А потім (сума амма ба’ад):
Наступний розділ назвав імам Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг):
٤٨ – بَابُ بَيَانِ أَنَّ الْقُرْآنَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ وَبَيَانِ مَعْنَاهُ
«Розділ, в якій роз’яснюється, що Коран був посланий у семи буквах, або в семи мовних варіантах». Ми будемо розбирати з вами, що значить у семи харфах, і роз’яснення сенсу цього.
[١٨٩٩] ٢٧٠ – (٨١٨) حَدَّثَنَا يَحْيَى بْنُ يَحْيَى، قَالَ: قَرَأْتُ عَلَى مَالِكٍ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، عَنْ عُرْوَةَ بْنِ الزُّبَيْرِ، عَنْ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَبْدٍ الْقَارِيِّ، قَالَ: سَمِعْتُ عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ، يَقُولُ: سَمِعْتُ هِشَامَ بْنَ حَكِيمِ بْنِ حِزَامٍ، يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ عَلَى غَيْرِ مَا أَقْرَؤُهَا، وَكَانَ رَسُولُ اللهِ ﷺ أَقْرَأَنِيهَا، فَكِدْتُ أَنْ أَعْجَلَ عَلَيْهِ، ثُمَّ أَمْهَلْتُهُ حَتَّى انْصَرَفَ، ثُمَّ لَبَّبْتُهُ بِرِدَائِهِ، فَجِئْتُ بِهِ رَسُولَ اللهِ ﷺ، فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ إِنِّي سَمِعْتُ هَذَا يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ عَلَى غَيْرِ مَا أَقْرَأْتَنِيهَا، فَقَالَ رَسُولُ اللهِ ﷺ: «أَرْسِلْهُ، اقْرَأْ»، فَقَرَأَ الْقِرَاءَةَ الَّتِي سَمِعْتُهُ يَقْرَأُ، فَقَالَ رَسُولُ اللهِ ﷺ: «هَكَذَا أُنْزِلَتْ»، ثُمَّ قَالَ لِي: «اقْرَأْ»، فَقَرَأْتُ، فَقَالَ: «هَكَذَا أُنْزِلَتْ، إِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَاقْرَءُوا مَا تَيَسَّرَ مِنْهُ»
Хадиси, які тут приводить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг): «Розповів нам Ях’я бну Ях’я Ат-Тамімі (Райхан Нісабур, рік смерті 226-ий), він сказав: «Я прочитав Маліку від Ібн Шіхаба (Мухаммад бну Муслім бну Шіхаб Аз-Зухрі), від Урви бну Зубейра (аль-Асаді Аль-Кураші, помер 94 року. ), від Абдурахмана бну Абда Аль-К’арі (Мадані, з нащадків Аль-К’ара, кажуть, що він бачив Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), є така думка, що він мав те, що називається «ру’я» – тобто він бачив Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)), він сказав: «Я чув, що ‘Умар Ібн аль-Хаттаб казав: «Я почув, що Хішам бну Хакім бні Хізам читає суру «Аль-Фурк’ан» не так, як я читаю її. А Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), він навчив мене читання цієї сури. І я ось-ось був готовий поспішити вже схопити його, але потім дав відстрочку, відклав, поки він не закінчив свій намаз. Потім я схопив його за його ріду (те, що вдягається на верхню частину тіла, за його накидку схопив його, сказано «лябабтугу» – за верхню частину, те, що в нас називається «за комірець»), і привів його до Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і я сказав:
«О Посланець Аллага, я чув, що ця людина читає суру «Аль-Фурк’ан» не так, як ти навчив мене читати її». І сказав тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає): «Відпусти його. Читай!». І ‘Умар каже: «І він прочитав тим читанням, яке я чув від нього». Сказав тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає): «Ось так він був посланий», а потім сказав мені: «Читай!», і я прочитав, і він сказав: «Так був ниспосланий. Воістину, цей Коран ниспосланий у семи варіантах (літерах), читайте той з них, який вам легко читати».
Тут у хадисі розповідається, що ‘Умар бнуль Хаттаб почув, як Хішам бну Хакім бні Хізам читав суру «Аль-Фурк’ан». Хішам бну Хакім бні Хізам Аль-Кураші аль-Асаді, з курайшитів, один зі сподвижників. Він сподвижник і син сподвижника. Хакім бну Хізам, його батько теж сподвижник, і обидва вони прийняли Іслам у день Фатха, у день взяття Мекки, що було у восьмому році Хіджри. Хішам, він був з найкращих сподвижників, з володарів гідності, з тих, що наказували схвалюване і утримували від засуджуваного. Він ходив по землі, закликаючи людей до доброго, даючи настанови, упорядковуючи. Людина, яка вселяла до себе повагу. І він помер раніше за свого батька, Хакім бну Хізам, він помер пізніше за свого сина.
Отже, ‘Умар почув, що він читає суру «Аль-Фурк’ан» у намазі не так, як читав ‘Умар бнуль Хаттаб, не так, як він знав. В одній з версій цього хадису сказано:
فَاسْتَمَعْتُ قِرَاءَتَهُ، فَإِذَا هُوَ يَقْرَأُ عَلَى حُرُوفٍ كَثِيرَةٍ لَمْ يُقْرِئْنِيهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ
«і ось почув я, що він читає те, що він читає в багатьох буквах, яких не навчив мене Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає)».
(Тірмізі, 2943)
Уляма кажуть, зокрема Заркані, він каже, що в жодній з версій цього хадису не роз’яснюється, у чому саме була відмінність. Що це за «ахруф», що це за літери (ахруф) або варіанти в читанні, форми читання, що відрізняли його читання від читання ‘Умара бнуль Хаттаба в сурі «Аль-Фурк’ан».
Так, звісно, від сподвижників і тих, що після них, ми знаємо, що різні варіанти, що відрізняються один від одного, є в читанні сури «Аль-Фурк’ан», але саме в чому відрізнялося читання ‘Умара ібн аль-Хаттаба від читання Хішама бну Хакіма бну Хізама ніде не передано.
Причина, чому була різниця, кажуть уляма дехто, була різниця через те, що ‘Умар, він вивчив цю суру від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) раніше, на початку, і він не чув, що було ниспослано ще з варіантів читання цієї сури, він не чув, не вивчив, на відміну від Хішама. Хішам, він який з мусульман, що прийняли Іслам уже в рік взяття Мекки, в день взяття Мекки (муслімату-ль-фатх), з тих, хто пізно прийняв Іслам, і він тому вивчив те, чого не знав ‘Умар ібн аль-Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) навчив його того, що потім було послано з варіантів читання, і ось з цієї причини виникли розбіжності між ними.
‘Умар (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) каже:
فَكِدْتُ أَنْ أَعْجَلَ عَلَيْهِ
«І я ось-ось уже був готовий поспішити схопити його…», для чого, чому? Тобто висловивши йому якийсь осуд і схопивши його.
ثُمَّ أَمْهَلْتُهُ حَتَّى انْصَرَفَ
«Потім дав йому відстрочку, поки він не закінчив», що не закінчив? Поки не закінчив свій намаз, не дав салям. А ось потім, каже Умар:
«ثُمَّ لَبَّبْتُهُ», дієслово «ляббаба – لَبَّبَ» походить від слова «лябба – لَبَّ». Лябба – це ось це місце, верхня частина грудей називається «лябба». Тобто те місце, де ось ріжуть тварину. Верхня частина грудей називається «лябба». Ляббаббтуг’у, що означає? Тобто ось так, коли хапають людину за одяг, ось у цій частині тіла, там нагорі, за комірець хапають і, наприклад, ведуть когось до суду або ще щось.
Слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) тут, коли ‘Умар бнуль Хаттаб привів його до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), то Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав Хішаму прочитати, і сказав, що його читання правильне, так був ниспосланий Коран, а потім сказав прочитати ‘Умару. ‘Умар прочитав, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) схвалив його читання, теж, сказав, що так був ниспосланий Коран. І потім пояснив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і сказав:
ِإِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ
«що цей Коран був ниспосланий у семи харфах».
Ось ці ось сім харфів, сім варіантів, це не означає, що кожне слово в Корані, воно має сім варіантів читання. Ні, не це мається на увазі. Значить, що воно розподілене в Корані. Якесь слово може мати там два варіанти читання. Так, якесь може мати один. Якесь має три варіанти читання. Ну, щось може до семи варіантів читання. Це мається на увазі. А не так, що кожне слово, воно має 7 варіантів читання.
Далі питання, коли сказано сім варіантів читання (харфів), ось ця ось цифра сім, вона саме означає, що їх сім, тобто вказує на те, що їхнє число дорівнює семи, чи мається на увазі в значенні багато? Тобто не один, а багато, тобто немає якихось саме конкретних обмежень, скільки. Тобто що саме сім, і не як обмеження це сказано, а мається на увазі що їх багато. Чи саме що сім?
Аллагу відомо краще, і більшість уляма кажуть, що йдеться саме про число сім. Що це саме сім варіантів читання, ниспослано сім харфів. І це підтверджує версія, яка в Бухарі. У Бухарі передано хадис, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
أَقْرَأَنِي جِبْرِيلُ عَلَى حَرْفٍ فَرَاجَعْتُهُ، فَلَمْ أَزَلْ أَسْتَزِيدُهُ وَيَزِيدُنِي حَتَّى انْتَهَى إِلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ
«Джібріль мене навчив читання у вигляді одного варіанта (харфа). Я попросив його ще додати мені, і я весь час просив додати, і він мені додавав. Я просив додати, і він додавав, поки не дійшло до семи харфів».
Сахіх Бухарі, 4991.
Тобто ось цей хадис, він чітко вказує на те, що саме максимальна кількість цих харфів, скільки їх? Сім, як зазначено в хадисі. Значить, цей «саба’» тут означає що? Сім, означає саме обмеження (حَصْرٌ) ось цим числом сім.
Тепер питання, а що це означає «сім харфів»? Що це таке, що мається на увазі? У роз’ясненні того, що мається на увазі під сімома харфами є багато думок серед уляма. Так що кількість цих думок доходить до сорока або навіть більше, що саме мається на увазі під сімома варіантами читання. Але більшість із цих думок у них немає якоїсь опори у вигляді шаріатського тексту, у вигляді якогось асара або опори доказу мовного.
Тому найкраще що сказано з цього приводу, що під сімома харфами мається на увазі сім мов (سبع لغات), тобто сім арабських мов, сім арабських діалектів, сім відомих діалектів арабської мови, відомих своїм красномовством. Коран спочатку був ниспосланий, посилався мовою курайшитів і тих племен, які біля курайшитів, з ось цих ось арабів, володарів красномовства (العرب الفصحاء). А потім, після цього, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дозволив, було дозволено читати арабам їхніми мовами. Були ниспослані харфи, тобто варіанти читання Корану їхніми мовами. Тобто тими мовами, діалектами, які були для них звичні. І діалекти, вони відрізнялися за словами, відрізнялися за тим, що називається «і’раб – إعراب», за відмінюванням, як здійснюється відмінювання тощо (зміни за відмінками тощо). Ось це мається на увазі.
Тобто ні на кого не було покладено залишати свою мову і переходити на іншу мову. Залишати свій діалект, і переходити на інший діалект. Чому? Тому що це було для них складно, по-перше. Особливо уявіть той час. Зараз люди дивляться телевізор, читають книжки, газети, якась з’являється уніфікована мова. Тоді ж немає цього. Племена, загалом, хоч і спілкуються, але все одно живуть відокремлено, у кожного своя мова. Як людина звикла розмовляти з дитинства, як вона виросла, і зараз їй перейти на іншу мову, на інший діалект, на інший говір, це складно, по-перше.
По-друге, у них було те, що називається аль-хамія – родова гордість. Сказати «ні, свій залиш, перейди», це теж враховувалося, бралося до уваги. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Милостивий, Співчутливий. Ще для чого? Для того, щоб полегшити розуміння людям сенсу, тому що головне в Корані це сенс. Для чого посланий Коран? Для розуміння його смислів, і щоб чинити відповідно до цього, це насамперед головна мета. Тому це були сім мовних варіантів, тобто у зв’язку з діалектами різними арабської мови, але за змістом вони всі сходилися. Тобто всі ці сім варіантів мовних читання Корану, вони всі сходилися за змістом.
Аль-Хафіз, він каже, наводить слова Ібн К’утейби, дивіться, хороші слова:
َكَانَ مِنْ تَيْسِيرِ اللَّهِ تَعَالَى أَنْ أَمَرَ نَبِيَّهُ – صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ – بِأَنْ يُقْرِئَ كُلَّ أُمَّةٍ بِلُغَتِهِمْ وَمَا جَرَتْ عَلَيْهِ عَادَتُهُمْ فَالْهُذَلِيُّ يَقْرَأُ (عَتَّى حِينَ) يُرِيدُ (حَتَّى) هَكَذَا يَلْفِظُ بِهَا وَيَسْتَعْمِلُهَا، وَالْأَسَدِيُّ يَقْرَأُ (تِعْلَمُونَ وَتِعْلَمُ وَتِسْوَدُّ وَأَلَمْ إِعْهَدْ إِلَيْكُمْ) ، وَالتَّمِيمِيُّ يَهْمِزُ وَالْقُرَشِيُّ لَا يَهْمِزُ
він каже, що з полегшення, дарованого Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), що Він наказав Своєму Пророкові, щоб кожне плем’я читало своєю мовою. Аль-Хузалі читало «Атта хін» замість «Хатта хін», бо так на їхньому діалекті, для них так звично. Не хатта, а що? Атта хін. Аль-Асаді, тобто представник бану Асад, він читав «Ті’лямун», замість «Та’лям». Тамімі ставив хамзу, Кураші не ставив хамзу. Зрозуміло? Ось таким чином. І він каже, що якби від кожної групи з них зажадали б відійти від її мови, від того, що звично для її мови, те, до чого вона звикла з дитинства, бувши дитиною, від тієї мови, в якій вона росла, потім досягла там зрілого віку, то це було б для неї вкрай складно, і тому було б для неї полегшено, і це з ласки Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
І не мається на увазі, як ми сказали з вами, що кожне слово, воно має сім варіантів (харфів). Тоді було б сказано: «Ниспослано сім харфів», а сказано: «У вигляді семи варіантів може бути». Тобто в одного слова може бути два варіанти читання його, або один варіант, або три, або більше. Це слова К’утейби. Це ось те, що тут сказано, підтверджується тим, що сталося за часів ‘Усмана бну Афана (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Отже, ми сказали з вами найвагоміша думка яка? Що мається на увазі під сімома харфами? Мається на увазі відомі сім діалектів, найбільші, найвідоміші, найрозвиненіші, зразки красномовства, сім діалектів арабської мови. І це підтверджується тим, що сталося за часів ‘Усмана бну Афана, як ми говорили з вами, коли писали копії мусхафа. Тобто складалося написання сувою Корану, списку Корану, і виникло питання, як написати слово «Табут». Виникла розбіжність, як написати слово «Табут». Оскільки це в курайшитів «та» або Зейд бну Сабіт, який займався цим питанням, він був з ансарів, і в них було «Табух», з «ха» на кінці. І ‘Усман (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) прийняв рішення, що написати з «та» – «Табут». І на що він спирався при цьому? Він сказав, що Коран був посланий мовою курайшитів. Тобто на початку, як основа його, була мова курайшитів.
Хтось може сказати: «Те, що ви говорите добре, але це якось усе-таки не зовсім підходить до сенсу хадису. Чому? Тому що ‘Умар бнуль Хаттаб і Хішам бну Хакім бну Хізам, обидва вони були курайшитами. Тобто у них діалект однаковий, плем’я однакове, але при цьому у них читання різне, була якась різниця в читанні».
Що можна сказати? Як пояснити це? Уважно! Можливо, що тут була різниця не в тому, що це були різні харфи, а в тому, що якісь аяти прочитав Хішам, тобто якісь зміни до сури «Аль-Фурк’ан», яких не знав ‘Умар бнуль Хаттаб. Тому що ниспосилалися потім якісь аяти. Якийсь аят ниспосилався, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже, цей аят, його місце між тим і тим аятом, такої-то сури. Тобто, можливо, це мається на увазі. Тобто, якісь додавання до сури або, навпаки, якесь анулювання якихось аятів із сури, можливо, це мається на увазі. І на цьому ось, можливо, вказівка у версії, яку ми з вами сказали, що ось він читає, каже ‘Умар:
هُوَ يَقْرَأُ عَلَى حُرُوفٍ كَثِيرَةٍ لَمْ يُقْرِئْنِيهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ
«він читав багато літер, яких не навчав мене Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)».
А чому тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) згадав тут про те, що Коран посланий у семи варіантах? Просто у зв’язку з тим, що ось ця історія, яка з ним сталася, вона має якийсь стосунок до цього питання, що Коран має різні варіанти читання. Тому, з цієї нагоди Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) нагадав, розповів про це. Тобто, не тому що це були різні харфи.
Також ще, можливо, що? Можливо, що все-таки, хоч вони обидва і курайшити, але вони не з одного роду, з різних відгалужень курайшитів. ‘Умар бнуль Хаттаб, він з бану Адій, (Адаві), як ви знаєте. Хішам бну Хакім з бану Асад (Асаді). І між їхніми мовами різниця, можливо, теж була. Можливо, це пояснення.
Можливо, різниця була не в харфах як таких, а в якихось питаннях, там десь дамма, наприклад, або фатха – ось у таких речах. Це вже не окремий варіант читання, а це всередині одного варіанта читання, просто те, що називається вуджу. Усередині одного варіанта, всередині одного харфа.
Це питання (питання харфа), у семи харфах (варіантах), у яких був ниспосланий Коран дуже добре розібрав шейхуль-Іслям ібн Теймії. (Хто хоче вивчити це питання, дізнатися докладніше, може в «Маджму аль-фатава» 13 том, 389 – 404 ст.)
Отже, ми сказали, найвагоміша з думок з цього приводу тих семи варіантів, які тут згадуються, це, що це мови, тобто діалекти арабської мови.
Ось ті сім к’ираатів, які відомі нам сьогодні. Наприклад, які ви знаєте к’ираати з к’ираатів, які сьогодні відомі? Ось ви говорите «Уарш», «Хафс». От насправді ці к’ираати, це насправді що просто все входить в один харф. Тобто коли ми говоримо про те, що сказано в хадисі, що Коран посланий у семи варіантах, не мається на увазі ось ці к’ираати, що є сьогодні, не мається на увазі к’ират там «Уарша» або «Хафса» і так далі.
Ці всі к’ираати «Уарш», «Хафс» і все інше, що ви зараз назвали, і всі інші, вони всі входять в один харф насправді.
А сім харфів, у яких був ниспосланий Коран, мається на увазі люг’ат аль-араб, тобто мови арабів. Тобто Коран був посланий сімома діалектами арабської мови. Так, у діалектах бувають різні слова. Відрізняються слова одне від одного. Відрізняються звуки, слова і так далі. І все це для чого ми сказали, чому так було ниспослано в семи варіантах? Для полегшення. Але потім був залишений тільки один харф. Це харф, варіант читання який? Курайшитів. Потім сподвижники, коли побачили, що серед людей виникають розбіжності, виникають суперечки, виникає фітна, бо увійшли до Ісламу не араби, а люди, для яких арабська мова вже чужа мова, і так далі. І серед людей виникли розбіжності. Подивіться, навіть за часів Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) таке виникало розбіжності між ‘Умаром бнуль Хаттабом і Хакімом бну Хізамом.
І сподвижники побачили, що ці розбіжності, вони ось так от набирають силу. А тим паче цей же час був який ще? В цей час було знання, коли в людей була богобоязливість, коли в них була праведність. Якщо тоді вже виникли такі різночитання, розбіжності, то уявіть пізніше, що було б, коли поширилося невігластво серед людей. Звісно, ще більше потім буде розбіжностей, буде роз’єднаність, і буде що? Буде фасад, правильно? Це призведе потім до розладу. І ось вони, очікуючи це або остерігаючись цього, тому прийшли до такого рішення. ‘Усман (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) і сахаба вирішили це питання ось так, що Коран має бути зібраний весь в одному харфі тільки, записати мовою курайш.
Ми з вами знаємо, що одне слово в арабській мові, воно може звучати по-різному. Тобто те, що має одне значення, одне значення може бути передано різними-різними словами, в різних діалектах по-різному. Ми навіть із вами знаємо слово «Асад – أسد – (лев)», як може бути по-іншому? «К’асвара – قَسْوَرَة». У деяких слів до тисячі. Тисячі є варіантів одного слова, одного значення є тисячі різних варіантів, синонімів в арабських діалектах. Мови діалекту відрізнялися, іноді значно відрізнялися одна від одної. І це арабська, і та арабська. І тому Коран у так був посланий сімома мовами для полегшення.
А потім, коли вже відпала потреба в цьому полегшенні, коли вже поширився курайшитський діалект, це була мова кого? Мова халіфів. Вона набула поширення. Потім стало доцільно об’єднати в одному мовному варіанті. Це мовний варіант мовою курайшитів. Як сказано, «Якщо серед вас виникне розбіжність, то записуйте мовою курайш». А що стосується ось цих ось відомих сьогодні семи к’ираатів, семи варіантів читання, або десяти к’ираатів, то це насправді один харф.
Далі говорить імам Муслім:
[١٩٠٠] ٢٧١ – (…) وحَدَّثَنِي حَرْمَلَةُ بْنُ يَحْيَى، أَخْبَرَنَا ابْنُ وَهْبٍ، أَخْبَرَنِي يُونُسُ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، أَخْبَرَنِي عُرْوَةُ بْنُ الزُّبَيْرِ، أَنَّ الْمِسْوَرَ بْنَ مَخَرَمَةَ، وَعَبْدَ الرَّحْمَنِ بْنَ عَبْدٍ الْقَارِيَّ، أَخْبَرَاهُ أَنَّهُمَا سَمِعَا عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ، يَقُولُ: سَمِعْتُ هِشَامَ بْنَ حَكِيمٍ، يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ فِي حَيَاةِ رَسُولِ اللهِ ﷺ، وَسَاقَ الْحَدِيثَ بِمِثْلِهِ، وَزَادَ: فَكِدْتُ أُسَاوِرُهُ فِي الصَّلَاةِ، فَتَصَبَّرْتُ حَتَّى سَلَّمَ
«Розповів мені Хармаля бну Ях’я, який сказав: «Повідомив нам Ібн Вахб (Аль-Місрі), який сказав: «Повідомив мені Юнус (Бну Язід Аль-Айлі), від Ібн Шихаба, який сказав: «Повідомив мені Урва бну Зубейр, що Місвар ібн Махрама бні Нуфейль (Кураші, Аль-Маккі, помер у 64 р.х., він і його батько були сподвижниками) та Абдурахман бну Абділь К’арі повідомили йому, що вони чули, що ‘Умар бнуль Хаттаб говорив: «Я чув, що Хішам бну Хакім читає суру «Аль-Фуркан» за життя Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає)…», а потім навів цей хадис подібним чином (біміслігі). І додав у його версії: «І я мало не накинувся на нього, щоб схопити його в намазі, але змусив себе проявити терпіння». Не просто сказано «проявив терпіння (сабарту), а «тасабарту» – змусив себе проявити терпіння. «… поки він не закінчить свій намаз». Аллагу Акбар!
Далі говорить Муслім:
[١٩٠١] (…) حَدَّثَنَا إِسْحَاقُ بْنُ إِبْرَاهِيمَ، وَعَبْدُ بْنُ حُمَيْدٍ، قَالَا: أَخْبَرَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، أَخْبَرَنَا مَعْمَرٌ، عَنِ الزُّهْرِيِّ، كَرِوَايَةِ يُونُسَ بِإِسْنَادِهِ
«Розповів нам Ісхак бну Ібрагім (Ісхак бну Рахавейхі) та Абду бну Хумейд (Аль-Куші, помер у 249 р.х. у Дамаску), вони сказали: «Повідомив нам Абдур-Разак’ (бну Хаммам Ас-Санаані, помер у 211 р.х.), він сказав: «Повідомив нам Ма’амар (бну Рашид), від Зухрі (Мухаммад ібн Шихаб) те саме, що у версії Юнуса з його існадом».
Що каже Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг) з приводу цього хадису?
По-перше, вираз тут «ляббабтугу бірідаігі», тобто взяв його ось так от за верхню частину ріду в ділянці шиї й потягнув. Взято, каже він, те що ми з вами сказали від слова, «лябба». Лябба – це верхня частина грудей. І який висновок робить Ан-Нававі з цієї частини хадису? Уважно!
Він говорить у цьому роз’ясненні, вказівку на що? Яку увагу приділяли вони, сподвижники, Корану! Як вони захищали Коран! Як переживали за Коран! За те, щоб зберегти, Слова Корану, так як вони це почули від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), без будь-яких відхилень. Без відхилень у бік того, що дозволяє арабська мова просто. А так, як почули саме від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Але Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказав ‘Умару, коли він привів Хішама бну Хакіма до нього, що зробити? Що наказав? Відпустити його. Чому відпусти його, сказав? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), у нього не було якоїсь підстави зараз застосувати якийсь «та’зір» до цієї людини поки що. Ще чому? Тому що ‘Умар, він пояснив причину, сказавши, що чому він його привів, бо читає не так, не тим читанням, якого навчив його Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), він же знав, що читання може бути в різних варіантах, це ‘Умар не знав, тому відпусти поки що. А ще чому відпустити? Тому що зажадав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) від Хішама бну Хакіма прочитати, а як би він прочитав, якби ‘Умар тримав його ось так от за груди, правильно, за комір? Звичайно, він не зміг би.
Далі, Ан-Нававі каже, причина ниспослання в семи варіантах (у семи харфах) це тахфіф, тобто полегшення. Полегшення і спрощення. І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звернувся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а:
هَوِّنْ على أُمَّتِي
«Полегши для моєї умми».
Як це буде в наступній версії цього хадису, ін шаа Аллаг. І каже далі Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг), що різні пояснення є серед уляма, що це таке сім харфів. І потім він наводить різні варіанти, але зупиняється, згадується серед інших ось цей варіант, про який ми з вами сказали, пояснення, воно найвагоміше, що йдеться про сім мов або діалектів арабської мови. Він наводить слова Абу Убейда (أَبُو عُبَيْدٍ):
سَبْعٌ لُغَاتُ الْعَرَبِ يَمَنُهَا وَمَعَدُّهَا وَهِيَ أَفْصَحُ اللُّغَاتِ وَأَعْلَاهَا
«سَبْعٌ لُغَاتُ الْعَرَبِ يَمَنُهَا وَمَعَدُّهَ – це сім мов арабів. Арабів йеман і арабів ма’ад».
Араби діляться на йеман і ма’ад. Йеман (يَمَن) – тобто це південні араби. І ма’ад (مَعَدَّ) – це північні араби. І так Абу Убейд каже, мається на увазі ось сім мов арабів, північних і південних, і це найбільш красномовні з діалектів і найвищі за рівнем з діалектів арабської мови (وَهِيَ أَفْصَحُ اللُّغَاتِ وَأَعْلَاهَا), каже він.
Наводить Ан-Нававі слова Тахаві:
وَذَكَرَ الطَّحَاوِيُّ أَنَّ القراءة بِالْأَحْرُفِ السَّبْعَةِ كَانَتْ فِي أَوَّلِ الْأَمْرِ الْأَمْرِ خَاصَّةً لِلضَّرُورَةِ لِاخْتِلَافِ لُغَةِ الْعَرَبِ وَمَشَقَّةِ أَخْذِ جَمِيعِ الطَّوَائِفِ بِلُغَةٍ فَلَمَّا كَثُرَ النَّاسُ وَالْكِتَابُ وَارْتَفَعَتِ الضَّرُورَةُ كَانَتْ قِرَاءَةً وَاحِدَةً
що читання ось цими сімома варіантами (цими сімома варіантами мовними), спочатку в цьому була д’арура, в цьому була необхідність. Чому? Через відмінність мовну серед арабів, і тому що було б складно всім ось цим групам арабів взяти Коран однією мовою. А коли стало багато людей, і вже що? Поширилася писемність, то зникла ось ця ось необхідність (д’арура), крайня необхідність зникла і залишився один к’ират.
Що стосується шейха Аль-Усейміна (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг), він каже, тут роз’яснення того, що Коран був посланий у семи харфах, і це достовірно передано від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ахруф, це множина число від слова харф, мається на увазі тут мова (ал-люг’а – اللغة). Тобто Коран був посланий сімома мовами.
І каже шейх Аль-Усеймін, тут сказано «сім», або це саме що обмеження числом сім (على سبيل الحصر), або просто в значенні, що багато, в значенні багато (على سبيل التكثير), а не вказівка на саме якесь конкретне число. Тому що Коран, каже шейх Аль-Усеймін, спочатку, він був посланий для всіх арабів, для всіх ось цих груп арабів. А в арабів у них різні діалекти, навіть зараз можна це спостерігати, каже шейх Аль-Усеймін, жителі одного краю в них один діалект, іншого краю в них інший діалект, і було важко, усім важко, арабам усім читати на одному діалекті було важко. Всім читати по харфу курайша, мовою курайша, було важко.
Ну щоб приблизно зрозуміти сьогодні, візьміть якісь близькі одна одній мови сьогодні. Ну, тюркські мови, ось усім читати турецькою мовою Туреччини, наприклад, усім, які належать там до тюркських народів, тюркських племен. Наскільки це було б важко. Була в цьому звичайно ж тяжкість. І шейх Аль-Усеймін каже, всіх змусити, щоб всі читали, слухали Коран мовою курайша, це було б важко. Тому було дозволено ось так цим племенам, щоб люди читали на своєму діалекті так, як вони можуть. Тому було послано в різних ось таких варіантах. І так залишалося до тих пір, поки сподвижники не об’єднали в одному харфі, а це харф який? Мова курайша.
Чому це сталося, чому це стало можливим? Ми сказали, тому що вже зникла ця необхідність у різних діалектах, тому що ця мова, мова курайша, вона отримала панування, вона отримала поширення і верховенство. Тому що це була мова халіфів в ісламському світі, мова держави в ісламському світі, і тому вона набула такої ваги, такого статусу, і тому й об’єднали Коран ось так в одному харфі, а саме в якому харфі? Харфі курайша.
Шейх Ібн Усеймін каже, якщо хтось скаже, що тут під сімома харфами мається на увазі ось ці сім к’ираатів, сім варіантів читання, які сьогодні відомі, той вимовляє щось дуже далеке від істини. Той далеко заблукав, це не так. Сім к’ираатів, які нам сьогодні відомі, вони всі підпадають під один харф. Всі входять в один харф. Це який харф? Мова курайша (люг’ат курайш – لغة قريش). Але це просто різні ріваяти одного харфа. Так було полегшено Ісламській уммі на початку ниспослання Корану. І після цього, відповідно до іджтіхаду сподвижників, вони дійшли до цього висновку. Щоб не було розбіжностей щодо Книги Аллага (Пречистий Він і Піднесений), об’єднати ось так на одному харфі. І дійсно, побачили сподвижники і стали повідомляти праведним халіфам. Багато людей прийняли Іслам, і не тільки араби, між ними виникли розбіжності, роз’єднання, суперечки, так чи не так. Тому було правильним саме об’єднати в одному харфі.
І мусульманська умма, те, що називається «аджма», тобто серед мусульманської умми є «іджма». Виникла одностайність (іджма) в прийнятті ось цього рішення, так було прийнято. Тому, чи можна читати за якимось іншим харфом, крім харфа курайш? Ні, не можна. Тільки харф курайш. Крім того, хтось скаже, «а інші харфи?» Ми скажемо. Шейх Аль-Усеймін каже, що взагалі ці харфи, інші харфи, сьогодні їх вже просто немає. Вони невідомі. Тому ніхто не може сказати, сьогодні я буду читати на своєму говорі, я буду читати на своєму діалекті, буду читати на своєму наріччі на тій підставі, що ось Коран ниспосланий в семи варіантах читання, в семи харфах.
Що ми такій людині скажемо? А хто тобі сказав, що ось цей твій говір і твій діалект, на якому ти говориш, це відноситься до тих харфів, які мав на увазі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)? Тому сьогодні обов’язком мусульман усіх є читати відповідно до одного харфу, і це мова курайшитів (люг’ат курайш). І шейх Усеймін каже, що це найкраще, що сказано щодо сенсу ось цього хадису. А так різні є думки серед людей, багато, численні думки з цього питання. Ми з вами говорили, скільки їх, 40 і більше, хто хоче їх знати, нехай звернеться до книг з питання тафсіра.
У цьому хадисі доказ, уважно! Шейх Усеймін робить такий висновок з цього хадису. Тут він каже далль, що якщо хтось заперечує щось з Корану, хтось заперечує щось з Корану через незнання, така людина не стає невіруючою (кафіром). Тому що ‘Умар тут, що сталося? Він практично відкинув, він став заперечувати, відкинув те, чого навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) Хішама бну Хакіма з Корану. Правильно? Поки не дійшло до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). На що це вказує? Шейх Усеймін каже, це даліль:
وهو دليل على: أن عذر بالجهل شامل لما يقول عنه: أصول الدين وفروعه
Він каже, і тут аргумент на те, що виправдання через незнання включає в себе те, що називає основи релігії (усу́лю-д-дін) і відгалуження релігії (фуру’у-д-дін). Тобто не тільки якісь окремі відгалуження, окремі питання релігії, але навіть основи релігії теж тут є виправдання через незнання. І тут доказ, що незнання (джахль), воно знімає гріх, знімає гріх і знімає хукм щодо того, чого людина не знає, або що людина взяла через незнання.
Ще тут аргумент, каже шейх Ібн Усеймін про ревність ‘Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) щодо релігії, його переживання щодо релігії, його сила і сильна прихильність істині, і те, як він був сильний у відстоюванні істини.
Водночас, на що тут аргумент? Аргумент на його спокій. Спокій, розсудливість і розсудливість, його обачність. Правильно? Не відразу взяв, схопив його, він почекав слушного часу. Він каже, що почув, що читайте так, як я читаю, а Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), Посланець Аллага сам навчив мене. І я ось-ось поспішив щодо цієї людини, але потім дав йому відстрочку, поки він не закінчить. Це мудрість. Дав йому відстрочку, поки він не закінчить.
Чому дав відстрочку тут? Можливо, каже шейх Аль-Усеймін, щоб серед людей не виникло якесь хвилювання, чому схопили ось цю людину, або ще щось, якісь причини. Хай там як, це з мудрості, не поспішати, не допускати поспіху, а проявити обережність, перш ніж з когось стягувати, когось притягати до чогось. Якщо ти почув якісь слова, які нібито вимовляє людина мункар, якісь слова мункара, або побачив мункар, побачив щось, що начебто гідне осуду, але не поспішай. А спочатку, що? Переконайся, прояви спокій, прояви розсудливість, обережність, переконайся і так далі. Як тут це зробив ‘Умар ібн Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).
Крім того, тут вказівка на силу ‘Умара, каже шейх Усеймін, тому що він так схопив цю людину за комір, верхню частину грудей – تلابيب. Зазвичай, якщо людину хапають, то хапають за це місце для чого? Щоб вже контролювати цю людину, яку схопили. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав ‘Умару «أَرْسِلْهُ», що означає – відпусти його. І відпустив ‘Умар ібн аль-Хаттаб, і прочитав потім Хішаму те, що він прочитав Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що сказав йому? «هَكَذَا أُنْزِلَتْ – Ось так був ниспосланий». Потім сказав ‘Умару прочитати, ‘Умар прочитав, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що сказав? «هَكَذَا أُنْزِلَتْ، إِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُف – І так був посланий цей Коран. Посланий в семи харфах».
Тобто Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) не висловив, тут осуд ‘Умару ібн аль-Хаттабу за те, що він зробив з цією людиною. Чому? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) знав, що ‘Умара спонукало вчинити так його ревне ставлення до релігії, його переживання за релігію. Якщо це є спонуканням людині зробити щось, то тоді її не дорікають за те, що вона зробила.
Якщо хтось скаже, говорить шейх Ібн Усеймін, що те, що ми згадали з приводу хадису Хішама бну Хакіма і ‘Умара ібн аль-Хаттаба, що мається на увазі під сімома харфами, це різні мовні варіанти. Що ‘Умар прочитав відповідно до одного харфа, а Хішам прочитав відповідно до іншого харфа, але Хішам і ‘Умар, обидва вони курайшити, а харф курайшитський він один, мова одна. А як же тоді виникла розбіжність?
Шейх Ібн Усеймін каже, може бути різниця тут була в чому? У рафа’ (رفع), дамм (ضم), в подібних речах. Тобто, в кінці слова, ми говорили, там буває називний відмінок, там буває дамма в кінці слова – це називається рафа’. Або там буває фатха. Тобто, в цьому питанні, дамма десь, зрозуміло чи ні? Дамма або фатха. Ось в таких питаннях якісь виникли. Тобто це в межах одного харфа. Можливо, така була розбіжність. А харф був один.
Крім того, ми з вами навели ще пояснення, так? Що могло бути? Які ми навели пояснення? Так, різні роди, тобто могли теж відрізнятися. Якісь могли бути мовні відмінності. Можливо, як ми сказали, в одному харфі є що є ріваяти, є варіанти читання, десь дамма, наприклад, десь фатха. Вони не суперечать одне одному, але вони розширюють зміст, розширюють зміст аята.
Далі говорить імам Муслім (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Наступний 819-й хадис.
[١٩٠٢] ٢٧٢ – (٨١٩) وحَدَّثَنِي حَرْمَلَةُ بْنُ يَحْيَى، أَخْبَرَنَا ابْنُ وَهْبٍ، أَخْبَرَنِي يُونُسُ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، حَدَّثَنِي عُبَيْدُ اللهِ بْنُ عَبْدِ اللهِ بْنِ عُتْبَةَ، أَنَّ ابْنَ عَبَّاسٍ حَدَّثَهُ، أَنَّ رَسُولَ اللهِ ﷺ، قَالَ: «أَقْرَأَنِي جِبْرِيلُ عَلَيْهِ السَّلَامُ عَلَى حَرْفٍ، فَرَاجَعْتُهُ، فَلَمْ أَزَلْ أَسْتَزِيدُهُ فَيَزِيدُنِي حَتَّى انْتَهَى إِلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ»
قَالَ ابْنُ شِهَابٍ: «بَلَغَنِي أَنَّ تِلْكَ السَّبْعَةَ الْأَحْرُفَ إِنَّمَا هِيَ فِي الْأَمْرِ الَّذِي يَكُونُ وَاحِدًا، لَا يَخْتَلِفُ فِي حَلَالٍ وَلَا حَرَامٍ»
«Розповів мені Хармаля Бну Ях’я, який сказав: «Повідомив мені Ібн Вахб, який сказав: «Повідомив мені Юнус від Ібн Шихаба: «Розповів мені УбейдуЛлаг бну АбліЛлаг бні Утба (бні Мас’уд Аль-Хузалі Аль-Мадані, помер у 94 р.х.), що Ібн Аббас розповідав йому, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
«Навчив мене Джібріль (мир йому) читанню одного харфа. Я звернувся до нього і просив у нього додати, не переставав просити додати, і він додавав, поки не дійшов до семи харфів».
Ібн-Шіхаб, переказчик хадису, каже: «І дійшло до мене, що ось ці сім харфів, сім варіантів читання, воістину, всі вони однакові. Це одне і те ж веління, один і той же зміст, вони не відрізняються один від одного за халялем або харамом».
Тобто не так, що в одному харфі щось названо халялем, в іншому харфі це ж названо харамом. Тобто немає розбіжностей за змістом, немає розбіжностей за хукмом, за релігійними установами. Всі релігійні установки одні й ті ж самі. Тобто на що вказує Ібн-Шіхаб? Що ці розбіжності були? Що це були мовні, а не смислові. Тобто не змінювався якийсь хукм шаріату. А за велінням, яке було одне. Всі вказували на веління, яке було одним і тим же.
Далі говорить імам Муслім:
[١٩٠٣] (…) وَحَدَّثَنَاهُ عَبْدُ بْنُ حُمَيْدٍ، أَخْبَرَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، أَخْبَرَنَا مَعْمَرٌ، عَنِ الزُّهْرِيِّ، بِهَذَا الْإِسْنَادِ.
«Розповів нам цей хадис Абд бну Хумейд (الكشي), який сказав: «Повідомив нам АбдуРазак’, який сказав: «Повідомив нам Ма’амар (бну Рашид) від Зухрі з цим же існадом».
Ось ці слова Ібн-Шіхаба, вони насправді важливі:
بَلَغَنِي أَنَّ تِلْكَ السَّبْعَةَ الْأَحْرُفَ إِنَّمَا هِيَ فِي الْأَمْرِ الَّذِي يَكُونُ وَاحِدًا، لَا يَخْتَلِفُ فِي حَلَالٍ وَلَا حَرَامٍ
«До мене дійшло, що ось ці сім харфів, не інакше як вони по одному і тому ж питанню»
Тобто з одним і тим же змістом, з одним і тим же наказом, не відрізняються в питаннях халяля і харама. Зміст цих слів, що ось ці всі сім харфів, вони повертаються, зводяться до одного змісту, і різниця тільки в ляфзі – тобто форма словесна.
А так, що десь стверджується в одному харфі те, що заперечується в іншому, або є халялем в одному харфі те, що в іншому є харамом. Так, таке, звичайно, неприпустимо стверджувати щодо Корану. І ось слова Зухрі, дивіться, вони збігаються з тим, що було сказано, згадано нами до цього. І це важливо, зверніть увагу на його слова.
Дивіться, тут Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже: «Джібріль навчив мене читати один харф, і я звернувся до нього з проханням, і продовжував просити у нього додати, і він додавав мені, поки не дійшов до семи», що це означає?
Тобто просив його, щоб він попросив у Аллага (Пречистий Він і Піднесений) додавання, додавання харфів, тобто варіантів читання, що були послані для чого? Для полегшення. І Джібріль (мир йому), він кожен раз просив у Аллага (Пречистий Він і Піднесений) додати, поки не дійшло до семи. Шейх Усеймін каже, що тут чітко вказується на що? Чітко вказується, що ось ці сім варіантів читання були для чого? Вказується мета. Для чого? Для полегшення умми. «Я продовжував просити додати і додавав, поки не дійшло до семи».
Далі говорить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг). Наступний 820-й хадис:
[١٩٠٤] ٢٧٣ – (٨٢٠) حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ عَبْدِ اللهِ بْنِ نُمَيْرٍ، حَدَّثَنَا أَبِي، حَدَّثَنَا إِسْمَاعِيلُ بْنُ أَبِي خَالِدٍ، عَنْ عَبْدِ اللهِ بْنِ عِيسَى بْنِ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ أَبِي لَيْلَى، عَنْ جَدِّهِ، عَنْ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ، قَالَ: كُنْتُ فِي الْمَسْجِدِ، فَدَخَلَ رَجُلٌ يُصَلِّي، فَقَرَأَ قِرَاءَةً أَنْكَرْتُهَا عَلَيْهِ، ثُمَّ دَخَلَ آخَرُ فَقَرَأَ قِرَاءَةً سِوَى قَرَاءَةِ صَاحِبِهِ، فَلَمَّا قَضَيْنَا الصَّلَاةَ دَخَلْنَا جَمِيعًا عَلَى رَسُولِ اللهِ ﷺ، فَقُلْتُ: إِنَّ هَذَا قَرَأَ قِرَاءَةً أَنْكَرْتُهَا عَلَيْهِ، وَدَخَلَ آخَرُ فَقَرَأَ سِوَى قِرَاءَةِ صَاحِبِهِ، فَأَمَرَهُمَا رَسُولُ اللهِ ﷺ، فَقَرَآ، فَحَسَّنَ النَّبِيُّ ﷺ شَأْنَهُمَا، فَسَقَطَ فِي نَفْسِي مِنَ التَّكْذِيبِ، وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ، فَلَمَّا رَأَى رَسُولُ اللهِ ﷺ مَا قَدْ غَشِيَنِي، ضَرَبَ فِي صَدْرِي، فَفِضْتُ عَرَقًا وَكَأَنَّمَا أَنْظُرُ إِلَى اللهِ عَزَّ وَجَلَّ فَرَقًا، فَقَالَ لِي: يَا أُبَيُّ أُرْسِلَ إِلَيَّ أَنِ اقْرَأِ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفٍ، فَرَدَدْتُ إِلَيْهِ أَنْ هَوِّنْ عَلَى أُمَّتِي، فَرَدَّ إِلَيَّ الثَّانِيَةَ اقْرَأْهُ عَلَى حَرْفَيْنِ، فَرَدَدْتُ إِلَيْهِ أَنْ هَوِّنْ عَلَى أُمَّتِي، فَرَدَّ إِلَيَّ الثَّالِثَةَ اقْرَأْهُ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَلَكَ بِكُلِّ رَدَّةٍ رَدَدْتُكَهَا مَسْأَلَةٌ تَسْأَلُنِيهَا، فَقُلْتُ: اللهُمَّ اغْفِرْ لِأُمَّتِي، اللهُمَّ اغْفِرْ لِأُمَّتِي، وَأَخَّرْتُ الثَّالِثَةَ لِيَوْمٍ يَرْغَبُ إِلَيَّ الْخَلْقُ كُلُّهُمْ، حَتَّى إِبْرَاهِيمُ ﷺ.
«Розповів нам Мухаммад бну АбдіЛля бні Нумейр (Аль-Куфі), який сказав: «Розповів нам мій батько АбдуЛла бну Нумейр (теж Аль-Куфі), який сказав: «Розповів нам Ісмаїл бну Абі Халід (бну Хурмуз Аль-Ахмасі Аль-Куфі, помер в 146 р.х.), від АбдуЛлага бні ‘Іса бну АбдуРахмана бні Абі Лейля (Аль-Куфі, помер в 130 р.х.), від його діда (Абдурахман бну Абі Лейля Ясар Абу ‘Іса Аль-Куфі Аль-Ансарі, помер в 83 р.х., в битві, яка називається «Джамаджим», ми говорили з вами. Що це за битва «Джамаджим»? Коли була придушена Хаджаджем одна з найбільших революцій або повстань проти бану Умейя. Було придушено це повстання Хаджаджем. Ця битва називається «Джамаджим», в 83-му році Хіджри), від Убейя бну Ка’ба, який сказав:
«Я був у мечеті. І увійшов якийсь чоловік для здійснення намазу. І він прочитав якимось таким читанням, яке я знайшов якимось дивним, невідомим для мене. Потім увійшов інший, прочитав іншим варіантом читання, ніж варіант читання його товариша. Коли закінчився намаз, ми всі увійшли до Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). І я сказав: «Ось цей прочитав якимось варіантом читання, який я знайшов незвичайним, невідомим. Потім увійшов інший, прочитав іншим варіантом читання, не так, як його товариш». І тоді наказав їм Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і вони прочитали». Тобто цим двом наказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) прочитати те, що вони читали. «І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) схвалив те, що вони зробили. І запало в мою душу сумнів», – каже Убей бну Ка’б, або те, що називається такзіб (вважати щось неправдою), – Сумнів у правдивості запав у мою душу. Такий сумнів навіть більший, ніж у джахілію. Коли Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) побачив, що мене охопив цей стан, він вдарив мене в груди, і я пролився, вилив потом, ніби я дивлюся на Аллага, Великого і Могутнього, від страху. І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) мені:
«О Убей, було послано мені: «Читай Коран відповідно до одного харфа. І я звернувся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) ще раз: «Полегши для моєї умми». І Він повернув мені вдруге (тобто було сказано нове веління Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає)). І Він повернув мені вдруге, сказавши: «Читай у двох варіантах читання (харфах). І я знову звернувся до Нього повторно: «Полегши моїй уммі». Він повернув мені втретє: «Читай його в семи харфах. І тобі за кожне повернення, в якому Я повертаю тобі (тобто кількість варіантів читання), прохання до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), яке ти попросиш у Мене».
Тобто, за кожне повернення, за кожне повернення тобі буде прохання до Мене, про яке ти Мене попросиш, і тобі буде що? Відповідано. За кожне повернення дається тобі благання (ду’а), на яке тобі буде дано відповідь. Це значення даних слів.
«І я сказав: «О Аллаг, прости моїй уммі! О Аллаг, прости моїй уммі!», тобто, двічі повертав йому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) веління, повертав двічі. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що говорив? Перший раз: «О Аллаг, прости моїй уммі», при другому поверненні, теж яке ду’а за друге повернення зробив? У зв’язку з другим поверненням теж: «О Аллаг, прости моїй уммі». Тобто, двічі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) попросив прощення для своєї умми.
Тобто, за перше повернення, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що попросив? Яке ду’а зробив? З приводу першого повернення, яке було йому обіцяно, що Аллаг відповість на одне прохання? «О Аллаг, прости моїй уммі». Друге прохання, яке Аллаг обіцяв, що відповість Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає) на нього, теж було яке? Ду’а за умму, про прощення: «О Аллаг, прости моїй уммі».
«А третє прохання я відклав на той день, коли до мене побіжать всі люди, навіть Ібрагім (нехай благословить його Аллаг і вітає)».
Отже, хадис від кого? Від Убейя бну Ка’ба. Що він говорить? Був у мечеті, увійшов чоловік, не сказано, який чоловік, в деяких версіях, у Ахмада, Табарі, Байг’ак’и повідомляється, що це був АбдуЛла бну Мас’уд. Прочитав, в Корані це почув, знайшов для себе невідомим цей варіант читання, незвичайним і дивним. Інший зайшов, прочитав зовсім по-іншому, не так як перший. І що він каже?
فَسَقَطَ فِي نَفْسِي مِنَ التَّكْذِيبِ، وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ-+
«І такий сумнів у мене виник в правдивості, якого навіть не було, що в джахілію». Тобто ось так прийшло, запало в душу ось таке, така як думка така обрушилася на нього. Але думка у вигляді чого? У вигляді якогось сумніву і замішання, такого, що навіть не було в джахілію.
А чому? З якої причини? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і читання першого схвалив, і читання другого теж схвалив. А він думав, що мова Аллага (Пречистий Він і Піднесений) може бути тільки ось в цьому одному варіанті читання і все. І що не може бути, що читають це по-різному. Тому він каже, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) це помітив, побачив. І каже: «Коли побачив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), що на мене ось так обрушилося. Тобто, що зі мною сталося з ось цього навіювання (васваса) шайтана, тоді вдарив мене в груди. Для чого? Щоб зміцнити його в цей момент. Щоб зміцнити Убейя бну Ка’ба в цей момент.
І дійсно, цей удар Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) благословенний барака, благодать цього удару привела його до тями. Він вилив потом, повернувся в цей стан безсумнівної переконаності (як’ина). Каже він: «Як ніби я дивлюся на Аллага (Пречистий Він і Піднесений) від страху».
І Атибі, він каже, що Убей (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), він був з кращих сподвижників. Звичайно ж, з переконаних, з мукінін. Ніякого сумніву у нього не було. Тобто, володарі переконаності. Але ось це просто було якесь тимчасове, швидкоплинний стан, якась думка, яка прийшла ось так від шайтана, це підбурювання в цей момент, підбурювання від шайтана спіткало його в цей момент. Через що? Через те, що було різне тлумачення. Але удар Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і благодать, і барака цього удару по грудях Убейя бну Ка’ба разом з цим ударом пішла. Ось пішла ця річ, цей стан, це підбурювання, воно вийшло разом з потом. Тому що він вилився потом, і він повернувся в цей стан як’ина, стан переконаності, як ніби він дивиться на Аллага (Пречистий Він і Піднесений), випробувавши ось такий ось страх і такий сором від того стану, який покрив його від шайтана.
Але, звичайно, як вказують вчені, це не означає, що Убей бну Ка’б ось це навіювання прийшло до нього від шайтана, і він з цим змирився, він це прийняв серцем. Ні, він не прийняв, він злякався цього стану, він його відкинув, тому що якщо людина це прийме і погодиться, то тоді вона вже, звичайно, за це відповідає. Але тут що? Убей бну Ка’б, він це не прийняв, просто це навіювання прийшло.
Потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) їм розповів про що? Що йому був посланий один харф, один варіант читання, він звернувся до Аллага повторно, і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) перше повернення зробив, потім друге повернення зробив, тобто додаючи йому харфи, і робив ось такі повернення, і було зрештою, що сім харфів, сім харфів було послано, наказано читати відповідно до семи харфів, за сімома варіантами читання. І що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає), що ще дарував?
Подивіться, тут вказівка на милість і милосердя Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) до мусульман, його співчуття, доброту, переживання за умму, щоб не було важко, не витримає умма, важко буде. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Пророку Своєму, цій людині, яка була послана як милість для світів, дарував що? Відповідь на ду’а, тобто дарував йому три благання, на які він отримає відповідь неодмінно.
Хтось скаже: «Що, тільки три рази благання?» У Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) було, звичайно, більше прохань, благань, на які Аллаг відповідав йому. ду’а Пророка не як ду’а іншої людини, воно що? Аллаг відповідає особливо. Але тут саме гарантовані три благання, на які гарантована відповідь. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав, два благання його були які? У зв’язку з двома першими поверненнями. «О Аллаг, прости моїй уммі», «О Аллаг, прости моїй уммі».
А третє ду’а він відклав на той день, коли кинуться до мене, каже він, всі люди. Мається на увазі що? Тобто велике заступництво (الشفاعة الكبرى – аш-шафа’ату-ль-кубра або аш-шафа’ату-ль-‘узма – الشفاعة العظمى) в Судний день, коли всі люди, всі творіння, всі люди будуть стояти на площі, чекаючи Суду Аллага, це буде болісне очікування, потім звернуться до пророків, щоб вони заступилися перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), але шафа’а буде дано Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає), і прийнято від нього заступництво і клопотання, від нього буде прийнято Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), Аллаг дозволить і потім прийме.
Всі кинуться до мене, каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), навіть Ібрагім (мир йому). Це доказ чого? Достоїнства Ібрагіма, переваги Ібрагіма, переваги Ібрагіма над усіма пророками, крім нашого Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Ось тепер питання, дивіться, тут згадано ніби два повернення, згадано два повернення в хадисі, друге повернення і третє повернення, тому що уважно! Перше що було? Перше це ж було не повернення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), це був просто початковий наказ, правильно? Потім друге повернення від Аллага (пречистий Він і піднесений), третє повернення від Аллага, тобто, виходить, друге і третє, спочатку був відправлений наказ. Виходить, два повернення тут, а прохань скільки? А прохань три, ніби якась невідповідність виникає. Але інші версії, які будуть далі, роз’яснюють, в чому справа. Просто передавач тут не став згадувати всі повернення. А насправді що в іншій версії сказано там чітко, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) на четвертий раз йому було наказано читати сім варіантів читання, тобто, це було третє повернення, зрозуміло чи ні?
Тобто, всього чотири було накази, перший початковий наказ, а потім що? Три повернення, три повторних накази від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), зрозуміло чи ні? І на четвертий раз, або це третє повернення, виходить, було наказано читати сімома варіантами читання. Таким чином усувається якесь нерозуміння, загвоздка, невідповідність. Просто передавач, він не став згадувати все, зрозуміло чи ні? Але в інших версіях згадується і роз’яснюється, ясно? Альхамду ліЛлаг.
Далі говорить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг):
[١٩٠٥] (…) حَدَّثَنَا أَبُو بَكْرِ بْنُ أَبِي شَيْبَةَ، حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ بِشْرٍ، حَدَّثَنِي إِسْمَاعِيلُ بْنُ أَبِي خَالِدٍ، حَدَّثَنِي عَبْدُ اللهِ بْنُ عِيسَى، عَنْ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ أَبِي لَيْلَى، أَخْبَرَنِي أُبَيُّ بْنُ كَعْبٍ، أَنَّهُ كَانَ جَالِسًا فِي الْمَسْجِدِ إِذْ دَخَلَ رَجُلٌ فَصَلَّى، فَقَرَأَ قِرَاءَةً، وَاقْتَصَّ الْحَدِيثَ بِمِثْلِ حَدِيثِ ابْنِ نُمَيْرٍ
«Розповів нам Абу Бакр бну Абі Шейба, який сказав: «Розповів нам Мухаммад бну Бішр (Аль-Куфі, помер у 203 р.х.), він каже: «Розповів мені Ісмаїл бну Абі Халід, розповів мені АбдуЛла бну ‘Іса (Аль-Ансарі Аль-Куфі, помер в 130 р.х.), від АбдуРахмана бну Абі Лейля (Ясар Аль-Ансарі Аль-Куфі, помер в 83 р.х.), каже він: «Повідомив мені Убей бну Ка’б, що він сидів у мечеті і увійшов якийсь чоловік, і виконав намаз, і прочитав деяким читанням Коран…», а потім розповів хадис до кінця, подібний до хадису Ібн Нумейра».
Ан-Нававі (нехай змилосердиться над ним Всевишній Аллаг) каже з приводу цих слів «Запало в мою душу сумнів у правдивості, таке, якого не було в джахілію». Тобто шайтан пустив в душу його ось таке підбурювання, сильніше ніж було в джахілію. Чому сильніше? Тому що в джахілію він просто був безтурботним, просто сумнівався, вагався. А тут вже шайтан що намагався йому навіяти? Намагався навіяти йому саме тверде відкидання, тверде заперечення істинності пророцтва намагався навіяти. Не просто якісь коливання.
قَالَ الْقَاضِي عِيَاضٌ مَعْنَى قَوْلِهِ سُقِطَ فِي نَفْسِي أَنَّهُ اعْتَرَتْهُ حِيرَةٌ وَدَهْشَةٌ قَالَ وَقَوْلُهُ وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ مَعْنَاهُ أَنَّ الشَّيْطَانَ نَزَغَ فِي نَفْسِهِ تَكْذِيبًا لَمْ يَعْتَقِدْهُ قَالَ وَهَذِهِ الْخَوَاطِرُ إِذَا لَمْ يَسْتَمِرَّ عَلَيْهَا لَا يُؤَاخَذُ بِهَا قَالَ الْقَاضِي
І ось Аль-К’ади Ійяд, він пояснює, ось ці слова, тобто мене охопила розгубленість і здивування, він так пояснює зміст цих слів, такого, якого не було в джахілію. Сенс цього, що шайтан, він став ось так навіювати його душу, вселяючи заперечення (такзіб) істинності пророцтва. Але він при цьому, дивіться, не зробив це своїм переконанням (ак’идою). І він каже, що ось подібні думки, якщо вони нетривалі у людини, якщо вона їх відкидає, з ними не згодна, то тоді людина не карається за них.
قَالَ الْمَازِرِيُّ مَعْنَى هَذَا أَنَّهُ وَقَعَ فِي نَفْسِ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ نَزْعَةٌ مِنَ الشَّيْطَانِ غَيْرُ مُسْتَقِرَّةٍ ثُمَّ زَالَتْ فِي الْحَالِ حِينَ ضَرَبَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِيَدِهِ فِي صَدْرِهِ فَفَاضَ عَرَقًا
І каже Аль-Мазірі, сенс цього, що в душу Убейя бну Кааба проникло ось це підбурювання від шайтана, але воно там не закріпилося. Воно там не закріпилося, воно пішло, коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) вдарив його в груди, і він вилив потом
قَالَ الْقَاضِي ضَرَبَهُ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي صَدْرِهِ تَثَبُّتًا لَهُ حِينَ رَآهُ قَدْ غَشِيَهُ ذَلِكَ الْخَاطِرُ الْمَذْمُومُ
І говорить Каді, вдарив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) в груди для чого? Для того, щоб зміцнити його ось в цей момент, коли він побачив, який стан охопив його. І далі Ан-Нававі роз’яснює те, що ми сказали з вами з приводу розбіжностей, чому перший раз, або другий раз, або третій раз. Насправді що? Був перший наказ, а потім що? Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звертався, і було повернення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), повторний наказ другий, третій, четвертий. Повернень було три, а разів чотири. Це що стосується 820-го хадису.
І останній хадис у цьому розділі, 821-й. Отже, каже імам Муслім:
[١٩٠٦] ٢٧٤ – (٨٢١) وحَدَّثَنَا أَبُو بَكْرِ بْنُ أَبِي شَيْبَةَ، حَدَّثَنَا غُنْدَرٌ، عَنْ شُعْبَةَ، ح وَحَدَّثَنَاهُ ابْنُ الْمُثَنَّى، وَابْنُ بَشَّارٍ، قَالَ ابْنُ الْمُثَنَّى: حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ جَعْفَرٍ، حَدَّثَنَا شُعْبَةُ، عَنِ الْحَكَمِ، عَنْ مُجَاهِدٍ، عَنِ ابْنِ أَبِي لَيْلَى، عَنْ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ، أَنَّ النَّبِيَّ ﷺ كَانَ عِنْدَ أَضَاةِ بَنِي غِفَارٍ، قَالَ: فَأَتَاهُ جِبْرِيلُ عَلَيْهِ السَّلَامُ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفٍ، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ أَتَاهُ الثَّانِيَةَ، فَقَالَ: «إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفَيْنِ»، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ جَاءَهُ الثَّالِثَةَ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى ثَلَاثَةِ أَحْرُفٍ، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ جَاءَهُ الرَّابِعَةَ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَأَيُّمَا حَرْفٍ قَرَءُوا عَلَيْهِ فَقَدْ أَصَابُوا
«Розповів нам Абу Бакр бну Абі Шейба, який сказав: «Розповів нам Гундар (Мухаммад бну Джафар Аль-Басрі), від Шу’ба (бнуль Хаджадж), ха – перехід існада…»
«І розповів нам його Ібн Мусанна (Мухаммад бнуль Мусанна) та Ібн Башар (Мухаммад бну Башар, обидва вони басрійці), сказав Ібн Мусанна: «Розповів нам Мухаммад бну Джафар, який сказав: «Розповів нам Шу’ба від Аль-Хакама (Бну Утейба Аль-Куфі, помер в 113 р.х.), від Муджахіда (Бну Джабар Аль-Маккі, помер в 101 (102, 103, 104) р.х.), від Убейя бну Кааба (Аль-Ансарі Ан-Наджарі Аль-Хазраджі Аль-Мадані, коли помер, є різні версії, але найчастіше кажуть, що помер в 19 р.х.), що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) перебував біля ставка (адат – أَضَاةِ) лазні Г’ифар в Медині (таке місце в Медині було). І прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) Джібріль (мир йому) з’явився. І сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран в одному харфі, за одним варіантом читання». І сказав тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
«Я прошу у Аллага позбавлення, помилування і прощення. Воістину, умма моя не витримає цього».
Потім Джібріль прийшов до нього вдруге: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати Коран твоїй уммі в двох харфах». І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
«Я прошу в Аллага помилування і прощення. Воістину, моя умма не витримає цього».
Потім Джібріль прийшов до нього втретє і сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран у трьох варіантах читання, у трьох харфах». І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
«Я прошу у Аллага помилування і прощення. Воістину, умма моя не витримає цього (буде не під силу)».
Потім прийшов до нього вчетверте і сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран в семи харфах. І в якому б варіанті читання вони не читали, вони вчинили правильно, будуть читати правильно».
Отже, сказано, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) перебував де? У адат бану Г’ифар (عِنْدَ أَضَاةِ بَنِي غِفَارٍ). Бачите, ось, будь ласка, арабська мова. Можливо, когось із най красномовніших арабів запитати, і він не знатиме, що таке адат (أَضَاةِ), тому що різні мовні варіанти і діалекти. Це насправді що «г’адир – غَدِيرِ», тобто такий ставок, де збирається вода.
Чому бану Г’ифар? Тому що бану Г’ифар там оселилися, коли прибули до Медини. Тому почали називати «адат бані Г’ифар», як би ставок бану Г’ифар, або ми називаємо це ставком, тобто невеликим скупченням води.
إِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ
«Воістину, моя умма не витримає цього».
Чому не витримає цього? Тому що вони різні, різні за тим, як вони вимовляють слова, вірно? Тому що вони, ці люди, ось так з дитинства розмовляють на якихось своїх діалектах, на своїх якихось говірках, і так вони й виросли. І деякі досягли старості, похилого віку, і буде складно їм усім дотримуватися одного цього харфа.
Далі говорить імам Муслім:
[١٩٠٧] (…) وَحَدَّثَنَاهُ عُبَيْدُ اللهِ بْنُ مُعَاذٍ، حَدَّثَنَا أَبِي، حَدَّثَنَا شُعْبَةُ، بِهَذَا الْإِسْنَادِ مِثْلَهُ
«Розповів нам його УбейдуЛла бну Муаз (бні Муаз, помер в 237 р.х. Аль-Басрі), він каже: «Розповів мені мій батько (Муаз бну Муаз бні Наср Аль-Басрі, був суддею, помер в 196 р.х.), він каже: «Розповів нам Шу’ба з цим існадом подібний хадис. Тобто араби в той час, їхні мови були дуже різні, так? Альхамду ліЛлаг, милість Аллага, що сьогодні є тільки один харф, тобто один ось цей варіант читання, альхамду ліЛлаг, уявляєте, яке це полегшення для умми, яка милість від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Так було сім, відповідно до семи цих діалектів, арабських мов. Там була мова хім’яр – لغة حمير, ми говорили з вами, південні араби, північні араби, така-то мова, та-то мова, і мов було багато. Зараз, альхамду ліЛлаг, в принципі, серед арабів він поширився, ось цей курайшитський діалект, практично він всюди. Через що? Через Коран і Сунну. У кожного племені була своя мова. І ми сказали, їм було б складно, якби був один харф спочатку. Але коли вже поширився Коран, поширилася мова Курайша, поширилася Сунна, поширився тафсір Корану. Альхамду ліЛляг, то вже немає потреби. І відпала ось ця необхідність у цих семи харфах. Але що стосується шейха Ібн Усейміна (нехай змилостивиться над ним Всевишній Аллаг), то він говорить з приводу цього хадису і попереднього хадису, всі ось ці версії, вони вказують на що? На те, що під сімома харфами, що малося на увазі? Полегшення уммі. Якщо хтось скаже: «Ми згадали сім к’ираатів, які є сьогодні, вони всі відповідають одному харфу. Це харф Курайша. А чому тоді між ними є різниця, якщо вони представляють собою один харф?» Шейх Ібн Усеймін каже, що ці к’ираати (ось ці 7 або 10 к’ираатів) так, розбіжності є, різниця є в питаннях якихось харакатів, наприклад, але це все ріваяти. А так в питаннях і’раба (إعراب), в питаннях там ідг’ама (إدغام), взагалі у всіх правилах, це що? Це мова курайша. Це варіант курайша. А різниця тільки в чому? Різниця тільки в рівая. Тільки в ріваяті. Тобто, читачі Корану, імами Корану, читачі, вони передали так від сподвижників читання Корану. Один передав ось цей варіант, інший передав цей варіант, але все це був один харф. І потім шейх Усеймін каже, ви не думайте, що ось ці к’ираати, які є зараз, як ми кажемо, це все один харф. Не думайте, що між ними є така пряма велика відмінність. Між ними немає великої відмінності. Добре? Це просто ріваяти, так, деякі особливості в читанні там є, іноді в деяких, може бути харакатах є, іноді якісь відмінності. Але не так, що тепер кожне слово, воно відрізняється від слова, яке в іншому к’ирааті сьогодні. Ні, не так. Рідкісні якісь насправді розбіжності, різниця, каже шейх Ібн Усеймін (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг). Тобто, загалом, це один харф насправді. Добре, питання таке: чи може людина змішувати к’ираати при читанні? Тобто, під час читання один к’ираат вводити в інший к’ираат і так читати? Тобто, одне читання читає по одному к’ираату (тобто по Хавсу, наприклад) інше слово по іншому к’ираату. Шейх Ібн Усеймін каже, що серед вчених є розбіжності з цього питання, тобто різні думки з цього питання. Деякі кажуть, що не можна змішувати к’ираати. Не можна ось так прочитати якесь там слово по одному к’ираату, інше слово по іншому к’ираату. Тобто не можна змішувати ось так к’ираати. Прочитати к’ираатом одного імама, наприклад, один аят, потім інший аят прочитати по к’ираатом іншого імама.Чому? Тому що, каже шейх Усеймін, якщо ти читаєш, читав би комусь, тобто той, хто передав цей к’ираат, так? Він не буде задоволений, якщо ти будеш читати потім наступний аят якийсь або наступне слово буде читатися за іншим к’ираатом. Тобто не змішувати к’ираати при читанні. Читаєш цим к’ираатом, читай цим к’ираатом цього разу. Іншого разу, що читай вже, що хочеш іншим к’ираатом. Але в одному читанні змішувати їх не можна. Це думка деяких вчених. Але передано від шейхуль-Іслям ібн Теймії, що це дозволено. Тобто, може бути так, що людина читає один аят згідно з одним к’ираатом, інший аят згідно з іншим к’ираатом. Чому? Тому що кожен аят, каже шейхуль-Іслям ібн Теймія (тобто є розбіжності в цьому питанні). Але шейх Усеймін тут підкреслює одну важливу річ. Він каже, ми повинні розуміти одне правило, а саме, що якщо це викликає якусь розгубленість серед людей, якусь плутанину у людей, що ти починаєш читати різними к’ираатами, то не потрібно читати. Якщо ти простим людям почнеш читати іншим к’ираатом, якого вони не знають, в їх мусхафах немає цього к’ираата, то що вийде з цього? Вони тебе звинуватять в омані, почнуть паплюжити тебе. Це по-перше. Це перший негативний наслідок. А потім ще що може бути? Що вони прості люди, які не знають. І через це у них може зменшитися якось в їх серцях звеличення Корану. Тому що вони не розуміють цього питання. У кожній ситуації потрібно враховувати те, з ким ти маєш справу. Це дуже важливо для того, хто закликає. Для людей взагалі це дивно. Люди, багато хто не знає, що є різні варіанти читання, різні к’ираати. І ти можеш прочитати якимось к’ираатом, а він потім подумає, що ти просто або заблукав, або ти джахіль, або ти не вмієш читати. Зменшиться його довіра просто до тебе, подумає, що ти заблукав. Або, як шейх Ібн Усеймін каже, звеличення Корану у них може зменшитися в їхніх серцях. І ще одне питання. Шейх Ібн Усеймін каже, а в різних к’ираатах хукми змінюються чи ні? Ні, не змінюються. Ці харфи, хукми скрізь шаріатські одні й ті ж самі. Тобто ти не можеш знайти в одному харфі, що там написано:
حُرِّمَتْ عَلَيْكُمُ الْمَيْتَةُ
«Заборонена для вас мертвечина»,
а в іншому харфі написано: «дозволена вам мертвечина». Ні, такого немає. Різниця в шаріатських положеннях, як ми вже говорили раніше, звичайно ж немає між харфами.
Джерело:
Сахіх Мусліма. Лекція №50.
Розділ про те, що Коран був ниспосланий у семи харфах (мовних варіантах) і роз’яснення сенсу цього (211-216 стор). Хадис 818 (270) – 821 (274). Роз’яснення шейха Абу Ях’ї аль-К’ирмі (حفظه الله) https://islam.click/sharh-sahih-muslim-kniga-o-molitve-putnika-i-eyo-sokrashhenii/
