Настали ті дні, коли віруючі раби Аллага стікаються до Забороненого дому Аллага, для того, щоб виконати один з найвеличніших обрядів поклоніння Всевишньому – Хадж, що є одним з обов’язкових встановлень Ісламу.
Хадж є одним зі стовпів цієї релігії, як про це сказано в достовірному хадисі Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
بنِيَ الإِسْلاَمُ عَلَى خَمْسٍ: شَهَادَةِ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللَّهِ، وَإِقَامِ الصَّلاَةِ، وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ، وَحَجِّ البَيتِ، وَصَوْمِ رَمَضَانَ
«Іслам побудований на п’яти [стовпах]: свідченні, про те, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага, і що Мухаммад – Посланець Аллага, і вистоюванні намазу, і виплаті закяту, і паломництві (хаджі) до Дому [Аллага], і пості в [місяці] Рамадан».
Аль-Бухарі 8; Муслім 16
‘Умар ібн аль-Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) сказав:
مَنْ أطَاقَ الْحَجَّ فَلَمْ يَحجَّ فَسَوَاءٌ عَلَيْهِ يَهُودِيًّا مَاتَ أَوْ نَصْرَانِيًا
«Той, хто мав можливість здійснити Хадж, але не зробив цього, вже все одно для нього, ким він помре, юдеєм чи християнином»
Хафіз Ібн Касир назвав існад достовірним. Див. «Тафсир Ібн Касир» 2/97
Дуже багато передано від Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомлень, що вказують на те, яке високе становище посідає цей вид поклоніння, на його переваги, на те, які великі нагороди приготовано людині, та який порятунок від пекельного вогню, якщо вона чинить цей вид поклоніння щиро заради Аллага, згідно з Сунною Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Передано в достовірному хадисі, що сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллага і вітає):
اَلْحَجُّ يَهْدِمُ مَا كَانَ قَبْلَهُ
«Хадж стирає все, що було до нього (з гріхів)»
Муслім 121
І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
اَلْعُمْرَةُ إِلَى الْعُمْرَةِ كَفَّارَةٌ لِمَا بَيْنَهُمَا، وَالْحَجُّ الْمَبْرُورُ لَيْسَ لَهُ جَزَاءٌ إِلَّا الْجَنَّةُ
«Умра до умри стирає гріхи, які були вчинені між ними. А благочестивий хадж – немає за нього іншої нагороди, окрім Раю”
Аль-Бухари 1773; Муслим 983
І сказав також Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
مَنْ حَجَّ لِله، فَلَمْ يَرْفُثْ، وَلَمْ يَفْسُقْ، رَجَعَ كَيَوْمَ وَلَدْتُهُ أُمُّهُ
«Той, хто здійснить хадж заради Аллага, і при цьому не буде вимовляти мерзенні слова, і робитиме мерзенні вчинки – той повернеться після цього хаджу таким, яким він був у той день, коли народила його мати (без гріхів)»
Аль-Бухарі 1521; Муслім 1350
І ось ці ось делегації, ці поважні гості, які стікаються з усіх кінців світу, з усіх куточків земної кулі до дому Аллага (пречистий Він і піднесений), до дому Всевишнього, для того, щоб виконати цей великий обряд. Аллаг (пречистий Він і піднесений) покликав їх, і вони відповіли, вони відгукнулися на заклик Всевишнього Аллага.
І каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
الْحَاجُّ ، وَالْمُعْتَمِرُ ، وَفْدُ اللهِ دَعَاهُمْ فَأَجَابُوهُ ، وَسَأَلُوهُ فَأَعْطَاهُمْ
«Той, хто здійснює хадж, і той, хто здійснює умру – це делегація Аллага. Він покликав їх, і вони відповіли Йому. Вони попросили Його, і Він дав їм”
Ібн Маджа 2893; Шейх аль-Альбані назвав хадис добрим у «Сільсіля Сахіха» 1820
І, дійсно, це – делегація Аллага. Тому що вони прибули туди тільки заради того, щоб отримати вдоволення Аллага (пречистий Він і піднесений), для того, щоб здійснити поклоніння Йому. Незважаючи на складнощі, на тяготи, на втому. Їм довелося збирати гроші, їм довелося готуватися до шляху, і довелося покинути свою батьківщину, і довелося розлучитися з дітьми, з рідними, залишити свої справи. Усе це – заради Аллага (пречистий Він і піднесений). Тому ми повинні поважати цю делегацію Аллага, сприяти і допомагати їм. Тому й кажуть учені, посилаючись на ці докази, що не можна експлуатувати, або наживатися, або накручувати ціни щодо паломників. Це – делегація Аллага (пречистий Він і піднесений).
Ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб Він полегшив паломникам їхній хадж. Щоб Аллаг (пречистий Він і піднесений) допоміг їм виконати це богоугодне діяння якнайкраще, щоб прийняв від них це зусилля, щоб вони повернулися до себе додому живими, здоровими, з гріхами прощеними, як того дня, коли народила їхня мати, з прийнятим від них хаджем.
О раби Аллага, хай буде вам відомо, що це велике поклоніння Аллагові несе великі, численні, благі плоди. Паломник, він збирає ці плоди.
Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить у Корані:
وَأَذِّن فِي النَّاسِ بِالْحَجِّّ
«Оголоси серед людей про хадж».
Коран, сура Аль-Хаджж 22:27
А потім, у наступному аяті, говорить Аллаг (пречистий Він і піднесений):
لِيَشْهَدُوا مَنَافِعَ لَهُمْ
«…щоб вони стали свідками того, що приносить їм користь».
Коран, сура Аль-Хаджж 22:28
Подивіться, Всевишній Аллаг кличе людей здійснити хадж, і каже, що коли вони будуть здійснювати хадж, то вони отримають користь. І, справді, прочанин, від початку свого хаджу, всіма сходинками хаджу і до кінця – він весь час бере для себе якісь дуже корисні уроки, отримує величезну користь. Користь, яку не злічити, насправді.
О раби Аллага, від самого початку: ось паломник вирушає в хадж, ось людина залишає своїх любимих, свою сім’ю, свій звичний спосіб життя, задоволення, спокій та їде далеко-далеко від своєї домівки, покидає свій рід, свою родину. Вона зараз – мухаджир, який робить зараз хіджру до Аллага (пречистий Він і піднесений). Він смиренний перед Аллагом, він покірний перед Аллагом, він лагідний перед Всевишнім Аллагом. І ось це залишення свого будинку, звичних зручностей, перенесення тягот, витрачання майна – це все привчає людину. Це – перший важливий урок, важлива користь. Це привчає людину до пошуку вдоволення Аллага (пречистий Він і піднесений), незважаючи ні на що. Надання переваги любові до Аллага (пречистий Він і піднесений), любові до всього іншого, до всього мирського. Людина привчається до готовності старанно працювати заради Аллага (пречистий Він і піднесений), жертвуючи своїм життям, жертвуючи своїм майном, жертвуючи своїм спокоєм. І це – перший урок у хаджі, урок покірності і урок Єдинобожжя, урок Таухіда.
Ось прибувають паломники в мікат. Мікат – це те місце, де вони одягаються, входять у намір іхраму. Тут, у мікаті, знімають із себе свій звичний одяг, і надягають на себе два шматки білої, чистої тканини, оголюючи свою голову, і опиняючись ось у такому положенні смиренного, лагідного раба, покірного раба. І тут уже однакові багаті й бідні, старі й молоді, правителі й підлеглі – всі люди стають тут однаковими. Чому? Усі в одному одязі, усі в двох шматках тканини, які нагадують нам про саван, у який будемо одягнені ми з вами, коли помремо. Це нагадування про смерть для всіх. Всі люди в одному одязі, всі люди в цих двох шматках тканини, і у всіх одна мета, у всіх одне діяння, і всі прагнуть до дому Аллага (пречистий Він і піднесений). Це нагадує про смерть, по-перше, а по-друге, це привчає до смирення, це привчає до скромності, це звільняє тебе від пихи, від зарозумілості, від відчуття того, що ти великий. Ти розумієш, надягаючи ці два шматки тканини на себе, і знімаючи з себе все інше, ти розумієш, що ти всього лише – раб. Ти – раб, який цілком потребує свого Творця, ти слабка істота, яка цілком залежить від свого Творця.
І тут люди, після того, як вони увійшли в іхрам, вони оголошують про Таухід. Вони вимовляють слова Таухіда, кажучи:
لَبَّيْكَ اللَّهُمَّ لَبَّيْكَ، لَبَّيْكَ لَبَّيْكَ لَّهُمَ لَكَ لَبَّيْكَ، إِنَّ الْحَمْدَ وَالنِّعْمَةَ لَكَ وَالْمُلْكَ، لاَ شَرِيكَ لَكَ
/Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К, ляббай-Ка ля шаріка ля-Ка ляббай-К, інна ль-хамда ва н-ні’амата ля-Ка ва ль-мульк, ля шаріка ля-К/
«Ось я перед Тобою, о Аллаг, я відгукуюся на Твій заклик [о Аллаг], я відгукуюся на Твій заклик, немає у Тебе співтовариша, я відгукуюся на Твій заклик. Воістину, вся хвала і всі милості належать Тобі, і вся влада належить Тобі, немає в Тебе співтовариша».
Паломники починають вимовляти ці слова гучними голосами, і ці слова називаються «тельбійа». Чому «тельбійа»? Тельбійа – означає відгук. Вони відгукнулися на заклик Аллага (пречистий Він і піднесений). Він сказав:
وَأَذِّن فِي النَّاسِ بِالْحَجِّ يَأْتُوكَ رِجَالًا وَعَلَىٰ كُلِّ ضَامِرٍ يَأْتِينَ مِن كُلِّ فَجٍّ عَمِيقٍ
«І оголоси серед людей про хадж. І вони прийдуть пішки, і прийдуть на всяких суходлявих верхових тваринах, прибудуть з усяких далеких доріг, з усяких далеких ущелин, звідусіль».
Коран, сура Аль-Хаджж 22:27
Ось це – заклик, і людина відгукується на цей заклик Аллага (пречистий Він і піднесений), і каже:
لَبَّيْكَ اللَّهُمَّ لَبَّيْكَ، لَبَّيْكَ لاَ شَرِيكَ لَكَ لَبَّيْكَ، إِنَّ الْحَمْدَ وَالنِّعْمَةَ لَكَ وَالْمُلْكَ، لاَ شَرِيكَ لَكَ
/Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К, ляббай-Ка ля шаріка ля-Ка ляббай-К, інна ль-хамда ва н-ні’амата ля-Ка ва ль-мульк, ля шаріка ля-К/
Ось ці слова тельбійї – це слова віри (іману), слова покірності Аллагові (пречистий Він і піднесений). Ці слова – девіз паломника від початку, і потім по всіх етапах його хаджу він вимовляє ці слова. Ці слова означають, що ти входиш у покірність Аллагові: «Ось, Ти покликав, о Аллаг, і я відгукнувся».
Але, о раб Аллага, ця відповідь твоя: «…я відгукнувся» – ця відповідь має бути не тільки в хаджі. І хадж – він нас привчає, щоб тельбійа (відклик) у тебе був протягом усього твого життя. Усе твоє життя має стати відгуком на заклик Аллага. Аллаг тебе закликав до намазу, скажи: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К». Аллаг закликав тебе до закяту, скажи: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К». Покликав тебе до посту: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К». До всіх наказів Аллага ти повинен ставитися так. Закликав тебе набути зовнішнього вигляду, що відповідає мусульманину або мусульманці, скажи: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К». Аллаг заборонив тобі гріхи, скажи: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К». Ось це ось – важливий урок хаджу: що ти своє життя після цього перетворюєш на тельбійу, тобто, у відгук на заклик Всевишнього Аллага.
І, о раби Аллага, багато людей вимовляють слова тельбійї, але не замислюються про сенс цих слів. А ці слова… Ви знаєте як називали сподвижники тельбійу? Вони називали тельбійу – Єдинобожжям (Таухідом). Чому? Тому що ці слова мають такий самий сенс, як слова «Ля іляга ілля Ллаг». «Ля іляга ілля Ллаг» означає: відрікаюся від поклоніння всьому, що окрім Аллага, і стверджую поклоніння тільки Аллагові. Так от, коли ти кажеш: «Ляббай-Ка Ллагумма ляббай-К»: відгукуюся на Твій поклик, о Аллаг, – цим самим ти стверджуєш поклоніння твоєму Творцеві тільки, і більше – нікому. Коли ти кажеш: «ля шаріка ля-К (немає в Тебе співтовариша)», тим самим ти кажеш: «я нікого не долучаю в поклонінні до Тебе, о Аллаг». Коли ти говориш: «інна ль-хамда ва н-ні’амата ля-Ка ва ль-мульк (Воістину, вся хвала і милості належать Тобі, і влада належить Тобі)», тим самим ти стверджуєш, що ось як немає в Тебе, о Аллаг, співтоваришів в управлінні цим всесвітом, так і немає в Тебе співтоваришів в наділенні рабів Твоїх милостями, усі милості тільки від Тебе в кожного з нас – ось так само немає в Тебе співтоваришів у праві на поклоніння, будь-яке поклоніння тільки Тобі, і намаз наш – заради Тебе, і хадж наш – заради Тебе, і закят – наш заради Тебе, і надія наша – тільки на Тебе, і взиваємо ми з благаннями – тільки до Тебе, і допомоги просимо – тільки в Тебе, і порятунку шукаємо – тільки в Тебе, і всіляке наше поклоніння – тільки Тобі. «Ляббай-Ка ля шаріка ля» – відгукуюся на Твій заклик, немає в Тебе співтоваришів.
А потім паломники, ось так ось, покірними і вимовляючи тельбійу, вирушають до Мекки, і прибувають до Мекки, до Кааби, до Забороненого дому Аллага (пречистий Він і піднесений). Перше, з чого вони починають у Мецці своє поклоніння, – це обхід навколо давнього дому, семиразовий обхід навколо Кааби, виконуючи наказ Аллага (пречистий Він і піднесений):
وَلْيَطَّوَّفُوا بِالْبَيْتِ الْعَتِيقِ
«І нехай обійдуть навколо давнього дому».
Коран, сура Аль-Хаджж 22:29
І ось, коли обходиш ти давній дім, зі смиренням і покірністю, і самознищенням перед Всевишнім Аллагом, коли ти, обходячи Каабу, читаєш Коран і зікр, згадуєш Аллага, і звертаєшся до Нього з молитвами, просиш у Нього про прощення, ось тут ось паломник розуміє, що це – велике поклоніння. А раз це – поклоніння, значить, не можна його робити так, як ти сам хочеш, а треба робити так, як Аллаг наказав. А Аллаг не наказав таваф навколо чогось, крім Кааби. Немає ніякого тавафу ні навколо якихось гробниць, могил, святих місць, чи якихось будівель на землі. Лише навколо Кааби – так встановив Всевишній. Ніхто не має права змінювати Його релігію. Якщо хтось каже: «Поїхали до якогось мавзолею, і там здійснили таваф», ми кажемо: «Це – омана, і це – невігластво».
І ми з вами можемо сказати: «У кожному місці на землі є люди, що здійснюють намаз, скрізь, усюди на землі є люди, що поминають Аллага, скрізь на землі є люди, що дають закят», – вірно? Але ми не можемо сказати з вами: «Скрізь на землі є люди, які здійснюють таваф». Тому що таваф відбувається тільки навколо Кааби, о раби Аллага.
А коли паломник цілує чорний камінь, і коли він торкається рукою єменського кута, ось тут ось він усвідомлює, що він робить це не заради цього чорного каменю, чи заради цього кута, чи заради Кааби – ні. Він робить це, бо так наказав Всевишній, прославляючи тим самим Всевишнього Аллага, і наслідуючи приклад Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ми робимо це, тому що так наказав Посланець Аллага, тому що він так робив. Тому, ‘Умар бнуль Хаттаб, він поцілував чорний камінь, а потім вимовив такі відомі слова. Він сказав:
إِنَّكَ حَجَرٌ لَا تَضُرُّ وَلَا تَنْفَعُ , وَلَوْلَا أَنِّي رَأَيْتُ رَسُولُ اللَّه اللَّهُ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَبَّلَكَ مَا قَبَّلْتُكَ
«Я знаю, клянуся Аллагом, ти – всього лише камінь. Ти не приносиш шкоди, ти не приносиш користі. Якби я не бачив, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) тебе цілував, я б не поцілував тебе”
Аль-Бухарі 1597; Муслім 1270
Мусульмани ось так от цілують чорний камінь, або торкаються єменського кута, слідуючи прикладу Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). А це означає, тут ще один урок тобі, що ніщо на землі не можна цілувати з метою поклоніння, або торкатися, обтиратися об щось, чи то якась могила, чи то чийсь прах, чи то ще щось. Ніщо не можна обтирати, або щось цілувати як поклоніння Аллагові, окрім чорного каменю і єменського кута. Усе! Усе інше, що роблять люди: ідуть на якісь могили, чи ще на щось, до якихось дерев, і там намагаються здобути благодать (бараку), усе це – нововведення, хибна думка, і все це – невігластво. Це – ще один урок.
А коли настає великий хадж і настає день дев’ятого Зуль-хіджа, день ‘Арафата, – ось тут ось усі паломники течуть куди? Течуть до долини ‘Арафат – цієї благословенної долини.
І що бачить тут паломник? Він бачить тут мільйони людей у білому одязі, які зібралися. Аллаг зібрав їх на цій одній площі. І як тут не замислитися людині про Судний день? Той, хто зібрав тут ці мільйони, і вони стоять і взивають до Нього, і тремтять перед Ним, Він – той, хто збере в Судний день ці творіння для суду над ними. І якщо серце людини відкрите, якщо не запечатане, воістину в цьому для неї великий урок.
І цього дня стоять паломники, паломники взивають до Аллага з молитвами, з благаннями. Вони просять Його про помилування, і просять у Нього блага цього світу і вічного світу. Паломники цього дня не відволікаються на марнослів’я, на марноробство, на якісь застілля, на якісь посиденьки, або на те, щоб гуляти по ‘Арафату марно. Ні. Вони присвячують цей день благанню (ду’а). Чому? Та тому що найкраще ду’а, о раби Аллага, це – ду’а в день ‘Арафата. І про це сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Він сказав:
خَيرُ الدُّعَاءِ دُعَاءُ يَوْمِ عَرَفةَ، وخَيرُ ما قُلتُ أَنَا وَالنَّبيُّون مِنْ قَبْلِي: لَا إلهَ إإلَّا اللهُ وَحْدَهُ، لَا شَرِيكَ لَهُ، لَهُ الْمُلْكُ وَلَهُ الْحَمْدُ، وَهُوَ عَلَى كُلِّ شَيءٍ قَدِيرٌ.
«Найкраще ду’а – це ду’а в день ‘Арафа, і найкраще з того, що сказав я і пророки до мене: “Ля іляга ілля Ллаг, вахда-гу ля шаріка ля-г, ля-гу ль-мульку ва ля-гу ль-хамд, ва гува ‘аля куллі шай’їн Кадір. (Немає бога, гідного поклоніння, крім Аллага, Єдиного, у Якого немає співтоваришів. Йому належить влада, Йому належить хвала, і Він – Всемогутній)”».
Ат-Тірмізі 3585; Шейх аль-Альбані назвав хадис добрим у «Сахіх ат-Тірмізі»
Подивіться, цього дня Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), і пророки до нього, у день ‘Арафата дуже багато вимовляв ці слова, «Ля іляга ілля Ллаг, вахда-гу ля шаріка ля-г», чому? Тому що ці слова – найкраще поминання (зікр). А день ‘Арафата – це найкращий день. І як це закономірно, і як це доречно, у найкращий день багато вимовляти найкращі слова. Це – урок, о раби Аллага, ще один урок Таухіду та покірності.
Після ‘Арафату люди йдуть до Муздаліфи, відбувається низка обрядів і настає десяте Зуль-хіджа, День Жертвопринесення (яум ан-нахр). Багато видів поклоніння здійснює паломник цього дня. Один з найбільших видів поклоніння – паломники ріжуть жертовну тварину (хаді) заради Аллага. А ті, які не в хаджі цього дня, вони там, десятого Зуль-хіджа, у день Курбан байрама (Ідуль Адха), вони ріжуть удхія, ріжуть курбан. Паломники ріжуть хаді, і це – ще один урок. Ти ріжеш це заради кого? Заради Аллага, щоб наблизитися до Його вдоволення. А значить це – що? Це – поклоніння. А поклоніння можна присвячувати тільки – кому? Тільки Аллагові (пречистий Він і піднесений).
قُلْ إِنَّ صَلَاتِى وَنُسُكِى وَمَحْيَاىَ وَمَمَاتِى لِله رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ لَا شَرِيكَ لَهُ
«Скажи: Воістину, намаз мій, і жертвоприношення моє, і життя моє, і смерть моя належать Аллагові, Господу світів. І немає в Нього співтоваришів».
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба) 6:162-163
І кожен мусульманин розуміє, що якщо хтось ріже тварину не заради Аллага (пречистий Він і піднесений), а заради якогось святого, мертвого, або заради джина, або заради навіть Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), тим самим він скоює великий злочин. Злочин, який називається ширк. І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
لَعَنَ اللهُ مَنْ ذَبَحَ لِغَيْرِ اللهِ
«Прокляв Аллаг того, хто зарізав тварину не заради Аллага»
Муслім 1978
І цього дня ще один обряд. Кидає паломник камінчики аль джамарат. Сім камінчиків кидає він у стовпи, кажучи при цьому: «Аллагу Акбар», поминаючи при цьому Аллага (пречистий Він і піднесений). Багато уроків із цього можна винести. Але один важливий урок з кидання камінчиків, цей урок, який повинен запам’ятати паломник, що ця релігія – релігія середини і поміркованості. Немає в цій релігії надмірностей, так само як неприпустимо в цій релігії упущення. Немає в цій релігії надмірності, так само як немає зневаги. Ця релігія – релігія середини. Тому й кидаються камінчики – які? Ось такі камінчики, які може дитина кинути, поклавши його між пальцями, називається це аль-хазф. Тобто, вони розміром приблизно як турецький горох нохут – ось такого розміру ці камінчики. Це привчає до розуміння чого? Що в цій релігії немає зайвого та надмірного. І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), він, коли йому дали ці сім камінчиків, щоб він кинув їх у джамарат, він взяв ці камінчики, потім підняв їх і показав людям, і сказав:
أَمْثَالَ هَؤُلَاءِ فَارْمُوا يَا أَيُّهَا النَّاسُ إيَّاكُمْ وَالْغُلوَّ فِي الدِّينِ فَإِنَّهُ أهْلَكَ مَنْ كَانَ قَبْلَكُمُ الٰغُلُوُّ فِي الدِّينِ
«Ось такі ось камінчики кидайте. О люди, остерігайтеся надмірності, зайвого в релігії. Тому що тих, що жили до вас, згубила саме надмірність, марнотратство в релігії”
Ібн Маджа 3029; Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним у «Сахіх ібн Маджа» 2473
Мусульманин – він остерігається як надмірності, так і нехтування, він тримається шляху Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), а це – шлях поміркованості, це – шлях середини.
О раби Аллага, ось так ось хадж, паломник, він виявляє, розуміє, бачить, що хадж сповнений корисних повчань і уроків. Хадж – це школа: це школа Іману, це школа Єдинобожжя, це школа справжнього дотримання релігії, це школа віддалення від гріхів, це школа моральності. Якщо ти по-справжньому здійснюєш хадж, ти вчишся там моральності (ахляку).
І ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб Він допоміг паломникам до Його дому отримати користь від цього хаджу по-справжньому, щоб Він пробачив їм їхні гріхи, щоб прийняв від них поклоніння. Воістину Він – Всемогутній.
