О раби Аллага! З дозволу Всевишнього Аллага ми поговоримо з вами сьогодні про таку важливу річ, як ду’а аль-істіхара. Це велике благання, яке, на жаль, багато мусульман не знають і не використовують, крім тих, кого помилував Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
Вам усім відомо, в якому невігластві, в якій омані перебували люди до приходу Ісламу. Тому й називається ця епоха епохою невігластва (джахілії). Різні форми набувало це невігластво, ця омана в ті часи.
Одна з форм цієї омани – це те, що називається приділення уваги різним поганим знакам, різним поганим прикметам (тат’аййур). Так, люди до Ісламу, в епоху джахілії бачили нещастя, погані прикмети в птахах, у якихось місяцях, у якихось днях тижня, у якихось місцях, у якихось людях, а це багатобожжя (ширк), це те, що несумісне з Єдинобожжям (Таухідом). І було так, що якась людина, коли хотіла вирушати в дорогу, дивилася на птаха. Якщо птах летів у правий бік, то він казав: “Це добрий знак, я їду”. Якщо ж бачив, що птах летить у лівий бік, він говорив: “Це поганий знак, значить, я не повинен вирушати в цю подорож”. Іслам прийшов і заборонив цю річ – приділяти увагу різним поганим знакам, поганим прикметам (тат’аййур або تَشَاؤُمٌ). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
الطِّيرةُ شركٌ
“Приділення уваги різним поганим прикметам (поганим знакам, бачити якісь нещасливі знаки в чомусь) (ат-т’іяра) – це ширк”.
Хадис передали Абу Дауд (3910), ат-Тірмізі (1614), ан-Насаї (3538) і Ахмад (3687), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
А друге, що вони ще робили, пов’язане з цим, – це ворожіння на стрілах (істік’сам бі ль-азлям). І ось якщо хтось із них хотів вирушити в дорогу, або вирушити у військовий похід, або одружитися з якоюсь жінкою, або вступити в якусь торговельну угоду, і він не знав, добре це для нього чи погано, що він робив? Він приходив додому, клав у сагайдак три стріли, на одній стрілі вони писали: “Роби”, на іншій стрілі писали: “لا تفعل – не роби”, на третій стрілі нічого не писали, і він брав, запускав руку в сагайдак, перемішував спершу добряче стріли, потім запускав руку в сагайдак і витягував стрілу. Якщо там було написано: “افعل – роби”, значить, він брався за цю справу, вважаючи, що вона буде благою. Якщо діставав стрілу і там було написано: “لا تفعل – не роби”, то він говорив: “Це погано, не буду це робити”. Якщо діставав стрілу без напису, тоді він повторював іще раз своє ворожіння, іще раз перемішував стріли й діставав стрілу, поки стріли не вказували йому, як треба вчинити.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) увійшов до Кааби (це було в рік узяття Мекки, у день узяття Мекки (йауму ль-фатх)) і побачив, що многобожники (мушріки) намалювали там, на стінах Кааби, зображення Ібрагіма та Ісмаіля (мир їм обом та благословення Аллага), і на цих зображеннях було те, що Ібрагім та Ісмаіль стояли із цими стрілами та ворожили на стрілах. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав на адресу мушриків:
قَاتَلَهُمُ اللَّهُ، واللَّهِ إنِ اسْتَقْسَما بالأزْلَامِ قَطُّ
“Нехай вразить їх Аллаг. Присягаюся Аллагом, ніколи вони [Ібрагім та Ісмаіль] не ворожили по стрілах (не займалися такими речами)”.
Хадис передали аль-Бухарі (3352) і Муслім (1331).
Це ширк, о раби Аллага. І тому Іслам прийшов із забороною цього. Це річ, яка не сумісна з Таухідом. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) на початку сури “аль-Ма’іда” говорить про речі, які суворо заборонені (харам), і каже:
وَأَن تَسْتَقْسِمُوا بِالْأَزْلَامِ ذَلِكُمْ فِسْقٌ
“…і щоб ви ворожили по стрілах – це гидота (нечестя) (фіск’)”
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:3.
І в цій же сурі, сурі “аль-Ма’іда”, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِنَّمَا الْخَمْرُ وَالْمَيْسِرُ وَالْأَنصَابُ وَالْأَزْلَامُ رِجْسٌ مِّنْ عَمَلِ الشَّيْطَانِ فَاجْتَنِبُوهُ لَعَلَّكُمْ تُفْلِحُونَ
“О ви, які увірували! Воістину, вино, і азартні ігри, і жертовники [на яких приносять жертви ідолам], і ворожіння по стрілах – це нечистота (ріджз) з діянь сатани, цурайтеся ж цього – можливо, ви будете щасливі”
Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:90.
І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لن يلِجَ الدرجاتِ العُلَى مَنْ تَكَهَّنَ ، أوِ اسْتَقْسَمَ ، أوْ رَدَّه مِنْ سفرٍ تَطَيُّر
“Не увійде на високі щаблі [тобто до Раю] людина, що займається віщуванням (передбаченням), що займається ворожіннями або яку змушує якась погана прикмета відмовитися від своєї подорожі”.
Це все ясні й чіткі доводи на забороненість цієї речі.
О раби Аллага, ворожити по стрілах і взагалі всяке ворожіння, всяка річ подібні до цього. Але, на жаль, пережитки цієї епохи невігластва (джахілії) залишаються в цій громаді (уммі) і деякі мусульмани займаються цими речами, ворожінням на стрілах або чимось на кшталт цього. Нехай це будуть інші види ворожіння, але по суті це те саме: наприклад, ворожать за допомогою вервечок, причому називають це ворожіння істіхара. Беруть чотки (субха) – і починають перебирати намистинки, перераховувати їх одну за одною і говорити: “افعل، لا تفعل، افعل، لا تفعل – роби, не роби, роби, не роби”. І остання намистинка і буде вирішальною, остаточне рішення за цією останньою намистинкою. Якщо остання намистинка покаже “Роби”, значить, він буде робити, це, вважай, щось хороше, ту справу, яку він задумав. А якщо остання намистинка покаже “Не роби”, значить, каже: “Ні, погано, я не буду це робити”. Деякі ворожать за допомогою Корану, за допомогою сувою Корану (мусхафа). Різні способи є в них: беруть мусхаф, який зачинений, промовляють якусь молитву, потім відкривають Коран і дивляться на перше слово на сторінці, на що воно вказує, на добро вказує чи вказує на зло, і залежно від цього роблять щось або не роблять щось. Або починають рахувати, скільки букв шін і скільки букв ха на сторінці: ха – тобто хайр (добро), шін – тобто шарр (зло). Чого буде більше? Букв шін більше – “значить, це зло”, якщо букв ха більше – “значить, це добро”. Є ті, які ворожать за допомогою карт, ворожать за допомогою кави, на кавовій гущі. Усе це приклади діянь, що заборонені Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), це діяння епохи джахілії, діяння невігласів (джахілів), що не знають Ісламу і не знають Таухід.
О умма Ісламу, ця релігія, якщо забороняє щось, обов’язково вказує на те, що є благом. Звісно, у цьому житті в людини трапляється так, що вона не знає, як вчинити, вона замислює якусь справу, але не знає, чи буде це благом для неї, чи не буде це для неї благом. Наприклад, хоче одружитися з якоюсь жінкою, або вирушити в дорогу кудись, у якусь країну, або хоче збудувати дім десь – і вона не знає, благо (хайр) це для неї чи не благо це для неї. Що робити в таких випадках? Іслам вказав шлях – Таухід, доручити свої справи Аллагові (Пречистий Він і Піднесений), бігти до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і в Аллага просити правильного вибору, спрямувати його до того, що краще, просити в Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Як? Здійснивши намаз, а потім вимовивши благання (ду’а) до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), якого навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), просити Аллага (Пречистий Він і Піднесений). І ось це називається аль-істіхара.
Що означає це слово – істіхара? Істіхара – це прохання полегшити найкраще з двох, зробити або відмовитися. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) приділяв цьому велику увагу, він приділяв велику увагу навчанню мусульман істіхара. Він навчав їх ось цього благання, як робиться істіхара, як навчав сурі з Корану. І про це повідомляють сподвижники. Джабір ібн ‘Абділлях (нехай буде задоволений ним і його батьком Всевишній Аллаг) говорить:
كَانَ النَبِىٌّ – صلى الله عليه وسلم – يُعَلِّمُنَا الاِسْتِخَارَةَ فِى الأُمُورِ كَمَا يُعَلِّمُنَا السُّورَةَ مِنَ الْقُرْآنِ يَقُولُ: “إِذَا هَمَّ أَحَدُكُمْ بِالأَمْرِ فَلْيَرْكَعْ رَكْعَتَيْنِ مِنْ غَيْرِ الْفَرِيضَةِ ثُمَّ لِيَقُلِ: اللَّهُمَّ إِنِّى أَسْتَخِيرُكَ بِعِلْمِكَ وَأَسْتَقْدِرُكَ بِقُدْرَتِكَ، وَأَسْأَلُكَ مِنْ فَضْلِكَ الْعَظِيمِ ، فَإِنَّكَ تَقْدِرُ وَلاَ أَقْدِرُ وَتَعْلَمُ وَلاَ أَعْلَمُ وَأَنْتَ عَلاَّمُ الْغُيُوبِ ، اللَّهُمَّ إِنْ كُنْتَ تَعْلَمُ أَنَّ هَذَا الأَمْرَ خَيْرٌ لِى فِى دِينِى وَمَعَاشِى وَعَاقِبَةِ أَمْرِى فَاقْدُرْهُ لِى وَيَسِّرْهُ لِى ثُمَّ بَارِكْ لِى فِيهِ، وَإِنْ كُنْتَ تَعْلَمُ أَنَّ هَذَا الأَمْرَ شَرٌّ لِى فِى دِينِى وَمَعَاشِى وَعَاقِبَةِ أَمْرِى فَاصْرِفْهُ عَنِّى وَاصْرِفْنِى عَنْهُ ، وَاقْدُرْ لِى الْخَيْرَ حَيْثُ كَانَ ثُمَّ أَرْضِنِى بِه “
“Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) навчав нас робити істіхару в наших справах так, як навчав сурі з Корану, і говорив [нам]: “Якщо хтось із вас замислить щось [тобто ти задумав якусь справу, але не знаєш, благою вона для тебе буде чи не благою, благом обернеться чи ні], то нехай здійснить два рака’ати намазу, але щоб це не було з обов’язкових намазів (фард), а потім нехай скаже: “О Аллаг, я прошу в Тебе блага за допомогою Твого знання, я прошу в Тебе сил (мощі) за допомогою Твоєї могутності, я прошу в Тебе від Твоєї великої милості, воістину, Ти можеш, а я не можу, Ти знаєш, а я не знаю, і Ти – Знаючий усе сокровенне. О Аллах, якщо Тобі відома ця справа [яку я збираюся зробити – і ти називаєш цю справу. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Якщо ця справа…” – у ду’а, але ти не кажеш: “Справа” (амр), а кажеш, яку саме справу ти хочеш зробити, одружуватися ти задумав з кимось або задумав займатися якимось бізнесом і так далі] як благо для мене в моїй релігії, і в моєму мирському житті, і для підсумку моїх справ, то тоді передвизнач мені це, і полегши для мене це, і дай мені благодать (баракю) в цьому. А якщо відомо Тобі, що ця справа для мене зле (вона погана) для моєї релігії, для мого мирського життя, для підсумку моїх справ, тоді відведи її від мене, а мене відведи від неї та напередвизначь мені благо, хоч би де воно було, а потім зроби мене задоволеним цим…
/Аллагумма, інні астахірукя бі ‘ільмікя, ва астак’дирукя бі к’удратикя ва ас-‘алюкя мін фад’лікя ль-‘аз’імі, фа іннакя так’диру ва ля ак’диру, ва та’ляму ва ля а’ляму, ва Анта ‘Алляму ль-гуйубі! Аллагумма, ін кунта та’ляму анна хаза ль-амра хайрун лі фі діні, ва ма’аші ва ‘акибаті амрі, фа к’дурху лі ва йассір лі сума барік лі фіхі, ва ін кунта та’ляму анна хаза ль-амра шаррун лі фі дині, ва ма’аші ва ‘акибаті амрі, фа сріфху ‘анні, ва сріфні ‘анху ва к’дур лі ль-хайра хайсу кяна сума ардні біхі/” “.
Хадис передав аль-Бухарі (1162, 6382, 7390).
Ось цей хадис – великий хадис і велике ду’а, якого навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). Що ми зрозуміли з цього?
По-перше, як Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) намагався навчити свою умму благу, як він переживав. Джабір каже: “Навчав нас істіхарі у справах, як навчав сурі з Корану”. І як може бути інакше? Адже Аллаг сказав про нього, про Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
لَقَدْ جَاءَكُمْ رَسُولٌ مِّنْ أَنفُسِكُمْ عَزِيزٌ عَلَيْهِ مَا عَنِتُّمْ حَرِيصٌ عَلَيْكُم بِالْمُؤْمِنِينَ رَءُوفٌ رَّحِيمٌ
“До вас прийшов Посланець із вас самих. Важко йому, коли ви страждаєте, піклується він про вас, до віруючих він співчутливий, милуючий”
Коран, сура Ат-Тауба (Каяття), 9:128.
Це по-перше.
По-друге, зверніть увагу, о раби Аллага, як Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) дбав про те, щоб захистити Таухід, щоб людей прив’язати до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) – до Того, Якому відоме все таємне, прив’язати людину, раба Аллага до Знаючого, до Всезнаючого, до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тому що добро дає лише Він, зло відводить лише Він. Вчить Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) бігти до Аллага, Йому всі справи свої доручити, у Нього просити правильного вибору. Це Таухід. Вслухайтеся в ці слова, це ж Єдинобожжя (Таухід):
اللَّهُمَّ إِنِّى أَسْتَخِيرُكَ بِعِلْمِكَ وَأَسْتَقْدِرُكَ بِقُدْرَتِكَ ، وَأَسْأَلُكَ مِنْ فَضْلِكَ الْعَظِيمِ ، فَإِنَّكَ تَقْدِرُ وَلاَ أَقْدِرُ وَتَعْلَمُ وَلاَ أَعْلَمُ وَأَنْتَ عَلاَّمُ الْغُيُوب
“О Аллаг, я прошу у Тебе блага за допомогою Твого знання, я прошу у Тебе сили за допомогою Твоєї могутності, я прошу у Тебе від Твого великого блага, Ти знаєш, а я не знаю. Ти – Той, хто знає сокровенне (‘Алляму ль-гуйуб)”.
По-третє, о раби Аллага, істіхара робиться в речах, що відносяться до якихось мирських питань, дозволених речей, і ти не знаєш, добре це для тебе буде чи погано, наприклад, поїхати ти кудись хочеш, чи одружуватися, чи машину хочеш купити, іще щось на кшталт цього. Ось у таких питаннях відбувається істихара. А в речах, що приписані релігією, істіхара не здійснюється, чи то обов’язкове (ваджиб, фард), чи то бажане, до чого спонукав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), наприклад, неправильно робити істіхара щодо того, “почати мені робити обов’язковий намаз чи ні”, дехто здійснює істіхару. Або людина каже: “Нічний намаз (к’ияму л-лейль) робити мені чи ні, істіхару треба зробити з цього приводу”. Ні, з такого приводу істіхара не робиться. Те ж саме стосується речей, які належать до забороненого (харам). Якщо щось харам, і так ясно, що це зло, тут не потрібно просити в Аллага направити тебе до правильного вибору. Людина не робить істіхару, кажучи: “Я хочу зайнятися торгівлею вином або лихварством (ріба), потрібно зробити істіхару”. Ні, з таких питань немає істіхари.
О раби Аллага, наступне, четверте, що ми підкреслимо з цього хадису, подивіться, – мусульманин може просити в Аллага відведення від себе чогось поганого з передвизначеного, бо сказано: “Якщо Ти знаєш, що ця справа є злом для моєї релігії, і для мого мирського життя, і для підсумку моїх справ, тоді відведи її від мене”. І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لا يردُّ القضاءَ إلَّا الدُّعاءُ
“Передвизначення відводить тільки благання (ду’а)”.
Хадис передали ат-Тірмізі (2139), аль-Баззар (2540) і ат-Табабарані (6/251) (6128), шейх аль-Альбані назвав його ланцюжок передавачів (існад) слабким, але сказав, що є повідомлення, що підкріплюють його.
Наступне, на що важливо звернути увагу, о раби Аллага. Коли ми робимо істіхару? Це ду’а виголошується після намазу, що складається з двох рака’атів. Це не може бути обов’язковий намаз, людина не може сказати: “Я зараз зроблю фард ранкового намазу, два рака’ата, а потім, після цього, зроблю ду’а аль-істіхара”. Ні, це має бути додатковий намаз, а не обов’язковий. І ду’а робиться після того, як людина дала салям, закінчить намаз, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже: “Нехай зробить два рака’ати необов’язкового намазу, а потім нехай скаже…” Якщо ти це знаєш, о рабе Аллага, ну значить не можна тобі, якщо ти хочеш здійснити істіхару, додавати щось до двох рака’атів, тобто не можна після трьох рака’атів це зробити, або після чотирирака’атного намазу це зробити, або після п’яти рака’атів не можна це робити. Після двох рака’атів, тому що найкращий шлях – це шлях Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Ще, о раби Аллага, не можна додавати нічого до молитви істіхара. Ду’а треба вимовляти так, як навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), без будь-яких додавань.
Ще. Хтось каже: “А які сури мені читати в першому рака’аті, які читати в другому рака’аті?” Називають учені (‘уляма) різні речі, але насправді нічого не передано від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Тому, яку б суру ти не читав у першому рака’аті або в другому рака’аті, все можна, будь-яку суру можна читати.
І ще, о раби Аллага, дуже поширена помилка. Багато людей думають, що після здійснення істіхари відповідь прийде до тебе уві сні, робити щось чи не робити. Багато людей так і думають, прив’язують до сновидіння питання істіхари. Здійснюють намаз істіхара, ду’а істіхара, а потім лягають спати, кажучи: “Я уві сні побачу, як мені вчинити, так чи так”. Деякі ще починають говорити: “Якщо побачиш червоний або чорний колір, значить, це погане щось. Якщо побачиш білий колір, то це хороше”. Немає нічого такого. Істіхара ніяк не прив’язана до сновидіння, о раби Аллага. Сновидіння тут ні до чого. Більше того, уві сні може шайтан прийти до людини і щось їй таке розповісти і відвести її від чогось хорошого, в чому для неї велике благо. Взагалі нічого не треба будувати на тому, що ти бачиш уві сні, о раб Аллага. Але бажаним є перед тим, як ти здійсниш істіхару… Ось ти зважився на якусь справу, ти задумав якусь справу, ти хочеш здійснити істіхару – перед цим порадься з рабами Аллага, порадься з тими рабами Аллага, які щирі, які обізнані, які володіють доброчесними якостями. Як сказав шейх-уль-Іслам Ібн Таймія (нехай помилує його Всевишній Аллаг): “Ніколи людина (ніхто) [ще] не пошкодував із тих, хто здійснив істіхару, попросивши в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) правильного вибору, порадилися з людьми віруючими й упевнилися у відношенні своєї справи”.
А після істіхари що робити? Як зрозуміти, варта ця справа чи не варта, добра для тебе чи не добра? Зрозуміти це так: ти ж доручив Аллагові, (Пречистий Він і Піднесений) свою справу, тому якщо Аллаг полегшить для тебе цю справу і доведе її до кінця, значить, у цьому благо (хайр). А якщо Аллаг зробить скрутною цю справу і зробить так, що поставить перепону між тобою і можливістю зробити цю справу, і ти не зможеш зробити цю справу, і відведе від тебе цю справу, значить, це для тебе хайр. Ось це і є істіхара, бо ти попросив в Аллага, Який знає все, а ти не знаєш нічого, попросив у Нього наставити і направити тебе до кращого, і вважай, те, до чого Він тебе направив, – це і є для тебе благо, і будь задоволений тим, що визначив для тебе Всевишній Аллаг.
