О раби Аллага, сьогодні поговоримо про стан, що насправді є станом згубним, що його засуджує Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у Корані та Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) у Сунні. І те, що від нього застерігає Всевишній Аллаг і Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) вказує на те, що воно дуже небезпечне. Якщо воно увійде в серце – це серце загине. Якщо воно увійде в душу – знищить цю душу. Ми говоримо з вами про таку річ, як « اليَأسُ مِن رَّّوْحِ اللهِ و القُنُوطُ من رَحْمَة اللهِ » “втрата надії на отримання полегшення від Аллага та відчай у милості Аллага”.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) про це говорить у Корані:
إِنَّهُ لَا يَيْأَسُ مِن رَّّوْحِ اللهِ إِلَّا الْقَوْمُ الْكَافِرُونَ
« Воістину, втрачають надію на отримання полегшення від Аллага тільки люди невіруючі ».
Коран, сура Юсуф, 12:87
І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
قَالَ وَمَن يَقْنَطُ مِن رَّحْمَةِ رَبِّهِ إِلَّا الضَّالُّونَ
« Він сказав: “А хто впадає у відчай у милості Господа свого, крім тих, хто заблукав” »
Коран, сура Аль-Хіджр, 15:56
Аль-Баззар у своєму “Муснаді” наводить хадис від Ібн ‘Аббаса (нехай буде задоволений Аллаг ними обома), що одного разу один чоловік запитав Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):
مَا الْكَبَائِرُ؟
« Великі гріхи – це що? »
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
الشِّرْكُ بِاللهِ، وَالْإِيَاسُ مِنْ رَوْحِ اللهِ، وَالْقُنُوطُ مِنْ رَحْمَةِ الله
« Це надання Аллагові співтоваришів (ширк) (поклоніння комусь поряд з Аллагом, що є найстрашнішим гріхом, з яким, якщо людина, не покаявшись, помре, то їй ніколи не буде пробачено), втрата надії на отримання полегшення від Аллага та відчай у милості Аллага ».
Хадис навів аль-Баззар у “Муснад”
О раби Аллага, джерелом того, звідки й чому цей стан виникає в людей, що вони впадають у відчай у милості Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і втрачають надію одержати якесь полегшення від Нього під час труднощів – це те, що вони не знають Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Незнання про Нього – це їхнє невігластво (джахль) про досконалість Його найпрекрасніших імен і Його піднесених атрибутів (сифатів).
О той, що зневірився, ти напевно не знаєш, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Він Знаючий (аль-‘Алім العليم), Який охоплює кожну річ знанням (أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِلْمًا), Він знає про твоє становище краще, ніж ти сам. Хіба ти не знаєш, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Він Всемогутній (аль-Кадір القدير), Який може виправити твоє становище, і нема нічого складного, що Аллагу (Пречистий Він і Піднесений) було б не під силу на землі або на небесах? Ти не знаєш, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Він Той, Хто приймає покаяння (ат-Таууаб التواب), Милостивий (ар-Рахім الرحيم), Добрий (ар-Рафік الرفيْق)? Ти не знаєш, що Він простягає Руку вночі, щоб покаявся той, хто скоїв гріх удень, і простягає Руку вдень, щоб покаявся той, хто скоїв свій гріх уночі? Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – Він Прощаючий, що немає такого гріха, який не міг би пробачити наш Великий Творець. Він Доброчесний, Сором’язливий (Хайіюн – حَيِيٌّ), що соромиться повернути ні з чим руки Свого раба, що піднімає до Нього руки і просить Його.
Усі чудові імена й великі атрибути Аллага (Пречистий Він і Піднесений) змушують людину повністю довіритися Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), цілком уповати на Нього та прагнути від щирого серця до того, що є в Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і в жодному разі не впасти в розпач і у втрату надії.
Передає Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) у хадисі аль-кудсі каже:
أَنَا عِنْدَ ظَنِّ عَبْدِي بِي
« Я такий (буду таким), як думає Мій раб ».
аль-Бухарі (7405), Муслім (2675) та Ахмад (2/413, 482, 524, 534)
І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):
يَا عِبَادِي كُلُّكُمْ ضَالٌّ إِلاَّ مَنْ هَدَيْتُهُ فَاسْتَهْدُونِي أَهْدِكُمْ، يَا عِبَادِي كُلُّكُمْ جَائِعٌ إِلاَّ مَنْ أَطْعَمْتُهُ فَاسْتَطْعِمُونِي أُطْعِمْكُمْ، يَا عِبَادِي كُلُّكُمْ عَارٍ إِلاَّ مَنْ كَسَوْتُهُ فَاسْتَكْسُونِي أَكْسُكُمْ، يَا عِبَادِي إِنَّكُمْ تُخْطِئُون بِاللَّيْلِ وَ النَّهَارِ وَ أَنَا أَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا فَاسْتَغْفِرُونِي أَغْفِرْ لَكُمْ
« О раби Мої, кожен з вас заблудший, окрім тих, кого Я наставив, так просіть же у Мене настанови, Я наставлю вас. О раби Аллага, кожен з вас голодний, крім тих, кого Я нагодував, так просіть же у Мене прожитку, і Я прогодую вас. О раби Мої, всі ви голі, крім тих, кого Я одягнув, так просіть же Мене одягнути вас, і Я одягну вас. О раби Мої, ви чините гріхи вночі та вдень, а Я прощаю всі гріхи, тож просіть же у Мене вибачення, і Я пробачу вам ».
Муслім (2577)
О віруючі раби Аллага, якщо людина знає і твердо вірить у те, що:
– усім керує тільки Аллаг (Пречистий Він і Піднесений);
– усе підпорядковано Його Волі: усе, що не трапляється, неодмінно буде так, як визначив Аллаг (Пречистий Він і Піднесений);
– забажає Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – буде, чого не бажає Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) – тому не бути;
– те, що спіткало людину, то не могло її оминути і те, що оминуло її, то не могло її осягнути, все наперед визначено Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), то серце такої людини буде спокійним. Це спокій віруючої людини, у серці якої немає коливань, тривоги та переживань.
Зрозумій, що переживання і тривоги не відводять передвизначення Аллага (Пречистий Він і Піднесений), не допоможуть і не забезпечать тобі отримання того, що ти хочеш, того, що не визначено Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). Ця тривога не дає нічого, крім страждань, страждань серця, його мук, що мучиться серце, послаблюється твоя віра (іман), і твій зв’язок з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений).
О раб Аллага, якщо твій відчай через те, що ти зневірився отримати прощення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), думаєш, що в тебе стільки гріхів і як Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) тебе пробачить, тоді ти маєш увесь час згадувати ці слова з Корану, де Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
قُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِن رَّحْمَةِ اللهِ إِنَّ اللهَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا إِنَّهُ هُوَ الْغَفُورُ الرَّحِيمُ
« Скажи: “О раби Мої, які переступили проти самих себе (скоюючи гріхи), не впадайте у відчай у милості Аллага. Воістину, Аллаг прощає всі гріхи (тим, які повертаються до Нього, каються перед Ним). Воістину, Він Прощаючий і Він Милостивий” ».
Коран, сура Аз-Зумар (Натовпи), 39:53
Запам’ятай, немає такого гріха, який Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не міг би пробачити, тому не треба впадати у відчай, а треба трудитися та щосили робити праведні діяння, які угодні Аллагові (Пречистий Він і Піднесений). Залиш гріхи і не впадай у відчай, адже коли в тебе буває якась мирська проблема, як, наприклад, спрага мучить тебе і ти хочеш пити, то ти не віддаєшся цій спразі, а шукаєш воду, щоб випити. Коли голодний, то ти не віддаєшся цьому голоду, а шукаєш їжу, щоб поїсти. Чому тоді в питаннях, пов’язаних із гріхами, ти віддаєшся цим гріхам і впадаєш у відчай? Працюй, спрямовуючись до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і не відкладай, почни зараз і повернися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений).
Але, раби Аллага, зверніть увагу на таку важливу річ: не думайте, що це застереження від відчаю в милості Аллага (Пречистий Він і Піднесений) – це значить дозвіл вдаватися до гріхів і не слухатися Аллага (Пречистий Він і Піднесений), спираючись на те, що Милість Аллага (Пречистий Він і Піднесений) широка, що Аллага (Пречистий Він і Піднесений) – Він Прощає. Ні! Це не так.
Імам аль-Бухарі наводить у “Сахіху” таке повідомлення, каже: “Аль-‘Аля ібну Зіяд (один із послідовників сподвижників (табі’їнів), видатний імам, передавач хадисів, був праведною людиною) повчав людей, застерігаючи їх від пекельного Вогню. І один чоловік вийшов і сказав йому:
لِمَ تُقَنِّط النَّاس؟
« Ти навіщо людей вводиш у відчай, позбавляючи їх надії? (Застерігаєш їх від пекельного Вогню, розповідаєш їм про Пекло) ».
Він відповів йому:
وَأَنَا أَقْدِرُ أَنْ أُقَنِّطَ النَّاس؟ وَالله يَقُولُ:
« Я в змозі ввести людей у відчай, позбавити їх надії? У той час як Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:
قُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِن رَّحْمَةِ اللهِ
« О раби Мої, які переступили проти самих себе, не впадайте у відчай у милості Аллага »
Коран, сура Аз-Зумар (Натовпи), 39:53.
Але і Він же говорить:
وَأَنَّ الْمُسْرِفِينَ هُمْ أَصْحَابُ النَّارِ
« ті, що переходять межі й грішать, – вони мешканці пекельного Вогню »
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:43.
وَلَكِنَّكُمْ تُحِبُّونَ أَنْ تُبَشِرُوا بِالجَنَّةِ عَلَى مَسَاوِئ أَعْمَالِكُمْ، وَإِنَّمَا بَعَثَ اللهُ – عَزَّ وَجَلَّ – مُحَمَّدًا – ﷺ – مُبَشِّرًا بِالجَنَّة لِمَنْ أَطَاعُهُ، وَمُنْذِرًا بِالنَّارِ لِمَنْ عَصَاهُ
« Але ви, ви любите, коли вас тішать звісткою про Рай (щоб вас тішили Раєм), незважаючи на ваші кепські діяння. А Аллаг послав Мухаммада (нехай благословить його Аллаг і вітає), щоб благовістити про Рай тим, що покірні Йому, і застерігати від Пекла тих, що неслухняні Йому ».
О раби Аллага, нагадую собі і вам, щоб звернутися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з благанням (ду’а). Тому що це причина того, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наставить тебе й допоможе тобі, тому що все в Руках Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:
وَقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُمْ
« І сказав Господь ваш: “Взивайте до Мене з благанням, і Я відповім вам ».
Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:60
Благання (ду’а) – це найпотужніша зброя віруючого. Вона допомагає від того, що вже сталося, і допомагає від того, що ще не сталося. Бо благання (ду’а) – це ворог бід і нещасть, воно запобігає нещастям, захищає від них або усуває ті з них, що вже обрушилися на людину. Це фортеця віруючого і його укриття. У своїх бідах і нещастях звертайся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і Він визволить, допоможе й підтримає, бо Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:
إِنَّ الدُّعَاءَ يَنْفَعُ مِمَّا نَزَلَ وَمِمَّا لَمْ يَنْزِلْ فَعَلَيْكُمْ عِبَادَ اللهِ بِالدُّعَاءِ
« Благання (ду’а) приносить користь (допомагає) щодо того, що вже сталося, і того, що ще не сталося. Тому, о раби Аллага, ви повинні звертатися до Аллага з благанням (ду’а) ».
ат-Тірмізі (3548), аль-Хакім (1815) і аль-Байхакі (248). Див. “Сахіх ат-Тарг’їб” (1634)
Ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений), Господа Великого Престолу, щоб Він наблизив нас до Раю, і дарував нам усе те, що наближає людину до Раю зі слів і діянь, і захистив нас від усіх діянь і слів, які наближають нас до Пекла, і щоб виправив наше становище (Пречистий Він і Піднесений).
