О віруючі раби Аллага, воістину, людина в цьому житті стикається з багатьма речами, які засмучують її. Людина переживає різні стани, які позбавляють її серце спокою, завдають болю душі, спричиняючи страждання, через що виникають у її серці смуток, переживання або засмучення. Ніхто не уникне цих речей. Так визначив Всевишній Аллаг, що людина обов’язково стикається з цими речами у своєму житті.
Але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), який дає якусь хворобу, неодмінно дає і зцілення. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), звісно ж, установив ті механізми, ті причини, за допомогою яких людина може позбутися цих страждань: відступить смуток, підуть заклопотаність і прикрощі, розвіються переживання, її груди розкриються, звільняться, і вона справді отримає насолоду, щастя, блаженний стан уже в цьому світі.
Насправді ці речі, які підступають до серця людини, численні, і їх можна розділити на три групи:
- Коли серце обтяжене спогадами про минулі нещастя, про те, що людина втратила в минулому (далекому чи недалекому) і людина обтяжена. Це називається арабською الحُزْنُ аль-хузн, тобто печаль.
- Коли людина обтяжена переживаннями про те, що на неї чекає в майбутньому, чим закінчаться її справи, як вони обернуться, і це називається арабською الهَمُّ аль-гамм, тобто переживання.
- Засмучення людини у зв’язку з її нинішньою ситуацією, з її нинішнім становищем, і це називається по-арабськи الغَمُّ аль-г’амм, тобто занепокоєння, стурбованість і засмученість.
Отже, сум, пов’язаний з минулим, – الحُزْنُ аль-хузн, стурбованість, засмученість, пов’язані з теперішнім, – الغَمُّ аль-г’амм і переживання, пов’язані з майбутнім, – الهَمُّ аль-гамм.
Усі ці три речі насправді людина може усунути зі свого серця і звільнитися від них, скинувши їхній тягар, якщо:
■ повернеться до теперішнього і звернеться до Аллага (Пречистий Він і Піднесений);
■ схилиться перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), буде смиренна перед Ним, увійде в покірність Аллагу (Пречистий Він і Піднесений) – покора й самопониження перед Всевишнім Аллагом;
■ підкориться волі й велінню Аллага (Пречистий Він і Піднесений);
■ віритиме в передвизначення Всевишнього Аллага;
■ знатиме Аллага, знатиме Його прекрасні імена الأَسْماءُ الحُسْنَى (аль-Асма уль-Хусна) і Його якості, атрибути صِفَاتٌ (сифати);
■ триматиметься за книгу Його, за Коран, вивчаючи, втілюючи його в життя.
Ось тільки через ці речі людина може звільнитися від перерахованих речей (печалі, засмученості, переживань). І тільки завдяки цим речам людина може знайти блаженство і щастя, тому що щастя насправді це не те, що відбувається зовні. Щастя – це те, що відчуває людина всередині.
Абдулла ібн Мас’уд (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) передає, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
مَا أَصَابَ أَحَدًا قَطُّ هَمٌّ، وَلَا حَزَنٌ
«Кого б із людей не спіткало якесь переживання або якась печаль,
فَقَالَ
якщо він скаже:
اللَّهُمَّ إِنِّي عَبْدُكَ، وابْنُ عَبْدِكَ، وابْنُ أَمَتِكَ
«О Аллаг, я Твій раб і син Твого раба, і син Твоєї раби.
نَاصِيَتِي بِيَدِكَ
Чуб мій у Твоїй Руці,
مَاضٍ فِيَّ حُكْمُكَ
рішення Твоє неодмінно збудеться щодо мене,
عَدْلٌ فِيَّ قَضَاؤُكَ
справедливе передвизначення Твоє щодо мене.
أَسْأَلُكَ بِكُلِّ اسْمٍ هُوَ لَكَ
Прошу Тебе за допомогою кожного з Твоїх імен,
سَمَّيْتَ بِهِ نَفْسَك
яким Ти назвав Себе,
أَوْ أَنْزَلْتَهُ فِي كِتَابِكَ
або послав у своєму Писанні,
أَوْ عَلَّمْتَهُ أَحَدًا مِنْ خَلْقِكَ
або навчив йому когось із творінь Твоїх,
أَوِ اسْتَأْثَرْتَ بِهِ فِي عِلْمِ الْغَيْبِ عِنْدَكَ
або приховав у Себе, у Твоєму потаємному знанні.
أَنْ تَجْعَلَ الْقُرْآنَ رَبِيعَ قَلْبِي، وَنُورَ صَدْرِي، وَجَلَاءَ حُزْنِي، وَذَهَابَ هَمِّي
Прошу Тебе зробити цей Коран весною мого серця і світлом моїх грудей, і розсіюванням моєї печалі, і відходом моїх переживань».
/Аллагумма інні ‘абдук, ібну ‘абдік, ібну аматік, насіеті біедік, мадин фійя хукмук, ‘адлюн фійя к’ада-ук, ас алюка бікуллі-смін гу уаляк, саммайта бігі нафсак, ау анзальтагу фі кітабік, ау ‘аллямтагу ахадан мін х’аальк’ік, аууіста’ сарта бігі фі ‘ільміль-г’ейбі ‘індак, ан тадж’аля К’урану рабі’а к’альбі, уа нура садрі, уа джаля-а хузні, уа загаба гаммі/.
Якщо він скаже це,
إِلَّا أَذْهَبَ اللَّهُ هَمَّهُ وَحُزْنَهُ، وَأَبْدَلَهُ مَكَانَهُ فَرَحًا
то Аллаг обов’язково видалить його переживання, його печалі і замість цього дарує радість».
СубханаЛлаг!
Багато хто з нас, почувши це, пропустив би повз вуха й пішов далі. Але сподвижники (сахаби) не такі: почувши цей рецепт від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), вони зрозуміли, наскільки великою є ця настанова, ця благодатна молитва (ду’а), якої навчив Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Тому вони сказали:
يَا رَسُولَ اللَّهِ، يَنْبَغِي لَنَا أَنْ نَتَعَلَّمَ هَؤُلَاءِ الكَلِمَات؟
«О Посланець Аллага, значить, нам слід навчитися цих слів?»
Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
أَجَلْ، يَنْبَغِي لِمَنْ سَمِعَهُنَّ أَنْ يَتَعَلَّّمَهُنَّ
«Так, слід тим, хто почув їх, навчитися цих слів».
Хадис передали імам Ахмад (1/391), Ібн Хіббан (3/972) та ат-Табарані (10352). Достовірність хадису підтвердили імам аль-Хакім, хафіз Ібн Хаджар, шейх аль-Албані.
Дійсно великі слова. І кожній віруючій людині, що прагне для себе добра, треба вивчити ці слова й вимовляти їх, коли спіткають її смуток, печаль, апатія, депресія, переживання, засмучення.
Але, о раби Аллага, треба знати, що ці слова принесуть користь тільки в тому разі, якщо людина не просто їх повторює, а знає й усвідомлює їхній зміст і чинить відповідно до того, на що вказують ці слова.
Взагалі, треба знати, що буде мало користі та впливу в зікрів, що ми вимовляємо, вчимо та ду’а, що передані від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), якщо людина просто вимовляє їх, але не втілює в життя те, на що вказують ці ду’а та ці зікри.
Але якщо ми поміркуємо над цим ду’а, то побачимо, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) вказує на чотири важливі речі, чотири важливих принципи, без яких неможливо людині знайти щастя, неможливо позбутися смутку, прикрості та переживань.
- Перший принцип, який вказується в цьому ду’а, це те, що людина має бути справжнім рабом Аллага. Справжнє поклоніння Аллагові, схиляння перед Аллагом, справжнє відчуття себе рабом Аллага, повне смирення і лагідність перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), і самопониження. Ти повинен визнавати, усвідомлювати, що ти раб (мамлюк), ти той, яким розпоряджається Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) як забажає, цілком ти в Його Руках. Він створив тебе, ти Його творіння. Він керує тобою і розпоряджається абсолютно всіма твоїми справами.
اللَّهُمَّ إِنِّي عَبْدُكَ، وابْنُ عَبْدِكَ، وابْنُ أَمَتِكَ
«О Аллаг, я Твій раб і син Твого раба, і син Твоєї раби».
Тобто ти визнаєш, що ти раб Аллага, створений Ним, цілком перебуваєш у Його владі, у Його Руках. І ти, і твої батько і мати, і всі твої прабатьки і праматері до Адама (мир йому) і Хави – всі вони раби Аллага, і немає володаря в них, окрім Аллага, і немає творця, окрім Аллага, і немає того, хто розпоряджається над ними, окрім Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
І ось, усвідомлюючи це, до чого прийде раб? Він прийде до того, що буде покірний Аллагові (Пречистий Він і Піднесений), смиренний перед Ним і схилиться перед величчю Аллага, красою Аллага, досконалістю Аллага. Це усвідомлення того, що ти – раб і в повній владі Творця (Пречистий Він і Піднесений), адже Він не дав тобі до цього пропасти і далі тобі не дасть пропасти. Твої справи в Його руках. Це перше, що дає спокій твоєму серцю і видаляє цей сум і смуток із серця.
- А друге, на що вказує цей хадис, о раби Аллага, людина повинна вірити в передвизначення Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Це означає вірити, що буде те, що забажає Аллаг, а те, чого Аллаг не бажає, тому не бути. Ніхто не може скасувати рішення Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ніхто не може перешкодити й заперечити передвизначенню Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ніхто не може стати перешкодою.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить про це в Корані в багатьох місцях. Відомий аят, який ми часто повторюємо:
مَّا يَفْتَحِ اللَّهُ لِلنَّاسِ مِن رَّحْمَةٍ فَلَا مُمْسِكَ لَهَا
«Те, що відкриває Аллаг для рабів з милості, то ніхто не утримає.
وَمَا يُمْسِكْ فَلَا مُرْسِلَ لَهُ مِن بَعْدِهِ
А те, що утримує Аллаг, то ніхто вже не пошле це після Нього».
Коран, сура Фатір (Творець), 35:2
Звідки ми взяли цей дуже важливий принцип – віра в передвизначення? Віра, що буде те, що бажає Аллаг, а що не бажає, тому не бути. Зі слів Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
نَاصِيَتِي بِيَدِكَ مَاضٍ فِيَّ حُكْمُكَ عَدْلٌ فِيَّ قَضَاؤُكَ
نَاصِيَتِي «Мій чуб…». Чуб, тобто передня частина голови.
بِيَدِكَ «У Твоїх Руках, О Аллаг». Тобто Ти розпоряджаєшся мною як забажаєш, буде те, що Ти вирішиш.
مَاضٍ فِيَّ حُكْمُكَ «Рішення Твоє щодо мене неодмінно збудеться». Ніхто не може перешкодити, ніхто не може скасувати.
عَدْلٌ فِيَّ قَضَاؤُكَ «І передвизначення Твоє щодо мене справедливе».
І ось якщо людина усвідомлює це, то це теж дає спокій її серцю, усуває її печалі про минуле, її занепокоєння сьогоденням, її переживання про майбутнє. Бо буде лише те, що забажає Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Збудеться над тобою лише те, що визначив тобі Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). До чого тоді ці тяготи всередині?
- А третій принцип, на який вказує цей хадис, це ду’а – вірити в найпрекрасніші імена Аллага (Пречистий Він і Піднесений), Його якості, атрибути (сифати), на які вказують Коран і Сунна. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
وَلِلَّهِ الْأَسْمَاءُ الْحُسْنَىٰ فَادْعُوهُ بِهَا
«У Аллага – найпрекрасніші імена, тож закликайте ж до Нього за цими іменами».
Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:180
Людина, яка знає імена Аллага (Пречистий Він і Піднесений), знає їхній зміст, міркує над змістом, знає, яким є Аллаг (Пречистий він і Піднесений), така людина вільна від печалі, від занепокоєння, від переживань. Ти знаєш, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Всемогутній, і ти спокійний. Ти знаєш, що твій Господь – Люблячий, і ти заспокоюєшся цим. Ти знаєш, що Він милостивіший до тебе, ніж твоя матір, і це вселяє в тебе надію й умиротворення, і спокій. І це все в словах ду’а:
أَسْأَلُكَ بِكُلِّ اسْمٍ هُوَ لَكَ سَمَّيْتَ بِهِ نَفْسَكَ، أَوْ أَنْزَلْتَهُ فِي كِتَابِكَ، أَوْ عَلَّمْتَهُ أَحَدًا مِنْ خَلْقِكَ، أَوِ اسْتَأْثَرْتَ بِهِ فِي عِلْمِ الْغَيْبِ عِنْدَكَ
«Я прошу Тебе за допомогою кожного з Твоїх імен, яким Ти назвав Себе або послав у Своєму писанні, або навчив когось із створінь, або сховав у Себе в Твоєму потаємному знанні».
- Четвертий важливий принцип у цьому ду’а, без якого не звільнишся ти від смутку, від стурбованості, від переживань – це Книга Аллага (Пречистий Він і Піднесений), це аль-Кур’ан.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав про Писання: شِفَاءٌ «Це зцілення». Ось у тебе тягота, депресія, смуток, печаль і ти не знаходиш собі місця. А Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) послав тобі зцілення (шифа’), послав тобі настанову, Аллаг послав тобі цю Книгу, що рятує від усіх тягот. Що більше людина приділяє увагу Книзі Аллага, читає її, вивчає, а потім виконує те, що вона вивчила, то більше розкривається серце людини, то більше вивільняються її груди та розвіюються, розсіюються ці печалі, тривоги, занепокоєння та переживання. І це з ду’а:
أَنْ تَجْعَلَ الْقُرْآنَ رَبِيعَ قَلْبِي
«Я прошу Тебе, О Аллаг, щоб Ти зробив цей Коран весною мого серця
وَنُورَ صَدْرِي
і світлом моїх грудей,
وَجَلَاءَ حُزْنِي
і розсіюванням моєї печалі,
وَذَهَابَ هَمِّي
і відходом моїх переживань».
Це, о раби Аллага, чотири речі, чотири принципи, які ми почерпнули з цього великого хадиса. І ми повинні замислюватися про ці чотири речі та застосовувати їх.
І слід вивчити це ду’а. Не відмовляйтеся від подарунка Аллага (Пречистий Він і Піднесений), який Він передав нам вустами Свого Посланця. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) навчив свою умму цього ду’а і спонукав нас вивчити це ду’а.
А далі знайте й твердо вірте, о раби Аллага, що щастя людини, звільнення від її печалей, смутку можливе лише тоді, коли людина – єдинобожник, коли вона مُوَحِّدٌ муваххід, коли в неї є справжній تَوْحِيدٌ Таухід.
Таухід означає безроздільне поклоніння тільки твоєму Творцеві та прихильність тільки до Нього, і звернення тільки до Нього зі своїми потребами, благаннями, з усіма видами поклоніння (внутрішніми та зовнішніми). Тільки та людина може відчути духовний простір, справжню внутрішню свободу, легкість серця, внутрішню стабільність, стійкість, хто спирається на Бога Істинного, хто спирається на Владику Істинного, хто не обтяжений різними формами многобожжя (ширка), хто не обтяжений поклонінням творінням, чи то ідолам, гробницям, могилам, святим, зіркам, планетам, сонцю, місяцю, ангелам, мощам, грошам, славі, кар’єрі, владі та іншому.
Чиє серце прив’язане до псевдобога, до тагута, хто сподівається на святих, на джинів або на ангелів, на планети, на ідолів або на матеріальний добробут тощо, ось той перебуває у вічному занепокоєнні й у душевній слабкості.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
ضَعُفَ الطَّالِبُ وَالْمَطْلُوبُ
«Слабкий прагнучий і слабкий той, до кого він прагне».
Коран, сура Аль-Хаджж, 22:73
Тобто той і інший слабкі, бо те, на що спирається людина в житті, прив’язана до псевдобогів, подібно до павутини. Вона собі сплела це павутиння, вона думає, що це якийсь міцний дім, але насправді це павутиння – найслабший з будинків.
Будь-яке якесь життєве коливання, життєве потрясіння стрясає цей дім, і немає в цієї людини ні спокою, ні міцності, ні стабільності. Тому й говорить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):
مَثَلُ ٱلَّذِينَ ٱتَّخَذُواْ مِن دُونِ ٱلَّهِ ٱلَّهِ أَوۡلِيَآءَ كَمَثَلِ ٱلۡعَنكَبُوتِ ٱتَّخَذَتۡ بَيۡتًاۖ وَإِنَّ أَوۡهَنَ ٱلۡبُيُوتِ لَبَيۡتُ ٱلۡعَنكَبُوتِۖ لَوۡ كَانُواْ يَعۡلَمُونَ
«А ті, що беруть собі крім Аллага покровителів, подібні до павука, який влаштував собі дім. І воістину, найслабший з будинків, це будинок павука, якби вони тільки це знали».
Коран, сура Аль-Анкабут (Павук), 29:41
Тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав сподвижниці أَسْمَاء بِنْت عُمَيْسٍ Асмі бінт ‘Умайс, що навчить її таких слів, завдяки яким, якщо вона вимовлятиме їх під час смутку, мине цей смуток. А це такі слова:
اللَّهُ اللَّهُ رَبِّي لَا أُشْرِكُ بِهِ شَيْئًا
/Аллагу, Аллагу, Раббі, ля ушріку бігі шайан/
«Аллаг, Аллаг, мій Господь! Не надаю Йому нічого в співтовариші».
Хадис передав Абу Давуд (1525). Шейх аль-Альбані підтвердив достовірність хадису: Сахіх ат-Таргиб (1824)
Велике слово, яке вимовляє людина, коли спіткає її печаль, воно усуває цю печаль. Чому? Тому що це слово – це Таухід, це щирість (іхляс), це іман, це покірність Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), це віддалення, зречення від усіх видів багатобожжя (ширка): великого й малого. Ніщо так не звільняє людину від смутку й печалі, як справжнє Єдинобожжя (Таухід) та іхляс, і справжнє поклоніння Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), заради якого ми з вами й створені.
І воістину, якщо серце ось так заповнене Єдинобожжям (Таухідом) та іхлясом, і сподіванням на Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і прихильністю до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тоді йде з серця всякий смуток, переживання і стурбованість. І справді знаходить серце це істинне і справжнє блаженство, яке може зрозуміти тільки людина, яка його відчула.
І ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб Він заповнив наші серця Єдинобожжям, іхлясом, Таухідом. Просимо Його за допомогою Його найпрекрасніших імен, за допомогою Його піднесених атрибутів, щоб Він звільнив наші серця й розкрив наші груди, і зняв з нас печалі, переживання, заклопотаність і смуток. І щоб Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) приписав нам щастя в цьому світі і у вічному світі. Воістину, Він – Всемогутній!
