дати їм один грошик». Аллаг Превеликий (Аллагу Акбар)!
Це День ‘Арафа, коли люди повинні спрямуватися всім серцем зі своїми проханнями до Аллага (пречистий Він і піднесений) і більше не ділити своє серце між Аллагом і кимось і чимось. Спрямуйся тільки до Нього. Тому Салім ібн ‘Абділляг ібн ‘Умар ібн аль-Хаттаб побачив у День ‘Арафата чоловіка, який ходив і просив милостиню, як це зараз буває, і він сказав йому: «О нещасний! Цього дня ти просиш когось, крім Аллага?!»
Тому давайте прагнути до того, щоб цей день провести якнайкраще, постуючи, не проявляючи лінощів, і спонукати тих, хто нас оточує. Спонукати наших батьків, татів, матерів, дітей, дружин, сестер, братів, родичів, сусідів, оточуючих, братів своїх, спонукати до цього посту, бо якщо ти вкажеш комусь на благе, то отримаєш таку саму винагороду, що отримає він, і це не збавить його винагороди.
О раби Аллага! Цього дня, Дня ‘Арафа, бажано звертатися до Аллага (пречистий Він і піднесений) з ду’а, бо ду’а цього дня – це особливе благання. Тому біжіть до Аллага (пречистий Він і піднесений) з вашими потребами, просіть Його (пречистий Він і піднесений) про благо, про зняття турбот ваших. Просіть про благо для себе, для вашої родини, для ваших братів, для вашої умми. І знайте, що якщо людина щиро просить Аллага (пречистий Він і піднесений), не розчарує її Аллаг:
وَإِذَا سَأَلَكَ عِبَادِي عَنِّي فَإِنِّي قَرِيبٌ أُجِيبُ دَعْوَةَ الدَّاعِ إِذَا دَعَانِ
«Якщо запитають тебе про Мене раби Мої, то, воістину, Я близький, відповідаю на поклик того, хто кличе, коли він кличе до Мене»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2: 186
Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
خيرُ الدُّعاءِ دعاءُ يومِ عرفةَ
«Найкраще ду’а – це ду’а в День ‘Арафа»
Привів ат-Тірмізі (3585)
Звісно, це насамперед стосується паломників. Але тих, що не в хаджі, це теж стосується, ін шаа Аллаг.
خير الدعاء دعاء يوم عرفة ، وخير ما قلت أنا والنبيّون من قبلي: لا إله إلا الله وحده لا شريك له له الملك ، وله الحمد ، وهو على كل شيء قدير
«Найкраще ду’а, – каже він, – це ду’а в День ‘Арафа. Найкраще з того, що сказав я і пророки до мене: «Немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага, Єдиного, у Якого немає співтоваришів. Йому належить влада, і Йому належить хвала, і Він Всемогутній»
Привів ат-Тірмізі (3585) і Альбані в «Сахіх ат-Тарг’їб
О мусульмани, знайте, що в ці дні сунною є (для чоловіків і для жінок, для молодих і для старих) більше вимовляти зікр і такбір. Я бачу, що багато людей нехтують цим, або соромляться цього.
Особливо хочеться звернути увагу на такбіри після обов’язкових намазів, що їх виголошують п’ять днів, починаючи від ранкового намазу Дня ‘Арафа і до намазу ‘аср останнього, третього дня з днів ташріка. Тобто п’ять днів вимовляє людина після обов’язкових намазів такбір. Це бажано.
Що говорити?
Одна з форм, яка передана від сподвижників:
الله أكبر الله أكبر لا إله إلا الله والله أكبر الله أكبر ولله الحمد
/Аллагу акбар, Аллагу акбар, ля іляга ілляЛлагу, уа Ллагу акбар, Аллагу акбар, уа ліЛлягіль-хамд/
І передано від Ібн ‘Аббаса, що він говорив:
الله أكبر كبيراً الله أكبر كبيراً الله أكبر وأجلّ ، الله أكبر ولله الحمد
/Аллагу акбару кябіран, Аллагу акбару кябіран, Аллагу акбару уа аджаллю, Аллагу акбар уа ліЛлягіль-хамд»/
(Аллаг превеликий, величаємо Його, Аллаг превеликий. Аллаг превеликий і преславний. Аллаг превеликий, і вся хвала Аллагові)
Просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) дозволити нам жити на Таухіді й на Сунні та померти в цьому. І просимо в Аллага (пречистий Він і піднесений) пробачити нам наші гріхи.
ربنا اننا ظلمنا انفسنا فغفر لنا ورحمنا
رَبَّنَا آتِنَا فِي الدُّنْيَا حَسَنَةً وَفِي الْآخِرَةِ حَسَنَةً وَقِنَا عَذَابَ النَّارِ
وآخر دعوانا أن الحمدلله رب العالمين
