З ім’ям Аллага, Всемилостивого, Наймилостивішого
Ля іляга ілля Ллаг, Мухаммаду р-расулюЛлаг – слова, за допомогою яких людина входить до Ісламу, слова, з якими віруючий повинен бути все життя, слова, з якими віруючий повинен покинути цю земну оселю. Ці слова називаються формулою Таухіда. Що таке Таухід? Таухід – це арабське слово, яке означає «щось зробити єдиним у чомусь, когось зробити одним у чомусь». Слова «ля іляга ілля Ллаг» вимагають від нас Таухіду в поклонінні Аллагові, тобто зробити Аллага єдиним, Кому ми присвячуємо своє поклоніння, і зректися поклоніння всім псевдобогам. Слова «Мухаммаду р-расулюЛлаг» вимагають від нас Таухіда в наслідуванні, тобто зробити Мухаммада ﷺ єдиним, за ким ми слідуємо неухильно, зробити для себе його шлях єдиним шляхом, тому що немає іншого шляху до Аллага, крім шляху Мухаммада ﷺ. Аллаг хоче, щоб ми поклонялися тільки Йому одному щиро, і хоче, щоб ми поклонялися Йому тільки так, як Він встановив через Свого посланця, згідно з Його волею, волею Всевишнього, яку Він передав через Свого посланця.
Кілька років тому стався такий випадок: прибув якийсь чоловік до Медини з далеких країв і ходив здивований. Прийшовши до одного з учених Медини, він запитав: «Я дивуюся, це ж місто Пророка ﷺ, а зараз місяць Рабі’у-ль-аууаль – місяць, коли скрізь відзначають день народження Пророка ﷺ, а тут, у місті Пророка ﷺ, я не бачу якихось проявів святкування дня народження (маулід ан-набаві́) Пророка ﷺ. Всюди у світі люди не сплять уночі, виголошують якісь касиди, оди, вірші, б’ють у барабани тощо, а тут, у місті Пророка ﷺ, нічого цього не відчувається. Що це таке?» Учений відповів йому: «Хочеш, я повідомлю тобі причину цього, і, дізнавшись про неї, ти перестанеш дивуватися». «Повідомте», – сказав чоловік. «А причина в тому, що жителі цього міста люблять Пророка ﷺ, і тому вони не святкують день народження Пророка ﷺ, бо любов до Пророка ﷺ полягає не в тому, щоб бити в барабани, танцювати, вимовляти якісь вірші або щоб раз на рік святкувати його день народження. Любов до посланця Аллага полягає в тому, щоб слідувати йому. Ти кажеш «Мухаммаду р-расулюЛлаг», то слідуй же за Мухаммадом ﷺ на своєму шляху до Аллага», – сказав йому вчений. Далі цей учений запитав: «Хочеш доказів правоти того, що я кажу?» «Так, хочу», – відповів чоловік. Учений сказав: «Скажи мені, у кого любов до Пророка ﷺ була найсильнішою, найщирішою та найправдивішою? Хіба не в сподвижників Мухаммада ﷺ та їхніх послідовників? Хіба їхня любов до Пророка ﷺ не була дійсною, справжньою, правдивою? Так от, скажи: чи може бути так, що покоління після них люблять Пророка ﷺ більше?» «Не може бути такого», – відповів чоловік. Любити Пророка ﷺ більше, ніж сподвижники, ніхто не може. Далі вчений продовжив: “То подивися ж: хоч один зі сподвижників посланця Аллага ﷺ, хоч один з їхніх послідовників, хоч один з представників цих трьох чудових, неперевершених поколінь цієї умми святкував коли-небудь день народження Пророка ﷺ? Ні! Ніколи! Це з’явилося вже в четвертому столітті гіджри, коли пішли всі гідні покоління цієї умми. Якби в цьому було благо, хіба позбавив би Всевишній Аллаг ці найкращі покоління цього блага? Чи може так бути, що Аллаг приховав від них це благо і дав його пізньому поколінню? Не може бути такого! Навпаки, це зло, і тому Аллаг уберіг від цього зла сподвижників та їхніх послідовників, щоб ніхто з них ніколи не відзначав день народження Пророка ﷺ. А багато хто з наступного покоління потрапив у цю біду. Першими, хто поспішав до всякого блага, і першими, хто гідний цього блага, – це сахаба (сподвижники) Пророка ﷺ. Вони – початок цієї умми, вони – люди блага (أهل الخير), і тому сказав посланець Аллага ﷺ:
خَيْرُ الناس قَرْني، ثمَّ الذين يَلُونهم، ثمَّ الذين يَلُونهم
«Кращі з людей – це моє покоління, потім ті, що йдуть за ними, потім ті, що йдуть за ними».
(аль-Бухарі та Муслім)
Багато людей, які відзначають маулід цього місяця, кажуть: «Ми ж не хочемо нічого поганого, ми ж хочемо просто пом’янути Пророка ﷺ, проявити до нього свою повагу, піднести його поминання – ось, що ми хочемо». У відповідь ми їм скажемо: «Виявляти повагу до Пророка ﷺ необхідно, але ісламська умма робить це не раз на рік, а впродовж усього свого життя». Всевишній Аллаг сказав, звертаючись до пророка Мухаммада ﷺ:
وَرَفَعْنَا لَكَ ذِكْرَكَ
«Ми піднесли поминання твоє».
Коран, сура Аш-Шарх (Розкриття), 94: 4
Азани виголошуються з мечетей п’ять разів, поминаючи ім’я Мухаммада ﷺ, у ташаххудах ісламська умма свідчить про посланництво Мухаммада ﷺ і молиться за нього (робить ду’а за нього, звертаючись до Всевишнього Аллага). Щодня кожен день мусульманин вимовляє Шахаду, свідчить щодо Аллага Його Єдність у праві на наше поклоніння і слідом за цим свідченням стверджує про те, що Мухаммад ﷺ – посланник Аллага. Щодня ця умма читає хадиси Пророка ﷺ, вивчає його Сунну, його життєвий шлях (сіру), вивчає достоїнства Пророка ﷺ, його якості, його моральність, його діяння. Усе життя мусульманина разом із Пророком ﷺ. Ось це і є піднесення і повага до Пророка ﷺ. А не так, що раз на рік ти згадав і влаштовуєш якесь свято. Любов до Пророка ﷺ проявляється через наслідування його, згадуючи його не раз на рік, а щодня, і наше життя все в цьому полягає.
Всевишній Аллаг говорить у Своїй книзі:
قُلْ إِن كُنتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ
«Скажи (о Мухаммад): «Якщо ви любите Аллага, тоді йдіть за мною, і полюбить вас Аллаг»
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3: 31
Якщо людина каже, що любить Аллага, вона повинна неухильно слідувати в усьому за посланцем Аллага ﷺ, і тоді Аллаг полюбить її. Скільки порушень Шаріату роблять ці люди, які відзначають день народження Пророка ﷺ. І одне з найстрашніших – це звеличувати Пророка ﷺ до надмірності, перебільшувати в цьому, підносити його вище за рівень, відведений йому Аллагом, ледь не обожнюючи його, приписуючи йому якості панування. Вони роблять речі, які не сумісні з Шаріатом: б’ють у барабани, танцюють і роблять це ще в домівках Аллага. Обов’язок кожного з нас – любити Посланця ﷺ. І ця любов має бути правдивою, що виходить від серця і що виражається в тому, у чому вона виражалася у сподвижників, а це неухильне слідування за посланцем Аллага ﷺ. Ця правильна любов не вносить у релігію якихось нововведень і не є наслідуванням своїх бажань і пристрастей, і це не сліпий фанатизм щодо своїх батьків, свого мазхабу, своєї партії або свого вченого, як це роблять багато хто. Коли їм кажеш: «Сказав посланець Аллага ﷺ», вони відповідають: «Ні, у моїй партії не так, у моєму мазхабі не так, мій шейх говорить не так, від моїх батьків бачив не так». І ставлять слова своїх батьків, слова своїх партій, мазхабів і груп вище за слова посланця Аллага ﷺ.
О раби Аллага, усе благо полягає у слідуванні за Мухаммадом ﷺ, і все зло полягає у протиріччі його Сунні. Потрібно міцно триматися за його Сунну, міцно стояти на цьому до самої смерті – ось це порятунок, це щастя і велич у цьому світі та у світі вічному.
Приклад для нас у цьому – це ас-саляфу ас-саліх (праведні попередники). Вони міцно трималися за його Сунну, до того ж у речах, що не є обов’язковими, не полишали цього, незважаючи на те, що хтось засуджує, хтось знущається, хтось сміється. Наведемо деякі приклади з дозволу Аллага.
Передають зі слів ‘Умара ібн аль-Хаттаба, що посланець Аллага ﷺ сказав:
«إنَّ الله يَنْهَاكُمْ أَن تَحْلِفُوا بِآبَائِكم».
«Воістину, Всемогутній і Великий Аллаг забороняє вам клястися вашими батьками».
‘Умар сказав:
فَوَالله ما حَلَفْتُ بِهَا منذ سَمِعْت رَسُولَ الله يَنْهَى عَنْهَا، ذَاكراً وَلا آثِراً
«І клянуся Аллагом, відтоді, як я почув, що посланець Аллага ﷺ заборонив це, я більше ніколи не давав таких клятв сам і не передавав слова тих, хто давав їх». (Муслім)
Передають, що Абу Рафі’ сказав: “Я бачив, як Абу Хурайра, нехай буде задоволений ним Аллаг, здійснював земний уклін (суджут ат-тіляуа), коли читалася сура Аль-Іншикак (Розривання) (84: 21). Потім я запитав його: “Абу Хурайра, ти робиш суджуд, коли читається ця сура?» І він сказав:
«Так, тому що я бачив, як мій улюблений (Мухаммад ﷺ) здійснював суджуд при читанні цієї сури,
فلا أزالُ أسْجُدُ فيها حتَّى ألْقاهُ
і я не залишу суджуд при читанні цієї сури, поки не зустрінуся з ним».
Ібн ‘Умар, нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком, сказав: «Одного разу, коли ми молилися разом з Пророком ﷺ, якийсь чоловік вимовив такі слова:
اللهُ أكبرُ كبيرًا والحمدُ للهِ كثيرًا وسبحانَ اللهِ بكرةً وأصيلًا
«Аллагу акбару кябіран, уаль-хамдулі-Ллягі кясіран, уа субхана-Ллагі букратан уа асилян». І Пророк ﷺ запитав: «Хто вимовив ці слова?» І чоловік відповів: «Я, о посланник Аллага». Тоді Пророк ﷺ сказав: «Я здивувався тому, що для цих слів відкрилися ворота небесні». Ібн ‘Умар сказав: «Я ці слова не полишаю відтоді, як почув, що Пророк ﷺ говорить про них це».
Ось це слідування до кінця життя, міцне.
Абу Саїд аль-Худрі увійшов у п’ятницю до мечеті, коли Маруан (правитель Медіни на той час) уже перебував на мінбарі, виголошуючи п’ятничну хутбу. Абу Саід аль-Худрі встав і почав звершувати два ракаати привітального намазу мечеті, вартові підбігли до нього, щоб посадити його, Абу Саід аль-Худрі не звертав уваги й далі продовжував звершувати два ракаати привітального намазу. Після цього люди підійшли до Абу Саїда аль-Худрі та сказали: «Нехай змилується над тобою Аллаг, вони ледь не напали на тебе». Абу Саід аль-Худрі сказав: «Я не залишу ці два ракаати привітального намазу після того випадку, що стався під час Пророка ﷺ». І він почав розповідати: «Коли Пророк ﷺ читав хутбу, увійшов якийсь чоловік і сів, і Пророк ﷺ сказав йому: «Встань і зроби два ракаати привітального намазу». І Абу Саїд аль-Худрі сказав: «Я не залишу це до кінця життя, хоч комусь це й не подобається».
Хасан аль-Басрі розповідав: «Одного разу Макаль бін Ясар (сподвижник Пророка ﷺ) під час обіду впустив шматочок їжі на землю, потім підняв його, очистив від смітинок і почав їсти. У цей час за столом сиділи знатні люди з-поміж персів (торговці та інші), і вони почали переморгуватися і щось говорити своєю мовою. Люди сказали йому: «Ти знаєш, що вони говорять? Вони кажуть: «Що з цією людиною? Перед ним їжа, повні блюда, але замість цього він піднімає цей шматочок, що впав, і починає очищати його від смітинок». Але Макаль бін Ясар сказав: «Я не відмовлюся від того, про що чув від Пророка ﷺ, на догоду ось цим персам. Нам було наказано, що якщо впаде якийсь шматочок, то очистити його від смітинок і з’їсти».
О раби Аллага, ось це приклади того, як треба триматися за Сунну! Цих прикладів тисячі, десятки тисяч, і ми згадали лише малу краплю.
І просимо Всевишнього Аллага, Господа великого Трону, за посередництвом Його найвищих атрибутів і найпрекрасніших імен, щоб Він усіх нас наставив до наслідування посланця Аллага ﷺ, щоб усіх нас уберіг від пристрастей, від власних потурань бажанням і від нововведень!
