Переваги ночі середини Шаабана

О раби Аллага, у першій хутбі ми сказали, що немає якогось спеціального поклоніння в ніч середини Шаабана, яке відрізняло б її від інших ночей. У питанні обрядів поклоніння немає відмінностей цієї ночі від інших. Це потрібно запам’ятати. Чи є взагалі в цієї ночі середини Шаабана якась перевага, якась чеснота чи ні? Учені Ісламу висловлюють різні думки. Але ми з вами спираємося на хадис, переданий від Пророка (хай благословить його Аллаг і вітає) кількома сподвижниками. Говорить Посланець Аллага (хай благословить його Аллаг і вітає):

يَطَّلِعُ اللهُ تَبَارَكَ وَتَعَالَى إِلَى خَلْقِهِ لَيْلَةَ النِّصْفِ مِنْ شَعْبَانَ، فَيَغْفِرُ لِجَمِيعِ خَلْقِهِ إِلَّا لِمُشْرِكٍ أَوْ مُشَاحِنٍ

“Дивиться Аллаг на творіння свої в ніч середини Шаабана і прощає всім їм, окрім людини, що чинить багатобожжя (ширк), і людини, що має ворожнечу з кимось, що перебуває у сварці з кимось зі своїх братів”. Хадис наводить Ібн Маджа (1390).

Одна версія цього хадису від Абу Са’ляба аль-Хушані, де сказано, що Аллаг (пречистий Він і піднесений) у ніч середини Шаабана дивиться на свої творіння та пробачає віруючим і відкладає невіруючим, доки не увірують; та відкладає, залишаючи поза увагою, комусь з віруючих, що мають у серці ненависть, доки не полишать вони цю свою ненависть.

Цей хадис Пророка (хай благословить його Аллаг і вітає) вказує нам на те, що справді в ночі середини Шаабана є особливість, чеснота, яка полягає в тому, що Всевишній Аллаг обсипає Своїми милостями творіння, прощаючи їх. Але є умова: цей дар дається всім жителям землі, крім двох категорій людей:

– багатобожники (мушріки), які здійснюють ширк, надають Аллагові співтоваришів;

– ненависники (мушахін), тобто ті, хто має “шахна” – ненависть до когось із віруючих або ворожнечу з кимось із братів, заздрість, злість.

Пречистий Аллаг (СубханаЛлаг)! Подивіться, Всевишній Аллаг згадує того, хто посварився зі своїм братом і ненавидить свого брата, в одній зв’язці з мушриком! Яке кепське поєднання, яке кепське становище – бути в товаристві мушриків!

Аллаг (пречистий Він і піднесений) каже, що не прощає цим двом.

Перший – це мушрік, який здійснює ширк. Що це означає? Це означає, що він надає Всевишньому співтоваришів, долучає до Нього когось у поклонінні. Він поклоняється комусь, крім Аллага, чинить якийсь вид багатобожжя (ширку).

Ширк у будь-якому його прояві – це найстрашніший гріх, який Аллаг (пречистий Він і піднесений) ніколи не прощає, якщо тільки людина не покається, якщо тільки не встигне до того моменту, коли її душа підійде до горла, і стане справжнім єдинобожником (муваххідом).

А другий – це той, у кого в серці злість, заздрість, ненависть, неприязнь, ворожнеча до когось із людей, що вірують. СубханаЛлаг, ось це покарання для всіх, хто в сварці зі своїми братами, не вирішує ніяк з ними тяжби. Це покарання переслідує людину не тільки в середині Шаабана, а й щотижня, бо Пророк (хай благословить його Аллаг і вітає) каже, що в понеділок і в четвер відчиняються ворота Раю, і Аллаг прощає всім, окрім тих, що перебувають один з одним у ворожнечі.

І Аллаг (пречистий Він і піднесений) каже: “Відтермінуйте цим двом, почекайте з ними, поки вони не помиряться”. Таким чином, о раби Аллага, єдине поклоніння цієї ночі, про яке ми можемо сказати, що воно справді є, але це поклоніння не тільки цієї ночі, воно завжди, кожної ночі, кожної хвилини нашого життя. Воно полягає в тому, щоб очистити своє серце і свої органи від багатобожжя, щоб ти своїм поклонінням і релігією був спрямований тільки до Аллага, Господа світів (пречистий Він і піднесений). Не думай, що від ширку так легко очиститися. Домогтися щирого поклоніння Творцеві, коли ти все робиш тільки заради Нього, це дуже і дуже непросто. Нехай допоможе нам Аллаг (перчить Він і піднесений). До цієї ночі, до середини Шаабана, ми повинні підготуватися таким чином:

– очистити наші серця насамперед від ширку.

– очистити наші серця, наші помисли від ворожнечі, ненависті до когось із віруючих, від неприязні до наших братів.

Давайте підметемо, приберемо наше серце, очистимо від усякої заздрості, злоби. Хіба личить мусульманину носити в серці ось цей бруд, помиї, сміття у вигляді ненависті, заздрості, ворожнечі, сварки з кимось із віруючих? Поступися, помирися заради Аллага (пречистий Він і піднесений), підготуйся до цієї ночі таким чином. Пророк (хай благословить його Аллаг і вітає) каже:

لا يُؤمِنُ أحَدُكُمْ حَتَّى يُحِبَّ لأَخِيهِ مَا يُحِبُّ لِنَفْسِهِ

“Ніхто з вас не увірує, поки не буде бажати своєму братові того, чого бажає собі”. Хадис передали аль-Бухарі (13) і Муслім (45).

Подивися: твій іман в Аллага (пречистий Він і піднесений) невагомий перед Аллагом (пречистий Він і піднесений), якщо ти не любиш для брата, не бажаєш для нього того, чого бажаєш собі. А що тоді казати, якщо ти ще й носиш ненависть до свого брата в серці.

СубханаЛлаг, ось ця ось брудна речовина, домішка ворожнечі, ненависті й заздрості в серці спотворює душу, клянуся Аллагом. Якщо відкрити завісу, за якою ховається наша душа (нафс), ви побачите за цією оболонкою страшні речі, речі жахливі, багато дивовижного. За цими тілесними оболонками з м’яса, кісток і шкіри ви побачите багато душ з огидними якостями, що притаманні різним звірам. Ти можеш побачити душу, як у лютого хижака, що зазіхає на когось. Можеш побачити душу, як у собаки, або свинячу, або мишачу, або іншу – залежно від того, якості якої тварини набула ця людська душа. Нехай Аллаг (пречистий Він і піднесений) очистить нас від усієї скверни, яка є в наших серцях.

Тому, о раби Аллага, велике поклоніння цієї ночі – це очиститися від надання Аллагові (пречистий Він і піднесений) співтоваришів у будь-якому його прояві, як зовнішньому, так і внутрішньому; також у вигляді показухи, надії на когось, окрім Аллага, поклоніння грошам, майну, гонитви за мирським. Встигни очиститися до цієї ночі й очистити своє серце від ненависті до когось із віруючих. Адже релігія прийшла не просто так. Вона прийшла для того, щоб нас із вами змінити.

Якщо з плином часу релігія тебе не змінює зсередини, значить, ти не отримав від неї жодної користі, тому що це і є призначення релігії. Тому людина повинна виправити те, що вона зіпсувала, повинна налагодити зв’язки, які вона порвала, і повинна бути богобоязливою, а значить, вкрай обережною відносно Аллага (пречистий Він і піднесений) і відносно рабів Аллага. Тому що це і є богобоязливість (такуа).

Убай ібн Ка’б (хай буде задоволений ним Аллаг), сподвижник Пророка (хай благословить його Аллаг і вітає), коли ‘Умар запитав його, що таке такуа, дав саме таке визначення богобоязливості. ‘Умар ібн аль-Хаттаб – людина, яку Аллаг наділив великими милостями, знаннями та мудрістю, праведний халіф, соратник Пророка (хай благословить його Аллаг і вітає). Він не соромиться, незважаючи на свій високий рівень, поставити запитання людині, меншій за нього за знанням, про те, про що сам не знає. Він каже: “О Убай, що таке такуа (богобоязливість)?” Убей відповідає: “О повелитель правовірних, тобі не доводилося ходити дорогою, всіяною шипами?” “Звичайно”, – каже ‘Умар. “І що ж ти робив?” – запитує Убай. “Я піднімаю поли свого одягу і ступаю обережно”, – відповідає ‘Умар. “Ось це і є такуа”, – каже Убай (хай буде задоволений ним Аллаг).

Подивіться, Убай роз’яснює ‘Умару абстрактну річ за допомогою фізичного прикладу, видимого. Він запитує, чи доводилося повелителеві правовірних ступати дорогою, всіяною шипами. І тут, звичайно, спливли в пам’яті ‘Умара всі ці численні моменти. Як же йому не знати, що таке дорога, усіяна шипами, адже він пас овець для свого батька аль-Хаттаба, що був дуже жорстокою, грубою людиною, знущався з ‘Умара, змушував його голодувати, як про це згадував він сам. І називали його тоді не ‘Умар, а ‘Умейр, тобто скороченим іменем. Як же йому не знати, що це за дорога, якщо він пройшов стільки долин, стільки гір, стільки пустель на шляху Аллага (пречистий Він і височезний); якщо він ходив ночами, обходив Медіну дозором, щоб подивитися, в якому становищі живуть піддані, які в них є проблеми. Звичайно, він знав.

‘Умар ібн аль-Хаттаб – це взагалі зразок богобоязливості, обережності щодо прав Аллага (пречистий Він і піднесений) і прав рабів Аллага. Одного разу, стоячи на мінбарі, він виголошував чудову хутбу, і промова текла з його вуст, як тече вода, адже це ж Фарук – той, що відрізняє істину від брехні. Але раптом ‘Умар відійшов від теми хутби, залишив тему, заради якої почалася проповідь, і почав звертатися до самого себе: “О, сину Хаттаба, ти був зневаженим, і Аллаг підняв тебе; ти був приниженим, і Аллаг звеличив тебе; тебе називали ‘Умейр, а тепер тебе звати ‘Умар; і був ти таким, і таким, і таким, поки не став повелителем правовірних!” Сказавши це, він повернувся до теми хутби. Коли проповідь закінчилася, люди запитали його: “О повелитель правовірних, що це була за промова?” ‘Умар ібн аль-Хаттаб пояснив їм: “Коли я виголошував хутбу, раптом у душу мою проникло самовдоволення, що хутба така гарна, тече легко, і я вирішив виховати свою душу, дати їй урок, дати своєму нафсу виховання та поставити свій нафс у визначені для нього рамки, щоб душа знала, чого вона насправді варта”.

Подивіться, цей учитель богобоязливості прагне дізнатися про богобоязливість більше. Для пояснення цього Убай запитує, чи ходив він дорогою, всіяною шипами. Отримавши позитивну відповідь, уточнює, що ж він робить у цьому випадку. А ‘Умар дає йому коротку, але точну відповідь: “Я піднімаю поли свого одягу і ступаю обережно”. Уявіть собі повелителя правовірних ‘Умара (хай буде задоволений ним Аллаг), як він піднімає свій одяг, як оголюються його гомілки, як він робить обережні неспішні кроки, ступає на кінчики пальців, кладе свою стопу на землю з крайньою обережністю. Якщо відчуває найменший укол, відразу піднімає, прибирає свою стопу. “Ось це і є такуа, о повелитель правовірних”.

О раби Аллага, такий життєвий шлях. Він сповнений шипів, колючок, на які не можна наступати, які потрібно обходити, докладати для цього всіх зусиль. Ось ці шипи – це права Аллага (пречистий Він і піднесений) і права його рабів, які не можна підбирати. Якщо ти не будеш робити все можливе, щоб оминати ці шипи, щоб не зачепити права людей, щоб не ображати людей, щоб дати кожному володареві права його право, щоб не зазіхнути на чиєсь, якщо ти не будеш поступатися своїми правами і не будеш виконувати свої обов’язки перед ними, ось тоді ти прийдеш до того, що в тебе виникнуть розбіжності з людьми, сварки, суперечки, ненависть, злість, заздрість, несправедливість до людей, гноблення, зазіхання – усе те, чого так не любить Аллаг (пречистий Він і піднесений).

Життєвий шлях – це складний, напружений шлях. Але його треба пройти, треба трохи потерпіти. Візьми свою душу в залізні руки і йди прямо шляхом Творця (пречистий Він і піднесений), не збиваючись і не відхиляючись. Не дозволяй своїм бажанням, пристрастям, схильностям заволодіти твоїм серцем, а потім кинути твоє серце туди, де не личить бути серцю віруючої людини. Життя на шляху Аллага нелегке. Але ти потерпи трохи, о рабе Аллага, скоро ти відпочинеш, скоро позбудешся цих тягот, своєї праці, тому що прийде смерть. Якщо ти був віруючим, богобоязливим, ця смерть стане для тебе відпочинком, вона стане для тебе позбавленням від усіх тягот і від усіх випробувань. Від земних трудів ти відпочинеш у світлих садах божественної благодаті. Там спокій, там умиротворення, там щастя і там радість.

Такою є цінність ночі середини Шаабана: цієї ночі дарується прощення всім тим, хто не робить ширк. Чим більший таухід людини, тим більше вона отримує прощення. Воно дарується тим, хто позбувся ворожнечі, сварок, тяганини та ненависті.

Ми просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) очистити нас від ширку в усіх його проявах та очистити нас від ворожнечі, ненависті й заздрості та виправити наше становище.

Перша хутба: Переваги місяця Шаабан. Нововведення 15-го Шаабана