З дозволу Аллага, ми починаємо з вами вивчення книги «Альфія ібн Маліка» з коментарями шейха Аль-Усейміна, нехай помилує його Аллаг.
Шейх починає свій вступ з вихваляння Аллага, прохання про благословення для пророка Мухаммада ﷺ, останнього з пророків, ватажка богобоязливих, та благословення для сподвижників і всіх тих, хто пішов за ними, аж до Судного дня.
Потім шейх каже: «Ми починаємо за допомогою Всевишнього Аллага і Його сприяння наше роз’яснення цієї праці «Альфія» з нахву, але спочатку торкнемося питання про важливість вивчення цієї науки. Вона дуже важлива, у ній зачеплено багато корисних моментів, такі як виправлення язика і виправлення руки. Виправлення язика – це виправлення під час вимовляння мови, а виправлення руки – це виправлення під час написання чогось».
Мова – це розмова людей один з одним просторічною арабською мовою, вони виправдовуються поважною причиною. Наприклад, якщо ти захочеш поговорити з простолюдином літературною мовою, він подумає, що ти іноземець, тому що він не розуміє найчистішу арабську мову (фусха) за рідкісним винятком.
Що стосується написання, яке виправляється за допомогою нахва, то шейх зауважує, що це є важливим для шукачів знань, оскільки важливу роль відіграє твоє письмо. У деяких шукачів знання під час написання відповідей на питання або досліджень спостерігаються помилки, при цьому в нього може бути диплом про вищу освіту, і це біда, яку ми сьогодні бачимо.
На жаль, коли сьогодні деякі учні говорять про такі науки, як хадис, фікх, тафсир тощо, під час розмови ми помічаємо, що вони припускаються явних помилок. Наприклад, دَجاجَةَ курка стоїть у мансуб (знахідний відмінок), а بَيضَةُ яйце – у марфу’ (іменний відмінок). У підсумку виходить не «курка знесла яйце», а «яйце знесло курку». Це дивовижні речі.
Такі люди далекі від застосування літературної класичної мови, і тому ми вважаємо, що шукачам знання та учням обов’язково слід вивчати науку «Нахв». Вони мають тренувати свої язики та пір’я (руки), щоб погано про них не думали, бо багато хто з них нічого не знає про і’раб. Якщо ж будуть допущені помилки в мові або при письмі, то буде зіпсований їхній авторитет.
Наука «Нахв» одночасно проста і складна. Спочатку, коли людина тільки починає її вивчення, – складна, але якщо ж вона зрозуміє правила цієї науки, то вона стане для неї легкою і простою. Є такий вислів: «Ворота нахва із заліза, а всередині підлоги подібні до очерету», тобто, легким стає в процесі, головне – увійти в ці двері.
Користь вивчення цієї дисципліни:
- Виправлення мови та язика. Полегшує цю науку те, що зустрівшись із вправами та тренуванням у вимові мовлення, тобто все, що ти вимовляєш, буде для тебе тренуванням, і не потрібно буде себе обтяжувати пошуком якихось прикладів для навчання, кожне слово, що ти вимовляєш чи пишеш, буде для тебе практикою. Тому для того, хто дійсно хоче вивчити цю науку, це не буде складно.
- Знання цієї науки допомагає розуміти Коран і Сунну, тому що за допомогою цієї науки людина дізнається, де фа’іль, а де маф’уль біхі, а це є інструментом для розуміння сенсу. Скільки аятів є, де при зміні і’раба змінюється сенс.
Наприклад, аят:
فَاغْسِلُوا وُجُوهَكُمْ وَأَيْدِيَكُمْ إِلَى الْمَرَافِقِ وَامْسَحُوا بِرُءُوسِكُمْ وَأَرْجُلَكُمْ
«Умийте ваші обличчя і ваші руки до ліктів, витріть ваші голови й умийте ваші ноги».
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза) 5:6
Слово أَرْجُلَكُم стоїть у мансуб (знахідному відмінку) зі значенням «мийте ноги», але є й другий варіант прочитання: أَرْجُلِكُمْ у маджрур (родовому відмінку) зі значенням «протирайте (хуффи)». З цього стає зрозумілим, як змінюється сенс від зміни відмінків.
Всевишній сказав:
وَاتَّقُوا اللَّهَ الَّذِي تَسَاءَلُونَ بِهِ وَالْأَرْحَامَ
«Бійтеся Аллага, ім’ям Котрого ви прохаєте один одного, і бійтеся розривати родинні зв’язки».
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки) 4:1.
Розглянемо слово َالْأَرْحَام: мансуб, сенс «родинні зв’язки», але якщо поставимо الارحامِ в маджрур, то це вже означатиме «просіть одне одного за допомогою родинного зв’язку».
Якщо почати аналізувати цю науку, то ми зрозуміємо, що її роль – розуміння слів і речень у тому значенні, яке мається на увазі. Є безліч аятів і хадисів, сенс яких став ясним тільки за допомогою нахва.
Відродження найчистішої літературної арабської мови і поширення її серед людей, поза всяким сумнівом, веде до полегшення розуміння Корану і Сунни для багатьох людей, адже скільки таких, які при читанні Книги Аллага не розуміють того, що читають.
Тому ми знаємо, що той, хто поширює інші мови, окрім арабської, серед простих людей, побічно чинить злочин проти себе, проти своєї мови і проти тих, хто його навчив цієї мови.
Ми чули про те, що серед наших дурнів є ті, хто вчать своїх дітей деяким іноземним словам, замість того, щоб навчати їх літературних арабських слів (замість طيب кажуть: «окей»).
Допомога в тому, щоб уважно слухати співрозмовника. Якщо співрозмовник помиляється у своїй промові, то для слухача, особливо якщо він знає добре літературну мову, це неприємно, і складно сприймати таку промову, а того, хто не знає арабської мови, це не хвилює, і він спокійно може слухати, не помічаючи помилок. Це подібно до того, коли людина, що добре знає правила таджвіду, слухає читця, що читає Коран без таджвіду. Навіть якщо голос його буде дуже гарний, все одно слухати буде неприємно.
У нахві багато користі. І навіть кажуть: «Нахв необхідний для мовлення, як сіль необхідна для їжі», – тобто, він покращує і прикрашає мову. Насправді, нахв має сильнішу потребу, ніж потреба їжі в солі, бо обов’язково для кожного знати нахв, а без солі можна обійтися. Для тих же, хто хоче виправити свою мову та привести її у відповідність до правил мовлення Аллага, мовлення пророка Мухаммада ﷺ, то йому потрібне вивчення нахва.
Зазначимо, що до користі вивчення арабської мови належить шлях до простоти спілкування між собою. Якщо спілкуватися цією мовою, то з часом ви побачите плоди, серед яких посилення пізнання Корану та Сунни. Легко було праведним попередникам, адже це була їхня мова.
Далі шейх, згадуючи про походження цієї науки, каже: «У людей виникла потреба в цій науці, коли мова зазнала змін. Засновник цієї науки – Абу Асвад ад-Дуалі. Це сталося під час правління Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг).
Ад-Дуалі прийшов до своєї доньки, коли вона перебувала у своєму ліжку. Вона дивилася на небо і, побачивши блискучі зірки, вимовила таку фразу:
يا ابتي ، ما احسنُ سماءِ
Він відповів: نجومُها (Зірки). Його відповідь відповідала її фразі.
Замість «ما احسنُ سماءِ» (що найпрекрасніше в неба?) вона хотіла сказати: «َما احسنَ سماء» (яке прекрасне це небо), вона хотіла висловити своє захоплення.
«ما» – це питальна частка, що є мубтада (підметом), «احسنُ» – хабар (присудком). Вона ж відповіла: «Я не це мала на увазі». Він сказав: «Тоді, донечко, відкривай свій рот (говори з фатхою) і скажи: «ما احسنَ سماءَ».
У цьому реченні допустимі 3 варіанти:
1. ما احسنُ سماءِ – Що найкрасивіше в небі?
2. ما احسنَ سماءَ – Яке прекрасне це небо!
3. ْما احسنَ سماء – Не добре чинить небо (тобто дощу немає). Фраза така можлива в метафоричному значенні.
Кожне з цих речень має свій сенс відповідно до змін відмінків і харакятів.
Після цього, Абу Асвад ад-Дуалі вирушив до Алі ібн Абу Таліба, і повідомив йому про те, що сталося. Тим самим Абу Асвад хотів сказати: «Встигни виправити людей (вжити заходів), поки не зіпсувалася їхня мова». Вислухавши його, Алі сказав: «Йди в цьому напрямку», – тобто, розвивай. З цієї причини названа наука «Нахв».
Згодом Абу Асвад розробив правила, що стосуються сфери تَعَجُّب (захоплення), ґрунтуючись на відповіді своєї доньки.
Далі шейх каже: «Наука нахв і наука сарф – як близнюки, як дві гілки, що виростають з одного кореня, що доповнюють одна одну. Однак у нахві, люди сильніше потребують, ніж у сарфі, оскільки через нахва змінюються закінчення і, відповідно. Що стосується сарфа, то структура слова зберігається, чи то فاعل ,مفعول, чи що-небудь інше.
У результаті всього цього предмет нахв став самостійним, завдяки цьому вчені почали писати малі і великі праці у вигляді прози або віршів. На цьому тлі знавці нахва поділилися на дві групи: басрійці та куфійці.
Основоположником Басрійців став Сібавей, а засновником куфійців був Кісаї. Такий поділ призвів до змагання. Як правило, якщо в якусь галузь науки входить змагання, то зрештою ця наука швидко і сильно починає поширюватися. З плином часу з’явилося багато книг з нахву. Слід зазначити, що найкраща книжка, яка може бути обрана з цієї галузі, – це Альфія.
Торкаючись характеристики цієї книги, зауважимо, що вона коротка, але водночас ємна, охоплює багато знань з нахву. Також з її особливостей те, що вона милозвучна і легка для заучування.
У кожної з цих двох шкіл є свої погляди щодо нахва: інструкції, погляди, думки. Відмінною рисою Басрійців є встановлення якихось правил і суворе дотримання цих правил. Що стосується Куфійців, то вони в цьому питанні куди поблажливіші.
Я ж, – каже шейх, – схиляюся більше до Куфійців. Якщо є розбіжність між цими школами в якомусь питанні, то я дотримуюся легшої думки, де немає ускладнень. Тому що це не стосується питань шаріату, які будуються на основі шаріатських доводів, де потрібен прояв зусиль, щоб знайти правильне рішення, а в нахві можна шукати послаблення, і немає гріха в цьому».
У цій книзі ми зустрінемося, з дозволу Аллага, з багатьма питаннями, де Басрійці виявляють особливу складність, а в куфійців навпаки, легкий підхід.
Що стосується автора книги, Мухаммада ібн Абділляха ібн Маліка (Малік був його дідом), то він народився в Андалусії (Іспанія), але місцем його проживання був Дамаск, де він і помер. Він був ученим, імамом у науці нахв, він любив цю науку та шаріатські знання загалом і поширював їх. У нього не було численних учнів, навіть траплялося так, що він виходив за поріг свого будинку і звертався: «О люди, що бажають вивчати науку «Нахв», приходьте», – але навчилися в нього лише деякі.
Якби з його учнів був би тільки імам ан-Нававі, нехай помилує його Аллаг, то це було б достатнім.
Джерело:
https://t.me/ArabicLg
