Зміст
- Розуміння (фікх) ду’а
- Переваги та високе становище ду’а
- Значення і суть ду’а
- Норми і правила (дауабіт), пов’язані з ду’а
1. Розуміння (фікх) ду’а
У сурі «аль-Бакара», серед аятів про піст Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَإِذَا سَأَلَكَ عِبَادِي عَنِّي فَإِنِّي قَرِيبٌ أُجِيبُ دَعْوَةَ الدَّاعِ إِذَا دَعَان
«А якщо запитають тебе про Мене раби мої, то воістину Я Близький і відповідаю благанню того, хто кличе, коли він кличе до Мене»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:28
Не випадково Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить про це поклоніння, як благання (ду’а) в контексті аятів, присвячених посту (с’іям), тому що Рамадан тісно пов’язаний з цим поклонінням. І тому що благання (ду’а) того, хто постує, Аллагом приймається особливо і не відкидається.
Є таке поняття і наука – фікх. Є фікх, пов’язаний з намазом (вивчення положень, хукмів (ахкям) намазу: як відбувається намаз, які умови для його здійснення тощо). Є фікх, пов’язаний з хаджем і з заходом сонця тощо. Але не всі пам’ятають про таку важливу складову частину фікху, як фікх, пов’язаний з ду’а (фікху-д-ду’а). Розуміння (фікх) ду’а – це частина розуміння релігії. У хадисі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَنْ يُرِدِ اللَّهُ بِهِ خَيْراً يُفَقِّهْهُ في الدِّين
«Той, кому Аллаг хоче благо, тому дає розуміння (фікх) у релігії»
аль-Бухарі (71) і Муслім (1037)
Розуміння (фікх) ду’а – це з розуміння частини релігії, більше того, це розуміння одного з важливих аспектів релігії, тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) називає ду’а – релігією:
فَادْعُوا اللَّهَ مُخْلِصِينَ لَهُ الدِّين
«Взивайте до Аллага з ду’а, щиро присвячуючи Йому релігію»
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:14
Ду’а – це дуже важливий аспект релігії. Далі Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Корані називає ду’а – поклонінням (‘ібада):
ََِوَقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُمْ إِنَّ الَّذِينَ يَسْتَكْبِرُونَ عَنْ عِبَادَتِي سَيَدْخُلُونَ جَهَنَّمَ دَاخِرِين
«І сказав Господь ваш: «Взивайте до Мене, і Я відповім вам, воістину, ті, які звеличуються над поклонінням (‘ібада) Мені, увійдуть у пекельний Вогонь приниженими»
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:60
І на це вказує і Сунна Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). У хадисі, що передав Ну’ман ібну Башир (нехай буде задоволений ним Аллаг) від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), де сказано:
الدُّعَاءُ هُوَ العِبَادَةُ
«Ду’а – це ‘ібада»
Абу Дауд (1479), ат-Тірмізі (2969) та Ібн Маджа (3828)
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) в іншому хадисі, що наводиться у Хакіма, каже:
أَفْضَلُ الْعِبَادَةِ الدُّعَاءُ
«Найкраще поклоніння – це ду’а»
аль-Хакім (696)
Аллагу Акбар. Отже, розуміння (фікх) ду’а – це розуміння дуже важливого аспекту релігії і це поклоніння. Якщо ти будеш розуміти фікх у ду’а, значить у тебе буде розуміння (фікх) у релігії та розуміння (фікх) у поклонінні (‘ібада) Аллагові (Пречистий Він і Піднесений).
2. Деякі переваги і положення ду’а, яке воно займає в шаріаті Аллага (Пречистий Він і Піднесений)
Коран заповнений аятами, що вказують на достоїнства ду’а. При знайомстві з Сунною Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) можна побачити величезну кількість текстів, що вказують на гідність ду’а та спонукають до ду’а.
Коран починається із сури «аль-Фатіха», яка містить у собі це велике поклоніння – ду’а. Коран починається із сури, в якій ду’а і закінчується сурою, в якій знову ду’а. Починається із сури «аль-Фатіха»:
اهْدِنَا الصِّرَاطَ الْمُسْتَقِيمَ صِرَاطَ الَّذِينَ أَنْعَمْتَ عَلَيْهِمْ غَيْرِ الْمَغْضُوبِ عَلَيْهِمْ وَلَا الضَّالِّين
«Веди нас Прямим шляхом, шляхом тих, кого Ти облагодіяв, не шляхом тих, хто під гнівом Твоїм і не шляхом тих, хто заблукав»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:6-7
Тут людина просить для себе Прямий шлях (ас-Сират аль-Мустакім) і просить в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) відвести від неї шлях заблукалих і шлях тих, хто перебуває під гнівом Аллага.
А закінчується Коран сурою «ан-Нас», де людина просить захисту в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) від намовляння шайтана з-поміж джинів і людей, які хочуть відвести людину від Прямого шляху:
قُلْ أَعُوذُ بِرَبِّ النَّاس
«Скажи: «Я прибігаю до Господа людей»»
Коран, сура Ан-Нас (Люди), 114:1
І це знову ду’а, прибігання до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). На початку Корану просиш Прямого шляху, а наприкінці Корану вдаєшся до Аллага за захистом від шайтана, який нацьковує груди людей, щоб звести їх із Прямого шляху.
Те, що Коран починається з ду’а і закінчується ду’а, вказує на високе становище і важливість ду’а. Якщо уважно розглянути аяти Корану, можна побачити як багато там спонукань до ду’а:
- Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наказує і спонукає до ду’а
- Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) роз’яснює переваги ду’а
- Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить про ту нагороду, що була уготована для людей, які звертаються до Нього зі щирими благаннями (ду’а)
Далі Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Корані говорить про те, що приділення великої уваги ду’а – це шлях пророків і праведників. І Аллаг каже, що Він відповів їм і Він відповідає і не відкидає ду’а віруючого:
وَقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُم
«І сказав Господь ваш: «Кличте до Мене, і Я відповім вам»»
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:60
وَإِذَا سَأَلَكَ عِبَادِي عَنِّي فَإِنِّي قَرِيبٌ أُجِيبُ دَعْوَةَ الدَّاعِ إِذَا دَعَان
«Якщо запитують тебе раби Мої, воістину, Я Близький, відповідаю на благання того, хто кличе, коли він кличе до Мене»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:28
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) любить, коли раби кличуть до Нього наполегливо, постійно, смиренно і невтомно. Це те, що говориться про ду’а в Корані.
Якщо подивитись на Сунну та життєвий шлях (сіру) Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), то все його життя та весь його заклик нерозривно пов’язаний з ду’а. Дуже багато спонукань від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) до ду’а та вказівки на його переваги.
Перше достоїнство з Сунни – Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
مَنْ لَمْ يَسْأَلِ اللَّهَ يَغْضَبْ عَلَيْه
«Хто не просить Аллага, на того Він гнівається»
ат-Тірмізі (3373, Ібн Маджа (3827) та Ахмад (9719)
Це вказує на те, що ду’а улюблене Аллагом і що Аллаг любить, коли раби взивають до Нього. І Аллаг гнівається, якщо не взивають до Нього, Аллаг любить чути від Своїх рабів звернення і взивання до Нього. Аллаг любить, коли раби наполегливо взивають таємним зверненням (мунаджат) і зверненням вголос (мунадат). А якщо просити щось у людини, то зазвичай ця людина незадоволена. І якщо вона не хоче тобі давати те, що ти просиш, і ти вдруге просиш це в неї – вона сильніше розгнівається, а якщо ти ще й втретє чи вчетверте прийдеш просити, то вона гніватиметься сильніше й сильніше – такою є людина. Але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) навпаки – любить, коли ти багато разів за разом просиш у Нього. Аллаг любить прохання з боку Своїх рабів.
َقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُم
«І сказав Господь ваш: «Кличте до Мене, і Я відповім вам»»
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:60
І Аллаг гнівається, якщо раб не просить Його. Бо з атрибутів Щедрого Владики – Щедрість і Великодушність. Він любить давати і дарувати і щоб просили Його і Він дарує. І Він кличе до цього, а якщо хтось каже, що не проситиме або відвертається від цього – це прояв зарозумілості (кібр) і пихатості, немовби людина каже: «Я не маю потреби в цьому»
Потреба наша в ду’а – величезна! Наша потреба в цьому більша, ніж у їжі, у питті та в інших речах. Людина – бідна (факір)! Якість і сутність людини – бідність (аль-факр) і потреба. Людина абсолютно потребує Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з усіх боків і в мирських аспектах (їжа, питво, житло тощо) або це релігійні аспекти, людина потребує Аллага абсолютно. А скарбниці Аллага незліченні. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
إنَّ يَمِينَ اللَّهِ مَلْأَى لا يَغِيضُها نَفَقَةٌ، سَحّاءُ اللَّيْلَ والنَّهارَ، أرَأَيْتُمْ ما أنْفَقَ مُنْذُ خَلَقَ السَّمَواتِ والأرْضَ، فإنَّه لَمْ يَنْقُصْ ما في يَمِينِهِ
«Права рука Аллага заповнена благами і витрати не виснажують те, що є в Його руці. Щедро витрачає (виливає) Свої блага вночі та вдень. Невже ви не бачили скільки Він витратив з часів створення небес і землі? Це все анітрохи не зменшило те, що є в Його руці (правиці)»
аль-Бухарі (7419, 4684) і Муслім (993)
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
مَا عِندَكُمْ يَنفَدُ وَمَا عِندَ اللَّهِ بَاق
«Те, що є у вас – висікає, а те, що в Аллага, те залишається»
Коран, сура Ан-Нахль (Бджоли), 16:96
І Аллагу (Пречистий Він і Піднесений) достатньо слова. Дати для Нього – це тільки слово і позбавити – це тільки слово. Аллаг говорить і це буває, Аллаг говорить і це позбавляє.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
إِنَّمَا أَمْرُهُ إِذَا أَرَادَ شَيْئًا أَن يَقُولَ لَهُ كُن فَيَكُون
«Воістину, діло Його таке, якщо хоче чогось, то каже цьому «Будь» і воно буває»
Коран, сура Йа. Сін, 36:82
Слово, щоб дати, і слово, щоб позбавити, і ніщо не утруднить це для Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Ти потребуєш свого Господа з усіх боків! Ти бідний (факір) абсолютною бідністю!
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) давав багато різних корисних заповітів і заповідань ‘Аїші (нехай буде задоволений нею Аллаг). В одному з них у хадисі, що наводиться в «аль-Муснаді», де Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить ‘Аїші:
يا عَائِشَةُ، عَلَيْك بالكَواملِ ولجَوامعِ مِن الدُّعَاء، قَوْلَي: اللَّهُمَّ إنِّي أَسْأَلُكَ مِنَ الْخَيْرِ كُلِّهِ، عَاجِلِهِ وَآجِلِهِ، مَا عَلِمْتُ مِنْهُ وَمَا لَمْ أَعْلَمْ، وَأَعُوذُ بِك مِنَ الشَّرِّ كُلِّهِ، عَاجِلِهِ وَآجِلِهِ، مَا عَلِمْتُ مِنْهُ وَمَا لَمْ أَعْلَمْ
«О ‘Аїша, ти маєш вимовляти досконалі ду’а (в ін. версії: короткі ду’а, але місткі за змістом), тому кажи: «О Аллаг, я прошу в Тебе від усіх благ, швидких і відтермінованих, з тих, що я знаю і не знаю. І вдаюся до Тебе від зла всього, швидкого і відстроченого, з того зла, що я знаю і що не знаю»»
Муслім (2716) та Ібн Маджа (3116)
Подивіться на це ду’а! Це всеосяжне ду’а, яке насправді охоплює всі твої потреби.
В іншому хадисі в «Сахіху Мусліма» Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) вчить ду’а:
اللَّهُمَّ أصْلِحْ لِي دِيني الَّذِي هُوَ عِصْمَةُ أمْرِي، وأصْلِحْ لِي دُنْيَايَ الَّتي فِيهَا مَعَاشِي، وأصْلِحْ لِي آخِرتِي الَّتي فِيهَا مَعَادي، وَاجْعَلِ الحَيَاةَ زِيَادَةً لِي مِنْ كُلِّ خَيْرٍ، وَاجْعَلِ المَوتَ رَاحَةً لِي مِنْ كُلِّ شَرٍّ
«О Аллаг, приведи до ладу мою релігію, яка є опорою (захистом) у всіх моїх справах, приведи до ладу моє мирське життя, де я живу і перебуваю зараз, і приведи до ладу моє вічне життя, куди має відбутися моє повернення. Зроби життя для мене збільшенням усіх благ і зроби для мене смерть, відпочинком від усякого зла»
Муслім (2720) та ас-Суюти (1508). Див. «Сахіх аль-Джамі’« (1263)
Аллагу Акбар! Ти потребуєш Аллага (Пречистий Він і Піднесений) в усьому, – у тому, щоб була в порядку твоя релігія, твоє мирське життя і вічне життя.
Це перше, що було передано з того, що було передано з Сунни про достоїнства ду’а.
Друга перевага з Сунни – Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
لَيْسَ شَيْءٌ أَكْرَمَ عَلَى اللَّهِ مِنْ الدُّعَاء
«Немає жодної речі, яка була б більш поважною в Аллага, ніж ду’а»
ат-Тірмізі (3370), Ібн Маджа (3829) та Ахмад (8748)
Що тобі треба, о раб Аллага, щоб зрозуміти, яке високе становище займає це поклоніння?! Найповажнішого за це нічого немає для Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ніж ду’а!
Третя чеснота з Сунни – хадис, що вказує на чесноту ду’а, де Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
أَعْجَزَ النَّاسِ مَنْ عَجَزَعَنِ الدُّعَاء
«Найслабша (найбезпорадніша) людина з людей, та, яка не здатна на ду’а»
Див. «Сахіх аль-Джамі’», 1519
Людині нічого не потрібно, щоб звернутися з ду’а до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Можна звертатися до Нього, коли йдеш, коли стоїш, коли лежиш, коли сидиш, коли в тебе є мале обмивання (вуду), коли в тебе немає обмивання. У будь-якому стані можна звертатися до Аллага, і якщо ти цього не робиш, значить ти найслабший, найбезпорадніший і найбезсиліший з людей. Подивіться на Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), він постійно робив ду’а, в будь-якому положенні: виходить з дому – каже ду’а, приходить додому – ду’а, вирушає до мечеті – ду’а, заходить до мечеті – ду’а, виходить з мечеті – ду’а, під час їжі та пиття – ду’а, після їжі – ду’а, під час близькості з дружиною – ду’а, в намазі – ду’а. Скрізь і постійно в Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) звернення до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) у всіх станах. Це вказує на те, наскільки досконалим є шлях (хадій) Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). І це вказує на те, на скільки ми потребуємо ду’а і наскільки сильна ця потреба в усіх наших справах.
Хай там як, завершуючи цю частину про гідність ду’а; ми скажемо, що Коран і Сунна сповнені аятів і хадисів, які вказують нам на важливість цього поклоніння.
3. Значення і суть (хакікату) ду’а
Шаріатські терміни поділяють на дві групи: це мовне початкове значення і шаріатське значення.
Мовне значення арабського слова «ду’а» – це віддієслівний іменник (масдар), що походить від дієслова «دَعَا» «да’а» (просити, випрошувати). Звідси віддієслівний іменник «ду’а» тобто «طَلَب» «толяб« (прохання).
Шаріатське значення слова «ду’а». У шаріаті є багато різних шаріатських визначень, і з найкращих, чітких і ємних визначень – це те визначення, що дав шейх аль-Іслям Ібн Таймія (нехай помилує його Аллаг). Він сказав:
هو طلب ما ينفع الداعي وطلب كشف ما يضره ودفعه
«Ду’а це прохання з боку того, хто молиться, про благо (користь) для нього, або про усунення чи запобігання тому, що йому шкодить»
Див. «Маджму’а аль-Фатауа» (15/10)
Аллагу Акбар! Задумайтеся! Будь-яке ду’а насправді, містить у собі вдавання до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з проханням, яке пов’язане з якимись благами цього або вічного світу. Або ду’а, щоб Аллаг усунув якесь зло, що вже є, або запобіг якомусь злу, якого ще немає, але якого людина побоюється. Тому в достовірному хадисі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
الدُّعَاءَ يَنْفَعُ مِمَّا نَزَلَ وَمِمَّا لَمْ يَنْزِل
«Ду’а допомагає від того, що вже зійшло і від того, що ще не зійшло»
ат-Тірмізі (3548) та аль-Хакім (492/1)
Тобто ду’а допомагає від того, що вже трапилося з лиха, нещастя чи якихось проблем, і допомагає від того, щодо того, що ще не трапилося, але може трапиться, тобто запобігання злу або усунення зла, коли воно ще є.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
َا يَرُدُّ الْقَدَرَ إِلَّا الدُّعَاء
«Передвизначене (з нещасть) відводиться тільки благанням»
ат-Тірмізі (2139) та Ібн Маджа (73)
Виникає запитання, як можна відвести те, що від самого початку визначено наперед і записано в Скрижалі, що зберігається? Так це так, але твоє ду’а це частина напередвизначеності. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) визначив щось, що воно трапиться, і воно вже трапилося або ось-ось трапиться. Але є причина усунення або відведення цього і це – ду’а – звернення до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тобто ду’а це причина для того, щоб було усунуто або відвернено якісь біди й нещастя.
Ду’а, що були передані в Корані та в Сунні, мають сенс того, що людина просить щось корисне, або просить відведення від неї чогось, що вже трапилося з поганого, і запобігання тому, що може трапитися.
Приклади ду’а, прохання про якесь благо:
رَبَّنَا آتِنَا فِي الدُّنْيَا حَسَنَةً وَفِي الْآخِرَةِ حَسَنَة
«О Господь наш! Дай нам у світі цьому благо і дай нам в вічному у світі благо»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:201
اللَّهُمَّ إنِّي أَسْأَلُكَ مِنَ الْخَيْرِ كُلِّهِ، عَاجِلِهِ وَآجِلِه
«О Аллаг, я прошу в Тебе з блага всього швидкого і відстроченого»
Муслім (2716) та Ібн Маджа (3116)
Інший бік ду’а – це прохання про усунення чогось, що трапилося, або про запобігання тому, що не трапилося зі шкоди.
Приклади ду’а про запобігання поганому:
وَقِنَا عَذَابَ النَّار
«Відведи від нас муки Пекла»
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:201
رَبَّنَا اصْرِفْ عَنَّا عَذَابَ جَهَنَّم
«О Господь наш, відведи від нас муки пекельного Вогню»
Коран, сура Аль-Фуркан (Розрізнення), 25:65
اللَّهُمَّ إني أَعُوذ بِرِضَاك من سَخَطِك
«О Аллаг! Я вдаюся до вдоволення Твого від гніву Твого»
Муслім (486)
اللَّهُمَّ إنِّي أَعُوذُ بِكَ مِنْ قهر الرجال وغَلَبَةِ الدَّيْن
«О Аллаг, я прибігаю до Тебе від гніту людей і від тягаря боргу»
аль-Бухарі (2893)
Приклади ду’а від того, що вже сталося. Коли до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) приводили хворих людей, він звертався до Аллага з таким ду’а:
ُ ًََاللَّهُمَّ رَبَّ النَّاسِ، أذْهِبِ البَاسَ، اشْفِهِ وأَنْتَ الشَّافِي، لا شِفَاءَ إلَّا شِفَاؤُكَ، شِفَاءً لا يُغَادِرُ سَقَمًا
«О Аллаг, Господь людей! Усунь цю недугу, зціли її, Ти Той, Хто зцілює! Немає зцілення крім, як від Тебе! Таким зціленням, яке не зміниться хворобою!»
аль-Бухарі (5743) і Муслім (2191)
‘Усман ібн Абіль-‘Ас ас-Сакафі поскаржився Пророкові (нехай благословить його Аллаг і вітає) на болі, що його мучили, і Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав йому:
ضَعْ يَدَكَ علَى الَّذي تَأَلَّمَ مِن جَسَدِكَ، وَقُلْ: باسْمِ اللهِ، ثَلَاثًا، وَقُلْ سَبْعَ مَرَّاتٍ: أَعُوذُ باللَّهِ وَقُدْرَتِهِ مِن شَرِّ ما أَجِدُ وَأُحَاذِرُ
«Поклади свою руку на те місце, яке в тебе болить, потім тричі скажи «БісміЛляг» (З ім’ям Аллага), потім після цього сім разів скажи: «Вдаюся до Величі Аллага та Могутності Його, від зла того, що я відчуваю, від зла того, чого я боюсь»
Муслім (2202)
Велике ду’а! За своєю суттю (хакіка) ду’а – це звернення до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з проханням про щось для тебе корисне в цьому світі та вічному, або звернення до Нього з проханням про усунення чогось шкідливого й поганого, або звернення до Нього з проханням про запобігання чомусь, що може трапиться з поганого.
Зверніть увагу на такий важливий аспект, пов’язаний із суттю ду’а. Що є природою і джерелом ду’а? Звідки виникає ду’а? Ду’а походить із Таухіда, тому що початок і вихідна точка всякого благання (ду’а) – це усвідомлення серцем потреби в Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) і абсолютної залежності від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тобто Таухід. Ось це суть ду’а. Тому з важливих причин прийняття ду’а – це присутність серця (худур аль-кольб) під час здійснення ду’а, коли ти робиш від серця. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
ادْعُوا اللَّهَ وَأَنْتُمْ مُوقِنُونَ بِالْإِجَابَة، وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ لَا يَسْتَجِيبُ دُعَاءً مِنْ قَلْبٍ غَافِلٍ لَاهٍ
«Взивайте до Всевишнього Аллага з ду’а, будучи переконаними у відповіді (що Аллаг відповість). І знайте, що Аллаг не відповідає на ду’а безтурботного серця»
ат-Тірмізі (3479) та аль-Базаар (10061)
Коли серце безтурботне й неуважне в ду’а, коли людина начебто своїми вустами вимовляє, але не від серця робить ду’а, то Аллаг НЕ відповідає на таке ду’а. «Знайте» – каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). І це можна помітити на прикладі при порівнянні двох людей:
1. «ٱلْمُضْطَرّ» (мудтор) – людина, що перебуває у стані крайньої скрути, як сказано:
أَمَّن يُجِيبُ ٱلْمُضْطَرَّ إِذَا دَعَاهُ وَيَكْشِفُ ٱلسُّوٓء
«Хто той, Хто відповідає тому, хто перебуває в крайній ситуації, коли він взиває до Нього і знімає зло?»
Коран, сура Ан-Намль (Мурахи), 27:62
2. Людина, у якої все гаразд, яка перебуває в благоденстві та все в неї добре.
Є різниця між ду’а двох цих людей у тому, що перший робить ду’а від серця. Його серце зосереджене, сконцентроване і повністю спрямоване до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і тому Аллаг відповідає такому на ду’а.
Навіть невірний, перебуваючи в якомусь крайньому становищі: коли тоне або терпить якусь катастрофу, звертаючись до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), у цьому стані його серце сконцентроване на зверненні до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і він забуває про тих, кого він надавав Аллагу в співтовариші. І Аллаг відповідає на ду’а.
Інша справа, становище людини, у якої все гаразд і вона звертається до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Дуже мало людей, які, коли в них усе добре – звертаються до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а. Або вони взагалі не звертаються або мало звертаються до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а. Або, якщо вони звертаються, то при цьому їхнє серце відсутнє і вони блукають у своїх думках направо і наліво, або вони багато ворушаться і думають про щось інше. Є різниця. Дуже мало тих людей, які в стані добробуту здатні взивати до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) від усього серця. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробить нас із таких, які не нехтують ду’а при добробуті.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) попереджає нас про це і каже:
مَنْ سَرَّهُ أَنْ يَسْتَجِيبَ اللهُ لَهُ فِي الشَّدَائِدِ وَالْكُرَبِ فَلْيُكْثِرِمِنْ الدُّعَاءِ اللهِ فِي الرَّخَاء
«Той, хто хоче, щоб Аллаг відповідав йому, коли в нього бувають нещастя, печалі та потрясіння, то нехай побільше звертається до Аллага з ду’а при добробуті (благополуччі, коли все добре)»
ат-Тірмізі (3382). Див. «Сахіх аль-Джамі’» (6290) і «Сахіх ат-Таргіб» (1628)
Тобто побільше звертайся до Аллага від щирого серця, коли в тебе все добре, і тоді Аллаг відповідатиме тобі під час твоїх труднощів і визволятиме з них.
Передано таку історію, що ‘Умар ібн ‘Абдуль-‘Азіз (нехай помилує його Аллаг) якось раз проходив повз молодого чоловіка, що бавився камінчиками в руках і при цьому говорив: «О Аллаг, одружи мене на гурії». І ‘Умар ібн ‘Абдуль-‘Азіз, коли побачив це і сказав:
بِئْسَ الْخَاطِبُ أَنْتَ، أَلَا أَلْقَيْتَ الْحَصَاةَ، وَأَخْلَصْتَ إِلَى اللهِ الدُّعَاءَ؟
«Який же ти поганий наречений! (що ж ти за наречений, який просить одружити тебе з гуріями і при цьому бавиться камінчиками) Чому б тобі не викинути ці камінці та щиро не звернутися до Аллага з ду’а?»
Див. «Хілья Абу Ну’айм« (5/278)
Будь щирий і зосереджений у своєму ду’а! Багато людей піднімають руки в ду’а, але ти бачиш, що насправді вони звертаються праворуч і ліворуч або їхні думки йдуть туди-сюди і серце їхнє безтурботне.
Тому ми з вами повинні зрозуміти цей важливий аспект у області фікху ду’а і з найважливіших речей у питанні ду’а – це присутність серця (худур аль-кольб), щоб серце було звернене до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Але, звісно, це так просто не виходить і це потребує старанності (муджахаду). Ти мусиш старанно намагатися набути присутності серця (худур аль-кольб) під час ду’а. Ти мусиш старанно робити джихад, щоб добре думати про Аллага (Пречистий Він і Піднесений), довіряти Йому і бути переконаним в отриманні від Нього відповіді. Це дуже важливо!
Людина повинна навчитися старанно працювати (робити джихад):
- щоб навчитися робити ду’а від серця
- щоб мати добру думку про Аллага (Пречистий Він і Піднесений)
- щоб довіряти Аллагу (Пречистий Він і Піднесений) і бути переконаним в отриманні відповіді від Нього
Бо буває так, що люди роблять ду’а з розряду «а ну-но спробую, можливо, авось прийметься, авось відповість Аллаг». Ні, таке ду’а не приймається. Ду’а має бути старанним, наполегливим і має бути від усього серця – тільки таке ду’а приймається.
Необхідність ду’а в усьому
Потреба в ду’а – вона в усьому – ще одне правило з фікху ду’а. Усе проси в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), чи то якісь мирські питання: взуття тобі потрібне, шнурки потрібні для сандалів. Аллаг любить, коли Його просять, і гнівається, коли Його не просять. Весь час, у всіх своїх мирських питаннях звертайся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а. Але найголовніше, звертайся до Аллага з ду’а щодо твого поклоніння – справ вічності (ахіра). Проси в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) щодо намазу, хаджу, умри, посту, ти потребуєш ду’а.
Приклад цього, як Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звернувшись до Му’аза ібн Джабаля (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав:
يَا مُعَاذ، واللهِ، إِنِّي لَأُحِبُّكَ، لاَ تَدَعَنَّ فِي دُبُرِ كُلِّ صَلاَة تَقُول:
«О Му’аз, клянуся Аллагом, я воістину кохаю тебе, тому в жодному разі не залишай наприкінці кожного намазу слова:
اللَّهُمَّ أَعِنِّي عَلَى ذِكْرِكَ، وَشُكْرِكَ، وَحُسْنِ عِبَادَتِك
«О Аллаг, допоможи мені поминати Тебе, дякувати Тобі і поклонятися Тобі найкращим чином»
Абу Дауд (1522), ан-Насаї (1303), Ахмад (22119) і аль-Бухарі в «Адаб аль-Муфрад« (690)
Тепер задумайтеся, про що тут ідеться?! Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав говорити ці слова наприкінці намазу. Людина говорить ці слова наприкінці намазу і намаз її наближається до кінця. Хто тобі дарував можливість здійснити цей намаз? Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Це дар і супровід (тауфік) від Нього. Ти визнаєш це і просиш в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) допомоги надалі, щоб Він допомагав тобі надалі здійснювати цей намаз і поклоніння, щоб і наступний намаз ти зміг здійснити гарно й далі міг поклонятися Аллагові (Пречистий Він і Піднесений).
Ти не зможеш зробити жодне поклоніння без допомоги Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Сподвижники говорили:
واللَّهِ لَوْلَا اللَّهُ ما اهْتَدَيْنَا، ولَا صُمْنَا ولَا صَلَّيْنَا
«Клянемося Аллагом, якби не Аллаг, ми б не встали на Прямий шлях… І не могли б постити, і не могли б здійснювати намаз»
аль-Бухарі (6620)
Якби не Аллаг ти б не робив намаз; якби не Аллаг, ти б не постив; якби не Аллаг, ти б не робив ‘умру; якби не Аллаг, ти б не читав Коран; якщо б не Аллаг, ти б не звертався б до Аллага з ду’а. Говоріть наприкінці намазу:
االلَّهُمَّ أَعِنِّي عَلَى ذِكْرِكَ، وَشُكْرِكَ، وَحُسْنِ عِبَادَتِك
«О Аллаг, допоможи мені поминати Тебе, дякувати Тобі і поклонятися Тобі найкращим чином».
Приклад хаджу та ‘умри. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) назвав ‘умру малим паломництвом (аль-хадж аль-асгар). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) вказав і на те, що паломники для здійснення хаджу потребують ду’а. Хадж пов’язаний з ду’а. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
الحُجَّاجُ وَالعُمَّارُ وَفْدُ اللهِ، دَعَاهُمْ فَأَجَابُوهُ، وَسَأَلُوهُ فَأَعْطَاهُم
«Паломники, що здійснюють хадж, і ті, що здійснюють ‘умру – гості Аллага (делегація, що прибула до Аллага). Він покликав їх, і вони відповіли. І попросили вони Його, і Він дав їм»
Див. «Сільсіля ас-Сахіха», 1820
Сімнадцять разів на день в обов’язкових намазах у кожному рака’аті в сурі «аль-Фатіха» ти просиш у Аллага (Пречистий Він і Піднесений):
ااهْدِنَا الصِّرَاطَ الْمُسْتَقِيمَ صِرَاطَ الَّذِينَ أَنْعَمْتَ عَلَيْهِمْ غَيْرِ الْمَغْضُوبِ عَلَيْهِمْ وَلَا الضَّالِّين
«Веди нас Прямим шляхом, шляхом тих, кого Ти облагодіяв, не шляхом тих, хто під гнівом Твоїм і не шляхом тих, хто заблукав»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:6-7
Подумайте тепер, що це за ду’а. Це ти знову звертаєшся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), просиш у Нього Прямого шляху, можливості поклонятися Йому, перебувати на Прямому шляху. Ти не зможеш стати на Прямий шлях і не зможеш бути на Прямому шляху без сприяння Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тому, коли ми говоримо:
إِيَّاكَ نَعْبُدُ وَإِيَّاكَ نَسْتَعِين
«Тобі Одному лише поклоняємося»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:5
На цьому крапка?! Ні, ти не зможеш поклонятися Аллагові, якщо не буде допомоги від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тому обов’язково говориш:
وَإِيَّاكَ نَسْتَعِين
«І в Тебе Одного просимо про допомогу»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:5
Це ду’а з «аль-Фатіхи»:
اهْدِنَا الصِّرَاطَ الْمُسْتَقِيم
«Веди нас Прямим шляхом»
Коран, сура Аль-Фатiха (Відкриваюча), 1:6
Якби тільки людина подумала і зрозуміла, що це насправді – найкорисніше, найвеличніше і наймудріше ду’а. Тому що, якщо Аллаг наставив людину на Прямий шлях, позбавив її від шляху заблукалих, що перебувають під гнівом, і наставив її на шлях тих, хто облагороджений, – значить, вона виконуватиме накази Аллага (Пречистий Він і Піднесений), буде покірною Йому. Він залишатиме заборони Аллага (Пречистий Він і Піднесений), адже він же на Прямому шляху. А той, хто виконує все, що наказує Аллаг, і залишає все те, що забороняє Аллаг, той врятований у цьому світі та вічному світі. Значить його не спіткає зло в цьому світі і у вічному світі. Що ще треба, якщо ти звільнений від зла в цьому світі і зла у вічному світі?! Клянуся Аллагом, ду’а – це те, чого ми потребуємо постійно й у всіх видах поклоніння.
До Кого людина звертається з ду’а?
Дуже важливий аспект: до кого ти звертаєшся? Ти звертаєшся до Того, Хто є найщедрішим, найщедрішим зі щедрих (Джауад), Великодушним (Карім). Він – Той, Який не відкидає ду’а, Той, Який соромиться повернути людину, що просить Його, ні з чим. Тому сказано в хадисі, що передано від Сальмана (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
إِنَّ اللَّهَ حَيِيٌّ كَرِيمٌ يَسْتَحِي مِنْ عَبْدِهِ إِذَا رَفَعَ يَدَيْهِ إِلَيْهِ أَنْ يَرُدَّهُمَا صِفْرًا
«Воістину, Аллаг – Сором’язливий, Великодушний. Він соромиться повернути ні з чим руки раба Свого, який піднімає руки з проханням (ду’а)»
ат-Тірмізі (3556)
Тепер задумайся, яка ж щедрість і яка великодушність! Хіба Аллаг потребує твого звернення з ду’а? Він не потребує твого звернення і прохання, але Він любить це для твого блага, щоб проявити щедрість до тебе.
4. Норми і правила (дауабіт), пов’язані з ду’а.
Що таке ду’а? Це – поклоніння (‘ібада), як було згадано на основі хадису. Як усяке поклоніння, ду’а має свої умови (шурут), обов’язкові правила, адаби та свій етикет. Будь-яке богоугодне діяння, чи то намаз, чи то хадж, чи то піст (с’іям), не прийметься Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), без дотримання певних умов (шурут) і правил. Так і в ду’а є свої умови (шурут), правила (дауабіт), норми й етикет (адаб), як відбувається ду’а. Де це все роз’яснюється? У Книзі Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Дуже важливо приділяти увагу вивченню умов, правил та етикету цього поклоніння. Це потрібно вивчити, до цього потрібно дбайливо ставитися і дотримуватися цього для того, щоб отримати шукану і бажану відповідь. Що означає відповідь? Це праведність, благо в цьому світі, а найголовніше – добрий підсумок. Тобто знаходження в порядку мирського і вічного життя людини (صلاح الدنيا والآخرة). Тому мусульманин у питанні розуміння (фікха) ду’а обов’язково повинен набути розуміння (тафаккух): якими є правила, умови ду’а на основі того, що передано в Книзі Аллага (Пречистий Він і Піднесений) та Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Багато всяких умов (шартів), правил та етикету (адаб) ду’а. Перебуваючи в Рамадані, а Рамадан пов’язаний з Кораном, тож подивимося, що сказано в Корані про ці умови та правила. Одне місце в Корані, в якому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) збирає разом кілька правил ду’а. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у сурі «аль-А’раф» у 55-56-х аятах говорить:
ُِادْعُوا رَبَّكُمْ تَضَرُّعًا وَخُفْيَةً إِنَّهُ لَا يُحِبُّ الْمُعْتَدِينَ وَلَا تُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ بَعْدَ إِصْلَاحِهَا وَادْعُوهُ خَوْفًا وَطَمَعًا إِنَّ رَحْمَتَ اللَّهِ قَرِيبٌ مِّنَ الْمُحْسِنِين
«Взивайте до Господа вашого зі смиренням і таємно. Воістину, Він не любить тих, які переступають (виходять за межі). Не сійте псування (не чиніть розлад) на землі після її благоустрою. Взивайте до Нього (Аллага) зі страхом і надією. Воістину, милість Аллага близька до благодійників»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:55-56
У цих аятах Аллаг перелічує нам правила ду’а, а закінчує ці правила тим, що Його милість близька до тих, що здійснюють іхсан – благодійники (мухсінун). Тобто, якщо ти будеш робити іхсан у питанні ду’а з дотриманням усіх правил ду’а, на які вказують Коран і Сунна, то тоді милість Аллага до тебе близька. Ти отримаєш від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) відповідь і благі плоди цього твого благодіяння – іхсана, що виражається в дотриманні правил і адабів ду’а, щоб робити ду’а найкращим чином. Ти побачиш нагороду за свій іхсан і плоди свого іхсану. У цьому аяті вказівка на цілу низку правил, умов, етикету ду’а:
ПЕРША УМОВА (НОРМА) – мати щирість (іхляс) у ду’а. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
«ادْعُوا رَبَّكُمْ» – «Взивайте до Господа вашого». Іхляс – щире звернення тільки до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) – найголовніша вимога й умова ду’а, без якої всяке ду’а безглузде. Більше того, без дотримання цієї умови – це лихо для людини і вічне горе для неї. Недопущення багатобожжя (ширка) в ду’а, щоб взивати тільки до Аллага (Пречистий Він і Піднесений)
«ادْعُوا رَبَّكُمْ» – «Взивайте до Господа вашого». Чому Аллаг говорить тут про Своє Господство (Рубубійя)? Тому що взивати можна тільки до того, хто є Господом і володіє Пануванням (Рубубійя). Тобто до Того, Хто все створив, Який усім володіє, Який наділяє всім, від Якого все залежить, у руках Якого кермо влади над світами. До Нього тільки взивайте, Він твій Господь (Рабб), Він, Який тебе створив, виростив і від Якого ти повністю залежиш!
Нікого не просять, крім Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Ні до кого не звертаються з ду’а, з проханням про допомогу (істі’ана), проханням про порятунок (істігаса), проханням про захист (істі’аза), проханням про сприяння (тауфік), проханням про наділення благами (різк), про настанову на Прямий шлях (хідая), окрім як лише до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Нічого з цього не просять ні в кого, ні в наближеного до Аллага ангела, ні в пророка, посланого Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). Ні в якого творіння, ні в угодника (уалі), ні в праведника не можна нічого просити, а тільки в Аллага (Пречистий Він і Піднесений). І про це Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав Ібн ‘Аббасу в заповіті, який він дав йому:
إذَا سَأَلْتَ فَاسْأَلِ اللهَ، وَإِذَاَ اسْتَعَنتَ فَاسْتَعِن بِاللهِ، وَاعْلَم أَنَّ الأُمَّةَ لَوِ اجْتَمَعَت عَلَى أن يَنفَعُوكَ بِشيءٍ لَمْ يَنْفَعُوكَ إِلا بِشيءٍ قَد كَتَبَهُ اللهُ لَك، ولَوِ اِجْتَمَعوا عَلَى أَنْ يَضُرُّوكَ بِشيءٍ لَمْ يَضروك إلا بشيءٍ قَد كَتَبَهُ اللهُ عَلَيْكَ
«Якщо просиш, то проси в Аллага, якщо просиш про допомогу, то проси в Аллага. І знай, що якщо вся громада (умма) збереться, щоб тобі принести якусь користь, тобі принесуть користь рівно настільки, наскільки це наказав Аллаг. Якщо всі зберуться, щоб заподіяти тобі хоч якусь шкоду, зможуть заподіяти тобі шкоду рівно настільки, наскільки це приписав тобі Аллаг»
ат-Тірмізі (2516)
Ду’а – це поклоніння (‘ібада). А що таке велике багатобожжя (ширк аль-акбар)? Це направлення або присвята чогось із поклоніння (‘ібада) не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Взагалі потрібно запам’ятати це правило! Тому що, коли хтось присвячує щось не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) і при цьому каже, що це не багатобожжя (ширк). Ширк – це посвята ‘ібада не Аллагові (Пречистий Він і Піднесений).
وَاعْبُدُوا اللَّهَ وَلَا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا
«Поклоняйтеся Аллагу і не надавайте Йому нічого у співтовариші»
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:36
Давай тепер подивимося, ось ця річ поклоніння (‘ібада) чи ні? Раз поклоніння (‘ібада), значить присвята не Аллагові – це ширк. Ду’а – це поклоніння (‘ібада), як раніше ми наводили докази з Корану і Сунни Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Отже, присвята цього не Аллагу – це великий ширк, який виводить людину з Ісламу і який прирікає людину на вічне Пекло. Якщо людина помре, не покаявшись у цьому, то ніколи не буде прощена Аллагом (Пречистий Він і Піднесений).
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
وَمَآ أُمِرُوٓاْ إِلَّا لِيَعْبُدُواْ ٱللَّهَ مُخْلِصِينَ لَهُ ٱلدِّين
«Було їм наказано поклонятися тільки Одному лише Аллагу, щиро присвячуючи Одному Йому релігію (поклоніння)»
Коран, сура Аль-Аляк (Згусток), 96:5
Ось це найважливіше правило (дабіт)! Тобто правило і норма, умова в ду’а, щоб було щиро заради Аллага (Пречистий Він і Піднесений) (халісан ліЛляг). Якщо людина спрямує щось хоч трохи, зовсім небагато з цього поклоніння не Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), то ця людина впала у великий ширк, який виведе її з Ісламу і зробить марними всі її діяння. Така людина – не з найбільш заблукалих людей, а найбільш заблукалий з людей. Тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَمَنْ أَضَلُّ مِمَّن يَدْعُو مِن دُونِ اللَّهِ مَن لَّا يَسْتَجِيبُ لَهُ إِلَىٰ يَوْمِ الْقِيَامَةِ وَهُمْ عَن دُعَائِهِمْ غَافِلُون
«Хто більш заблудший, ніж той, хто взиває крім Аллага до когось, хто не відповість йому до Судного дня? І вони не відають (не знають) про їх ду’а»
Коран, сура Аль-Ахкаф, 46:5
Хто більш заблудлий? Питання від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і Він у нас запитує? Ні, це питання в значенні твердження і осуду. Хто? Немає нікого більш заблудлого, ніж такі люди.
Отже, це перша й найголовніша норма. Щирість (іхляс), тобто Таухід у ду’а. Віруючий мусульманин увесь час просить тільки Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і звертається по допомогу та волає тільки до Нього. Нічого з потреб цього світу і потреб вічного світу він не просить, окрім, як тільки в Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тому що він знає, що все тільки в Його руках і в Його скарбниці. Це перша умова.
ДРУГА УМОВА (НОРМА) – мати смиренність у ду’а. У аяті, який ми розглядаємо, далі сказано:
ادْعُوا رَبَّكُمْ تَضَرُّعًا
«Взивайте до Господа вашого зі смиренням»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:55
«تَضَرُّعًا» – смирення в ду’а. Тобто смиренно, наполегливо, постійно та старанно. Старанне, постійне й наполегливе звернення до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), коли людина не поспішає й не каже: «прошу, прошу, вже скільки можна просити, однаково відповіді нема на це ду’а» і при цьому весь час просить. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
يُسْتَجابُ لأحَدِكُمْ ما لَمْ يَعْجَلْ، يقولُ: دَعَوْتُ فَلَمْ يُسْتَجَبْ لِي.
«Буде дана відповідь комусь із вас (на його ду’а), але, якщо тільки він не поспішатиме й не казатиме: «Ось я взивав з ду’а, а мені не було відповіді»»
аль-Бухарі (6340) і Муслім (2735)
Буде дано відповідь, якщо не будеш поспішати. Обов’язково для віруючого дотримуватися цієї умови в ду’а. Тобто багато постійних і наполегливих ду’а до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) раз по раз з вірою і довірою до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), що Аллаг відповість.
ТРЕТЯ УМОВА (НОРМА) – просити Аллага (Пречистий Він і Піднесений) ТАЄМНО. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) далі говорить:
ادْعُوا رَبَّكُمْ تَضَرُّعًا وَخُفْيَة
«Взивайте до Господа вашого зі смиренням і таємно»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:55
«خُفْيَةً» (таємно) – ось це з умов, правил, норм ду’а, щоб ду’а було між тобою й Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). Звертатися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з таємним зверненням до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) (мунаджат). Тому, коли сподвижники в дорозі стали гучним голосом вимовляти такбіри і звертатися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
ارْبَعُوا علَى أَنْفُسِكُمْ، إنَّكُمْ ليسَ تَدْعُونَ أَصَمَّ وَلَا غَائِبًا، إنَّكُمْ تَدْعُونَ سَمِيعًا قَرِيبًا، وَهو معكُمْ
«Пожалійте самих себе! Ви ж не взиваєте до того, хто глухий або відсутній. Ви взиваєте до Того, Хто Чує, Хто близько, Хто з вами»
аль-Бухарі (4205) і Муслім (2704)
Ду’а – це твоє таємне звернення до твого Господа (Пречистий Він і Піднесений), між тобою й Аллагом. Хасан аль-Басрі каже з цього приводу: «Ми застали таких людей (сподвижників), які, якщо було на землі якесь діяння, яке можна було зробити таємно, вони ніколи не робили його відкрито. І мусульмани були дуже старанні у своєму благанні (ду’а), але не можна було почути їхні голоси, можна було почути тільки їхній шепіт»
Тобто якщо можна зробити таємно, краще зробити таємно, то неодмінно вони робили його таємно і приховано. Бувають діяння, які потрібно робити відкрито або краще робити відкрито, з точки зору релігії так краще. Але якщо є якесь діяння на землі, яке можна було зробити потайки, вони неодмінно робили його потайки і не робили його на людях.
Вони шепотіли і це було між ними та їхнім Господом. Це те, про що Аллаг сказав у Своєму Писанні:
ادْعُوا رَبَّكُمْ تَضَرُّعًا وَخُفْيَة
«Взивайте до Господа вашого зі смиренням і таємно»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:55
Це те, за що Аллаг похвалив Свого праведного раба в Корані, словами якого Аллаг був задоволений. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав про нього:
إِذْ نَادَىٰ رَبَّهُ نِدَاءً خَفِيًّا
«Ось він (Закарійя) звернувся до свого Господа таємним зверненням»
Коран, сура Мар’ям, 19:3
ЧЕТВЕРТА УМОВА (НОРМА) – не переходити межі в ду’а. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) далі говорить:
إِنَّهُ لَا يُحِبُّ الْمُعْتَدِين
«Воістину, Він не любить тих, хто переступає»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:55
Не любить тих, які здійснюють перехід границь в ду’а (аль-і’тіда фі ад-ду’а), тобто порушують кордони в ду’а. Це дуже важливо! Це одна з важливих умов і правил ду’а, щоб мусульманин не переходив межі в ду’а. Це називається переходом кордонів у ду’а (аль-і’тіда фі ад-ду’а). Це може виражатися в різних речах. Щоб від тебе було прийнято ду’а, потрібно, щоб у ду’а не було злочину переходу кордонів.
У чому може виражатися перехід кордонів у ду’а?
– найголовніше і найстрашніше – це ширк, коли людина поряд з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) взиває ще до когось. Щойно людина попросила когось і звернулася в ду’а до когось окрім Аллага (Пречистий Він і Піднесений), вона впадає в ширк, який виводить людину з релігії Іслам.
– порушення Сунни, коли людина робить і впадає в якісь нововведення (біда’ати) в ду’а. Або коли людина чинить якісь заборонені ду’а чи просить якісь речі, що є гріхом і т.д. Коли вона впадає в те, що заборонив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
– коли людина порушує умови та правила, які називаються для ду’а в Корані та в Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Тобто якщо людина виходить за межі шаріату в ду’а, то тоді це перехід межі в ду’а. Пророк (нехай благословить його Аллаг і привітає) попередив про це, застеріг від цього і сказав:
إِنَّهُ سَيَكُونُ فِي هَذِهِ الْأُمَّةِ قَوْمٌ يَعْتَدُونَ فِي الطَّهُورِ وَالدُّعَاء
«Воістину, у цій громаді (уммі) будуть такі люди, які переходитимуть межі в обмиванні та благанні (ду’а)»
Абу Дауд (96, 1486)
Будуть такі люди в цій громаді, які переходять межі в чому?
Перше: «الطَّهُورِ» (тахур) – те, чим здійснюється обмивання або «الطُّهُورِ» (тухур) – обмивання. Те, чим відбувається обмивання – вода. Коли людина марнотратна – хоче зробити обмивання (вуду), відкриває кран і вода тече й тече. Якщо Пророкові (нехай благословить його Аллаг і вітає) достатньо було мудда – півлітра або менше того для того, щоб зробити обмивання (вуду), ця людина витрачає відро або більше. А скільки витрачає людина на повне обмивання (гусль) тут уже взагалі можна розповідати й розповідати – вода тече й тече, а не можна. Вчені одностайні в тому, що ісраф під час здійснення обмивання (вуду) – це заборонено, навіть якщо ти знаходишся біля води, річки, яка тече.
У чому ще може виражатися перехід меж в обмиванні? У різних намовляннях (вас-вас), коли людина під час омивання органів миє-миє і тре одне місце, думаючи, що вона погано вимила це місце.
Ще в чому може виражатися це? Коли людина миє більше трьох разів, омиває свої органи чотири рази або п’ять разів тощо. Тобто перехід кордонів у тахур і перехід кордонів у ду’а.
Син Са’ада ібн Абу Ваккаса звертався до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а. І став говорити: «О, Аллаг, даруй мені Рай (аль-Джанна), і даруй мені з насолод Раю. І даруй мені радість Раю, даруй мені в Раю і те, і це». Потім сказав: «О, Аллаг, захисти мене від Пекла і від мук Пекла, і від Вогню Пекла, і від кайданів Пекла, і від того смороду, що є в Пеклі, і від того, і від цього». Са’ад ібн Абу Ваккас сказав йому: «Зачекай, синку, я чув, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
سَيَكُونُ قَوْمٌ يَعْتَدُونَ فِي الدُّعَاءِ
«Будуть такі люди, які переходитимуть межі в благанні (ду’а)»
Тому в жодному разі не будь, синку, з таких людей! Тому що якщо тобі буде дано Рай, значить тобі буде дано все те благо, яке в ньому є. Якщо ти будеш захищений від Пекла, то, значить, ти будеш захищений від усього зла, яке там є»
Абу Дауд (96, 1486)
Види переходу кордону в ду’а
Коротко підсумовуючи, можна так класифікувати порушення ці, перехід кордонів у ду’а.
- Порушення в тому, до кого звертається людина
- У тому, як він поводиться
- З чим він звертається
- До кого, як і з чим.
- Перехід кордону в ду’а в питанні до кого, було сказано, що це – ширк
Коли звертається до когось поряд з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). Це перехід кордонів.
- Порушення в тому, як робить це людина. Тут уже можна провести дві гілки від цього: перше – це нововведення (бід’а).
Тобто порушення в тому, як робиться ду’а – коли людина робить нововведення (бід’а). Наприклад, коли чинить якийсь заборонений тавассуль і каже: «О, Аллаг, заради такого-то праведника або пророка дай мені щось». Це заборонений тавассуль. Інші види забороненого тавассуля: коли людина думає, щоб їй відповіли, треба піти попросити біля могили якогось праведника або на могилу Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Там біля могили буду просити в Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Це не ширк, але це нововведення (бід’а).
Також з нововведень при виконанні ду’а, коли імам під час п’ятничної хутби (джум’а) піднімає руки і робить ду’а. Винятком є тільки те, що під час п’ятничної хутби, піднявши руки, можна попросити тільки дощ, а все інше не можна й заборонено. Це є нововведенням (бід’а).
Отже, це перше порушення в тому, як робиться ду’а, може виражатися у вигляді нововведень (бід’атів), а може виражатися в тому, коли людина нехтує якимись умовами й нормами етикету (адаб), встановленими Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає). Як було сказано, це якісь непотрібні подробиці, як в історії про сина Са’ада ібн Абу Ваккаса. Або як роблять люди зараз: «О, Аллаг, розтрощи невірних. О, Аллаг, погуби їхні літаки, танки, ракети, підводні човни» – і говорить, і говорить. Навіщо згадувати ці подробиці? Чому тобі недостатньо зробити те коротке ду’а про кару для них, що передано від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)?!
Також перехід кордонів у ду’а може виражатися у вигляді співу. Коли людина не просто говорить ду’а, а співає ду’а – це теж нововведення. Або, коли людина витончується, щоб у риму якось сказати ду’а, те, що називається «саджа’». Тобто саме якось у якийсь такт і ритм вимовити ду’а. Або, коли людина взиває і переходить рамки в цьому плані.
3. За допомогою чого людина просить, предмет прохання
Коли людина просить якийсь гріх, як просить в Аллага дарувати їй щось, що є гріхом. Або людина просить речі, які є абсурдними та неможливими насправді. Наприклад, каже: «О Аллаг, даруй нам іман Абу Бакра». Як у тебе може бути іман Абу Бакра (нехай буде задоволений ним Аллаг)?
Або просить речі, що суперечать шаріатському рішенню Аллага (Пречистий Він і Піднесений): «О Аллаг, зроби для мене обов’язковими тільки чотири намази, наприклад, а не п’ять».
Або просить речі, які за напередвизначенням Аллага (Пречистий Він і Піднесений), уже встановлені твердо й не змінні: «О Аллаг, зроби так, щоб мої батьки завжди були живі й ніколи не вмирали», – чи щось на кшталт цього. Наведено такі перебільшені приклади, щоб було зрозуміло, про що йдеться.
П’ЯТА УМОВА (НОРМА) – це уникати гріхів. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
وَلَا تُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ بَعْدَ إِصْلَاحِهَا
«Не сійте псування на землі після її благоустрою»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:56
Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), йдучи з цього світу, залишив громаду (умму) у благу, впорядкуванні, імані, в поклонінні та праведності. Так ось, ви не порушуйте цей благоустрій своїми гріхами і своїм непослухом. Той, хто робить це, той сіє псування (фасад) на землі своїми гріхами, і це з причин, що людина не отримує відповідь на своє ду’а. Наступна умова (норма) ду’а – це уникати гріхів і тоді Аллаг відповідає на ду’а. Де приклад цього? Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) розповідає про людину, що довго перебувала в дорозі й взиває до Аллага, підносячи свої руки до неба. І як відомо ду’а подорожнього зазвичай приймається особливо Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). У нього волосся розпатлане, він вкритий пилом, підносить руки до неба і просить Аллага, при цьому згадуючи Його Панування (Рубубійя):
يَا رَبِّ يَا رَبِّ وَمَطْعَمُهُ حَرَامٌ وَمَشْرَبُهُ حَرَامٌ وَمَلْبَسُهُ حَرَامٌ وَغُذِّيَ بِالْحَرَامِ فَأَنَّى يُسْتَجَابُ لِذَلِكَ؟
«О Господь! О Господь! Але їжа його заборонена, одяг заборонений, питво заборонене, вигодуваний він забороненим. Як буде такому відповісти?»
Муслім (1015)
Якщо ти вчиняєш ці гріхи, як ти збираєшся отримати відповідь від Аллага (Пречистий Він і Піднесений)? Один з учених сказав: «Як ти смієш вважати, що прихід відповіді від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) затримується, якщо ти сам перекрив усі шляхи для отримання тобою відповіді своїми гріхами?»
Тому людина повинна віддалятися від псування (фасад), від гріхів і від заборонених речей (мухараммат).
ШОСТА УМОВА (НОРМА) – закликати до Аллага зі страхом і надією. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
وَادْعُوهُ خَوْفًا وَطَمَعًا
«Взивайте до Нього зі страхом і надією»
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:56
Ось це з дуже важливих правил (норм) ду’а, що ти маєш у своєму ду’а об’єднати дві речі: страх і надію. Страх через твої упущення і гріхи – що зробила і набула твоя душа, але при цьому в тебе має бути надія. Ти обов’язково не повинен втрачати надію і маєш бути сповнений надії на милість Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і взивати до Нього з надією.
Ось так от у ду’а обов’язкові дві речі:
– боїшся, що тобі не буде дано відповіді через твої гріхи, просиш в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) прощення за свої гріхи, побоюєшся плодів і скверни своєї душі (нафсу)
– при цьому цілком і повністю сподіваєшся на Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Як сказав ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг):
لا يَرجُوَنَّ عبدٌ إلاّ ربَّه، ولا يَخافَنَّ عبدٌ إلاّ ذنبَه
«Нехай раб не сподівається ні на кого, крім як на свого Господа. А боїться нехай тільки свого гріха (душі)»
Ібн Абі Шейба (34504)
Тобто не сподівайся на себе і на свої діяння.
Отже, у благання (ду’а) є умови (шурут), правила (дауабіт) та адаби. Ми згадали з вами частину цих дуже важливих умов і норми, насправді, їх більше. У будь-якому разі, питання розуміння (фікху) ду’а дуже велике і в ньому багато різних відгалужень. І ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) зробити для нас корисним те, що ми з вами вивчили. Просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) сприяти і допомагати нам звертатися до Нього з найкращими ду’а. Щоб Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) направив нас до найкращих ду’а і щоб прийняв від нас наше благання.
Звернення шейха до тих, хто здійснює мале паломництво (‘умру) в Рамадан:
І передаю благу звістку собі і вам, нагадуючи про те, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
ثلاثُ دَعواتٍ لا تُرَدُّ: دعوةُ الوالِدِ لِولدِهِ، ودعوةُ الصائِمِ، ودعوةُ المسافِر
«Три благання, які не відкидаються: благання батька за дитину, це благання того, хто поститься, це благання подорожнього»
аль-Байхакі (6619) та Ібн ‘Асакір (405). Див. «Сахіх аль-Джамі’», (3032)
АльхамдуліЛляг, ви зараз постите. Тому не нехтуйте цим поклонінням, побільше звертайтеся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з благими благаннями.
ﻭﺑﺎﻟﻠﻪ ﺍﻟﺘﻮﻓﻴﻖ، ﻭﺻﻠﻰ ﺍﻟﻠﻪ وسلم ﻋﻠﻰ ﻧﺒﻴﻨﺎ ﻣﺤﻤﺪ ﻭﺁﻟﻪ ﻭﺻﺤﺒﻪ اجمعين. وآخر دعوانا أن الحمدلله رب العالمين
АльхамдуліЛляг, ви зараз постите і ви в дорозі. І це не просто шлях, а ви – делегація до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), до Його Забороненого Дому. Тому не нехтуйте цим поклонінням, побільше звертайтеся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з благими благаннями.
Здійснюйте інші види поклоніння, які доступні тільки тут. З поклонінь, які доступні тільки тут – це обхід навколо Дому Аллага (Пречистий Він і Піднесений) (таваф). Передається, що саляфи здійснювали вночі по 7 тавафів (7 кіл по 7 разів), а вдень по 5. Тому що нагорода за це велика! Як сказано в хадисі, що: «якщо людина зробить 7 кіл і обійде 7 разів Каабу, і буде підраховувати (йдеш і підраховуєш), то неначе вона звільнила раба. А коли щоразу піднімає й опускає свою ногу під час тавафа, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) знімає з неї гріхи, і Аллаг записує їй благодіяння».
І кожне підняття й опускання тобою ноги – це благодіяння, що записується Аллагом, і гріх, що з тебе стирається, і наче ти звільнив раба. Уявіть собі! Замисліться над тим, що значить звільнити раба, дарувати свободу віруючій людині і звільнити її від уз рабства. Чи може якесь діяння зрівнятися з цим? Мало з діянь за величчю можуть зрівнятися з цим, а ти пройшов 7 кіл і звільнив раба. Просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) про допомогу для нас у поминанні Його, поклонінні Йому, просимо дозволити бути вдячними, дарувати нам вдячність Йому.
