إنَّ الْحَمْدَ لِلهِ نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلاَ مُضِلَّ لَهُ، وَمَنْ يُضْلِلْ فَلاَ هَادِىَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ
О раби Аллага! Му’авія (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) – видатний сподвижник Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). З його переваг те, що він брав участь у першому морському поході мусульман. А Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) за життя похвалив цих людей, а похід цей відбувся через багато років після його смерті. Він (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
أَوَّلُ جَيْشٍ مِن أُمَّتي يَغْزُونَ البَحْرَ قدْ أوْجَبُوا
“Перше військо з моєї громади (умми), яке здійснить морський похід (на кораблях), заслужило (Рай)”.
Цей хадис передав аль-Бухарі (2924).
А хто був керівником цього походу? Му’авія (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).
Чи знаєте ви, що ‘Умар ібн аль-Хаттаб дуже поважав і цінував Му’авію? А ‘Умар – це не така людина, що поважає когось просто тому, що той йому приємний. У нього не було лицемірства. Хто добрий – той добрий, і до того він добре ставиться, а хто поганий – той поганий, особливо в питаннях влади, в питаннях управління мусульманами. Але саме Му’авію вибрав ‘Умар як керівника для взяття Кейсарії (міста в Шамі), походу на неї, і він написав йому листа, в якому сказав: “А потім: я призначаю тебе керівником походу на Кейсарію, вирушай туди, і проси допомоги в Аллага (пречистий Він і піднесений), і частіше кажи слова “Ля хауля ва ля куввата ілля бі-Ллягі ль-‘Алійї ль-‘Азим (Немає сили й міці, інакше як з Аллагом, Піднесеним, Великим)”. І Му’авія вирушив туди з військами. А це місто було укріплене, і ті війська, які перебували там, – це були потужні війська, але місто було взяте, і мусульмани здобули блискучу перемогу, велику перемогу на чолі з Му’авією. Це було останнє місто в Шамі, яке відкрили мусульмани.
Чи знаєте ви, що багато попередників і сподвижників хвалили Му’авію (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг)?
Сказав ‘Умар (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг): “Ви все говорите про Кесара (Цезаря) (правителя Візантії), говорите про Хосроя (правителя Ірану), що в них там така кмітливість тощо. А у вас є Му’авія. Ось у кого кмітливість”.
Ібн ‘Аббас сказав про нього:
إنه فقيه
“Воістину, він – факих (людина, що знає, розуміє релігію)”.
‘Алі (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) хвалив Му’авію (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Він сказав своїм сподвижникам, соратникам:
لَا تَكْرَهُوا إِمَارَةَ مُعَاوِيَةَ ، فَوَاللَّهِ لَوْ قَدْ فَقَدْتُمُوهُ لَقَدْ رَأَيْتُمْ الرُّؤوسَ تَنْدُرُ مِنْ كَوَاهِلِهَا كَالْحَنْظَلِ
“Не засуджуйте правління Му’авію (не говоріть погано про його правління), бо, клянуся Аллагом, якщо ви його втратите, то ви побачите, як голови летять з плечей, як летять плоди рослини колоквінта (аль-ханзаль)”.
Ось так от ‘Алі не дозволяв погано говорити про правління Му’авії (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).
Абу ад-Дарда говорив: “Я не бачив людини, у якої намаз був би так схожий на намаз Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), як Му’авія”.
‘Умар ібн ‘Абдуль-‘Азіз, людина з найсправедливіших правителів, дуже рідко карав когось. Але якщо хтось щось погано говорив про Му’івію, ‘Умар ібн ‘Абдуль-‘Азіз наказував бити, карати, цю людину.
О раби Аллага! Що стосується його чеснот, того, що він закликав до схвалюваного й утримував від засуджуваного, то цьому багато прикладів. Ми згадаємо тільки деякі з них.
Му’авія (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) зайшов у кімнату, а там сидів Ібн ‘Амір та Ібн аз-Зубейр. Ібн ‘Амір встав, коли зайшов Му’івія, а Ібн аз-Зубейр не встав, і сказав тоді Му’івія: “Сядь, бо я чув, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорив:
مَنْ سَرَّهُ أَنْ يَمْثُلَ لَهُ عِبَادُ اللَّهِ قِيَامًا، فَلْيَتَبَوَّأْ بَيْتًا مِنَ النَّارِ
“Той, кому подобається, щоб люди вставали перед ним для нього, нехай займе житло в Пеклі”.
Цей хадис передали Абу Дауд (5229), ат-Тірмізі (2755) і Ахмад (16962), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
І тому сподвижники, – Пречистий Аллаг (Субхана Ллаг) – коли заходив сам Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), не вставали й не стояли перед ним, хоча він був найулюбленішою для них людиною. І Му’авія тому висловив осуд, коли людина встала перед ним.
Розповідає передавач: “Я здійснював разом з Му’авією п’ятничний намаз (джуму’а). Закінчилася джуму’а, і я відразу, щойно Му’авія закінчив намаз, як імам, встав і почав здійснювати бажаний (сунну) намаз. Потім я пішов, а Му’авія покликав мене до себе і сказав:
لا تَعُدْ لِما فَعَلْتَ، إذَا صَلَّيْتَ الجُمُعَةَ، فلا تَصِلْهَا بصَلَاةٍ حتَّى تَكَلَّمَ، أَوْ تَخْرُجَ، فإنَّ النبيَّ صَلَّى اللَّهُ عليهُ وسلَّمَ أَمَرَنَا بذلكَ
«Так більше не роби. Якщо ти здійснив джуму’а, то не приєднуй до джуму’а якийсь інший намаз, доки ти щось не скажеш (не поговориш) або доки ти не вийдеш, бо так наказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):
لا تُوصَلَ صَلَاةٌ بصَلَاةٍ حتَّى نَتَكَلَّمَ، أَوْ نَخْرُجَ
“Не можна приєднувати один намаз до іншого, поки ти не поговориш або не вийдеш”».
Цей хадис передав Муслім (883).
Тобто якось треба відокремлювати обов’язковий (фард) намаз від сунни, а не як роблять багато людей: “Ас-саляму ‘алейкум ва рахмату Ллаг, ас-саляму ‘алейкум ва рахмату Ллаг (Мир вам і милість Аллага, мир вам і милість Аллага)” – щойно здійснили фард і вже встають, кажуть: “Аллагу Акбар (Аллаг Превеликий)”, – і роблять сунну, приєднуючи її до фарду.
І ще. Одного разу Му’авія в Медині стояв на мінбарі перед людьми, і в руках у нього був локон волосся. І він (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) сказав:
يا أهْلَ المَدِينَةِ، أيْنَ عُلَمَاؤُكُمْ؟! سَمِعْتُ النَّبيَّ صلَّى اللهُ عليه وسلَّمَ يَنْهَى عن مِثْلِ هذِه، ويقولُ
«Де ваші вчені (знавці), о жителі Медини?! Я чув, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) забороняв це і сказав:
إِنَّمَا عُذِّبَ بَنُو إِسْرَائِيلَ حِينَ اتَّخَذَ هَذِهِ نِسَاؤُهُمْ
“Воістину, зазнали покарання сини Ісраїля (бану Ісраїль), коли їхні жінки стали робити це”».
Що робити? Тобто стали брати ось це волосся, не своє, і приєднувати його до свого волосся, щоб показати, що воно довше.
Ось це ось Му’авія, о раби Аллага. Му’авія ібн Абу Суф’ян (нехай буде задоволений Всевишній Аллаг ним і його батьком). Ви чули про його чесноти, і після цього знаходиться дурень, який сміє говорити якісь погані слова про нього. А він сподвижник, а Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:
لا تَسُبُّوا أصْحابِي
“Не лайте моїх сподвижників”.
І сказав:
لا تسبوا أحداً من أصحابي
“Нікого не лайте з моїх сподвижників”.
Цей хадис передали аль-Бухарі (3673) і Муслім (2541).
А потім знаходиться невіглас і дурень, каже щось погане про сподвижників і, напевно, не знає, що Пророк (нехай благословить його Аллаг та вітає) прокляв людину, яка лає сподвижників, і сказав:
من سبَّ أصحابي فعليه لعنةُ اللهِ والملائكةِ والناسِ أجمعينَ
“Хто лає моїх сподвижників, над тим прокляття Аллага, і ангелів, і всіх людей”.
Цей хадис передали аль-Халляль (3/515) і аль-Хатіб (14/241), шейх аль-Альбані назвав його хорошим.
І сказав:
إذا ذُكِرَ أصحابي فأمسِكوا
“Якщо згадують про моїх сподвижників, то утримайтеся (від якихось поганих слів)”.
Цей хадис передав ат-Табарані в “аль-Ма’аджиму ль-кябір” (2/96), шейх аль-Альбані назвав його достовірним.
Це сподвижники Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає).
Ми, прихильники Сунни та єдиної громади (ахлю с-Сунна ва ль-джама’а), твердо переконані, що якщо й були між сподвижниками, о раби Аллага, якісь розбіжності, якщо вони виникли, то, по-перше, більшість з того, що про це пишуть і розповідають з приводу смути (фітни), того, що сталося, – це брехня, це вигадки. А якщо і є щось із правди там, те, що є достовірним, то вони це робили тому, що хотіли хороше, тому що так вони побачили, що це правильно з погляду релігії. А якщо той, хто робить іджтігад (муджтагід) помиляється, то помилка йому прощена. Але вони хотіли блага, і вони любили одне одного, незважаючи на якісь розбіжності. Усі вони були на одній релігії, на одному переконанні (‘акиді). Якщо в якихось приватних питаннях були в них розбіжності, вони все одно любили одне одного.
Подивіться, як ‘Алі добре сказав про Му’авію, а Му’авія (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) – як він шанобливо ставився до ‘Алі, з якою повагою він ставився до ‘Алі! Дірара (одного із соратників ‘Алі) вже після смерті ‘Алі Му’авія покликав до себе і сказав:
– Дірар, розкажи мені про Абу аль-Хасана (тобто ‘Алі).
Він сказав:
– Позбав мене від цього.
– (Ні), не позбавлю (розкажи).
– Позбав.
– Не позбавлю (розкажи).
І тоді Дірар почав розповідати, яким був ‘Алі (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Він розповідав, а Му’авія плакав так, що намокла його борода. Він сильно плакав, і люди навколо нього теж почали плакати. Коли Дірар закінчив свою розповідь, він сказав: “Так, саме таким був Абу аль-Хасан (тобто ‘Алі, нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг)”.
Ми любимо Му’авію, і ми любимо всіх сподвижників, на чолі яких Абу Бакр, ‘Умар, ‘Усман і ‘Алі, нехай буде задоволений ними Всевишній Аллаг. Серце розумної людини сповнене любов’ю до сподвижників, а невіглас і дурень той, у якого серце хворе, його серце сповнене ненависті до сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).
А ми просимо Аллага, Господа світів (Рабба ль-‘алямін), щоб Він воскресив нас і зібрав нас із вами разом із Посланцем Аллага (нехай благословить його Аллага й вітає) та його благородними сподвижниками.
اللهم صل وسلم على نبينا محمد وعلى آله وصحبه أجمعين ربنا آتنا في الدنيا حسنة وفي الآخرة حسنة وقنا عذاب النار وآخر دعوانا أن الحمدلله رب العالمين
