У передмові до цієї книги автор (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг) починає з вихваляння Аллага (Пречистий Він і Піднесений): الحَمْدُ لِلَّهِ رَبِّ العَالَمِين «Уся хвала Аллагові, Господу світів». Потім просить благословення для нашого Пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), його сім’ї, всіх сподвижників.
Автор говорить про те, що з найвеличніших милостей Аллага для раба є милість Ісламу та Сунни, тому що люди відчувають нагальну потребу в тому, щоб знати свою релігію. Бо Всевишній Аллаг створив Своїх рабів для того, щоб вони поклонялися тільки Йому Одному, не надаючи Йому нікого в співтовариші. Аллаг відправив до них Своїх посланців, звів їм писання, відправив Свого Пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає) з прямим керівництвом الهُدًى (аль-худаа) і релігією істини دِينُ الحَقِّ (дінуль-хакк’), інакше кажучи, зі знанням і праведним діянням. Немає такого діяння, що наближає до Аллага, щоб Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) не роз’яснив би його та не вказав би уммі на це діяння. І немає такого діяння, що віддаляє від Аллага, щоб Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) не застеріг свою умму від цього діяння.
І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) не залишив цей світ, не помер доти, доки не доніс повністю Послання رِسَالَةٌ (рісааля), доки не виконав те, що було покладено на нього, поки не проявив щирість до умми, не зняв завісу мороку كَشَفَ الغُمَّةَ (кяшяфа-ль-г’умма) (у цьому разі йдеться про різні омани). І він старався, вів джихад на шляху Аллага істинною старанністю.
І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا
«Сьогодні Я довів до завершення для вас вашу релігію і зробив досконалою, повною для вас Свою милість, і вдовольнився для вас Ісламом як релігією».
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:3
На що вказує цей один з останніх аятів, посланих у Корані? Він вказує на те, що ця релігія повна, досконала, і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить, що милість Його доведена до повноти ниспосланням цієї релігії. Ця релігія Іслам не потребує якихось доповнень, через що всіляке нововведення, все, що вводиться в релігію, буде вже не від цієї релігії.
Тому передається повідомлення від ابْنُ مَاجِشُون Ібн Маджишуна, що він сказав: «Я чув, що Малік говорив:
مَنْ ابْتَدَعَ فِى الإِسْلَامِ بِدْعَةً يَرَاهَا حَسَنَةً, فَقَدْ زَعَمَ أَنَّ مُحَمَّدًا ﷺ خَانَ الرِّسَالَةَ
«Той, хто введе в цю релігію якесь нововведення і вважатиме це нововведення добрим, той стверджує, що Мухаммад вчинив віроломно щодо покладеної на нього посланницької місії (тобто не доніс усе). Тому що Аллаг каже:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ
«Сьогодні Я довів до повноти для вас вашу релігію…»
فَمَا لَمْ يَكُنْ يَوْمَإِذٍ دِينًا, فَلَا يَكُونُ اليَوْمَ دِينًا
«І те, що не було того дня релігією, то й сьогодні не може бути релігією».
Див. «аль-І’тісам» імама аш-Шатибі 1/25.
Ця книга складається з питань і відповідей для маленьких. Автор назвав її «Запитання і відповіді для маленьких» أَسْئِلَةٌ وَأَجَجْوِبَةٌ لِلصِّغَارِ (ас-сілятун уа аджуібатун ліс-сиг’ар), але в той же час, وَلَا يَسْتَغْنِي عَنْهَا الكِبَارُ (уа ля йастаґ’ніі ‘анхаа аль-кібаар) «(це такі питання і відповіді), без яких не можуть обійтися також і дорослі». По суті, це був невеличкий трактат (невеличке послання), у якому автор дав кожному питанню та відповіді ще й роз’яснення, і вийшла ось така книга. І ми сьогодні розберемо перше питання.
Перше запитання: مَنْ رَبُّكَ «Хто твій Господь?»
Відповідь на питання: رَبِّيَ اللهُ «Мій Господь – Аллаг».
Коли людину покладуть у могилу, її запитають про три речі (їй поставлять три запитання). Перше з цих запитань – це велике питання, і доказом на це є те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
فَيَأْتِيهِ مَلَكَانِ, فَيُجْلِسَانِهِ فَيَقُولَانِ لَهُ : مَنْ رَبُّكَ ؟ فَيَقُولُ : رَبِّيَ اللهُ
«Прийдуть до нього два ангели і посадять його, і скажуть йому: “Хто твій Господь?”, і він відповість: “Господь мій – Аллаг”».
Хадис передав імам Ахмад (18534). Достовірність хадису підтвердив шейх аль-Альбані в «Сахіх аль-Джамі’» (1676).
Через важливість цього питання, обов’язком раба є знати свого Господа. Бо Аллаг створив джинів і людей, відправив до них посланців і послав писання для того, щоб познайомити Своїх рабів із Самим Собою, щоб вони знали Його. Пізнання Аллага مَعْرِفَةُ اللهِ (ма’ріфату-Ллаг) – це з тих мудрих смислів, тих мудрих цілей, заради яких Аллаг створив творіння, людей.
Хтось скаже, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) створив людей для поклоніння Йому. Вірно, але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) вказує ще на інше, тож загалом Аллаг створив людей з трьома мудрими смислами, з трьома мудрими цілями, що випливають одна з одної та є взаємопов’язаними.
- Перша мета створення людей, щоб вони знали свого Господа. Доказом на це є слова Всевишнього Аллага:
اللَّهُ الَّذِي خَلَقَ سَبْعَ سَمَاوَاتٍ وَمِنَ الْأَرْضِ مثْلَهُنَّ يَتَنَزَّلُ الْأَمْرُ بَيْنَهُنَّ لِتَعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ عَلَى كُلِّ شَيْءٍ قَدِيرٌ وَأَنَّ اللَّهَ قَدْ أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِعِلْمًا
«Аллаг – Той, Хто створив сім небес і земель стільки ж. Сходить повеління між ними, щоб ви знали, що Аллаг Всемогутній, і що Аллаг охопив кожну річ знанням».
Коран, сура Ат-Таляк (Розлучення), 65:12
Тобто Аллаг каже, що Він створив небеса і землі для того, щоб ми знали, що Аллаг Всемогутній, що Аллаг охоплює кожну річ знанням, тобто щоб ми знали Його. Це перша мудра мета створення людей.
- Друга мудра мета створення людей – випробування الابْتِلَاءُ (аль-ібтіляя), перевірка الاخْتِبَارُ (аль-іх’тібар). І доводом на це є аят із сури «аль-Мульк»:
الَّذِي خَلَقَ الْمَوْتَ وَالْحَيَاةَ لِيَبْلُوَكُمْ أَيُّكُمْ أَحْسَنُ عَمَلًا
«Той, Хто створив смерть і життя, щоб випробувати вас, хто з вас буде кращим за діяннями».
Коран, сура Аль-Мульк (Влада), 67:2
Що це за добрі діяння العَمَلُ الحَسَنُ (аль-‘амалю аль-хасан)? Гарне діяння відповідає двом критеріям: воно має бути щиро присвячене Аллагові خَالِصًا للهِ (х’алисан лі-Лляг) і має бути правильним, таким, що відповідає Сунні Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) صَوَابًا عَلَى سُنَّةِ رَسُولِ اللهِ (сауабан ‘аля суннаті расулі-Ллаг). Отже, це була друга мета створення.
- Третя мета створення людей і джинів – це поклоніння Одному Аллагові, без надання Йому співтоваришів. І доводом на це є аят із сури «аз-Зарійят»:
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Створив Я джинів і людей тільки для того, щоб вони Мені поклонялися».
Коран, сура Аз-Зарійят (Розсіюючі), 51:56
Ці слова: لِيَعْبُدُونِ «щоб поклонялися мені», означають لِيُوَحِّدُونِي (лі-йууаххідуніі), тобто щоб сповідували Таухід Аллага (Пречистий Він і Піднесений), поклонялися Йому Одному і знали Його.
Отже, що таке «Створив людей і джинів, щоб вони Мені поклонялися»? Це значить сповідували Таухід, Єдинобожжя і знали Аллага, бо відомо, якщо раб знає Аллага, тоді він поклонятиметься Йому Одному, не надаючи Йому нічого в співтовариші. Це дуже важливі слова.
Чому виникає ширк, і люди поклоняються комусь окрім Аллага або поряд з Аллагом? Причина цього в незнанні Господа належним чином. Якщо раб знає Аллага, то він поклоняється Йому Одному, не надаючи Йому нічого в співтовариші. А якщо не знає про права Аллага, то тоді чинить багатобожжя (ширк), надає Аллагу співтоваришів у поклонінні, проявляє невір’я. Тому що чим більше в людини знань про Аллага, чим більше вона пізнала Аллага, то більшим стає її поклоніння Аллагу, звеличування та страх перед Аллагом, надія на Нього та дотримання належним чином Його повелінь.
Посланці الرُّسُلُ (ар-русуль) з усіх людей володіли найдосконалішим поклонінням Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) і більше за всіх боялися Аллага. Чому посланці більше за інших боялися Аллага і їхнє поклоніння найдосконаліше? Через повноту їхніх знань про Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тому Аллаг говорить:
إِنَّمَا يَخْشَى اللَّهَ مِنْ عِبَادِهِ الْعُلَمَاءُ
«Воістину, бояться Аллага з рабів Його – ті, хто знає».
Коран, сура Фатір (Творець), 35:28
Тобто чим більше знають Аллага, тим більше бояться Його і краще поклоняються Йому. А найбільше знають Аллага посланці الرُّسُلُ (ар-русуль), після них – володарі знання العُلَمَاءُ (аль-‘уляма). Тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
ِنِّي لَأَرْجُو أَنْ أَكُونَ أَخْشَاكُمْ لِلَّهِ ، وَأَعْلَمَكُمْ بِمَا أَتَّقِي
«Я сподіваюся, що я найбільше боюся Аллага серед вас і більше знаю про те, чого слід остерігатися».
Хадис передали імам аль-Бухарі (20) і Муслім (1110). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним. Див. «Сахіх аль-Джамі’ ас-саґір» (1533).
З тих речей, які вказують на важливість знати Аллага, є те, коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відправив مُعَاذ بْنُ جَبَلٍ Му’аза бну Джабаля до Ємену і сказав йому:
إِنَّكَ تَقْدَمُ عَلَى قَوْمٍ مِنْ أَهْلِ الكِتَابِ
«Воістину ти прибудеш до народу з володарів писання. Тому нехай перше, до чого ти їх покличеш, це буде
أَنْ يُوَحِّدُواْ اللهَ تَعَالَى
щоб вони сповідували Таухід Аллага (тобто поклонялися тільки Аллагові).
فَإِذَا عَرَفُواْ ذَلِكَ
Якщо вони дізнаються це,
فَأَخْبِرْهُمْ أَنَّ اللهَ قَدْ فَرَضَ عَلَيْهِمْ خَمْسَ صَلَوَاتٍ فِي يَوْمِهِمْ وَلَيْلَتِهِمْ
то тоді повідом їм, що Аллаг зобов’язав їх п’ять намазів на добу (в день і ніч)».
Хадис передали Аль-Бухарі (7372) і Муслім (19)
Зверніть увагу, тут Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже Му’азу: «Ти прибудеш до народу з володарів писання», тобто він відправив його до Ємену до народу, в якого є певне знання, в якого є писання, і це не просто якісь люди. «Перше, до чого ти їх покличеш, буде Таухід Аллага», тобто, щоб вони поклонялися тільки Аллагові. «Якщо вони дізнаються це…» Зверніть увагу, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказав Му’азу закликати їх до Таухіду Аллага, до поклоніння лише Аллагові, حَتَّى يَعْرِفُواْ اللهَ (хатта йа’ріфу-Ллага) доти, доки вони не пізнають Аллага, й не поклонятимуться Йому одному, не надаючи Йому нічого в співтовариші.
Тому мусульманин зобов’язаний пізнавати Аллага, знайомлячись з Його найпрекраснішими Іменами, з Його піднесеними Атрибутами, знайомлячись з Його наказами й заборонами, з Його настановами (хукмами), пізнаючи, що любить Аллаг, що ненавидить Аллаг, – усе це входить до поняття «пізнання Аллага» مَعْرِفَةُ اللهِ (ма’ріфату-Ллаг). Хто знає Аллага, той, відповідно, потім і поклоняється Йому належним чином, сповідуючи Єдинобожжя, не допускаючи ширку та куфру. І проходить третю мету: проходить випробування належним чином, роблячи найкращі діяння щиро, заради Аллага і такі, що відповідають Сунні.
Ось так пов’язані ці три цілі: перша – це пізнання Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб ми Його знали; якщо знаєш Аллага, звідси випливає друга мета – відповідне поклоніння Йому, сповідуючи Єдинобожжя; і третя мета – це пройти перевірку на найкращі діяння, угодні Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). Це ті діяння, які щиро присвячені тільки Йому і відповідають Сунні Його Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Хтось може сказати, що питання в могилі: مَنْ رَبُّكَ «Хто твій Господь?» – це взагалі легке питання. Питання просте і відповідь проста: «Господь – Аллаг». А правильна відповідь на це, що раб не зможе проявити стійкість там, у могилі, і дати правильну відповідь, якщо він не проявляв стійкість у цьому світі. Якщо в цьому світі він не був стійкий, то і при опитуванні в могилі він теж не буде стійкий і не зможе дати правильну відповідь у розумінні, у знанні, що його Господь – це Аллаг.
І якщо людина розгляне, проаналізує, що буде в могилі з таких речей, як запитання двох ангелів مُنْكَرَرٌ Мункара та نَكِيرٌ Накіра (достовірний хадис вказує, що цих ангелів звати مُنْكَرَرٌ Мункар та نَكِيرٌ Накір) та з інших важливих, великих речей, які відбудуться в могилі, то тоді він дізнається, він зрозуміє, наскільки велика потреба в тому, щоб просити Аллага (Пречистий Він і Піднесений) зміцнити його твердим словом.
Уяви собі, що це ти в могилі, що прийдуть ці ангели і відбуватиметься багато страшних і великих речей. І тому в людини все настільки має бути міцним у серці, міцним має бути її поклоніння Аллагові в цьому світі та знання, що Аллаг – це Господь, щоб там бути стійкою і за такого жаху дати цю відповідь. А звідси випливає усвідомлення й розуміння того, як треба просити Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він укріпив твердим словом بِالقَوْلِ الثَّابِتِ (біль-к’ауліс-саабіт).
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) згадує також становище людини, що вагатиметься при відповіді в могилі. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
فَيَأْتِيهِ مَلَكَانِ, فَيُجْلِسَانِهِ
«Прийдуть до нього двоє ангелів і посадять його.
فَيَقُولَانِ لَهُ : مَنْ رَبُّكَ ؟
І скажуть йому: «Хто твій Господь?», і він відповість:
هاه هاه ! لا أدري …
«Хаа-хаа, я не знаю».
Хадис передав імам Ахмад (18534). Достовірність хадису підтвердив шейх аль-Альбані в «Сахіх аль-Джамі’» (1676).
Тобто Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомив тут про того, хто сумнівається, хто вагається, що йому не буде надано сприяння в могилі для відповіді на це питання. А кому буде надано сприяння? Тому, хто в цьому світі був міцний, знав, Хто його Господь і поклонявся Аллагові. А той, хто вагався в цьому світі, він там теж не отримає сприяння تَوْفِيقٌ (тауфік) від Аллага. Всевишній не зміцнить його, і він не зможе відповісти на начебто просте запитання.
І тут наводяться дуже хороші слова шейха ابْنُ عُثَيْمِين ібн ‘Усайміна (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Задумайся про ці слова «Хаа-хаа». Чому людина так говорить? Начебто вона намагається згадати щось, що вона знала. Начебто вона забула щось, що знала, воно пішло з пам’яті, і вона хоче згадати. І коли ти начебто вважаєш, що знаєш відповідь, але не можеш пригадати, то, відповідно, і смуток, і скорбота будуть у тебе сильнішими, і жаль буде сильнішим. Тобто людині здається, ніби вона знає відповідь, але між нею і відповіддю перепона, і вона не може дати відповідь, і каже: «Хаа-хаа». А потім вона скаже: «Чула, що люди щось говорили і теж говорила. (Пречистий Аллаг! Він теж у цьому світі говорив ці слова, але говорив просто язиком. Ці слова не були в серці, не були в діяннях) (те, що в лапках, – це слова шейха ібн Усейміна, а те, що всередині цих лапок підкреслені в дужках, – то це слова шейха абу Ях’ї). І не зможе він там дати відповідь: «Мій Господь – Аллаг», не зможе сказати: «Релігія моя – Іслам», не зможе сказати: «Мій Пророк – Мухаммад», бо в земному світі він був таким, що сумнівався й вагався».
Див. шарх «аль-‘Акида аль-Уасітия» 2/117
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зміцнить, підтримає під час відповіді на це питання того, хто був міцний в Ісламі, у земному житті. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить про це в сурі «Ібрагім»:
يُثَبِّتُ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا بِالْقَوْلِ الثَّابِتِ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَفِي الْآخِرَةِ وَيُضِلُّ اللَّهُ الظَّالِمِينَ
«Зміцнить Аллаг тих, що увірували міцним словом у земному житті та у вічному житті (тобто в могилі, дозволивши їм дати відповідь на запитання), і залишить в омані беззаконників».
Коран, сура Ібрагім, 14:27
Подібним до цього є проходження через міст Сират, що буде прокладений над хребтом Пекла до Раю. Нікого не мине ця необхідність, усі повинні будуть пройти через Сират. Проходження через нього буде відповідно до того, наскільки люди були міцними і стійкими на Сираті, тобто на шляху, який Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) встановив у цьому світі, на шляху релігії. Якщо в цьому світі людина була міцною, йшла прямо цим шляхом, то й там вона пройде легко по Сирату. Тобто в міру стійкості людини на шляху релігійному в цьому світі, буде і швидкість її при проходженні того Сирату, який буде у вічному житті. Якщо людина була міцною на Прямому шляху الصِّرَاط المُسْتَقِيم (ас-сират аль-мустак’ім), яким є Іслам, то вона перейде Сират у Судний День. А той, хто не був міцним в Ісламі в цьому світі, не зможе пройти Сират, що буде прокладений над хребтом Пекла.
Деякі люди сумніваються і кажуть: «Ну, яка потреба в тому, щоб говорити про تَوْحِيدُ الأُلُوهِيَّةِ Таухід аль-улюхія?» Що таке تَوْحِيدُ الأُلُوهِيَّةِ Таухід аль-улюхія? Таухід ділиться на три види: تَوْحِيدُ الرُبُوبِيَّةِ Таухід ар-рубубійя, الأُلُوهِيَّة аль-улюхія, і الأُسْمَاء وَالصِّفَات аль-асма уас-сифат.
- Перше – це تَوْحِيدُ الرُبُوبِيَّةِ Таухід ар-рубубійя, Єдинобожжя, яке пов’язане з Господством Аллага, що Аллаг – Єдиний Господь, Творець.
- Друге – це تَوْحِيدُ الأُلُوهِيَّةِ Таухід аль-улюхія, що Аллаг Єдиний, Хто заслуговує на поклоніння.
- І третє – це تَوْحِيدُ الأُسْمَاءِ وَالصِّفَاتِ Таухід аль-асма уас-сифат, Єдинобожжя, пов’язане з божественними Іменами і Атрибутами, притаманними тільки Аллагу (Пречистий Він і Піднесений).
Так от, дехто каже, що немає потреби говорити про تَوْحِيدُ الأُلُوهِيَّةِ Таухід аль-улюхія, а достатньо просто розповідати про تَوْحِيدُ الرُبُوبِيَّةِ Таухід ар-рубубійя, тобто про те, що Аллаг – Єдиний Господь. Навіщо говорити про تَوْحِيدُ الأُلُوهِيَّةِ Таухід аль-улюхія, тобто про Таухід поклоніння тільки Аллагу (Пречистий Він і Піднесений)? На що вони спираються? На те, що в могилі запитають: «Хто твій Господь?» – і це означає, що треба вивчати Господство Аллага, що Аллаг – Єдиний Господь, Творець, Розпорядник, Управитель, Наділяючий. Яка потреба в тому, щоб говорити про те, що Аллаг Єдиний, Хто заслуговує на поклоніння, адже в могилі не запитають про це, а запитають: «Хто твій Господь?» І не запитають: «Хто твій مَعْبُودٌ (ма’бууд), тобто хто був Той, Кому ти поклонявся?» Так кажуть деякі люди, тому що вони не розуміють.
Яка відповідь на це? Річ у тім, що слово «Господь» الرَّبُّ (ар-Рабб) і «Бог» الإِلَىٰهُ (аль-Іляг) (бог, тобто той, кому поклоняються مَعْبُودٌ (ма’бууд)) – це слова, які, якщо вони вживаються разом, в одному контексті, то вказують на різний зміст, а якщо вони згадуються окремо, то кожне з цих слів містить у собі значення обох цих слів. Наприклад, اللهُ رَبِّي وَإِلَىٰهِي «Аллаг Раббії ва Ілягії» означає: «Він – мій Господь, Який мене створив, наділив, керує всім. І мій إِلَىٰهٌ Іляг, мій مَعْبُودٌ Ма’бууд – Той, Кому я поклоняюся». Якщо ці слова в одному контексті, тоді в них різне значення: رَبٌّ «Рабб» вказує на створення, на управління світом, на наділення, а إِلَىٰهٌ «Іляг» вказує на поклоніння, що Він مَعْبُودٌ Ма’бууд – Той, Кому поклоняються.
А ось якщо ці слова вживаються окремо, то, значить, кожне з них вказує на сенс іншого, вказує на обидва сенси. Тобто الرَّبُّ «Ар-Рабб» – це الخَالِقُ Аль- Х’алік, المُدَبِّرُ Аль-Мудаббір, тобто Творець, Керуючий. الإِلَىٰهُ «Аль-Іляг» – це مَأْلُوهٌ Ма’люг, مَعْبُودٌ Ма’бууд, тобто Той, Кому поклоняються. Але якщо слово رَبٌّ «Рабб» ужито окремо від слова إِلَىٰهٌ «Іляг» або слово إِلَىٰهٌ «Іляг» ужито окремо від слова رَبٌّ «Рабб», то тоді вони мають однаковий сенс, містять у собі сенс обох цих слів.
Доказом того, що слово رَبٌّ «Рабб» вживається в значенні إِلَىٰهٌ «Іляг» (у значенні Той, Кому поклоняються, مَعْبُودٌ Ма’бууд), є слова Аллага (Пречистий Він і Піднесений) у сурі «Юсуф»:
يَا صَاحِبَيِ السِّجْنِ أَأَرْبَابٌ مُّتَفَرِّقُونَ خَيْرٌ أَمِ اللَّهُ الْوَاحِدُ الْقَهَّارُ
«О мої два товариші по в’язниці! Численні, різні «арбааб» господа кращі чи Аллаг Єдиний, Всепереможний, Всепідкоряючий?».
Коран, сура Юсуф, 12:39
Тут слово أَرْبَاب «арбааб» не має на увазі творців, а маються на увазі боги, кому поклоняються. Тобто Юсуф, звертаючись до своїх товаришів у в’язниці, каже: «Поклонятися різним богам краще чи Аллагові Єдиному, Всепереможному, Всепідкоряючому?» Ось тут доказ того, що رَبٌّ «Рабб» уживається в значенні إِلَىٰهٌ «Іляг», тому що він їм говорить про поклоніння.
Ще в сурі Ат-Тауба (Каяття):
اتَّخَذُوا أَحْبَارَهُمْ وَرُهْبَانَهُمْ أَرْبَابًا مِّن دُونِ الله
«Вони взяли своїх книжників і ченців для себе «рабб» панами крім Аллага».
Коран, сура Ат-Тауба (Каяття), 9:31
У якому значенні тут вжито слово «панами»? Вони ж не думали, що книжники й ченці їх створили. Ні, звісно. У значенні об’єктами поклоніння, богами. І доказом цього твердження є хадис عَدِيُّ بْنُ حَاتِمٍ ‘Аді бну Хатіма, що раніше був християнином і тоді щойно прийняв Іслам. Він чув, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) читає ці слова.
اتَّخَذُوا أَحْبَارَهُمْ وَرُهْبَانَهُمْ أَرْبَابًا مِّن دُونِ الله
«Вони взяли книжників і ченців панами крім Аллага».
І він сказав: «Ми їм не поклоняємося». Тобто він зрозумів, що під словом «панами» маються на увазі «об’єктами поклоніння». Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
«Хіба вони не оголошують халяль харамом або, навпаки, харам халялем і ви теж слідом за ними. Це і є поклоніння їм».
Цей хадис наводять імами ат-Тірмізі 3095, аль-Байхакі 10/116, ат-Табарані в «аль-Кабір» 17/92 та ін. Достовірність цього хадису підтвердили імами ат-Тірмізі, Абу Музаффар ас-Сам’яні, Ібн Таймія, аль-Алюсі, аль-Альбані, ‘Абдуль-К’адір аль-Арнаут та ін. Див. «Тахрідж ахадіс аль-Кашшаф» 2/66, «Тафсир ас-Сам’ані» 2/303, «Маджму’уль-фатауа» 7/67, «Рух аль-ма’ані» 5/365, «Умдату-ттафсир» 2/160, «ас-Сільсіля ас-Сахіха» 3293, «Тахрідж Фатх аль-Маджид» 464, «Тахрідж ахадіс мундакада фі Кітаб ат-таухід» 91-94.
Тобто сподвижники سَلَفٌ (саляф) розуміли, що під панами (тобто в аяті під словом أَرْبَابًا (арбаабан)) мається на увазі إِلَىٰهٌ «Іляг» (آلِهَةٌ «Ааліга») – той, кому поклоняються.
Ще доказ.
وَلَا يَأْمُرَكُمْ أَن تَتَّخِذُوا الْمَلَائِكَةَ وَالنَّبِيِّينَ أَرْبَابًا
«І він не наказав вам брати ангелів і пророків панами».
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:80
Тобто об’єктами поклоніння مَعْبُودٌ (ма’буудами).
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Він الرَّبُّ Ар-Рабб, і الرَّبُّ Ар-Рабб – اللهُ Аллаг. Господь – Аллаг і Аллаг – Господь. Тому в могилі, коли тебе питатимуть: مَنْ رَبُّك «Хто твій Господь (ман Раббук)?», то не мається на увазі «Хто Твій Творець?», а мається на увазі, Хто Той, Кому ти, знаючи як Господа, поклонявся? Тобто إِلَهكَ الَّذِي تَعْبُدُهُ «Хто твій Бог, Якому ти поклоняєшся?», ось що мається на увазі. Це відповідь на перше запитання «Хто твій Господь?»
