إِنَّ الْحَمْد للهِ، نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلا مُضِلَّ لَهُ، وَمْنْ يَضْلُلُ فَلَا هَادِيَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لا إِلَهَ إِلَّا اللهُ وَحْدُهُ لا شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدَاً عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
ثم أَمَّا بَعْدُ
عباد الله
О раби Аллага, насамперед я заповідаю собі і вам боятися Всевишнього Аллага (такуаЛлаг). А після цього знайте, що найкраще, на що ви можете витратити свій час, дарований вам Всевишнім Аллагом, на що ви можете витратити ваше дихання, що відпущене вам у цьому світі, – це вивчення релігії Аллага, пізнання того, для чого вас створив Аллагом, вивчення Сунни пророка (ﷺ), піклування про неї, що полягає в тому, щоб слухати, розуміти, запам’ятовувати, після цього виконувати, а потім передавати.
Імам ат-Тірмізі передає від Ібн Мас’уда, нехай буде вдоволений Аллаг ним і його батьком, що посланець Аллага (ﷺ) сказав:
“ نَضَّرَ الله امْرَأً سَمِعَ مَقَالَتِي فَوَعَاهَا وَحَفِظَهَا وَبَلَّغَهَا، فَرُبَّ حَامِلِ فِقْهٍ إِلَى مَنْ هُوَ أَفْقَهُ مِنْهُ، ثَلاَثٌ لاَ يُغِلُّ عَلَيْهِنَّ قَلْبُ مُسْلِمٍ: إِخْلاَصُ العَمَلِ لله، وَمُنَاصَحَةُ أَئِمَّةِ الْمُسْلِمِينَ، وَلُزُومُ جَمَاعَتِهِمْ، فَإِنَّ الدَّعْوَةَ تُحِيطُ مِنْ وَرَائِهِمْ ”
“Нехай зробить Аллаг сяючим лик людини, яка почула мої слова, зрозуміла їх, запам’ятала їх, а потім передала їх. Може бути, що той, хто доносить знання, передасть його тому, хто більш обізнаний, ніж він. Три якості, якщо вони є, то не залишають злоби [ненависті, обману, нечестя, віроломства, заздрощів] у серці віруючого: щире здійснення діянь тільки заради Аллага, щиросердечне ставлення до правителів мусульман та прихильність до єдиної общини мусульман, адже воістину заклик оточує їх іззаду”. [1]
Посланець Аллага (ﷺ) вимовив ці слова під час прощального хаджу, коли був у Міні в Масджіуль Хайф. Цей хадис привели багато імамів, і він передається двадцятьма сподвижниками. І деякі вчені кажуть, що цей хадис входить до числа хадисів-мутаватір.
Перше речення цього хадису починається з великого благання (ду’а) від посланця Аллага (ﷺ) за людину, що вивчатиме його хадиси, розумітиме їхні значення, запам’ятовуватиме їх, вчитиме напам’ять, а потім передаватиме їх людям так, як запам’ятав і як почув. Людина, що володіє такими якостями, підпадає під благословенну благання того, чиє ду’а особливо приймав Всевишній Аллаг. Ти, живучи в 15 столітті хіджри, можеш удостоїтися цього благання. Тому знай, пам’ятай і виконуй цей хадис. Хіба ти не хочеш, щоб Всевишній Аллаг зробив сяючим твій лик?! Хіба ти не хочеш бути серед тих, кого торкнулася ця мольба Пророка (ﷺ)?!
نَضَّرَ اللَّهُ امْرَأً سَمِعَ مَقَالَتِي
“Нехай зробить Аллаг сяючим лик людини” – це значить, що Аллаг одягне лик цієї людини у світло, додасть їй принадності та краси як зовні, так і внутрішньо. Якщо людина вивчає, запам’ятовує, розуміє Сунну, виводить висновки з неї, передає, чинить діяння відповідно до неї, то всередині цієї людини буде найбільший спокій і радість, що відображатимуться на її обличчі у вигляді сяйва, насолоди і пишноти. Всевишній Аллаг сказав:
وَلَقَّاهُمْ نَضْرَةً وَسُرُورًا
“І Аллаг дав їм скуштувати сяйво, що на обличчі, і радість, що в душі”.
Коран, сура Аль-Інсан (Людина) 76:11.
Якщо людина бажає удостоїтися цього благання, то вона повинна дбати про Сунну пророка (ﷺ). І ця турбота складається з чотирьох етапів:
1. Слухання.
Від тебе вимагається, щоб ти обов’язково виділяв час для вивчення хадисів пророка (ﷺ). Для цього ти маєш бути присутнім на зборах знання, якщо ж немає можливості відвідувати такі збори, то слухати навчальні уроки. Не личить мусульманину, що шукає знання, проводити цілими днями напроліт, не черпаючи нічого з Сунни пророка (ﷺ).
2. Розуміння.
Коли чуєш хадис, прагни зрозуміти його зміст, щоб у твоєму серці з’явилося усвідомлення великих смислів, на які вказують слова Пророка (ﷺ).
3. Запам’ятовування.
Вивчи хадис напам’ять і регулярно повторюй його, щоб не забути те, що дізнався, бо інакше це знання піде.
4. Донесення.
Донесення цього до людей. У жодному разі не кажи: “Хадисів безліч, я не можу вивчити їх”. Знай, що це від шайтана, який хоче тебе відвернути від цього щастя, посіяти у твоєму серці відчай. Від тебе вимагається те, чим буде задоволений Всевишній Аллаг, отже, ти повинен робити те, що в твоїх силах. Нехай це буде один хадис, нехай буде два або більше, у міру твоїх можливостей, але від тебе вимагається зусилля на шляху Аллага. Допоки ти будеш це робити без ліні, без упущення, то будеш перебувати в благу, і на тебе поширюватиметься це благання.
Друге речення цього хадису вказує на важливу користь:
رُبَّ حَامِلِ فِقْهٍ إِلَى مَنْ هُوَ أَفْقَهُ مِنْه
“Може бути, що той, хто доносить знання, передасть його тому, хто більш обізнаний, ніж він”.
В іншій версії хадису сказано:
فرُبَّ حاملِ فقهٍ ليسَ بفَقيهٍ ورُبَّ حاملِ فقهٍ إلى من هوَ أفقَهُ منهُ
“Може бути, що той, хто передає знання (він сам), не є знаючим, а той, кому він передасть, більш знаючий, ніж він”.
Аллаг наділяє людей різним рівнем розуміння. Хтось з одного хадиса може зробити два-три висновки, інший же – двісті висновків. Тому отримання нагороди та ду’а Пророка (ﷺ) стосується двох людей:
- того, хто вивчив, доклав зусиль у розумінні, але погано зрозумів або взагалі не зрозумів, потім передав тому, хто більше розуміє. Він отримує нагороду за своє старання, за те, що він вивчив і передав;
- того, хто вивчив, зрозумів, витягнув звідти знання, роз’яснив уммі. Він отримує ще більшу нагороду.
Гідність у тому, щоб прагнути до розуміння того, що ми вивчаємо.
Благання:
نَضَّرَ الله امْرَأً
“Нехай зробить Аллаг сяючим лик людини” – це або благання від Пророка (ﷺ) за людину, або він повідомляє нам, що Аллаг освітлює лик такої людини. Якщо це благання, то Аллаг відповідає на нього. І практика всіх наступних поколінь наочно показує, що Всевишній Аллаг відповів на це ду’а Пророка (ﷺ). Так чи інакше обидва розуміння зводяться до одного й того ж змісту. Тому Суф’ян Ібн Уяйна сказав: “Немає жодної людини, яка займалася б вивченням передачі хадису, щоб її не торкнулося це благання Пророка (ﷺ), і щоб на її обличчі не було сяйва”.
Цю насолоду, сяйво на обличчі, високе становище люди отримують уже в земному житті. Аллаг звеличує тих людей, які тримаються за Сунну, наділяючи світлом на їхніх обличчях. І такого ж високого становища з дозволу Всевишнього Аллага вони удостояться в Судний день, у вічному житті. І що більше людина підносила Сунну Пророка (ﷺ), працювала на цьому шляху, то вищим буде її становище. Вони зберігали Сунну, і Аллаг зберігає їх. Як сказав Пророк (ﷺ) Абу Катаді, який охороняв його:
حَفِظَكَ اللَّهُ كما حَفِظْتَ نَبِيَّهُ
“Нехай Аллаг береже тебе (хафазакаЛлаг) так само як ти беріг Його Пророка”. [2].
Світло, краса на обличчях людей Сунни (ахлю-Сунна) – це відома річ. На обличчях же людей нововведень (ахлюль-бід’а) чорнота і страх. І що старшими вони стають, що глибше вони занурюються у свої нововведення, суперечність Сунні, то чорнішими стають їхні обличчя.
У хадисі, що ми розглядаємо, є спонукання точно вчити хадиси, і Пророк (ﷺ) назвав вивчення хадису фікхом (розумінням). Є деякі люди, які кажуть: “Він знає хадиси, але в нього немає фікха (розуміння)”. Однак Пророк (ﷺ) назвав хадис фікхом (розумінням і знанням). Імам Уакі’ ібн аль-Джаррах сказав: “А хіба хадиси не містять у собі весь фікх?!” [3]
Крім того, слід робити висновок із цього хадиса. Той, хто вивчає Сунну і є передавачем хадису, той, як правило, знає сенс хадису і володіє розумінням. І тому сказано в хадисі:
فرُبَّ حاملِ فقهٍ ليسَ بفَقيهٍ
“Може бути, що той, хто передає знання, не є знаючим“.
Частка “رُبَّ / може бути” в арабській мові вказує на малу ймовірність, тобто є малоймовірним, щоб людина, котра вивчає хадиси, не мала б фікха (розуміння). Основа у знавців хадису – це те, що вони розуміють те, що вони передають, тому дуже часто, коли читаємо хадиси, ми бачимо, що в самому хадисі є тафсир якихось слів. Від кого цей тафсир? Від передавачів хадису, оскільки вони передають його, розуміючи його смисли. Є навіть таке правило: передавач хадису краще знає сенс того, що він передає.
Цей хадис вказує на величезну різницю між тими, хто вчить, не прагнучи до розуміння Сунни, і тими, хто вчить, прагнучи до її розуміння.
أقول هذا القول وأستغفر الله لي ولكم
Друга частина проповіді
إِنَّ الْحَمْد للهِ، نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلا مُضِلَّ لَهُ، وَمْنْ يَضْلُلُ فَلَا هَادِيَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لا إِلَهَ إِلَّا اللهُ وَحْدُهُ لا شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدَاً عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
ثم أَمَّا بَعْدُ
عباد الله
У третьому реченні хадису сказано:
ثَلاَثٌ لاَ يُغِلُّ عَلَيْهِنَّ قَلْبُ مُسْلِمٍ: إِخْلاَصُ العَمَلِ لله، وَمُنَاصَحَةُ أَئِمَّةِ الْمُسْلِمِينَ، وَلُزُومُ جَمَاعَتِهِمْ
“Три якості не залишають злоби [ненависті, обману, нечестя, віроломства, заздрості] в серці віруючого”:
- щире вчинення діянь тільки заради Аллага,
- щиросердечне ставлення до правителів мусульман
- і прихильність до єдиної громади мусульман/джама’а.
Пророк (ﷺ) після того, як спонукав вивчати його Сунну, розуміти її, передавати, дає ці три настанови. Це три перлини від Посланця Аллага (ﷺ), за наявності яких у серці не буде домішок і не буде того, що відвертатиме від істини та схилятиме до пристрастей. Запам’ятай, застосовуй і виконуй ці три речі! Вивчення Сунни, її розуміння та поширення – все це вимагає цих трьох якостей, як і будь-яке інше діяння.
Перше – це щире вчинення діянь тільки заради Аллага. Якщо людина має іхляс (щирість), якщо вона всі свої слова й дії зважує на терезах іхлясу, якщо вона привчила себе до того, щоб усе було заради вдоволення Аллага, то хіба в серці мухліса (щирого) залишаться позиви до чогось поганого? Ця щирість виганяє з серця схильність до поганих речей. Всевишній Аллаг сказав в історії про Юсуфа, мир йому, коли схиляли його до перелюбу:
كَذَٰلِكَ لِنَصْرِفَ عَنْهُ السُّوءَ وَالْفَحْشَاءَ ۚ إِنَّهُ مِنْ عِبَادِنَا الْمُخْلَصِين
“Так Ми відвернули від нього зло й гидоту. Воістину, він був із числа Наших обраних (або щирих) рабів”.
Коран, сура “Юсуф” 12:24
У Юсуфа, мир йому, була щирість, і Всевишній Аллаг відвів від нього позиви до чогось поганого.
Всевишній Аллаг говорить про слова ібліса:
قَالَ فَبِعِزَّتِكَ لَأُغْوِيَنَّهُمْ أَجْمَعِينَ
إِلَّا عِبَادَكَ مِنْهُمُ الْمُخْلَصِينَ
“Ібліс сказав: “Клянуся Твоєю могутністю! Я спокушу їх усіх,
крім Твоїх обраних (або щирих) рабів”.
Коран, сура “Сад” 38:82-83
Щирість виганяє все погане, тому серце буде чистим і світлим.
Друге – це щиросердечне ставлення до імамів мусульман. Якщо людина щира до імамів мусульман (учених, правителів, провідників), то вона буде вільна від усього поганого, бо щирість передбачає, що людина прагне добра, наставляє та спонукає керівників мусульман до доброго, молиться за них та просить у Всевишнього наставити їх, відвести від них усе погане, дати їм праведне оточення, підпорядковується їм у тому, що до вподоби Всевишньому Аллага, а не підпорядковується їм лише в гріховному, бо нема послуху створінням, не підкоряючись Творцеві.
Третє – це прихильність єдиній громаді мусульман/джама’а.
Всевишній Аллаг сказав:
وَاعْتَصِمُواْ بِحَبْلِ اللّهِ جَمِيعًا
“Міцно тримайтеся за вервь Аллаха всі разом”.
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імран) 3: 103
Якщо людина дотримуватиметься єдиної громади мусульман, що слідує шляхом Корану та Сунни, то вона бажатиме їм того самого, чого бажає собі; вона буде з ними на єдиній акиді Пророка (ﷺ) та його сподвижників; вона остерігатиметься виходу з цього джама’а мусульман, інакше шайтан поглине її, бо вовк з’їдає вівцю, що виходить за межі стада.
Подивіться, наскільки ці три якості мають глибокий сенс. У серці людини, наділеної ними, не залишиться ненависті, злоби, заздрості, віроломства – всього того, що відвертає серце від істини. І така людина зустріне Аллага зі здоровим серцем. Сказано у версії цього хадиса:
لَا يَعْتَقِدُ قَلْبُ مُسْلِمٍ عَلَى ثَلَاثِ خِصَالٍ ، إِلَّا دَخَلَ الْجَنَّةَ
“Якщо серце мусульманина прив’язане до трьох речей (якостей), обов’язково увійде в Рай”.
Особливо хочеться загострити увагу шукачів знання, що закликають до релігії Аллага, на першій якості – щирості (іхлясі). Знайте, що сьогодні в більшості людей діяння не заради Всевишнього Аллага, тому Посланець Аллага (ﷺ) спонукав до того, щоб усі діяння були заради Аллага. Він сказав:
مَنْ أَعْطَى لِلَّهِ، وَمَنَعَ لِلَّهِ، وَأَحَبَّ لِلَّهِ، وَأَبْغَضَ لِلَّهِ، وَأَنْكَحَ لِلَّهِ، فَقَدِ اسْتَكْمَلَ إِيمَانَهُ
“Той, хто дає заради Аллага, відмовляє заради Аллага, любить заради Аллага, ненавидить заради Аллага і видає заміж своїх підопічних заради Аллага, той довів свій іман (віру) до повноти”. [4]
Усі діяння прив’язуються до щирості перед Аллагом. Але, на жаль, більшість діянь на сьогодні не заради Аллага, а заради якихось інтересів, бажань душі. У людей любов і вчинені ними діяння не регулюються цим чітким і тонким шаріатським критерієм. Ми зобов’язані очищати наші серця і діяння від домішок, які впливають на ці діяння. Будьте лікарями самих себе, боріться за щирість, і ви побачите, як ваше серце стане світлим, і ви відчуватимете радість.
Що стосується щирого ставлення до керівників мусульман, то від людини вимагається щирість, милосердя до керівників мусульман, до вчених, правителів. Ти повинен потай просити в Аллага для керівників мусульман тауфік (сприяння від Аллага). Благання за правителів про наставляння їх на прямий шлях – це ознака Ахлю-Сунна уаль Джама’а, оскільки це ознака того, що в серці немає злоби, обману, віроломства. Здійснення ж ду’а проти правителів мусульман – це ознака ахлюль-бід’а, у чиїх серцях злоба.
І третє – це прихильність до єдиної громади мусульман. Це значить, бути з ними і тілесно (брати співучасть з ними в благих діяннях, здійснювати колективні намази, здобувати знання, підкорятися керівникам мусульман), і, найголовніше, бути з ними на шляху Посланця Аллага (ﷺ), триматись цього шляху і шляху першого джама’а – джама’а сподвижників. Сказано в хадисі: “Рука Аллага над аль-джама’а” [5]. Сьогодні необхідно триматися мусульман, які на шляху сподвижників Пророка (ﷺ), бути з такими людьми, у яких об’єдналися три речі:
- релігія (дін);
- знання (‘ільм);
- розумність (‘акль), мудрість (хікма).
Одного разу імама Ібн аль-Мубарака запитали, що мається на увазі під аль-джама’а в хадисі: “Рука Аллага над аль-джама’а”. Він відповів: “Абу Бакр і ‘Умар!” Йому сказали: “Але ж Абу Бакр і ‘Умар померли!” Він сказав: “Такий-то і такий-то”. Йому відповіли: “Але такий-то і такий-то теж померли!” Він сказав: “Абу Хамза ас-Суккарі, він і є аль-джама’а”. [6] Це імам, учений того часу, володар знання, релігійності, мудрості, який неухильно тримався Сунни, поширював її.
Імам ат-Тірмізі сказав: “Абу Хамза ас-Суккарі – це Мухаммад ібн Маймун. Він був праведним ученим. І Ібн аль-Мубарак сказав це про нього, коли той був живий”. [7]
Ісхак ібн Рахауейх сказав: “Свого часу джама’а – це був Абу Хамза ас-Суккарі, у наш час – це Мухаммад ібн Аслям ат-Тусі й ті, хто пішов за ним”. [8]
Ось так учені вважали джама’а вчених, які тримаються за Сунну, люблять її, не розлучаються з нею, закликають до неї. Нас звинувачують у тому, що ми часто згадуємо імена вчених: Аль-Альбані, Ібн Бааз, Ібн ‘Усаймін, Фаузан, ‘Абдуль-Мухсін аль-‘Аббад та ін. Чому ми це робимо? Тому що в кожного часу є свої імами, вчені, які трималися й тримаються за Сунну Пророка (ﷺ).
Мухаммад ібн Аслям ат-Тусі, про якого було сказано, що він джама’а свого часу, – це дивовижна людина, яка неухильно дотримувалася Сунни. Розповідають про нього, що він увійшов до себе в дім і упорядкував спочатку свої стосунки з Аллагом [тобто упорядкував свій намір]. Потім вийшов і почав закликати до Аллага і до Сунни Посланця Аллага (ﷺ). І Аллаг наставив через нього тисячу тисяч (мільйон) людей до Таухіду і Сунни. І уявіть собі, що кожен із цього мільйона теж когось закликав. Подивіться, скільки людей було наставлено на прямий шлях через нього, і все це з тієї причини, що він виправляв свої стосунки з Аллагом, тобто очищав свої наміри, проявляючи щирість. І якщо ти виправиш те, що між тобою й Аллагом, очистиш свої діяння від сторонніх домішок, то побачиш, як Всевишній Аллаг через тебе дасть багато користі, дарує тобі щедру нагороду й високе становище серед людей. Але ти не прагни до нього. Твоєю метою не має бути високе становище, щоб люди ходили за тобою і показували на тебе пальцями. Аллаг дасть тобі це становище, але ти не маєш до нього прагнути, а маєш прагнути до Лику Аллага, до поширення Таухіда, Сунни, до їхнього захисту, засудження багатобожжя та нововведень. У тебе має бути такий намір, щоб Сунна поширювалася на схід і на захід, щоб Всевишній Аллаг зробив тебе причиною для поширення релігії. І тебе не повинно хвилювати, щоб люди знали, що саме ти є цією причиною. І тоді піднесе тебе Аллаг і в цьому світі, і в світі вічному за допомогою твого щирого наміру. Не забувай про намір у всьому, що ти робиш: у кожному аяті, що ти вчиш, у кожній літері, що ти читаєш, – інакше ти можеш докласти багато сил і зусиль, і все це буде даремно й обернеться для тебе бідою.
Останнє речення в хадисі:
فَإِنَّ الدَّعْوَةَ تُحِيطُ مِنْ وَرَائِهِمْ
“бо, воістину, заклик оточує їх ззаду”.
Якщо ти будеш з джама’а мусульман, будеш на Корані та Сунні, не будеш виходити за рамки шляху Пророка (ﷺ), сподвижників, імамів прямого шляху, тоді ти будеш у рамках цього заклику – заклику Ісламу – і будеш захищений. Якщо ж вийдеш за ці рамки, то нападе на тебе ворог (шайтани з числа джинів і людей) і знищить.
Ще одне значення цього речення: “ду’а (благання) оточує їх ззаду”. Мається на увазі, благання мусульман один за одного, що здійснюється ними потай і відкрито. Ми не повинні забувати робити ду’а за нашу умму. Ці мольби один за одного оточують нас ззаду, і Всевишній Аллаг робить це причиною нашого захисту від усього поганого.
І на завершення, о раби Аллага, я нагадую собі та вам, що іхляс має безліч ступенів. І люди різняться у володінні ним. Це залежить від величі намірів і від кількості благих намірів, оскільки в однієї людини в одному й тому самому діянні, на відміну від іншої, може бути багато благих намірів, і це будуть великі за ступенем наміри.
Зайд ібн Аслям передав зі слів свого батька: “Я чув, як ‘Умар ібн аль-Хаттаб, нехай буде задоволений ним Аллаг, говорив: “Посланець Аллага (ﷺ) звелів нам роздавати милостиню, на ту мить я мав (деяке) майно. Я подумав, якщо я й обійду Абу Бакра, то обійду сьогодні. Я приніс (для милостині) половину свого майна, а посланець Аллага (ﷺ) запитав: “Що ти залишив своїй родині?” Я відповів: “Те саме”. Слідом (за цим) Абу Бакр приніс усе своє майно. Посланець Аллага (ﷺ) сказав йому: “Що ти залишив своїй сім’ї?”, (на що той, нехай буде задоволений ним Аллаг) відповів: “Я залишив для них Аллага і Його Посланця”. І тоді я сказав: “Клянуся Аллагом, я ніколи більше не змагатимуся з Абу Бакром””. [9]
У ‘Умара був іхляс, але також був намір випередити Абу Бакра. А Абу Бакр робив це діяння тільки заради Всевишнього Аллага. І тому його діяння вище.
Як каже Ібн Теймія: “Тому Пророк (ﷺ) прийняв від нього все його майно, знаючи його іхляс. Обидва були щирими, але намір Абу Бакра, нехай буде задоволений ним Аллаг, був тільки заради Лику Всевишнього Аллага, і він не звертав уваги ні на кого. І ‘Умар, нехай буде задоволений ним Аллаг, зрозумівши це, сказав: “Клянуся Аллагом, я ніколи більше не змагатимуся з Абу Бакром”.
Ми просимо Аллага, щоб Аллаг дозволив нам зрозуміти цей хадис, вивчити його, втілювати його і передавати його, а також інші хадиси. І просимо Аллага про те, щоб бути захисниками та розповсюджувачами Сунни. Просимо Аллага зробити наші діяння щирими і прийняти наше покаяння і просимо зняти з нас це випробування.
Ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) прощення (аль-‘афв) і благополуччя (аль-‘афія).
اللَّهُمَّ إنِّا نَعُوذُ بكَ مِن زَوَالِ نِعْمَتِكَ، وَفُجَاءَةِ نِقْمَتِكَ، وَتَحَوُّلِ عَافِيَتِكَ، وَجَمِيعِ سَخَطِكَ
/Аллагумма інна на’узу бі-кя мін завалі ні’амітік, ва фуджааті нік’матік, ва тахаввулі ‘афіятік, ва джімі’і сахат’ік/
Просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) захисту від того, щоб втратити Його милість, і від покарання Його (і від несподіваної кари Його), і просимо захисту від відходу благополуччя, і просимо захисту в Нього від усякого гніву .
Хадис передав Муслім (4739).
Просимо Аллага (пречистий Він і піднесений), щоб Він дав мусульманам порятунок, і захистив від усякого зла й усякого страху, і захистив від недругів, що бажають зла мусульманам, і просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) позбавити нас від них, як Він забажає, і говоримо: “О Аллага, позбави нас від них, як Ти забажаєш, позбав нас від них, як Ти забажаєш, позбав нас від них, як Ти забажаєш”.
اللهم صل وسلم على نبينا محمد وعلى آله وصحبه أجمعين ربنا آتنا في الدنيا حسنة وفي الآخرة حسنة وقنا عذاب النار وآخر دعوانا أن الحمدلله رب العالمين
1] Ат-Тірмізі, 2658. Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним. Див. “Сахіх аль-Джамі'”, 2309.
2] Сахіх Муслім, 232
3] аль-Хатиб у “Насиха ахль аль-хадіс” 18 і в “аль-Факих уаль-мутафакких” 787
4] Ахмад, 1519; ат-Тірмізі, 2521; Абу Дауд, 4681; класифікований як хороший/хасан шейхом аль-Альбані.
5] ат-Тірмізі 2167, аль-Хакім 1/115, Абу ‘Асим 1/42. Шейх аль-Албані назвав хадис достовірним. Див. “Сахіх аль-джамі’ ас-саґір” 1848, “Тахрідж мішкат аль-масабіх” 171.
6] Див. “Сунан ат-Тірмізі” 4/467 і “аль-І’тісам” 2/771.
7] Див. “Сунан ат-Тірмізі” 5/336.
8] Див. “Хіліятуль-аулія” 9/239.
9] Абу Дауд 1678, ат-Тірмізі 3675, аль-Байхакі в “Сунан аль-Кубра” 7563, ад-Дарімі в “Сунан” 1667, Імам аль-Баззар у “Муснаді” 270.
Імам ат-Тірмізі, Ібн Муляккін, Ібн Дакік аль-‘Ід назвали хадис достовірним. Див. “Джамі’ ат-Тірмізі” 3675, “Тухфатуль-мухтадж” 2/353, “аль-Ільмам бі ахадісі аль-ахкам” 1/337.
Шейх аль-Албані та шейх Мукбіль назвали хадис добрим. Див. “Тахрідж аль-Мішкат аль-масабіх” 5976, “Сахіх аль-муснад” 996.
