إنَّ الْحَمْدَ لِلهِ نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلاَ مُضِلَّ لَهُ، وَمَنْ يُضْلِلْ فَلاَ هَادِىَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
ثم أَمَّا بَعْدُ
О віруючі раби Аллага! У сутність і в природу людини закладено прагнення до щастя. Кожна людина хоче бути щасливою. Вона так влаштована, що хоче щастя. Щастя хоче віруючий і невіруючий, грішний і праведний, чоловік і жінка, малий і старий. Але люди використовують у пошуку щастя різні методи і різні шляхи, і їх безліч.
І дехто вважає, що щастя в подорожі. І ось бачиш, як людина весь час пересувається з однієї країни в іншу, мандрує містами і державами. Не утримує її вдома ніщо: ні сім’я, ні турботи, ні діти, ні близькі. І подорожує він не тому, що має важливі справи. Ні, він мандрує лише тому, що вбачає в цьому спосіб знайти якесь щастя, тобто він мандрує заради подорожі, не заради якихось інших цілей. І не знає цей бідний дивак, що насправді він піддає себе якимось стражданням і якимось мукам, якимось часткам муки, бо сказав про це Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
السَّفَرُ قِطْعَةٌ مِنَ العَذَابِ، يَمْنَعُ أحَدَكُمْ طَعَامَهُ وشَرَابَهُ ونَوْمَهُ، فَإِذَا قَضَى نَهْمَتَهُ، فَلْيُعَجِّلْ إلى أهْلِهِ
“Подорож – це шматочок страждання: позбавляє людину її їжі, її пиття та її сну, тож коли хтось із вас виконає (вирішить, закінчить) свої справи, нехай поспішить швидше повернутися до своєї родини”.
Цей хадис передали аль-Бухарі (1804) і Муслім (1927)
І є інші люди, які вважають, що загалом щастя полягає в тому, щоб зібрати якнайбільше майна, в тому, щоб примножити свій добробут, поліпшити своє становище. І ось людина в це занурюється цілком, так занурюється в пошук грошей, у заробляння майна настільки, що це відволікає її від поминання Аллага (пречистий Він і піднесений), власне, від її місії, заради якої вона прийшла на цю землю, від служіння Всевишньому Аллага. І він не звертає уваги на слова Аллага (пречистий Він і піднесений):
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تُلْهِكُمْ أَمْوَالُكُمْ أَلَا أَوْلَادُكُمْ عَن ذِكْرِ اللَّهِ وَمَن يَفْعَلْ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْخَاسِرُونَ
“О ви, які увірували! Нехай не відвернуть вас майно ваше і діти ваші від поминання Аллага. Хто зробить це, ті опиняться такими, що зазнали справжнісінького і найповнішого збитку”
Коран, сура Аль-Мунафікун (Лицеміри), 63:9.
І ось так людина залишається захопленою ось цим процесом примноження свого багатства, свого майна. До яких пір? Поки не відвідає могилу. Як сказано в Корані:
أَلْهَاكُمُ التَّكَاثُرُ * حَتَّى زُرْتُمُ الْمَقَابِرَ * كَلَّا سَوْفَ تَعْلَمُونَ
“Захопила вас пристрасть до примноження, поки не відвідали ви могилу. І ось тоді ви дізнаєтеся (як ви помилялися)”
Коран, сура Ат-Такясур (Примноження), 102:1-3.
Є інші люди, які шукають щастя в тому, щоб догоджати своїм примхам, бажанням і пристрастям. Якими б не були ці бажання, людину не хвилює, є в цьому гріх чи немає в цьому гріха, дозволено (халяль) це чи заборонено (харам) це. Головне – дати своїй душі все те, чого вона хоче, все, чого вона жадає. Тобто халяль для цієї людини – це те, чого хоче її душа. І ось ця людина пускається в гріх, тому що вона шукає щастя в такий спосіб. І вона вчиняє цей гріх, але не знаходить шуканого щастя. Навпаки, коли людина чинить гріх, трапляється те, що вона відчуває, що її душа потрапила в ще більші лещата і що в її душі горить ось цей вогонь і страждання від цього гріха. І вона думає, як же загасити це полум’я і як вийти з цих лещат, і вона починає гасити це полум’я та страждання новим гріхом і чинить наступний новий гріх, потім наступний, потім наступний, гріх за гріхом, аж доти, доки серце її не вкривається покровом і завісою. І він живе нещасний, і він помре нещасним і буде воскреслий нещасним.
А ще є люди, о раби Аллага, які взагалі вважають, що ніякого щастя не існує. Вони кажуть, що це все химера, ілюзія і це все привид і що зовсім немає ніякого щастя і ця мета недосяжна. Він, бідний, так серйозно і думає, що щастя немає і бути не може. Але, о раби Аллага, він помиляється. Щастя є! Щастя безсумнівно існує.
А що таке це щастя?! А щастя насправді – це те, що в тебе всередині, те, що ти відчуваєш всередині. Це ось цей ось спокій, це безтурботна радість, це задоволеність, це умиротворення, це ось цей блаженний і благодатний мир, який у тебе в серці. І Аллаг поміщає ось це все в душі, серця деяких Своїх рабів.
А що це за раби, в чиї серця Аллаг поміщає ось це щастя?! Хто вони такі, о раби Аллага?! Кому це дається? А це ті, яких називають богобоязливими (аль-муттак’ун), людьми богобоязливості (ахлю т-так’ува). Так-так, та сама богобоязливість (так’уа), яку Всевишній Аллаг заповів древнім і нинішнім поколінням, сказавши:
وَلَقَدْ وَصَّيْنَا الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ مِن قَبْلِكُمْ وَإِيَّاكُمْ أَنِ اتَّقُوا اللَّهَ
«І заповіли Ми тим, яким було дано Писання до вас, і вам: “Бійтеся Аллага”»
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:131.
Богобоязлива людина (аль-муттак’і) – вона щаслива. А як їй не бути щасливою, коли Аллаг з нею, коли Аллаг їй допомагає, коли Аллаг її любить, коли Аллаг захищає і береже її?!
وَاتَّقُوا اللَّهَ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ مَعَ الْمُتَّقِينَ
“Бійтеся Аллага і знайте, що Аллаг – з богобоязливими”
Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:194.
فَإِنَّ اللَّهَ يُحِبُّ الْمُتَّقِينَ
“Воістину, Аллаг любить богобоязливих”
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:76.
إِنَّ اللَّهَ يُدَافِعُ عَنِ الَّذِينَ آمَنُوا
“Воістину, Аллаг захищає тих, що увірували”
Коран, сура Аль-Хаджж, 22:38.
Як не бути цій людині щасливою, якщо Аллаг дає їй вихід зі скрути завжди?! Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَمَن يَتَّقِ اللَّهَ يَجْعَل لَّهُ مَخْرَجًا * وَيَرْزُقْهُ مِنْ حَيْثُ لَا يَحْتَسِبُ
“А тому, хто боїться Аллага, Аллаг дає вихід і наділяє його їжею звідти, звідки він навіть не очікує”
Коран, сура Ат-Таляк (Розлучення), 65:2-3.
Отже, о раби Аллага, ця богобоязливість (ат-так’уа) – вона і є причина щастя. Ось це і є шлях до щастя, шлях до цього внутрішнього спокою, заспокоєння і задоволеності, почуття безпеки і спокою. Ось це так’уа!
А тепер послухай! Ця богобоязливість (ат-так’уа), що дає все це, зводиться до чотирьох речей:
1) Єдинобожжя (Таухід),
2) правдивий намір,
3) слідування за Посланцем Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає),
4) підпорядкування Аллагові.
Запам’ятай, о раб Аллага!
Перше – це Таухід, поклоніння тільки Аллагові, Який створив тебе і все суще, відсторонення від усякого багатобожжя (ширка), від усього, чому поклоняються поряд з Аллагом (пречистий Він і піднесений). Це дуже важливо! Це суть створення світобудови – це Єдинобожжя (Таухід). Запам’ятай гарненько! Це не порожні слова, а це найважливіші слова. Хто поклоняється Аллагові зовні та внутрішньо своїм словом, своїм серцем, своєю дією, відкидає всякого хибного бога та відрікається від додання Аллагові співтоваришів у своєму поклонінні – такій людині Аллаг дає духовну безпеку, Аллаг дає їй сердечний спокій. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
الَّذِينَ آمَنُوا وَلَمْ يَلْبِسُوا إِيمَانَهُم بِظُلْمٍ أُولَئِكَ لَهُمُ الْأَمْنُ وَهُم مُّهْتَدُونَ
“Тим, що увірували й не одягли своєї віри в беззаконня (з’ульм) (тобто ширк), буде цілковита безпека, і вони ведені прямим шляхом”
Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:82.
Як може бути інакше, якщо серце людини пронизане любов’ю до Аллага, надією на Аллага, надією на нагороду, що є в Аллага, та Його милість та іншими смислами Таухіда?! Як може бути інакше?! Ось тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) порекомендував під час смутку, коли в тебе смуток, пригніченість, вимовляти ті слова, в яких є Таухід і зречення від ширку. Асма бінт Умайс (нехай буде задоволений нею Всевишній Аллага) розповідає, що сказав їй Пророк (нехай благословить його Аллага і вітає) одного разу:
ألا أعلمك كلمات تقولينهن عند الكرب: الله الله ربي لا أشرك به شيئا
“Хочеш, я тебе навчу таких слів, які ти будеш говорити, коли печаль (і смуток) (коли внутрішня тяжкість)? “Аллаг, Аллаг – мій Господь! І я не надаю Йому нічого в співтовариші (не роблю жодного ширку)”
/Аллагу, Аллагу Раббі, ля ушріку бі-гі шей-а!/”.
Цей хадис передали Абу Дауд (1525) та ібн Маджах (3882), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
Тим, хто вірує, і тим, хто сповідує Таухід, поклоняючись тільки Аллагові (пречистий Він і піднесений), не домішуючи до свого поклоніння жодного багатобожжя (ширку), буде цілковита безпека, цілковите заспокоєння, відчуття спокою. Ось це і називається, власне кажучи, щастям.
А друге, о раби Аллага, що входить у цю саму богобоязливість, яка дає це внутрішнє щастя, – це правдивий намір. Що таке правдивий намір? Правдивий намір – це коли людина хоче вічне життя (ахіру). Ось це ось правдивий намір! Коли вона прагне саме вічного життя (ахіру). І Аллаг (пречистий Він і піднесений) знає, що в її серці прагнення до вічного життя (ахіру). І от повірте – а зрозуміти ці слова може тільки той, у кого це є, якщо ти прагнеш вічного життя, обов’язково Аллаг (пречистий Він і піднесений) навіє душі твоїй і дасть безтурботну радість, світле заспокоєння і спокій. Ці слова зрозуміє тільки той, хто відчув це. Саме тому Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
من كانت الآخرةُ نيَّتَه ، جمع اللهُ له أمرَه ، وجعل غناه في قلبِه ، وأتته الدُّنيا وهي راغمةٌ
“(Усі) справи того, чиїм наміром є вічне життя (ахіра), Аллаг приведе до ладу, помістить у його серці вдоволення й умиротворення, і прийдуть до нього мирські блага мимоволі”.
Цей хадис передали Ахмад (183/5) та ібн Маджах (1375/2), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
Тобто йому не потрібно буде докладати якихось особливих зусиль, йому не потрібно якось особливо гнатися за цим, а мирські блага прийдуть до нього самі мимоволі, казав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Третє, що входить до богобоязливості, те, що забезпечує нам щастя, і без чого немає щастя, – це любов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), що виражається в наслідуванні за ним. Любов до Пророка – це не слова “Я люблю Пророка”, любов до Пророка – це наслідування (іттіба’) Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) в усьому. І запам’ятайте, що все щастя в слідуванні за Пророком і все горе й уся біда в небажанні слідувати за Посланцем Аллага (хай благословить його Аллаг і привітає).
قُلْ إِن كُنتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ وَيَغْفِرْ لَكُمْ ذُنُوبَكُمْ
“Скажи: “Якщо ви любите Аллага, то йдіть за мною, і тоді полюбить вас Аллаг і пробачить вам ваші гріхи” ”
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:31.
А четверта річ, о раб Аллага, та річ, що входить у богобоязливість і від якої залежить твоє щастя, – це старанне підпорядкування Аллагові (пречистий Він і піднесений). Все просто: роби те, що Аллаг наказує, і залишай те, що Аллаг заборонив. Старайся в тому, що до вподоби Аллагові (пречистий Він і піднесений), – і буде тобі щастя, і будеш ти щасливий і блаженний. Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
مَنْ عَمِلَ صَالِحًا مِّن ذَكَرٍ أَوْ أُنثَى وَهُوَ مُؤْمِنٌ فَلَنُحْيِيَنَّهُ حَيَاةً طَيِّبَةً
“Хто робить праведні вчинки, чи то чоловік, чи то жінка, за умови, що він віруючий, тому Ми неодмінно дамо благе життя”
Коран, сура Ан-Нахль (Бджоли), 16:97.
Говорить Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) (напевно всі ви знаєте цей хадис), що сказав Аллаг:
مَنْ عَادَى لِي وَلِيًّا فَقَدْ آذَنْتُهُ بِالْحَرْبِ ، وَمَا تَقَرَّبَ إِلَيَّ عَبْدِي بِشَيْءٍ أَحَبَّ إِلَيَّ مِمَّا افْتَرَضْتُ عَلَيْهِ ، وَمَا يَزَالُ عَبْدِي يَتَقَرَّبُ إِلَيَّ بِالنَّوَافِلِ حَتَّى أُحِبَّهُ ، فَإِذَا أَحْبَبْتُهُ كُنْتُ سَمْعَهُ الَّذِي يَسْمَعُ بِهِ ، وَبَصَرَهُ الَّذِي يُبْصِرُ بِهِ ، وَيَدَهُ الَّتِي يَبْطِشُ بِهَا ، وَرِجْلَهُ الَّتِي يَمْشِي بِهَا، وَإِنْ سَأَلَنِي لَأُعْطِيَنَّهُ ، وَلَئِنْ اسْتَعَاذَنِي لَأُعِيذَنَّهُ
“Хто ворогуватиме з Моїм праведним рабом, тому Я оголошую війну. І не може наблизитися до Мене раб Мій за допомогою чогось більш улюбленого для Мене, ніж те, що Я поклав на нього в обов’язок. І наближатиметься до Мене раб Мій за допомогою додаткових діянь, поки Я не полюблю його. А якщо полюблю його, то буду слухом його, яким він чує, і зором його, яким він бачить, і рукою його, якою він бере, і ногою його, якою він ходить. Якщо попросить Мене, Я неодмінно дам йому, попросить захисту – Я дам йому захист”.
Цей хадис передав аль-Бухарі (6502).
О раби Аллага! Бійтеся Аллага! О ті, що прагнуть щастя, дбайливо зберігайте свою покірність Аллага – і тоді Аллаг берегтиме вас. Бережіть свої взаємини з Аллагом – і тоді Аллаг берегтиме вас. І твердо знайте, що якщо всі люди і всі джини зберуться, щоб принести вам якусь користь і якось допомогти вам, вони зможуть допомогти вам рівно настільки, наскільки це наказав Аллаг. І якщо всі зберуться, щоб заподіяти вам шкоду, вони заподіють вам шкоду рівно настільки, наскільки наказав це Аллаг. Так бійтеся ж Аллага, о раби Аллага, живіть на Його шляху – і ви знайдете щастя.
