О віруючі раби Аллага! Пам’ятайте, що одним з найвеличніших видів поклоніння Аллагу (пречистий Він і піднесений), одним з найважливіших приписів релігії Іслам є таке діяння серця, як сподівання (таваккуль) на Аллага (пречистий Він і піднесений) в одержанні користі, як мирської, так і релігійної, і запобіганні шкоди, як мирської, так і релігійної, з повною, абсолютною переконаністю, що Аллаг – Він є наш Єдиний Владика і Покровитель (Мавля) і наш Єдиний Піклувальник (аль-Вакіль). Не може бути у раба іншого вакіля, окрім Аллага (пречистий Він і піднесений). Немає і не можна нам брати іншого вакіля, крім Аллага (пречистий Він і піднесений). Як говорить Всевишній у Корані:
رَّبُّ الْمَشْرِقِ وَالْمَغْرِبِ لَا إِلَٰهَ إِلَّا هُوَ فَاتَّخِذْهُ وَكِيلًا
«Господь сходу й заходу! Немає істинного бога, крім Нього. Візьми Його своїм вакілем»
Коран, сура Аль-Муззаміль (Загорнутий), 73:9
Аллаг (пречистий Він і піднесений) наказує Своїм рабам, щоб вони брали Його своїм вакілем, і заборонив рабам обирати собі інших вакілів.
Аль-Вакіль – одне з найпрекрасніших Імен Аллага (пречистий Він і піднесений). «Аль-Вакіль» означає «Той, на Кого покладаються, на Кого сподіваються, на Кого спираються, Кому доручають усі свої справи, ввіряють усі свої потреби й проблеми, Кому цілком, безроздільно, абсолютно довіряють, до Кого біжать за захистом, у Котрого шукають укриття й притулку». Аллаг (пречистий Він і піднесений) – аль-Вакіль.
І Аллаг (пречистий Він і піднесений) нам наказує покладатися (таваккуль) у багатьох місцях Своєї Книги, і Аллаг (пречистий Він і піднесений) каже, що таваккуль – це умова Віри (Іману), тобто без уповання на Аллага (пречистий Він і піднесений) не може бути Іману. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить у Корані:
وَعَلَى اللَّهِ فَتَوَكَّلُوا إِن كُنتُم مُّؤْمِنِينَ
«І тільки на Аллага уповайте, якщо ви віруючі»
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:23
І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Корані:
وَقَالَ مُوسَىٰ يَا قَوْمِ إِن كُنتُمْ آمَنتُم بِاللَّهِ فَعَلَيْهِ تَوَكَّلُوا إِن كُنتُم مُّسْلِمِينَ
«І сказав Муса своєму народові: “О мій народ, якщо ви віруєте в Аллага, то на Нього покладайтеся, якщо ви мусульмани”»
Коран, сура Юнус, 10:84
Подивіться, Аллаг (пречистий Він і піднесений) зробив доказом істинності Іману та Ісламу людини наявність у неї уповання (таваккуля) на Аллага (пречистий Він і піднесений). Що міцніше сподівання (таваккуль) у людини на Аллага, то міцнішим є її іман; що слабкіше її сподівання, то слабкішим є її іман. Якщо ми бачимо якусь людину, у якої слабке покладання на Аллага (пречистий Він і піднесений), отже, слабка віра (іман) у цієї людини, і це неодмінно так. Таваккуль – це основа, фундамент для всіх складових релігії, для всіх діянь релігії. Тому таваккуль можна уподібнити тулубу, тілу, на якому тримається голова – іман, адже якщо немає тулуба, то на чому буде кріпитися голова? Ось так і таваккуль – він той стовбур, на якому ґрунтується древо Іману та Ісламу.
Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить у Корані про те, що уповання (таваккуль) – це шаріат усіх пророків і посланців, це шлях, це якість усіх посланців – від Нуха (мир йому) до Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає). Подивіться, Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить про Нуха (мир йому), що він сказав своєму народові, який закликав 950 років:
يَا قَوْمِ إِن كَانَ كَبُرَعَلَيْكُم مَّقَامِي وَتَذْكِيرِي بِآيَاتِ اللَّهِ فَعَلَى اللَّهِ تَوَكَّلْتُ
«О мій народ, якщо тяжко для вас перебування моє серед вас і нагадування вам про знамення Аллага, то на Аллага Одного я уповаю»
Коран, сура Юнус, 10:71
І говорить про Мусу (мир йому):
وَقَالَ مُوسَىٰ يَا قَوْمِ إِن كُنتُمْ آمَنتُم بِاللَّهِ فَعَلَيْهِ تَوَكَّلُوا إِن كُنتُم مُّسْلِمِينَ
«І сказав Муса своєму народові: “О мій народ, якщо ви віруєте в Аллага, то на Нього покладайтеся, якщо ви мусульмани”»
Коран, сура Юнус, 10:84
І сказав Аллаг (Ппречистий Він і піднесений) про Свого посланця Шу’ейба (мир йому), щоб він звернувся до свого народу зі словами:
إِنْ أُرِيدُ إِلَّا الْإِصْلَاحَ مَا اسْتَطَعْتُ وَمَا تَوْفِيقِي إِلَّا بِاللَّهِ عَلَيْهِ عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ وَإِلَيْهِ أُنِيبُ
«Я намагаюся лише упорядкувати в міру своїх сил, а допомога моя лише в Аллага – на Нього я сподіваюся і до Нього я звертаюся»
Коран, сура Гуд, 11:88
А про Гуда Аллаг (пречистий Він і піднесений) сказав про нього, що він сказав своєму народу:
إِنِّي تَوَكَّلْتُ عَلَى اللَّهِ رَبِّي وَرَبِّكُم مَّا مِن دَابَّةٍ إِلَّا هُوَ آخِذٌ بِنَاصِيَتِهَا
«Я сподіваюся на Аллага, Господа мого і Господа вашого. Немає жодної живої істоти, яку не тримав би Аллаг за її чуб»
Коран, сура Гуд, 11:56
І сказав про Я’куба (мир йому), що він сказав своїм синам:
يَا بَنِيَّ لَا تَدْخُلُوا مِن بَابٍ وَاحِدٍ وَادْخُلُوا مِنْ أَبْوَابٍ مُّتَفَرِّقَةٍ
«О сини мої, не входьте в одну браму, а входьте через різні ворота»
Щоб не наврочили їх, як причина. Але потім, після цього, сказав:
وَمَا أُغْنِي عَنكُم مِّنَ اللَّهِ مِن شَيْءٍ إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ عَلَيْهِ عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ وَعَلَيْهِ فَلْيَتَوَكَّلِ الْمُتَوَكِّلُونَ
«Але ні в чому я не можу позбавити вас від Аллага. Усе рішення належить тільки Аллагові. На Нього я уповаю, і на Нього нехай уповає той, хто покладає надію»
Коран, сура Юсуф, 12:67
А про Свого улюбленця (халіля), Ібрагіма (мир йому), сказав Всевишній Аллаг, що він сказав своєму батькові:
لَأَسْتَغْفِرَنَّ لَكَ وَمَا أَمْلِكُ لَكَ مِنَ اللَّهِ مِن شَيْءٍ رَّبَّنَا عَلَيْكَ تَوَكَّلْنَا وَإِلَيْكَ أَنَبْنَا وَإِلَيْكَ الْمَصِيرُ
«Я проситиму для тебе прощення [в Аллага], але я нічим для тебе не володію від Аллага. О наш Господь, на Тебе ми покладаємося, до Тебе ми звертаємося і до Тебе наше повернення»
Коран, сура Аль-Мумтахана (Випробувана), 60:4
І, нарешті, про господаря всіх тих, хто уповає, Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), говорить Всевишній Аллаг:
لَقَدْ جَاءَكُمْ رَسُولٌ مِّنْ أَنفُسِكُمْ عَزِيزٌ عَلَيْهِ مَا عَنِتُّمْ حَرِيصٌ عَلَيْكُم بِالْمُؤْمِنِينَ رَءُوفٌ رَّحِيمٌ * فَإِن تَوَلَّوْا فَقُلْ حَسْبِيَ اللَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا هُوَ عَلَيْهِ تَوَكَّلْتُ وَهُوَ رَبُّ الْعَرْشِ الْعَظِيمِ
«З’явився до вас Посланець із вас самих. Важко йому те, що ви страждаєте, він прагне для вашої користі (для вашого блага), він до віруючих співчуває, милує. А якщо [о Мухаммад, о Мій Посланець] вони відвернуться (зречуться), то скажи: «Досить мені Аллага! Немає істинного бога, крім Нього. На Нього я уповаю, і Він – Господь великого Престолу«»
Коран, сура Ат-Тауба (Каяття), 9: 128-129
Так, Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає) – господар уповаючих, найголовніший з усіх тих, хто сподівається (سَيِّدُ الْمُتَوَكِّلِينَ), і Аллаг (пречистий Він і піднесений) дуже багато в Корані розповідає про покладання надії (таваккулі) Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає) на Аллага.
Більше того, і в попередніх писаннях було згадано про Мухаммада як про того, хто покладається. У Торі (Таураті), у книзі, що була послана Мусі (мир йому), сказано про Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), є його опис. Аль-Бухарі наводить у своєму «Сахіху» від ‘Ат’и ібн Ясара, він каже: «[Якось] я зустрів ‘Абдуллага ібн ‘Амра ібн аль-‘Аса [‘Абдуллаг ібн ‘Амр ібн аль-‘Ас – один із визначних сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)], і я сказав [йому]: «Розкажи мені, що сказано про [Мухаммада], про Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) в Торі (Таураті)?» Він сказав: «Добре [я розповім тобі]», [і потім сказав, що] в Таураті сказано про Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає):
أَنْتَ عَبْدِي وَرَسُولِي، سَمَّيْتُكَ المتَوَكِّلَ
«Ти Мій раб і Посланець. Я назвав тебе аль-Мутаваккілем».
Аль-Мутаваккіль – той, хто уповає. Це одне з імен Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), яким назвав його Аллаг.
لَيْسَ بِفَظٍّ وَلاَ غَلِيظٍ
«Він не грубий і не безсердечний…».
Далі сказано в Таураті про Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає):
وَلاَ سَخَّابٍ فِي الأَسْوَاقِ ، وَلاَ يَدْفَعُ بِالسَّّيِّئَةِ السَّيِّئَةَ ، وَلَكِنْنْ يَعْفُو وَيَغْفِرُ وَلَنْ يَقْبِضَهُ اللَّهُ حَتَّى يُقِيمَ بِهِ المِلَّةَ العَوْجَاءَ ، بِأَنْ يَقُولُوا: لاَ إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ ، وَيَفْتَحُ بِهَا أَعْيُنًا عُمْيًا، وَآذَانًا صُمًّا، وَقُلُوبًا غُلْفًا
«…і не кричить на ринках, і він не відповідає на зло злом, але прощає і вибачає, і не упокоїть (не умертвить) його Аллаг, поки не виправить Він викривлену громаду, так що скажуть вони: «Немає істинного бога (гідного поклоніння), окрім Аллага (Ля іляга ілля Ллаг)», – і через це відкриє Він погляди сліпі, і вуха глухі, і серця, на яких морок [багатобожжя (ширка)]»
Аль-Бухарі (2125).
Пречистий Аллаг (Субхана Ллаг), Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає) – той, хто покладає надії (аль-мутаваккіль) на Аллага, той, хто вдається до Нього, але він не той, на кого покладають надії (не вакіль), як це думають деякі заблукалі невігласи, котрі поклоняються Пророкові (нехай благословить його Аллаг і вітає) замість Всевишнього Аллага або разом з Аллагом. Він не вакіль, на нього не можна покладатися. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَمَا أَنتَ عَلَيْهِم بِوَكِيلٍ
«Ти [о Мухаммад] для них не той, на кого вони повинні уповати (не вакіль)»
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:107; сура Аз-Зумар (Натовпи), 39:41; сура Аш-Шура (Рада), 42:6
Аль-Вакіль – це тільки Аллаг (пречистий Він і піднесений).
О раби Аллага! Всевишній Аллаг говорить про те, що уповання (таваккуль) – це якість угодників, наближених рабів Аллага (пречистий Він і піднесений) (аулія). Всевишній Аллаг говорить:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ الَّذِينَ إِذَا ذُكِرَ اللَّهُ وَجِلَتْ قُلُوبُهُمْ وَإِذَا تُلِيَتْ عَلَيْهِمْ آيَاتُهُ زَادَتْهُمْ إِيمَانًا وَعَلَىٰ رَبِّهِمْ يَتَوَكَّلُونَ * الَّذِينَ يُقِيمُونَ الصَّلَاةَ وَمِمَّا رَزَقْنَاهُمْ يُنفِقُونَ * أُولَٰئِكَ هُمُ الْمُؤْمِنُونَ ححَقًّا
«Віруючі [істинні аулія] лише ті, які, коли згадується Аллаг, тремтять їхні серця, коли читаються їм Його знамення, це збільшує їм їхній іман, і вони на Господа свого Одного уповають. Вони здійснюють намаз (молитву) [найкращим чином] і витрачають на шляху Аллага з того, чим наділив їх Аллаг. Вони і є справжні віруючі»
Коран, сура Аль-Анфаль (Військова здобич), 8: 2-4
О раби Аллага! Таваккуль – це такий вид поклоніння, який тут, у серці, це діяння серця. І будується тавакуль на двох важливих речах. Не може бути людина такою, що покладає надію (мутаваккілем) без цих двох важливих речей.
Перша річ – це в серці має бути в тебе знання, тверда переконаність, що Аллаг (пречистий Він і піднесений) є Той, на Кого сподіваються (аль-Вакіль), і немає вакіля, окрім Нього, бо Він Господь, Він Господар всесвіту, бо Він розпоряджається усім сущим, як забажає, бо важелі управління – тільки в Його Руках. Те, що Він забажає, – буде; чого Він не забажає – тому ніколи не бути. І знаєш, ти переконаний, що Аллаг (пречистий Він і піднесений) чує Своїх рабів, і бачить Своїх рабів, і спостерігає за ними, і що не сховаються від Нього жодні таємниці Його рабів. Ось це ти повинен знати, це перша основа сподівання. І Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить про це в Корані, сказано:
وَتَوَكَّلْ عَلَى الْعَزِيزِ الرَّحِيمِ * الَّذِي يَرَاكَ حِينَ تَقُومُ * وَتَقَلُّبَكَ فِي السَّاجِدِينَ * إِنَّهُ هُوَ السَّمِيعُ الْعَلِيممُ
«І уповай на Великого, Милостивого, Який бачить тебе, коли ти вистоюєш [молитву], коли ти робиш рухи серед тих, хто кланяється. Воістину, Він – Чуючий, Знаючий»
Коран, сура Аш-Шуара (Поети), 26: 217-220
І говорить Аллаг (пречистий Він і піднесений):
وَتَوَكَّلْ عَلَى اللَّهِ وَكَفَىٰ بِاللَّهِ وَكِيلًا
«І сподівайся на Аллага. І досить Аллаха як Покровителя!»
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 81
А друга основа, без якої не буде таваккуля, – крім знання та переконаності має бути робота серця. Серце має працювати в цьому напрямі, тобто воно має весь час спиратися на Аллага (пречистий Він і піднесений), спрямовуватися до Аллага (пречистий Він і піднесений), доручати Йому всі свої справи повинна в серці людина, ввірятися Йому серцем. Не повинно серце бути звернене до причин, до зовнішніх якихось обставин, до творінь. Ні, серце має спиратися на Аллага (пречистий Він і піднесений) і довіряти Йому всі справи.
О раби Аллага! Покладання надії (таваккуль) – це таке поклоніння, яке супроводжує людину завжди. Деякі види поклоніння займають певний час, наприклад намаз – людина здійснює намаз протягом якогось часу, є час, коли вона не здійснює намаз. Але таваккуль – це такий вид поклоніння, який постійно, він повинен бути у віруючої людини постійним, весь час супроводжує віруючу людину. Вона сподівається на Аллага в отриманні користі, мирської чи релігійної, і в тому, щоб віддалитися від шкоди, мирської чи релігійної. Віруюча людина сподівається на Аллага (пречистий Він і піднесений) у тому, щоб отримати мирські свої потреби, мирську їжу, засіб для існування, дозволений Аллагом (пречистий Він і піднесений), і уповає на Аллага також людина в усіх релігійних справах, тобто в тих речах, що подобаються Аллагу (пречистий Він і піднесений) і якими Він задоволений.
Таким чином, о раби Аллага, таваккуль двох видів: перший таваккуль – це коли людина покладається на Аллага (пречистий Він і піднесений) у своїх мирських потребах, у своїх мирських проблемах і покладається на Аллага (пречистий Він і піднесений), зокрема й в одержанні прожитку, наділу (різк’а). Скільки людей, від яких можна чути: «Зараз зросли ціни, все подорожчало, економічна криза, бізнес не йде» тощо. Подивіться, що сказав із цього приводу один із видатних імамів ахлю-с-Сунна ва джама’а Саляма ібн Дінар. Його запитали одного разу, підійшли до нього і сказали:
يَا أَبَا حَازِم أَمـَا تـَرَى قَدْ غَـلا السِّـعـْرُ
«О Абу Хазім, подивися, як зросли ціни».
Він сказав:
وَمَا يَغُمُّكُمْ مِنْ ذَلِكَ؟ إِنَّ الَّذِي يَرْزُقُنَا فِي الرُّخْصِ هُوَ الَّذِي يَرْزُقُنَا فِي الْغَلَاء
«А чого ви переймаєтесь? Воістину, Той, Хто годував нас за дешевизни, – Той, Хто буде годувати нас за дорожнечі»
Абу Ну’айм у «Хільяту-ль-аулія» (3/239)
Субхана Ллаг! Аллаг наділяє Своїх рабів їжею. Немає такої живої істоти, прожиток (різк’) якої не взяв би на Себе Аллаг (пречистий Він і піднесений). Тому нехай раб доручить себе, ввірить свої справи Тому, Хто є Наділювачем (Раззак’ом), нехай просить в Аллага (пречистий Він і піднесений) різк’а, нехай він знає, що не помре жодна душа, доки не отримає сповна те, що їй відведено отримати з їжі (різк’а). Нехай людина переживає не за свої земні засоби існування (різк’). Переживати треба, коли бачиш, що не в порядку твоя релігія, твоє поклоніння Аллагові (пречистий Він і піднесений). Ось за це бійся, ось за це переживай.
А другий вид таваккуля вищий за цей таваккуль, і цей таваккуль не в багатьох є, – це коли людина сподівається на Аллага (пречистий Він і піднесений) у тому, щоб поклонятися Йому якнайкраще й вірити в Нього, як годиться. У питаннях іману, намазу, у питаннях хаджу, у питаннях заклику до Аллага (пречистий Він і піднесений) вона довіряється Аллагу і сподівається тільки на Нього. І тому сказано в сурі «Аль-Фатіха», коли ми з вами читаємо:
إِيَّاكَ نَعْبُدُ
«Лише Тобі ми поклоняємося…» –
чи стоїть після цього крапка? Ні!
وَإِيَّاكَ نَسْتَعِينُ
«…і лише на Твою допомогу ми уповаємо»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:4
Не сподівайся на свої сили в поклонінні Аллагові. Сподівайся на допомогу Аллага (пречистий Він і піднесений) у поклонінні, служінні (‘ібада) Йому.
І ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб він зробив усіх нас із тих, хто уповає на Нього по-справжньому, найкращим чином. Воістину, Він – Чуючий благання (ду’а), воістину, Він із тих, на кого слід надіятися.
