Автор (нехай помилує його Аллаг) говорить:
وأقسام الشرك ثلاثة: شرك أكبر، وشرك أصغر، وشرك خفي
فالشرك الأكبر: يوجب حبوط العمل والخلود في النار لمن مات عليه، كما قال الله تعالى: {وَلَوْ أَشْرَكُوا لَحَبِطَ عَنْهُمْ مَا كَانُوا يَعْمَلُونَ} [الأنعام: 88] وقال سبحانه: {مَا كَانَ لِلْمُشْرِكِينَ أَنْ يَعْمُرُوا مَسَاجِدَ اللَّهِ شَاهِدِينَ عَلَى أَنْفُسِهِمْ بِالْكُفْرِ أُولَئِكَ حَبِطَتْ أَعْمَالُهُمْ وَفِي النَّارِ هُمْ خَالِدُونَ} [التوبة: 17] وأن من مات عليه فلن يغفر له، والجنة عليه حرام، كما قال الله عز وجل: {إِنَّ اللَّهَ لَا يَغْفِرُ أَنْ يُشْرَكَ بِهِ وَيَغْفِرُ مَا دُونَ ذَلِكَ لِمَنْ يَشَاءُ} [النساء: 48] وقال سبحانه: {إِنَّهُ مَنْ يُشْرِكْ بِاللَّهِ فَقَدْ حَرَّمَ اللَّهُ عَلَيْهِ الْجَنَّةَ وَمَأْوَاهُ النَّارُ وَمَا لِلظَّالِمِينَ مِنْ أَنْصَارٍ} [المائدة: 72]
ومن أنواعه: دعاء الأموات، والأصنام، والاستغاثة بهم، والنذر لهم، والذبح لهم، ونحو ذلك
“Багатобожжя ділиться на 3 види: велике, мале і приховане багатобожжя. Велике багатобожжя робить діяння марними і вводить того, хто помер у ньому, у Пекельний вогонь навічно. Всевишній Аллаг сказав:
وَلَوْ أَشْرَكُوا لَحَبِطَ عَنْهُم مَّا كَانُوا يَعْمَلُونَ
«Але якби вони долучили до Аллага співтоваришів, то стало б марним усе, що вони робили».
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:88
مَا كَانَ لِلْمُشْرِكِينَ أَن يَعْمُرُوا مَسَاجِدَ اللَّهِ شَاهِدِينَ عَلَى أَنفُسِهِم بِالْكُفْرِ أُولَئِكَ حَبِطَتْ أَعْمَالُهُمْ وَفِي النَّارِ هُمْ خَالِدُونَ
“Не годиться багатобожникам оживляти мечеті Аллага, засвідчуючи про власне невір’я. У таких марні їхні діяння, і вони вічно перебуватимуть у Вогні».
Коран, сура Ат-Тауба (Каяття), 9:17
Той, хто помер у такому багатобожництві, тому не буде прощено, і Рай для того буде забороненим. Всемогутній і Великий Аллаг сказав:
إِنَّ اللَّهَ لَا يَغْفِرُ أَن يُشْرَكَ بِهِ وَيَغْفِرُ مَا دُونَ ذَلِكَ لِمَن يَشَاءُ
«Воістину, Аллаг не прощає, коли до Нього долучають співтоваришів, але прощає те, що менше цього, кому забажає».
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:48
До проявів даного виду багатобожжя відносяться такі вчинки, як закликання до мертвих та ідолів, звернення до них з проханням про порятунок, приношення їм обітниць, жертвоприношень та інше».
«الشرك الأكبر» (ширк аль-акбар) – великий, величезний ширк, нехай врятує нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) від нього. Результатом цього страшного діяння є те, що діяння людини, все благе, що вона зробила, чи то її хороше ставлення до батьків, чи то її молитви, пости, чи то діяння серця, – все стає недійсним, марним, анулюється і зникає. Ця людина приречена на вічне Пекло. Вічне – це означає не мільйон, не мільярд, не трильйон років, це означає – вічно. Це означає безвихідна, неминуча мука у Вогні, якщо вона помре, не покаявшись у цьому, і Аллаг не пробачить їй цей гріх, але якщо людина покається до смерті, то покаяння Аллаг приймає.
قُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِن رَّحْمَةِ اللَّهِ إِنَّ اللَّهَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا
“Скажи: »О, раби Мої, які переступили проти самих себе, не впадайте у відчай у милості Аллага. Воістину, Аллаг прощає всі гріхи».
Коран, сура Аз-Зумар (Натовпи), 39:53
Тлумачі (муфассіри) кажуть, що це для тих, хто покаявся. Воістину, Аллаг – Прощаючий, Милостивий! Якщо людина покається до смерті, то покаяння приймається, а якщо ні – Рай для неї заборонений, вона ніколи не увійде до Раю.
Автор говорить про прояви цього багатобожжя, перераховуючи деякі вчинки. Насправді проявів великого багатобожжя дуже багато. Будь-яке поклоніння, присвячене не Аллагові – це великий ширк. Він згадує саме деякі з них, тому що вони серед цієї умми набули поширення.
Він каже, що до проявів великого багатобожжя належать такі вчинки, як взивання до мертвих (ду’а аль-амуат).
Словом «ду’а» називається посвята будь-якого виду поклоніння. Ду’а має два сенси (значення):
- «Ду’а ‘ібада» – ду’а, як поклоніння. Отже, якщо який-небудь вид поклоніння присвятити не Аллагу, мертвим або ідолам – це великий ширк, якщо помер на цьому – вічне Пекло.
- «Ду’а масаля» – ду’а – прохання, коли людина щось просить у Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Автор каже, що будь-яке поклоніння – це благання (ду’а), бо людина, чинячи якусь дію-поклоніння своїм станом або своїм язиком, просить в Аллага нагороди, помилування. Так от, ні те, ні інше не присвячується мертвим.
Ду’а – прохання (ду’а масаля), тут потрібне уточнення: якщо це прохання про щось, на що здатен тільки Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), то таке прохання, звернене не до Аллага, це великий ширк; якщо це ду’а – прохання про ті речі, що перебувають у можливостях людей, то тоді є 4 умови, коли це припустимо:
1. Той, до кого звертаються з проханням, має бути живий, а не мертвий. Звернення з проханнями до мертвих – це великий ширк.
2. Той, до кого звертаються з проханням, має бути присутнім, а не відсутнім. Якщо, наприклад, людина в Києві і при цьому просить не телефоном когось, хто в Індії, про допомогу («шейх, допоможи»), то це неприпустимо – це ширк.
3. Той, кого він просить, він може це зробити. Якщо людина просить паралізованого допомогти їй перенести шафу, то це безумство, знущання.
4. Мати переконання і розуміння, коли когось просиш, що це лише причина і не більше. Він допоможе, якщо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дасть на це Свою волю. Якщо Аллаг допоможе, тоді через цю людину може бути прийде від Аллага допомога.
Отже: Ду’а – поклоніння мертвим, будь-яке поклоніння, присвячене не Аллагу – це ширк.
Ду’а прохання ділиться на 2 види: у тих речах, що просять тільки в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тільки в Його повноваженнях, наприклад, людина просить подовжити їй життя, дарувати благе потомство, дарувати Рай або пробачити гріхи тощо, звертатися з проханням до когось, окрім Аллага, – це великий ширк; у тих речах, у яких можуть допомогти творіння, є 4 умови:
1 – живий, а не мертвий;
2 – присутній, а не відсутній;
3 – у нього є на це можливість;
4 – розуміти, усвідомлювати, що це тільки причина.
Далі говорить шейх (нехай помилує його Аллаг):
أما الشرك الأصغر: فهو ما ثبت بالنصوص من الكتاب أو السنة تسميته شركا، ولكنه ليس من جنس الشرك الأكبر؛ كالرياء في بعض الأعمال، والحلف بغير الله، وقول: ما شاء الله وشاء فلان، ونحو ذلك؛
“Що стосується малого багатобожжя, то ним є ті діяння, що названі в Корані або Сунні “багатобожжям”, але які не належать до великого багатобожжя. Прикладом є вчинення деяких діянь напоказ, клятва не Аллагом, слова «це те, що побажав Аллаг і ти», тощо».
На цей вид багатобожжя вказують слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Автор говорить про мале багатобожжя (ширк аль-асгар) – це такі діяння, що названі в Корані або Сунні «багатобожництвом» (ширком), але водночас вони не належать до великого багатобожжя (великого ширку). Наприклад, деякі діяння людина робить напоказ, і в якихось своїх діяннях припускається показного благочестя (рія), або присягається не Аллагом, або каже: «те, що побажав Аллаг і ти» через сполучник «و» (і) тощо.
Критерії малого «ширку»:
1. те, що в релігійних текстах (аятах або хадисах) прямо названо «малим ширком». Це визначення і критерій для нас, що означає «малий ширк».
2. Коли щось є шляхом (уасіля) до великого ширку: можливо, в Корані або Сунні й не сказано саме про це діяння, що це малий ширк, але якщо це діяння є шляхом (уасіля), що веде до великого ширку, то це критерій того, що це малий ширк.
Малий ширк не робить марними всі діяння людини, а тільки ті діяння, в які входить (присутній) цей малий ширк. Малий ширк не є причиною того, що людина опиниться в Пеклі назавжди.
3. Ще один критерій, про який говорить Ібн Таймійя та інші вчені:
«Усе, що в шаріатських текстах названо “ширком” або “куфром” без певного артикля “аль”, як правило, належить до малого ширку».
Тобто, не сказано «аш-ширк, аль-куфр», а сказано в невизначеному стані – як правило, йдеться про малий ширк.
لقول النبي صلى الله عليه وسلم: «أخوف ما أخاف عليكم الشرك الأصغر» فسئل عنه، فقال: «الرياء» رواه الإمام أحمد، والطبراني، والبيهقي، عن محمود بن لبيد الأنصاري رضي الله عنه بإسناد جيد، ورواه الطبراني بأسانيد جيدة، عن محمود بن لبيد، عن رافع بن خديج، عن النبي صلى الله عليه وسلم
وقوله صلى الله عليه وسلم: «من حلف بشيء دون الله ففد أشرك» رواه الإمام أحمد بإسناد صحيح، عن عمر بن الخطاب رضي الله عنه، ورواه أبو داود، والترمذي بإسناد صحيح، من حديث ابن عمر رضي الله عنهما، عن النبي صلى الله عليه وسلم أنه قال: «من حلف بغير الله فقد كفر أو أشرك» وقوله صلى الله عليه وسلم: «لا تقولوا: ما شاء الله وشاء فلان، ولكن قولوا: ما شاء الله ثم شاء فلان» أخرجه أبو داود بإسناد صحيح، عن حذيفة بن اليمان رضي الله عنه
“На цей вид багатобожжя вказують слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
«Найстрашніше з того, чого я боюся для вас – це мале багатобожжя». Коли його запитали: «Що це таке?», він відповів: «Вчинення діянь напоказ (ар-рія)».
У цьому хадисі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) назвав це діяння – вчинення діянь напоказ (ар-рія) – малим багатобожжям.
Цей хадис з непоганим ланцюжком передавачів: передали імам Ахмад, ат-Табарані та аль-Байхакі від Махмуда ібн Лябіда аль-Ансарі (нехай буде задоволений ним Аллаг). Ат-Табарані також передав його через інші хороші шляхи передачі, від Махмуда ібн Лябіда, що послався на Рафія бін Хадіджа.
Іншим доказом є слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
«Хто заприсягся чимось, крім Аллага, той вчинив багатобожжя».
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) назвав це «ширком» у невизначеному стані, тож ідеться про мале багатобожжя.
Хадис передав імам Ахмад від ‘Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Аллаг) з достовірним ланцюжком передавачів.
В іншому хадисі, переданому Абу Даудом і ат-Тірмізі з достовірним ланцюжком передавачів від Ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллага і вітає) сказав:
«Хто поклявся не Аллагом, той виявив невір’я (куфр) або багатобожжя (ширк)» (поклявся не Аллагом, поклявся пророком або батьком, або матір’ю).
Ще один доказ – слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
“Не кажіть “це те, що побажав Аллаг і такий-то”, а кажіть “це те, що побажав Аллаг, а потім такий-то”.
Цей хадис наводить абу Дауд з достовірним ланцюжком передавачів від Хузейфи ібн аль-Ямана (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Найкраще – обмежитися просто згадуванням Аллага (Пречистий Він і Піднесений), сказавши: «ма шаа Аллаг уахдагу» (те, що побажав Один Аллах). Нижче за рівнем, але припустимо сказати: «ма шаа Аллагу сума шаа фулян» (те, що побажав Аллаг, а потім побажав такий-то або ти). Слово «ثم» (сума) – «потім, згодом» означає порядок наявності проміжку (явної відстані, відставання). Ти підкреслюєш, що в жодному разі не прирівнюєш волю (бажання) людини до бажання Аллага (Пречистий Він і Піднесений). А якщо людина говорить через сполучник «و», то це вже прояв малого ширку в словах.
Ця «و» «ма шаа Аллаг ва щі’т» має на увазі прирівнювання, тому названа ширком і є одним із проявів малого ширку.
وهذا النوع لا يوجب الردة، ولا يوجب الخلود في النار، ولكنه ينافي كمال التوحيد الواجب
“Вчинення цього виду багатобожжя не виводить людину з релігії, і вона не буде навічно перебувати за це у Вогні. Однак вони несумісні з тим ступенем повноти Єдинобожжя, що його зобов’язаний мати кожен віруючий».
Шейх каже, що, якщо людина здійснить ось ці види багатобожжя, це не буде виходом з релігії Іслам (рідда), і людина не стає кафіром, але це дуже небезпечно, тому що, по-перше, це шлях до великого ширку, а по-друге, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
إِنَّ اللَّهَ لَا يَغْفِرُ أَن يُشْرَكَ بِهِ
«Воістину, Аллаг не прощає, коли Йому надають співтоваришів».
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:48
Тут не сказано, це великий чи малий ширк. Це означає, що навіть якщо людина зробить малий ширк, якщо не покається в ньому, то все одно неодмінно буде покарана. Відмінність від великого ширку в тому, що людина не буде покарана навіки в Пеклі, як ті, що вчинили великий ширк. Її буде покарано, але після цього покарання її виведуть із Пекла і введуть до Раю.
Страшно! Коли йдеться про малий ширк, нехай ніхто не подумає, що це щось незначне. Є деякі люди, які не знайомі з термінологією і думають, що малий ширк – це щось незначне. Малий ширк страшніший за великі гріхи, і, якщо людина помре, не покаявшись у ньому, покарання не позбудеться: її покарають, але не покарають вічно, і вона не залишиться у Вогні назавжди.
Але, як каже шейх (нехай помилує його Аллаг), малий ширк не сумісний з Таухідом.
У якому вигляді малий ширк несумісний з Таухідом?
Якщо великий ширк абсолютно несумісний з Таухідом, то великий ширк повністю витісняє Таухід і людина вже не єдинобожник (муваххід). А малий ширк несумісний зі ступенем повноти Єдинобожжя. Є таке поняття, як «камаль» (досконалість, повнота), наприклад, «досконалість іману» (камаль аль-іман). У Таухіда є «досконалість Таухіда» (камаль аль-таухід). Досконалість Таухіда – це не щось додаткове, як дехто думає, вона буває обов’язковою (камаль аль-таухід уаджиб) і буває додатковою. Так от, малий ширк несумісний з додатковою досконалістю Таухіда. Отже, нічого страшного і немає відповідальності? Ні, малий ширк позбавляє людину обов’язкової (уаджиб) досконалості Таухіда, а отже, за це буде відповідальність.
Потрібно остерігатися і великого, і малого ширку, тому що той, хто помре в ширку, тому не буде пробачено: той, хто скоїв великий ширк, увійде в Пекло назавжди; того, хто скоїв малий ширк, покарають за ступенем його ширку, і тільки після покарання введуть до Раю.
Далі шейх каже:
أما النوع الثالث: وهو الشرك الخفي، فدليله قول النبي صلى الله عليه وسلم: “ألا أخبركم بما هو أخوف عليكم عندي من المسيح الدجال؟ قالوا: بلى يا رسول الله، قال: الشرك الخفي، يقوم الرجل فيصلي فيزين صلاته لما يرى من نظر الرجل إليه» رواه الإمام أحمد في مسنده، عن أبي سعيد الخدري رضي الله عنه
“Що стосується третього виду багатобожжя, то це приховане багатобожжя (ширк аль-хофій).
Вказівкою на існування цього виду багатобожжя слугує хадис, у якому повідомляється, що одного разу Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
«Чи не повідомити мені про те, що я вважаю для вас небезпечнішим і страшнішим, ніж аль-Масіх ад-Даджаль?» Люди відповіли: «Звичайно, о Посланець Аллага». Він сказав: «Це приховане багатобожжя, коли людина встає на молитву і потім спеціально прикрашає її через те, що помічає на собі погляд іншої людини».
Цей хадис наводить імам Ахмад у своїй збірці «аль-Муснад» зі слів абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг)».
Третій вид багатобожжя – прихований ширк (ширк аль-хофій). Доказом існування такого виду ширку є хадис в «аль-Муснаді» в імама Ахмада від абу Саїда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллага), у якому Пророк (нехай благословить його Аллага й привітає) запитує людей: «Чи не повідомити мені вас про те, що я вважаю (на мою думку) для вас (сподвижників) небезпечнішим, аніж аль-Масіх ад-Даджжаль?»
Усі пророки застерігали від аль-Масіх ад-Даджжаля. Це вказує на те, яка це страшна спокуса (фітна), нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) врятує від цього. І ніхто не повинен насмілюватися, кажучи «я пройду», і кидатися на це випробування. Почув – тікай, куди можеш, від аль-Масіха ад-Даджжаля, тікай від цього випробування – це порада Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Страшна спокуса (фітна)! Людина, яка прийде й оголосить себе спочатку пророком, потім Господом світів (Богом), і люди підуть за ним. Багато хто обдуриться, бо Аллаг справді являтиме через нього дивовижні речі, небачені для людей, тому в кожному намазі нам наказано просити в Аллага захисту від цієї спокуси (фітни).
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить про щось таке, що страшніше, на його думку, для людей, навіть ніж аль-Масіх ад-Даджжаль. Це приховане багатобожжя (ширк аль-хофій). Людина встає на намаз (робить намаз), потім бачить, що на неї хтось дивиться і починає прикрашати спеціально свій намаз заради цієї людини. Це прихований ширк (ширк аль-хофій).
І далі шейх каже:
ويجوز أن يقسم الشرك إلى نوعين فقط: أكبر وأصغر، أما الشرك الخفي فإنه يعمهما.
فيقع في الأكبر، كشرك المنافقين؛ لأنهم يخفون عقائدهم الباطلة، ويتظاهرون بالإسلام رياء، وخوفا على أنفسهم.
ويكون في الشرك الأصغر، كالرياء، كما في حديث محمود بن لبيد الأنصاري المتقدم، وحديث أبي سعيد المذكور. والله ولي التوفيق
“Багатобожжя так само можна розділити лише на два види: велике і мале. Що стосується прихованого багатобожжя, то воно охоплює обидва ці види і може проявлятися, як у вигляді великого багатобожжя, на зразок багатобожжя лицемірів, які, боячись за себе, приховують свої неспроможні переконання та зовні проявляють прихильність до Ісламу, так і у вигляді малого багатобожжя, прикладом чого є скоєння діянь напоказ, як про це повідомляється у вищезгаданих хадисах Махмуда ібн Лябіда аль-Ансарі і абу Саїда аль-Худрі».
Тут автор, шейх ібн Баз (нехай помилує його Аллах) говорить, що деякі вчені (уляма) говорять про те, що ширк представлений тільки двома видами – це великий ширк (ширк аль-акбар) і малий ширк (ширк аль-асгар). Що стосується прихованого ширку (ширк аль-хофій), то він не є окремим видом ширку, він може бути присутнім і у великому, і в малому ширку, тобто великий ширк, і малий ширк можуть бути прихованими.
Потім шейх (нехай помилує його Аллаг) наводить приклад: лицеміри були багатобожниками, усередині себе приховували неспроможні переконання (акиду) багатобожжя, а зовні демонстрували Таухід та Іслам, і це прихований ширк. Але це ширк малий чи великий? Це великий ширк.
Інший приклад: людина якесь діяння, наприклад як милостиня (садака), дає напоказ людям заради того, щоб люди похвалили її, як у хадисах Махмуда ібн-Лябіда аль-Ансарі або абу Саіди аль-Худрі про показуху (рія) в намазі. Це прихований ширк, бо насправді ніхто не знає наміру людини, ніхто не знає, що зараз вона прикрашає свій намаз заради поглядів людей, тому це прихований ширк, але належить до малого ширку.
Далі каже шейх:
الدرس الخامس: الإحسان ركن الإحسان، وهو: أن تعبد الله كأنك تراه، فإن لم تكن تراه فإنه يراك
“Урок п’ятий: іхсан. Іхсан – це поклоніння Аллагу так, ніби ти бачиш Його, бо якщо ти не бачиш Його, то, воістину, Він все одно бачить тебе».
Це останній урок з віровчення (акиди) в цій книзі. Автор говорить про третій рівень релігії – іхсан. Іхсан – це благотворення, зробити щось благим чином.
Якщо Іслам має п’ять стовпів, іман шість стовпів, іхсан у поклонінні, в релігії має один стовп (рукн) – поклонятися Аллагові так, начебто ти бачиш Його, але якщо ти не бачиш Його, то знай і пам’ятай, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) бачить тебе.
Тобто іхсан має один стовп, на відміну від іману та Ісламу, але цей стовп містить у собі два рівні (ступені):
- Вищий щабель – поклонятися Аллагові так, немов ти бачиш Аллага (Пречистий Він і Піднесений). У цьому світі ніхто, включно з Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає), не бачив і не може побачити Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Ті заблудлі, які кажуть «я досяг, я побачив» – не побачили, бо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) найкращому зі Своїх творінь не дав побачити Себе в цьому світі. І Мусі (мир йому), коли він попросив Всевишнього явити і показати йому Себе, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав: «….Поглянь на цю гору». Коран, сура Аль-Араф (Загорожі), 7:143
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) відкрив Себе цій горі, було привідкрито завісу (хіджаб) зовсім на трохи (щось на зразок вушка голки), і гора розсипалася на порох.
Ти не бачиш Аллага (Пречистий Він і Піднесений), але поклоняйся так, ніби бачиш! Це іхсан – найкраще поклоніння Аллагові (Пречистий Він і Піднесений)!
«Ніби ти бачиш Аллага (Пречистий Він і Піднесений)» – вказівка, що поклоніння ґрунтується на любові, прагненні до Аллага й на томлінні за тим, що є в Аллага, наче ти бачиш Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Це поклоніння засноване на любові і називається «поклоніння бачення» (ібада мушахада). Рай, Пекло начебто перед твоїми очима, те про що повідомляється в Корані та Сунні. Це вища форма поклоніння Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), це поклоніння посланців і пророків.
Чи можуть люди, які не є посланцями і пророками, досягти цього? Так, цього ступеня можуть досягти й інші. Звісно, не таке в них буде поклоніння, як у посланців і пророків, але це поклоніння бачення (ібада мушахада) так, ніби ти бачиш Аллага, і люди можуть досягти цього. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробить нас із таких!
2 Другий ступінь іхсану – поклоніння Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) з відчуттям спостереження Аллага, тобто постійна пам’ять у людини, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) бачить її й чує все, що вона говорить.
Це поклоніння засноване на страху перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), на бажанні уникнути покарання. Те поклоніння засноване на любові й тузі за нагородою Аллага. Цей вид іхсану називається поклоніння з відчуттям контролю Аллага (Пречистий Він і Піднесений), з усвідомленням Його постійного спостереження над тобою (ібада аль-муракаба). Це дуже гідний ступінь, але попередній вищий, ніж цей ступінь. Другий ступінь – ібада аль-муракаба – той мінімальний рівень, що має бути (мінімальний не в сенсі низький, а мінімальний рівень, що має бути в кожної віруючої людини). Якщо в тебе немає ібада мушахада, поклоніння так, ніби ти бачиш Його, то хай буде мінімум – ібада аль-муракаба. усвідомлення, що ти не бачиш, але Аллаг бачить тебе.
