О віруючі раби Аллага, бійтеся Аллага і підкоряйтеся Йому, будьте покірними Йому. Дякуйте Всевишньому Аллагу за те, що Він наставив вас на прямий шлях, тоді як більшість людей впали в оману і відійшли від настанов їхнього Творця.
وَاذْكُرُوهُ كَمَا هَدَاكُمْ وَإِن كُنتُم مِّن قَبْلِهِهِ لَمِنَ الضَّّالِّينَ
«Згадуйте Його, бо Він наставив вас на прямий шлях, хоча колись ви були одними із заблукалих».
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2: 198
О люди, один із великих пророків і посланців Всевишнього Творця, один із п’яти найвидатніших і найповажніших з усіх посланців – Іса ібн Мар’ям (Ісус, син Марії), мир йому та його матері. Всевишній Аллаг направив його до синів Ісраїля з вірним керівництвом, послав йому Писання – Інджіль (Євангеліє), наказав благовістити йому про прихід після нього останнього, завершального посланця від Всевишнього Творця, що завершує ланцюг божих посланців – Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає). І Всевишній сказав про нього в Корані:
وَقَفَّيْنَا عَلَى آثَارِهِم بِعِيسَى ابْنِ مَرْيَمَ مُصَدِّقًا لِّمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ التَّوْرَاةِ وَآتَيْنَاهُ الْإِنجِيلَ فِيهِ هُدًى وَنُورٌ وَمُصَدِّقًا لِّمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ التَّوْرَاةِ وَهُدًى وَمَوْعِظَةً لِّلْمُتَّقِينَ
«Слідом за ними Ми відправили Ісу (Ісуса), сина Мар’ям (Марії), з підтвердженням істинності того, що було раніше послано в Таураті (Торі). Ми дарували йому Інджіл (Євангеліє), в якому було вірне керівництво і світло, яке підтверджувало те, що раніше було послано в Таураті (Торі). Він був вірним керівництвом і повчанням для богобоязливих».
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5: 46
Проте минав час, і люди, які оголосили себе послідовниками Христа, послідовниками Ісуса, стали вносити в його вчення різні нововведення, тож врешті-решт вчення Іси спотворилося настільки, що від нього не залишилося практично нічого. І те, що сьогодні називають вченням Христовим, має дуже мало спільного з тим посланням, яке приніс до людей Ісус від свого Творця. Більше того, вчення, яке сьогодні називають Христовим вченням, суперечить вченню Ісуса в головних пунктах і суперечить йому в найголовнішому принципі, ключовому принципі – принципі Таухіда (Єдинобожжя). Ісус з’явився до людей, для того, щоб закликати їх до поклоніння тільки одному Творцеві – Господу всіх світів, Богу істинному, Богу єдиному. А вони, назвавшись послідовниками Ісуса, стали поклонятися самому Ісусу, оголосивши його єдинородним сином божим, потім стали поклонятися його матері, оголосивши її богородицею, потім стали поклонятися апостолам і різним святим праведникам.
І ось одним з таких нововведень, яке не має нічого спільного з вченням Ісуса, з Шаріатом Ісуса (мир йому), ні з Шаріатом Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), є те святкування, яке багато хто збирається відзначати днями.
О мусульмани, о раби Аллага, навіть якби сам Ісус встановив би це свято – свято Нового року – ми з вами однаково не мали б право відзначати це свято. Чому? Тому що після Іси (мир йому) Аллаг направив до людства свого останнього посланця – Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), і своє завершальне Писання – Коран. І Коран скасовує і відміняє все, що було до нього, і якщо щось із попередніх Писань не відповідає Корану і Сунні, Шаріату Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), то це вже скасовано і не приймається Творцем, це робити вже безглуздо. А що говорити тоді про це свято, яке взагалі не має жодного стосунку до жодної з релігій, що прийшли від Аллага (Пречистий Він і Піднесений)?
Звідки ж узялося це свято, цей так званий Новий рік, який так міцно увійшов у серця багатьох людей?
Це свято було привнесено в християнство з язичництва, з ідолопоклонства, з багатобожжя. Взагалі ідолопоклонство і язичництво дуже рано стало проникати в обряди, впливати на вчення тих людей, які оголосили себе поборниками християнства. І те, що іменувалося християнством, увібрало в себе дуже багато з язичницьких обрядів, дуже багато з уявлень стародавніх греків, стародавніх римлян та інших, врешті-решт зробивши ці язичницькі обряди основою цієї релігії та приписавши їх до Месії – Ісуса (мир йому) і його апостолів, хоча вони не мають жодного відношення до цього і жодним чином до цього не причетні. Одним із таких неприпустимих обрядів є язичницьке свято, свято ідолопоклонства, яке називають Різдвом і яке називають Новим роком. Святкування цих свят супроводжується цілою низкою неприпустимих дій: багатобожжя (ширк), язичництво, ціла низка гріхів, ціла низка оман.
На превеликий жаль, від святкування цих днів з їхніми язичницькими обрядами не змогли вберегтися сьогодні й деякі мусульмани.
Заклики до цього святкування ллються на віруючих мусульман і на їхніх дітей звідусіль: з екранів телевізорів, із сайтів, з інтернету, з вуличних реклам. Ще страшніше, коли мусульмани самі починають вітати з цими забороненими святами, починають вважати їх своїми, починають відзначати їх, дарувати подарунки близьким, ходити одне до одного в гості, радіти, веселитися. Якщо ти бажаєш людям добра, ти обов’язково мусиш роз’яснити своїм близьким, роз’яснити оточенню, яке потрапило в цей великий гріх, яке ошукалося яскравими барвами цього свята, про згубність цього свята й утримувати їх від цього.
Хоча насправді невідомий не тільки день народження Ісуса, а невідомий навіть рік його народження. Християнські історики розходяться навіть щодо року народження Ісуса (мир йому), не кажучи вже про місяць і день.
Це свято було придумано в середині 4 століття християнства. Воно прийшло звідки? Від ідолопоклонства, від язичництва. Цей день римляни-язичники відзначали як день бога сонця. Вони поклонялися крім інших богів ще й сонцю. І коли римляни прийняли християнство в 4 столітті християнської ери, то церковники вирішили привабити новонавернені маси нових християн, поєднавши це свято, які вони так широко відзначали, з якимось християнським святом. І вони цей день – день бога сонця – оголосили днем народження Ісуса.
Ось це новий рік! Вони відзначали свято дволикого бога Януса – бога вибору і бога початку. А з приходом до них християнства, звісно, вже в його спотвореному вигляді традиційні свята просто мінялися на нові, на обряди нової релігії. Щоб не відвернути римлян від цієї релігії, церковники пішли на цю хитрість: вони просто стали замінювати ці свята іншими назвами. Вони оголосили цей день – день бога Януса днем обрізання господнього – 31 грудня на 1 січня. Вони сказали, що це день, коли Ісуса обрізали, тому що це якраз сім днів після різдва, а в юдеїв було заведено робити обрізання на 7-й день.
І в ці дні вони йдуть до церкви, співають там гімни, обмінюються подарунками, привітаннями. Вони кажуть своїм дітям, що подарунки їм приносить святий Клаус, тобто святий Миколай – ось такий святий відлюдник, який живе десь на північному полюсі.
І вони вчать дітей, що потрібно молитися святому Клаусу/Святому Миколаю/Дідусеві морозу. І тоді, якщо ти помолишся йому, він вночі принесе тобі подарунки, коли ти будеш спати, він відповість тобі на твоє благання.
І в ці дні вони встановлюють різдвяне новорічне дерево.
Ми б не розповідали б, і не потрібно нам було б знати про це, якби багатьох з мусульман шайтан не затягнув у ці тенета. Ми говоримо про це, щоб мусульмани розуміли, звідки йде коріння цієї всієї нісенітниці, якою багато хто займається, як божевільні, цими днями; щоб остереглися люди від цього; щоб застерегти від цього тих, хто їх оточує. Як говорив Хузейфа, нехай буде задоволений ним Аллаг: «Зазвичай люди запитували Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) про добро, я ж запитував його про зло, побоюючись, що це спіткає мене». (аль-Бухарі 3606, Муслім 1847)
Фараони, стародавні китайці, слідом за ними і римляни, і греки вважали вічнозелене дерево деревом вічного життя, деревом успіху, процвітання. Тож, коли греко-римляни прийняли християнство, церковники, за своїм звичаєм спотворюючи релігію, вносячи в неї якесь нововведення, підпорядковуючи релігію бажанням і забаганкам людей, придумали ось такий різдвяний обряд новорічної ялинки, який насправді не має жодного стосунку ні до Ісуса (мир йому), ні до принесеної ним релігії.
Наскільки гірко сьогодні бачити, як неосвічені мусульмани тягнуть до своїх домівок ялинки, прикрашають їх, радіють обрядам ідолопоклонства, вчать цього своїх дітей.
Примітно, що багато об’єктивних дослідників із числа християн самі визнають, що ці обряди святкування не мають стосунку до християнства, а що беруть свій початок від язичництва.
У наші дні святкування нового року поширилося повсюдно, перейшло до інших громад, захопивши мало не всю землю. З якої причини? Причина – наслідування, інформаційна пропаганда, ну і з тієї причини, що Юлієм Цезарем було встановлено в язичницькі часи, що день першого січня – це початок року. І більшість країн сьогодні прийняли цей день як початок календаря. На жаль, це зробила і більшість мусульманських країн.
نسأل الله العافية والسلامة
Дивно, що мусульмани відвертаються від свого календаря – календаря, що встановлений був одностайною думкою сподвижників Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), і спираються на календар, що його придумав язичник Юлій Цезар. Ось це все плоди чого? Це плоди невігластва – раз, це плоди слабкості віри – два, це плоди беззавітної любові до тлінного, земного життя.
Усі передачі, випуски новин на каналах супроводжуються в ці дні привітаннями, рясніють ними перші сторінки газет, журналів, сторінки в інтернеті, ведеться пряма трансляція святкування нового року, особливо секунди, коли 31 грудня перетворюється на 1 січня. Священна секунда! Усі в цей момент завмирають, очікуючи якогось дива.
А скільки грошей іде на ці гріховні обряди, витрачаються колосальні кошти, яких вистачило б, щоб забезпечити їжею, можливо, мільйони голодних людей, забезпечити дахом тисячі людей, забезпечити лікування десятків тисяч хворих. Ці гріховні витрати – це непоправні витрати, вони не приносять людям жодного блага, жодної нагороди від Всевишнього. Чому? Тому що вони йдуть на святкування язичницьких обрядів, які не любить наш Творець. Кожен має подумати, хто потягнувся до святкування чи відчув у серці радість від нового року, що Аллаг, твій Творець, це не любить, Він незадоволений цим. Мусульмани, які в цьому беруть участь і схвалюють це, повинні усвідомлювати, що вони тим самим схвалюють те, що ненависне їхньому Господу. Вони повинні усвідомлювати, що ті, хто робить це, не здобувають нічого, окрім гніву від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), віддалення від Аллага, покарання і помсти Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Сам встановив для нас свята й обряди, якими Він задоволений. І ці свята наближають нас до Нього і позбавляють нас від потреби наслідувати заблукалих у придуманих ними язичницьких обрядах.
Говорить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):
ثُمَّ جَعَلْنَاكَ عَلَى شَرِيعَةٍ مِّنَ الْأَمْرِ فَاتَّبِعْهَا وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَ الَّذِينَ لَا يَعْلَمُونَ
«А потім Ми наставили тебе на релігійний шлях. Йди ним і не йди за пристрастями тих, які не мають знання».
Коран, сура Аль-Джасійя (Схилена на коліна), 45:18
إِنَّهُمْ لَن يُغْنُوا عَنكَ مِنَ اللَّهِ شَيْئًا
«Воістину, вони тебе від Аллага ні в чому не позбавлять».
Коран, сура Аль-Джасійя (Схилена на коліна), 45:19
Що ти їх наслідуєш? Вони нічим не допоможуть тобі перед Аллагом.
وَإِنَّ الظَّالِمِينَ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ وَاللَّهُ وَلِيُّ الْمُتَّقِينَ
«Воістину, беззаконники є помічниками і друзями один одному, а Аллаг є Покровителем богобоязливих».
Коран, сура Аль-Джасійя (Схилена на коліна), 45:19
Свята від Аллага, о раби Аллага, – це і є справжня радість. Пояснюйте це своїм родинам і своїм дітям. Ти можеш відчувати справжню, правдиву радість, справжнє умиротворення в душі, благословенне захоплення, якщо ти знаєш, що Сам Творець, від Якого ти залежиш, від Якого залежить, що буде з тобою, з твоєю дитиною, з твоїми близькими сьогодні, завтра, впродовж життя, після смерті, ти знаєш, що Він тобою при цьому задоволений. Ось це радість! Коли ти відзначаєш свята, встановлені й благословенні Аллагом, ти отримуєш Його прихильність, ти наближаєшся до Нього за допомогою цієї радості, за допомогою цього святкування. Ось це справжнє свято!
Коли Пророк Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає) прибув у Медину, у її мешканців [ансарів] було два святкових дні [Науруз і Махраджан], під час яких вони грали. Він запитав їх: «Що це за дні?» Вони відповіли: «Це дні, в які ми грали і веселилися, (святкуючи) їх за часів невігластва/джахілії/». Тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: «Воістину, Аллаг замінив їх для вас двома кращими (святковими днями), ніж вони: Днем жертвопринесення [Ід аль Адха] і Днем розговіння [Ід аль Фітр].» (Шейх аль-Албані сказав: «Достовірний хадис/сахіх/». Існад цього хадису достовірний відповідно до умов Мусліма, і те ж саме сказав аль-Хакім, з яким погодився аз-Захабі. Див. «Сахіх Абі Дауд» 4/297)
АльхамдуліЛляг (хвала Аллагові)! Свято Курбан і Свято розговіння після Рамадану. Аллаг замінив нам, о раби Аллага, і досить нам того, що дає нам Аллаг. Як можна радіти тому, на що гнівається твій Господь, чим Він незадоволений?
وَلَا يَرْضَىٰ لِعِبَادِهِ ٱلْكُفْرَ (الزمر – 7)
І Він незадоволений щодо Своїх рабів невір’ям.
Невже хочете полікувати трохи, посміятися трохи, щоб потім багато плакати? Аллаг не любить тих, хто радіє. Радість у гріху – це ознака швидкого нещастя, це погана ознака.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) тобі дарував милості, а ти замість того, щоб дякувати Аллагові за дароване Ним тобі, витрачаєш майно на якісь гріховні цілі. Замість того, щоб купити ялинку або витратитися на новорічне застілля чи на гуркіт салютів і петард, ти витрать ці гроші на милостиню, допоможи біднякові, потурбуйся про сироту, витрать на шляху Аллага, допоможи тим, що вивчають релігію Аллага й поширюють Його релігію, витрать на мечеть, на її впорядкування та утримання. Що заради Аллага витратите, те потім знайдете в Аллага в найкращому вигляді.
وَمَا تُقَدِّمُوا لِأَنفُسِكُم مِّنْ خَيْرٍ تَجِدُوهُ عِندَ اللَّهِ هُوَ خَيْرًا وَأَعْظَمَ أَجْرًا
«Яке б добро ви не приготували для себе заздалегідь, ви знайдете його в Аллага у вигляді кращої та більшої винагороди».
Коран, сура Аль-Муззаміль (Загорнутий), 73:20
Прошу Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він зміцнив усіх мусульман, усіх віруючих на прямому шляху, щоб Аллаг дозволив нам триматися міцно за зіслану Ним віру, щоб Він віддалив нас від шляху тих, хто перебуває під гнівом, і тих, хто заблукав.
