Абу Суф’ян (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), будучи в цьому зібранні, перебуваючи у візантійського імператора, каже: «А потім імператор наказав подати лист, що прийшов від Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і прочитали цей лист, а там було сказано:
بسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَنِ الرَّحِيمِ، مِن مُحَمَّدٍ عبدِ اللَّهِ ورَسولِهِ إلى هِرَقْلَ عَظِيمِ الرُّومِ
“В ім’я Аллага, Всемилостивого, що виявляє милість. Від Мухаммада, раба Аллага і Його Посланця, Іраклію, верховному правителю Риму”».
Бачите, спочатку в листі пишеться ім’я відправника, а потім пишеться ім’я того, кому відправляють. Це Сунна. І він називає його верховний правитель Риму (‘аз’иму р-Рум). Це означає, що у зверненні до якихось царів, диктаторів тощо немає проблем дотримуватися чемності та писати якісь приємні слова, якщо в цьому є користь.
سَلَامٌ علَى مَنِ اتَّبَعَ الهُدَى، أمَّا بَعْدُ
“Мир тим, які пішли прямим шляхом. А потім:
فإنِّي أدْعُوكَ بدِعَايَةِ الإسْلَامِ، أسْلِمْ تَسْلَمْ، يُؤْتِكَ اللَّهُ أجْرَكَ مَرَّتَيْنِ، فإنْ تَوَلَّيْتَ فإنَّ عَلَيْكَ إثْمَ الأرِيسِيِّينَ
Я закликаю тебе закликом Ісламу (тобто закликаю тебе до Єдинобожжя (Таухіду)). Прийми Іслам – і ти врятуєшся (заклик до Ісламу, а не до якихось груп або пристрастей). Прийми Іслам – і Аллаг дасть тобі твою нагороду двічі (тобто якщо прийняла Іслам людина Писання, то вона отримує дві нагороди: за те, що вона вірила у свого пророка, і за те, що прийняла Іслам і увірувала у Пророка Мухаммеда, нехай благословить його Аллаг і вітає). А якщо ти відвернешся, то на тобі буде гріх землеробів (тобто твоїх підданих. Ті, які збивають зі шляху Аллага, пречистий Він і піднесений, несуть свій гріх і гріх тих, яких вони збили зі шляху Аллага (пречистий Він і піднесений)”.
А потім у листі був аят:
قُلْ يَا أَهْلَ الْكِتَابِ تَعَالَوْا إِلَى كَلِمَةٍ سَوَاءٍ بَيْنَنَا وَبَيْنَكُمْ أَلَّا نَعْبُدَ إِلَّا اللَّهَ وَلَا نُشْرِكَ بِهِ شَيْئًا وَلَا يَتَّخِذَ بَعْضُنَا بَعْضًا أَرْبَابًا مِّن دُونِ اللَّهِ فَإِن تَوَلَّوْا فَقُولُوا اشْهَدُوا بِأَنَّا مُسْلِمُونَ
«О люди Писання! Прийдіть до слова єдиного між нами і вами, щоб ми поклонялися тільки Аллагу і не надавали Йому нічого в співтовариші, і щоб одні з нас не брали один одного господарями, окрім Аллага. А якщо вони відвернуться, то скажи: “Засвідчіть, що ми мусульмани”»
Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:64.
І Абу Суф’ян каже, що коли закінчилася його промова, то почали голосно розмовляти, підвищувати свої голоси та кричати люди, що там були з-поміж високопосадовців: «І здійнявся галас, і я не розумів, що вони кажуть, і було наказано нас вивести. А коли нас вивели (коли ми вийшли), то я сказав своїм товаришам:
لقَدْ أمِرَ أمْرُ ابْنِ أبِي كَبْشَةَ، إنَّه يَخَافُهُ مَلِكُ بَنِي الأصْفَرِ
“Піднеслася справа ібн Абі Кабша (маючи на увазі Пророка, нехай благословить його Аллаг і вітає). Цей візантійський (бану ль-ас’фар) цар боїться його”».
Аллаг Превеликий (Аллагу Акбар)! До людини істини, людини Сунни відчувають шанобливий страх усі. Сунна Аллага (пречистий Він і піднесений).
І Абу Суф’ян каже: “(І я був принижений), і я весь час був переконаний (я знав), що переможе його релігія (що візьме гору його справа), доти, доки Аллаг не ввів Іслам у моє серце”.
О раби Аллаха! Що сталося з Іраклієм, чи увірував він? Розповідає один з єпископів, що, коли він був в Іллі, він прокинувся вранці і в нього був дуже поганий настрій, і запитали його патріархи, оточення його: “(Що з тобою?) Нам не подобається твій стан”. Він сказав: “Я подивився на зірки (а він був віщуном (хазза), дивився на зірки). Сьогодні вночі я побачив, що вже з’явився цар обрізаних. Хто з цього народу (з підданих цієї імперії), у кого є обрізання?” Вони сказали: “Обрізання є тільки в юдеїв. Але в чому проблема? Давай ми пошлемо людей у всі міста, і нехай вони вб’ють усіх юдеїв, які там є. (І взагалі не бійся і не сумуй. Про що ти переживаєш?)” Але, коли в цей час прийшов один із царів арабів, які були підпорядковані йому (тобто кесареві візантійському), він послав свого посланця до кесаря, щоб повідомити про Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і той прибув. І тоді Іраклій сказав: “Подивіться (він з арабів), чи не обрізаний він?”, і, подивившись, побачили, що він обрізаний. І тоді сказав він: “З’явилася влада цієї громади (значить, він з арабів)”. Потім він написав листа своєму товаришеві до західного Риму, запитавши його, що він думає з цього приводу, і потім вирушив з Ілії до міста Хімс. Не встиг він доїхати до Хімса, як уже надійшла відповідь від його товариша, і він погоджувався з ним, що дійсно це істинний пророк від Аллага (пречистий Він і піднесений).
І що тоді зробив Іраклій? Іраклій зібрав високопоставлених людей Риму у своєму замку і наказав зачинити двері, а потім звернувся до них, сказав: “О римляни! Чи хочете ви щастя, чи хочете ви прямий шлях, чи хочете ви зберегти свою владу? Тоді присягніть цьому Пророку”. І тут вони кинулися як осли, стрімголов до дверей, але побачили, що двері замкнені, ворота замкнені. І тоді він зрозумів, що вони нізащо не приймуть віру. Коли він побачив цю їхню відразу, він злякався за себе і тоді він наказав повернути їх назад. Вони прийшли, і він сказав їм: “Я просто хотів перевірити, наскільки міцно ви прихильні вашій вірі, і я побачив (що ви справді міцно тримаєтеся за вашу віру) (я переконався в цьому)”. І тоді вони здійснили земний уклін (суджуд), вклонилися йому і залишилися задоволені ним.
Вклонилися йому, тому що це якість немусульман – кланятися високопоставленим людям. Мусульмани не вклоняються високопоставленим людям, з поваги теж. Коли ви вітаєтеся, то не кланяйтеся, бо деякі люди кланяються, коли вітаються. Робити цього не потрібно.
Цей хадис передали аль-Бухарі (2681) і Муслім (1773).
Отже, Іраклій помер невіруючим. Чому він помер невіруючим? Через страх втратити владу, через страх втратити свій вплив і багатство він відкинув вдоволення Аллага (пречистий Він і піднесений). Кожна людина, яка на користь своїх бажань і пристрастей, на користь мирського чинить гріх, не слухає Аллага (пречистий Він і піднесений), відкидає Його, обов’язково отримує зворотне. І чи отримав Іраклій користь від цього? Жодної користі не отримав. По-перше, у вічному житті він зазнав невдачі. А в цьому житті, вже за життя Іраклія, стали відпадати одна за одною провінції його імперії і переходити в руки мусульман. Єрусалим (Ілія), яким так вони дорожили, упорядковували, вважали своєю святинею, за нього, за Іраклія, вже був узятий мусульманами, і туди урочисто увійшов ‘Умар ібн аль-Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).
О раби Аллага! Наставляйтеся, і просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) зміцнити нас на прямому шляху до самої зустрічі з Ним.
