О віруючі, ми з вами перебуваємо напередодні великого і найголовнішого зі свят Ісламу – друге свято Ісламу Дня Жертвопринесення (‘Ід аль-Адха). Нехай Аллаг (пречистий Він і піднесений) зробить його благословенним для всіх нас. Нехай Аллаг (пречистий Він і піднесений) дозволить усім дожити ще не раз до цього свята, і щоб ми були при цьому здоровими і здійснювали благі діяння.
Деякі речі, які встановлені Аллагом (пречистий Він і піднесений) у ці дні:
Перше. Виконання святкового намазу (салят аль-‘Ід). Це один із найбільших обрядів поклоніння Ісламу. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) регулярно здійснював цей намаз, і сподвижники (сахаба) і ті, що прийшли після них, здійснювали цей намаз. Навіть жінки виходили для здійснення цього намазу. Попередники з жінок і чоловіків таким чином прагнули до цього намазу. У хадисі передано, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказував жінкам виходити на цей намаз і сказав:
يَخْرُجُ العَوَاتِقُ وَذَوَاتُ الخُدُورِ، وَالحُيَّضُ، وَلْيَشْهَدْنَ الخَيْرَ، وَدَعْوَةَ المُؤْمِنِينَ، وَيَعْتَزِلُ الحُيَّضُ المُصَلَّى
«Нехай виходять і дівчата, які досягли віку, коли виходять заміж (але ще не вийшли), і ті дівчата-незаймані, які ховаються за загородками в домі, і жінки, у яких зараз менструації, щоб бути присутніми при цьому благу та цій мольбі віруючих. Але жінка, у якої зараз менструація, нехай буде осторонь від самого місця молитви»
Передали Аль-Бухарі (980) і Муслім (890)
Жінка, що вирушає на святковий намаз, повинна пам’ятати, що вона НЕ повинна намащуватися парфумами, пахощами або якось прикрашатися – щоб у неї було якесь порушення хіджабу, бо на ній буде гріх і вона НЕ здійснює благе діяння.
Друге. Здійснити велике обмивання (ґусль) перед тим, як вирушити на святковий намаз (це бажано). Одягнути найкращий одяг, що є в людини, й умаститися пахощами, парфумами та гарними запахами. АЛЕ звісно, це не стосується жінок.
Третє. Сунна Пророка (мир йому і благословення Аллага) саме у Свято Жертвопринесення (‘Ід аль-Адха) – нічого не їсти після фаджра та відправитися на святковий намаз, нічого не поївши, і їсти тільки після повернення зі святкового намазу.
Четверте. Голосно вимовляти такбіри. Щойно вийшов з дому, так і треба починати вимовляти такбір до того моменту, коли імам виходить для здійснення намазу.
اللهُ أكبرُ اللهُ أكبرُ، لا إلهَ إلَّا الله، واللهُ أكبر اللهُ أكبر، ولله الحَمد
/Аллагу акбар, Аллагу акбар, ля іляга ілляЛлаг, Аллагу акбар, Аллагу акбар уа ліЛлягіль-хамд!/
Чоловікам бажано робити це голосно, але не хором, тобто кожен окремо. Що стосується жінок, то вони роблять це тихими голосами.
П’яте. Бажано, якщо є можливість, іти на святковий намаз пішки. Причому йти однією дорогою, а повертатися іншою. Так робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Шосте. Вельми бажано уважно слухати святкову хутбу. Не так, що людина зайнята або спить, або щось пише в телефоні, або вже пише вітальні повідомлення. Слухати хутбу – це з сунни попередників (нехай буде задоволений ними Аллаг).
Сьоме. Привітання близьких, рідних, сусідів і друзів найкращими словами. А найкраща форма привітання – це та, що передана від сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Вони говорили один одному в цей день:
تَقَبَّلَ اللهُ مِنَّا وَمِنْكُمْ
/Такаббаля-Ллагу мінна уа мінкум!/
«Нехай Аллаг прийме від нас і від вас!»
Мусульмани і мусульманки повинні остерігатися робити речі, неналежні в ці дні, а саме:
1. Люди відволікаються від святкового намазу і пропускають святковий намаз, тому що проспав або ж через те, що був зайнятий покупками, підготовкою до свята. Це велика помилка.
2. Це роблять деякі жінки, нехай врятує Аллаг (пречистий Він і піднесений) жінок-мусульманок від цього. Коли вони прикрашаються, надягають на себе спокусливий одяг, що привертає увагу, або відкривають щось зі свого аурату і порушують хіджаб. Самі спокушаються та інших спокушають. Самі впадають у гріх і інших вводять у гріх. Деякі роблять це під час відвідин інших родин, або під час прогулянок у парку тощо. Не можна цього робити! Аллаг (пречистий Він і піднесений) дарував жінці цю релігію – цю милість, прикрив її і захищає, а вона ставиться до цього ось таким чином.
3. Остерігатися бути присутнім у таких місцях, де є музика, або пісні, або танці. Деякі люди роблять це й отримують гріх. І вдячність Аллагу в них виражається в тому, щоб співати, танцювати або слухати музику.
4. Не уподібнюватися невіруючим і грішникам у тому, як святкувати своє свято. Не потрібно уподібнюватися їхнім звичаям, як вони святкують свої свята. Ще одна річ, коли люди відвідують один одного під час свята, чоловіки вітаються за руку зі сторонніми жінками, і жінки вітаються за руку зі сторонніми чоловіками. Це гріх, і це неприпустимо.
5. Багато хто також думає, що під час свят потрібно обов’язково відвідувати кладовища (могили). Люди збираються, перебувають там і моляться. Але насправді ні Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), ні сподвижники не робили дні свята днями для відвідування кладовищ. Немає такої речі, як виділення саме святкових днів для відвідування кладовищ. І якщо цього не робили ані Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), ані сподвижники, а вони ж найкращі, з яких ми маємо брати приклад, то чому ми маємо це робити? І якщо не брати приклад з них, то тоді з кого?
6. Коли люди вітають одне одного, або надсилають щось одне одному, наприклад, якісь вітальні повідомлення, потрібно остерігатися того, щоб там були непристойні повідомлення, неприпустимі зображення, або якісь неприпустимі звуки.
Насамкінець хочеться нагадати про велике поклоніння, що встановлене цими днями й вирізняє це свято з-поміж інших днів – це різання жертовної тварини (аль-Удхія). Той, хто має можливість робити це – йому слід робити це. Це з найбільших поклонінь та обрядів Ісламу. Це з обрядів, що залишилися з часів Ібрагіма (мир йому) і потрібно прагнути робити це. Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَنْ وَجَد سَعَةً فلم يُضَحِّ فلا يَقْرَبَنَّ مُصَلاَّنًا
«Хто має можливість зарізати жертовну тварину, але не робить цього, нехай навіть не наближається до наших мечетей»
Ібн Маджа (2123) та Ахмад (8273)
Це вказує на те, що це обов’язково для тих, хто має можливість. І чи краще дати садаку на цю суму, ніж різати жертовну тварину (дехто так вважає)? Ні, це не зрівняється за нагородою. А потім, замисліться, це ж Аллаг, зі Своєї милості, зробив так, що ті, хто не зміг бути в хаджі, міг би хоч у чомусь брати співучасть із паломниками. Ті, хто в хаджі, ріжуть тварину – обряд, що називається «хаді», а ті, хто не в хаджі, ріжуть жертовну тварину – удхія (курбан). І тим самим Аллаг (пречистий Він і піднесений) дозволяє їм брати співучасть із паломниками в нагороді та в обрядах поклоніння і не позбавляє їх цього.
Коротко про речі, в яких багато людей можуть помилитися при різанні жертовної тварини:
1. Різати можна тільки 4 види тварин, інших не можна. Це верблюд, корова, баран і коза. Верблюд віком не менше 5 місячних років, корова віком не менше 2 місячних років, коза віком не менше 1 місячного року, баран або вівця віком не менше половини місячного року. Це може бути, як самка, так і самець, не важливо. Інших тварин, крім цих чотирьох, різати не можна, ні коней, ні курей, нічого іншого.
2. Одна ціла коза, або вівця, або баран приймається і вважається дійсним, як курбан від одного будинку і сім’ї. І якщо, наприклад, людина живе зі своїми дорослими дітьми і в них є дружини, але вони всі харчуються разом, у них спільна кухня, то може від усіх цих людей може бути зарізаний один баран, одна вівця, або одна коза. Передано від Абу Айюба, що за часів Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) чоловік різав одну вівцю від себе та від своїх домочадців, і вони їли це м’ясо та пригощали від нього. Але якщо дорослі діти живуть в інших квартирах (навіть якщо в одному будинку), і в них своя кухня, де вони готують самостійно для себе, то вони вважаються окремою сім’єю, і вони повинні різати самі за себе. А якщо людина зі своєю сім’єю приїхала в гості до свого тестя, або батьків, і перебуває під час свята там, то вона теж НЕ належить до домочадців цього будинку, і від неї приноситься в жертву окрема вівця.
3. Час різання курбана. Початок різання – після святкового намазу, після хутби. І це найкращий час, бо так чинив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). Але допустимо робити це включно до намазу маґріб третього дня Ташріка (це четвертий день разом зі святковим днем). І я застерігаю, щоб люди не впали в помилку: НЕ МОЖНА РІЗАТИ ЖЕРТВЕННИХ ТВАРИН ДО СВЯТКОВОГО НАМАЗУ, ПОКИ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ ХУТБА. Інакше це не вважатиметься дійсним. Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَن ذَبَحَ قَبْلَ أنْ يُصَلِّيَ، فَلْيَذْبَحْ أُخْرَى مَكَانَهَا، ومَن لَمْ يَذْبَحْ، فَلْيَذْبَحْ باسْمِ اللَّهِ
«Той, хто зарізав до того, як здійснив намаз, нехай заріже замість цього іншу тварину. А хто ще не зарізав, нехай ріже з ім’ям Аллага»
Аль-Бухарі (985)
4. Якою має бути жертовна тварина? Є 4 речі, за наявності яких курбан є НЕдійсним. У хадисі Барá, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) показав пальцем «4» і сказав:
أربعٌ: العَرجاءُ البَيِّنُ ظَلَعُها، والعَوراءُ البَيِّنُ عَوَرُها، والمَريضةُ البَيِّنُ مَرضُها، والعَجفاءُ التي لا تُنقي
«Чотири: кульгава, у якої кульгавість явна (тобто яка не може ходити і пастися. Тим паче не можна, якщо в неї зламана нога), крива на око, що очевидно (тобто воно витекло, або його заволокло, тим паче сліпа на одне або обидва ока, або обидва ока відсутні), хвора, чия хвороба очевидна (тобто її видно оком, у неї парша, лихоманка або рани), слабка (тобто виснажена, змучена, стара, у якої вже немає кісткового мозку)»
ат-Тірмізі (1497), ан-Насаї (4371) і Ахмад (18675)
Якщо є хоч одна з цих ознак, то тоді НЕ буде дійсною ця жертовна тварина (курбан). Щодо вух, якщо вухо порване, або відірване, то це НЕБАЖАНО, але курбан буде дійсним. Бо від ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передано: «Наказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) нам уважно слідкувати за очима та за вухами».
Тому якщо вуха відірвані або розірвані, як сказав Барá бну ‘Азіб: «Тобі не подобається це, ти не хочеш заради Аллага таке, це добре. Але людям не можна забороняти. Бо лише 4 ознаки, через які недійсний курбан». Звісно бажано, щоб вівця була найкраща, найдорожча, наскільки дозволяють можливості, щоб вуха були цілі. Щодо рогів, то курбан дійсний, але це вважається небажаним, хоча й припустимо.
Нехай Аллаг дозволить нам поклонятися Йому якнайкраще в ці дні, що залишилися, і прийме від нас наші молитви, наші курбани!
