إنَّ الْحَمْدَ لِلهِ نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلاَ مُضِلَّ لَهُ، وَمَنْ يُضْلِلْ فَلاَ هَادِىَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
أَمَّا بَعْدُ
يا أيها المؤمنين
عباد الله
اتقوا الله فإنّ من اتقى الله وقاه
التَّقْوَى: العَمَلُ بِطَاعَةِ اللهِ، عَلَى نُورٍ مِنَ اللهِ، رَجَاءَ ثَوَابِ اللهِ، وَتَرْكِ مَعَاصِي اللهِ عَلَى نُورٍ مِنَ اللهِ، مَخَافَةَ عَذَابِ اللهِ
О віруючі раби Аллага, бійтеся Аллага! Той, хто боїться Аллага, того захищає Аллаг. Богобоязливість (ат-так’уа) – це робити те, що завгодно Аллагові на основі знання від Аллага, сподіваючись на нагороду від Аллага. Це залишати гріхи на основі знання від Аллага, боячись покарання Аллага.
Надія (ар-раджа) і страх (аль-хауф) – це стрижень, вісь, навколо яких обертається поклоніння людини. Повелитель правовірних (амір-уль-му’мінін), один із чотирьох праведних халіфів ‘Алі ібн Абу Таліб (нехай буде вдоволений ним Аллаг) вимовив прекрасні слова. Він сказав:
لَا يَرْجُوَنَّ عَبْدٌ إلَّا رَبَّهُ، وَلَا يَخَافَنَّ إلَّا ذَنْبَهُ
“Нехай не буде в раба іншої надії, крім Аллага, і нехай не боїться він нічого, крім своїх гріхів”.
Слова, які є скарбом з найкорисніших, найцінніших і найпрекрасніших слів. Нехай раб не сподівається ні на кого, окрім як на свого Господа, і нехай не боїться нічого, окрім своїх гріхів. Надія (ар-раджа) і страх (аль-хауф) – це дві речі, на яких будується й ґрунтується щастя людини в цьому й у вічному світі, від яких залежить порятунок і успіх людини. Надія (ар-раджа) і страх (аль-хауф) – це діяння, які в серці людини. Це означає, що ніхто не знає про них, крім Аллага (пречистий Він і піднесений). Він знає, що в серцях:
إِنَّهُ عَلِيمٌ بِذَاتِ الصُّدُورِ
“Він знає, що в серцях”.
Коран, сура Гуд, 11:5
وَأَحْصَى كُلَّ شَيْءٍ عَدَدًا
“І Він кожну річ порахував рахунком”.
Коран, сура Аль-Джін (Джіни), 72:28
قَدْ أَحَاطَ بِكُلِّ شَيْءٍ عِلْمًا
“І всі речі Він охопив Своїм знанням”.
Коран, сура Ат-Таляк (Розлучення), 65:12
З чим пов’язана надія (ар-раджа)? Вона пов’язана з тим, що хоче людина, що бажане й улюблене для неї, і до чого прагне людина з благ цього та вічного світу. А від кого залежать усі блага цього і вічного світу?! Тільки від Аллага (пречистий Він і піднесений), у Його Руках усе благе. Усе, на що ти сподіваєшся і хочеш отримати в цьому світі або у вічному світі, в Аллага (пречистий Він і піднесений). І тому Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَإِن يَمْسَسْكَ اللَّهُ بِضُرٍّ فَلَا كَاشِفَ لَهُ إِلَّا هُوَ وَإِن يُرِدْكَ بِخَيْرٍ فَلَا رَادَّ لِفَضْلِهِ
“Якщо Аллаг торкнеться тебе злом, то ніхто не усуне від тебе це зло, а якщо Аллаг захоче тобі блага, то ніхто не відверне від тебе цього блага”.
Коран, сура Юнус, 10:107
І каже Аллаг (пречистий Він і піднесений):
مَّا يَفْتَحِ اللَّهُ لِلنَّاسِ مِن رَّحْمَةٍ فَلَا مُمْسِكَ لَهَا وَمَا يُمْسِكْ فَلَا مُرْسِلَ لَهُ مِن بَعْدِهِ وَهُوَ الْعَزِيزُ الْحَكِيمُ
“І те, що відкриває Аллаг людям з милості, то ніхто це не утримає. А якщо Аллаг утримає щось, то ніхто не зможе направити це до людей після Нього. Воістину, Він – Могутній, Мудрий”.
Коран, сура Фатір (Творець), 35:2
А раз так, значить, нам обов’язково (ваджиб) усі свої надії покладати тільки на Аллага (пречистий Він і піднесений). І чого хочеш отримати в цьому світі або у вічному, чекай тільки від Аллага і сподівайся цього тільки від Аллага (пречистий Він і піднесений). Прив’яжи своє серце тільки до Аллага (пречистий Він і піднесений)! І в жодному разі ніколи не сподівайся на свою кмітливість, на своє знання, на своє розуміння, на свою кваліфікацію, на свою силу й міць! Ніколи, тільки на Аллага! І ніколи не сподівайся на когось із людей, і ніколи не прив’язуй своє серце ні до кого з людей! І взагалі, ні до чого не прив’язуй своє серце і не покладай свої надії, окрім як на Аллага (пречистий Він і піднесений).
Тут дуже важливий момент. Надія (ар-раджа) не повинна бути просто голослівною заявою, твердженням твого язика, бо дуже легко язику казати: “Я сподіваюся на Аллага”, “Я тільки на Аллага сподіваюся, тільки від Аллага чекаю”. Сказати це язиком легко, але втілити це насправді й мати ту надію, яка приведе до порятунку, – це не так просто.
Справжня надія (ар-раджа) – це така надія, коли в людини в серці є міцна переконаність (‘акида), непорушна віра, непорушний Таухід, що породжують абсолютну довіру до Аллага (пречистий Він і піднесений) та абсолютне уповання на Аллага (пречистий Він і піднесений). І неодмінно з цього випливає покірність Аллагові (пречистий Він і піднесений), підпорядкування своєї волі Його волі, прагнення до вдоволення Аллага (пречистий Він і піднесений). Ось тоді це надія. А якщо людина каже: “Я сподіваюся на Аллага”, – але це не стало в її серці міцним переконанням, і непорушною вірою, і Таухідом, якщо це не втілилося в абсолютне уповання на Аллага (пречистий Він і піднесений) та довіру до Нього, якщо з цього не витекла покора Аллагові (пречистий Він і піднесений), бажання Його вдоволення та прагнення Його вдоволення всіма силами, то це не називається надією. Це порожні мріяння і марнослів’я. І цього не повинно бути в людини.
Друге, що назвав ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) – це страх (аль-хауф). З чим буває пов’язаний страх? Страх буває пов’язаний з речами, які не бажані людині й суперечать її натурі: страждання, муки, втрати, біди, зло. Людина боїться, але єдинобожник (муваххід) знає, що від усього цього його захистити може тільки Аллаг (пречистий Він і піднесений). І єдинобожник знає, що причина зла й того, що він боїться, – це його гріхи, як каже ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг). Причина того поганого, що трапляється з тобою, – це твої гріхи. Тому Аллаг (пречистий Він і піднесений) говорить:
وَمَا أَصَابَكُم مِّن مُّصِيبَةٍ فَبِمَا كَسَبَتْ أَيْدِيكُمْ وَيَعْفُو عَن كَثِيرٍ
“І що спіткає вас із нещасть, то це за те, що вчинили ваші руки, і прощає Він багато чого”.
Коран, сура Аш-Шура (Рада), 42:30
Причина зла, яке тебе спіткає, – це твої гріхи. Отже, не треба боятися хвороби, кризи, втрати, бідності та іншого, тому що це всього лише результати і наслідки. Боятися й остерігатися потрібно корінної причини всього цього – це гріхи, прогріхи. Тому раб нехай не боїться нічого, окрім своїх гріхів, як сказано в повідомленні від ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг). Гріхи раба накликають на нього страждання, муки й тяжкі наслідки, втрати, шкоду в цьому світі та у вічному житті.
Тому, якщо ти хочеш опинитися з тих людей, про яких говорить ‘Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг), володарем істинної надії та істинного страху, то значить, це не просто мають бути слова на твоїх вустах. Це означає, що ти маєш повністю підкоритися Аллагові (пречистий Він і піднесений), підкорити свою волю Його волі, істинно сповідувати Таухід і побоюватися того, щоб не опинитися людиною, яка з цих речей узяла лише слова на своїх вустах, тобто та, що тільки говорить. Часто людина каже “сподіваюся”, “боюся”, але насправді її частка від надії та страху тільки в словах. Іноді людина це розуміє, а іноді ні. Іноді вона думає, що боїться Аллага (пречистий Він і піднесений), що сподівається на Аллага (пречистий Він і піднесений), і не розуміє, що вона вляпалася тільки в голослівну заяву.
Імам Ахмад (нехай помилує його Аллаг) у книзі “Кітаб аз-Зугд” наводить таке повідомлення: «Один із послідовників сподвижників (табі’інів) на ім’я Му’авія ібну Курра прийшов до людини, яку звали Муслім ібну Ясар, і сказав йому: “У мене немає великої кількості благих діянь, у мене є тільки страх перед Аллагом і надія на Нього”. Муслім ібну Ясар сказав йому:
ما شاء الله! من خاف من شيء حذر منه، ومن رجا شيئًا طلبه، وما أدري ما حسب خوف عبد عرضت له شهوة فلم يدعها لما يخاف، أو ابتلى ببلاء فلم يصبر عليه لما يرجو
“Ма шаа Ллах, хто боїться чогось, той остерігається цього. Хто сподівається на щось, прагне до цього. Я не знаю, наскільки повноцінним є страх у людини, коли їй доводиться зіткнутися з якимись спокусами і принадами, і вона йде за своїми бажаннями, не полишає свої бажання, через страх перед тим, чого вона побоюється. І я не знаю, що це за надія, якщо людина зазнає якогось лиха (випробування) і при цьому не проявляє терпіння (сабр) через те, на що вона сподівається”».
Справді, наскільки неспроможний страх людини, якщо вона не полишає спокуси і йде в них на поводу. Значить вона насправді не боїться. І де твоя надія, якщо ти сподіваєшся і надієшся отримати від Аллага (пречистий Він і піднесений), і ця надія не примушує тебе проявити терпіння, коли тебе спіткають якісь поневіряння, лиха і випробування?! Що це за страх і що це за надія?!
Му’авія ібну Курра, після того, як послухав, сказав:
قال معاوية: فإذا أنا قد زكيت نفسي وأنا لا أعلم
“Виходить, я незаслужено похвалив самого себе, сам не розуміючи цього”.
Виходить, що він сам себе похвалив, сказавши, що боїться Аллага і сподівається на Аллага.
Тому, раби Аллага, давайте вести джигад зі своїми душами, щоб наші серця постійно перебували в покірності Аллагові (пречистий Він і піднесений), прагнули до Нього, сподівалися на Нього і боялися Його.
من كان بالله أعرف كان منه أخوف ولفضله ارجي
“Хто знає Аллага краще за інших, той більше за інших боїться Аллага і більше за інших сподівається на милість Аллага”.
Чим більше людина знає Аллага (пречистий Він і піднесений), тим більше боїться Його, тим більше сподівається на Його милість, тим ближче вона до покірності Аллагові (пречистий Він і піднесений) і до бажаних Йому діянь, тим далі від непослуху Аллагові (пречистий Він і піднесений).
إِنَّمَا يَخْشَى اللَّهَ مِنْ عِبَادِهِ الْعُلَمَاءُ
“Воістину, бояться Аллага з Його рабів тільки ті, хто знає”.
Коран, сура Фатір (Творець), 35:28
Я хочу порадувати вас, віруючі брати! Якщо ви триматиметеся не за марні мрії, а за ці дві речі: за справжню надію, що ґрунтується на вашому Таухіді, імані, покірності, та за страх перед Аллагом (пречистий Він і височезний) – значить, ви отримаєте велике, абсолютне благо, і щастя, і стільки з благ і такі з благ, які знає тільки Аллаг (пречистий Він і піднесений). А ти навіть уявити собі не можеш, що за цим ховається, які милості та яке щастя.
Послухайте хадис, що наводиться у імама ат-Тірмізі від Анаса ібну Маліка (нехай буде задоволений ним Аллаг). Прийшов Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) до одного юнака, який перебував при смерті (залишалися лічені хвилини до його смерті). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав йому:
كيف تجِدُك؟
“Як ти себе почуваєш?”
Він сказав:
واللَّهِ يا رسولَ اللَّهِ إنِّي أرجو اللَّهَ وإنِّي أخافُ ذنوبي
“О Посланець Аллага, клянуся Аллагом, я сподіваюся на Аллага (на Його милість) і боюся своїх гріхів”.
Тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав йому:
لا يجتَمِعانِ في قلبِ عبدٍ في مثلِ هذا الموطِنِ إلَّا أعطاهُ اللَّهُ ما يرجو وآمنَهُ ممَّا يخافُ
“Якщо ці дві речі об’єднаються в серці раба Аллага в цей момент (момент перед смертю), то Аллаг обов’язково дасть цій людині те, на що вона сподівається, і убезпечить її від того, чого вона боїться”.
(Наводиться в Сахіх ат-Тірмізі (983))
Тож не забуваймо й згадаймо про це в ту мить, коли помиратимемо! Об’єднаймо в собі надію на Аллага (пречистий Він і піднесений) і страх за свої гріхи.
Я прошу в Аллага (пречистий Він і піднесений), Господа великого Престолу, щоб Він дозволив нам очистити наші серця і щоб Він виправив нам наші серця. Просимо Аллага (пречистий Він і піднесений) богобоязливості (ат-так’уа).
اللَّهُمَّ آتِ أنفسنا تَقْوَاهَا وَزَكِّهَا أَنْتَ خَيْرُ مَنْ زَكَّاهَا أَنْتَ وَلِيُّهَا وَمَوْلَاهَا
“О Аллаг, дай нашим душам чистоту, тому що ніхто не очищає душі, крім Тебе. Ти найкращий з тих, хто очищає душі. Ти Покровитель наших душ, Ти Владика наших душ”.
(Передав Муслім (2722))
