О раби Аллага, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) застеріг нас від того, щоб обманюватися земним життям. У притчі, яку він навів, і яку ми згадали з вами під час першої хутби, зверніть увагу на те, що основна частина людей відмовилася спрямуватися до Вічного життя. І це сигнал, це застереження для нас, щоб ми не опинилися серед цієї більшості, серед основної частини, яка не пішла за цією людиною. Яка не пішла за цим дороговказом і в підсумку загинула. Напав ворог, знищив, винищив або взяв у полон. І тільки мала група, зовсім мала група відгукнулася на його заклик і пішла за ним.
І серед людей сьогодні також лише мала група, яка відгукується на заклик Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), яка йде його шляхом, і яка приєднається до нього у Вічному житті, а в цьому житті вона йде шляхом посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Мала група, яка прийняла його настанову, його заповіт, те, що він наказав і підкорилася цьому. А скільки людей, які п’яніють від мирського життя, які женуться за ним, яких земне життя відволікає від життя вічного, і смерть прийде несподівано, на кшталт того ворога, що в тій притчі. Смерть прийде несподівано: або загине людина, або буде в полоні. Нехай врятує нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) від цього.
Я застерігаю себе і вас, особливо в наш час, коли стільки речей, які відволікають людину від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), які занурюють її в безодню мирського життя, мирських насолод, мирських зв’язків, гонитви за мирським. І моїх братів застерігаю, які сюди переїхали нещодавно. Тут життя земне більш барвисте, воно захоплює людину сильніше, воно більше змушує забути її про ахіра і мало тих, хто нагадує людині про Вічне життя. Нехай не обдурить шайтан, нехай не зваблює вас щодо цього земного життя.
З виразних порівнянь і притч, які навів посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) про це земне життя:
Хадиси, які привели обидва імами: імам Бухарі та імам Муслім, від Абу Са’їда аль-Худрі (нехай буде задоволений ним Аллаг), що посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг та вітає), встав на мінбар і сказав:
إنَّما أَخْشَى علَيْكُم مِن بَعْدِي ما يُفْتَحُ علَيْكُم مِن بَرَكَاتِ الأرْضِ
«Воістину боюся я щодо вас після себе, що відкриється для вас благо цієї землі».
А потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) почав розповідати про принади і блага цього земного життя. І згадав одне з них, потім друге. Потім піднявся один чоловік і сказав:
فَقَامَ رَجُلٌ فَقالَ: يا رَسولَ اللَّهِ، أَوَيَأْتي الخَيْرُ بالشَّرِّ؟
«О посланник Аллага, хіба добро може призвести до зла?», тобто ці блага можуть обернутися покаранням, можуть обернутися злом. Це майно – це ж благо, це ж добро. Як же тоді зло з нього витече? Чому воно призведе до зла? Чому ми повинні боятися його?
І тоді занурився після слів його посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) в мовчання.
І каже Абу Са’ід: «І ми тоді зрозуміли, що йому посилається «وَحْىٌ – вахй» одкровення. Люди теж замовкли й сиділи мовчки, так, ніби на головах у них сидів птах». Як людина, у якої на голові птах і вона боїться його злякати. І сидить смирно, не ворушачись, тихо. Ось так само і ми сиділи, каже Абу Са’ід аль-Худрі
«А потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) стер зі свого обличчя піт», тому що послання одкровення було річчю важкою, «і сказав:
أَيْنَ السَّائِلُ آنِفًا؟ أَوَخَيْرٌ هو؟! -ثَلَاثًا
«Де той, хто запитував, чи благо це?», тобто майно земне.
إنَّ الخَيْرَ لا يَأْتي إلَّا بالخَيْرِ
Воістину, благо приводить тільки до блага», тобто, якщо благо істинне, то тоді воно неодмінно приводить тільки до блага, але це майно, ці земні блага, вони не завжди виявляються справжнім благом, а навпаки, можуть виявитися для людини
«فِتْنَةٌ – фітною» спокусою, принадою, і відволікти від спрямованості до Аллага, (Пречистий Він і Піднесений).
І потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав такі слова:
وإنَّه كُلَّما يُنْبِتُ الرَّبِيعُ ما يَقْتُلُ حَبَطًا أَوْ يُلِمُّ، إلَّا آكِلَةَ الخَضِرِ أَكَلَتْ حتَّى إذَا امْتَلَأَتْ خَاصِرَتَاهَا، اسْتَقْبَلَتِ الشَّمْسَ، فَثَلَطَتْ وَبَالَتْ، ثُمَّ رَتَعَتْ
«Воістину навесні, весняні дощі вирощують трави, які поїдає худоба, і це призводить до здуття живота, і вони гинуть або опиняються на грані смерті (Ці трави або вбивають через здуття живота, через неперетравлення їжі, або на грані смерті опиняються). Але ті тварини, що їдять «الخَضِر – аль хадир» (трава), тобто це не та соковита трава, що буває після дощів навесні, буйна, на яку нападають тварини, починають її їсти нестримно, а трава, що вже злегка висохла, злегка підсохла,
«Але ті, які їдять «الخَضِر – аль хадир» траву», говорить Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), з тварин, щоразу, коли вони їдять цю траву, що відбувається?
«Їхні боки стають гладкими, вони гладшають, а потім вони повертаються до сонця і легко випорожнюються, і легко мочаться, а потім знову пасуться», аль-Бухарі (2842) і Муслім (1052). СубханаЛлаг.
Два приклади, які навів Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). Два приклади, дві притчі в тому, як люди ставляться до мирських благ. Перша – це хто? Перша група це ті, які нестримні в прагненні до мирського життя, які надмірні, надлишкові в гонитві за благами земного життя, за користування ними, і які не дають те, що повинні дати з цих земних благ, з майна. Не витрачають його так, як це завгодно Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Не дають тим, кому вони зобов’язані дати це майно.
А другий приклад, людина, яка поміркована, яка бере із земних благ лише те, що необхідно, і бере їх дозволеним Аллагом шляхом, шляхом «حَلاَلٌ – халяль», і витрачає їх так, як це завгодно Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). Витрачає його праведно на шляху Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Перші люди, це хто? Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) порівняв їх зі худобою, яка, коли випадають весняні дощі та ростуть трави буйні, зелені, соковиті, нападає на ці трави й починає нестримно їсти, а потім це призводить до того, що вони, наїдаючись, об’їдаючись, вже не можуть перетравити цю їжу. Відбувається здуття живота. Вони не можуть випорожнитися і вмирають, гинуть, або опиняються на межі загибелі. Це хто? Це ті люди, які біжать за цим мирським життям, забуваючи «آخِرَةٌ – ахіра».
Опиняючись у цих великих містах ми ще більше схильні до цієї спокуси. Це життя земне ще більш барвисте. Воно відволікає від «آخِرَةٌ – ахіра», від Аллага. Шайтан веде нас і затуманює нам погляди ще більше.
Нехай врятує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), щоб ми не були подібні до цієї худоби, яка напала на ці соковиті трави, наїлася, об’їлася, роздувся живіт, а потім загинула.
А другий приклад, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже: «Коли вже трава висохла, вже не так охоче її їсть, їсть потихеньку, помірно; бере небагато, а потім це виявляється для неї користю: спокійно випорожнюється, все це легко виходить, мочиться, повертається до сонця». Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже: «Сідає, випорожнюється, потім знову пасеться».
Ось це порівняння для тієї, другої благої людини. Не біжи за мирськими благами, бери з цього світу праведним, дозволеним шляхом. Стільки бери, скільки необхідно. Не скупися і витрачай це на шляху Аллага (Пречистий Він і Піднесений), як завгодно Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Адже скільки людей, яким Аллаг розкрив земні блага, дав їм майно, а вони, як кажуть, завівся в них скорпіон у кишені, вони бояться пожертвувати на шляху Аллага (Пречистий Він і Піднесений), на шляху заклику, хоча витрачають величезні кошти на різні розваги, на різні задоволення.
І далі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
وإنَّ هذا المَالَ خَضِرَةٌ حُلْوَةٌ، وَنَّنَّنَّنَّنْمَ صَاحِبُ المُسْلِمِ لِمَن أَخَذَهُ بحَقِّهِ، فَجَعَلَهُ في سَبيلِ اللَّهِ، وَاليَتَامَى وَالمَسَاكِينِ وَابْنِ السَّبِيلِ
«Воістину, ці гроші – це майно зелене, солодке», подивіться, як воно вабить людину: зелене, солодке, «Але яким чудовим буде супутником це майно для мусульманина, якщо він братиме його за правом», тобто отримувати правильним шляхом, шляхом халяля й витрачатиме його на шляху Аллага, та даватиме частину його сиротам, біднякам і мандрівникам,
وَمَن لَمْ يَأْخُذْهُ بحَقِّهِ، فَهو كَالْآكِلِ الذي لا يَشْبَعُ، وَيَكونُ عليه شَهِيدًا يَومَ القِيَامَةِ
«А хто братиме це майно не по праву, то він подібний до їдця, що не насичується, і це майно буде свідчити проти нього в День суду»,
аль-Бухарі (2842) і Муслім (1052).
О раби Аллага, подивіться, у цьому хадисі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) роз’яснює нам, що мирські блага, мирське життя самі по собі не є засуджуваними. Не потрібно лаяти дунья, не потрібно лаяти мирські блага. Засуджуваним є те, як людина до них ставиться, як вона поводиться щодо дуньї.
Не свари це мирське життя, бо воно є мостом, переходом до життя Вічного. Воно є переходом або в Рай, або в пекельний Вогонь. Земне життя – це плантація для вічного життя. Що посіє тут, те людина пожне у вічному житті. Земне життя – це місце, де ми запасаємося провізією для Раю. Благо вічного життя, благо в Раю і задоволення в Раю. Причиною цих благ є ті діяння, які ми здійснюємо в цьому земному житті. Тому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) скаже мешканцям Раю:
كُلُوا وَاشْرَبُوا هَنِيئًا بِمَا أَسْلَفْتُمْ فِي الْأَيَّامِ الْخَالِيَةِ
«Їжте і пийте за здоров’я за те, що ви приготували (вчинили) в минулі дні!»,
Коран, сура Аль-Хакка (Невідворотне), 69:24.
Тобто за ті діяння благі, які ви здійснювали в минулі дні, коли ви жили на землі.
Осуд і погроза, брати, кого стосуються? Людини, яка віддала перевагу земному життю і поставила його вище, ніж життя вічне. І це земне життя стало для неї найголовнішою її турботою і межею її знання.
Аллаг сказав:
فَأَمَّا مَن طَغَى
«Той, хто переступив межі дозволеного»,
Коран, сура Ан-Назіат (Ті, що висмикують), 79:37.
وَآثَرَ الْحَيَاةَ الدُّنْيَا
«Той, хто віддає перевагу цьому життю»,
Коран, сура Ан-Назіат (Ті, що висмикують), 79:38.
فَإِنَّ الْجَحِيمَ هِيَ الْمَأْوَى
«То його притулком буде Пекельний вогонь»,
Коран, сура Ан-Назіат (Ті, що висмикують), 79:39.
Пекельний вогонь – це його притулок.
І вимагається від нас поміркованість, як щодо земного життя, так і в нашій релігії. Земне життя не повинне відволікти тебе від ахіра, але ти не повинен зрікатися земного життя, залишивши його повністю, бо таким чином ти завдаси шкоди собі та заподієш шкоди тим людям, якими ти маєш опікуватись, і ти станеш тягарем, і тягарем для інших людей.
Так бійтеся ж Аллага щодо вашого мирського життя, щодо вашого особистого життя і, можливо, тоді ви будете щасливі!
اللهم لا تَجْعَلْ الدنيا أكبرَ هَمِّنَا، ولَا مَبْلَغَ عِلْمِنا، ولَا تُسَلِّطْ عَلَيْنا بذنوبنا مَنْ لَا يخافك ولَا يرْحَمُنا
О Аллаг, не направ на нас за гріхи наші тих, хто не боятиметься Тебе щодо нас і не буде милостивим до нас.
