О раби Аллага! Видатний учений Ібн аль-К’аййім (нехай помилує його Аллаг) каже: “Є три рівні дотримання посту в день ‘Ашура: найперший рівень – це коли людина постить тільки 10-го числа місяця мухаррам; другий рівень вищий за цей – коли людина постить також і 9-го числа (тобто 9-го та 10-го днів місяця мухаррам); третій найвищий рівень – це коли людина постить 9-го, 10-го та 11-го числа місяця аль-мухаррам”.
У нашій релігії немає жодних настанов і жодних законоположень, окрім тих, на які вказує Книга Аллага і Сунна Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Якщо хтось стверджує якесь встановлення (хукм) у релігії, то від нього вимагається доказ з Корану і з Сунни. Що стосується посту 10-ого числа місяця мухаррам у день ‘Ашура, то були наведені хадиси, що вказують на переваги посту в цей день. Що стосується посту 9-ого числа місяця мухаррам, було вказано хадис Ібн ‘Аббаса (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), який сказав: “Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає): “Якщо я доживу до наступного року, то поститиму в 9-ий і в 10-ий день””.
А третій день 11-ого числа звідки? Деякі вчені, зокрема Ібн аль-К’аййім, кажуть, що це найвищий рівень посту – три дні. Щодо хадису, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) спонукав постити в день ‘Ашура, і в день до нього, і в день після нього, то цей хадис слабкий, на нього не можна спиратися, він недостовірний.
Але звідки ж тоді 11-ий день? Учені кажуть, що, можливо, помилка, пов’язана з часом початку місяця, коли не побачили місяць, і це був день сумніву, а отже, можливо, що людина втратить або 9-ий день, або 10-ий день мухаррама, бо початок місячного місяця було неточно визначено. Вони кажуть: “І тому, можливо, той день, який ти вважав 10-им, був 9-ий, а той, що ти вважаєш 11-им, буде якраз 10-ий день ‘Ашура. Щоб не втратити цей день, потрібно про всяк випадок постити”.
Але ми з вами не можемо сказати, що людині бажано поститися і що це Сунна Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), а саме поститися 9-ого, 10-ого, 11-ого, бо нема хадису, або є хадис, але він слабкий. Вчені кажуть, що це просто з категорії дій, які про всяк випадок, щоб убезпечити себе.
Питання: якщо людина не змогла постити 9-ого числа місяця мухаррам, чи може вона постити тільки 10-ого, не постуючи 9-ого? Чи можна сказати, що їй небажано тепер постити, оскільки вона 9-го не постила? Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) відомо краще, більшість учених на тій думці, що, якщо людина не змогла поститися в 9-ий день місяця мухаррам, 10-ого однаково нехай поститься. Так, вона залишила те, що краще, але не можна сказати, що це негідне і що їй не можна постити 10-го.
О раби Аллага, о мусульмани! Ми з вами повинні звеличувати обряди Аллага (Пречистий Він і Піднесений), встановлення Всевишнього Аллага. І ми повинні з вами здійснювати поклоніння тільки так, як Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) встановив, не відходячи в цьому ні на крок. І так у всіх поклоніннях.
Люди поділилися в питанні свого ставлення до посту в день ‘Ашура на три групи: дві неприпустимо крайні групи і середина – правильне ставлення.
Одна крайня група – рафідити, які називають себе шиїтами. Вони перетворюють день ‘Ашура на день жалоби, день скорботи, печалі, ридань, день кривавих самокатувань, самобичування.
Інша крайня група – насибіти, вони, навпаки, перетворюють цей день на день радості, веселощів, їжі та пиття.
І тільки ахлю с-Сунна уаль-джама’а в цьому питанні, з милості Аллага (Пречистий Він і Піднесений), дотримуються Сунни Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Як і в усіх питаннях, вони дотримуються і в цьому питанні поміркованої середини, на яку вказав Іслам. Ахлю с-Сунна уаль-джама’а не оголошують день ‘Ашура ні днем жалоби, ні днем веселощів і радості. Вони вважають, що цей день – день поклоніння, який бажано проводити в пості, наслідуючи приклад і вказівку Мухаммада, сина ‘Абдуллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), та висловлюючи подяку Всевишньому Аллагові, що в цей день врятував народ Муси від фараона і його знаті.
Чому так по-різному ставляться різні групи до цього дня? Ви повинні це знати, о раби Аллага, тому що це ваша релігія, яку ви повинні захищати. Ви повинні розуміти, через що все це, тому що це переконання (акида) вашої релігії. Якщо не ви будете захищати її, то хто тоді буде захищати за вас цю релігію, єдинобожжя і Сунну Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)?
Чому так по-різному ставляться різні групи до цього дня? Та тому що вони по-різному ставляться до тієї події, що за передвизначенням Всевишнього Аллага сталася в день ‘Ашура 10-ого числа місяця мухаррам: у 61-му році гіджри вбили онука Посланця Аллага (нехай благословить його Аллага й вітає) Хусейна – одного з ватажків молоді Раю та одного з пахучих базиліків Посланця Аллага (нехай благословить його Аллага й вітає). Рафідити неприпустимо перестараються в шануванні Хусейна так, що навіть поклоняються йому, звертаються до нього з молитвами. Вони, які так надмірно шанують Хусейна, оголосили цей день днем самокатувань, самобичувань і поминальних ридань, днем читання реквіємів.
Насибіти, навпаки, ненавидять Хусейна, і тому вони день його вбивства вважають для себе днем свята.
А ахлю с-Сунна уаль-джама’а – це врятована громада, що в усьому тримається шляху Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) та його сподвижників. Ахлю с-Сунна уаль-джама’а люблять, поважають Хусейна і вважають убивство Хусейна мерзенним, страшним злочином. Але ахлю с-Сунна уаль-джама’а роблять у цей день ‘Ашура тільки те, що робив Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), не виходячи за рамки цього.
А що робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)? Це піст на знак подяки Аллагові (Пречистий Він і Піднесений), а не з нагоди смерті Хусейна. Ми не влаштовуємо жодних поминальних заходів, тому що в Ісламі немає такої речі, як відзначати й поминати дні чиєїсь смерті або дні чийогось народження. Якби Іслам допускав відзначення жалобних днів, днів убивства когось, то це б робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) щодо свого дядька Хамзи (нехай буде задоволений ним Аллаг). Хамза – один із головних шахідів цієї умми, якого було вбито невіруючими в битві при Ухуді. Якби можна було відзначати дні смерті й убивства когось, то Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і сподвижники відзначали б день убивства Хамзи (нехай буде задоволений ним Аллаг). Однак не робили цього ні Пророк, ні його сподвижники.
Що ж сталося в 61-му році гіджри 10-го мухаррама в місці, яке називалося Карбаля? Коли помер сподвижник Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) халіф Му’авія (нехай буде задоволений ним Аллаг), тоді гостро постало питання про те, кому тепер перейде влада, хто стане халіфом після Му’авії. Частина сподвижників, серед яких був Ібн ‘Аббас та Ібн ‘Умар, вирішили присягнути синові Му’авії Язіду бну Му’авія. Інша частина сподвижників утрималася від присяги, бо ситуація для них була ще неясною повною мірою. Що стосується Хусейна і ‘Абдуллага ібн Зубейра, то вони утрималися від присяги і вирушили в Мекку. Брешуть ті, хто стверджує, що, нібито, Хусейн здійснив виступ і повстання проти правителя. Це брехня! Хусейн ще не присягав Язиду, і Язид ще тоді не був правителем, тобто його правління було тоді під питанням, і ситуація залишалася ще невизначеною.
Хусейн вирушив до Мекки, і коли він прибув туди, до нього посипалися листи від мешканців міста Куфи в Іраку, від тих, що називали себе шиїтами, тобто прихильниками домочадців Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). До Хусейна почали приходити сотні або тисячі послань, де жителі Куфи зверталися до Хусейна із запрошенням приїхати до них і стати їхнім правителем. Як вони стверджували, у них немає правителя, і зараз у них немає ніякої влади. І всі вони, як один, чекають прибуття Хусейна, і всі, як один, присягнуть йому, і всі, як один, будуть підтримувати його. Хусейн вирішив направити свого двоюрідного брата Мусліма бну Ак’іля в Куфу, щоб подивитися, що там насправді відбувається, щоб він оцінив ситуацію. І Муслім бну Ак’іль вирушив туди, а листи продовжували йти до Хусейна. Через якийсь час Муслім написав йому: “Так, приїжджай. Ці люди готові зустріти тебе, і вони готові надати тобі підтримку”. І Хусейн разом зі своїми домочадцями виступив з Мекки в напрямку Куфи в Іраку.
Ібн ‘Аббас (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), коли дізнався про те, що Хусейн вирушає до Куфи, поспіхом прибув до Хусейна і сказав йому: “Ти куди вирушаєш? Клянуся Аллагом, ці люди тебе кинуть і підведуть. І присягаюся Аллагом, якби я не боявся, що люди над нами сміятимуться, я б схопив обома руками тебе за голову. Але я б і зробив це, якби вважав, що це може якось на тебе вплинути і ти відмовишся від свого наміру, але я знаю, що ти не відмовишся від свого наміру”. І бачачи, що умовляння не приносять жодної користі, Ібн ‘Аббас доручив Хусейна Всевишньому Аллагу і відбув.
‘Абдуллаг ібн ‘Умар (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), син праведного халіфа ‘Умара ібн аль-Хаттаба, теж, коли почув, що Хусейн вирушив до Куфи, спішно вирушив слідом за Хусейном. Він наздогнав його і його караван тоді, коли вони були на відстані трьох днів шляху від Куфи. І він сказав йому: “Ти куди вирушаєш?”
Хусейн вийняв листи цих людей і показав йому. Ібн ‘Умар сказав йому: “Ці люди вбили твого батька (‘Алі ібн Абі Таліба). Ці люди зрадили твого брата (Хасана) і вигнали твого брата. Клянуся Аллагом, я тобі розповім хадис Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає)”.
І Ібн ‘Умар повідав йому: “Всевишній Аллаг побажав захистити від влади вас (домочадців Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)). Всевишній Аллаг побажав вас захистити від цієї справи (царювання). І коли Пророкові (нехай благословить його Аллаг і вітає) було запропоновано царювання, він не захотів царювання. А ти, о Хусейн, частина його. Ти кров і плоть його – Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Тому не досягнеш і ти цього (влади і царювання). Клянуся Аллагом, Аллаг віддалив від вас це, бо в цьому благо для вас”.
І розповідав йому Ібн ‘Умар, і вмовляв його, а Хусейн був з тих людей, які як ніхто слідували за Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає). Але сталося те, що визначив Всевишній Аллаг за Своєю мудрістю, і вся хвала Аллагові, Господу світів. Коли Ібн ‘Умар побачив, що Хусейн усе-таки сповнений рішучості продовжувати шлях до Куфи, він обійняв його, заплакав і сказав: “Доручаю тебе Аллагові”.
Язід бну Му’авія, син померлого халіфа Му’авія (нехай буде задоволений ним Аллаг), у цей час відправив до Куфи своїх людей для того, щоб вони там навели порядок. І на чолі їх він поставив людину на ім’я ‘Убейдуллаг бну Зіяд, нехай буде йому від Аллага те, на що він заслуговує. Язід бну Му’авія направив його в Куфу для того, щоб він просто подивився становище там і для наведення порядку в місті, але він перевищив свої повноваження. Язід бну Му’авія не направляв його туди для того, щоб він убив і розправився з Хусейном (нехай буде задоволений ним Аллаг) або з його домочадцями. Коли він прибув туди, він відправив людей, щоб вони слідкували за жителями, і ось схопили вони та вбили Мусліма бну Ак’іля, двоюрідного брата Хусейна, якого він відправив у місто до цього. Хусейн (нехай буде задоволений ним Аллаг) їхав до Куфи в супроводі своїх домочадців, і це були найкращі з домочадців Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) в той час. З ним було всього 150 чоловік воїнів. Коли він був уже недалеко від Куфи, в містечку, що називається Карбаля, люди ‘Убейдуллаг бну Зіяда з частиною жителів Куфи виступили назустріч Хусейнові й домочадцям Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) й оточили їх. Хусейн почав пропонувати людям, що були надіслані ‘Убейдуллагом бну Зіядом, Шимру ібн Зільджавшану та ‘Умару бну Са’аду відпустити його до Язіду бну Му’івія до Шама, бо він був переконаний, що Язід добре ставиться до нього й цінує його. І він не помилявся в цьому. Язід справді цінував його, і коли він дізнався про вбивство Хусейна, страшенно розгнівався на ‘Убейдуллага бну Зіяда за те, що він скоїв. Хусейн сказав їм: “Відпустіть мене до мого брата Язіда”. Він просив їх, але вони відмовилися прийняти його прохання. І вони зажадали від нього здатися і віддатися тій долі, яку обере для нього ‘Убейдуллаг бну Зіяд. Хусейн не погоджувався, і ось тоді сталося те, що сталося, те, що визначив Господь світів: Хусейна (нехай буде задоволений ним Аллаг) було вбито.
Чи підтримали його, чи захистили його ті, що кликали його до себе, що називали себе шиїтами (тобто прихильниками ‘Алі та його домочадців)? Звичайно ж, ні. Вони вчинили так, як вони чинять і чинили завжди – вони кинули і зрадили. І це те, про що повідомляв Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), коли він вказав рукою у бік сходу, у бік Іраку, і сказав, що з цієї землі покажеться ріг сатани (шайтана) і це земля смут. Шиїти спочатку зрадили і кинули Хусейна і його домочадців, а потім, коли він загинув, стали голосно оплакувати його смерть, стали вигукувати слова голосінь, стали рвати на собі волосся і одяг, стали займатися кривавими самопобиттями, самокатуваннями, здійснювати інші дурниці і безглуздості. І це роблять вони донині, з року в рік, у день ‘Ашура, даючи привід ворогам Аллага (Пречистий Він і Піднесений) знущатися й насміхатися над великою, мудрою, прекрасною й чистою релігією та говорити: “Ось, подивіться, що роблять послідовники Мухаммада. Ось це і є релігія Мухаммада”. Але клянуся Аллагом, це не релігія Мухаммада, і Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає), Посланець Божий, не має до цього жодного стосунку. Він не причетний до релігії цих людей і не причетний до обману, яким вони займаються.
У день ‘Ашура Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказав тільки постити заради Аллага й на знак подяки Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), не додавши до цього нічого іншого. Це і є його шлях і його Сунна, але рафідити та інші заблудлі ненавидять Сунну і прихильників Сунни і жадають їхньої крові. Вони ненавидять сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і називають їх лицемірами, невіруючими. І одним із найкращих видів поклоніння в день ‘Ашура в рафідитів – це відвідування могили Абу Лю’люа аль-Маджусі, людини зороастрійця, вогнепоклонника, який убив володаря правовірних ‘Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг). Рафідити стверджують, що його кістки були колись перевезені з Медини в це місце, яке вони вважають його могилою. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) знає, чи справді було перевезено його мерзенні рештки туди й там поховано, чи там, можливо, якусь собаку поховано, чи якогось віслюка, чи свиню. Але вони вважають, що там лежать його рештки, і тому в день ‘Ашура, рік за роком вони йдуть до його могили – могили вбивці сподвижника Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) – і там смиренно юрбляться навколо неї. Вони зробили з цього місця “машгад”, тобто “святе місце”, як вони кажуть, і написали там: “Це є могила Абу Лю’люа, нехай змилується над ним Аллаг – قبر أبي لؤلؤة”.
Аллагу Акбар! Клянуся Аллагом, це брехня! Не змилується Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) над вогнепоклонником. Не змилується Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) над людиною, яка підняла свою руку на ‘Умара ібн аль-Хаттаба, володаря правовірних, людиною, серце якої було сповнене ненавистю до Мухаммада і його послідовників. І сьогодні в серцях шанувальників Абу Лю’люа аль-Маджусі вирує ненависть до послідовників Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), до тих людей, які люблять Сунну Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). І немає для нас помічника, крім Всевишнього Аллага. Але зрадійте, о раби Аллага, ніколи, ніколи вороги цієї релігії не візьмуть гору над людьми істини, тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не дозволить загасити Своє світло, хоча й ненависно це багатобожникам.
О віруючі! О умма Мухаммада, тримайтеся неухильно за його Сунну, за Сунну його праведних халіфів і за Сунну його сподвижників і не уподібнюйтесь ані багатобожникам, ані послідовникам нововведень ані в день ‘Ашура, ані в жодні інші дні. І ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він показав нам істину істиною, і дозволив слідувати за нею, і показав брехню брехнею, і віддалив нас від неї. І ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він згуртував серця мусульман, щоб Він об’єднав мусульман на сході землі і на заході землі на одному слові – на слові істини.
