О раби Аллага! Іслам – це остання, заключна релігія Всевишнього, та релігія, яку Аллаг установив для всього людства до закінчення життя на землі, сказавши:
وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا
“І вдовольнився Я для вас Ісламом як релігією”
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:3.
Саме тому заклик останнього з пророків, останнього з посланців (нехай благословить його Аллаг і вітає) є спільним для всього людства.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلَّا كَافَّةً لِّلنَّاسِ بَشِيرًا وَنَذِيرًا
“Ми відправили тебе не інакше як для всіх людей як благовісника й настановника”
Коран, сура Саба (Савське царство), 34:28.
Саме тому, оскільки це остання релігія і вона буде на цій землі, доки є життя на цій землі, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наказав цій релігії та цьому заклику зберегтися назавжди, наказав цій релігії поширитися й піднестися. І ми бачимо, що сьогодні Іслам поширюється швидше, ніж усі інші релігії, і ми бачимо, що він набуває більшої кількості нових послідовників на сході, на заході землі.
А раз так, раз Іслам так поширюється і розповсюджується, значить, не варто дивуватися з того, що вороги, недруги цієї істинної релігії прагнуть залякати людей небезпекою, що насувається, ось в обличчі ісламської експансії, і доводять пропаганду до такої міри, щоб створити в людей серед народів світу ось такий ідеологічний, психологічний бар’єр, що не дасть їм прийняти Іслам і не дасть їм прислухатися до ісламського заклику, більш того, зробить їх такими, що бояться цього заклику, ворожими до цього заклику.
О раби Аллага! Я прошу вас бути уважними до того, що буде сказано! Однією з форм боротьби з поширенням релігії Всевишнього – Ісламу – і прийняттям людьми Ісламу є інформаційні війни і кампанії з очорнення такого поняття, як шаріат (аш-шарі’а), і людей лякають словом “шаріат, шаріат, шаріат…”, і настрій людей проти шаріату ведеться настільки завзято, що це слово викликає сьогодні жах у багатьох немусульман і навіть у деяких людей, які зараховують себе до Ісламу. І в деяких країнах дійшло до того, що людей випробовують, перевіряють і роблять іспит на їхнє ставлення до шаріату. І так в одній з немусульманських країн директор однієї зі шкіл був запрошений на передачу в якості гостя на одному з відомих телевізійних каналів. Темою розмови було питання про навчання в школах, але ведучий несподівано ставить запитання цьому директору школи: “Чи підтримуєте ви шаріат?” Той дивується і каже: “Я прийшов не для того, щоб говорити про шаріат, ми ж зустрілися для іншої теми”, але ведучий каже: “Я побачив, що ви носите мусульманське ім’я, і тому я побажав дізнатися ваше ставлення до шаріату”.
А раз так, о раби Аллага, якщо ось ці кампанії з налаштування людей проти шаріату, із залякування людей відбуваються, і якщо вони триватимуть, то ми маємо пам’ятати, що настане такий день, коли взагалі можуть десь ухвалити такий закон, який оголосить злочинцями людей, що підтримують шаріат, і кожну людину, що підтримує шаріат або закликає до шаріату, можуть оголосити злочинцем у якійсь країні.
Чому? Тому що засоби масової інформації формують ось так от у розумах людей уявлення, що шаріат – це вбивство, що шаріат – це покарання, що шаріат – це катування, що шаріат – це морок, а потім, після того, як навіяли людям це поняття про шаріат, що шаріат – це страти й покарання, навіюють людям думку, що ось ці покарання та катування взагалі є суттю та духом, основною сутністю, сенсом і метою релігії Іслам. На превеликий жаль, формувати ось цей образ шаріату допомагають деякі неосвічені мусульмани сьогодні, які теж собі уявляють Іслам і шаріат таким чином.
О мусульмани, ми з вами зобов’язані знати істинне значення поняття шаріат, тобто у нас має бути з вами готова і правильна відповідь кожному, хто намагається якось очорнити нашу релігію Іслам і шаріат нашого Господа. Тому знайте! Знайте, хай змилується над вами Аллаг, що поняття шаріат (аш-шарі’а) у Корані та в Сунні, а також у використанні цього терміна мусульманськими вченими-факіхами не виходить за рамки трьох речей (смислів). Тобто слово шаріат використовується тільки в трьох значеннях (сенсах):
Перше значення – шаріат (аш-шарі’а) означає всю ісламську релігію взагалі, тобто є синонімом поняття релігія (дін). Якщо людина каже: “Я дотримуюся ісламського шаріату”, це означає, що вона дотримується релігії Іслам. Тобто шаріат – це все, з чим прийшов Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає), включно з, по-перше, переконаннями (‘акиду, і’тік’ад), діяннями поклоніння (‘ібадат), моральними принципами (аль-ахляк’), правилами взаємовідносин між людьми (аль-му’амалят).
Але що є найголовнішим у шаріаті? Що є основою, фундаментом шаріату, о раби Аллага? І як мало мусульман розуміють це! Фундаментом шаріату є Єдинобожжя (Таухід) – поклоніння Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) без надання Йому співтоваришів. Основою, фундаментом шаріату, головним у ньому є основи віри (усулю ль-іман), тобто віра в Аллага, у Його ангелів, у Його писання, у Його посланців, у вічне, останнє життя й у напередвизначення. Також головним після цього є стовпи Ісламу. Це два свідчення (свідчу, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага, і що Мухаммад – Його раб і Посланець (ашхаду алля іляга ілля Ллагу уа ашхаду анна Мухаммадан ‘абдуху уа расулюх)) та після цього намаз, закят, піст (с’иям) і хадж.
Тому, коли хтось каже: “Як ви ставитеся до шаріату?” – або вимагає, щоб ми відмовилися від шаріату, виходить, що він вимагає від нас відмови від нашої релігії. Отже, він хоче, щоб ми відмовилися від нашого віровчення (‘акиди), від наших діянь поклоніння (‘ібадатів), від наших моральних засад (ахляк’а) мусульман, узагалі від усієї нашої релігії, бо шаріат означає те саме, що означає релігія (дін), а це весь Іслам.
Це перше значення поняття шаріат, о раби Аллага.
Друге значення поняття шаріат – це те загальне, що притаманне вченню, заклику всіх пророків і посланців, тобто в Корані та Сунні використовується шаріат ось у цьому значенні також, те загальне, що є у всіх пророків і посланців: ті переконання, ті встановлення, з якими Всевишній Аллаг відправляв усіх своїх посланців, включно з Ібрагімом (Авраамом), Мусою (Мойсеєм), Ісою (Ісусом) і Мухаммадом (нехай благословить його Аллаг і вітає), мир усім пророкам і посланцям. Ось це ось друге значення поняття шаріат – тобто все те спільне, що є між вченнями всіх посланців і що не змінюється і не піддається жодній відміні та скасуванню. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) відправив усіх пророків і посланців для того, щоб наказати людям Єдинобожжя (Таухід), щоб вони поклонялися тільки своєму Творцю і нікому поряд з Ним, щоб вони наказували людям молитву, намаз (ас-с’алят), милостиню (закят), піст (ас-с’иям), щоб вони повеліли людям справедливість, благочестя, вчинення добра й заборонили їм несправедливість, зло й гидоти. Ось це заповіді Аллага (Пречистий Він і Піднесений) до всіх народів і громад, вони були однаковими. Це ті самі заповіді, які Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наводить у сурі аль-Ан’ам:
قُلْ تَعَالَوْا أَتْلُ مَا حَرَّمَ رَبُّكُمْ عَلَيْكُمْ أَلَّا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا وَلَا تَقْتُلُوا أَوْلَادَكُم مِّنْ إِمْلَاقٍ نَّحْنُ نَرْزُقُكُمْ وَإِيَّاهُمْ وَلَا تَقْرَبُوا الْفَوَاحِشَ مَا ظَهَرَ مِنْهَا وَمَا بَطَنَ وَلَا تَقْتُلُوا النَّفْسَ الَّتِي حَرَّمَ اللَّهُ إِلَّا بِالْحَقِّ ذَلِكُمْ وَصَّاكُم بِهِ لَعَلَّكُمْ تَعْقِلُونَ * وَلَا تَقْرَبُوا مَالَ الْيَتِيمِ إِلَّا بِالَّتِي هِيَ أَحْسَنُ حَتَّى يَبْلُغَ أَشُدَّهُ وَأَوْفُوا الْكَيْلَ وَالْمِيزَانَ بِالْقِسْطِ لَا نُكَلِّفُ نَفْسًا إِلَّا وُسْعَهَا وَإِذَا قُلْتُمْ فَاعْدِلُوا وَلَوْ كَانَ ذَا قُرْبَى وَبِعَهْدِ اللَّهِ أَوْفُوا ذَلِكُمْ وَصَّاكُم بِهِ لَعَلَّكُمْ تَذَكَّرُونَ * وَأَنَّ هَذَا صِرَاطِي مُسْتَقِيمًا فَاتَّبِعُوهُ وَلَا تَتَّبِعُوا السُّبُلَ فَتَفَرَّقَ بِكُمْ عَن سَبِيلِهِ ذَلِكُمْ وَصَّاكُم بِهِ لَعَلَّكُمْ تَتَّقُونَ
“Скажи: “Прийдіть, і я прочитаю вам те, що заборонив вам ваш Господь”. Нікого не долучайте до Нього в співтовариші та робіть добро батькам. І не вбивайте ваших дітей, побоюючись бідності (через бідність), Ми наділимо вас і їх. І не наближайтеся до гидот, як явних із них, так і таємних. І не вбивайте (невинну) душу, заборонену Аллагом, інакше як по праву. Це те, що заповів Він вам, – можливо, ви зрозумієте. І не наближайтеся до майна сироти інакше як за допомогою чогось кращого (щоб якось поліпшити, зростити його майно), поки він не досягне повноліття. І дотримуйтесь міри і ваги по справедливості. Ми не покладаємо на душу нічого, крім того, що в її силах. А якщо говорите, то говоріть справедливо, навіть якщо йдеться про ваших родичів. І дотримуйтесь заповіту з Аллагом. Це те, що заповідав Він вам, – можливо, ви згадаєте. І це і є Мій прямий шлях, і йдіть ним і не йдіть доріжками, тому що ці доріжки відведуть вас від Його шляху. Це те, що заповідав Він вам, – можливо, ви злякаєтеся (остережетеся)”
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:151-153.
Подібно до цих заповідей є в сурі “аль-Ісра”.
І ось ці коранічні заповіді перегукуються з десятьма заповідями, які є в Таураті (Торі), у Старому Завіті, окрім заповіді шанувати суботу, і там також сказано про заборону брати собі іншого бога, окрім Аллага, поклонятися зображенням, статуям, є наказ шанувати батьків, і сказано про заборону вбивати безневинну душу, перелюбствувати, красти і т. ін. Тобто сказано про все те, про що сказано в Корані та в Сунні і що є заповідями Всевишнього до всіх общин, до всіх людей і до всього людства і що називається шаріатом (шарі’а).
І як ми можемо відмовитися, відректися після цього від шаріату нашого Господа, того, що послано було для перших і останніх поколінь людства, заповіданого Аллагом Його пророкам, Його посланцям і всім людям?! Це той самий шаріат, неухильне дотримання якого, сповідування якого наказав нам Аллаг (Печистий Він і Піднесений). Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить у Корані:
شَرَعَ لَكُم مِّنَ الدِّينِ مَا وَصَّى بِهِ نُوحًا وَالَّذِي أَوْحَيْنَا إِلَيْكَ وَمَا وَصَّيْنَا بِهِ إِبْرَاهِيمَ وَمُوسَى وَعِيسَى أَنْ أَقِيمُوا الدِّينَ وَلَا تَتَفَرَّقُوا فِيهِ
“Він (Аллаг) зробив для вас як шаріат (узаконив для вас) у релігії те, що заповів Нухові (Ною) (що зробив шаріатом для Нуха), і те, що Ми відкрили тобі (о Мухаммад) в Одкровенні, і те, що Ми заповідали Ібрагіму (Аврааму), і Мусі (Мойсею), й Ісі (Ісусу). Сповідуйте релігію і не розходьтеся в думці щодо неї”
Коран, сура Аш-Шура (Рада), 42:13.
Тобто, о раби Аллага, всі посланці були відправлені з одним шаріатом (шарі’а). Тобто шаріат – закон, який спільний в основних своїх принципах і у своїх основних законоположеннях. Хоча, звісно, у кожного пророка в його шаріаті, віроуставі були деякі особливості в окремих, приватних питаннях. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
لِكُلٍّ جَعَلْنَا مِنكُمْ شِرْعَةً وَمِنْهَاجًا
“Для кожної громади з вас Ми зробили закон і шлях”
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:48.
І це друге значення поняття аш-шарі’а, о раби Аллага.
А третє значення, що таке шаріат (шарі’а), те значення, в якому використовується цей термін шаріат. Шарі’а – так називають той бік Ісламу, що пов’язаний з релігійними діяннями, тобто практичний бік, ту частину релігії, що пов’язана з практичними настановами (аль-ахкаму ль-‘амалійя).
Тому що, о раби Аллага, Іслам має два боки, аспекти: теоретичний і практичний, тобто переконання і практику. Практичний бік Ісламу називають словом шаріат, найчастіше називають словом шарі’а. Ми говоримо так: Іслам – це ‘акида і шарі’а. Під ‘акидою маються на увазі переконання серця, знання серця, під шаріатом маються на увазі слова і дії, тобто зовнішні слова і дії людини. Тому так кажуть, що Іслам – це ‘акида і шарі’а, знання і діяння, переконання і вчинки, Таухід і фікх. Усі ці вирази покликані вказати на те, що є два аспекти в релігії: аспект переконань і аспект практичних дій, о раби Аллага. І, звісно, обидва ці аспекти пов’язані нерозривно один з одним. Вони не існують один без іншого.
Шаріат у третьому значенні цього поняття – це все, що пов’язано з практичними встановленнями нашої релігії.
А найголовнішими в цих практичних настановах є чотири стовпи (рукна): намаз (с’алят), закят, піст (с’иям) і хадж. Ось ці саме ці чотири речі після Таухіда та ‘акиди, саме вони становлять суть, серцевину та головне в Ісламі. Сюди ж, у поняття шаріат як практичного боку Ісламу, входять питання, що пов’язані з обрядами поклоніння, моралі, нормами поведінки, принципами взаємовідносин (му’амалят) між людьми: торгівлею, шлюбом (нікахом) та іншим, питання, пов’язані з дозволами (халяль) і заборонами (харам). Потім до поняття шарі’а як практичного боку Ісламу входять питання політичного, соціального устрою, питання правління, питання судочинства (к’ад’а), з останнього вже випливають питання кримінальних покарань (аль-худуд, аль-‘ук’убат), питання зі замахом на життя, з покаранням за це (к’іс’ас’). Але все це вже, о раби Аллага, деталі й частковості, які входять у це велике, обширне й широке поняття шарі’а.
Чому я це кажу? Не кажіть: “Це дуже складно, ми не звикли й хочемо чути, що буде для нас проповіддю й повчанням”. Це дуже важливо знати і важливо розуміти! Я хочу, о мусульмани, щоб ми з вами вийшли після цієї хутби, розуміючи і усвідомлюючи ось цей ось корисний висновок, який ми запам’ятаємо, якому ми навчимо наших дітей і наші сім’ї та який ми використовуватимемо для відведення різних звинувачень і неправильних уявлень щодо нашої релігії.
Шаріат (шарі’а) має три значення, і все! Використовується тільки в трьох сенсах:
1) шаріат – це вся релігія. Іслам – релігія Всевишнього – весь є шаріатом Творця;
2) шаріат – це загальні релігійні принципи: Таухід та інші загальні релігійні принципи, що були притаманні вченням усіх пророків і посланців;
3) шаріат – це практичний аспект ісламської релігії, тобто аспект діянь, який існує поряд з аспектом переконань (‘акиди). І ось у цьому третьому значенні найголовнішим є, якщо ми дивимося на шаріат як на діяння, о раби Аллага, не питання покарання, відрізання рук злодіям тощо, найголовнішим тут є, о раби Аллага, чотири стовпи Ісламу: намаз (с’алят), закят, піст (с’иям) і хадж. Ось ці речі після Таухіда й ‘акиди мають найважливіше значення, і вони становлять головну мету шаріату.
