О віруючі раби Аллага, імами аль-Бухарі та Муслім навели у своїх “Сахіхах” хадис від сподвижника Абу Катади аль-Ансарі (нехай буде вдоволений ним Аллаг), де він повідомляє:
“Одного разу повз Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) пронесли носилки з померлим (джаназа). І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
مستريحٌ ومستراحٌ منْهُ
“Той, хто знаходить спокій і той, від кого, позбувшись, знаходять спокій”.
Люди сказали:
يا رَسولَ اللَّهِ، ما المُسْتَرِيحُ والمُسْتَرَاحُ منه؟
“О Посланець Аллага, хто це той, хто знаходить спокій і той, від кого, позбувшись, знаходять спокій?”
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відповів:
العَبْدُ المُؤْمِنُ يَسْتَرِيحُ مِن نَصَبِ الدُّنْيَا وأَذَاهَا إلى رَحْمَةِ اللَّهِ، والعَبْدُ الفَاجِرُ يَسْتَرِيحُ منه العِبَادُ والبِلَادُ، والشَّّجَرُ والدَّهُ والدَّوَابُّ
“Віруючий раб знаходить спокій, позбуваючись неприємностей цього світу і його тягот, вирушаючи до милості Аллага, Великий Він і Могутній. А від нечестивого (грішного) раба позбавляються раби (люди), і країни, і рослини, і тварини”.
(Приводить аль-Бухарі, 6512)
О раби Аллага, це дуже важливий хадис, що описує, на які дві групи поділяються люди, що йдуть із цього світу. Вони діляться на два класи:
перший – це “мустаріх” – ті, які позбуваються і знаходять спокій;
другий – це “мустарахун мінг” – ті, кого позбуваються, знаходячи спокій.
Хто такі “ті, що знаходять спокій”? І від чого вони знаходять спокій? І завдяки чому вони знаходять спокій? А хто ті, від яких, позбуваючись, отримують спокій? Ці питання спадають на думку, але залишається ще найголовніше питання – ти з якої групи?
Смерть – це річ, остаточно і безповоротно приписана, від неї нікуди не втекти, і ніхто з творінь її не може уникнути.
كُلُّ مَنْ عَلَيْهَا فَانٍ✾ وَيَبْقَى وَجْهُ رَبِّكَ
“Усе, що є на землі, тлінне (плинне, звісно), і залишається тільки Лик Господа твого”.
Коран, сура Ар-Рахман (Милостивий), 55: 26-27
Якби хтось міг врятуватися від смерті й уникнути її, то це була б обрана Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) людина з цього людства – Мухаммад (нехай благословить його Аллаг і вітає). Але йому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
إِنَّكَ مَيِّتٌ وَإِنَّهُم مَّيِّتُونَ
“Воістину, ти смертний і вони смертні”.
Коран, сура Аз-Зумар (Натовпи), 39: 30
Віруюча людина – той, хто вірить в Аллага (Печистий Він і Піднесений). Вона беззастережно вірить, що в смерті є час, у який вона приходить, і ніхто не може вийти за рамки цього терміну, встановленого Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَمَا كَانَ لِنَفْسٍ أَن تَمُوتَ إِلَّا بِإِذْنِ اللَّهِ كِتَابًا مُّؤَجَّلًا
“І жодна душа не помирає, інакше як з дозволу Аллага в приписаний термін”.
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3: 145
Дружина Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) Умм Хабіба (нехай буде вдоволений нею Аллаг) зверталася до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з благанням (ду’а), кажучи:
اللَّهُمَّ أَمْتِعْنِي بزَوْجِي رَسُولِ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عليه وَسَلَّمَ، وَبِأَبِي أَبِي أَبِي سُفْيَانَ، وَبِأَخِي مُعَاوِيَةَ
“О Аллаг, дай мені насолодитися тим, що будуть живі біля мене мій чоловік Посланець Аллага, мій батько Абу Суф’ян, мій брат Му’авія”.
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) почув її благання і сказав їй:
قدْ سَأَّلْتِ اللَّهَ لِآجَالٍ مَضْرُوبَةٍ، وَأَيَّامٍ مَعْدُودَةٍ، وَأَرْزَاقٍ مَقْسُومَةٍ، لَنْ يُعَجِّلَ شيئًا قَبْلَ حِلِّهِ، أَوْ يُؤَخِّرَ شيئًا عن حِلِّهِ، ولو كُنْتِ سَأَلْتِ اللَّهَ أَنْ يُعِيذَكِ مِن عَذَابٍ في النَّارِ، أَوْ عَذَابٍ في القَبْرِ، كانَ خَيْرًا وَأَفْضَلَ
“Ти попросила Аллага про встановлені терміни, і про пораховані дні, і про розподілені частки. Аллаг не прискорить ніщо раніше його терміну і не відкладе ніщо від його часу. І якби ти попросила Аллага, щоб Аллаг захистив тебе від покарання Пекла і покарання могили, то це було б краще і прекрасніше для тебе”.
(Див. “Сахіх Муслім”, 2663)
Віруюча людина знає, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) встановив чіткий термін. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробив для тебе дні порахованими і дав для тебе певну кількість подихів, які тобі судилося зробити, і це не порушується. Ти не володієш жодною силою, і тобі жодною можливістю не зменшити своє життя (свій термін), не збільшити свій термін. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
فَإِذَا جَاءَ أَجَلُهُمْ لَا يَسْتَأْخِرُونَ سَاعَةً وَلَا يَسْتَقْدِمُونَ
“А коли приходить до них термін, вони не можуть ні відкласти його, ні прискорити”.
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7: 34
Якщо віруюча людина переконана, що все встановлено Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), що Аллага (Пречистий Він і Піднесений) встановив остаточний життєвий термін, а я сподіваюся і думаю про вас, що ви такі, то тоді з плечей такої людини спадає важкий тягар переживань про те, що вона помре, що доведеться розстатися з цим життям. Зникне страх, що охоплює її перед смертю, і тоді під час зустрічі із земними проблемами в людини теж буває сила.
Хаджадж ібну Йусуф – людина, яка пролила багато крові і вбив багатьох людей. Він став погрожувати Са’іду ібну Джубайру стратою, що він уб’є його. І Са’ід ібн Джубайр сказав йому: “Якби я знав, що життя і смерть у твоїх руках, то тоді поклонявся б тобі і нікому іншому”. Тому віруюча людина не живе постійним страхом, що вона помре, і не стурбована переживанням, що доведеться випити цей гіркий напій – смерть. Смерть неодмінно й обов’язково прибуде, і немає в цьому жодних сумнівів. А те, що ти боїшся смерті, не відведе смерть від тебе. Твої переживання не відхилять смерть від тебе.
قُلْ إِنَّ الْمَوْتَ الَّذِي تَفِرُّونَ مِنْهُ فَإِنَّهُ مُلَاقِيكُمْ
“Скажи: “Воістину, ця смерть, від якої ви тікаєте, неодмінно вас зустріне””.
Коран, сура Аль-Джумуа (Соборна), 62: 8
І віруючій людині стає ще легше прийняти той факт, що вона помре, коли вона розуміє, що до неї через це пройшли люди, пророки, найправдивіші, шахіди і праведники. Вони пройшли цим шляхом, і людині потрібно тільки піти за ними в цьому. І якщо ти каєшся весь час перед Аллагом, то ця річ, яка є справді великою подією, не буде тобі здаватися такою жахливою і страшною.
Хто такий “аль-мустаріх” (знаходить спокій зі смертю)? А хто ті люди, які отримують перепочинок, позбуваються земних тягот і знаходять зі смертю спокій? Їх характеризують такі речі: “аль-мустаріх” (той, що знаходить спокій після смерті) – це:
1) той, хто задоволений Аллагом, як Господом, Ісламом, як релігією, Мухаммадом, як Пророком, і Посланцем, тобто він поклоняється Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) і не поклоняється поряд з Ним нікому. Він віддається Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) через Таухід і підкоряється Йому, підкоряючись Його велінням. Він неухильно слідує за Його Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає). Він міцно тримається за те, на чому були Пророк і його сподвижники;
2) той, хто дотримується прав свого Господа і прав Його рабів, які готуються до Дня зустрічі з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений);
3) той, хто був серед тих, що заповнювали будинки Аллага (мечеті), адже той, хто хоче зустрічі зі своїм Господом, з тим хоче зустрічі Аллаг (Пречистий Він і Піднесений);
4) це ті, що йдуть із цього світу і залишають після себе дім, який вони звели і який ґрунтується на богобоязливості, богобоязливу сім’ю;
5) який залишає милостиню (садак’а джарія), яка після смерті продовжує приносити людям користь;
6) який залишає після себе знання (‘ільм), яким користуються люди;
7) той, хто залишає після себе дитину, що молиться за нього (робить за нього ду’а);
8) той, що закликає до Аллага і релігії Аллага та старанно трудиться на шляху Аллага;
9) той, що найкращий з людей, живе славним життям і помирає щасливо;
10) той, хто береже свій слух, свій зір, свій язик, своє серце і свої органи від забороненого (хараму) – від усього, що гнівить Аллага (Пречистий Він і Піднесений);
11) той, що, живучи в цьому світі, переживає за релігію Іслам, що бореться з псуванням, і нечестям, і з тими, хто поширює псування, багатобожжя (ширк), нововведення в релігії (бід’а) і нечестя (фіск’). І він бореться з усім цим і переймається релігією, доки не прийде до нього смерть;
12) той, хто живе, як на двох крилах: одне крило – це страх перед покаранням Аллага (Пречистий Він і Піднесений), друге крило – це надія на милість і нагороду Аллага (Пречистий Він і Піднесений);
13) той, хто думає про вічне життя (ахіра), і його переживанням і турботою є вічне життя. Він живе в цьому світі, як мандрівник або чужинець. Він бере зі свого здоров’я на хворобу і бере зі свого життя на смерть. Він свою молодість використовує до того, як настане старість, а своє здоров’я використовує до того, як настане хвороба. Він вільний час використовує до того, як настане зайнятість. Він своє багатство використовує до того, як настане бідність;
14) це той юнак, молодий чоловік, який виховується в домі Аллага, і вчить Книгу Аллага, і залишається на цьому, поки не попрощається з цим світом;
15) це та жінка, яка здійснює свої п’ять намазів, постить у свій місяць, покірна своєму чоловікові і береже свою цнотливість, яка пишається своєю релігією, зберігає свій хіджаб і залишається на цьому;
16) це той віруючий, що, як усі люди, зустрічається з різними проблемами й труднощами: зі своїм здоров’ям, або зі здоров’ям членів сім’ї, або із зароблянням грошей, або з іншими якимись проблемами, але він зустрічається з ними та розв’язує їх так, що вони не відволікають його від самого проєкту та найголовнішої мети його життя – від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), установлення добрих стосунків з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), Господом світів;
17) він той, хто дотримується прав і виконує обов’язкові приписи (фарди);
18) він той, хто цурається заборон і зупиняється на кордонах Аллага;
19) він той, хто присвячує свій вільний час додатковим видам поклоніння (науафіль);
20) він той, хто, якщо помилиться й оступиться, одразу просить вибачення в Аллага і повертається до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Найголовніша його турбота – це, щоб був ним задоволений Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
Якщо підсумувати й сказати загалом, то це те, про що сказали попередники (саляфи): “Це людина, яка виконує наказане Аллагом на основі світла від Аллага (тобто знання), сподіваючись на нагороду Аллага, і залишає заборонене Аллагом на основі світла від Аллага, боячись покарання Аллага”.
О раб Аллага, якщо ти такий і якщо ти на цьому помреш, то, присягаюся Аллагом, ти будеш тим, хто знайде спокій зі смертю (мустаріх), бо для такої людини насолоди цього світу і те, що в ньому є, не настільки значущі, щоб засмучуватися через розлуку з ними, тому що смерть для віруючої людини – це перехід до вічної насолоди. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
كُلُّ نَفْسٍ ذَائِقَةُ الْمَوْتِ وَإِنَّمَا تُوَفَّوْنَ أُجُورَكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ فَمَن زُحْزِحَ عَنِ النَّارِ وَأُدْخِلَ الْجَنَّةَ فَقَدْ فَازَ وَمَا الْحَيَاةُ الدُّنْيَا إِلَّا مَتَاعُ الْغُرُورِ
“Кожна душа скуштує смерть, і ваші нагороди будуть дані вам сповна в Судний день. І той, хто буде віддалений від пекельного вогню і введений до Раю, той і здобув справжній успіх. А це земне життя – це тимчасове й оманливе користування”.
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3: 185
Ви ж знаєте, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Щедрий. І якщо Аллаг забирає в тебе якусь милість, то Він тобі обов’язково натомість дає кращу. І якщо Він бере в тебе це низьке земне і слабке життя, сповнене проблем, то Він дасть тобі інше життя – те, що солодше, краще, прекрасніше, ширше і просторіше.
Ця людина знаходить спокій (аль-мустаріх), тому що, щойно вона вступить у той світ, що після цього світу, насолода, приготована їй Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), змусить її забути про цей світ і про його проблеми. Один бедуїн сильно радів, і йому сказали: “Чому ти радієш, адже ти ж скоро помреш?” Він запитав: “А куди я піду після моєї смерті?” Йому сказали: “До Аллага”. Він сказав: “Горе вам, як мені боятися відходу до Того, від Одного Якого я отримую все хороше і всі блага?”
І правдивий Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Він сказав правду у Своєму Писанні:
إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا تَتَنَزَّلُ عَلَيْهِمُ الْمَلَائِكَةُ أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ الَّتِي كُنتُمْ تُوعَدُونَ
“Воістину, ті, котрі сказали: “Наш Господь – Аллаг”, потім стояли прямо, коли вони помирають, сходять до них ангели й кажуть: “Не бійтеся, і не журіться, і зрадійте Раю, що був вам обіцяний””.
Коран, сура Фуссилят (Роз’яснені), 41: 30
Не бійтеся проблем того, що буде в майбутньому, тому що це буде для вас кращим, ширшим і просторішим. І не сумуйте про минуле, бо про все те, що ви залишили в тому світі (дружина, діти, сім’я), подбає Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). І людина знаходить те блаженство, яке невимовне. І попросимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) від Його милостей.
Віруюча людина дивиться на це життя, як на оселю випробування і перевірки, тому що про це Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
الَّذِي خَلَقَ الْمَوْتَ وَالْحَيَاةَ لِيَبْلُوَكُمْ أَيُّكُمْ أَحْسَنُ عَمَلًا
“Який створив смерть і життя, щоб випробувати вас: хто з вас буде кращим за своїми діяннями”.
Коран, сура Аль-Мульк (Влада), 67: 2
Він знає, що це тимчасове місцеперебування для перевірки.
У цьому світі за те, що є з халялю, доведеться звітувати, за те, що тут є з хараму, якщо ти скористаєшся цим, доведеться бути підданим покаранню. Цей світ – обитель втоми і трудів, нещасть і старості. І віруюча людина отримує перепочинок, коли йде з нього, бо вона залишила світ переживань, скорботи й бідності, світ хвороби, розлуки з коханими людьми, коли помирають твої близькі люди, світ, де є страх і голод. Якщо це земне життя дає тобі трохи посміятися, потім змушує плакати. Якщо воно тобі дозволяє з’єднатися з кимось, то потім розлучає з ним.
Віруюча людина отримує перепочинок зі смертю, коли розлучається з цим світом, бо вона знає, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) про цей світ сказав:
مَا لي وَللدُّنْيَا؟ مَا أَنَا في الدُّنْيَا إِلَّا كَرَاكِبٍ اسْتَظَلَّ تَحْتَ شَجَرَةٍ، ثُمَّ رَاحَ وَتَرَكَهَا
“Що мені від цього світу?! І що цьому світу від мене?! Клянуся Тим, у Чиїй руці моя душа, я і цей світ на кшталт вершника, що прямує в спекотний день і зупинився в тіні дерева на якийсь денний час, а потім вирушив і продовжив свій шлях, залишивши це дерево”.
(Приводить ат-Тірмізі (2347), Ібн Маджах (4109) та Ахмад (3709))
Віруюча людина зі смертю радіє, тому що вона зустрічається з пахощами і насолодою – зустрічається з Господом, Який задоволений нею і не гнівається на неї, тому що віруюча людина прийде туди, де будуть люди завжди здорові і ніколи не хворітимуть, де вони будуть завжди живі й ніколи не помруть, де їх не торкнеться жодна тяжкість, і їх звідти не виженуть і не виведуть, бо там є те, чого не бачило жодне око, про що не чуло жодне вухо і чого навіть не могло прийти в голову жодній людині. Одяг там не тліє, молодість там не закінчується. Вони лежать на ложах і потребують усе, що захочуть. І вітає їх Господь їхній:
سَلَامٌ قَوْلًا مِّن رَّبٍّ رَّحِيمٍ
“”Мир вам!” – як слово від Господа Милосердного”.
Коран, сура Йа. Сін, 36: 58
Якщо ти маєш такий погляд на смерть, а не як невіруючі чи слабовіруючі, якщо маєш переконаність, що смерть для віруючого – це перепочинок, то ти розумієш, чому такий погляд на смерть привів у цей світ покоління героїв – прихильників вічного життя (ахіра), саме такий погляд на смерть був причиною того, що, коли вмирав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), наш приклад, йому запропонували вибір: лишитися в цьому світі чи піти. Але Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
بلِ الرَّفيقُ الأعلَى
“Ні, до вищого сонму (товариства)!”
(Приводить аль-Бухарі (4449))
Він віддав перевагу смерті.
Такий погляд на смерть змусив Харама ібн Ільхама, коли ззаду багатобожники вдарили, і пронизали його списом, і бризнула кров, він почав мазати цю кров на своє обличчя, тіло й голову та говорити:
فُزْتُ وَرَبِّ الكَعْبَةِ
“Я отримав успіх, клянуся Господом Кааби!”
(Приводить аль-Бухарі (4092))
Такий погляд на смерть був причиною того, що, коли помирав Біляль (нехай буде задоволений ним Аллаг), його дружина сиділа біля нього й вигукнула:
واحزناه ! واحزناه !
“О, яка печаль! О, яка печаль!”
Але Білял сказав їй:
بل واطرباه! غدًا نلقَى الأحبَّةَ محمَّدًا وصَحبَه
“Ні, навпаки, яка радість! А завтра ми зустрінемо наших коханих – Мухаммада та його сподвижників”.
(Приводить Ібн Абі Дунья (294))
Такий погляд на смерть, що сподвиг Амра Ібн Джамуха, сподвижника, що мав кульгаву ногу, вирушити разом із Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає) та віруючими до Ухуду й узяти бій у битві під Ухудом, хоч йому казали: “Ні, не йди, ти кульгавий, тобі не треба йти, ти не мусиш іти”, – і затримували його. Але він сказав: “Можливо, я зможу своєю кульгавою ногою вступити на землю Раю”. Він прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і запитав:
“О Посланець Аллага, якщо я буду битися, поки не буду вбитий, чи зможу я ось цією своєю ногою ступати землею Раю, але так, щоб при цьому моя нога була здорова?” І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: “Так”. А потім його вбили, і Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), проходячи повз нього, сказав: “Я немов бачу, що ти ступаєш цією своєю ногою, але тільки здоровою, по землі Раю”.
Син імама Ахмада (нехай помилує його Аллаг) запитав його:
متى الراحة يا أبي؟
“Коли буде спокій, о батьку?”
І він сказав:
لا راحة حتى تضع رجلك اليُمنى في الجنة
“Коли ти зробиш перший свій крок, переступивши двері Раю”.
О раби Аллага, о мусульмани, а друга категорія людей – це аль-мустарах мінгум. До другої категорії людей, коли люди залишають цей світ, відноситься той, від кого з його смертю позбавляються і знаходять спокій, як повідомив про це Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). А від цих людей, які, коли вони помирають, знаходять спокій, позбавляються і люди, і країни, і рослини, і тварини – всі радіють його смерті. Хто ці люди? Їх насправді багато категорій. Ми з вами назвемо тільки деякі з них. Це ті, що відвертають людей від шляху Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ті, що сіють псування на землі та не впорядковують її, ті, що поширюють на землі нечестя, багатобожжя (ширк), поклоніння комусь, окрім Аллага (Пречистий Він і Піднесений), чи безбожництво, ті, що поширюють оману, нововведення в релігії (біда’ати), поширюють гріхи й нечестя, ті, що б’ються з єдинобожжям (Таухідом), із Сунною, з істиною, із праведністю, ті, що чинять беззаконно стосовно прав Аллага (Пречистий Він і Піднесений) та стосовно рабів Аллага, гноблять свої душі й гноблять людей. А Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
“Нехай буде прокляття над беззаконниками, тими, які відвертають від шляху Аллага і хочуть викривити його. І вони у вічне життя не вірять”.
Люди, від яких, позбувшись, знаходять спокій, – це грішники, які ослухалися Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Через їхні гріхи зникає благодать, забирається барака, бувають посухи, неврожаї, голод, зупиняються дощі. Це ті люди, які люблять, коли на землі серед віруючих поширюється нечестя, ті, що закликають до гріха, до розпусти, закликають жінок до розбещеності, ті, що поширюють порок, б’ються з чеснотою. Це злочинці, які сіють на землі псування. Вони, які позбавляють людей безпеки і сіють страх, порушують спокій людей і лякають їх. Це ті, які торгують наркотиками, розповсюджують спиртне. Це ті, які своїми словами чи діями розлучають сім’ї, ті, які сіють у суспільстві ворожнечу. Це ті люди, позбувшись яких, ми радіємо. Це ті люди, які згубили свій намаз, які пішли за своїми пристрастями. Це ті, які себе занапастили, наважившись перейти межі Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і які занапастили тих, що перебувають під їхньою опікою. Вони не виховують свою сім’ю, своїх дітей в Ісламі. Вони, які сприяють тому, що з’являються в їхніх сім’ях якісь засоби до розбещеності, розпусти, псування. Ті, які, коли помирають, позбавляють рабів, і люди знаходять спокій. Це ті, що звеличуються, і хизуються над істиною, і гордовито поводяться щодо рабів Аллага, що зневажають решту, дивляться на них зверхньо, що не вміють прощати, що не підшукують віруючим якихось виправдань, а коли їм згадують виправдання, вони не приймають їх. Вони, які погано думають про людей, які зазіхають на честь людей, і їх ненавидять люди, і їх ненавидить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав (послухайте цей хадис):
“Мешканці Пекла – це кожен:
- джа’зарі – черствий, жорстокий, грубий, не м’ який до людей. Він може бути м’яким до високопоставлених, сильніших, але коли йдеться про слабших або тих, що перебувають під його опікою чи під його керівництвом, тут у нього немає м’якості;
- джауаз – це той, хто звеличується над людьми через ті милості, які дав йому Аллаг. Але Аллаг здатен позбавити його цього;
- зарозумілий (мустакбір);
- джамма’ манна’ – той, що накопичує, який не дає і не витрачає на благі цілі”.
Коли вмирають ці люди, о раби Аллага, отримують спокій і раби, і країни, і рослини, і тварини, тому що через гріх на землі поширюється нещастя. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав про це в Корані:
ظَهَرَ الْفَسَادُ فِي الْبَرِّ وَالْبَحْرِ بِمَا كَسَبَتْ أَيْدِي النَّاسِ لِيُذِيقَهُمْ بَعْضَ الَّذِي عَمِلُوا لَعَلَّهُمْ يَرْجِعُونَ
“Поширилося горе й розлад на землі й на морі через те, що вчинили руки людей“.
Коран, сура Ар-Рум (Ромеї), 30: 41
Ви скажете, що люди позбавляються від них, коли вони помирають, знаходять спокій, що це зрозуміло. Але до чого тут рослини, тварини? А це тому, що через гріхи цих людей Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) забирає благодать (бараку), опади, врожай, поширюються бідність, голод. Тому і тварини страждають, і рослини страждають, бо припиняються дощі, відбувається багато всього іншого, позбавлення блага.
Ви коли-небудь замислювалися, чому так відбувається? Адже сказано, що за людину, яка вчить людей хорошого, релігії, блага, роблять ду’а всі творіння, просять за неї в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) вибачення і риби, і мурашки, й інші створіння – всі просять в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) вибачення за цю людину. Чому? Тому що, через те, що вона поширює благо на землі, це благо охоплює всю землю, і це користь і рослинам, і тваринам. І тому говорили попередники: “Воістину, Аллаг відводить від мешканців землі горе і нещастя завдяки асхабуль хадис (послідовникам хадису, людям Сунни)“.
О раби Аллага, кожен з нас піде з цього світу, і, можливо, це буде дуже скоро. У будь-якому разі, це буде дуже скоро, тому що все, що наближається, близько. Ти будеш серед померлих або серед мустаріх, або серед мустарах мінгум – тих, від кого знайдуть спокій.
Людина, яка йде з цього світу, залишає після себе добру пам’ять і благі вчинки. І люди згадують про неї добрим словом. А інша людина залишає тільки погані сліди і запам’ятовується людям своєю зарозумілістю і своїми безчинствами на землі. І коли він помирає, радіють серця рабів, радіють тому, що його більше немає. А він сам відправиться в яму, темну тісну яму, у Вогонь.
Той, хто чинить несправедливо і чинить беззаконня (залім), неодмінно знайде свій спокій. Радійте цьому. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) може відкласти, але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) ніколи не упускає.
І насамкінець, о раб Аллага, подивися тепер на себе. Що ти обираєш? Чи обираєш ти бути тим, хто знайде спокій, або тим, від якого, позбувшись, знайдуть спокій, тим, про кого скажуть, коли він помре: “Велика втрата”, – або скажуть: “Його смерть – це свято”?
Ось ці питання, а відповіді на них у тебе, і ти володієш ними, з дозволу Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Призначений термін – це день похорону. Оцінка в той день, коли будуть перевірені серця. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) ніколи не утискає своїх рабів.
Я прошу Аллага (Пречистий Він і Піднесений) за допомогою Його піднесених імен, Його найпрекрасніших імен, Його піднесених атрибутів, щоб Він зробив мене та вас серед тих, що отримають спокій, покинувши цей світ, що підуть до вічного блаженства, серед тих, кого люди згадуватимуть із вдячністю. Кожен, хто згадуватиме, дякуватиме йому, і робитиме за нього ду’а, і сумуватиме через розлуку з ним. І просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він врятував нас і не зробив з тих людей, проти яких будуть робити ду’а і смерті яких радіють люди. Воістину, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) той, хто приймає ду’а.
