О раби Аллага! Нехай буде звеличений Аллаг словами «Аллагу Акбар» (Превеликий Аллаг) стільки, скільки увійшло паломників до стану іхраму, стільки, скільки разів вони виголосили тальбію (слова «Ляббайка Ллагумма ляббайк» – «Ось я перед Тобою, о Аллаг, ось я перед Тобою»), стільки, скільки разів вони ввійшли в Мекку і здійснили обхід навколо Стародавнього дому (Кааби), стільки, скільки вийшло їх у Міну, стояло на Арафаті, потім ночувало в Муздаліфі, потім повернулося до Міни для ночівлі і кидання в джамарат. Нехай буде звеличений Творець небес і Землі такбіром стільки, скільки заколото заради Нього і на славу Його жертовних тварин і поголено голів.
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! Ля іляга ілля Ллагу уа Ллагу Акбар! Аллагу Акбар, уа лі-Ллягі ль-хамд! (Аллаг Превеликий, Аллаг Превеликий! Немає нікого гідного поклоніння, окрім Аллага, і Превеликий Аллаг! Превеликий Аллаг, і вся хвала Аллагу!)
Хвала Йому, Всевишньому, за те, що Він удостоїв нас благословенними днями, за те, що Він вшанував нас Своїми милостями і Своїми дарами.
О раби Аллага! Це свято – це день радості для мусульман. Сказав наш Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
إِنَّ لِكُلِّ قَوْمٍ عِيدًا، وَإِنَّ عِيدَنَا هَذَا اليَوْمُ
«Воістину, у кожного народу є своє свято, а наше свято – цей день».
Цей хадис передали аль-Бухарі (952) і Муслім (892).
Тому заборонено постити в дні свята, як це передано від Абу Саїда аль-Худрі, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив постити в День розговіння (аль-Фіт’р) і в День жертвопринесення (ан-Нахр). Цей хадис передали аль-Бухарі (1197) і Муслім (827).
І цього дня встановив для нас Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) за наказом Всевишнього Аллага збиратися всім разом і наполіг на цьому великому зібранні так, що говорить сподвижниця Умм Ат’ійя (нехай буде задоволений нею Всевишній Аллаг):
كُنَّا نُؤْمَرُ أنْ نَخرُجَ يَومَ العِيدِ حتَّى نُخْرِجَ البِكْرَ مِن خِدْرِهَا، حتَّى نُخْرِجَ الحُيَّضَ، فيَكُنَّ خَلْفَ النَّاسِ، فيُكَبِّرْنَ بتَكْبيرِهِمْ، ويَدْعُونَ بدُعائِهِمْ، يَرْجُونَ بَرَكَةَ ذلكَ اليَومِ وطُهْرَتَهُ.
«Нам (жінкам) наказували виходити в день свята (на святковий намаз), і було наказано виводити навіть незайманих дівчат з їхніх кімнат і виводити жінок, що мають менструацію, щоб вони перебували позаду людей, проголошували такбір разом з їхніми такбірами та зверталися з благанням (ду’а) до Аллага разом із ними, сподіваючись (удостоїтися) благодаті та чистоти цього дня».
Цей хадис передали аль-Бухарі (971) і Муслім (890).
Брати і сестри! Всевишній Аллаг збирає в ці дні мільйони Своїх рабів з усіх кінців землі. Усі ці мільйони багатих і бідних в однаковому білому одязі, що нагадує саван (кяфан), стікаються в одному місці. Це і є для нас нагадування про День суду. І невипадково суру «аль-Хаджж», суру, присвячену хаджу, Всевишній Аллаг починає з нагадування про час Суду, який нас чекає, і каже:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ اتَّقُوا رَبَّكُمْ إِنَّ زَلْزَلَةَ السَّاعَةِ شَيْءٌ عَظِيمٌ * يَوْمَ تَرَوْنَهَا تَذْهَلُ كُلُّ مُرْضِعَةٍ عَمَّا أَرْضَعَتْ وَتَضَعُ كُلُّ ذَاتِ حَمْلٍ حَمْلَهَا وَتَرَى النَّاسَ سُكَارَى وَمَا هُم بِسُكَارَى وَلَكِنَّ عَذَابَ اللَّهِ شَدِيدٌ
«О люди! Бійтеся Господа вашого, бо потрясіння Судної години – річ велика. Того дня, коли побачите цю Годину, кожна годувальниця забуде того, кого вона годувала, і кожна вагітна скине свою ношу, і ти побачиш людей п’яними, але вони не будуть п’яними, але покарання Аллага суворе»
Коран, сура Аль-Хаджж, 22:1-2
Ми повинні відповідати велінням нашого Творця.
І знайте, о раби Аллага, що виконувати веління Аллага – це ще важливіше, ніж залишати Його заборони. Залишити те, що наказав Аллаг, – це страшніше перед Аллагом, ніж зробити те, що заборонив Аллаг. Перші два гріхи, відомі нам, за допомогою яких стався непослух Всевишнього, – один був вчиненням забороненого, а другий був відмовою від виконання наказу. Долею Ібліса було те, що він відмовився виконати наказ Аллага. Долею Адама (мир йому) було те, що він порушив заборону Всевишнього. Підсумком Ібліса стало невір’я (куфр), вічне Пекло і прокляття. А покаяння Адама (мир йому) Всевишній прийняв. Тому ми з вами повинні знати твердо, о раби Аллага, що виконання наказів Аллага – це ще важливіше, ніж залишення Його заборон, і не виконати наказ Аллага страшніше, ніж порушити Його заборону. І якщо тобі наказано здійснювати намаз, читати Коран, здобувати релігійне знання, тобі наказано добродіяти батькам, підтримувати родинні зв’язки, наказано робити добро людям, то залишити ці накази страшніше перед Аллагом, ніж крадіжка або пияцтво та інші гріхи. Отже, о раби Аллага, залишити те, що наказав Аллаг, – це страшніше перед Аллагом, ніж зробити те, що Він заборонив.
А сьогодні, у наші дні, ми скаржимося тільки Аллагові Всевишньому, перевернулися критерії, порушилися терези і люди сьогодні хвалять за залишення забороненого і не вважають важливим часто виконання того, що наказав Всевишній Аллаг. А Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) насамперед хвалить за виконання Його наказів. Людина каже: «Не чиню я багатобожжя (ширк)» – і досить? Ні, не достатньо. Ще потрібно поклонятися Аллагові – тоді це Єдинобожжя (Таухід). Каже: «Я не витрачаю свої кошти на заборонене (харам)». Усе? Молодець, достатньо? Ні! Крім цього ти маєш витрачати свої кошти на шляху Аллага. «Я не грублю батькам, я не ослухуюся їх». Чудово! Але крім цього ти маєш бути добрим до своїх батьків. І так далі.
І знайте, о раби Аллага, що найобов’язковішим з наказів Аллага, і не забувайте про це й не кажіть: «Я вже 20 або 30 років поклоняюся і в Ісламі», є п’ять стовпів цієї релігії, і починаються вони зі свідоцтва (шахади) «Ашгаду аля іляга ілля Ллагу, уа ашгаду анна Мухаммадан ‘абдуху уа расулюх». Не може людина увійти до Ісламу, доки вона не засвідчить, доки не принесе два свідоцтва, які в Аллага більші та важчі, ніж небеса та землі.
«Я свідчу, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага» (Ашгаду алля іляга ілля Ллаг) – а що таке поклоніння (аль-‘ібада), якого вартий тільки Аллаг? Аль-‘ібада – це самознищення, це рабська смиренність людини, що поєднується з граничною любов’ю і повним прагненням до того, кому ти поклоняєшся. Ось що таке аль-‘ібада – принижуватися, смирятися перед Аллагом, люблячи Його вкрай, бажаючи Його. Ось що таке ‘ібада. А виражається це у скоєнні того, що улюблене Аллагом, вимові тих слів, вчиненні тих дій, таємних і явних, які наближають до Всевишнього Аллага. Якщо ти у своєму серці щодо чогось або щодо когось помітив це почуття, що в тебе є це рабське самоприниження, ця прив’язаність з любов’ю граничною і бажанням цього, знай, що це ознака того, що ти поклоняєшся цій речі. Доказ – хадис Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), де він сказав:
تعِس عبدُ الدينارِ، تعِس عبدُ الدرهمِ، تعس عبدُ الخميصةِ، تعِس وانتكَس وإذا شيكَ فلا انتقشَ
«Нехай буде нещасний раб динара, раб дирхама і раб одягу. Нехай буде він нещасний, нехай прийдуть у розлад усі справи його, і, навіть якщо вколе його колючка (скалка), нехай не зможе витягти її».
Цей хадис передав аль-Бухарі (2887).
І, навпаки, хай помилує Аллаг раба, який куди ставить його Аллаг, там він і стоїть: поставили його в авангард – він в авангарді, поставили його в тил – він у тилу, сказали йому поїти людей – він буде поїти людей водою. Він не там, де йому хочеться, він там, де потрібно для користі релігії, де потрібно для блага мусульман, де наказано, а не куди тягне його душа. Треба вести військо – він веде військо. Треба стояти в тилу – він стоїть у тилу. Він приймає це. Треба поїти людей – він поїть людей. Усе це він робить смиренно перед Всевишнім Аллагом, бажаючи служити цій релігії, бажаючи служити братам мусульманам. Хай помилує Аллаг цей вид людей. Рідкісні люди, які не шкодують своїх сил, всі сили, які дає їм Аллаг, вони спрямовують на те, щоб служити Ісламу і служити мусульманам заради перемоги Ісламу і перемоги мусульман.
І, як я вже сказав, найбільші з наказів і поклонінь – це стовпи, а на чолі стоїть «Засвідчую, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага» (Ашгаду аля іляга ілля Ллагу). Якщо ти присвятиш поклоніння комусь, крім Аллага, то це хибно й огидно, це найстрашніший із гріхів. І органи твої, і язик твій, і серце твоє повинні бути спрямовані цілком до твого Творця. І важливою ознакою того, що ти справді єдинобожник – а ти кажеш: «Я єдинобожник (муваххід)», є те, що любов твоя, важлива складова Таухіду, будується на тому, що любить Аллаг, і витікає з того, що любить Аллаг; і ненависть твоя будується на тому, що ненависно Аллагові; і звеличуєш ти те, що звеличує Аллаг, і зневажаєш ти те, що зневажає Аллаг. А якщо ти звеличуєш те, що зневажливо в Аллага, або зневажаєш те, що звеличує Аллаг, отже, є проблема в твоєму Єдинобожжі (Таухіді). І знайте, о раби Аллага: хто знайшов Аллага, той нічого не втратив, а хто втратив Аллага, той нічого не знайшов.
А друга частина цього свідчення – «Мухаммадун расулю Ллаг». Як ти свідчиш, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллага, так само ти мусиш свідчити, що немає жодної людини, яка була б достойна того, щоб слідувати за нею, окрім Пророка Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає). Це означає, що в жодному разі не віддавайте переваги чиїйсь думці, чиємусь слову перед словом Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), чи то якийсь учений, чи то шейх, чи то партія, чи то мазгаб, чи то пристрасть, бажання, чи то політичні інтереси. Нічому з цього не віддавай переваги перед наказом Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), якщо ти кажеш: «Ашгаду алля іляга ілля Ллагу, уа ашгаду анна Мухаммадан ‘абдуху уа расулюх».
А другий стовп, о раби Аллага, – це намаз. А ти знаєш, що таке намаз (ас-с’алят)? Адже багато людей занапастили його, і навіть якщо здійснюють його, то здійснюють формально й автоматично. І самі багато хто з нас, і дружини наші, і діти наші занапастили це поклоніння Аллага, а це поклоніння – це те, що відрізняє віруючого від невірного, адже каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
العهد الذي بيننا وبين المشركين الصلاة
«Договір між нами і між багатобожниками (мушриками) – це намаз».
Цей хадис передали ат-Тірмізі (2621), ан-Насаї (463), ібн Маджах (1079) та Ахмад (22987), шейх аль-Альбані назвав його достовірним
І каже:
إنَّ بَينَ الرَّجُلِ وبينَ الشِّركِ والكُفرِ تَرْكَ الصَّلاةِ
«Між людиною і між невір’ям (куфром) і багатобожжям (ширком) – залишення намазу».
Цей хадис передав Муслім (82).
А ми мусимо, як наказав нам Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), дбати про релігію свою та релігію наших дітей, бо ми зараз опікуни та ми відповідаємо за наших підопічних, і запитає нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) за наших підопічних у Судний день.
وَإِنَّهُ لَذِكْرٌ لَّكَ وَلِقَوْمِكَ وَسَوْفَ تُسْأَلُونَ
«Воістину, це нагадування для тебе і народу твого, і будете ви запитані»
Коран, сура Аз-Зухруф (Прикраси), 43:44
І не зійде стопа людини в Судний день зі свого місця, поки не запитає її Аллаг про чотири речі. Подивіться: Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) з ласки своєї нам сказав, що це за чотири речі, про які ми з вами будемо запитані. Якщо твоєму синові сказали, що буде в екзаменаційному білеті, які питання будуть на іспиті, який білет йому випаде, а він, знаючи ці чотири питання, не зміг відповісти і провалив іспит, що ти скажеш цьому синові? А Всемилостивий Аллаг наказав Своєму Пророкові (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомити нам, що це за чотири питання, які будуть запитані на іспиті в Судний день. Сказано:
لا تَزُولُ قَدَمَا الْعَبْدِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ حَتَّى يُسْأَلَ عَنْ أَرْبَعٍ: عَنْ عُمْرِهِ فِيمَا أَفْنَاهُ، وَعَنْ شَبَابِهِ فِيمَا أَبْلاهُ، وَعَنْ مَالِهِ مِنْ أَيْنَ اكْتَسَبَهُ وَفِيمَا أَنْفَقَهُ، وَعَنْ عِلْمِهِ مَاذَا عَمِلَ فِيهِ
«Не зійде стопа людини в Судний день, поки не відповість за чотири речі: за час свій (за життя), як вона його провела; за молодість свою, на що вона її витратила; за майно своє, як вона його заробила та на що вона його витратила; і буде спитана за знання, що його дарував Аллаг людині, як вона вчинила згідно з цим знанням».
Цей хадис передали аль-Баззар і ат-Табабарані, шейх аль-Альбані в «Сазіху т-таргіб уа т-тархіб» (3595) назвав його достовірним унаслідок існування інших хадисів, що підкріплюють його.
Особливо людину спитають за свою молодість, бо це найголовніша пора в житті людини.
А третій стовп, о раби Аллага, – це закят. Як багато людей, які ухиляються від закяту або скупилися і не дають закят як належить! Чи знають вони, що буде з людиною, яка не виплачує закят?! Повідомляється в «Сахіх ль-Бухарі» (1403), що буде з людиною, що не виплачувала закят, що нехтувала закятом, коли її покладуть до могили, що буде в Судний день. А це майно, яке вона скупилася витрачати на шляху Аллага, перетвориться, сказано, на змію чоловічої статі, лису (ак’ра’). Чому лису? Тому що настільки вона отруйна, така отрута накопичується в неї в голові, що волосся, яке в неї на голові, випадає від цієї отрути. І ця змія обплутає, обв’є шию його щільно, візьме його за куточки рота і буде мучити його.
А хадж – це четвертий стовп, і потім піст у місяць Рамадан, і ви знаєте про ці стовпи.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) в ці дні, коли він здійснював прощальний хадж, звернувся до громади (умми) з цими прощальними проповідями, і він встановив у цих хутбах конституцію для нас, для нашої умми. І з найважливіших речей, про які ми з вами забуваємо, – це той принцип, який він затвердив:
فإنَّ دِمَاءَكُمْ، وأَمْوَالَكُمْ، وأَعْرَاضَكُمْ، وأَبْشَارَكُمْ، علَيْكُم حَرَامٌ، كَحُرْمَةِ يَومِكُمْ هذا، في شَهْرِكُمْ هذا، في بَلَدِكُمْ هذا
«Воістину, кров ваша, життя ваше, майно ваше, честь ваша, тіла ваші недоторканні (священні) одне для одного, як священний цей день у цьому вашому місяці в цьому вашому місті».
Цей хадис передав аль-Бухарі (7078).
І, якщо ти стосовно когось зі своїх братів зробив щось із цього: зазіхнув на життя його, на тіло його, на майно його, на честь його, поки не пізно, загладь свою провину, попроси в нього вибачення. Не можна ображати нікого. Не можна ображати нікого з мусульман і не можна ображати, зазіхаючи на життя або на майно і невіруючих, немусульман, якщо ти живеш у їхній країні або вони живуть у твоїй країні. Це основа. Виняток буває в крайніх, рідкісних випадках, на полі бою. Але це дуже крайній випадок, це виняток, але основа, що замах на ці чотири речі – це заборонено.
І в цих прощальних хутбах, о раби Аллага, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заповідав нам добре ставлення до наших дружин. І сказав він:
«Ви для себе зробили дозволеними їхні статеві органи за словом від Всевишнього Аллага, і вони невільниці у вас. Вони, які доглядають за вами. Тому бійтеся Аллага щодо них».
Цей хадис передав Муслім (1218).
Це в прощальних проповідях, щоб ми боялися Аллага щодо наших жінок, щодо наших дружин. І ми повинні благодіяти, здійснювати благо щодо них. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) у цих прощальних проповідях заповідав нам милостиво ставитися до слабких, жаліти слабких, проявляти милосердя до них. Це наша релігія, і це наш шаріат, о раби Аллага!
О раби Аллага! А цей ваш день, День жертвопринесення (Яуму н-Нахр), називається так, тому що цього дня починається різання жертовних тварин (аль-хадью), яких ріжуть паломники, або ад’ахі, к’урбан, яких ріжуть люди на своїх місцях. Ці дні найвеличніші дні в Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
أَعظمُ الأيَّامِ عِنْدَ اللَهِ يَوْمُ النَّحْرِ، ثُمَّ يَوْمُ القَرِّ
«Найвеличніший день у Аллага – це День жертвопринесення, а потім день, що після нього».
Цей хадис передали Ахмад (4/350), Абу Дауд (1765), аль-Хакім (4/221), ібн Хіббан (2811), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
І з найвеличніших обрядів поклоніння в ці дні, о раби Аллага, – це різання к’урбана заради Аллага (Печистий Він і Піднесений). Є деякі розумники, які кажуть: «Ну навіщо різати тварину, роздавати м’ясо? Краще дати милостиню (с’адак’у) людям у вигляді грошей, тому що це корисніше для бідняка. Він сам знає, куди це витратити». Як ти можеш своїм слабким людським розумом судити про рішення Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і робити свій слабкий розум мірилом?! Якщо Аллаг так наказав, значить, це краще і це корисніше. Ми повинні робити те, що наказав нам Аллаг. І нагорода за це набагато більша, ніж за с’адак’у на цю ж суму.
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! Ля іляга ілля Ллагу уа Ллагу Акбар! Аллагу Акбар, уа лі-Ллягі ль-хамд!
І знайте, о раби Аллага, коли ви ріжете жертовних тварин заради Аллага (Пречистий Він і Піднесений), що насамперед ви тим самим втілюєте Таухід.
قُلْ إِنَّ صَلَاتِي وَنُسُكِي وَمَحْيَايَ وَمَمَاتِي لَمَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ * لَا شَرِيكَ لَهُ وَبِذَلِكَ أُمِرْتُ وَأَنَا أَوَّلُ الْمُسْلِمِينَ
«Скажи: «Воістину, намаз мій і жертвопринесення моє, і життя моє, і смерть моя належать Аллагу, Господу світів, немає у Нього співтоваришів. Це мені наказано, і я перший з мусульман»
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:162-163
І найголовніше з поклонінь – це Таухід. Цей Таухід, щоб робити заради Аллага, – це умова для прийняття всякого поклоніння. Таухід – це значить поклонятися тільки Всевишньому Аллагу: твоє різання заради Нього, твоя обітниця (назр) заради Нього, твоє благання (ду’а), звернення за допомогою, звернення за порятунком до Нього. Якщо ти просиш у когось, окрім Аллага, чи то пророки, чи то праведники, чи то сам Пророк Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає), чи то Алі, чи то Хасан, чи то Хусейн, то ти тим самим чиниш найбільший гріх – гріх багатобожжя (ширк), гріх, що гнівить Аллага (Пречистий Він і Піднесений). І, якщо людина помирає, не розкаявшись у цьому гріху, на неї чекає тільки Пекло, яке ніколи не закінчується. Тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
إِنَّ اللَّهَ لَا يَغْفِرُ أَن يُشْرَكَ بِهِ وَيَغْفِرُ مَا دُونَ ذَلِكَ لِمَن يَشَاءُ
«Воістину, Аллаг не прощає, коли надають Йому співтоваришів, але прощає те, що менше цього, кому забажає»
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 48
І сказав:
إِنَّهُ مَن يُشْرِكْ بِاللَّهِ فَقَدْ حَرَّمَ اللَّهُ عَلَيْهِ الْجَنَّةَ وَمَأْوَاهُ النَّارُ وَمَا لِلظَّالِمِينَ مِنْ أَنصَارٍ
«А хто надає Аллагові співтоваришів (вчинив ширк), Аллаг заборонив для нього Рай, і притулок для нього (Пекельний) вогонь, і немає для беззаконників помічників»
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:72
І з речей, що ведуть до багатобожжя (ширку), о раби Аллага, – це будівництво на могилах гробниць, або влаштування на могилах мечетей, або поховання померлих у мечетях, хто б це не був. Як сказано в хадисі від Джабіра:
نَهَى رَسولُ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عليه وَسَلَّمَ أَنْ يُجَصَّصَ القَبْرُ، وَأَنْ يُقْعَدَ عليه، وَأَنْ يُبْنَى عليه، وَأَنْ يُبْنَى عليه
«Заборонив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) штукатурити що-небудь на могилах, або сідати на могилу, або будувати (зводити) щось на могилах».
Цей хадис передав Муслім (970).
Тому що це звеличування могил веде потім до поклоніння цим могилам. І незадовго до смерті, в останні миті свого життя він вимовив слова, застерігаючи нас від цього:
لَعَنَ اللَّهُ اليَهُودَ وَالنَّصَارَى اتَّخَذُوا قُبُورَ أَنْبِيَائِهِمْ مَسَاجِدَ
«Нехай прокляне Аллаг тих юдеїв і християн, які влаштували на могилах своїх пророків місця для поклоніння (Аллагу) (тобто мечеті або храми)».
Цей хадис передали аль-Бухарі (1390) і Муслім (529).
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! Ля іляга ілля Ллагу уа Ллагу Акбар! Аллагу Акбар, уа лі-Ллягі ль-хамд!
Тож пам’ятай, о раб Аллага: коли ти будеш різати цей к’урбан заради Аллага (Пречистий Він і Піднесений), пам’ятай, що головна умова, щоб Аллаг прийняв від тебе, – твоя щирість, це щоб ти робив це тільки заради Нього. Не заради показухи: «Подивіться, яку тварину я зарізав», не заради того, щоб хвалитися перед людьми. Тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
لَن يَنَالَ اللَّهَ لُحُومُهَا وَلَا دِمَاؤُهَا وَلَكِن يَنَالُهُ التَّقْوَى مِنكُمْ
«І не дійде до Аллага ні м’ясо його, ні кров його, але дійде богобоязливість ваша (тобто щире діяння ваше, воно приймається Всевишнім Аллагом)»
Коран, сура Аль-Хаджж, 22:37
Як сказано в хадисі, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)
كان يضحِّي بكبشينِ أملحَينِ أقرنَينِ ويسمِّي اللهَ، ويكبِّرُ ووَضَعَ رِجْلَهُ علَى صِفَاحِهِمَا
– різав двох баранів чоловічого роду, білих з чорними плямами, рогатих, говорив: «Бісмі Ллягі, Аллагу Акбар (з ім’ям Аллага, Аллаг Превеликий)», клав свою ногу на боки їхні та різав їх своєю рукою, нехай благословить його Аллаг і вітає.
Цей хадис передали аль-Бухарі (5565) і Муслім (1966).
Тому ми з вами повинні прагнути виконати це поклоніння, адже про того, хто має змогу зробити це, але не зробив, каже Пророк (нехай благословить його Аллаг та вітає):
فلا يَقْرَبَنَّ مُصَلَّانا
«…нехай не наближається (навіть) до наших мечетей».
Цей хадис передали ібн Маджах (2123) і Ахмад (8273), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
Краще, якщо ти заріжеш, якщо в тебе є можливість, дорогу тварину, огрядну тварину. Краще, якщо вона буде біла або більша частина її шкури буде білою. Можна й іншу, але краще білу, бо так робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
А як різати? Ти маєш покласти тварину на лівий бік і покласти в бік кібли, це краще. Ібн Умару (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), сподвижнику Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), дуже не подобалося, якщо тварину спрямовували під час різання не в бік кібли. І, як ми сказали, потрібно її покласти на лівий бік і сказати під час різання: «Бісмі Ллягі, уа Ллагу Акбар» (В ім’я Аллага і Превеликий Аллаг), бо так робив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
І добре б сказати: «Аллагумма, так’аббаль мінні уа мін…» (О Аллаг, прийми від мене і від…) – і назвати від кого, якщо ти ще когось робиш співучасником у твоєму курбані. І так Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорив: «Аллагумма, так’аббаль мін Мухаммад уа алі Мухаммад» (О, Аллаг, прийми від Мухаммада та родини Мухаммада). Цей хадис передав Муслім (1967). Ще добре сказати: «Аллагумма, мінка уа ляк» (О Аллаг, це від Тебе і заради Тебе), як це передано від ібн Аббаса (нехай буде задоволений Всевишній Аллаг ним і його батьком). І заточи свій ніж як слід, бо каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
وَإِذَا ذَبَحْتُمْ فَأَحْسِنُوا الذَّبْحَ وَلْيُحِدَّ أَحَدُكُمْ شَفَّهَّهَ فَلْيُرِحْ ذَبِيحَتَهُ
«Якщо ви ріжете тварину, то робіть це якнайкраще: нехай кожен із вас нагострить свій ніж і зробить так, щоб тварина не мучилася (коли її різатиме)».
Цей хадис передав Муслім (1955).
Починається різання після святкового намазу і триває після цього ще три дні, до заходу сонця четвертого дня (разом із днем свята). У того, хто зарізав жертовну тварину до святкового намазу, це не приймається як к’урбан, і йому потрібно зарізати іншу жертовну тварину, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) закінчив намаз, подивившись, побачив зарізаних баранів, і сказав:
«Що це?»
А потім сказав:
مَنْ ذَبَحَ قَبْلَ الصَّلاَةِ فَلْيَذْبَحْ شَاةً مَكَانَهَا
«Хто зарізав до намазу, нехай заріже після цього іншу вівцю».
Цей хадис передали аль-Бухарі (5500) і Муслім (1960).
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! Ля іляга ілля Ллагу уа Ллагу Акбар! Аллагу Акбар, уа лі-Ллягі ль-хамд!
І коротко нагадаю вам про ті чотири речі, які якщо є у тварині, то цей к’урбан не буде дійсний.
Ця тварина не повинна бути з ушкодженим оком, так, що явне ушкодження ока (вилізло око, затекло око, запливло око, вибито око) або тим паче якщо вона сліпа.
Не має бути кульгава тварина з явною кульгавістю, так, що не може разом з іншими тваринами ходити і пастися. Тим більше якщо зламані ноги.
Не має бути хвора тварина з явною хворобою, так, що видно, що ця тварина хвора. Це може бути парша, або це лихоманка, або якась інша хвороба.
І це не має бути тварина виснажена, слабка, стара (‘аджфа), так, що немає в неї навіть кісткового мозку.
Це чотири речі, які, якщо вони є в тварині, всі вчені одностайні, що такий к’урбан не приймається і недійсний. Деякі вчені додають ще одну умову: щоб вухо не було відірване на половину або більше, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказав звертати увагу на вуха. Цей хадис передали ібн Маджах (3143) та ібн Хузайма (2915), шейх аль-Альбані назвав його достовірним. Не можемо стверджувати, що це недійсно, але, як на це вказує Саїд ібн аль-Мусайіб, це важливо. Тому зверніть на це увагу. Усі інші недоліки, якщо забажає Аллаг (ін ша’а Ллаг), не зашкодять вашому к’урбану та дійсності його. Але краще, як ми сказали, вибирати найкращу тварину. Передають від ібн Умара (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), що він був дуже уважний до того, щоб не було жодних вад у тварини, яку він приносить у жертву заради свого Творця.
Найкраще розділити це м’ясо на три частини: однією частиною нагодувати сім’ю, другу частину пожертвувати для бідняків як с’адак’а, а третю частину подарувати сусідам, знайомим, родичам, як це передано від Абдуллаха ібн Масуда (нехай буде задоволений Всевишній Аллаг ним і його батьком). І запам’ятайте, о раби Аллага, що нічого не можна давати із зарізаної вами тварини як плату м’ясникові, бо, як передає Алі ібн Абі Таліб:
أمَرَنِي رسولُ الله صلَّى اللهُ عليه وسلَّم أنْ أُقَسِّمَ بَدَنَةً أقومُ عليهَا وأن أُقَسِّمَ جُلُودِهَا وجِلالِهَا وأَمَرَنِي أن لا أُعْطِيَ الجازِرَ منها شيئًا
«Наказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) зайнятися його жертовними тваринами в хаджі, розділити їхнє м’ясо, їхні шкури, їхні попони, біднякам роздати й не давати нічого (ані шкуру, ані голову, ані будь-яку частину жертовної тварини) як плату м’ясникові».
Цей хадис передав Муслім (1317).
Аллагу Акбар, Аллагу Акбар! Ля іляга ілля Ллагу уа Ллагу Акбар! Аллагу Акбар, уа лі-Ллягі ль-хамд!
О раби Аллага! Хочу нагадати вам, що сьогоднішній день – святковий день, а далі будуть три дні, які називаються дні ташріка. У ці дні не можна постити, тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
أيَّامُ التَّشريقِ أيَّامُ أَكْلٍ وشُربٍ وذِكْرٍ للَّهِ عزَّ وجلَّ
«Дні ташріка – це дні їжі та пиття і поминання Аллага (Пречистий Він і Піднесений)».
Цей хадис передав Муслім (1141).
Тому поминайте багато Всевишнього Аллага в ці дні, вимовляючи: «Аллагу Акбар» (Аллаг Превеликий), «Аль-хамду лі-Лляг» (Уся хвала Аллагові), «Ля іляга ілля Лляг» (Немає нікого гідного поклоніння, окрім Аллага), «Субхана Ллаг» (Пречистий Аллаг) – у будь-який час і особливо після обов’язкових намазів.
І, о раби Аллага, з милості Аллага цього року (року, в якому було виголошено хутбу), Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) День жертвопринесення збігся зі святом тижня, тобто з п’ятницею (яуму ль-джум’а). І особливістю таких днів, коли збігаються два цих свята, як на те вказується в Сунні, що тим людям, що здійснили святковий намаз, дозволив Пророк (нехай благословить його Аллаг і привітає) не з’являтися на п’ятничний намаз (с’аляту ль-джум’а), сказавши:
من شاءَ أن يصلِّيَ فليصلِّ
«Хто хоче зробити джум’а, нехай зробить джум’а».
Цей хадис передали Абу Дауд (1070), ан-Насаї (1591), ібн Маджах (1310) і Ахмад (19318), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
І сказав:
قدِ اجتمعَ في يومِكم هذا عيدانِ فمن شاءَ أجزأَهُ منَ الجمعةِ وإنَّا مجمِّعونَ
«У цей ваш день поєдналися два свята. Хто хоче, то цей святковий намаз замінить для нього і джум’а, але ми будемо робити джум’а».
Цей хадис передали Абу Дауд (1073) та ібн Маджах після хадису 1311.
Тобто людина, що проводить с’аляту ль-джум’а (імам), звісно, має бути на джум’а, щоб провести джума для тих, хто з’явиться для здійснення цього намазу. А ті, що не прийдуть для здійснення п’ятничного намазу й обмежаться святковим намазом, то безпечніша думка, що треба їм здійснити обідній намаз (с’аляту ль-з’ухр).
І знайте, о раби Аллага, що найкраще слово – це Слово Аллага, а найкращий шлях – це шлях Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), і найгірше зі справ – це релігійне нововведення, і кожне нововведення – це омана, а кожна омана веде до Пекельного вогню. Тому остерігайтеся, о раби Аллага, тих речей, які зіб’ють вас зі шляху вашого Господа і слідування за Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає).
І ми просимо Всевишнього Аллага, щоб Він зробив серцям нашим улюбленим віру й прикрасив віру в наших серцях, щоб зробив ненависним серцям нашим невір’я (куфр), нечестя (аль-фусук’) і непослух (‘іс’ян) Всевишнього. І ми просимо Всевишнього Аллага, щоб Він пробачив нам усі гріхи, великі й малі, явні й таємні, щоб Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробив останніми словами, що ми скажемо, йдучи з цього світу, слова «Ля іляга ілля Ллаг, Мухаммадун расулю Ллаг» і щоб зробив Всевишній Аллаг найкращим днем для нас той день, коли ми зустрінемо Його.
