Шейх Абдуль-Азіз ібн Баз (нехай помилує його Аллаг) каже:
الدرس الرابع: أقسام التوحيد وأقسام الشرك بيان أقسام التوحيد، وهي ثلاثة: توحيد الربوبية، وتوحيد الألوهية، وتوحيد الأسماء والصفات
“Урок четвертий. Три складові Єдинобожжя та види багатобожжя. Єдинобожжя представлене трьома частинами: це Єдинобожжя в пануванні (Таухід ар-Рубубійя), Єдинобожжя в обожнюванні та гідності поклоніння (Таухід аль-Улюхійя) і Єдинобожжя в іменах та атрибутах (Таухід аль-асма уа ас-сифат)».
З погляду арабської мови слово «таухід» – це віддієслівний іменник (масдар) від дієслова «уаххада», що означає «робити щось одним, єдиним». Приклад віддієслівного іменника в російській мові: читати – читання, писати – письмо, йти – ходіння тощо. Також і в арабській мові є віддієслівний іменник.
Головним для нас є не мовне значення, а шаріатське визначення, тому що ми поклоняємося Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) за допомогою шаріатського визначення.
З точки зору шаріату:
التوحيد : هو إفراد الله بما يختص به من الربوبية والألوهية والأسماء والصفات
«Таухід – це визнання єдиності Аллага в тому, що притаманне тільки Йому Одному, чи то панування, чи то обожнювання, чи то імена й атрибути».
Далі автор каже:
أما توحيد الربوبية: فهو الإيمان بأن الله سبحانه الخالق لكل شيء، والمتصرف في كل شيء، لا شريك له في ذلك
«Що ж стосується Єдинобожжя в пануванні (Таухід ар-Рубубійа), то воно під собою має на увазі віру в те, що Всевишній Аллаг є Творцем і Управителем усього сущого, і немає у Нього в цьому співучасника».
توحيد الربوبية : هو إفراد الله تعالى بأفعاله كالخلق والملك والتدبير
«Єдинобожжя, пов’язане з пануванням (Таухід ар-Рубубійя) – це визнання єдності Аллага в Його діях як Господа або, інакше кажучи, Єдність Його у створенні як Творця, Єдність Його у владі, Єдність Його в управлінні усім сущим».
Тобто Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – єдиний Творець, єдиний Володар, єдиний Управитель, Єдиний у всіх діях панування. Далі говорить автор (нехай помилує його Аллаг):
وأما توحيد الألوهية: فهو الإيمان بأن الله سبحانه هو المعبود بحق لا شريك له في ذلك، وهو معنى لا إله إله إلا الله، فإن معناها: لا معبود حق إلا الله، فجميع العبادات من صلاة وصوم وغير ذلك يجب إخلاصها لله وحده، ولا يجوز صرف شيء منها لغيره
“Що стосується Єдинобожжя в обожнюванні та гідності поклоніння (Таухід аль-Улюхійа), то воно є вірою в те, що тільки Всевишній Аллаг гідний поклоніння, і немає у Нього в цьому співучасника. Саме це і становить сенс слів «Ля іляга ілля Ллаг», тобто ці слова означають: «немає нікого гідного обожнювання і поклоніння крім Аллага». Будь-яке поклоніння, чи то намаз, чи то піст, чи то все інше, має бути щиро присвячене тільки одному Аллагу, і жоден вид поклоніння не можна присвячувати будь-кому, крім Нього».
توحيد الألوهية: هو إفراد الله بالعبادة أو بأفعال العباد
«Єдинобожжя в обожнюванні та гідності поклоніння (Таухід аль-Улюхійя) – це визнання виключного права Аллага (Пречистий Він і Піднесений) на чиєсь поклоніння або, інакше кажучи, на релігійні дії рабів».
Тобто всі релігійні дії рабів мають бути спрямовані в одному єдиному напрямку – до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Єдиність Аллага (Пречистий Він і Піднесений) у тому, що стосується права на релігійні дії рабів.
Тобто, хто присвячує щось із поклонінь не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений), навіть якщо всього лише один раз, трохи присвятити щось із поклоніння не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений), така людина стає невіруючою, стає багатобожником (мушриком), нехай урятує нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
قُلْ إِنَّ صَلَاتِي وَنُسُكِي وَمَحْيَايَ وَمَمَاتِي لِلَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ. لَا شَرِيكَ لَهُ وَبِذَلِكَ أُمِرْتُ وَأَنَا أَوَّلُ الْمُسْلِمِينَ
“Скажи: »Воістину, молитва моя і жертвоприношення моє, і життя моє, і смерть моя належать Аллагу – Господу світів, у Якого немає співтовариша. І це мені наказано, і я – перший з мусульман».
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:162-163
Автор говорить тут:
«ولا يجوز صرف شيء منها لغيره» – ”… і не дозволено присвячувати навіть “шейін” з цього комусь окрім Аллага».
«شيء» (шейін) араб. – це «якась річ», це слово в словах автора використовується в невизначеному стані. В арабській мові є слова у визначеному стані з артиклем «аль» і невизначеному стані, без артикля «аль». Слова в невизначеному стані (накіра), що стоять у контексті заборони, дають значення всеосяжності, отже, охоплюють усі види багатобожжя, поклоніння всьому, що окрім Аллага (Пречистий Він і Піднесений): ангелам, пророкам, святим, догідникам, ідолам, зіркам тощо. – нічому, жодній речі взагалі не можна присвячувати нічого з поклоніння. Також всеохопність стосується не тільки предметів поклоніння, а й будь-якого виду поклоніння, і в будь-якій кількості: у малому і великому. Якщо людина принесе в жертву не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) хоча б муху, то вона стає багатобожником (мушриком), який вчинив велике багатобожжя (ширк), зазіхнувши на право Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Вона стає невіруючою в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і якщо така людина не покається в цьому до смерті, то доля її – вічне перебування в Пекельному вогні, нехай урятує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
Далі автор каже:
وأما توحيد الأسماء والصفات: فهو الإيمان بكل ما ورد في القرآن الكريم، أو الأحاديث الصحيحة من أسماء الله وصفاته، وإثباتها لله وحده على الوجه اللائق به سبحانه من غير تحريف، ولا تعطيل، ولا تكييف، ولا تمثيل؛ عملا بقول الله سبحانه: {قُلْ هُوَ اللَّهُ أَحَدٌ – اللَّهُ الصَّمَدُ – لَمْ يَلِدْ وَلَمْ يُولَدْ – وَلَمْ يَكُنْ لَهُ كُفُوًا أَحَدٌ} [الإخلاص: 1 – 4] وقوله عز وجل: {لَيْسَ كَمِثْلِهِ شَيْءٌ وَهُوَ السَّمِيعُ الْبَصِيرُ} [الشورى: 11]
“Що стосується Єдинобожжя в іменах та атрибутах (Таухід аль-асма уа ас-сифат), то це віра в усі імена й атрибути Аллага, що згадані у Благородному Корані та достовірних хадисах. Підтвердження володіння Аллагом цими іменами й атрибутами одноосібно і так, як це личить Йому, не спотворюючи їх, не заперечуючи їхнього значення, не надаючи їм певного образу (тобто не ставлячи по відношенню до Його атрибутів питання «як?») і не уподібнюючи атрибути Всевишнього атрибутам творінь. Це буде виконанням слів Всевишнього: «Скажи: Він – Аллаг Єдиний, Аллаг Самодостатній. Він не народив і не був народжений, і немає нікого, рівного Йому«» (112:1-4), і Його слів (Могутній Він і Великий): «Немає нікого подібного до Нього, і Він – Той, хто чує, хто бачить» (42:11)
توحيد الأسماء والصفات. هو إفراد الله بما سمى، ووصف به نفسه في كتابه، وعلى لسان رسوله صلى الله عليه وسلم، وذلك بإثبات ما أثبته من غير تحريف، ولا تعطيل، ومن غير تكييف، ولا تمثيل
“Єдинобожжя в іменах та атрибутах (Таухід аль-асма уа ас-сифат) – це переконаність в одноосібному володінні Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) тими іменами та атрибутами, якими Він назвав Себе або описав Себе у Своїй Книзі, та якими Його назвав та описав Посланець Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ця переконаність виражається в тому, що потрібно визнавати, підтверджувати все, що підтвердив Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) щодо Себе, і заперечувати все, що заперечує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) щодо Себе без 4 речей:
1) заперечення атрибутів, імен та їхніх смислів (та’тиль);
2) спотворення (тахріф), коли кажуть: не «Лик Аллага», а «Його нагорода», тим самим мало того, що відкидають атрибут Аллага (Пречистий Він і Піднесений), але ще й спотворюють;
3) надання певного образу (так’іф). Так, образ є в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), але його знає тільки Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), а щось собі уявляти, малювати якийсь образ або описувати якось атрибути Аллага (Пречистий Він і Піднесений) суворо заборонено;
4) уподібнення атрибутів Аллага (Пречистий Він і Піднесений) атрибутам творінь. Наприклад, казати: «Лик Аллага, як лик творінь» або «піднесення Аллага над Престолом, як піднесення творінь» тощо. І автор каже: «Докази цьому – аяти:
وَلَمْ يَكُنْ لَهُ كُفُوًا أَحَدٌ
«І немає Йому рівного, подібного нікому»
Коран, сура Аль-Іхляс (Чистота), 112:4
لَيْسَ كَمِثْلِهِ شَيْءٌ وَهُوَ السَّمِيعُ الْبَصِيرُ
«Немає нікого подібного до Нього, і Він – Той, Хто чує, Хто бачить»
Коран, сура Аш-Шура (Рада), 42:11
У визначенні єдності Аллага в іменах і атрибутах (Таухіда аль-асма уа ас-сифат) сказано, що це віра і переконаність в одноосібне володіння Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) тими іменами й атрибутами, якими Він описав Сам Себе у Своєму Писанні чи описав Його Посланець (нехай благословить його Аллаг і вітає), що виражається у визнанні того, що підтвердив Аллаг відносно Себе, і в запереченні того, що заперечує Аллаг відносно Себе.
Це визначення вказує на те, що імена й атрибути Аллага (Пречистий Він і Піднесений) відносяться до таких питань, у яких потрібно зупинитися на Одкровенні від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), на тому, що Аллаг повідомив про Себе в Корані та Сунні. Тут не можна ґрунтуватися на висновках розуму. Потрібно суворо дотримуватися того, що сказано щодо цього в Корані та Сунні («таукіфія», від слова «уакф, уукуф» – зупинитися), не переходячи за межі аятів та хадисів, зупиняючись суворо на цій грані, як на це вказував імам Ахмад (нехай змилується над ним Аллаг).
Цей вид Таухіду виражається в такому: людина повинна визнавати, стверджувати все, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) стверджує відносно Себе в Корані або в достовірній Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) відносно Свого Господа; людина повинна заперечувати все, що заперечує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Корані та в достовірній Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). У тому, як Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) описує Себе в Корані, іноді ми бачимо підтвердження, а іноді заперечення. Приклад твердження:
وَهُوَ السَّمِيعُ الْبَصِيرُ
«…Він – Той, Хто чує, Хто бачить»
Коран, сура Аш-Шура (Рада), 42:11
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) стверджує щодо Себе абсолютний слух і бачення.
Приклад заперечення:
لَمْ يَلِدْ وَلَمْ يُولَدْ
«…Не народив і не був народжений…»
Коран, сура Аль-Іхляс (Чистота), 112:3
Якщо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) щось стверджує, то й ми повинні стверджувати, якщо Він щось заперечує, то й ми повинні заперечувати.
Дуже важливе правило:
«Будь-яке заперечення в Корані – це не просто заперечення, це твердження того, що назад заперечуваному в найдосконалішому вигляді».
Просто заперечення не є похвалою. Наприклад, якщо я скажу про стіну, що вона не утискає нікого, чи буде це похвалою? Ні, не буде, бо вона не може утискати, ця категорія не застосовна до неї. А в Корані та Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), якщо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), описуючи Себе, щось заперечує, то це значить, що стверджується протилежне цьому в найдосконалішому вигляді. Наприклад:
لَا تَأْخُذُهُ سِنَةٌ وَلَا نَوْمٌ
«…Не опановує Ним ні дрімота, ні сон…»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:255
Це твердження абсолютного, досконалого існування Аллага (Пречистий Він і Піднесений), абсолютного, досконалого життя Аллага (Пречистий Він і Піднесений), його самодостатності, його вседержительства. І шейх тут описав такий метод Ахлю ас-Сунна уаль Джама’а.
Коротко його висловив імам Малік (нехай змилується над ним Аллаг), коли його запитали, як Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) здійснив «істіуа» над Престолом. Він сказав цій людині:
الاستواء غير مجهول، والكيف غير معقول، والإيمان به واجب، والسؤال عنه بدعة
«Істіуа» не є невідомим (будь-яка людина, що знає арабську мову, знає, що це «вознесіння»). А «як» – це незбагненно розумом. Вірити в це обов’язково (уаджиб), а питати про це – нововведення».
Це правильний метод. Ти повинен підтверджувати те, що говорить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) про Себе. Хто краще знає про Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ти чи Всевишній? Хто краще знає про Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ти чи Посланець (нехай благословить його Аллаг і вітає)? Тому, по-перше, обов’язково підтверджуй те, що сказано в Корані та Сунні! А по-друге, смисли того, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить про Себе в Корані зрозумілі нам? Коли Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить «Уаджгу Ллаг», ми розуміємо, що йдеться про Лик Аллага (Пречистий Він і Піднесений)? Так, розуміємо.
Коли Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) каже: «Що завадило тобі, о Ібліс, вклонитися тому, кого Я створив Своїми обома Руками» (Коран, сура Сад, 38: 75), чи зрозумілий сенс слів «бі ядейн», що це «обома руками»? Так, зрозумілий. Це означає, сенс сказаного Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) зрозумілий, а ось образ – невідомий.
Нічого собі не уявляй! Знай, все, що ти уявив собі і все, що розмалювала тобі твоя фантазія – це від шайтана: Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не такий і атрибути Його не такі! Запитувати про образ і атрибути Аллага (Пречистий Він і Піднесений) – неприпустима єресь і нововведення! І ми повинні віддаляти свою віру в атрибути Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і Його імена від уподібнення атрибутам творіння. Немає подібного Йому, не подібний Він до творінь! Ми повинні віддаляти нашу віру від приписування Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) недоліків.
Далі говорить автор шейх ібн Баз (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг):
وقد جعلها بعض أهل العلم نوعين، وأدخل توحيد الأسماء والصفات في توحيد الربوبية، ولا مشاحة في ذلك؛ لأن المقصود واضح في كلا التقسيمين
“Деякі ж учені розділили Єдинобожжя лише на дві частини, включивши Єдинобожжя в божественних іменах і атрибутах (Таухід аль-асма уа ас-сифат) до Єдинобожжя в пануванні (Таухід ар-Рубубійя). І подібний поділ не варто заперечувати, оскільки необхідний сенс при обох варіантах ясно відображений».
Існує інша класифікація: деякі вчені (‘уляма) кажуть, що Таухід має дві частини, при цьому Таухід у пануванні Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тобто визнання єдності Аллага (Пречистий Він і Піднесений) у Його діях, вони суміщають в один вид разом із Таухідом імен і атрибутів Аллага (Пречистий Він і Піднесений). І називають вони перший вид – Таухід Знання про Аллага (Пречистий Він і Піднесений) та підтвердження (аль-Магріфа уаль Ісбат), а другий – це Таухід гідності поклоніння (Таухід аль-Улюхійя), тобто поклонятися лише Аллагу (Пречистий Він і Піднесений) та нікому поряд з Ним.
Автор каже, що немає проблем у такій класифікації, тому що ми поклоняємося Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) не за допомогою неї. Класифікація – гарна річ, учені дають нам її для полегшення розуміння цієї теми: Аллага (Пречистий Він і Піднесений) треба робити Єдиним, і як Господа, і як Бога, Кому ти поклоняєшся; Єдиним у володінні божественними іменами й атрибутами. Не важливо, друга чи перша класифікація, якщо вона приводить тебе до того ж результату – правильного іману і твого Таухіду. Наприклад, якщо прийшла якась людина, яка взагалі не знає жодних класифікацій, не знає слова «Таухід ар-Рубубійя», «Таухід аль-Улюхійя, але каже: «Я вірю, що Аллаг (Пречистий Він і Високий) – Володар Єдиний, Творець Єдиний – управляє всім тільки Він, наділяє, оживляє, умертвляє тільки Він один. І не можна нікому поклонятися поряд з Ним, а тільки Йому одному присвячувати всі поклоніння серця, органів і язика. І я вірю в Нього так, як Він себе описав у Корані. Те, що Він про Себе говорить, то підтверджую, те, що заперечує щодо себе, то заперечую. Те ж саме, що в Сунні сказано – підтверджую і те, що заперечується – заперечую. Але при цьому не уподібнюю Аллага (Пречистий Він і Піднесений) нікому: кажу, що ніхто на Нього не схожий, немає Йому рівних, жодним чином не уявляю собі Його своєю фантазією і нічого не заперечую». Ця людина не знає ні ібн Таймію, ні Мухаммада ‘Абдуль Уаххаба, ні ібн База. Про таку людину ми скажемо, що в неї правильний Таухід.
Проблема не в тому, на дві або три частини поділений Таухід, а велика проблема в тому, що люди здійснюють ширк і не знають Таухіда.
