О віруючі раби Аллага, бійтеся Аллага і підкоряйтеся Аллагу і стороніться того, щоб бігти за цим світом, і остерігайтеся того, щоб обманутися цим мирським життям. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Своїй Книзі, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) у своїй Сунні застерігають нас від того, щоб ошукатися цим світом, цим земним життям. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить у Корані в багатьох аятах про те, що ми не повинні спокуситися цим життям, не повинні взяти собі це життя місцем постійного проживання і заспокоїтися тут, порахувати, що ось це і є наша кінцева зупинка. Наказав нам Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) готуватися до життя істинного, до справжньої нашої обителі, до відправлення на нашу справжню батьківщину. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить у Корані:
يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِنَّ وَعْدَ اللَّهِ حَقٌّ فَلَا تَغُرَّنَّكُمُ الْحَيَاةُ الدُّنْيَا وَلَا يَغُرَّنَّكُم بِاللَّهِ الْغَرُورُ
«О люди! Воістину, обіцянка Аллага істинна. Так нехай не обдурить вас земне життя, і нехай не спокусить вас щодо Аллага спокусник [шайтан]».
Коран, сура Фатір (Творець), 35:5.
І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):
وَمَا الْحَيَاةُ الدُّنْيَا إِلَّا مَتَاعُ الْغُرُورِ
«А що [це] земне життя, як не тимчасове (оманливе) користування?»
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:185.
Імам аль-Бухарі передає у своєму «Сахіху» від Ібн ‘Умара (нехай буде задоволений ним і його батьком Всевишній Аллаг), який сказав: “Узяв мене Посланець Аллага за плече і сказав:
كُنْ في الدُّنْيَا كَأنَّكَ غَرِيبٌ، أَو عَابِرُ سَبيلٍ
«Будь у цьому світі так, ніби ти чужинець або мандрівник».
І говорив Ібн ‘Умар:
إِذَا أمْسَيتَ فَلاَ تَنْتَظِرِ الصَّبَاحَ وَإِذَا أَصْبَحْتَ فَلاَ تَنْتَظِرِ المَسَاءَ وَخُذْ مِنْ صِحَّتِكَ لِمَرَضِكَ وَمِنْ حَيَاتِكَ لِمَوْتِكَ، فَّذَااتِكَ لَّهِمَوْتِكَ فَمِاااتِكَ لَمْتِكَ
“Якщо ти дожив до вечора, то не чекай ранку. А якщо дожив до ранку, то не чекай вечора. І бери зі свого здоров’я на свою хворобу, зі свого життя на свою смерть”.
Аль-Бухарі 6416, Ат-Тірмізі 2333 і Ахмад 2/24, 41.
Тобто роби благі діяння, поки ти живий, поки ти здоровий, перш ніж прийде хвороба і прийде смерть.
О раби Аллага, у цьому хадисі спонукання для нас, щоб ми не плекали далеких надій і не будували далеких планів у цьому світі. Віруючий не повинен брати це життя для себе постійним місцем проживання, осідати тут і заспокоюватися. Ні, він має бути весь час у стані людини, яка ось-ось вирушить у подорож. Отже, напоготові має бути його провізія, його поклажа. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорив:
مَا لِي وَمَا لِلدُّنْيَا مَا أَنَا فِي الدُّنْيَا إِلَّا كَرَاكِبٍ اسْتَظَلَّ تَحْتَ شَجَرَةٍ ثُمَّ رَاحَ وَتَرَكَهَا
«Що для мене цей світ? Я в цьому світі подібний до подорожнього, який зупинився під тінню дерева, а потім пішов і залишив його».
Ат-Тірмізі 2377.
Ібн Абі ад-Дунья наводить зі своїм існадом повідомлення від Хасана, який сказав: «Дійшло до мене, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) [одного разу] сказав своїм сподвижникам:
إِنَّمَا مَثَلِي وَمَثَلُكُمْ وَمَثَلُ الدُّنْيَا كَمَثَلِ قَوْمٍ سَلَكُوا مَفَازَةً غَبْرَاءَ لَا يَدْرُونَ مَا قَطَعُوا مِنْهَا أَكْثَرَ أَمْ مَا بَقِيَ مِنْهَا فَحَسَرَ ظَهْرُهُمْ ، وَنَفِدَ زَادُهُمْ ، وَسَقَطُوا بَيْنَ ظَهْرَانَيِ الْمَفَازَةِ ، فَأَيْقَنُوا بِالْهَلَكَةِ فَبَيْنَا هُمْ كَذَلِكَ إِذْ خَرَجَ عَلَيْهِمْ رَجُلٌ فِي حُلَّةٍ ، يَقْطُرُ رَأْسُهُ فَقَالُوا : إِنَّ هَذَا لَحَدِيثُ الْعَهْدِ بِالرِّيفِ . فَانْتَهَى إِلَيْهِمْ ، فَقَالَ : مَا لَكُمْ يَا هَؤُلَاءِ ؟ قَالُوا : مَا تَرَى ، حَسَرَ ظَهْرُنَا ، وَنَفِدَ زَادُنَا ، وَسَقَطْنَا بَيْنَ ظَهْرَانَيِ الْمَفَازَةِ ، وَلَا نَدْرِي مَا قَطَعْنَا مِنْهَا أَكْثَرَ أَمْ مَا بَقِيَ عَلَيْنَا ؟ قَالَ : مَا تَجْعَلُونَ لِي إِنْ أَوْرَدْتُكُمْ مَاءً رُوَاءً ، وَرِيَاضًا خُضْرًا ؟ قالوا: حُكْمَكَ قَالَ : تَجْعَلُونَ لِي عُهُودَكُمْ ، وَمَوَاثِيقَكُمْ أَنْ لَا تَعْصُونِي قَالَ : فَجَعَلُوا لَهُ عُهُودَهُمْ ، وَمَوَاثِيقَهُمْ أَنْ لَا يَعْصُوهُ ، فَمَالَ بِهِمْ ، وَأَوْرَدَهُمْ رِيَاضًا خُضْرًا ، وَمَاءً رُوَاءً ، فَمَكَثَ يَسِيرًا ثُمَّ قَالَ : هَلُمُّوا إِلَى رِيَاضٍ أَعْشَبَ مِنْ رِيَاضِكُمْ هَذِهِ ، وَمَاءٍ أَرْوَى مِنْ مَائِكُمْ هَذَا فَقَالَ جُلُّ الْقَوْمِ : مَا قَدَرْنَا عَلَى هَذَا حَتَّى كِدْنَا أَنْ لَا نَقْدِرَ عَلَيْهِ وَقَالَتْ طَائِفَةٌ مِنْهُمْ : أَلَسْتُمْ قَدْ جَعَلْتُمْ لِهَذَا الرَّجُلِ عُهُودَكُمْ ، وَمَوَاثِيقَكُمْ أَنْ لَا تَعْصُوهُ وَقَدْ صَدَقَكُمْ فِي أَوَّلِ حَدِيثِهِ ، فَآخِرُ حَدِيثِهِ مِثْلُ أَوَّلِهِ فَرَاحَ وَرَاحُوا مَعَهُ ، فَأَوْرَدَهُمْ رِيَاضًا خُضْرًا ، وَمَاءً رُوَاءً وَأَتَى الْآخَرِينَ الْعَدُوُّ مِنْ تَحْتِ لَيْلَتِهِمْ ، فَأَصْبَحُوا مِنْ بَيْنِ قَتيِلٍ وَأَسِير
«Воістину, мене, вас і цей світ можна порівняти з людьми, які йшли запиленою пустелею. Вони не знали, пройдена ними відстань більша за ту, що залишилася, або та, що залишилася, більша за пройдену. Виснажилися їхні верхові тварини і вичерпалася їхня провізія, і вони опинилися посеред цієї пустелі і дійшли висновку, що смерть неминуча. Коли вони перебували в такому стані, раптом з’явилася перед ними людина в прекрасному новому одязі й голова її була мокрою (волосся було мокрим). І вони сказали: «Ось ця людина нещодавно була в якомусь поселенні (в якомусь оазисі)». І цей чоловік підійшов до них і сказав: «Що з вами (що з вами сталося)?» Вони сказали: «Те, що ти бачиш: виснажилися наші верхові тварини, і вичерпалася наша провізія, ми опинилися посеред ось цієї ось пустелі, ми не знаємо, пройдена нами відстань більша або та, що залишилася». Він сказав: «А що ви мені дасте (що обіцяєте), якщо я доведу вас до прісної води і до зелених лугів (до зелених садів)?» Вони сказали: «Ми підкоримося тобі». Тоді він сказав: «Тоді ви мені обіцяєте і укладете зі мною заповіт, що ви не будете мене не слухатися». І вони дали йому обіцянку. І вони уклали з ним угоду, що не будуть його не слухатися. І він вирушив разом із ними і привів їх до зелених лугів і до прісної води. Потім побув там трохи і сказав: «А тепер давайте підемо на луки, які зеленіші, ніж ці ваші луки, і до води, яка солодша, ніж ця ваша вода. Але більшість людей сказала [йому у відповідь на його запрошення, на його заклик]: «Ми придбали ось це [те, що зараз є в нас], хоча були на межі того, що потрібно отримати і це (з такими труднощами ми ось це придбали)». А [невелика] група з них сказала: «Хіба ви не дали обіцянку цій людині, хіба ви не уклали з нею угоду, що ви не будете її не слухатися?! Адже перші слова виявилися правдою, отже, і другі (останні) його слова теж правда». І він [цей чоловік] вирушив у дорогу, і разом з ним вирушила ця нечисленна група. І він привів їх до зелених садів (лугів), до солодкої води. А на інших цієї ж ночі напали вороги, і частина з них була знищена (загинула), а частина з них потрапила в полон».
Ібн Мубарак 507.
О раби Аллага (عِبَادَ اللَّه), великий приклад, велика притча, велике порівняння, яке наведене в цьому хадисі. Ця притча дуже точно відображає стосунки між Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає) та його уммою. Коли прийшов Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), їх, арабів, людей, до яких він прийшов, життя, як мирське, так і вічне, релігійне, було жалюгідним, знехтуваним, поганим, вони були принижені, тягнули жалюгідне існування, все перебувало в занепаді, і він покликав їх піти за ним по шляху порятунку. І Аллаг показав цим людям через нього докази, знамення, які доводили, що він є істинний посланець від Аллага. Вони побачили докази його правдивості й пішли за ним точно так само, як ось до цих людей у пустелі прийшов чоловік, у якого було мокре волосся, у якого був гарний одяг, його стан, вигляд був старанний, гарний, і вони зрозуміли, це було доказом, що, значить, він прийшов звідкись, де є луки, вода, сади. Так Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає) з’явився до людей і сказав їм, що він поведе їх до порятунку і відведе їх від цього жалюгідного життя, приведе їх до життя прекрасного, і явив Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) через нього докази цього, докази його правдивості. Ці люди, які були в пустелі, – все, вичерпалася в них провізія, виснажилися верхові тварини, вони вирішили, що все, що вже загибель, вони опинилися посеред цієї величезної пустелі. І прийшов цей чоловік і повів їх до порятунку. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав людям, сповістив їх про те, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) розкриє для них мирське життя, дарує їм багато благ у цьому житті, що Персія впаде перед ногами мусульман, Рим впаде перед ногами мусульман, що скарби Перської та Римської імперій дістануться мусульманам. Але застеріг їх від того, щоб обманутися ось цим, цими земними досягненнями, цими земними благами.
Подивіться, точно так само, як у тій історії. Так, вони прийшли до лугів, вони прийшли до води. Але це лише тимчасовий притулок. Не для цього вів їх Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) застеріг їх, віруючих, сказав: «Так, відкриє Аллаг вам земні блага, дарує вам багато земних благ, але не обманіться цим. Візьміть із земних благ стільки, скільки необхідно, а основну свою старанність спрямуйте на вдоволення, на отримання вдоволення Аллага, на підготовку до Вічного життя, на те, щоб постати перед Всевишнім Аллагом для розрахунку». Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомив про це, і люди за якийсь час переконалися в тому, що те, що сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), – це істина, і відкрили мусульмани Персію та землі Римської імперії, і дісталися скарбниці цих імперій мусульманам. Відкрилося земне життя, але це стало і випробуванням для віруючих, для умми, дуже багато людей, як і в тій історії, притчі, що привів Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), захопилися земними благами, зайнялися збільшенням, придбанням земних благ, гонитвою за земними благами, збиранням і накопиченням. І вони задовольнилися і вдовольнилися життям у цьому світі, земними благами і насолодами цього світу і залишили серйозну, справжню, старанну підготовку до Вічного життя, до зустрічі з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений).
Ми просимо в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він не зробив це земне життя межею наших знань, щоб Він не зробив це земне життя межею наших цілей, наших прагнень. Просимо в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він не зробив пекельний Вогонь нашим притулком. Просимо в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він зробив вічні Сади благодаті для нас притулком.
