О раби Аллага, о віруючі! Наш Творець говорить у Своєму Писанні:
خُلِقَ الْإِنسَانُ مِنْ عَجَلٍ
“Людина створена з поспішності”.
Коран, сура Аль-Анбія (Пророки), 21: 37
І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) в іншому місці Свого Писання:
وَيَدْعُ الْإِنسَانُ بِالشَّرِّ دُعَاءَهُ بِالْخَيْرِ وَكَانَ الْإِنسَانُ عَجُولًا
“І людина молить про зло так само, як молить про благо. Воістину, людина кваплива”.
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17: 11
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить, що людина створена з поспішності, тобто така природа людини. І каже, що людина кваплива (‘аджюль) – це її особистість.
У Корані в багатьох місцях Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) згадує про цю річ – поспішність, квапливість. У тридцяти семи місцях Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) згадує цю якість і скрізь засуджує її, за малим винятком. Така особливість, як квапливість, поспішність, укорінюється в людині, і в багатьох душах людей вона є. Люди поспішають у своїх словах і вчинках – це біда. Це справді дуже небезпечна біда. І дуже мало з людей, які можуть уціліти від цього. Мало людей, які володіють протилежними якостями, такими як розсудливість, терплячість, звичка переконуватися, обачність. Вони подумають, перш ніж щось сказати чи зробити. Можна побачити, що людина, якій притаманна поспішність, говорить, перш ніж дізнається, відповідає, перш ніж зрозуміє, хвалить, перш ніж спробує, засуджує, після того як похвалив, наважується на щось, перш ніж подумає, або починає щось робити, перш ніж твердо наважиться. І весь час її спіткає жаль, і вона позбавляється добробуту, тому араби говорили і називали поспішність матір’ю жалю, тобто джерелом жалю.
Людина, яка має в собі таку якість, як поспішність, коли бачить щось, що їй подобається і хочеться, думає, що це добре, і поспішає це отримати. Або, навпаки, коли вона думає, що щось погано для неї, то поспішає це залишити. Буває навіть так, що людина просить в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) зло і проклинає своїх дітей або своїх близьких через поспіх, коли її син, або донька, або дитина, або хтось із близьких щось зробила, що їй не подобається. Тому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَيَدْعُ الْإِنسَانُ بِالشَّرِّ دُعَاءَهُ بِالْخَيْرِ وَكَانَ الْإِنسَانُ عَجُولًا
“І людина молить про зло так само, як молить про благо. Воістину, людина кваплива”.
Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17: 11
Коли людина поспішно щось робить, перш ніж настане час для цього, як правило, це псує всі справи. А навпаки, якщо буде спокій, неквапливість, розважливість, обачність, вивіреність і розсудливість – це з похвальних речей і великих якостей, що їх любить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) задоволений цим. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дає за ці якості те, що не дає через інші якості. Такі речі, як обмірковування, і обачність, і правило спершу упевнитися та подумати про наслідки, до яких це призведе, – це якості людей знання та розсудливості. Це якості релігійних і мудрих людей. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
السَّمْتُ الحَسَنُ والتُّؤَدَةُ والاقتصادُ جزءٌ من أربعةٍ وعشرينَ جُزءًا من النبوةِ
“Добра поведінка, неквапливість і поміркованість – це одна з двадцяти чотирьох частин пророцтва”.
(Приводить ат-Тірмізі (2010) і ат-Табарані (1017))
Пречистий Аллаг (СубханаЛлаг), ці якості, зокрема неквапливість та обачність, – це з якостей пророцтва, тобто це з якостей, що були притаманні пророкам і посланцям Аллага. Отже, в цьому хадисі спонукання для нас брати приклад з пророків і прикрашатися такими похвальними якостями, як розважливість і неквапливість. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Своєму Пророкові Мухаммаду (нехай благословить його Аллаг і вітає) в кількох місцях у Корані наказує не поспішати. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
فَاصْبِرْ كَمَا صَبَرَ أُولُو الْعَزْمِ مِنَ الرُّسُلِ وَلَا تَسْتَعْجِل لَّهُمْ
“Терпи, як проявляли терпіння володарі рішучості з посланців. І не поспішай щодо них”.
Коран, сура Аль-Ахкаф, 46: 35
Коли до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) прибула делегація племені Абдільк’айс, там був чоловік ащ-Щаджа’ Абдільк’айс. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав йому, коли побачив, як він себе поводить і що він говорить:
“إِنَّ فِيكَ خَصْلَتَيْنِ يُحِبُّهُمَا اللهُ: الْحِلْمُ، وَالأَنَاةُ”
“Воістину, в тобі є дві якості, які любить Аллаг, – розсудливість і неквапливість”. (Приводить Муслім (25))
“الأَنَاة” (аль-ана) – це відмова від квапливості. Це обачність і обдуманість дій і слів.
“الْحِلْم” (аль-хільм) – це розважливість, витриманість і врахування наслідків.
І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
التَّأنِّي مِن الله، والعَجَلة مِن الشَّيطان
“Спокій (неквапливість) від Аллага, а поспішність від шайтана”.
(Приводить Абу Я’ля (7/247), аль-Байхакі (20767), аль-Альбані в “Сахіх аль-Джамі'” (3011))
Спокій, неквапливість від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тому що ця річ – частина мудрості, а Аллага (Пречистий Він і Піднесений) каже, що мудрість – це великий дар, який Він дає, кому забажає зі Своїх рабів. І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):
وَمَن يُؤْتَ الْحِكْمَةَ فَقَدْ أُوتِيَ خَيْرًا كَثِيرًا
“А кому дана мудрість, тому дано велике благо”.
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2: 269
А, навпаки, поспішність від шайтана, тому що це з намовлянь шайтана. Шайтан навмисне заважає людині подумати, розсудити, замислитися над тим, які будуть наслідки, і примушує її поспішати, і приводить людину до збитку. Отже, поспішність – це з намовлянь шайтана.
Деякі види прояву поспішності.
Поспішність (аль-‘аджаль) виражається багато в чому, і в неї є багато проявів. Згадаємо деякі прояви поспішності, щоб нам застерігати себе та інших від цього.
Перше. Поспішність щодо якихось повідомлень і новин.
Поспішне розповсюдження їх перш, ніж людина переконається й упевниться, що це справді так і є, що це правда і це достовірно. Людина чує якусь новину чи повідомлення, і летить, і починає розповсюджувати це серед людей, при цьому вона сама не переконалася, не впевнилася, чи так це насправді, чи ні, не проявила неквапливості й потрібної розсудливості. Тим більше в той час, у який ми з вами живемо. Час, коли є засоби зв’язку, і новини поширюються з колосальною швидкістю. Звідси ми з вами маємо розуміти, як нам необхідно намагатися бути неквапливими й неспішними в таких речах, як потрібно намагатися переконуватися і брати це собі за правило: не поспішати під час розповсюдження якихось новин і повідомлень. Особливо, якщо ці повідомлення стосуються загальної безпеки або загального страху й небезпеки, стосуються паніки тощо, якщо ці повідомлення стосуються честі будь-яких людей, особливо кожного мусульманина. На честь мусульманина не можна зазіхати, але особливо, якщо це хтось із учених (‘уляма), або хтось із тих, хто закликає до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), або керівників мусульман, або тих, хто поширює якісь новини з приводу якихось держав, або якихось народів, або якихось суспільств. Людина не знає і каже: “Ви бачили он там, що роблять те-то й те-то, чинять якийсь гріх?” “Чому ти це кажеш?! Звідки ти знаєш, що це правда? Де ти це прочитав? Ти почув про це в новинах?” Хай допоможе Аллаг (Аллагуль-муста’ан)! Ви думаєте, що це щось легке і неважливе, але в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) це страшно і ця річ велика. Тому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) застерігає нас і каже:
إِذْ تَلَقَّوْنَهُ بِأَلْسِنَتِكُمْ وَتَقُولُونَ بِأَفْوَاهِكُم مَّا لَيْسَ لَكُم بِهِ عِلْمٌ وَتَحْسَبُونَهُ هَيِّنًا وَهُوَ عِندَ اللَّهِ عَظِيمٌ
“І ось ви підхоплюєте це своїми язиками і говорите своїми вустами те, про що немає у вас знання. І ви думаєте, що це щось просте і легке, а в Аллага це велике”.
Коран, сура Ан-Нур (Світло), 24: 15
Деякі люди поспішають із поширенням якихось новин, і розмовляють, і думають, що “нічого, ну, сказав я якесь слово, ну, подумаєш”. Особливо, якщо це стосується честі мусульманина або якогось мусульманського суспільства. В Аллага (Пречистий Він і Піднесений) це не щось просте. Запам’ятайте це! Тому обов’язково, перш ніж поширювати якесь повідомлення, спершу упевнитися й переконатися, що це так і є, а потім ще подумати, навіть якщо це правда, чи є взагалі користь це поширювати. А як дізнатися: є користь чи ні? Потрібно звернутися до людей знання і мудрості та запитати в них. Це перший прояв поспішності, о раби Аллага.
Другий. Поспішність у судженні.
Коли людина виносить якусь думку або судження про якихось людей, або про якісь слова, або дії, або про чиїсь наміри, вона виносить судження, не вивчивши ретельно, не перевіривши. Або вона починає погано думати про когось чи підозрювати когось у чомусь, перш ніж вона переконається й упевниться. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا إِن جَاءَكُمْ فَاسِقٌ بِنَبَإٍ فَتَبَيَّنُوا أَن تُصِيبُوا قَوْمًا بِجَهَالَةٍ فَتُصْبِحُوا عَلَى مَا فَعَلْتُمْ نَادِمِينَ
“О ви, що увірували, якщо прийде до вас нечестивець із якоюсь звісткою, то упевніться. Інакше ви можете нашкодити якимось людям через незнання, а потім будете жалкувати про те, що ви зробили”.
Коран, сура Аль-Худжурат (Кімнати), 49: 6
Третє. Квапливість без знання, коли людина розмовляє про релігію Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Він через свій поспіх зводить якусь неправду на Аллага (Пречистий Він і Піднесений), говорячи про Аллага (Пречистий Він і Піднесений) без знання. Хай допоможе Аллаг (Аллагуль-муста’ан)! Це страшно! Люди сьогодні легко роздають фетви: “Хочеш фетву? На, отримай від мене фетву. З будь-яких найглобальніших питань я тобі дам фетву. З питань політики дам фетву”. Людина дає фетву, хоча в неї й не просять її, і вона не людина для видачі фетв або свідчить про щось не знаючи.
А попередники (саляфи) цієї громади (умми) були не такі. Починаючи від сподвижників, а потім табі’інів, вони дуже боялися давати фетву. Вони зволікали і не поспішали дати відповідь на якесь релігійне питання, вони до цього питання підходили дуже педантично і дуже суворо. І вони перекидали відповідь на когось іншого, один на одного. Прийде людина і запитає в неї щось про релігію, і вона каже: “Іди в того запитай, він краще знає”. Перекидали один на одного, а зараз людина злиться, що не пішли до неї, а до когось іншого запитати: “Чому не до мене? Я більш обізнаний, до мене має бути більше поваги”.
Від Абдуррахмана ібн Абі Лейля наводиться таке повідомлення, він каже: “Я застав сто двадцять сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і серед них не було жодного, хто б не відмовлявся від переказування якогось хадиса, коли знав, що його брат замість нього розповість його”. Кожен з них, якщо розповідав якийсь хадис, хотів, щоб це зробив замість нього хтось інший, бо боявся помилитися, коли говоритимуть про релігію Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Четверте. Прояв поспішності в сімейних питаннях.
У будь-якому домі й у будь-якій родині є якісь проблеми. Якщо людина поспішає під час розв’язання цих проблем, то іноді через найдріб’язковіші питання відбувається трагедія – розлучення між подружжям. Чоловік дає розлучення і починає дуже сильно шкодувати: “Чому я дав розлучення?” – потім починає шукати: може, знайдеться хтось із людей знання, хто дасть йому фетву, що це розлучення недійсне і можна дружину повернути. І так він тричі розлучається і щоразу шукає того, хто йому серед учених оголосить, що його розлучення недійсне. Якщо ти будеш далекий від поспіху і квапливості, то тоді не буде в тебе цих проблем, з дозволу Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Тому подивіться на заповіт Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і мало хто, насправді, виконує його. Він сказав:
اسْتَوْصُوا بالنِّساءِ؛ فإنَّ المَرْأَةَ خُلِقَتْ مِن ضِلَعٍ، وإنَّ أعْوَجَ شَيءٍ في الضِّلَعِ أعْلاهُ، في الضِّلَعِ أعْلاهُ فإنْ ذَهَبْتَ تُقِيمُهُ كَسَرْتَهُ، وإنْ تَرَكْتَهُ لَمْ يَزَلْ أعْوَجَ، فاسْتَوْصُوا بالنِّساءِ
“Прислухайтеся до моєї поради і добре ставтеся до жінок. Жінка створена з ребра, а найкривіше – це його верхівка. Якщо ти спробуєш зробити це ребро абсолютно рівним, як тобі хочеться, то ти зламаєш його (це означає розлучення), а якщо залишиш його, то воно залишиться ось таким кривим. Послухайте мою пораду і добре ставтеся до своїх дружин”.
(Приводить аль-Бухарі (3331) і Муслім (1468))
П’яте. Поспішність при водінні автомобіля.
Це потрібно відзначити, бо багато людей, особливо молоді, ганяють з великою швидкістю, порушуючи правила дорожнього руху. Це може призвести їх до загибелі, наражає їх на ризик. Це піддає ризику людей і завдає шкоди іншим. Скільки відбувається аварій і всіляких пригод через те, що люди їздять на машинах із великою швидкістю. А насправді, якщо людина порушує правила і ганяє на автомобілі, це означає кидати себе своїми руками до смерті. І дивно, що ті, які швидко їздять на автомобілях і ганяють, як правило, з тих людей, які більше за інших втрачають час і проводять його даремно. Як правило, так буває.
Шосте. Квапливість проявляється в поклонінні людини Аллагу (Пречистий він і Піднесений).
Буває, що квапливість так укорінюється в людині, що це відбивається на її поклонінні Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Людина через свій поспіх не виконує обов’язкового (уаджиб), або робить щось, що є забороненим (харамом), або коли робить обмивання (вуду). Скільки людей поспішають, і не миють ретельно органи, і залишаються якісь сухі місця, і не промивають між пальцями?! Скільки таких людей? Багато.
Одного разу Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) побачив людей, які, роблячи обмивання (вуду), мили ноги, і в них на п’ятах залишилися сухі плями. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) побачив це і сказав:
وَيْلٌ لِلأَعْقَابِ مِنَ النَّارِ
“Горе п’ятам від пекельного вогню!”
(Приводить Муслім (242))
А скільки людей, які у своїх намазах поспішають?! Людина робить намаз, відстукує земні поклони (суджуди), начебто вона півень або ворона, що клює.
Одного разу прийшов чоловік до мечеті, і здійснив намаз, і підійшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і сказав: “Ассаляму ‘алейкум”. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відповів на салям і сказав:
ارْجِعْ فَصَلِّ فَإِنَّكَ لَمْ تُصَلِّ
“Іди і перероби свій намаз, тому що ти не зробив намаз!”
Людина пішла, зробила ще раз, повернулася, і Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відправив її вдруге. Він повернувся знову, і Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) відправив його втретє. Потім чоловік прийшов і каже:
“О Посланець Аллага, я просто не знаю іншого намазу і тому ось так і роблю”. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) тоді навчив його, що намаз має відбуватися розмірено, спокійно, людина має закріплюватися в земному поклоні (суджуді), у поясному поклоні (руку’). (Приводить аль-Бухарі (757))
Одного разу Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) побачив іншу людину, яка не робила повністю поясний уклін (руку’), а земні поклони (суджуди) швидко відстукувала. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав йому:
مَنْ مَاتَ عَلَى هَذَا، مَاتَ عَلَى غَيْرِ مِلَّةِ مُحَمَّدٍ، يَنْقُرُ صَلاتَهُ كَمَا يَنْقُرُ الْغُرَابُ الدَّمَ، إِنَّمَا مَثَلُ الَّذِي يَرْكَعُ وَيَنْقُرُ فِي سُجُودِهِ
“Якщо ця людина помре в такому стані, в якому вона зараз перебуває, то вона помре не на релігії Мухаммада. Він відстукує у своєму намазі поясні поклони (суджуди), як ворон клює кров”.
(Приводить Ібн Хузейма (665) і аль-Байхакі (2406))
Сьоме. Поспішність у питанні слідування за імамом.
Зверніть на це увагу, о раби Аллага! Як часто люди роблять цю помилку. Імам встановлений у намазі для того, щоб за ним слідувати. Імама не можна випереджати і водночас не можна чекати, поки імам уже закінчить цей стовп (рукн) і перейде до іншого. І спізнюватися не можна, і випереджати імама не можна. А разом з імамом робити теж неправильно.
Потрібно робити те, що називається “мутаба’а”, тобто імам перейшов у наступний стовп (рукн), потім людина відразу переходить. Перейшов у поясний уклін (руку’), встав у поясний уклін, потім людина починає вставати в поясний уклін. Вона перейшла в земний уклін (суджуд), поклала лоб на землю, потім людина починає рухатися, не раніше за це, тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
إنَّما جُعِلَ الإمَامُ لِيُؤْتَمَّ به، فلا تَخْتَلِفُوا عليه، فَإِذَا رَكَعَ، فَارْكَعُوا، وإذَا سَجَدَ فَاسْجُدُوا
“Імам для того зроблений, щоб за ним слідувати, не суперечте йому. Якщо він виголосив такбір, тоді й ви вимовляєте такбір, якщо він став у поясний уклін (руку’), тоді ви переходите в поясний уклін (руку’), якщо він перейшов у земний уклін (суджуд), потім ви переходите в земний уклін (суджуд)”.
(Приводить аль-Бухарі (722))
Потрібне слідування (мутаба’а), а деякі люди випереджають імама і в поясному поклоні (руку’), і в земному поклоні (суджуд). А як чинили сподвижники? Як це правильно? Повірте, мало хто це робить правильно, і тут люди поспішають. Сподвижник Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) Бара ібн ‘Азіб (нехай буде задоволений ним Аллаг) каже: “Я не бачив, щоб хтось із нас (сподвижників) починав би нахиляти й згинати свою спину, доки Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) не клав своє чоло на землю. А потім ті, які були за ним”. Тобто коли вже клав лоб на землю, тільки потім люди починали приходити в рух. Те ж саме стосується слова “амін”. Не встигне імам ще закінчити суру “аль-Фатіха”, і люди вже кричать: “Амін!” Ні, зачекайте, коли імам почне казати “а…”, тоді й ви теж починайте казати “амін”, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
إِذَا أمَّنَ الإمَامُ، فأمِّنُوا
“Коли імам каже: “Амін”, – тоді й ви кажете: “Амін””.
(Приводить аль-Бухарі (780) і Муслім (410))
Деякі навіть примудряються піднятися з поясного поклону (руку’) або з земного поклону (суджуда) раніше за імама. А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) дуже суворо попередив і сказав:
أَمَا يَخْشَى أَحَدُكُمْ – أَوْ: لاَ يَخْشَى أَحَدُكُمْ – إِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ قَبْلَ الإِمَامِ، أَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ رَأْسَهُ رَأْسَهُ رَأْسَ حِمَارٍ، أَوْ يَجْعَلَ اللَّهُ صُورَتَهُ صُورَةَ حِمَارٍ
“Хіба не боїться той, хто піднімає свою голову раніше за імама, що Аллаг зробить його голову головою осла і зробить вигляд його виглядом осла”.
(Приводить аль-Бухарі (691) і Муслім (427))
Восьме. Поспішність, яка призводить до залишення поминань Аллага (Пречистий Він і Піднесений) після намазу.
Деякі люди приходять до мечеті, причому часто приходять останніми, а потім, щойно імам сказав: “Ассаляму ‘алейкум уа рахматуЛлагі”,– він перший вилітає з мечеті, кидає поминання Аллага (Пречистий Він і Піднесений) (зікри) після намазу й відмовляється їх зробити. Гаразд, якби в нього була якась серйозна справа, але ж насправді чому виходить? Та ні для чого або якась дріб’язкова відмовка, і він одразу виходить з намазу і не здійснює поминання Аллага (Пречистий Він і Піднесений) (зікри). Це теж з поспішності.
Дев’яте. Поспішність у питанні ду’а.
Напевно, багато хто з вас у своєму серці знаходив цю річ. Коли людина робить ду’а, і звертається до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і не отримує відповіді, і починає поспішати і думати: “Ну чому мені не відповідає Аллаг?” А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
يُسْتَجابُ لأحَدِكُمْ ما لَمْ يَعْجَلْ، يقولُ: دَعَوْتُ فَلَمْ يُسْتَجَبْ لِي
“Вам буде дана відповідь на ду’а, якщо ви не поспішатимете й казатимете: “Ось я роблю ду’а і роблю, а мені не дають відповіді”.
(Приводить аль-Бухарі (6340) і Муслім (2735))
Деякі люди хочуть, щоб Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) відповів їм після одного ду’а, і вони вважають, що вони повинні мати неодмінне право отримати відразу відповідь. А якщо одразу не отримують відповіді, тоді вони починають обтяжуватися цим і залишають ду’а. Запам’ятайте, це і є одна з головних причин того, чому не приходить відповідь від Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
А ще є такі, що поспішають у ду’а таким чином, що просять в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) прискорити для них покарання й випробування. Кажуть: “О Аллаг, дай мені швидко ці покарання та випробування, щоб я зараз їх пройшов”. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) прийшов до однієї людини, що захворіла, і побачив, що людина, що була квітучою та нормальною, вся висохла й перетворилася немов на курча (пташеня). І тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитав його:
هلْ كُنْتَ تَدْعُو بشَيءٍ، أَوْ تَسْأَلُهُ إيَّاهُ؟
“Можливо, ти звертався з якимось благанням до Аллага або ти щось просив?”
Той сказав:
نَعَمْ؛ كُنْتُ أَقُولُ: اللَّهُمَّ ما كُنْتَ مُعَاقِبِي به في الآخِرَةِ، فَعَجِّلْهُ لي في الدُّنْيَا
“Так, о Посланець Аллага, я говорив: “О Аллаг, те, чим Ти хочеш покарати мене у вічному житті, прискор для мене зараз у цьому світі”.
І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
سُبْحَانَ اللهِ! لا تُطِيقُهُ -أَوْ لا تَسْتَطِيعُهُ- أَفلَا قُلْتَ: اللَّهُمَّ آتِنَا في الدُّنْيَا حَسَنَةًً، وفي الآخِرَةِ حَسَنَةً، وَقِنَا عَذَابَ النَّارِ
“Пресвятий Аллаг, Ти не витримаєш цього! Чому б тобі не сказати: “О Аллаг, дай нам у цьому світі благо і у вічному світі благо і захисти нас від пекельного вогню”.
(Приводить Муслім (2688))
Мусульманин не повинен поспішати отримати якесь випробування. Дехто шукає випробування: “Швидше б мені було випробування”. Або мусульманин не повинен поспішати з покаранням, навпаки, проси в Аллага (Пречистий Він і Піднесений) порятунку й проси добробуту та щастя для себе в цьому світі й у вічному, і благо цього світу та вічного світу.
Похвальна поспішність – це стосовно Аллага (Пречистий Він і Піднесений) та Його релігії.
О раби Аллага! Поспішність (аль-‘аджаль) – це річ засуджувана. Так, у шаріаті вона засуджувана і в розуміннях людей теж річ засуджувана. Але є одна річ, де поспішати – це похвально і добре – це поспішати з відповіддю Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Поспішати в питаннях вічного життя і негайно поспішати, якщо почув наказ Аллага (Пречистий Він і Піднесений), виконувати його, почув заборону Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і Його Посланця, залишати це. Негайно спрямовуватися до діянь, які до вподоби Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Поспішати з цим! Про це Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
التُّؤَدَةُ فِي كُلِّ شَيْءٍ خَيْرٌ إِلَّا فِي عَمَلِ الْآخِرَةِ
“Відмова від поспішності в усьому – це благо, крім діянь вічного життя”.
(Приводить Абу Дауд (4810))
Мусульманин повинен поспішати до благого і до здійснення блага. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Своєму Писанні спонукав до цього нас і сказав:
سَابِقُوا إِلَى مَغْفِرَةٍ مِّن رَّبِّكُمْ وَجَنَّةٍ عَرْضُهَا كَعَرْضِ السَّمَاءِ وَالْأَرْضِ أُعِدَّتْ لِلَّذِينَ آمَنُوا بِاللَّهِ وَرُسُلِهِ
“Поспішайте до прощення від вашого Господа і до Раю, ширина якого подібна до широти небес і землі, що приготований для тих, які увірували в Аллага та в Його Посланця”.
Коран, сура Аль-Хадід (Залізо), 57: 21
Тому, якщо вас запитають: “А в чомусь потрібно поспішати?” – потрібно відповісти: “Потрібно поспішати в тому, що завгодно Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) з діянь, поспішати з покаянням, якщо людина скоїла гріх, а кожен оступається, негайно, відразу покаятися (принести таубу) Аллагові (Пречистий Він і Піднесений)”. Це з речей похвальних. Але вчені (‘уляма) не називають це поспішністю, а називають це як “швидкий потяг до доброго (мусараа ліль-хайрат) або випередження інших у доброму”.
Плід поспішності – жаль.
Який наслідок поспіху найбільш явний, і всі відчували його? Це жаль (надам), який відчуває людина і думає: “От якби можна було повернути і не зробити”. І людина починає відчувати жаль. ‘Амр ібн аль-‘Ас (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав: “Людина не перестає пожинати такий плід поспішності, як жаль”. Людина зробить щось, а потім шкодує про це, оскільки це закладено в природі людини, якщо тільки людина не позбувається цього, так як сказано:
خُلِقَ الْإِنسَانُ مِنْ عَجَلٍ
“Людина створена з поспішності”.
Коран, сура Аль-Анбія (Пророки), 21: 37
Це часто буває, коли людина робить щось, а потім шкодує, окрім мусульманина, що бореться зі своєю душею (нафсом), щоб позбутися такої якості, як поспіх, і щоб набути таких якостей, як розсудливість та обачність. І в усіх питаннях він проявляє обачність, зокрема й у словах. У кожному слові, яке вимовляєш, прояви обачність. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
لَا تَكَلَّمْ بِكَلَامٍ تَعْتَذِرُ مِنْهُ غَدًا
“Не вимовляй якесь слово, про яке шкодуватимеш завтра”.
(Приводить Ібн Маджа, 3381)
Слово, за яке будеш виправдовуватися завтра. І сказав:
مَنْ كَانَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَاليَوْمِ الآخِرِ فَلْيَقُلْ خَيْراً أَوْ لِيَصْمُتْ
“Хто вірить в Аллага і в Останній день, шлях або добре говорить, або нехай мовчить”.
(Приводить аль-Бухарі 6475; Муслім 47)
Способи лікування поспішності.
Залишається нам тільки згадати про те, як же лікувати цю страшну недугу – поспішність?
Перший спосіб лікування – це усвідомити, наскільки ця недуга небезпечна. Якщо людина зрозуміє, що це від початку небезпечно, то тоді в неї буде намір і рішучість позбутися цієї недуги.
Другий спосіб лікування – це привчати себе до обачності, тренувати себе і свою душу, щоб не допускати квапливості. Тобто щоразу, коли людина щось хоче зробити і душа (нафс) кличе її до поспішності, швидше щось зробити чи сказати, людина має зупиняти себе, думати й міркувати. Тільки так, потрібне тренування. Просто так ця якість від тебе не піде, треба себе привчати. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
إِنَّما العلمُ بِالتَّعَلُّمِ، إِنَّما العلمُ بِالتَّعَلُّمِ ، و إِنَّما الحِلْمُ بِالتَّحَلُّمِ
“Знання здобувається через навчання, а розважливість (розсудливість) – через намагання проявляти цю розважливість”.
(Приводить шейх аль-Альбані в “ас-Сільсіля ас-Сахіха”, 342)
Це не просто так, що ліг спати і вранці прокинувся знаючим. Це відбувається через навчання.
Третій спосіб лікування – це віра в передвизначення (аль-к’адр) Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Адже це з плодів передвизначення, що людина знає, що все відбувається за передвизначенням Аллага (Пречистий Він і Піднесений), нічого не буде, якщо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) не передвизначив цього, і неодмінно буде, якщо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) передвизначив це. Так чого ж поспішати?! Навіщо тоді нерозумна поспішність?!
Четвертий спосіб лікування – це сподівання (тауаккуль) на Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Вірити й довіряти треба Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Приклад тому річ, від якої страждають сьогодні мусульмани цієї громади (умми). Багато людей, особливо молоді, не можуть проявити терпіння щодо випробувань, які спіткають мусульман. Вони хочуть якнайшвидше позбутися тієї слабкості й утисків, у яких перебувають мусульмани. Вони проявляють поспіх і не хочуть чекати допомоги від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Вони не хочуть робити те, що наказав Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), і робити так, як робили пророки Аллага. Вони хочуть здобути одразу велич і перемогу і не хочуть іти шляхом пророків, які починали з того, що терпляче закликали людей до Таухіду (Єдинобожжя), до того, щоб вони щиро поклонялися тільки своєму Творцеві й відмовилися від поклоніння псевдобогам, від ширку, щоб вони скерувалися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений”) та Його Раю, до поклоніння Одному Всевишньому Творцеві. Пророки терпляче виховували людей у Таухіді, роками прив’язували їхні серця до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Вони заповідали терпіння й уповання. Вони виховували людей, покірних Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) і неухильно слідуючих Сунні Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ось це виховання й очищення людей.
Але тепер з’являються молоді люди, які кажуть: “Ну, що це? Метод пророків надто повільний. Довго це”. І тому вони, відкидаючи принцип поступовості, послідовності та своєчасності, починають оголошувати всілякі фейкові халіфати, емірати і заманювати молодь кудись, оголошувати те, що вони називають джихадом. Але насправді це джихадом не є, бо не відповідає критеріям і умовам, які встановив шаріат. Вони починають з того, чим пророки закінчували, і тому вони накликають біду, і ще більшу слабкість, і проблеми і на себе, і на громаду (умму) мусульман. І в підсумку ні Ісламу не приносять користі, ні ворогові шкоди. Шейх аль-Іслям ібн Таймійя, хай помилує його Аллаг, сказав:
لَا الْإِسْلَامَ نَصَرُوا وَلَا الْأَعْدَاءَ كَسَرُوا
“Ні Ісламу не допомагають, ні ворогові не шкодять”.
(Див. “Маджму’а аль-Фатауа”, 253/9 – 254)
П’ятий спосіб лікування – просто потрібно подивитися на свій досвід. У тебе ж є свій життєвий досвід, коли ти поквапився, а потім пошкодував, що так зробив. Або вчися на помилках інших. Подивися, як люди поспішають, а потім через поспіх позбавляються благого результату.
Заборонена і страшна поспішність.
Є одна поспішність, яка є забороненою і страшною! Дуже важливо згадати це. Це згадується наприкінці не тому, що це неважливо, а, навпаки, щоб ви запам’ятали це і звернули на це увагу. Багато людей хочуть швидко отримати насолоди, і задоволення, і задовольнити свої пристрасті, роблячи це забороненим шляхом. Вони хочуть отримати заборонені задоволення, щоб отримати їх уже в цьому світі. Але ж той, хто в цьому світі користується забороненими задоволеннями, позбудеться їх у вічному світі. Знайте, о раби Аллага! Або їх буде менше, або людина позбудеться взагалі задоволень вічного світу.
Шостий спосіб лікування – потрібно вірити в Судний день і у вічне життя. Ось у чому проблема! У тебе проблема з вірою в Судний день і у вічне життя. Ти, напевно, слабо віриш у те, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) приготував для терплячих і богобоязливих із насолод у Раю, і в те, чим погрожує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) ослушникам.
Сьомий спосіб лікування. Якщо ти подивишся на насолоди цього світу, то ти зрозумієш, що це таке. По-перше, вони швидкоплинні; по-друге, вони неповні, тому що людина все одно не відчуває повного задоволення в цьому світі й не може. А ще після цього приходять біль і купа проблем.
О раби Аллага, поспішність (аль-‘аджаля) – ганебна й кепська риса, але є протилежність їй, і вона теж погана. А це коли людина пасивна й недбала і коли відкладає на потім. Коли ми застерігаємо від поспішності, це не означає, що ми закликаємо до пасивності, недбалості, до ліні і до того, щоб відкладати справи на потім. Ні! Має бути середина та поміркованість, тому й каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
الاقتصادَ جزءٌ مِن خمسةِ وعشرين جزءًا مِن النُّبُوَّةِ
“Поміркованість є однією з двадцяти п’яти частин пророцтва”.
(Абу Дауд 4776, Ахмад 1/296)
Усім нам подобається така якість, як сміливість. А що таке сміливість? Адже сміливість – це середина між боягузтвом і нерозсудливістю. Завжди середина – це благо. Така чудова якість, як щедрість, – це середина між жадібністю та скупістю, з одного боку, і марнотратством, з іншого боку.
“اللَّهمَّ اهدنا لأحسنِ الأخلاقِ لا يَهدنا لأحسنِها إلَّا أنتَ ، وقنا سيِّئَ الأخلاق لا يقي سيئَها إلا أنتَ”
“О Аллаг, веди нас до найкращих моральних якостей. Ніхто не наставить нас до них, крім Тебе. І відверни, і захисти нас від кепських і поганих моральних якостей, бо ніхто не відводить їх, крім Тебе”.
(ан-Насаї (896) і аль-Байхакі (2446))
