الحمد لله وحده، والصلاة والسلام على من لا نبيّ بعده
أَشْهَدُ أَنْ لا إِلَهَ إِلَّا اللهُ وَحْدُهُ لا شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدَاً عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
ثم أَمَّا بَعْدُ
عباد الله
О раби Аллага! Зі знаменних випадків, подій у житті Абу ад-Дарди те, що передано від нього. Сталося це тоді, коли мусульмани взяли острів Кіпр, що належав тоді римлянам, Візантійській імперії, одній з найпотужніших, наймогутніших держав тієї епохи. І ось мусульмани взяли острів Кіпр (Кьубрусь). Полонені люди з числа жителів Кіпру, з числа їхніх воїнів були розділені на частини. І ось вони, ці полонені, сиділи, дивилися один на одного, розділені на групи, і плакали.
І Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) сів на самоті осторонь і теж почав плакати. І здивувалися люди й запитали:
“يا أبا الدرداء ما يبكيك في يوم أعز الله فيه الإسلام وأهله – о Абу ад-Дарда, що тебе примушує плакати (чому ти плачеш) у (цей) день, коли Аллаг звеличив Іслам і мусульман?” І він сказав цій людині, що запитала його (а це був Джубейр ібн Нуфейр):
ويحك ياجبير ما أهون الخلق على الله عز وجل إذا أضاعوا أمره بينما هي أمة قاهرة ظاهررة لها الملك تركوا أمر الله فصاروا إلى ما ترى
– горе тобі, о Джубейр! Наскільки нікчемними (незначними) стають для Аллага люди, коли вони залишають Його веління (Його релігію). Вони ж були панівним народом (народом, що підкоряв собі інші народи), що володів владою, але вони залишили веління (релігію) Аллага і перетворилися на те, що ти бачиш”.
О мусульмани! Почуйте ці слова Абу ад-Дарди, адже це звернення до нас із вами, адже Абу ад-Дарда наче боїться, переживає за цю громаду (умму), за мусульман, що буде з ними, якщо вони відвернуться від повеління Аллага, якщо вони залишать релігію Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Що буде з ними? Вони будуть після колишньої величі приречені на приниження, і це сталося. Це те, від чого застерігав Пророк (нехай благословить Аллаг його вітає).
Ми всі вигукуємо і кричимо: “Чому ці приниження? Чому ці утиски?” Та тому, що ми з вами відвернулися від релігії Аллага (Пречистий Він і Піднесений) та від шляху сподвижників Пророка (нехай благословить Аллаг його і вітає). І не прибере Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) з нас це приниження, не зніме, поки ми не повернемося до нашої релігії. Сказав про це Мухаммад (нехай благословить Аллаг його і вітає):
سَلَّطَ اللَّهُ عَلَيْكُمْ ذُلًّا لَا يَنْزِعُهُ حَتَّى تَرْجِعُوا إِلَى دِينِكُمْ
“…не зніме Аллаг з вас приниження доти, доки ви не повернетеся до вашої релігії”.
Цей хадис передали Абу Дауд (3462), аль-Баззар (5887) і ат-Табарані в “Муснад ш-шамійін” (2417), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
І сказав:
تَرْجِعُونَ إلى أَمْرِكُمُ الأولِ
“(Поки не) повернетеся до вашої початкової релігії”.
Цей хадис передав ат-Табарані в “аль-Ма’джиму ль-Кябір” (3/181-182) і “аль-Асват” (2/249/8843), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) через це насилає на нас це приниження, і принижує нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не народами, що є найхоробрішими й найсильнішими, а народами, що є найпрезирливішими. Це доти, доки ми не повернемося до релігії Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
А тепер поговоримо з вами про ті застереження і ті настанови, які залишив Абу ад-Дарда. Їх багато, ми з вами згадаємо тільки деякі.
Сказав Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг):
“لو تعلمون ما أنتم راءون بعد الموت لما أكلتم طعاماً ولا شربتم شراباً على شهوة ولا دخلتم بيتاً تستظلون فيه ولخرجتم إلى الصعدات تضربون صدوركم وتبكون على أنفسكم ولوددت أنكم شجرة تعضد ثم تؤكل –
о, якби ви знали, що побачите після смерті! Тоді не їли б з насолодою, не пили б з насолодою і не входили б у доми ваші для перебування в їхній тіні, але вийшли б ви на височину, б’ючи себе в груди і оплакуючи свою душу. О, як би я хотів бути рослиною, яку зрубають (зірвуть), а потім з’їдять”. Якби кожен із нас знав, що буде незабаром, після смерті: агонія, могила (кабр), воскресіння, збори (хашр), представлення перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), розрахунок (хісаб), відплату (джаза)… Якби ми тільки знали, ми б тоді не хотіли б ні їсти, ні пити. Але, на жаль, багато хто з нас або більшість із нас перебувають у нехтуванні, у безтурботності.
А ще сказав Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг):
“مَنْ أَكْثَرَ ذِكْرَ الْمَوْتِ قَلَّ فَرَحُهُ وَقَلَّ حَسَدُه
– той, хто багато згадує смерть, мало веселиться і мало заздрить”. Аллаг Превеликий (Аллагу Акбар)! Якщо ти пам’ятаєш, що відхід близький, – усе тьмяніє в твоїх очах: і радість не буде радістю, і заздрити ти не будеш людям. Багато хто запитує:
“Ось заздрість у мене в серці. Як лікувати заздрість?” З найкращих ліків – часто згадувати смерть, і тоді ти перестанеш заздрити.
І сказав Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг): “Три речі, які змушують мене сміятися, і три речі, які змушують мене плакати:
- (Перша річ, яка) змушує мене сміятися, – (це) людина, що плекає надії щодо земного життя (усе сподівається, що житиме, житиме, плекає якісь надії), у той час, коли смерть (уже) шукає її.
- (Друга річ – це) безтурботний (той, хто нехтує, не звертає уваги), у той час, коли його самого не залишили без уваги (не залишили в нехтуванні) (так, ти недбало ставишся до цього й не звертаєш уваги, але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) звертає на тебе увагу, на твої діяння. Усі на обліку й під пильною увагою).
- (А третій, хто змушує сміятися, – це) той, хто від усієї душі сміється (розкриваючи при цьому широко свій рот), але при цьому не знає він, чи гнівається на нього, чи вдоволений ним Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).
(А три речі, які) змушують мене плакати:
- (Перше) – هول المطلع – жахи результату (з цього світу і результату з могили).
- (Друге) – وانقطاع العمل – те, що діяння припиняться (і не буде можливості більше нічого зробити).
- (Третє) – والوقوف بين يدي الله، ولا أدري إلى الجنة أم إلى النار – моє передстояння перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), коли не знатиму (куди накажуть мене відправити): до Раю або Пекла”.
І сказав Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) ще: “Найбільше я боюся, що в Судний день мене запитають: “أعلمت أم جهلت – ти знав чи не знав?” – і коли я скажу: “Знав”, то не буде жодного аяту, що наказує або забороняє щось, щоб з мене не було б стягнуто за це (тобто не буде жодного аяту, що не стягнуть з мене за той наказ або за ту заборону, що міститься в цьому аяті), і якщо це наказуючий аят, то мені скажуть: “Ти виконав цей наказ?”, а якщо це був забороняючий аят, то буде сказано: “Ти утримався від цього забороненого?””
أَعُوذُ بِاَللَّهِ مِنْ عِلْمٍ لا يَنْفَعُ، وَنَفْسٍ لا تَشْبَعُ، ودعاءٍ لا يسمع – вдаюся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), – сказав він (Абу ад-Дарда), – від знання, що не приносить користі, і від душі (нафса), що не насичується, і від благання (ду’а), що не приймається”.
І сказав Абу Дарда:
يإبن آدم طأ الأرض بقدمك فإنها عن قليل تكون قبرك ، إبن آدم إنما أنت أيام فكلما ذهب يوم ذهب بعضك إبن آدم إنك لو تزل فى هدم عمرك من يوم ولدتك أمك
– о сину людський (о сину Адама), ступай по землі – (знай, що) скоро стане вона твоєю могилою. О сину людський, ти – дні, і щоразу, коли минає один день, минає частина тебе. (І знай), сину Адама, що закінчується твоє життя відтоді, як народила тебе мати”.
Дружина Абу ад-Дарди, Умм Дарда (нехай змилується над нею Аллаг), розповідає про те, як помирав Абу ад-Дарда, і вона сказала: “Коли прийшла до нього смерть (коли він перебував у передсмертній агонії, на смертному одрі), він сказав:
مَنْ يَعْمَلْ لِمِثْلِ يَوْمِي هَذَا ؟ مَنْ يَعْمَلْ لِمِثْلِ سَاعَتِي هَذِهِ ؟ مَنْ يَعْمَلْ لِمِثْلِ مَضْجَعِي هَذَا ؟ يَعْمَلْ لِمِثْلِ مَضْجَعِي هَذَا ؟
– хто ті, хто буде здійснювати діяння для дня, подібного до цього мого дня? Хто ті, хто чинить діяння для години, подібної до цієї моєї години? Хто ті, які будуть здійснювати діяння для (знаходження на) ложі, подібно до того, як я (перебуваю на) ложі?” І потім він прочитав слова Аллага (Пречистий Він і Піднесений):
وَنُقَلِّبُ أَفْئِدَتَهُمْ وَأَبْصَارَهُمْ كَمَا لَمْ يُؤْمِنُوا بِهِ أَوَّلَ مَرَّةٍ
“І перевертаємо Ми серця й погляди через те, що не увірували вони вперше” Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6 :110.
Тобто, помираючи, Абу ад-Дарда каже, наставляє: “Наставляйтеся цим моїм становищем, о раби Аллага”.
Абу ад-Дарда (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) дуже часто відвідував кладовища і сидів біля могил. Його запитали: “Чому ти сидиш біля могили?” І послухайте, що сказав він! Він відповів:
أجلس إلى قوم يذكروني معادي وإذا قمت لم يغتابوني
– я сиджу з людьми, які мені нагадують про моє загробне життя, а коли йду від них, вони не лихословлять за моєю (спиною)”. Аллагу Акбар! А як багато людей сьогодні, які, коли ти сидиш з ними, відволікають тебе від останнього життя (ахіри) і затягують тебе у вир мирського! І тільки мирське, мирське і мирське… Вони тобі не нагадують про ахіру. І як багато людей, з якими ти сидиш і розмовляєш, а потім, коли ти встаєш від них, вони лихословлять за твоєю спиною і паплюжать тебе!
اللهم ارزقنا توبةً نصوحاً قبل الموت
І нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наділить нас щирим і істинним покаянням до смерті, до дня зустрічі з Ним!
اللهم صل وسلم وبارك على نبينا محمد وعلى آله وصحبه أجمعين
رَبَّنَا اغْفِرْ لنا ولوالدينا وَلِلْمُؤْمِنِينَ يوم يقوم الْحِسَابُ
وآخر دعوانا أن الحمدلله رب العالمين
