У Судний день, ті з нас, у кого є діти, повинні будуть відповісти Аллагові (Пречистий Він і Піднесений) за те, виховали вони їх у покірності Аллагові чи ні, чи закликали вони їх до молитви (намазу), чи дбали про їхній намаз, стояння перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений).
Багато батьків скаржаться, що їхні діти зневажливо ставляться до намазу, що вони нехтують дбайливим ставленням до намазу, що вони проявляють лінощі. Коли їх будиш на намаз або коли кличеш їх до намазу, вони виявляють млявість і небажання.
З огляду на це, багато хто скаржиться, і тому я вважаю доречним, вважаю важливим виголосити цю хутбу. Можливо вона, я сподіваюся на це, стане підмогою для батьків і допомогою для них у справі заклику дітей до намазу та їхнього наставляння.
Скажи своїй дитині: своїй доньці чи своєму синові: «Синку, о моя донько, це моє звернення до тебе, це звернення любові, звернення співчутливого батька, воно походить від люблячого серця, це жалісливе звернення до того, хто для мене є шматочком мого серця, шматочком моєї душі, втіхою моїх очей, це звернення від того, хто бажає для цього шматочка, його душі щастя, успіху, прагне для нього порятунку».
«І знай, о синку (або «люба донечко»), що з найважливіших діянь, найважливішим діянням для людини є намаз (салят), і якщо людина оберігає свій намаз, якщо вона збереже свій намаз, тоді вона збереже свою віру, а якщо вона втратить свій намаз, тоді тим більше вона втратить всі інші діяння, тому що намаз – опора релігії, тому що прийняття всіх діянь від нас Аллагом залежить від того, чи буде прийнятий наш намаз, а якщо наш намаз буде відкинутий, тоді всі інші діяння також будуть відкинуті».
І це перше з фардів, з діянь, які поклав Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) на людину. Це останнє, що зникне з цієї релігії на землі. Це початок Ісламу і кінець Ісламу. І не може бути правильною і прямою релігія людини. Не можуть бути праведними діяння людини і не може бути правильною її поведінка як у її мирських справах, так і в її релігійних справах доти, доки вона не виконуватиме намаз так, як це годиться.
Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наділив тебе батьком, який переймається твоїм намазом, який тебе спонукає до намазу, тому в жодному разі тобі не слід обтяжуватися цим. Тобі не треба дратуватися, що батько дивиться за твоїм намазом, переживає за твій намаз. Тому що він намагається врятувати тебе від гніву Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тому що він робить усе, для того, щоб наблизити тебе до вдоволення Аллага (Пречистий Він і Піднесений), а Аллаг не буде тобою вдоволений, допоки ти не будеш із людей намазу (ахлю салят), допоки ти не берегтимеш, не будеш берегти, не будеш зберігати свій намаз, як зіницю ока.
«Дорогий синку, з ознак того, що людина звеличує намаз, – це те, що, коли людину кличуть до намазу, вона встає з відкритим серцем, з радістю, з силою, з бадьорістю, з бажанням, відганяючи лінощі, відганяючи млявість».
Абу-ль-Касим аль-Асбахані наводить в «Ат-тарг’іб уа ат-тархіб» слова Абдулла ібн Аббаса (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), який сказав: «Не можна людині вставати на намаз ледачою, але вона повинна вставати на намаз з веселим обличчям, з великим бажанням, з великою радістю, тому що вона зараз буде розмовляти з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), тому що Аллаг буде перед нею та пробачить її, і відповість їй на її благання (ду’а)». І прочитав ібн Аббас слова Аллага (Пречистий Він і Піднесений) про лицемірів:
وَإِذَا قَامُوا إِلَى الصَّلَاةِ قَامُوا كُسَالَ
«Коли встають вони на намаз, то встають ледачими»,
Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:142.
Тому що прояв млявості, зволікання, слабкості, недбальства, лінощів, коли йдеться про намаз, пов’язаний з чим? Звідки виникає? Випливає з немочі та слабкості серця. Що в серці в людини немає розуміння ціни намазу та його положення.
А якими були сподвижники? Як вони цінували намаз, подивіться, ібн Мас’уд (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) розповідає: «Ми, сподвижники Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), ніхто не пропускав намази (ідеться про звершення намазів у мечетях), окрім лицемірів (мунафіків), які були відомі своїм лицемірством». І він каже: «Приводили на намаз когось із людей двоє чоловіків, які підтримували його з двох боків і ставили його в ряд». Пресвятий Аллаг! Пресвятий Аллаг!
Уявіть, людина, якій важко ходити, вона не може ходити, чому? Тому що вона хвора, тому що вона слабка, або тому що вона стара, але вона не хоче пропускати намаз. Двоє людей беруть її під руки, допомагають їй, ведуть її до мечеті та ставлять її в ряд разом із мусульманами для здійснення намазу заради Аллага (Пречистий Він і Піднесений). А чому це все? Чому це все? Та тому що в серцях у них було усвідомлення величі намазу, важливості намазу і ціни намазу. А якщо в людини в серці ціна намазу висока, то це змушує її тіло рухатися, приходити в рух і йти в мечеть, навіть якщо важко, навіть якщо вона слабка.
А ранковий намаз (салятуль фаджр), це взагалі перевірка для людини. Ранковий намаз (салятуль фаджр) – це відкриття нашого дня, це початок нашого дня. І якщо людина береже ранковий намаз, то це запорука того, що день цієї людини буде щасливим, а якщо людина проґавить ранковий намаз, то значить вона проґавить увесь свій день і не буде милості (бараки) від Аллага в цей день.
Хадис, що наводиться в обох Сахіхах від Абу Хурайри (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), де сказано, що шайтан зав’язує на потилиці в людини, коли вона спить, три вузли, б’є по цих вузлах, і каже:
عليك لَيلٌ طويل فَارْقُدْ
«Попереду в тебе довга ніч, спи».
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) говорить:
فإن استيقظ، فذكر الله تعالى انحَلَّتْ عُقْدَةٌ، فإن تَوضِّأ، انْحَلَّتْ عُقدَةٌ، فإن صلى، انْحَلَّتْ عُقَدُهُ كُلُّها، فأصبح نشيطا طَيِّبَ النفس، وإلا أصبح خَبِيثَ النَّفْس كَسْلَان
«А якщо людина прокидається і згадує Аллага, розв’язується один з вузлів, а якщо вона робить омовіння (вуду), розв’язується другий вузол, якщо вона робить намаз, тоді розв’язується третій вузол. І тоді людина прокидається, зустрічає свій ранок бадьорою, в гарному настрої. А інакше вона зустріне свій ранок у кепському настрої та млявою», хадис передали аль-Бухарі та Муслім.
Ось такий у людей, які залишають ранковий намаз, поганий стан душі. Весь день людина перебуває в апатії, в лінощах і млявості. А людина, яка береже намаз, навпаки, тим паче, якщо здійснює його з джама’том мусульман, це запорука того, що буде барака в цієї людини в цей день і буде благо (хайр), і буде щастя в цієї людини в цей день.
І замисліться про інший хадис, який передав Самара бін Джундуб: Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомляє, що якось уночі прийшли за ним двоє, це було уві сні. І вони підійшли до людини, що лежала, а біля неї стояла інша людина, у руках якої був величезний шматок скелі, і ця людина кидала цю скелю на голову тому, хто лежав, і розбивалася голова надвоє. А потім відкочувався цей камінь убік і той, хто кидав його, йшов за цим каменем. Поки він повертався, голова вже знову ставала цілою. Потім він повторював це ще раз, те саме, що робив першого разу. Потім ті, які прийшли за Пророком (нехай благословить його Аллаг і вітає) повели його, щоб показати йому все це, а це були ангели. Вони пояснили йому, що це за людина. Сказали йому ангели: “Людина, до якої ти прийшов, у якої розколювалася голова цим каменем, це людина, яка знала Коран, а потім відкинула Коран. І він просипав обов’язкові намази».
Подивіться, він отримує покарання по голові, чому? Та тому що він не міг підняти голову через лінь. Підняти свою голову від сну, щоб встати перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений). І отримує тому таку відплату, по голові.
Подивіться, попередники (саляфу саліх), які вони були щодо намазу.
Уакі бін Джаррах повідомляє про А’маша. А’маш – один із великих імамів, учених. Він каже, що А’маш протягом сімдесяти років жодного разу не пропустив перший такбір, тобто приходив до мечеті, коли імам виголошував перший такбір до намазу, і він виголошував перший такбір разом з ними. І протягом сімдесяти років він жодного разу не пропустив жодного такбіру. І каже Уакіа: «Я два роки ходив до нього і жодного разу не побачив, щоб він поновлював, відшкодовував ракаат, як відшкодовують ті люди, що спізнюються на намаз».
Хасан каже: «Розповів мені племінник Бішра бну Мансура: «Я не бачив, щоб коли-небудь мій дядько пропустив перший такбір»».
Саїд бну Мусейіб – відомий попередник, каже: «Я не пропустив перший такбір упродовж уже п’ятдесяти років; я ніколи не дивився в потилицю тому, хто стоїть попереду, упродовж п’ятдесяти років», тобто він завжди був у першому ряді, ніколи перед ним чиїхось потилиць не було, він завжди був у першому ряді. Дбайте і прагніть до першого ряду.
Мухаммад бну Сама каже: «Сорок років я не пропускав перший такбір разом з імамом, окрім того дня, коли померла моя мама, і тоді я пропустив один єдиний колективний намаз у мечеті».
Абу Дауд говорить про Ібрагіма Саіда: «Це була праведна людина і якщо він піднімав свій молоток (коли працював) і чув азан, то вже не бив цим молотком, а відкладав його вбік; навіть один удар молотка він не хотів робити тоді, коли говорили: «Хаййаля саля, хаййля фалях»».
Ібрагім ат-Теймі каже: «Якщо ти бачиш людину, яка нехтує першим такбіром, то вмий після неї руки», тобто немає в такій людині блага.
Скажи своєму синові та скажи своїй доньці: «Намаз – це світло для віруючого». Це сяйво для серця, це зв’язок між рабом і його Господом. Якщо намаз раба буде справжнім, якщо в ньому будуть зібрані виконання обов’язків, виконання додаткових приписів, якщо намаз буде здійснюватися від серця, а серце обов’язково має бути присутнім у намазі й не йти праворуч і ліворуч, якщо людина буде вставати на намаз, усвідомлюючи, що входить до свого Господа, що вона встає перед Аллагом, як смиренна, як благопристойний раб, якщо вона буде усвідомлено робити все, що вона робить у намазі, вимовляти усвідомлено все, що вона вимовляє, якщо вона буде занурена в таємну бесіду з Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), тоді немає жодного сумніву, що цей намаз буде найсильнішим заохочувачем, найсильнішою підмогою для набуття тобою, о сину (о донько), усіх благ, усіх достоїнств. І це буде найсильнішим утриманням тебе від усіх гидот, від усіх засуджуваних вчинків.
З великих плодів намазу, що це двері, найвеличніші двері для отримання прощення від Аллага і для очищення від гріхів, як про це сказано в хадисі, коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитав людей:
أَرَأَيْتُمْ لو أَنَّ نَهْرًا بِبَابِ أَحَدِكُمْ يَغْتَسِلُ منه كُلَّ يَوْمٍ خَمْسَ مَرَّاتٍ، هَلْ يَبْقَى مِنْ دَرَنِهِ. شَيْءٌ؟
«Якщо буде протікати біля будинку кого-небудь річка, і він буде купатися в ній п’ять разів на день, чи що-небудь залишиться, як ви думаєте, з бруду на ньому?»
Вони сказали: «Звичайно ж не залишиться». Тоді він сказав:
فَذَلِكَ مَثَلُ الصَّلَوَاتِ الخَمْسِ يَمْحُو اللهُ بِهِنَّ الخَطَايَا
«І це як п’ять намазів. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) стирає за допомогою них гріхи з людини», хадис передав Муслім.
І насамкінець, я хочу нагадати батькам, нагадати батькам про те ду’а, з яким звернувся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) Ібрагім (мир йому). Щоб і ми зверталися теж до нашого Творця за допомогою цього ду’а:
رَبِّ اجْعَلْنِي مُقِيمَ الصَّلَاةِ وَمِن ذُرِّّيَّتِي رَبَّنَا وَتَقَبَّلْ دُعَاءِ
/Раббідж ‘альни мукима-ссоляті уа мін зурріятіі, Раббана ва так’аббаль ду’а/
«О Господь мій, зроби мене таким, що вистоює намаз найкращим чином, і потомство моє таким. О Господь наш! Прийми від нас наше ду’а».
Коран, сура Ібрагім, 14:40
Ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) за допомогою Його чудових імен, за допомогою Його піднесених атрибутів про Його милість, щоб Він наставив усіх нас із вами до звеличення намазу. До того, щоб ми берегли намаз, до того, щоб ми виконували його найкращим чином. Щоб Він розкрив наші серця для намазу, і щоб Він підніс наш ступінь у цьому світі та вічному світі.
