Ассаляму ‘алейкум ва рахматуЛлаг! Шановні читачі книги «Ключ до щастя»! Ми від щирого серця раді новій зустрічі з вами. Про що цього разу піде наша мова? Про проблему, про яку так часто доводиться чути сьогодні. Як багато людей, які скаржаться на душевний дискомфорт, смуток, печаль, внутрішню обтяженість і скутість, депресію, тривогу, страх, занепокоєння, незадоволеність, переживання і численні проблеми. Багато хто вважає, що ці проблеми не вирішуються, а від перерахованих станів неможливо позбутися. Поряд з цим, люди намагаються знайти рішення і позбавлення в речах, які заборонив Всевишній, вдаються до страшних і жахливих речей: йдуть до чаклунів і відьом, ворожок, віщунів і провісників, до різних шарлатанів і брехунів.

При цьому, більша частина людей не робить того, що дійсно здатне позбавити їх від тягот і дати вихід зі скрутного становища, причому ці даровані Аллагом способи знаходяться поруч, достатньо лише простягнути до них руки. Так ні! Людина шукає порятунку в гріху, в безбожних діяннях. Хіба можна вилікувати хворобу іншою хворобою?! Як часто можна чути скарги людей на проблеми: душевне збентеження через життєві невдачі, бідність, скрутне матеріальне становище, сімейні негаразди, втрату майна, збитки в торгівлі, проблеми з дітьми тощо. Однак вся біда в тому, що деякі люди вперто не бажають вдатися до правильного лікування, прийняти потрібні ліки. Вони знають свою недугу і часто знають, чим її лікувати, але замість цього вдаються по допомогу до інших, іноді ще тяжчих недуг. Вони наївно вважають, що від своїх хвороб і своїх печалей можна позбутися за допомогою інших хвороб. Насправді ж, засоби, до яких вони звертаються за допомогою, лише посилюють їх тяготи і печалі, обтяжують тягар, що лежить на їх серцях. Повірте, Всевишній Аллаг, який створив нас, створив і зцілення від наших недуг: духовних і фізичних. Чому ж нам не бігти до Аллага, не шукати вирішення наших проблем, позбавлення від тягот і притулку у Нього, нашого Владики, Істинного Покровителя, Всемогутнього і Люблячого Господа! Він пропонує нам ті засоби, які дійсно корисні. Він здатний позбавити нас від будь-якої біди і визволити з будь-якої скрути. Навіщо помирати від спраги, якщо вода поруч?! Навіщо уподібнюватися верблюдам, які гинуть у пустелі від спраги, в той час як вода знаходиться на їхніх спинах?!

Брати і сестри! Зцілення поруч. Воно доступне для всіх, хто бажає його отримати. Але багато хто поводиться нерозумно і тому не отримує зцілення. Світ стає для них все похмурішим і похмурішим, їхнє становище стає все важчим і важчим, а серця їх стискаються все більше і більше. Все це тому, що вони не захотіли звернутися до тих ліків, за допомогою яких Аллаг усуває печалі, стирає помилки і гріхи, підносить людину і наближає її до Себе. Вони думають вилікуватися гріхом, тобто лікують хворобу іншою хворобою! Скільки людей, які шукають порятунку в курінні?! Вони вважають, що сигарета полегшить їхні тяготи і страждання, зніме з них смуток і скорботу. Інші звертаються до таких засобів, як блуд, безчинство, розпуста, спиртні напої, наркотики, вчиняють інші гріховні діяння, шукаючи в них розради, розслаблення і думаючи, що це шлях до спасіння.

Людина розповідає свою сумну історію, скаржиться на проблеми і печалі, що спіткали її, сімейні негаразди. Вона говорить про те, що дружина і діти ополчилися проти неї, що життя стало для неї нестерпним. У чому ж вона побачила вирішення проблеми? Як і багато інших, вона вдалася до пияцтва і розпусти. Але чи отримала вона полегшення? Зовсім ні! Йому ставало все гірше і гірше. О нещасний, ти шукаєш зовсім не там, де втратив! Чому ти не побіг за порятунком до Аллага Всеблагого і Всемогутнього, твого Бога, Творця, Цілителя?! Чому ти, перебуваючи в цій слабкості, не став кликати до Нього і благати Його про допомогу?! Чому ти не усамітнився для того, щоб переглянути свої вчинки і не попросити прощення у Всевишнього. Що заважає тобі піднятися в останню третину ночі, в цю пору божественного сходження, коли Аллаг особливо приймає благання, і звернутися до Нього?

Адже в останню третину ночі Господь каже:

مَنْ يَدْعُونِي فَأَسْتَجِيبَ لَهُ مَنْ يَسْأَلُنِي فَأُعْطِيَهُ, مَنْ

يَسْتَغْفِرُنِي فَأَغْفِرَ لَه

«Хто попросить Мене, тому Я дам! Хто звернеться до Мене, тому Я відповім! Хто буде благати Мене про прощення, тому Я прощу!»

аль-Бухари, 562 (1145)

Хіба це ліки не кращі за те, що робиш ти?! Ти йдеш на дискотеку, вирушаєш пиячити і чинити розпусту (зіна). Що називається «зависаєш» в інтернеті на порносайтах, думаючи, що це полегшить твій біль і розвіє твої скорботи і печалі, що ти зміниш обставини і опинишся в іншому світі. Неправда! Не бреши принаймні самому собі. Все це тільки посилить твою слабкість, погіршить хворобу, до твого смутку додасть смутку, а до неспокою додасть неспокою! Чому б тобі не звернутися до Того, Хто звільняє від усіх смутків, до Того, Хто звертається до тебе в Корані зі словами:

و إِذا سَأَلَكَ عِبَادِي عَنِّي فَإِنِّي قَرِيبٌ أُجِيبُ دَعْوَةَ الدَّاعِ

إِذَا دَعَانِ فَلْيَسْتَجِيبُوا لِي وَلْيُؤْمِنُوا بِي لَعَلَّهُمْ يَرْشُدُون

«Якщо Мої раби запитають тебе про Мене, то ж Я близький і відповідаю на заклик того, хто молиться, коли він звертається до Мене. Нехай же вони відповідають Мені і вірують в Мене, можливо, вони підуть вірним шляхом»

Коран, сура Аль-Бакара (Корова) 2:186

Чому тобі не звернутися до Того, хто знає все таємне і явне, хто бачить тебе в будь-якому твоєму становищі?! Чому ти не поскаржишся Йому на свої печалі і турботи, подібно до пророка Якуба, який, втративши свого сина Юсуфа і тужачи за ним, говорив:

إِنَّمَا أَشْكُو بَنِي وَحُزْنِي إِلَى اللَّه

«Свої скарги і смуток я звертаю тільки до Аллага!»

Коран, сура Юсуф 12:86

І Аллаг зняв з нього смуток і позбавив його скорботи, повернувши йому сина. Чому тобі не звернутися по допомогу до Того, до кого звернувся пророк Юнус, коли його проковтнув кит і він опинився оточений трьома темрявами: темрявою черева кита, темрявою морської безодні і темрявою ночі. Він помолився до Аллага зі словами:

لَا إِلَهَ إِلَّا أَنْتَ سُبْحَانَكَ إِنِّي كُنْتُ مِنَ الظَّالِمِين

/Ля іляга ілля Анта, субханака, інні кунту міна-ззалімін/

«Немає божества, крім Тебе. Преславний Ти! Воістину, я був серед несправедливих».

ат-Тірмізі, 3505; аль-Хакім, 2/383; ан-Насаї, 656. Достовірність хадису підтвердили хафіз ‘Абдуль-Хакк аль-Ішбілі, хафіз аль-Мунзірі, хафіз Ібн Хаджар. Див. «аль-Футухат ар-раббанія», 4/11; «аль-Ахкам ас-сугра», 899. Шейх аль-Албані назвав хадис достовірним. Див. «Сахіх аль-джамі’ ас-сагір», 3383; «Сахіх ат-таргіб уа-т-тархіб», 1648 і 1826; «Тахрідж мішкат аль-масабіх», 2232; «аль-Калім ат-таййіб», 123

І Аллаг визволив його з черева кита, і зробив так, що море викинуло його на сушу, і виростив над ним гарбузове дерево і підняв його на ноги, і обрав його, зробивши Своїм посланцем і праведником.

Чому ти не поспішаєш за допомогою до Того, Хто знищує полчища ворогів, хто утворює хмари і посилає писання, до Того, Хто звертається до тебе вранці і ввечері зі словами:

وَقَالَ رَبُّكُمُ ادْعُونِي أَسْتَجِبْ لَكُمْ ۚ إِنَّ الَّذِينَ يَسْتَكْبِرُونَ

عَنْ عِبَادَتِي سَيَدْخُلُونَ جَهَنَّمَ دَاخِرِين

«Звертайтеся до Мене, і Я відповім вам. Воістину, ті, хто вихваляється над поклонінням Мені, увійдуть до Геєни приниженими».

Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення) 40: 60

Чому тобі не звернутися до Того, Хто добріший до тебе, ніж твоя мати і ніж ти сам, Хто дає не шкодуючи і дарує без рахунку, Хто щодня закликає Своїх рабів до покаяння і отримання прощення, Хто закликає тебе до Прямого шляху і спасіння в земному житті і вічному житті?!

Скільки будинків і сімей, де є люди, які страждають від різного роду порушень душевного стану, психічної неврівноваженості, внутрішньої тривоги, в основі всього цього лежить недолік або відсутність звернення до Аллага, слабка віра. Всевишній каже:

وَلَوْ أَنَّ أَهْلَ الْقُرَى آمَنُوا وَاتَّقَوْا لَفَتَحْنَا عَلَيْهِمْ بَرَكَاتٍ مِنَ

السَّمَاءِ وَالْأَرْض

«А якби мешканці міст увірували, Ми (Аллаг), відкрили б перед ними благодать з неба і землі»

Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі) 7:96

Як можна відмовлятися від цього лікування, яке знаходиться поруч з тобою, доступне тобі і не вимагає від тебе величезних витрат, відвідування лікарень і аптек? Я не кажу, що не потрібно користуватися послугами медицини, але кажу про те, що не можна забувати про головне лікування, яке, до того ж так близько, так доступне і так дієве. Давайте згадаємо деякі з цих цілющих засобів, про які ми забуваємо:

Перший засіб – треба переглянути свої стосунки з твоїм Господом. Аллагом. Чи підкоряєшся ти Йому, чи виконуєш ти Його заповіти і постанови, чи уникаєш того, що Він заборонив і чим не задоволений? Це найсильніші і найдієвіші ліки і найбільше благо: прагни до покаяння, до благання про прощення гріхів, прив’яжи своє серце до Аллага, впади перед Ним ниць, стукай у двері Його милості, будь покірний Його велінням, повідомленим в Корані і Сунні, і уникай того, що Він заборонив. Воістину, гріхи озлоблюють серця людей і віддаляють їх від Аллага. Відмовся від них, щиро покайся в них, виріши ніколи більше не повертатися до них, і тоді зникне твій гріх, ти наблизишся до Аллага, який завжди кличе тебе повернутися до Нього, щоб знайти спокій і щастя. Він закликає тебе до покаяння і каже в Корані:

ُلْ يَا عِبَادِيَ الَّذِينَ أَسْرَفُوا عَلَى أَنْفُسِهِمْ لَا تَقْنَطُوا مِنْ رَحْمَةِ اللَّهِ ۚ إِنَّ اللَّهَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ جَمِيعًا ۚ إِنَّهُ هُوَ الْغَفُورُ الرَّحِي

«О раби Мої, які згрішили на шкоду самим собі, не впадайте у відчай у милості Аллага. Воістину, Аллаг прощає гріхи повністю, бо Він – Прощаючий, Милосердний»

Коран, сура Аз-Зумар (Натовпи) 39:53

І каже:

وَتُوبُوا إِلَى اللَّهِ جَمِيعًا أَيُّهَ الْمُؤْمِنُونَ لَعَلَّكُمْ تُفْلِحُون

«І кайтеся перед Аллагом всі, о віруючі, і тоді ви знайдете надію на щастя!»

Коран, сура Ан-Нур (Світло) 24: 31

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), просив у Аллага прощення і каявся перед ним більше сімдесяти разів на день, і це незважаючи на його чистоту і праведність. Тож давайте ж візьмемо з нього приклад, адже, воістину, біди приходять до нас через гріхи, а позбавляються за допомогою покаяння.

Другий засіб — це намаз. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), коли у нього траплялися якісь біди або складнощі, поспішав виконати намаз. Він говорив:

وَجُعِلَ قُرَّةُ عَيْنِي فِي الصَّلَاة

«Намаз – це насолода моїх очей»

“Сунан Ан-Насаи”, 3391

Встань, виконай омовіння (абдест) і зроби два рака’ата намазу, попроси у Аллага добра в цьому світі і в світі вічному, і відчуєш велике полегшення.

Намаз змиває з людини гріхи і позбавляє її від печалей.

Третім важливим засобом лікування від душевних недуг є перебування в середовищі благочестивих, праведних, добрих, покірних Аллагу людей і уникнення оточення, яке штовхає на шлях гріха і розпусти.

Четвертий важливий засіб – це надія серця на Аллага, часте згадування Його імені, читання Його слова Корану. По-справжньому, через згадування Аллага заспокоюються серця. Хто ж відвертається від згадування Аллага, життя того стає тяжким.

І, нарешті, не забувай про благання (ду’а). Багато і наполегливо моли Аллага про позбавлення тебе від тягарів і дарування тобі полегшення. Молитва – це найпотужніша зброя в руках віруючого. Про те, що таке молитва і які вимоги пред’являються до неї, ми поговоримо в одному з наступних розділів нашої книги, іншаЛлаг. Покладайся на Аллага у всіх своїх справах і у вирішенні всіх твоїх проблем. Бо Він твій Покровитель, як прекрасний цей Володар і цей Покровитель. Я прошу Всевишнього за допомогою Його прекрасних імен, щоб Він дарував нам усім позбавлення від печалей і тягарів життя. І, воістину, вся хвала належить Аллагу, Господу всіх світів!

Ассалям ‘алейкум ва рахматуЛлаг!

Запис Звільнення від душевного тягаря спершу з'явиться на SUNNA.

Частина 1

Умисне та ненавмисне вбивство і самогубство

О раби Аллага, бійтеся Аллага! І знайте, що замах на життя без права – це один з найбільших гріхів. Якщо я запитаю когось із вас: «Чи можеш ти зараз піти і зруйнувати Каабу? Чи зможеш ти піти і камінь за каменем руйнувати Дім Аллага? Чи зможеш ти принизити Каабу?». Звичайно, людина скаже: «Ні, звичайно ж, ні». Так ось, знайте, що недоторканність життя мусульманина більша, ніж недоторканність Кааби – першого Дому Аллага на землі.

Абдуллаг бну ‘Умар (нехай буде задоволений ним і його батьком Аллаг) каже, що бачив, як Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) робив тауаф навколо Кааби і говорив:

مَا أَطْيَبَكِ وَأَطْيَبَ رِيحَكِ، مَا أَعْظَمَكِ وَأَعْظَمَ حُرْمَتَكِ. وَالَّذِي نَفْسُ مُحَمَّدٍ بِيَدِهِ، لَحُرْمَةُ الْمُؤْمِنِ أَعْظَمُ عِنْدَ اللَّهِ حُرْمَةً مِنْكِ، مَالُهُ وَدَمُهُ، وَأَنْ يُظَنَّ بِهِ إِلَّا خَيْرٌ

«Як прекрасна ти, і як прекрасний твій аромат. Як велична ти, і як велична твоя недоторканність. Але клянуся Тим, в Чиїй руці душа Мухаммада, недоторканність віруючої людини більша у Аллага, ніж твоя недоторканність. Його життя, і його майно, і його право на те, щоб ми думали про нього добре».

(Ібн Маджа (3932))

О раби Аллага, вбити людину – це страшно в будь-якому випадку. Чи зробила це людина навмисно, чи ненавмисно, чи людина вбила саму себе. У нас є три речі, і від усіх цих речей застерігає Аллаг (Пречистий Він і Піднесений): чи то вбивство навмисне (‘амдан), чи помилково і ненавмисно (хата’ан), чи це самогубство.

Про навмисне вбивство.

Що стосується навмисного вбивства, то ви вже чули аяти і хадиси, які вказують на жахливість цього злочину. Досить того, що сказав Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) в Корані:

وَمَن يَقْتُلْ مُؤْمِنًا مُّتَعَمِّدًا فَجَزَاؤُهُ جَهَنَّمُ خَالِدًا فِيهَا وَغَضِبَ اللَّهُ عَلَيْهِ وَلَعَنَهُ وَأَعَدَّ لَهُ عَذَابًا عَظِيمًا

«А хто вб’є віруючого навмисно, то відплатою йому буде Пекельний вогонь, де він перебуватиме. І розгнівався Аллаг на нього, і прокляв його, і приготував для нього велике мучення».

Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 93

Аят, від якого у розумної людини тремтить і розривається серце.

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

كُلُّ ذَنْبٍ عَسَى اللَّهُ أَنْ يَغْفِرَهُ إِلَّا مَنْ مَاتَ مُشْرِكًا، أَوْ مَنْ قَتَلَ مُؤْمِنًا مُتَعَمِّدًا

«Кожен гріх людини, можливо, Аллаг пробачить, крім людини, яка помре багатобожником (мушриком), і того, хто вб’є віруючого навмисно (не уникне покарання)».

(Абу Дауд (4270) та Ібн Хіббан (51))

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) погрожує цим.

Подивіться, що говорить Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), і замисліться:

لَا يَزَالُ الْمَرْءُ فِي فُسْحَةٍ مِنْ دِينِهِ مَا لَمْ يُصِبْ دَمًا حَرَامًا

«Людина буде перебувати в просторі щодо своєї релігії доти, доки не проллє заборонену кров».

(аль-Бухарі (6862))

Аллагу Акбар! Ти матимеш простір у сповідуванні релігії доти, доки не буде пролита заборонена кров! Ось тоді людина опиниться у вузькому глухому куті і під неймовірним тягарем. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) про це говорить, що стане людині тісно після цього, що вона не зможе робити так, як раніше робила праведні діяння. Чому? Та, тому що ці діяння не можуть протистояти і перекривати той страшний гріх, тягар безправного вбивства, яке вона скоїла. І у нього не буде колишнього простору в покаянні в гріхах, яке було раніше, в розкаянні і поверненні до Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

І тому Ібн ‘Умар (нехай буде задоволений ним і його батьком Аллаг) сказав: «Якщо людина зробить це (вб’є душу без права), то вона зажене себе в глухий кут (у безвихідну пастку). Вона вплутала себе в згубне становище, з якого немає виходу і порятунку». Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить!

Про ненавмисне вбивство помилково.

А що стосується людини, яка вбила іншу помилково і ненавмисно (хата’ан), раби Аллага, не варто думати, що це щось нестрашне, тому що це, як правило, буває результатом недбалості людини і її необачності. Тому будьте обережні, щоб навіть ненавмисно не стати причиною смерті людини. Ви поспішаєте, коли їдете дорогами через ваші якісь мирські справи. Не смійте ставити під загрозу життя людини.

Тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) заборонив, щоб люди передавали один одному оголений меч. Повідомляється, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) проходив повз людей і побачив, що вони передають один одному оголений меч, який не знаходиться в своїх чохлах. І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

لَعَنَ اَللَّهُ مَنْ فَعَلَ هَذَا. أَو َلَيْسَ قَدْ نَهَيْتُ عَنْ هَذَا؟. ثُمَّ قَالَ: إِذَا سَلَّ أَحَدُكُمْ سَيْفَهُ فَنَظَرَ إِلَيْهِ, فَأَرَادَ أَنْ يُنَاوِلَهُ أَخَاهُ, فَلْيَغْمِدْهُ, ثُمَّ يُنَاوِلْهُ إِيَّاهُ

«Нехай прокляне Аллаг того, хто зробив це! Хіба я не заборонив робити це? Якщо хтось із вас оголив свій меч, якщо він хоче передати його своєму братові, то нехай покладе його назад у чохли, а потім тільки подасть».

(аль-Бухарі (5515), Муслім (1958), ан-Насаї (4442), Ахмад (2/13) і ад-Дарімі (1973))

Для чого все це робиться? Для того щоб не сталося ненавмисне вбивство помилково і щоб захистити життя людей.

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) встановив дві речі для спокутування цього гріха:

1) право вбитого;

2) право Самого Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

Щодо права вбитого Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) встановив для людини, яка скоїла ненавмисне вбивство, що вона повинна виплатити викуп (дія) – це сто верблюдів. Це чималий викуп. Вона повинна виплатити його родині вбитого, якщо тільки родина не пробачить.

А друге, що лежить на ньому, – це вже право Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Це спокутування (каффара) шляхом звільнення віруючого раба. Якщо він не може звільнити віруючого раба, тоді повинен постити два місяці поспіль, як знак покаяння перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений).

Про самогубство.

Самогубство – один із страшних гріхів. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дав тобі цю душу, але ти не володієш цією душею, і ти не маєш права накладати на себе руки, не маєш права на самогубство, не смій грішити цим гріхом. Тому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) і сказав:

وَلَا تَقْتُلُوا أَنفُسَكُمْ إِنَّ اللَّهَ كَانَ بِكُمْ رَحِيمًا

«Не вбивайте самих себе. Воістину, Аллаг до вас Милосердний».

Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 29

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), звертаючись до сподвижників, сказав: «До вас був якийсь чоловік, у якого була рана. І він втомився від цієї рани, зневірився і не зміг проявити терпіння. Тоді він взяв ніж і перерізав собі на руці судини. І почала текти кров, поки він не помер. І сказав тоді Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):

بَادَرَنِي عَبْدِي بنَفْسِهِ، حَرَّمْتُ عليه الجَنَّةَ

«Мій раб випередив Мене своїм життям, і Я заборонив для нього Рай».

(аль-Бухарі (3463))

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав: «Якщо хтось скине себе з вершини і вб’є себе, то буде він падати і падати в Пекельному вогні віки вічні. І той, хто вб’є себе, випивши отруту, буде хлебати цю отруту в Пекельному вогні віки вічні. І той, хто вб’є себе якоюсь залізякою (ножем або мечем), той буде бити себе цим залізом в Пеклі віки вічні».

Нехай захистить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Тому, раби Аллага, знайте і говоріть про це людям. Той, хто посягає на життя без права, опиниться у великому збитку, тому що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), коли розповів нам про історію вбивства, яке сталося вперше в історії людства, коли К’абіль вбив свого брата Габіля, тобто один із синів Адама вбив свого брата, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) про нього сказав:

فَقَتَلَهُ فَأَصْبَحَ مِنَ الْخَاسِرِينَ

«І вбив його він, і виявився з тих, хто поніс повний збиток».

Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5: 30

Абсолютний збиток, що стосується і цього світу, і вічного світу. Ця людина втратила в цьому житті такі людські цінності, як милосердя, любов, співчуття, спокій і умиротворення. Вона втратила своє життя, корисне і добре, перетворивши його на похмуре, погане, зле життя. Він втратив вічне життя, тому що благо, яке могло чекати на нього у вічному житті, він перетворив на вогонь. Він зіпсував свою репутацію, становище, ставлення до себе людей. Вони дивляться на нього, як на вбивцю, і ненавидять його, і проклинають його, і він став поганим прикладом для інших. Це те, що сказав Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):

فَأَصْبَحَ مِنَ الْخَاسِرِينَ

«І він став з тих, хто поніс справжній збиток».

Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5: 30

І знайте, раби Аллага, що кожного разу, коли ви не слухаєте Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і слухаєте шайтана, і слухаєте свій нафс, ви обов’язково будете в збитку. І ніколи ви не пожнете хороших результатів (плодів), якщо будете не слухати вашого Господа. І про це попередив наш Милосердний Творець і сказав:

وَلَأُضِلَّنَّهُمْ وَلَأُمَنِّيَنَّهُمْ وَلَـَٔامُرَنَّهُمْ فَلَيُبَتِّكُنَّ ءَاذَانَ ٱلْأَنْعَـٰمِ وَلَـَٔامُرَنَّهُمْ فَلَيُغَيِّرُنَّ خَلْقَ ٱللَّهِ ۚ وَمَن يَتَّخِذِ ٱلشَّيْطَـٰنَ وَلِيًّۭا مِّن دُونِ ٱللَّهِ فَقَدْ خَسِرَ خُسْرَانًۭا مُّبِينًۭا

«Хто візьме шайтана собі покровителем і близьким, крім Аллага, той поніс явну шкоду».

Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 119

Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) пробачить нам наші гріхи. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) пробачить нам, і нашим батькам, і всім віруючим.

Запис Вбивство – великий гріх. Частина 2 спершу з'явиться на SUNNA.

Велика загроза людям, які воюють один з одним і намагаються вбити.

О раби Аллага, Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

وَالَّذي نَفسِي بِيدِه ، ليَأتِيَنَّ علَى النَّاسِ زَمَانٌ لَا يَدرِي القاتِلُ في أيِّ شيءٍ قَتَلَ، وَ لا يدرِي المَقْتُولُ في أيِّ شيءٍ قُتِلَ

«Клянусь Тим, в Чиїй руці моя душа, неодмінно настане такий час, коли той, хто вбив, не знатиме, за що він вбив, і той, хто був убитий, не знатиме, за що він був убитий».

(Муслім (2908); див. «Сахіх аль-Джамі» (7076))

Те, про що повідомив Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), настало, бо для багатьох людей сьогодні, в тому числі тих, які називають себе мусульманами, вбивство людини стало чимось не таким вже й страшним. І незрозуміло, за що люди вбивають один одного. Іноді вбивають і б’ються один з одним через абсолютно незначний привід, але шайтан прикрашає, підбурює і не залишає людину, поки не заводить її в цей гріх вбивства. І тому дуже важливо згадувати час від часу, наскільки велика тяжкість цього злочину і гріха. Потрібно застерігати мусульман від зневаги до цього страшного гріха.

О раби Аллага, чи знаєте ви, що Всевишній Аллаг цей гріх згадав разом з багатобожжям (ширком) – найстрашнішим з усіх гріхів? Всевишній Аллаг погрожує тим, хто вчиняє ширк, і тим, хто вчиняє безправне вбивство, тим, що їм буде дано помножене покарання, і що вони будуть, і будуть, і будуть приниженими в пекельному вогні, і сказав:

وَالَّذِينَ لَا يَدْعُونَ مَعَ اللَّهِ إِلَهًا آخَرَ وَلَا يَقْتُلُونَ النَّفْسَ الَّتِي حَرَّمَ اللَّهُ إِلَّا بِالْحَقِّ وَلَا يَزْنُونَ وَمَن يَفْعَلْ ذَلِكَ يَلْقَ أَثَامًا ❁ يُضَاعَفْ لَهُ الْعَذَابُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ وَيَخْلُدْ فِيهِ مُهَانًا

«А ті, хто не взивають поряд з Аллагом до іншого Бога, і хто не вбивають душу, яку заборонив Аллаг без права, і ті, хто не чинять перелюбу. А хто зробить це, той зустріне покарання. У багато разів збільшиться йому мука в Судний день, і він буде там довго приниженим».

Коран, сура Аль-Фуркан (Розрізнення), 25 : 68-69

Одного разу Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитали про великі гріхи: «Що відноситься до великих (найбільших) гріхів?» І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

الشِّرْكُ باللَّهِ، وقَتْلُ النَّفْسِ، وعُقُوقُ الوَالِدَيْنِ

«Це надання Аллагу співтоваришів (скоєння ширка), і це вбивство людини, і це нешанобливе ставлення до батьків».

(аль-Бухарі (5977, 6871) і Муслім (88))

Чи знаєте ви, що якщо людина вбила без права одну душу, то це ніби вона знищила і вбила все людство. Про це Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:

أَنَّهُ مَن قَتَلَ نَفْسًا بِغَيْرِ نَفْسٍ أَوْ فَسَادٍ فِي الْأَرْضِ فَكَأَنَّمَا قَتَلَ النَّاسَ جَمِيعًا وَمَنْ أَحْيَاهَا فَكَأَنَّمَا أَحْيَا النَّاسَ جَمِيعًا

«А хто вб’є душу не як відплату за вбивство і не за шкоду на землі, то ніби він вбив усіх людей. А хто збереже життя одній людині, то ніби зберіг життя всьому людству».

Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5: 32

І таку загрозу наводить Всевишній Аллаг у Корані за вбивство, що від цього здригається серце, і каже:

وَمَن يَقْتُلْ مُؤْمِنًا مُّتَعَمِّدًا فَجَزَاؤُهُ جَهَنَّمُ خَالِدًا فِيهَا وَغَضِبَ اللَّهُ عَلَيْهِ وَلَعَنَهُ وَأَعَدَّ لَهُ عَذَابًا عَظِيمًا

«А хто вб’є віруючого навмисно, то відплатою йому буде Пекельний вогонь, де він перебуватиме. І розгнівався на нього Аллаг, і прокляв його, і приготував для нього велике мучення».

Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4: 93

Пречистий Аллаг, загроза, від якої розколюється серце і тремтить душа, від якої розумну людину охоплює велике занепокоєння, бо немає таких гріхів більше з великих гріхів, за які було б подібне покарання. Одного цього гріха достатньо для того, щоб людина була вкинута в Пекельний вогонь, щоб з нею сталося те, що сказано в аяті, – це і Пекло, і принизливе і болісне покарання, це гнів Аллага (Пречистий Він і Піднесений), це позбавлення людини її щастя і успіху, приреченість на нещастя, крах і збиток, втрата надій. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить від тих речей, які віддаляють від Його милості.

Це стосується вбивства не тільки мусульманина. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) згадав цю велику загрозу за вбивство не мусульманина (муахада). Якщо мусульманин вбив його, живучи в його країні і отримавши там громадянство, або посвідку на проживання, або в’їхавши туди за візою. Або, навпаки, якщо невіруючий перебуває в країні мусульман, маючи там якісь гарантії безпеки. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) згадав велику загрозу і сказав:

مَن قَتَلَ نَفْسًا مُعاهَدًا لَمْ يَرِحْ رائِحَةَ الجَنَّةِ، وإنَّ رِيحَها لَيُوجَدُ مِن مَسِيرَةِ أرْبَعِينَ عامًا

«Хто вб’є душу муахада (не мусульманина), не відчує навіть запаху Раю, хоча запах Раю поширюється на відстань сорока років».

(аль-Бухарі (6914, 3166))

І те, наскільки великим є цей злочин (вбити людину), вказує на дуже сувору заборону навіть на таку річ, як просто грати заради жарту або забави один з одним зброєю або чимось, що може вбити. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

لا يُشِيرُ أحَدُكُمْ علَى أخِيهِ بالسِّلاحِ؛ فإنَّه لا يَدْرِي لَعَلَّ الشَّيْطانَ يَنْزِعُ في يَدِهِ، فَيَقَعُ في حُفْرَةٍ مِنَ النَّارِ

«Нехай ніхто з вас не вказує на свого брата зброєю, бо він не знає, може, шайтан підштовхне його руку (або шайтан цей жарт потім перетворить на серйозну сварку), і він впаде в одну з пекельних ям».

(аль-Бухарі (7072))

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

مَن أشارَ إلى أخِيهِ بحَدِيدَةٍ، فإنَّ المَلائِكَةَ تَلْعَنُهُ، حتَّى يَدَعَهُ، وإنْ كانَ أخاهُ لأَبِيهِ وأُمِّهِ

«Якщо хтось у бік свого брата почне вказувати якимось залізним предметом (мечем, ножем), то ангели проклинають його, поки він не залишить це. Навіть якщо ця людина (з якою він так бавиться) – його брат по батькові і по матері».

(Муслім (2616); див. «Сахіх аль-Джамі» (6034))

Тобто, якщо це його рідний брат і у них батько і мати одні й ті ж самі люди, людина думає, що навряд чи шайтан підштовхне і вона зможе вбити його. Тут люди далекі від підозри небезпеки, що в серці можуть закрастися якісь погані наміри і що це не просто гра і жарт. Але навіть у таких випадках ангели проклинають, то тим більше в інших випадках.

О раби Аллага, задумайтеся! Тому ще більшим є злочин, якщо мусульманин піднімає зброю проти мусульманина, щоб битися з ним. І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

مَن حَملَ علَينا السِّلاحَ فلَيسَ منَّا

«Хто проти нас підніме свою зброю, той не з нас».

(аль-Бухарі (6874), Муслім (98, 101) та Ібн Маджа (2104))

І є велика загроза людям, які борються один з одним і намагаються вбити. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

إذَا التَقَى المُسْلِمَانِ بسَيْفَيْهِما فَالقَاتِلُ والمَقْتُولُ في النَّارِ

«Якщо два мусульмани зустрічаються зі своїми мечами, то і вбивця, і вбитий – в Пеклі».

Люди сказали:

يا رَسولَ اللَّهِ، هذا القَاتِلُ فَما بَالُ المَقْتُولِ؟

«Вбивця зрозуміло, але чому вбитий?»

Він сказав:

إنَّه كانَ حَرِيصًا علَى قَتْلِ صَاحِبِهِ

«Так тому, що він теж прагнув вбити свого товариша».

(аль-Бухарі (31))

А в іншій версії Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

إِذَا الْمُسْلِمَانِ، حَمَلَ أَحَدُهُمَا عَلَى أَخِيهِ السِّلَاحَ، فَهُمَا عَلَى جُرْفِ جَهَنَّمَ، فَإِذَا قَتَلَ أَحَدُهُمَا صَاحِبَهُ، دَخَلَاهَا جَمِيعًا

«Якщо два мусульмани піднімають один проти одного зброю, то вони в цей момент знаходяться на краю Пекельної прірви. І якщо один все-таки вбиває іншого, то обидва вони потрапляють до Пекла».

(аль-Бухарі (31) та Ібн Маджа (3219))

Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить!

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) роз’яснив, наскільки заборонено посягати на життя, і роз’яснив це на найбільшому зібранні мусульман під час прощального хаджу. В одній зі своїх прощальних проповідей він сказав:

إنَّ دِمَاءَكُمْ، وأَمْوَالَكُمْ، علَيْكُم حَرَامٌ، كَحُرْمَةِ يَومِكُمْ هذا، في شَهْرِكُمْ هذا، في بَلَدِكُمْ هذا، إِلَى يَوْمِ تَلْقَوْنَ رَبَّكُمْ

«Воістину, ваші життя і ваше майно для вас недоторканні, як недоторканний і заборонений цей ваш день, в цьому вашому місяці, в цьому вашому місті (в Мецці). І так буде до дня, поки ви не зустрінете вашого Господа (ніколи, до самого Судного дня)».

(аль-Бухарі (1741) і Муслім (1679))

Ніколи життя мусульманина не стане дозволеним. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звернувся до людей і сказав:

ألَا هلْ بَلَّغْتُ؟

«Чи доніс я до вас?»

І люди сказали: «Доніс». І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

اللَّهُمَّ اشْهَدْ، فَلْيُبَلِّغِ الشَّاهِدُ الغَائِبَ، فإنَّه رُبَّ مُبَلِّغٍ يُبَلِّغُهُ لِمَن هو أوْعَى له فَكانَ كَذلكَ، لا تَرْجِعُوا بَعْدِي كُفَّارًا، يَضْرِبُ بَعْضُكُمْ رِقَابَ بَعْضٍ

«О Аллаг, засвідчи. Нехай тепер той, хто був присутній, передасть те, що я сказав, тим, хто відсутній, бо, можливо, той, кому передадуть, виявиться більш розуміючим (розумним), ніж той, хто чув. І не ставайте після мене невіруючими (подібними до невіруючих), які рубають один одному голови».

(аль-Бухарі (7078))

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

المُسْلِمَ. كُلُّ المُسْلِمِ علَى المُسْلِمِ حَرامٌ؛ دَمُهُ، ومالُهُ، وعِرْضُهُ

«Кожен мусульманин для іншого мусульманина недоторканний (священний). Недоторканне його життя, і честь його, і майно його».

(аль-Бухарі (6064) і Муслім (2564))

Чи знаєте ви, що вбивство людини – це страшніше, ніж зникнення небес і землі. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

والَّذي نفسي بيدِهِ لقَتلُ مؤمنٍ أعظمُ عندَ اللَّهِ من زوالِ الدُّنيا

«Клянуся Тим, в Чиїй руці моя душа, вбивство мусульманина – це більше, ніж зникнення небес і землі».

(ан-Насаї (3986), ат-Табарані (14256) і ат-Тірмізі (1395))

Як важлива недоторканність життя, наскільки сувора ця заборона, наскільки страшним є гріх вбивства. Перша судова справа, яка буде вирішуватися в Судний день між людьми, – це питання крові і вбивства. Перше, за що буде питати Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) віруючих, – це намаз, і це між людиною і Аллагом. Те, що між людьми, перше, щодо чого буде проведено суд, – це буде кров і вбивство. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

أَوَّلُ مَا يُقْضَى بَيْنَ النَّاسِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ فِي الدِّمَاءِ

«Перше, щодо чого буде суд між рабами в Судний день, – це кров».

(аль-Бухарі (6864) і Муслім (1678))

І повідомляється від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) про те, що буде в Судний день, і сказано:

يجيءُ المقتولُ بالقاتلِ يومَ القيامةِ ناصيتُهُ ورأسُهُ بيدِهِ وأوداجُهُ تشخَبُ دمًا يقولُ

«Прийде в Судний день вбитий, привівши свого вбивцю, тримаючи його за чуб (голову), і при цьому з його шийних судин буде литися кров, і він прийде і скаже:

يا ربِّ هذا قتلَني حتَّى يُدنيَهُ منَ العرشِ

«О Господи мій, ось цей мене вбив», – поки не наблизить він його до Трону (щоб показати тим самим, що він хоче відплати і встановлення справедливості)».

(ат-Тірмізі (3029))

І сказано, що вбитий, привівши вбивцю в Судний день, скаже:

ربِّ ، سل هذا فيمَ قتلَني ؟

«О Господи мій, запитай ось цього, за що він мене вбив»

(ан-Насаї (3997), ат-Табарані (10075))

За що він залишив сиротами моїх дітей? За що він прирік на горе, на незбагненні страждання мою матір і моїх близьких? За що він залишив вдовою мою дружину? За що він вніс смуток, страх, тривогу і смуту (фітну) в життя мусульман? За що?

В одній з версій сказано, що, коли Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) запитає його: «За що?» – він скаже:

قَتَلْتُهُ عَلَى مُلْكِ فُلَانٍ

«Я його вбив через владу такого-то».

(ан-Насаї (3998))

Або в іншому хадисі сказано, що коли Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) запитає: «Чому вбив?» – він скаже:

قتلتُهُ لتكونَ العزَّةُ لفلانٍ

«Я його вбив, щоб у такого-то була велич».

І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) скаже йому:

إنَّها ليست لفلانٍ ، فيبوءُ بإثمِه

«Це (велич) не належить такому-то», – і на нього впаде гріх».

(ан-Насаї (3997), ат-Табарані (10075))

Велич належить Аллагу (Пречистий Він і Піднесений)!

О раби Аллага, він скаже на своє виправдання: «Я вбив його через владу якоїсь людини». Тобто він вибрав собі якийсь авторитет і за його владу та вплив без права вбиває людей. А той, за кого він це зробив, за чию владу та вплив він це зробив, не зможе взяти на себе його гріх. Тому мусульманин повинен побоюватися цього гріха і повинен побоюватися стати причиною цього гріха, навіть якщо сам не вбив, але просто став причиною того, що сталося це великий злочин.

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

لو أنَّ أَهلَ السَّماءِ وأَهلَ الأرضِ اشترَكوا في دمِ مؤمنٍ لأَكبَّهمُ اللَّهُ في النَّارِ

«Якщо навіть всі мешканці небес і землі разом об’єднаються в убивстві якогось віруючого, всіх їх Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) введе в Пекло».

(ат-Тірмізі (1398))

Не думайте, що якщо вас багато, і ви ціла група, і всі в цьому брали участь, то хтось, значить, знаходиться в безпеці від покарання Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Скільки крові було пролито через людей, які самі навіть, можливо, не підняли меча і не вистрілили, але через слово. Все починається через слово. Воно – причина початку смути (фітни), а потім кінцем бувають стріли або постріли. І тому віруючий повинен триматися осторонь від будь-якої смути і повинен переживати за виникнення смути між віруючими. А як? Що робити? Робити три речі:

1) о раби Аллага, це до Того, Хто володіє небесами і землею, у Кого важелі влади над цим всесвітом, до Нього бігти з благанням (ду’а), щоб Він врятував від смути (фітни).

Тому Хузейфа бнуль-Яман каже:

لَيَأْتِيَنَّ عَلَى النَّاسِ زَمَانٌ لاَ يَنْجُو فِيهِ إِلاَّ مَنْ دَعَا بِدُعَاءٍ كَدُعَاءِ الْغَرِيقِ

«Будуть смути (фітни), і від них врятує тільки така молитва (ду’а), як молиться потопаючий».

(Ібн Абі Шейба (451/7) і аль-Хакім (471/4))

З кращих ду’а, яким навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

اللّهُـمَّ رَبَّ جِـبْرائيل ، وَميكـائيل ، وَإِسْـرافيل، فاطِـرَ السَّمواتِ وَالأَرْض ، عالـِمَ الغَيْـبِ وَالشَّهـادَةِ أَنْـتَ تَحْـكمُ بَيْـنَ عِبـادِكَ فيـما كانوا فيهِ يَخْتَلِفـون. اهدِنـي لِمـا اخْتُـلِفَ فيـهِ مِنَ الْحَـقِّ بِإِذْنِك ، إِنَّـكَ تَهْـدي مَنْ تَشـاءُ إِلى صِراطٍ مُسْتَقـيم

«О Аллаг, Господь Джібріля, і Мікаїля, і Ісрафіля, Творець небес і землі, Знаючий приховане і явне. Ти будеш судити між рабами в тому, в чому вони розійшлися. Веди мене за Твоєю волею до істини, щодо якої розійшлися люди. Воістину, Ти ведеш прямим шляхом, кого забажаєш».

(Муслім (770), ат-Тірмізі (3420), Ібн Маджа (1357), ан-Насаї (1625) і Абу Дауд (767))

Мусульманину слід знати такі ду’а і звертатися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений);

2) отримуйте релігійні знання. Це ваше невігластво доводить вас до таких злочинів. Найчастіше саме невігластво. Отримуйте знання, вчіться у побожних вчених, імамів і володіючих знаннями, тому що знання відкриває людині очі, виводить її з темряви і робить для людини зрозумілими заплутані і неясні речі;

3) прагніть до поклоніння Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). Знайте, що, коли є якась смута, з кращих засобів порятунку – це поклоніння Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

الْعِبادَةُ في الهَرْجِ كَهِجْرَةٍ إلَيَّ

«Поклоніння Аллагу, коли є фітна (кров), – це як гіджра до мене».

(Муслім (2201) і ат-Тірмізі (2948))

Наскільки ж велике це діяння, гідність цього. Коли є фітна і коли є кров, поклонятися Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), тому що багато людей забувають в цей момент про поклоніння. Вони займаються всім іншим. Поклоняйся Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). Нагорода за це не просто переселення (гіджра), тобто така ж нагорода, як була за переселення (гіджру) в Медину за часів Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ось така велика нагорода!

І ми просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) захистити нас від смути, від фітни. Просимо Аллага (Пречистий Він і Піднесений) не відхилити наші серця після того, як Він їх наставив.

Частина 2

Запис Вбивство – великий гріх. Частина 1 спершу з'явиться на SUNNA.

عِبَادَ الله، مَعْشَرَ المُؤْمِنِينَ

О віруючі, о раби Аллага! Воістину, одним з найгірших, найогидніших якостей людини є аль-кязіб (الكَذِبُ), тобто брехня, неправдивість. Ця риса, яка взагалі є ненависною людині за своєю природою, але Іслам прийшов і підтвердив огидність цієї риси, застеріг від цієї риси, риси брехні. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) застеріг нас і сказав нам:

إِنَّ الْكَذِبَ يَهْدِي إِلَى الْفُجُورِ وَإِنَّ الْفُجُورَ يَهْدِي إِلَى النَّارِ وَإِنَّ الرَّجُلَ لَيَكْذِبُ حَتَّى يُكْتَبَ عِنْدَ اللَّهِ كَذَّابًا

«Воістину, брехня — вона веде до гріховності (розпусти), а гріховність (розпуста) — вона веде до пекельного Вогню. І людина буде продовжувати брехати, брехати, поки не буде записана у Аллага як кяззааб (كَذَّابٌ), тобто брехун».

Аль-Бухарі (6094), Муслім (2607)

А’узу бі-Ллаг (أَعُوذَ بِالله)! Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить нас від того, щоб бути записаним у Всевишнього Аллага як брехун.

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) перерахував нам якості лицемірів (мунафік’ів) і сказав, що однією з їхніх якостей є те, що лицемір, «إِذَا حَدَّثَ كَذَبَ — коли він розповідає щось, він бреше».

Аль-Бухарі (33), Муслім (58)

Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) одного разу побачив уві сні (а сни пророків, як вам відомо, — це істина) серед іншого одну людину, яка лежала на потилиці, і біля неї стояв інший чоловік, в руках якого був гак з розгалуженим кінцем, і ця людина брала, підходила з одного боку до людини і цим гаком розривала йому рот від куточка рота до потилиці, і ніс від ніздрів до потилиці, і очі до потилиці, а потім підходила до другого боку і робила те ж саме: розривав рот, і ніс, і очі до самої потилиці, але, поки він це робив, перша сторона вже зросталася, ставала як раніше, ціла і неушкоджена, і тоді він знову повертався до першої сторони і знову розривав її, і так тривало. І коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) запитав про цю людину: «Хто це?», йому було відповіли:

هُوَ الرَّجُلُ يَغْدُو مِنْ بَيْتِهِ، فَيَكْذِبُ الْكَذْبَةَ تَبْلُغُ الْآفَاقَ

«Це людина, яка виходить з дому і вимовляє якусь брехню, яка поширюється всюди».

Аль-Бухарі (7047)

А сьогодні навіть з дому необов’язково виходити. Людина через інтернет, через соцмережі та інше може поширювати брехню, вимовляти якусь брехню, яка розноситься і поширюється всюди.

О раби Аллага, визначення якості брехні – це коли людина говорить щось, що не відповідає реальності, що не відповідає дійсності. І брехня має багато різних форм і різних проявів, але знайте, що брехня не однакова, брехня має рівні. Найбільш огидна і найстрашніша брехня – це зведення брехні на Всевишнього Аллага, а потім на Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить, звертаючись до людей:

فَمَنْ أَظْلَمُ مِمَّنِ افْتَرَىٰ عَلَى اللَّهِ كَذِبًا لِّيُضِلَّ النَّاسَ بِغَيْرِ عِلْمٍ إِنَّ اللَّهَ لَا يَهْدِي الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ

«Хто більш несправедливий, ніж людина, яка вигадує і говорить на Аллага неправду, щоб збити людей з істини без знання? Воістину, Аллаг не наставляє людей несправедливих».

Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:144

У цьому аяті, подивіться, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить, що немає нікого несправедливішого, ніж людина, яка зводить брехню на Всевишнього Аллага, а брехня на Всевишнього Аллага означає, що людина збиває інших людей з істинного шляху, значить, вона відвертає їх від істини. І ось той, хто зводить неправду на Аллага, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить в аяті, що він з’аалім (ظَالِمٌ) беззаконник, він несправедливий і з покарань йому, що він буде позбавлений настанови від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Аллаг не наставляє таких людей, які зводять брехню на Нього.

Знайте, раби Аллага, що зведення брехні на Аллага (Пречистий Він і Піднесений) може бути двох видів:

1) це коли людина каже: «Аллаг сказав те-то і те-то», а Аллаг насправді цього не говорив;

2) це коли людина бере якийсь аят, щось сказане Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) і дає тлумачення (тафсір) цьому аяту від себе, за своєю пристрастю, за своїм бажанням, не спираючись на Прямий шлях, не спираючись на знання, або коли людина говорить на те, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробив дозволеним (халялем), що це заборонено (харам), а на те, що Аллаг зробив забороненим (харамом), говорить, що це дозволено (халяль). Це з жахливих гріхів, з страшних гріхів.

وَلَا تَقُولُوا لِمَا تَصِفُ أَلْسِنَتُكُمُ الْكَذِبَ هَٰذَا حَلَالٌ وَهَٰذَا حَرَامٌ لِّتَفْتَرُوا عَلَى اللَّهِ الْكَذِبَ

«Не кажіть про те, що описують ваші язики неправдиво про щось: «Це дозволено (халяль), а це заборонено (харам)», зводивши тим самим брехню на Аллага».

Коран, сура Ан-Нахль (Бджоли), 16:116

Аллаг застерігає нас від цього: «Не кажіть, вимовляючи брехливо своїми язиками: «Це халяль, а це харам», зводивши тим самим на Аллага брехню».

І Аллаг говорить в сурі «Аль-А’раф», перераховує заборонені речі, гріхи, причому перераховує їх у порядку зростання їх жахливості, і останнім, що Він згадує (значить, це з найстрашніших гріхів):

وَأَن تَقُولُوا عَلَى اللَّهِ مَا لَا تَعْلَمُونَ

«[Аллаг забороняє вам] говорити про Аллага те, чого ви не знаєте [без знання говорити про Всевишнього Аллага]».

Коран, сура Аль-А’раф (Загорожі), 7:33

А потім слідує за своєю жахливістю наклеп на Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), а Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) застеріг, він сказав:

مَنْ كَذَبَ عَلَيَّ مُتَعَمِّدًا فَلْيَتَبَوَّأْ مَقْعَدَهُ مِنَ النَّار

«Хто на мене зведе якусь брехню спеціально (навмисно), той займе своє місце в пекельному Вогні».

Аль-Бухарі (1291), Муслім (3)

Нехай Аллаг (Пречистий Він Піднесений) захистить! Тому що наклеп на Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) — це не проста річ, тому що наклеп на Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) — це наклеп на Аллага, тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), він передавач релігії Аллага, він той, хто передав нам істину від Аллага, і якщо хтось зводить брехню на Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), він тим самим спотворює релігію Аллага (Пречистий Він і Піднесений), він тим самим підміняє релігію, він тим самим щось додає в релігію або віднімає щось з релігії. Тому мусульманин повинен (о раби Аллага, запам’ятайте це!) остерігатися вимовляти щось, якщо ти не впевнений, що це сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), кажучи: «Сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)». По-перше, якщо ти не впевнений, що цей хадис сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), що він достовірний, — не говори. По-друге, не смій трактувати і тлумачити хадиси, як тобі заманеться. Ти повинен спиратися на те, що сказали з цього приводу визнані вчені.

За цим наступний щабель брехні після зведення брехні на Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) йде зведення брехні на спадкоємців пророків. А хто це уарасатуль-анбіяя (وَرَثَةُ الأَنْبِيَاءِ), спадкоємці пророків? Це вчені. Зведення неправди на вчених — це коли люди кажуть: «Такий-то, такий-то вчений сказав те-то і те-то» або «Такий-то, такий-то вчений видав таку-то, таку-то фетву». О раби Аллага, це дуже небезпечно — зведення неправди на вчених. Люди роблять це або через слабкість свого розуміння, або вони роблять це через якісь свої бажання, якісь пристрасті, для того щоб поширити якусь брехню і якісь омани. Дуже часто хто займається цим? Цим дуже часто займаються ахлюль-бід’а (أَهْلُ البِدْعَةِ), послідовники нововведень, єресі і лідери якихось партій, якихось течій, якихось груп. Вони кажуть: «Вчені сказали те-то і те-то, ось така-то фетва». Вони не соромляться, не бояться Аллага (Пречистий Він і Піднесений) зводити таку брехню.

А далі слідує брехня, що вимовляється людям, між людьми брехня. Коли ти говориш і в словах брешеш, коли щось повідомляєш і обманюєш, коли мова не йде про релігію. А якщо ще це стосується зазіхання на права когось із людей, то ця брехня ще гірша. Отож знайте, раби Аллага, що ця брехня, коли брешеш людям, вона теж не однакова, вона має ступені.

Найгірша брехня (у мирських справах, ми говоримо зараз) — це коли людина бреше, щоб зазіхнути на хакк (حَقٌّ), право іншої людини, щоб забрати її право, чи стосується це її майна, чи стосується це її честі. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить нас від цього.

Дуже часто брехня буває при торгівлі. Дуже часто брехня буває при якихось фінансових відносинах між людьми. Продавець бреше покупцеві і каже, що його товари мають такі-то, такі-то якості і хвалить свій товар, і хвалить свій товар, і перебільшує достоїнства цього товару. Він хоче, щоб покупець неодмінно купив, і бреше. Або що робить ще продавець? Бреше, що він сам купив цей товар за високою ціною, і каже: «Я сам купив за таку-то ціну, тому у мене дохід зовсім маленький, прибуток зовсім маленький, тому я продаю тобі так дорого», а сам обманює. Ось це ось брехня. Хто заробляє майно таким чином, обманюючи покупців, прикрашаючи свій товар, описуючи його вище його достоїнств, нехай знає, що те, що він заробляє, — це заборонене (харам). Він годує себе забороненим (харамом), і він годує свої сім’ї забороненим (харамом). Аль-‘іязу бі-Лляг (العِيَاذُ بِاللهِ)! Нехай захистить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

إِنَّ التُّجَّارَ هُمُ الْفُجَّارُ

«Воістину, торговці, вони грішники (вони розпусники)».

Аллагу Акбар (اللهُ أَكْبَرُ)! Аллаг Великий.

Люди почули, злякалися і сказали: «О Посланець Аллага (يَا رَسُولَ اللهِ), а хіба Аллаг не зробив торгівлю дозволеною, не зробив торгівлю халялем?» Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

بَلَى، وَلَكِنَّهُمْ يَحْلِفُونَ وَيَأْثَمُونَ، وَيُحَدِّثُونَ فَيَكْذِبُونَ

«Так, це так [правильно, Аллаг зробив торгівлю дозволеною], але вони [торговці] клянуться і порушують клятву, говорять і брешуть».

Ахмад (15530, 15666, 15669), Ахмад (3/428), аль-Хакім (2/6—7). Шейх аль-Албані підтвердив достовірність хадису. Див. «Сахіх ат-Таргіб» (1786))

І зверніть увагу, більша частина торгової, комерційної реклами, вона побудована на брехні, коли говорять про якийсь товар, розписують його, який він якісний, який він корисний для людей, а насправді те, що вони говорять, — в своїй основі це брехня, і вони в багато разів перебільшують переваги цього товару.

Один із різновидів брехні, раби Аллага, який теж поширений серед людей, але багато хто не розуміє, що це брехня, а це заборонено (харам) — це порушення пунктуальності при призначенні зустрічей, коли ти такому-то кажеш: «О цій-то годині я прийду» — і призначаєш час, а потім обманюєш, брешеш і не приходиш без поважної причини.

Ще, раби Аллага, знайте, що одна з форм брехні, досить поширена, коли людина бреше, щоб посмішити людей, щоб люди посміялися. Багато з тих речей, які називають анекдотами, якраз відносяться сюди. Пророк (нехай благословить його Аллаг і привітає) сказав:

وَيْلٌ لِلَّذِي يُحَدِّثُ فَيَكْذِبُ لِيُضْحِكَ بِهِ الْقَوْمَ، وَيْلٌ لَهُ، وَيْلٌ لَهُ

«Горе людині, яка говорить і бреше, щоб розсмішити людей. Горе йому, горе йому!»

Абу Давуд (4990), ат-Тірмізі (2315), ан-Насаї (11126). Шейх аль-Албані назвав хадис хорошим. Див. «Сахіх аль-Джамі» (7136)

А ще одна форма брехні — це коли людина говорить, що бачила уві сні щось, чого вона насправді не бачила. А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) застеріг і сказав:

مَنْ تَحَلَّمَ بِحُلْمٍ لَمْ يَرَهُ، كُلِّفَ أَنْ يَعْقِدَ بَيْنَ شَعِيرَتَيْنِ وَلَنْ يَفْعَل

«Той, хто говорить (стверджує), що бачив уві сні щось, чого він насправді не бачив, [в Судний день] буде покараний тим, що змусять зв’язати між собою два ячмінні зернятка, а він цього не зможе зробити».

Аль-Бухарі (7042)

І так він і буде мучитися, тому що не зможе цього зробити.

Ще, раби Аллага, знайте, що до брехні відноситься також така річ, як тамсіїль (تَمْثِيلٌ). Що таке тамсіїль? Тобто інсценування, якісь театральні постановки і т. д. Тому що це теж брехня і, як правило, ці театральні постановки крім брехні ще містять в собі інші заборонені речі, як, наприклад, людина грає роль якогось грішника, розпусника або, ще гірше, якогось язичника, багатобожника і каже: «Я багатобожник» — і вимовляє слова багатобожжя, або супроводжуються ці інсценування або фільми музикою, якимись піснями або тим, що зараз називають анашидами, але це нововведені всілякі форми анашидів.

Знайте, раби Аллага, що брехня — це джерело всіх огидних якостей, тому що з брехні виростає така річ, як хіяяна (خِيَانَةٌ), віроломство, зрада, з неї виростають такі якості, як боягузтво, жадібність, гріховність. Людина, якщо вона брехун, подивіться, не вірять її обіцянкам, якщо вона брехун, то те, що вона говорить, люди не сприймають серйозно. Тому, раб Аллага, стережися брехні, брехня, вона приниження в цьому світі і вона гріх і покарання в світі Вічному. Раби Аллага, стережіться брехні. Сунна Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) вказує, що брехня, вона вся заборонена, крім дуже і дуже обмежених випадків, коли це дуже корисно і дуже важливо в релігійному плані. І то, це не брехня в чистому вигляді, а те, що називається таурійя (تَوْرِيَّةٌ). Що це таке? Це коли якісь слова мають два значення, одне значення ти маєш на увазі, а друге значення має на увазі людина, до якої ти звертаєшся. Це називається таурійя, і це дозволено, але тільки в обмежених випадках. Перераховують ‘улямаа (عُلَمَاءُ), вчені з цих випадків:

— це обманні маневри під час військових дій. Не віроломство, не зрада, не порушення договорів, ні, а обманні маневри, коли, наприклад, військо робить вигляд, що йде на північ, а насправді має план йти на південь, просто відволікає, здійснюючи ось такі обманні маневри;

— друге — для примирення людей один з одним (إِصْلَاح ذَاتَ البَيْنِ) ;

— третє — для примирення чоловіка і дружини. Одна з сподвижниць, Умм Кульсум, вона каже: «Я не чула, щоб Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) дозволяв те, що говорять люди з брехні, крім трьох речей [маючи на увазі]:

الْحَرْبُ وَالإِصْلاَحُ بَيْنَ النَّاسِ وَحَدِيثُ الرَّجُلِ امْرَأَتَهُ وَحَدِيثُ الْمَرْأَةِ زَوْجَهَا

війну [якісь військові маневри], примирення між людьми і те, що говорить чоловік своїй дружині, а дружина говорить своєму чоловікові».

Аль-Бухарі (2692), Муслім (2605)

Ось тут можна для примирення іноді таурійю. Як це так? Наприклад, ти хочеш примирити двох людей і ти кажеш людині, у якої ворожнеча з іншою людиною: «Ти знаєш, він за тебе молиться, він за тебе робить ду’а». Ти не обманюєш насправді, ти маєш на увазі, що він у намазі своєму просить прощення, Милості від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) для всіх віруючих, значить, в тому числі і за нього. Або коли чоловік каже своїй дружині: «Ти найкрасивіша», маючи на увазі, найкрасивіша в цьому домі. Вона розуміє взагалі, Аль-хамду лі-Лляг (الْحَمْدُ لِلَّهِ), вся хвала Аллагу, це сприяє примиренню і любові між ними. Або вона каже: «Ти найсильніший» або «Ти сильніший за інших», маючи на увазі тих, хто є в домі, маючи на увазі себе.

І Умм Кульсум каже, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

لَيْسَ الكَذَّابُ الَّذِي يُصْلِحُ بَيْنَ النَّاسِ فَيَنْمِي خَيراً

«Не є брехуном той, хто примиряє людей і доносить хороше».

Аль-Бухарі (2692), Муслім (2605)

Тобто, може, та людина і погане говорить про цього, але ти говориш, передаєш тільки хороше з того, що він говорить, і це не є брехнею, а замовчуєш про погане.

О раби Аллага, на жаль, це явище поширилося: багато молодих людей, багато підлітків, дітей, вони вже спробували цей смак брехні і вони знайшли для себе це приємним. Чому брешуть діти деяких мусульман, підлітки, чому вони це роблять?

По-перше, це багато в чому упущення у вихованні. О батьки, ці діти — це амаана (أَمَانَةٌ), довірені нам від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), ми повинні привчати їх з самого дитинства до правдивості. А з найважливіших речей тут, як привчати, — самому бути правдивим, самому бути чесним, тому що, якщо дитина почула від тебе раз чи два брехні, вона потім зрозуміє, що, значить, це не страшно. І тому розповідає сподвижник ‘Абду-Ллаг ібн ‘Амір: «Одного разу був у нас в домі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)», а він (‘Абду-Ллаг ібн ‘Амір) був маленький тоді, і мати йому сказала: «Іди сюди, я тобі щось дам». Як часто люди, щоб покликати дітей, обманюють їх, кажучи: «Іди сюди, щось дам», а потім не дають нічого або лякають чимось, чого насправді немає, що є брехнею. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) почув, що вона йому так сказала, і він запитав її:

وَمَا أَرَدْتِ أَنْ تُعْطِيهِ؟

«А ти що хотіла йому дати?»

Вона сказала: «Я хотіла дати фінік». І тоді він сказав:

أَمَا إِنَّكِ لَوْ لَمْ تُعْطِيهِ شَيْئًا كُتِبَتْ عَلَيْكِ كَذْبَةٌ

«А якби ти нічого йому не дала, то на тебе була б записана брехня [тобто був би записаний тобі гріх брехні]».

Абу Давуд (4991), Ахмад (3/447). Шейх аль-Албані назвав хадис хорошим. Див. «Сільсіля ас-Сахіха» (748)

Ось так не можна брехати дітям і привчати їх до брехні.

А ви самі, молодь і підлітки, навіть якщо, припустимо, ваші батьки десь знехтували вашим вихованням і не привчали вас до чесності та правдивості, то ви самі вже наблизилися до повноліття або вже досягли його, ви відповідаєте за себе, ви відповідаєте за свої дії, за свої слова. Тому бійтеся Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і стережіться всіх речей, які ведуть до Його Гніву і до Його Ненависті.

І, раби Аллага, бережіть свої клятви. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) звертається до нас в Корані і каже:

وَاحْفَظُوا أَيْمَانَكُمْ

«Оберігайте ваші клятви».

Коран, сура Аль-Ма’іда (Трапеза), 5:89

Ібн ‘Аббас (нехай буде задоволений ним і його батьком Всевишній Аллаг) каже: «Тобто не кляніться». Не кляніться багато Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) з будь-якого приводу, тому що, по-перше, той, хто багато клянеться, дуже часто порушує клятву, той, хто багато клянеться, він вже не ставиться з такою повагою до клятв і він вже не ставиться з такою повагою і страхом до Того, Ким він клянеться. Тому не кляніться багато, раби Аллага! Подивіться, коли людина говорить правду і багато клянеться — це засуджується. Багато клянеться, навіть коли говорить правду, — це недобре. А якщо він ще й бреше, то знайте, що це з великих гріхів.

О раби Аллага, і останнє, що хочу вам сказати: одна з форм брехні, яка поширена, — це поширення всяких новин, всяких пліток. Ти почув щось — не передавай це, поки ти точно не будеш знати, що це правда, тому що сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

كَفَى بِالْمَرْءِ كَذِبًا أَنْ يُحَدِّثَ بِكُلِّ مَا سَمِعَ

«Достатньою брехнею для людини є, якщо вона розповідає все, про що чує».

Муслім (5)

Особливо сьогодні, коли стільки інформації, не треба поширювати, не треба передавати ці плітки і цю інформацію, якщо ти не впевнений в тому, що це правда.

О раби Аллага, стережіться брехні і стережіться гріха, бо брехня веде до розпусти, а розпуста веде в пекельний Вогонь.

أَقُولُ هَذَا القَوْلَ وَأَسْتَغْفِرُ اللهَ لِي وَلَكُمْ

Запис Стережися брехні! спершу з'явиться на SUNNA.

О раби Аллага, наша релігія, релігія Іслам – це релігія вірності, релігія чистоти. Це релігія любові, релігія братерства. Це релігія благочестя, підтримки зв’язків і здійснення добра (іхсана). Каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):

وَأَحْسِنُوا إِنَّ اللهَ يُحِبُّ الْمُحْسِنِينَ

«І робіть добро, воістину, Аллаг любить благодійників»

Коран, сура Аль-Бакара (Корова), 2:195.

Отже, до благодіяння (іхсану) відноситься така річ, до якої спонукав нас наш Творець, Всевишній Аллаг наказав нам це. Це наказує нам наша релігія. Мова йде про таку річ, як صِلَةُ الرَّحْم (силяту-р-рахім), що це таке? Це підтримка родинних зв’язків.г Всевишній Аллаг возвеличив, Він підніс становище родинних зв’язків, підтримку родинних зв’язків. Більш того, Всевишній Аллаг у Своїй книзі згадав їх разом: наказ боятися Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і наказ підтримувати родинні зв’язки. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) з’єднав їх, згадав їх разом у парі. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) сказав:

يَا أَيُّهَا النَّاسُ اتَّقُوا رَبَّكُمُ الَّذِي خَلَقَكُم مِّن نَّفْسٍ وَاحِدَةٍ وَخَلَقَ مِنْهَا زَوْجَهَا وَبَثَّ مِنْهُمَا رِجَالًا كَثِيرًا وَنِسَاءً ۚ وَاتَّقُوا اللهَ الَّذِي تَسَاءَلُونَ بِهِ وَالْأَرْحَامَ ۚ إِنَّ اللهَ كَانَ عَلَيْكُمْ رَقِيبًا

«О люди, бійтеся вашого Господа, який створив вас з однієї душі, і створив з неї для неї пару, і розсіяв від них безліч чоловіків і жінок. Бійтеся Аллага, ім’ям якого ви просите один одного, і бійтеся розриву родинних зв’язків. Воістину, Аллаг спостерігає за вами»

Коран, сура Ан-Ніса (Жінки), 4:1.

Бійтеся того, щоб розривати родинні зв’язки. Підтримуйте їх, ставтеся до них добре.

О віруючі, на те, як звеличує Іслам підтримку родинних зв’язків, вказують багато доказів. Серед них хадис, який наводиться в обох Сахіхах у імамів Бухарі та Мусліма. Сказано, що сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає):

إِنَّ اللهَ خَلَقَ الْخَلْقَ حَتَّى إِذَا فَرَغَ مِنْ خَلْقِهِ قَامَتِ‏ ‏الرَّحِمُ ‏ ‏فَقَالَتْ هَذَا مَقَامُ الْعَائِذِ بِكَ مِنْ الْقَطِيعَةِ

«Всевишній Аллаг створив творіння, і коли Він закінчив творіння, піднявся родинний зв’язок і сказав: «Це моє передстояння, передстояння того (тобто ми стоїмо перед Тобою, о Аллаг), хто шукає, просить у Тебе захисту від розриву, від того, щоб бути розірваними».

قَالَ نَعَمْ ‏ ‏أَمَا تَرْضَيْنَ أَنْ أَصِلَ ‏‏مَنْ ‏‏وَصَلَكِ ‏وَأَقْطَعَ مَنْ قَطَعَكِ؟

І сказав тоді йому Всевишній Аллаг: «Так, це так. Чи будеш ти задоволений, якщо Я буду підтримувати відносини з тим, хто підтримує тебе, і буду розривати з тим, хто розриває тебе?».

قَالَتْ بَلَى يَا رَبِّ!

Він сказав: «Звичайно, о мій Господь».

قَالَ فَهُوَ لَكِ

І сказав тоді Всевишній: «Нехай буде це тобі»».

І сказавши це, Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

«Якщо хочете, прочитайте слова Всевишнього Аллага:

فَهَلْ عَسَيْتُمْ إِنْ تَوَلَّيْتُمْ أَنْ تُفْسِدُوا فِي الْأَرْضِ وَتُقَطِّعُوا أَرْحَامَكُمْ أُولَئِكَ الَّذِينَ لَعَنَهُمْ اللهُ فَأَصَمَّهُمْ وَأَعْمَى أَبْصَارَهُمْ

«А можливо, ви, якщо відвернетеся, почнете сіяти на землі нечестя і розривати родинні зв’язки, ось таких прокляв Аллаг і зробив їх глухими, і засліпив їхні очі».

аль-Бухарі (4830) і Муслім (2554)

Вказує нам на велич, на важливість підтримки родинних зв’язків, о раби Аллага, той хадис, який передала нам мати правовірних (умму-ль-му’мінін) ‘Аїша (нехай буде задоволений нею Всевишній Аллаг). Вона сказала, що сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає):

‏ ‏الرَّحِمُ ‏ ‏مُعَلَّقَةٌ بِالْعَرْشِ تَقُولُ مَنْ وَصَلَنِي وَصَلَهُ اللهُ وَمَنْ قَطَعَنِي قَطَعَهُ اللهُ‏

«Родинний зв’язок, він підвішений до Престолу Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і він говорить: «Хто підтримує мене, того підтримує Аллаг. А хто розриває мене, з тим порве Аллаг».

Муслім (2555)

На велич родинних зв’язків і їх важливість вказує хадис, в якому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) повідомляє нам слова Аллага (Пречистий Він і Піднесений), сказав Всевишній Аллаг:

أَنَا الرَّحْمَنُ وَهِيَ ‏ ‏الرَّحِمُ ‏ ‏شَقَقْتُ لَهَا اسْمًا مِنْ اسْمِي مَنْ وَصَلَهَا وَصَلْتُهُ وَمَنْ قَطَعَهَا ‏ ‏بَتَتُّهُ ‏

«Я є ар-Рахман (Всемилостивий, що охоплює все Своєю милістю), а він (родинний зв’язок) ар-рахім. Я ім’я його вивів від свого імені. Той, хто підтримує його, того Я підтримаю, а хто розриває його, з тим Я повністю порву, відірвавши від Моєї милості».

Ахмад (1659), ат-Тірмізі (1907), Абу Дауд (1694). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним в «Сахіх Абу Дауд» (1694)

Подивіться, Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) як тільки прийшов як Пророк і Посланець, почав спонукати людей до підтримки родинних зв’язків.

Передається в Сахіху Мусліма хадис від Амра бну Абаса – сподвижника Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Він розповідає: «Я прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і я сказав йому:

مَا أَنْتَ

«Ти хто такий?»

Він прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), ще на початку пророцтва, і запитав його: «Ти хто такий?» Він відповів:

أَنَا نَبِيٌّ

«Я Пророк!»

وَمَا نَبِيٌّ

«А що таке Пророк?», запитав Амр.

أَرْسَلَنِي اللهُ

«Аллаг послав мене».

وَبِأَيِّ شَيْءٍ أَرْسَلَكَ

«А з чим Він тебе послав?»

‏ ‏أَرْسَلَنِي بِصِلَةِ الْأَرْحَامِ وَكَسْرِ الْأَوْثَانِ وَأَنْ يُوَحَّدَ اللَّهُ لَا يُشْرَكُ بِهِ شَيْءٌ

«Він відправив мене з тим, щоб підтримувати родинні зв’язки (передати це веління людям), і були зламані ідоли, і щоб поклонялися тільки Всевишньому Аллагу, і не приділяли Йому нічого в співтовариші (не поклонялися нікому і нічому поряд з Ним)».

Муслім (832)

О раби Аллага, підтримка родинних зв’язків, якби ви тільки знали, до яких великих наслідків вона веде. Підтримка родинних зв’язків – це те, що дає благословенні результати, приносить велику користь людям і неосяжне благо в цьому світі і в вічному світі.

Така річ, як підтримка родинних зв’язків, по-перше, це причина для того, щоб розширився наш достаток (ризк’). По-друге, це причина для того, щоб серце людини було спокійним, щоб в ньому було умиротворення. По-третє, підтримання родинних зв’язків – це причина для того, щоб було продовжено життя людини, і їй було дано в цьому житті те, що називається барака, тобто благодать, благословення. Ця річ веде до того, що груди людини бувають розкритими, тобто немає стиснення в її грудях. Підтримка родинних зв’язків – причина для того, щоб полегшувалися наші справи. Це причина для того, щоб люди любили нас. Це причина для того, щоб в оточенні родичів якогось роду, родини, якогось дому панувала любов. Це причина для того, щоб наше життя з вами було благом, щоб в цьому житті була благодать від Всевишнього Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

На це вказують хадиси Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Послухайте, що сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і привітає):

مَنْ سَرَّهُ أَنْ يُبْسَطَ لَهُ فِي رِزْقِهِ وَأَنْ ‏ ‏يُنْسَأَ ‏ ‏لَهُ فِي أَثَرِهِ فَلْيَصِلْ رَحِمَهُ ‏

«Той, хто хоче, щоб йому було розширено його частку (ризк’), його достаток, його благополуччя і продовжено його життя, нехай підтримує родинні зв’язки».

аль-Бухарі (2067) і Муслім (2567)

І сказав (нехай благословить його Аллаг і вітає):

‏تَعَلَّمُوا مِنْ أَنْسَابِكُمْ مَا تَصِلُونَ بِهِ أَرْحَامَكُمْ فَإِنَّ صِلَةَ الرَّحِمِ مَحَبَّةٌ فِي الْأَهْلِ مَثْرَاةٌ ‏‏فِي الْمَالِ ‏‏مَنْسَأَةٌ ‏فِي ‏الْأَثَرِ ‏

«Вчіться, вивчайте з вашого родоводу те, за допомогою чого ви зможете підтримувати родинні зв’язки, бо підтримка родинних зв’язків – це любов серед родичів, багатство в майні і продовження життя»

Ахмад (8855), ат-Тірмізі (1979). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним у «Хідаяту-р-рува» (4862).

Також сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає): «Немає такого гріха, який би заслуговував такого швидкого покарання вже в цьому світі, перш ніж покарання, яке приготовано в вічному житті, як розрив родинних зв’язків, віроломство і брехня. І немає такого благого діяння, яке також швидко винагороджувалося, як підтримка родинних зв’язків, так, що буває якась сім’я, якийсь рід грішні, але збільшується їхнє майно, зростає їхній добробут, збільшується їхня кількість, їх самих стає багато через те, що вони підтримують родинні зв’язки», абу Дауд (4902), ат-Тірмізі (2511), Ібн Маджа (4511), Ахмад (20374) та Ібн Хіббан (440, 455). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним у «Сахіх уль-джамі’» (5705).

Те, що протилежне цьому, – це розрив родинних зв’язків. Це справді велике зло. Нещастя, біда і величезна шкода – від розриву родинних зв’язків. І наслідки для людини, яка розриває родинні зв’язки, дуже плачевні. Запам’ятайте це!

Людина, яка розриває родинні зв’язки, наслідки для неї дуже плачевні і в цьому світі, і в вічному світі. Розрив родинних зв’язків – це абсолютний збиток і веде людину до позбавлення як в цьому світі, так і в вічному світі.

Якби було навіть за це одне покарання, то вже достатньо. Знаєте, яке? Те, про яке розповів Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає):

‏ ‏لَا يَدْخُلُ الْجَنَّةَ قَاطِعٌ

‏«Не увійде до Раю той, хто розриває родинні зв’язки»

аль-Бухарі (5984), Муслім (2556).

Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) захистить нас від цього.

Тому ця річ, як розрив родинних зв’язків, – це невдача і тяготи, це муки, це стиснення в серці і в грудях людини в цьому світі. Така людина піддає себе гніву Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Таку людину Всевишній Аллаг виганяє від Своєї милості. Таку людину чекає болісне покарання у вічному житті, як сказано в хадисі Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), діяння людини (те, що ми з вами робимо протягом тижня:

«Діяння синів Адама передаються Всевишньому Аллагу в четвер, в ніч на п’ятницю, і не приймаються діяння людини, яка порвала родинні зв’язки».

Ахмад (10272), аль-Бухарі в «аль-адаб аль-муфрад» (61), аль-Байхакі в «Шу’абу ль-іман» (7966). Шейх аль-Альбані назвав хадис слабким в «Ірвау ль-галіль» (4/105) і хорошим в «Сахіху т-таргіб» (2538).

Тобто той, хто знаходиться в сварці, не підтримує родинних зв’язків зі своїми родичами. І також сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

‏ ‏ثَلَاثَةٌ لَا يَدْخُلُونَ الْجَنَّةَ مُدْمِنُ خَمْرٍ وَقَاطِعُ رَحِمٍ وَمُصَدِّقٌ بِالسِّحْرِ

«Троє не увійдуть до Раю: той, хто пристрастився до спиртного (вина), той, хто розриває родинні зв’язки, і той, хто вірить у чаклунство (звертається до чаклунів, екстрасенсів, астрологів та інших)».

Ахмад (19569), Ібн Маджа (6137). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним (Сахіх лі гайрігі) в «Сахіх ат-Таргіб» (2539).

О раби Аллага, багато хто не розуміє одне важливе питання, а саме, підтримати родинний зв’язок – це не означає підтримувати його з тими родичами, які його підтримують, і не підтримувати з тими, хто його не підтримує. Це не бартер, це не взаємообмін, ти мені – я тобі, ти підтримуєш, і я з тобою підтримую, підтримую з тим, хто зі мною підтримує. Ні. Підтримка родинних зв’язків – це поклоніння Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), діяння, яке наближає людину до Всевишнього Аллага. І людина повинна це робити незалежно від того, чи підтримують її родичі з нею стосунки чи ні. Ти зобов’язаний підтримувати з ними родинні стосунки! І тоді отримаєш ту велику нагороду від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) про це сказав:

لَيْسَ الْوَاصِلُ ‏ ‏بِالْمُكَافِئِ ‏ ‏وَلَكِنْ الْوَاصِلُ الَّذِي إِذَا قُطِعَتْ رَحِمُهُ وَصَلَهَا ‏

«Той, хто підтримує родинні зв’язки, – це не той, хто в обмін на підтримку родинних зв’язків робить це, але той, хто підтримує родинні зв’язки, – це той, хто, коли з ним родичі рвуть зв’язки, він підтримує з ними зв’язки».

аль-Бухарі (5991)

Тому це фард. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробив для нас «фардом», «уаджибом» – обов’язком, якщо навіть від нас відвертається родич, ми зобов’язані з ним підтримувати родинний зв’язок. Ми повинні дотримуватися тих обов’язків, які накладає на нас ця річ, а це підтримка родинного зв’язку. І тоді ми отримаємо від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) велику нагороду, тоді дійсно встановиться благо між мусульманами в їхніх взаєминах.

І дивіться, якщо ти підтримуєш зв’язок з родичами, які з тобою поривають, то це сприяє, це допомагає налагодити відносини швидше і це ще дає одну дуже важливу річ. Коли ти, ось так підтримуєш родинний зв’язок з тими, хто з тобою розриває ці зв’язки, це дає тобі чистоту в серці. Ти відчуваєш, як твоє серце очищається.

Подивіться, що сказав Абу Зарр (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) – один із сподвижників Пророка (нехай благословить його Аллаг і привітає):

أَوْصَانِي خَلِيلِي صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم بِخِصَالٍ مِنْ الْخَيْرِ

«Мені мій коханий (халіл) заповів ряд добрих речей…». Хто цей коханий? Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і привітає).

أوصاني بألَّا أنظُرَ إلى مَن هو فوقي وأنْ أنظُرَ إلى مَن هو دوني وأوصاني بحبِّ المساكينِ والدُّنوِّ منهم وأوصاني أنْ أصِلَ رحِمي وإنْ أدبَرتْ وأوصاني ألَّا أخافَ في اللهِ لومةَ لائمٍ

«Він заповів мені не дивитися на тих, хто вище за мене, а дивитися на тих, хто нижче за мене (тобто в мирському достатку. Багатий, знатний). І заповів мені любити бідних і бути близьким для них. І він заповів мені підтримувати родинні зв’язки, навіть коли відвертаються від мене родичі. І заповів мені не боятися, коли мова йде про релігію Аллага (Пречистий Він і Піднесений), чого-небудь осуду».

Ібн Хіббан (449)

Тобто, якщо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) щось наказав, роби, не боячись, що там люди скажуть.

О раби Аллага, якщо людина підтримує родинний зв’язок з тими, хто з нею розриває цей зв’язок з родичів, нагородою буде їй те, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) буде надавати їй підтримку і Аллаг буде її наставляти, направляти, допомагати їй.

Прийшов один чоловік до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і сказав: «О Посланець Аллага, у мене є родичі, я з ними підтримую родинні зв’язки, а вони зі мною розривають. Я їм роблю добро, а вони мені відповідають злом. Я поводжуся стримано, розсудливо по відношенню до них, а вони поводяться невігласьки по відношенню до мене». І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) йому тоді:

لَئِنْ كُنْتَ كَمَا قُلْتَ، فَكَأنَّمَا تُسِفُّهُمُ الَمَلَّ وَلَا يَزَالُ مَعَكَ مِنَ اللهِ ظَهِيرٌ عَلَيْهِمْ مَا دُمْتَ عَلَى ذَلِكَ

«Якщо справа стоїть так, як ти кажеш, то це ніби ти годуєш їх гарячим попелом (тобі шкоди немає, це їм шкода самим). І весь час біля тебе буде помічник від Всевишнього Аллага проти них, поки ти так поводишся».

Муслім (2558)

Добре, ми зрозуміли з вами, наскільки це важливо – підтримувати родинні зв’язки і як небезпечно їх розривати. А в чому полягає підтримка родинних зв’язків?

По-перше, хто такі родичі? Родичі, з якими людина зобов’язана підтримувати родинні зв’язки, – це ті люди, з якими тебе об’єднує спорідненість до четвертого предка. Це обов’язково! Якщо вже вище того – це вже бажано. І чим ближче родич, тим більше він має права на підтримку родинних зв’язків.

А в чому полягає підтримка родинних зв’язків, раби Аллага?

По-перше, щедро робити добро, благо цим людям.

По-друге, утримуйся від заподіяння їм будь-якого зла.

По-третє, якщо захворів, то відвідуй його, якщо хтось із них бідний, то допомагай йому, наскільки можеш. Взагалі принось родичам користь, яку тільки зможеш їм принести. Якщо серед них є заблукалі, то наставляй їх. Якщо серед них є неосвічені, то навчай їх. Якщо багатий родич не потребує садака, то підтримуй з ним стосунки, давай йому подарунок або щось інше. Регулярно відвідуй своїх родичів. Якщо у них якась радість, прийшла до них якась милість, ти радій тому, що у них милість від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), разом з ними радій і вітай їх. Якщо, навпаки, у них якесь горе, ти сумуй разом з ними. Дізнавайся про їхнє становище, дізнавайся, як у них справи, захищай їхню честь, ні в якому разі не злослови про них, коли їх немає, навпаки, за їх відсутності захищай їхню честь. Якщо серед них старші люди, то поважай їх. Якщо молодші, то стався до них милосердно, жалій їх. Якщо вони ображають тебе, терпи. Добре стався до них і будь до них щирий, і давай їм щирі поради. Ось це деякі речі з того, що включає в себе підтримка родинних зв’язків, раби Аллага.

На жаль, в наш час як сильно поширилося це страшне явище – розрив родинних зв’язків. Зіпсувалися серця і тому ослабли родинні зв’язки між людьми, і звичайно більшість цих сварок між родичами бувають на грунті того, що вони не поділили щось з тимчасових, тлінних благ цього світу. І блаженні, щасливі ті люди, які можуть дивитися далеко, які бачать далеко, які дивляться на те, що буде потім. Вони знають, яке благо принесе їм підтримка родинних зв’язків. І тому що вони роблять? Вони виконують свої обов’язки щодо родичів, а обов’язки родичів щодо них, вони чекають їх дотримання від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), вони сподіваються від Аллага отримати те, що їм належить.

І робить така людина людям те, що хотіла б, щоб люди робили їй, щоб вони поводилися з нею так само. Проблема в тому, що ці сварки чим далі, тим більше проходить часу, тим вони стають глибшими, вони посилюються, вони закріплюються. Шайтан підкидає дрова у вогонь, розпалює цей вогонь сварки між родичами. І потім вже цю сварку діти успадковують від батьків. Якщо батьки були в сварці, потім ми бачимо, що і діти їх вже не спілкуються один з одним, і вони вже в сварці. І потім це переходить в покоління – це загибель для цієї умми. Нехай вбереже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).

Тому що це коло зла розширюється і розширюється, і це призводить потім до ворожнечі, до посягання один на одного, і до злочину. Буває, що родичі так і перебувають один з одним у сварці все життя, поки смерть не розлучає їх один з одним. Приходить смерть, а вони в такому поганому становищі, вони були в сварці один з одним. Прийшла смерть, і вони починають шкодувати. Той, хто залишився – починає шкодувати, починає сумувати, починає сам себе картати, починаються зітхання, і ахи, і охи, «А чому я тоді не помирився?! Чому я не загладив свою провину? Чому я не пробачив?». Але вже марні жалі, вже все, вже цей жаль ніяк твоє серце не зможе вилікувати. Потім і ти, теж залишиш труп цього світу. Труп, падаль, мертвечину земного світу і ти залишиш, і між вами вже не буде зустрічей. Ти з ним до останнього моменту так і не помирився, ви тепер не зустрінетеся. Ви зустрінетеся тільки тепер, коли? Коли воскреснуть всі люди і коли постануть вони на колінах перед своїм Творцем, і Він буде вершити суд між ними. Він – Справедливий Суддя, Він, який аль-Азіз, аль-Алім, який Великий і Всезнаючий.

Тому, раби Аллага, терпіння, витримка, вчинення добра людям, прощення і поблажливість – ось, що від нас вимагається. Це дійсно благо, це і є найкращі ліки для того, що є у нас в грудях. Проявляйте поблажливість, терпіння, проявляйте прощення до людей.

Ук’ба бну Амір (нехай буде задоволений ними обома Всевишній Аллаг) – сподвижник Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), він каже: «Я зустрів одного разу Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), я взяв його за руку і сказав йому:

يَا رَسُولَ اللهِ أَخْبِرْنِي بِفَوَاضِلِ الْأَعْمَالِ

«О Посланник Аллага, скажи мені, які найкращі вчинки?»

Він сказав:

يَا ‏ ‏عُقْبَةُ ‏ ‏صِلْ مَنْ قَطَعَكَ وَأَعْطِ مَنْ حَرَمَكَ وَأَعْرِضْ عَمَّنْ ظَلَمَكَ ‏

«О Ук’ба, підтримуй зв’язок з тим, хто розриває з тобою зв’язок, і давай тому, хто позбавляє тебе, і не звертай уваги на того, хто ображає тебе».

Ахмад (17334)

А в одній з версій сказано:

وَ اعْفُ عَمَّنْ ظَلَمَكَ ‏

«Прощай того, хто вчинив з тобою несправедливо».

Ахмад (17452)

О раби Аллага, дуже часто жінки стають причиною розриву родинних зв’язків і це, звичайно, звернення і до сестер, якщо вони почують мої слова. Тому що жінки починають привносити якісь розмови, розповідати про погані речі, навпаки, якісь хороші речі вони приховують. Звичайно, це роблять не тільки жінки, на жаль, і багато чоловіків сьогодні теж, уподібнюючись жінкам.

Жінка, роблячи це, думає по своїй глупості, що вона якусь користь з цього отримає, якусь вигоду. Вона своїх дітей іноді штовхає на розрив родинних зв’язків. І потім на ній буде ось цей тягар, цей гріх висіти.

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) бачить її, Аллаг знає, що вона робить. Тому нехай вона злякається. І навпаки, серед жінок є, Аль-хамду ліЛлаг, благі, які намагаються зміцнювати родинні зв’язки, своїх дітей вчать тому, щоб вони були уважні до своїх родичів. Чоловіка свого спонукають, наставляють до того, щоб він підтримував родинні зв’язки. І ось таку жінку нагородить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений). Її становище і становище її сім’ї наведе в порядок Всевишній Аллаг. Такій жінці і її сім’ї Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дасть благого підсумку.

Тому, о мусульмани і мусульманки, бійтеся Аллага (Пречистий Він і Піднесений), і підтримуйте родинні зв’язки між вами, зміцнюйте їх. І нехай жоден з вас не стане причиною для сварки і розриву родинних відносин. Тому що від Аллага (Пречистий Він і Піднесений) ніщо не сховається.

فَآتِ ذَا الْقُرْبَىٰ حَقَّهُ وَالْمِسْكِينَ وَابْنَ السَّبِيلِ ۚ ذَٰلِكَ خَيْرٌ لِلَّذِينَ يُرِيدُونَ وَجْهَ اللهِ ۖ وَأُولَٰئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ

«І давай родичу те, що йому належить по праву, і бідному, і мандрівникові. І це краще для тих, хто прагне Лика Аллага, і вони є воістину щасливими».

Коран, сура Ар-Рум (Ромеї) 30:38

Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) всіх нас з вами вбереже від поганого і нешанобливого ставлення до батьків, і від розриву родинних зв’язків. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) приведе в порядок всі наші справи за своєю щедрістю і милістю. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дозволить нам бути з тих, хто по-справжньому підтримує родинні зв’язки.

Запис Підтримка родинних зв’язків спершу з'явиться на SUNNA.

Наступний розділ назвав імам Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг):

٤٨ – بَابُ بَيَانِ أَنَّ الْقُرْآنَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ وَبَيَانِ مَعْنَاهُ

«Розділ, в якому роз’яснюється, що Коран був посланий у семи буквах, або в семи мовних варіантах». Ми будемо розбирати з вами, що значить у семи харфах, і роз’яснення сенсу цього.

[١٨٩٩] ٢٧٠ – (٨١٨) حَدَّثَنَا يَحْيَى بْنُ يَحْيَى، قَالَ: قَرَأْتُ عَلَى مَالِكٍ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، عَنْ عُرْوَةَ بْنِ الزُّبَيْرِ، عَنْ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَبْدٍ الْقَارِيِّ، قَالَ: سَمِعْتُ عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ، يَقُولُ: سَمِعْتُ هِشَامَ بْنَ حَكِيمِ بْنِ حِزَامٍ، يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ عَلَى غَيْرِ مَا أَقْرَؤُهَا، وَكَانَ رَسُولُ اللهِ ﷺ أَقْرَأَنِيهَا، فَكِدْتُ أَنْ أَعْجَلَ عَلَيْهِ، ثُمَّ أَمْهَلْتُهُ حَتَّى انْصَرَفَ، ثُمَّ لَبَّبْتُهُ بِرِدَائِهِ، فَجِئْتُ بِهِ رَسُولَ اللهِ ﷺ، فَقُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ إِنِّي سَمِعْتُ هَذَا يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ عَلَى غَيْرِ مَا أَقْرَأْتَنِيهَا، فَقَالَ رَسُولُ اللهِ ﷺ: «أَرْسِلْهُ، اقْرَأْ»، فَقَرَأَ الْقِرَاءَةَ الَّتِي سَمِعْتُهُ يَقْرَأُ، فَقَالَ رَسُولُ اللهِ ﷺ: «هَكَذَا أُنْزِلَتْ»، ثُمَّ قَالَ لِي: «اقْرَأْ»، فَقَرَأْتُ، فَقَالَ: «هَكَذَا أُنْزِلَتْ، إِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَاقْرَءُوا مَا تَيَسَّرَ مِنْهُ»

Хадиси, які тут приводить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг): «Розповів нам Ях’я бну Ях’я Ат-Тамімі (Райхан Нісабур, рік смерті 226-ий), він сказав: «Я прочитав Маліку від Ібн Шіхаба (Мухаммад бну Муслім бну Шіхаб Аз-Зухрі), від Урви бну Зубейра (аль-Асаді Аль-Кураші, помер 94 року. ), від Абдурахмана бну Абда Аль-К’арі (Мадані, з нащадків Аль-К’ара, кажуть, що він бачив Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), є така думка, що він мав те, що називається «ру’я» – тобто він бачив Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає)), він сказав: «Я чув, що ‘Умар Ібн аль-Хаттаб казав: «Я почув, що Хішам бну Хакім бні Хізам читає суру «Аль-Фурк’ан» не так, як я читаю її. А Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), він навчив мене читання цієї сури. І я ось-ось був готовий поспішити вже схопити його, але потім дав відстрочку, відклав, поки він не закінчив свій намаз. Потім я схопив його за його ріда (те, що вдягається на верхню частину тіла, за його накидку схопив його, сказано «лябабтугу» – за верхню частину, те, що в нас називається «за комірець»), і привів його до Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і я сказав:

«О Посланець Аллага, я чув, що ця людина читає суру «Аль-Фурк’ан» не так, як ти навчив мене читати її». І сказав тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає): «Відпусти його. Читай!». І ‘Умар каже: «І він прочитав тим читанням, яке я чув від нього». Сказав тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає): «Ось так він був посланий», а потім сказав мені: «Читай!», і я прочитав, і він сказав: «Так був ниспосланий. Воістину, цей Коран ниспосланий у семи варіантах (літерах), читайте той з них, який вам легко читати».

Тут у хадисі розповідається, що ‘Умар бнуль Хаттаб почув, як Хішам бну Хакім бні Хізам читав суру «Аль-Фурк’ан». Хішам бну Хакім бні Хізам Аль-Кураші аль-Асаді, з курайшитів, один зі сподвижників. Він сподвижник і син сподвижника. Хакім бну Хізам, його батько теж сподвижник, і обидва вони прийняли Іслам у день Фатха, у день взяття Мекки, що було у восьмому році Хіджри. Хішам, він був з найкращих сподвижників, з володарів гідності, з тих, що наказували схвалюване і утримували від засуджуваного. Він ходив по землі, закликаючи людей до доброго, даючи настанови, упорядковуючи. Людина, яка вселяла до себе повагу. І він помер раніше за свого батька, Хакім бну Хізам, він помер пізніше за свого сина.

Отже, ‘Умар почув, що він читає суру «Аль-Фурк’ан» у намазі не так, як читав ‘Умар бнуль Хаттаб, не так, як він знав. В одній з версій цього хадису сказано:

فَاسْتَمَعْتُ قِرَاءَتَهُ، فَإِذَا هُوَ يَقْرَأُ عَلَى حُرُوفٍ كَثِيرَةٍ لَمْ يُقْرِئْنِيهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ

«і ось почув я, що він читає те, що він читає в багатьох буквах, яких не навчив мене Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає)».

(Тірмізі, 2943)

Уляма кажуть, зокрема Заркані, він каже, що в жодній з версій цього хадису не роз’яснюється, у чому саме була відмінність. Що це за «ахруф», що це за літери (ахруф) або варіанти в читанні, форми читання, що відрізняли його читання від читання ‘Умара бнуль Хаттаба в сурі «Аль-Фурк’ан».

Так, звісно, від сподвижників і тих, що після них, ми знаємо, що різні варіанти, що відрізняються один від одного, є в читанні сури «Аль-Фурк’ан», але саме в чому відрізнялося читання ‘Умара ібн аль-Хаттаба від читання Хішама бну Хакіма бну Хізама ніде не передано.

Причина, чому була різниця, кажуть уляма дехто, була різниця через те, що ‘Умар, він вивчив цю суру від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) раніше, на початку, і він не чув, що було ниспослано ще з варіантів читання цієї сури, він не чув, не вивчив, на відміну від Хішама. Хішам, він який з мусульман, що прийняли Іслам уже в рік взяття Мекки, в день взяття Мекки (муслімату-ль-фатх), з тих, хто пізно прийняв Іслам, і він тому вивчив те, чого не знав ‘Умар ібн аль-Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) навчив його того, що потім було послано з варіантів читання, і ось з цієї причини виникли розбіжності між ними.

‘Умар (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) каже:

فَكِدْتُ أَنْ أَعْجَلَ عَلَيْهِ

«І я ось-ось уже був готовий поспішити схопити його…», для чого, чому? Тобто висловивши йому якийсь осуд і схопивши його.

ثُمَّ أَمْهَلْتُهُ حَتَّى انْصَرَفَ

«Потім дав йому відстрочку, поки він не закінчив», що не закінчив? Поки не закінчив свій намаз, не дав салям. А ось потім, каже Умар:

«ثُمَّ لَبَّبْتُهُ», дієслово «ляббаба – لَبَّبَ» походить від слова «лябба – لَبَّ». Лябба – це ось це місце, верхня частина грудей називається «лябба». Тобто те місце, де ось ріжуть тварину. Верхня частина грудей називається «лябба». Ляббаббтуг’у, що означає? Тобто ось так, коли хапають людину за одяг, ось у цій частині тіла, там нагорі, за комірець хапають і, наприклад, ведуть когось до суду або ще щось.

Слова Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) тут, коли ‘Умар бнуль Хаттаб привів його до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), то Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав Хішаму прочитати, і сказав, що його читання правильне, так був ниспосланий Коран, а потім сказав прочитати ‘Умару. ‘Умар прочитав, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) схвалив його читання, теж, сказав, що так був ниспосланий Коран. І потім пояснив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і сказав:

ِإِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ

«що цей Коран був ниспосланий у семи харфах».

Ось ці ось сім харфів, сім варіантів, це не означає, що кожне слово в Корані, воно має сім варіантів читання. Ні, не це мається на увазі. Значить, що воно розподілене в Корані. Якесь слово може мати там два варіанти читання. Так, якесь може мати один. Якесь має три варіанти читання. Ну, щось може до семи варіантів читання. Це мається на увазі. А не так, що кожне слово, воно має 7 варіантів читання.

Далі питання, коли сказано сім варіантів читання (харфів), ось ця ось цифра сім, вона саме означає, що їх сім, тобто вказує на те, що їхнє число дорівнює семи, чи мається на увазі в значенні багато? Тобто не один, а багато, тобто немає якихось саме конкретних обмежень, скільки. Тобто що саме сім, і не як обмеження це сказано, а мається на увазі що їх багато. Чи саме що сім?

Аллагу відомо краще, і більшість уляма кажуть, що йдеться саме про число сім. Що це саме сім варіантів читання, ниспослано сім харфів. І це підтверджує версія, яка в Бухарі. У Бухарі передано хадис, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

أَقْرَأَنِي جِبْرِيلُ عَلَى حَرْفٍ فَرَاجَعْتُهُ، فَلَمْ أَزَلْ أَسْتَزِيدُهُ وَيَزِيدُنِي حَتَّى انْتَهَى إِلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ

«Джібріль мене навчив читання у вигляді одного варіанта (харфа). Я попросив його ще додати мені, і я весь час просив додати, і він мені додавав. Я просив додати, і він додавав, поки не дійшло до семи харфів».

Сахіх Бухарі, 4991.

Тобто ось цей хадис, він чітко вказує на те, що саме максимальна кількість цих харфів, скільки їх? Сім, як зазначено в хадисі. Значить, цей «саба’» тут означає що? Сім, означає саме обмеження (حَصْرٌ) ось цим числом сім.

Тепер питання, а що це означає «сім харфів»? Що це таке, що мається на увазі? У роз’ясненні того, що мається на увазі під сімома харфами є багато думок серед уляма. Так що кількість цих думок доходить до сорока або навіть більше, що саме мається на увазі під сімома варіантами читання. Але більшість із цих думок у них немає якоїсь опори у вигляді шаріатського тексту, у вигляді якогось асара або опори доказу мовного.

Тому найкраще що сказано з цього приводу, що під сімома харфами мається на увазі сім мов (سبع لغات), тобто сім арабських мов, сім арабських діалектів, сім відомих діалектів арабської мови, відомих своїм красномовством. Коран спочатку був ниспосланий, посилався мовою курайшитів і тих племен, які біля курайшитів, з ось цих ось арабів, володарів красномовства (العرب الفصحاء). А потім, після цього, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дозволив, було дозволено читати арабам їхніми мовами. Були ниспослані харфи, тобто варіанти читання Корану їхніми мовами. Тобто тими мовами, діалектами, які були для них звичні. І діалекти, вони відрізнялися за словами, відрізнялися за тим, що називається «і’раб – إعراب», за відмінюванням, як здійснюється відмінювання тощо (зміни за відмінками тощо). Ось це мається на увазі.

Тобто ні на кого не було покладено залишати свою мову і переходити на іншу мову. Залишати свій діалект, і переходити на інший діалект. Чому? Тому що це було для них складно, по-перше. Особливо уявіть той час. Зараз люди дивляться телевізор, читають книжки, газети, якась з’являється уніфікована мова. Тоді ж не було цього. Племена, загалом, хоч і спілкуються, але все одно живуть відокремлено, у кожного своя мова. Як людина звикла розмовляти з дитинства, як вона виросла, і зараз їй перейти на іншу мову, на інший діалект, на інший говір, це складно, по-перше.

По-друге, у них було те, що називається аль-хамія – родова гордість. Сказати «ні, свій залиш, перейди», це теж враховувалося, бралося до уваги. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Милостивий, Співчутливий. Ще для чого? Для того, щоб полегшити розуміння людям сенсу, тому що головне в Корані це сенс. Для чого посланий Коран? Для розуміння його смислів, і щоб чинити відповідно до цього, це насамперед головна мета. Тому це були сім мовних варіантів, тобто у зв’язку з діалектами різними арабської мови, але за змістом вони всі сходилися. Тобто всі ці сім варіантів мовних читання Корану, вони всі сходилися за змістом.

Аль-Хафіз, він каже, наводить слова Ібн К’утейби, дивіться, хороші слова:

َكَانَ مِنْ تَيْسِيرِ اللَّهِ تَعَالَى أَنْ أَمَرَ نَبِيَّهُ – صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ – بِأَنْ يُقْرِئَ كُلَّ أُمَّةٍ بِلُغَتِهِمْ وَمَا جَرَتْ عَلَيْهِ عَادَتُهُمْ فَالْهُذَلِيُّ يَقْرَأُ (عَتَّى حِينَ) يُرِيدُ (حَتَّى) هَكَذَا يَلْفِظُ بِهَا وَيَسْتَعْمِلُهَا، وَالْأَسَدِيُّ يَقْرَأُ (تِعْلَمُونَ وَتِعْلَمُ وَتِسْوَدُّ وَأَلَمْ إِعْهَدْ إِلَيْكُمْ) ، وَالتَّمِيمِيُّ يَهْمِزُ وَالْقُرَشِيُّ لَا يَهْمِزُ

він каже, що з полегшення, дарованого Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), що Він наказав Своєму Пророкові, щоб кожне плем’я читало своєю мовою. Аль-Хузалі читало «Атта хін» замість «Хатта хін», бо так на їхньому діалекті, для них так звично. Не хатта, а що? Атта хін. Аль-Асаді, тобто представник бану Асад, він читав «Ті’лямун», замість «Та’лям». Тамімі ставив хамзу, Кураші не ставив хамзу. Зрозуміло? Ось таким чином. І він каже, що якби від кожної групи з них зажадали б відійти від її мови, від того, що звично для її мови, те, до чого вона звикла з дитинства, бувши дитиною, від тієї мови, в якій вона росла, потім досягла там зрілого віку, то це було б для неї вкрай складно, і тому було б для неї полегшено, і це з ласки Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

І не мається на увазі, як ми сказали з вами, що кожне слово, воно має сім варіантів (харфів). Тоді було б сказано: «Ниспослано сім харфів», а сказано: «У вигляді семи варіантів може бути». Тобто в одного слова може бути два варіанти читання його, або один варіант, або три, або більше. Це слова К’утейби. Це ось те, що тут сказано, підтверджується тим, що сталося за часів ‘Усмана бну Афана (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Отже, ми сказали з вами найвагоміша думка яка? Що мається на увазі під сімома харфами? Мається на увазі відомі сім діалектів, найбільші, найвідоміші, найрозвиненіші, зразки красномовства, сім діалектів арабської мови. І це підтверджується тим, що сталося за часів ‘Усмана бну Афана, як ми говорили з вами, коли писали копії мусхафа. Тобто складалося написання сувою Корану, списку Корану, і виникло питання, як написати слово «Табут». Виникла розбіжність, як написати слово «Табут». Оскільки це в курайшитів «та» або Зейд бну Сабіт, який займався цим питанням, він був з ансарів, і в них було «Табух», з «ха» на кінці. І ‘Усман (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) прийняв рішення, що написати з «та» – «Табут». І на що він спирався при цьому? Він сказав, що Коран був посланий мовою курайшитів. Тобто на початку, як основа його, була мова курайшитів.

Хтось може сказати: «Те, що ви говорите добре, але це якось усе-таки не зовсім підходить до сенсу хадису. Чому? Тому що ‘Умар бнуль Хаттаб і Хішам бну Хакім бну Хізам, обидва вони були курайшитами. Тобто у них діалект однаковий, плем’я однакове, але при цьому у них читання різне, була якась різниця в читанні».

Що можна сказати? Як пояснити це? Уважно! Можливо, що тут була різниця не в тому, що це були різні харфи, а в тому, що якісь аяти прочитав Хішам, тобто якісь зміни до сури «Аль-Фурк’ан», яких не знав ‘Умар бнуль Хаттаб. Тому що ниспосилалися потім якісь аяти. Якийсь аят ниспосилався, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже, цей аят, його місце між тим і тим аятом, такої-то сури. Тобто, можливо, це мається на увазі. Тобто, якісь додавання до сури або, навпаки, якесь анулювання якихось аятів із сури, можливо, це мається на увазі. І на цьому ось, можливо, вказівка у версії, яку ми з вами сказали, що ось він читає, каже ‘Умар:

هُوَ يَقْرَأُ عَلَى حُرُوفٍ كَثِيرَةٍ لَمْ يُقْرِئْنِيهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ

«він читав багато літер, яких не навчав мене Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)».

А чому тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) згадав тут про те, що Коран посланий у семи варіантах? Просто у зв’язку з тим, що ось ця історія, яка з ним сталася, вона має якийсь стосунок до цього питання, що Коран має різні варіанти читання. Тому, з цієї нагоди Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) нагадав, розповів про це. Тобто, не тому що це були різні харфи.

Також ще, можливо, що? Можливо, що все-таки, хоч вони обидва і курайшити, але вони не з одного роду, з різних відгалужень курайшитів. ‘Умар бнуль Хаттаб, він з бану Адій, (Адаві), як ви знаєте. Хішам бну Хакім з бану Асад (Асаді). І між їхніми мовами різниця, можливо, теж була. Можливо, це пояснення.

Можливо, різниця була не в харфах як таких, а в якихось питаннях, там десь дамма, наприклад, або фатха – ось у таких речах. Це вже не окремий варіант читання, а це всередині одного варіанта читання, просто те, що називається вуджу. Усередині одного варіанта, всередині одного харфа.

Це питання (питання харфа), у семи харфах (варіантах), у яких був ниспосланий Коран дуже добре розібрав шейхуль-Іслям ібн Теймії. (Хто хоче вивчити це питання, дізнатися докладніше, може в «Маджму аль-фатава» 13 том, 389 – 404 ст.)

Отже, ми сказали, найвагоміша з думок з цього приводу тих семи варіантів, які тут згадуються, це, що це мови, тобто діалекти арабської мови.

Ось ті сім к’ираатів, які відомі нам сьогодні. Наприклад, які ви знаєте к’ираати з к’ираатів, які сьогодні відомі? Ось ви говорите «Уарш», «Хафс». От насправді ці к’ираати, це насправді що просто все входить в один харф. Тобто коли ми говоримо про те, що сказано в хадисі, що Коран посланий у семи варіантах, не мається на увазі ось ці к’ираати, що є сьогодні, не мається на увазі к’ират там «Уарша» або «Хафса» і так далі.

Ці всі к’ираати «Уарш», «Хафс» і все інше, що ви зараз назвали, і всі інші, вони всі входять в один харф насправді.

А сім харфів, у яких був ниспосланий Коран, мається на увазі люг’ат аль-араб, тобто мови арабів. Тобто Коран був посланий сімома діалектами арабської мови. Так, у діалектах бувають різні слова. Відрізняються слова одне від одного. Відрізняються звуки, слова і так далі. І все це для чого ми сказали, чому так було ниспослано в семи варіантах? Для полегшення. Але потім був залишений тільки один харф. Це харф, варіант читання який? Курайшитів. Потім сподвижники, коли побачили, що серед людей виникають розбіжності, виникають суперечки, виникає фітна, бо увійшли до Ісламу не араби, а люди, для яких арабська мова вже чужа мова, і так далі. І серед людей виникли розбіжності. Подивіться, навіть за часів Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) таке виникало розбіжності між ‘Умаром бнуль Хаттабом і Хакімом бну Хізамом.

І сподвижники побачили, що ці розбіжності, вони ось так от набирають силу. А тим паче цей же час був який ще? В цей час було знання, коли в людей була богобоязливість, коли в них була праведність. Якщо тоді вже виникли такі різночитання, розбіжності, то уявіть пізніше, що було б, коли поширилося невігластво серед людей. Звісно, ще більше потім буде розбіжностей, буде роз’єднаність, і буде що? Буде фасад, правильно? Це призведе потім до розладу. І ось вони, очікуючи це або остерігаючись цього, тому прийшли до такого рішення. ‘Усман (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) і сахаба вирішили це питання ось так, що Коран має бути зібраний весь в одному харфі тільки, записати мовою курайш.

Ми з вами знаємо, що одне слово в арабській мові, воно може звучати по-різному. Тобто те, що має одне значення, одне значення може бути передано різними-різними словами, в різних діалектах по-різному. Ми навіть із вами знаємо слово «Асад – أسد – (лев)», як може бути по-іншому? «К’асвара – قَسْوَرَة». У деяких слів до тисячі. Тисячі є варіантів одного слова, одного значення є тисячі різних варіантів, синонімів в арабських діалектах. Мови діалекту відрізнялися, іноді значно відрізнялися одна від одної. І це арабська, і та арабська. І тому Коран був посланий сімома мовами для полегшення.

А потім, коли вже відпала потреба в цьому полегшенні, коли вже поширився курайшитський діалект, це була мова кого? Мова халіфів. Вона набула поширення. Потім стало доцільно об’єднати в одному мовному варіанті. Це мовний варіант мовою курайшитів. Як сказано, «Якщо серед вас виникне розбіжність, то записуйте мовою курайш». А що стосується ось цих ось відомих сьогодні семи к’ираатів, семи варіантів читання, або десяти к’ираатів, то це насправді один харф.

Далі говорить імам Муслім:

[١٩٠٠] ٢٧١ – (…) وحَدَّثَنِي حَرْمَلَةُ بْنُ يَحْيَى، أَخْبَرَنَا ابْنُ وَهْبٍ، أَخْبَرَنِي يُونُسُ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، أَخْبَرَنِي عُرْوَةُ بْنُ الزُّبَيْرِ، أَنَّ الْمِسْوَرَ بْنَ مَخَرَمَةَ، وَعَبْدَ الرَّحْمَنِ بْنَ عَبْدٍ الْقَارِيَّ، أَخْبَرَاهُ أَنَّهُمَا سَمِعَا عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ، يَقُولُ: سَمِعْتُ هِشَامَ بْنَ حَكِيمٍ، يَقْرَأُ سُورَةَ الْفُرْقَانِ فِي حَيَاةِ رَسُولِ اللهِ ﷺ، وَسَاقَ الْحَدِيثَ بِمِثْلِهِ، وَزَادَ: فَكِدْتُ أُسَاوِرُهُ فِي الصَّلَاةِ، فَتَصَبَّرْتُ حَتَّى سَلَّمَ

«Розповів мені Хармаля бну Ях’я, який сказав: «Повідомив нам Ібн Вахб (Аль-Місрі), який сказав: «Повідомив мені Юнус (Бну Язід Аль-Айлі), від Ібн Шихаба, який сказав: «Повідомив мені Урва бну Зубейр, що Місвар ібн Махрама бні Нуфейль (Кураші, Аль-Маккі, помер у 64 р.х., він і його батько були сподвижниками) та Абдурахман бну Абділь К’арі повідомили йому, що вони чули, що ‘Умар бнуль Хаттаб говорив: «Я чув, що Хішам бну Хакім читає суру «Аль-Фуркан» за життя Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає)…», а потім навів цей хадис подібним чином (біміслігі). І додав у його версії: «І я мало не накинувся на нього, щоб схопити його в намазі, але змусив себе проявити терпіння». Не просто сказано «проявив терпіння (сабарту), а «тасабарту» – змусив себе проявити терпіння. «… поки він не закінчить свій намаз». Аллагу Акбар!

Далі говорить Муслім:

[١٩٠١] (…) حَدَّثَنَا إِسْحَاقُ بْنُ إِبْرَاهِيمَ، وَعَبْدُ بْنُ حُمَيْدٍ، قَالَا: أَخْبَرَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، أَخْبَرَنَا مَعْمَرٌ، عَنِ الزُّهْرِيِّ، كَرِوَايَةِ يُونُسَ بِإِسْنَادِهِ

«Розповів нам Ісхак бну Ібрагім (Ісхак бну Рахавейхі) та Абду бну Хумейд (Аль-Куші, помер у 249 р.х. у Дамаску), вони сказали: «Повідомив нам Абдур-Разак’ (бну Хаммам Ас-Санаані, помер у 211 р.х.), він сказав: «Повідомив нам Ма’амар (бну Рашид), від Зухрі (Мухаммад ібн Шихаб) те саме, що у версії Юнуса з його існадом».

Що каже Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг) з приводу цього хадису?

По-перше, вираз тут «ляббабтугу бірідаігі», тобто взяв його ось так от за верхню частину ріду в ділянці шиї й потягнув. Взято, каже він, те що ми з вами сказали від слова, «лябба». Лябба – це верхня частина грудей. І який висновок робить Ан-Нававі з цієї частини хадису? Уважно!

Він говорить у цьому роз’ясненні, вказівку на що? Яку увагу приділяли вони, сподвижники, Корану! Як вони захищали Коран! Як переживали за Коран! За те, щоб зберегти, Слова Корану, так як вони це почули від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), без будь-яких відхилень. Без відхилень у бік того, що дозволяє арабська мова просто. А так, як почули саме від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).

Але Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) наказав ‘Умару, коли він привів Хішама бну Хакіма до нього, що зробити? Що наказав? Відпустити його. Чому відпусти його, сказав? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), у нього не було якоїсь підстави зараз застосувати якийсь «та’зір» до цієї людини поки що. Ще чому? Тому що ‘Умар, він пояснив причину, сказавши, що чому він його привів, бо читає не так, не тим читанням, якого навчив його Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає). А Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), він же знав, що читання може бути в різних варіантах, це ‘Умар не знав, тому відпусти поки що. А ще чому відпустити? Тому що зажадав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) від Хішама бну Хакіма прочитати, а як би він прочитав, якби ‘Умар тримав його ось так от за груди, правильно, за комір? Звичайно, він не зміг би.

Далі, Ан-Нававі каже, причина ниспослання в семи варіантах (у семи харфах) це тахфіф, тобто полегшення. Полегшення і спрощення. І тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звернувся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) з ду’а:

هَوِّنْ على أُمَّتِي

«Полегши для моєї умми».

Як це буде в наступній версії цього хадису, ін шаа Аллаг. І каже далі Ан-Нававі (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг), що різні пояснення є серед уляма, що це таке сім харфів. І потім він наводить різні варіанти, але зупиняється, згадується серед інших ось цей варіант, про який ми з вами сказали, пояснення, воно найвагоміше, що йдеться про сім мов або діалектів арабської мови. Він наводить слова Абу Убейда (أَبُو عُبَيْدٍ):

سَبْعٌ لُغَاتُ الْعَرَبِ يَمَنُهَا وَمَعَدُّهَا وَهِيَ أَفْصَحُ اللُّغَاتِ وَأَعْلَاهَا

«سَبْعٌ لُغَاتُ الْعَرَبِ يَمَنُهَا وَمَعَدُّهَ – це сім мов арабів. Арабів йеман і арабів ма’ад».

Араби діляться на йеман і ма’ад. Йеман (يَمَن) – тобто це південні араби. І ма’ад (مَعَدَّ) – це північні араби. І так Абу Убейд каже, мається на увазі ось сім мов арабів, північних і південних, і це найбільш красномовні з діалектів і найвищі за рівнем з діалектів арабської мови (وَهِيَ أَفْصَحُ اللُّغَاتِ وَأَعْلَاهَا), каже він.

Наводить Ан-Нававі слова Тахаві:

وَذَكَرَ الطَّحَاوِيُّ أَنَّ القراءة بِالْأَحْرُفِ السَّبْعَةِ كَانَتْ فِي أَوَّلِ الْأَمْرِ الْأَمْرِ خَاصَّةً لِلضَّرُورَةِ لِاخْتِلَافِ لُغَةِ الْعَرَبِ وَمَشَقَّةِ أَخْذِ جَمِيعِ الطَّوَائِفِ بِلُغَةٍ فَلَمَّا كَثُرَ النَّاسُ وَالْكِتَابُ وَارْتَفَعَتِ الضَّرُورَةُ كَانَتْ قِرَاءَةً وَاحِدَةً

що читання ось цими сімома варіантами (цими сімома варіантами мовними), спочатку в цьому була д’арура, в цьому була необхідність. Чому? Через відмінність мовну серед арабів, і тому що було б складно всім ось цим групам арабів взяти Коран однією мовою. А коли стало багато людей, і вже що? Поширилася писемність, то зникла ось ця ось необхідність (д’арура), крайня необхідність зникла і залишився один к’ират.

Що стосується шейха Аль-Усейміна (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг), він каже, тут роз’яснення того, що Коран був посланий у семи харфах, і це достовірно передано від Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). Ахруф, це множина число від слова харф, мається на увазі тут мова (ал-люг’а – اللغة). Тобто Коран був посланий сімома мовами.

І каже шейх Аль-Усеймін, тут сказано «сім», або це саме що обмеження числом сім (على سبيل الحصر), або просто в значенні, що багато, в значенні багато (على سبيل التكثير), а не вказівка на саме якесь конкретне число. Тому що Коран, каже шейх Аль-Усеймін, спочатку, він був посланий для всіх арабів, для всіх ось цих груп арабів. А в арабів у них різні діалекти, навіть зараз можна це спостерігати, каже шейх Аль-Усеймін, жителі одного краю в них один діалект, іншого краю в них інший діалект, і було важко, усім важко, арабам усім читати на одному діалекті було важко. Всім читати по харфу курайша, мовою курайша, було важко.

Ну щоб приблизно зрозуміти сьогодні, візьміть якісь близькі одна одній мови сьогодні. Ну, тюркські мови, ось усім читати турецькою мовою Туреччини, наприклад, усім, які належать там до тюркських народів, тюркських племен. Наскільки це було б важко. Була в цьому звичайно ж тяжкість. І шейх Аль-Усеймін каже, всіх змусити, щоб всі читали, слухали Коран мовою курайша, це було б важко. Тому було дозволено ось так цим племенам, щоб люди читали на своєму діалекті так, як вони можуть. Тому було послано в різних ось таких варіантах. І так залишалося до тих пір, поки сподвижники не об’єднали в одному харфі, а це харф який? Мова курайша.

Чому це сталося, чому це стало можливим? Ми сказали, тому що вже зникла ця необхідність у різних діалектах, тому що ця мова, мова курайша, вона отримала панування, вона отримала поширення і верховенство. Тому що це була мова халіфів в ісламському світі, мова держави в ісламському світі, і тому вона набула такої ваги, такого статусу, і тому й об’єднали Коран ось так в одному харфі, а саме в якому харфі? Харфі курайша.

Шейх Ібн Усеймін каже, якщо хтось скаже, що тут під сімома харфами мається на увазі ось ці сім к’ираатів, сім варіантів читання, які сьогодні відомі, той вимовляє щось дуже далеке від істини. Той далеко заблукав, це не так. Сім к’ираатів, які нам сьогодні відомі, вони всі підпадають під один харф. Всі входять в один харф. Це який харф? Мова курайша (люг’ат курайш – لغة قريش). Але це просто різні ріваяти одного харфа. Так було полегшено Ісламській уммі на початку ниспослання Корану. І після цього, відповідно до іджтіхаду сподвижників, вони дійшли до цього висновку. Щоб не було розбіжностей щодо Книги Аллага (Пречистий Він і Піднесений), об’єднати ось так на одному харфі. І дійсно, побачили сподвижники і стали повідомляти праведним халіфам. Багато людей прийняли Іслам, і не тільки араби, між ними виникли розбіжності, роз’єднання, суперечки, так чи не так. Тому було правильним саме об’єднати в одному харфі.

І мусульманська умма, те, що називається «аджма», тобто серед мусульманської умми є «іджма». Виникла одностайність (іджма) в прийнятті ось цього рішення, так було прийнято. Тому, чи можна читати за якимось іншим харфом, крім харфа курайш? Ні, не можна. Тільки харф курайш. Крім того, хтось скаже, «а інші харфи?» Ми скажемо. Шейх Аль-Усеймін каже, що взагалі ці харфи, інші харфи, сьогодні їх вже просто немає. Вони невідомі. Тому ніхто не може сказати, сьогодні я буду читати на своєму говорі, я буду читати на своєму діалекті, буду читати на своєму наріччі на тій підставі, що ось Коран ниспосланий в семи варіантах читання, в семи харфах.

Що ми такій людині скажемо? А хто тобі сказав, що ось цей твій говір і твій діалект, на якому ти говориш, це відноситься до тих харфів, які мав на увазі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає)? Тому сьогодні обов’язком мусульман усіх є читати відповідно до одного харфу, і це мова курайшитів (люг’ат курайш). І шейх Усеймін каже, що це найкраще, що сказано щодо сенсу ось цього хадису. А так різні є думки серед людей, багато, численні думки з цього питання. Ми з вами говорили, скільки їх, 40 і більше, хто хоче їх знати, нехай звернеться до книг з питання тафсіра.

У цьому хадисі доказ, уважно! Шейх Усеймін робить такий висновок з цього хадису. Тут він каже доказ (даліль), що якщо хтось заперечує щось з Корану, хтось заперечує щось з Корану через незнання, така людина не стає невіруючою (кафіром). Тому що ‘Умар тут, що сталося? Він практично відкинув, він став заперечувати, відкинув те, чого навчив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) Хішама бну Хакіма з Корану. Правильно? Поки не дійшло до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає). На що це вказує? Шейх Усеймін каже, це даліль:

وهو دليل على: أن عذر بالجهل شامل لما يقول عنه: أصول الدين وفروعه

Він каже, і тут аргумент на те, що виправдання через незнання включає в себе те, що називає основи релігії (усу́лю-д-дін) і відгалуження релігії (фуру’у-д-дін). Тобто не тільки якісь окремі відгалуження, окремі питання релігії, але навіть основи релігії теж тут є виправдання через незнання. І тут доказ, що незнання (джахль), воно знімає гріх, знімає гріх і знімає хукм щодо того, чого людина не знає, або що людина взяла через незнання.

Ще тут аргумент, каже шейх Ібн Усеймін про ревність ‘Умара ібн аль-Хаттаба (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг) щодо релігії, його переживання щодо релігії, його сила і сильна прихильність істині, і те, як він був сильний у відстоюванні істини.

Водночас, на що тут аргумент? Аргумент на його спокій. Спокій, розсудливість і розсудливість, його обачність. Правильно? Не відразу взяв, схопив його, він почекав слушного часу. Він каже, що почув, що читайте так, як я читаю, а Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), Посланець Аллага сам навчив мене. І я ось-ось поспішив щодо цієї людини, але потім дав йому відстрочку, поки він не закінчить. Це мудрість. Дав йому відстрочку, поки він не закінчить.

Чому дав відстрочку тут? Можливо, каже шейх Аль-Усеймін, щоб серед людей не виникло якесь хвилювання, чому схопили ось цю людину, або ще щось, якісь причини. Хай там як, це з мудрості, не поспішати, не допускати поспіху, а проявити обережність, перш ніж з когось стягувати, когось притягати до чогось. Якщо ти почув якісь слова, які нібито вимовляє людина мункар, якісь слова мункара, або побачив мункар, побачив щось, що начебто гідне осуду, але не поспішай. А спочатку, що? Переконайся, прояви спокій, прояви розсудливість, обережність, переконайся і так далі. Як тут це зробив ‘Умар ібн Хаттаб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).

Крім того, тут вказівка на силу ‘Умара, каже шейх Усеймін, тому що він так схопив цю людину за комір, верхню частину грудей – تلابيب. Зазвичай, якщо людину хапають, то хапають за це місце для чого? Щоб вже контролювати цю людину, яку схопили. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав ‘Умару «أَرْسِلْهُ», що означає – відпусти його. І відпустив ‘Умар ібн аль-Хаттаб, і прочитав потім Хішаму те, що він прочитав Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає). Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що сказав йому? «هَكَذَا أُنْزِلَتْ – Ось так був ниспосланий». Потім сказав ‘Умару прочитати, ‘Умар прочитав, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що сказав? «هَكَذَا أُنْزِلَتْ، إِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ أُنْزِلَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُف – І так був посланий цей Коран. Посланий в семи харфах».

Тобто Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) не висловив, тут осуд ‘Умару ібн аль-Хаттабу за те, що він зробив з цією людиною. Чому? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) знав, що ‘Умара спонукало вчинити так його ревне ставлення до релігії, його переживання за релігію. Якщо це є спонуканням людині зробити щось, то тоді її не дорікають за те, що вона зробила.

Якщо хтось скаже, говорить шейх Ібн Усеймін, що те, що ми згадали з приводу хадису Хішама бну Хакіма і ‘Умара ібн аль-Хаттаба, що мається на увазі під сімома харфами, це різні мовні варіанти. Що ‘Умар прочитав відповідно до одного харфа, а Хішам прочитав відповідно до іншого харфа, але Хішам і ‘Умар, обидва вони курайшити, а харф курайшитський він один, мова одна. А як же тоді виникла розбіжність?

Шейх Ібн Усеймін каже, може бути різниця тут була в чому? У рафа’ (رفع), дамм (ضم), в подібних речах. Тобто, в кінці слова, ми говорили, там буває називний відмінок, там буває дамма в кінці слова – це називається рафа’. Або там буває фатха. Тобто, в цьому питанні, дамма десь, зрозуміло чи ні? Дамма або фатха. Ось в таких питаннях якісь виникли. Тобто це в межах одного харфа. Можливо, така була розбіжність. А харф був один.

Крім того, ми з вами навели ще пояснення, так? Що могло бути? Які ми навели пояснення? Так, різні роди, тобто могли теж відрізнятися. Якісь могли бути мовні відмінності. Можливо, як ми сказали, в одному харфі є що є ріваяти, є варіанти читання, десь дамма, наприклад, десь фатха. Вони не суперечать одне одному, але вони розширюють зміст, розширюють зміст аята.

Далі говорить імам Муслім (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг). Наступний 819-й хадис.

[١٩٠٢] ٢٧٢ – (٨١٩) وحَدَّثَنِي حَرْمَلَةُ بْنُ يَحْيَى، أَخْبَرَنَا ابْنُ وَهْبٍ، أَخْبَرَنِي يُونُسُ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، حَدَّثَنِي عُبَيْدُ اللهِ بْنُ عَبْدِ اللهِ بْنِ عُتْبَةَ، أَنَّ ابْنَ عَبَّاسٍ حَدَّثَهُ، أَنَّ رَسُولَ اللهِ ﷺ، قَالَ: «أَقْرَأَنِي جِبْرِيلُ عَلَيْهِ السَّلَامُ عَلَى حَرْفٍ، فَرَاجَعْتُهُ، فَلَمْ أَزَلْ أَسْتَزِيدُهُ فَيَزِيدُنِي حَتَّى انْتَهَى إِلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ»

قَالَ ابْنُ شِهَابٍ: «بَلَغَنِي أَنَّ تِلْكَ السَّبْعَةَ الْأَحْرُفَ إِنَّمَا هِيَ فِي الْأَمْرِ الَّذِي يَكُونُ وَاحِدًا، لَا يَخْتَلِفُ فِي حَلَالٍ وَلَا حَرَامٍ»

«Розповів мені Хармаля Бну Ях’я, який сказав: «Повідомив мені Ібн Вахб, який сказав: «Повідомив мені Юнус від Ібн Шихаба: «Розповів мені УбейдуЛлаг бну АбдіЛлаг бні Утба (бні Мас’уд Аль-Хузалі Аль-Мадані, помер у 94 р.х.), що Ібн Аббас розповідав йому, що Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав:

«Навчив мене Джібріль (мир йому) читанню одного харфа. Я звернувся до нього і просив у нього додати, не переставав просити додати, і він додавав, поки не дійшов до семи харфів».

Ібн-Шіхаб, переказчик хадису, каже: «І дійшло до мене, що ось ці сім харфів, сім варіантів читання, воістину, всі вони однакові. Це одне і те ж веління, один і той же зміст, вони не відрізняються один від одного за халялем або харамом».

Тобто не так, що в одному харфі щось названо халялем, в іншому харфі це ж названо харамом. Тобто немає розбіжностей за змістом, немає розбіжностей за хукмом, за релігійними установами. Всі релігійні установки одні й ті ж самі. Тобто на що вказує Ібн-Шіхаб? Що ці розбіжності були? Що це були мовні, а не смислові. Тобто не змінювався якийсь хукм шаріату. А за велінням, яке було одне. Всі вказували на веління, яке було одним і тим же.

Далі говорить імам Муслім:

[١٩٠٣] (…) وَحَدَّثَنَاهُ عَبْدُ بْنُ حُمَيْدٍ، أَخْبَرَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، أَخْبَرَنَا مَعْمَرٌ، عَنِ الزُّهْرِيِّ، بِهَذَا الْإِسْنَادِ.

«Розповів нам цей хадис Абд бну Хумейд (الكشي), який сказав: «Повідомив нам АбдуРазак’, який сказав: «Повідомив нам Ма’амар (бну Рашид) від Зухрі з цим же існадом».

Ось ці слова Ібн-Шіхаба, вони насправді важливі:

بَلَغَنِي أَنَّ تِلْكَ السَّبْعَةَ الْأَحْرُفَ إِنَّمَا هِيَ فِي الْأَمْرِ الَّذِي يَكُونُ وَاحِدًا، لَا يَخْتَلِفُ فِي حَلَالٍ وَلَا حَرَامٍ

«До мене дійшло, що ось ці сім харфів, не інакше як вони по одному і тому ж питанню»

Тобто з одним і тим же змістом, з одним і тим же наказом, не відрізняються в питаннях халяля і харама. Зміст цих слів, що ось ці всі сім харфів, вони повертаються, зводяться до одного змісту, і різниця тільки в ляфзі – тобто форма словесна.

А так, що десь стверджується в одному харфі те, що заперечується в іншому, або є халялем в одному харфі те, що в іншому є харамом. Так, таке, звичайно, неприпустимо стверджувати щодо Корану. І ось слова Зухрі, дивіться, вони збігаються з тим, що було сказано, згадано нами до цього. І це важливо, зверніть увагу на його слова.

Дивіться, тут Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже: «Джібріль навчив мене читати один харф, і я звернувся до нього з проханням, і продовжував просити у нього додати, і він додавав мені, поки не дійшов до семи», що це означає?

Тобто просив його, щоб він попросив у Аллага (Пречистий Він і Піднесений) додавання, додавання харфів, тобто варіантів читання, що були послані для чого? Для полегшення. І Джібріль (мир йому), він кожен раз просив у Аллага (Пречистий Він і Піднесений) додати, поки не дійшло до семи. Шейх Усеймін каже, що тут чітко вказується на що? Чітко вказується, що ось ці сім варіантів читання були для чого? Вказується мета. Для чого? Для полегшення умми. «Я продовжував просити додати і додавав, поки не дійшло до семи».

Далі говорить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг). Наступний 820-й хадис:

[١٩٠٤] ٢٧٣ – (٨٢٠) حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ عَبْدِ اللهِ بْنِ نُمَيْرٍ، حَدَّثَنَا أَبِي، حَدَّثَنَا إِسْمَاعِيلُ بْنُ أَبِي خَالِدٍ، عَنْ عَبْدِ اللهِ بْنِ عِيسَى بْنِ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ أَبِي لَيْلَى، عَنْ جَدِّهِ، عَنْ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ، قَالَ: كُنْتُ فِي الْمَسْجِدِ، فَدَخَلَ رَجُلٌ يُصَلِّي، فَقَرَأَ قِرَاءَةً أَنْكَرْتُهَا عَلَيْهِ، ثُمَّ دَخَلَ آخَرُ فَقَرَأَ قِرَاءَةً سِوَى قَرَاءَةِ صَاحِبِهِ، فَلَمَّا قَضَيْنَا الصَّلَاةَ دَخَلْنَا جَمِيعًا عَلَى رَسُولِ اللهِ ﷺ، فَقُلْتُ: إِنَّ هَذَا قَرَأَ قِرَاءَةً أَنْكَرْتُهَا عَلَيْهِ، وَدَخَلَ آخَرُ فَقَرَأَ سِوَى قِرَاءَةِ صَاحِبِهِ، فَأَمَرَهُمَا رَسُولُ اللهِ ﷺ، فَقَرَآ، فَحَسَّنَ النَّبِيُّ ﷺ شَأْنَهُمَا، فَسَقَطَ فِي نَفْسِي مِنَ التَّكْذِيبِ، وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ، فَلَمَّا رَأَى رَسُولُ اللهِ ﷺ مَا قَدْ غَشِيَنِي، ضَرَبَ فِي صَدْرِي، فَفِضْتُ عَرَقًا وَكَأَنَّمَا أَنْظُرُ إِلَى اللهِ عَزَّ وَجَلَّ فَرَقًا، فَقَالَ لِي: يَا أُبَيُّ أُرْسِلَ إِلَيَّ أَنِ اقْرَأِ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفٍ، فَرَدَدْتُ إِلَيْهِ أَنْ هَوِّنْ عَلَى أُمَّتِي، فَرَدَّ إِلَيَّ الثَّانِيَةَ اقْرَأْهُ عَلَى حَرْفَيْنِ، فَرَدَدْتُ إِلَيْهِ أَنْ هَوِّنْ عَلَى أُمَّتِي، فَرَدَّ إِلَيَّ الثَّالِثَةَ اقْرَأْهُ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَلَكَ بِكُلِّ رَدَّةٍ رَدَدْتُكَهَا مَسْأَلَةٌ تَسْأَلُنِيهَا، فَقُلْتُ: اللهُمَّ اغْفِرْ لِأُمَّتِي، اللهُمَّ اغْفِرْ لِأُمَّتِي، وَأَخَّرْتُ الثَّالِثَةَ لِيَوْمٍ يَرْغَبُ إِلَيَّ الْخَلْقُ كُلُّهُمْ، حَتَّى إِبْرَاهِيمُ ﷺ.

«Розповів нам Мухаммад бну АбдіЛля бні Нумейр (Аль-Куфі), який сказав: «Розповів нам мій батько АбдуЛла бну Нумейр (теж Аль-Куфі), який сказав: «Розповів нам Ісмаїл бну Абі Халід (бну Хурмуз Аль-Ахмасі Аль-Куфі, помер в 146 р.х.), від АбдуЛлага бні ‘Іса бну АбдуРахмана бні Абі Лейля (Аль-Куфі, помер в 130 р.х.), від його діда (Абдурахман бну Абі Лейля Ясар Абу ‘Іса Аль-Куфі Аль-Ансарі, помер в 83 р.х., в битві, яка називається «Джамаджим», ми говорили з вами. Що це за битва «Джамаджим»? Коли була придушена Хаджаджем одна з найбільших революцій або повстань проти бану Умейя. Було придушено це повстання Хаджаджем. Ця битва називається «Джамаджим», в 83-му році Хіджри), від Убейя бну Ка’ба, який сказав:

«Я був у мечеті. І увійшов якийсь чоловік для здійснення намазу. І він прочитав якимось таким читанням, яке я знайшов якимось дивним, невідомим для мене. Потім увійшов інший, прочитав іншим варіантом читання, ніж варіант читання його товариша. Коли закінчився намаз, ми всі увійшли до Посланця Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає). І я сказав: «Ось цей прочитав якимось варіантом читання, який я знайшов незвичайним, невідомим. Потім увійшов інший, прочитав іншим варіантом читання, не так, як його товариш». І тоді наказав їм Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), і вони прочитали». Тобто цим двом наказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) прочитати те, що вони читали. «І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) схвалив те, що вони зробили. І запав в мою душу сумнів», – каже Убей бну Ка’б, або те, що називається такзіб (вважати щось неправдою), – Сумнів у правдивості запав у мою душу. Такий сумнів навіть більший, ніж у джахілію. Коли Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає) побачив, що мене охопив цей стан, він вдарив мене в груди, і я полився, залився потом, ніби я дивлюся на Аллага, Великого і Могутнього, від страху. І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) мені:

«О Убей, було послано мені: «Читай Коран відповідно до одного харфа. І я звернувся до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) ще раз: «Полегши для моєї умми». І Він повернув мені вдруге (тобто було сказано нове веління Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає)). І Він повернув мені вдруге, сказавши: «Читай у двох варіантах читання (харфах). І я знову звернувся до Нього повторно: «Полегши моїй уммі». Він повернув мені втретє: «Читай його в семи харфах. І тобі за кожне повернення, в якому Я повертаю тобі (тобто кількість варіантів читання), прохання до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), яке ти попросиш у Мене».

Тобто, за кожне повернення, за кожне повернення тобі буде прохання до Мене, про яке ти Мене попросиш, і тобі буде що? Відповідано. За кожне повернення дається тобі благання (ду’а), на яке тобі буде дано відповідь. Це значення даних слів.

«І я сказав: «О Аллаг, прости моїй уммі! О Аллаг, прости моїй уммі!», тобто, двічі повертав йому Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) веління, повертав двічі. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що говорив? Перший раз: «О Аллаг, прости моїй уммі», при другому поверненні, теж яке ду’а за друге повернення зробив? У зв’язку з другим поверненням теж: «О Аллаг, прости моїй уммі». Тобто, двічі Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) попросив прощення для своєї умми.

Тобто, за перше повернення, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) що попросив? Яке ду’а зробив? З приводу першого повернення, яке було йому обіцяно, що Аллаг відповість на одне прохання? «О Аллаг, прости моїй уммі». Друге прохання, яке Аллаг обіцяв, що відповість Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає) на нього, теж було яке? Ду’а за умму, про прощення: «О Аллаг, прости моїй уммі».

«А третє прохання я відклав на той день, коли до мене побіжать всі люди, навіть Ібрагім (нехай благословить його Аллаг і вітає)».

Отже, хадис від кого? Від Убейя бну Ка’ба. Що він говорить? Був у мечеті, увійшов чоловік, не сказано, який чоловік, в деяких версіях, у Ахмада, Табарі, Байг’ак’и повідомляється, що це був АбдуЛла бну Мас’уд. Прочитав, в Корані це почув, знайшов для себе невідомим цей варіант читання, незвичайним і дивним. Інший зайшов, прочитав зовсім по-іншому, не так як перший. І що він каже?

فَسَقَطَ فِي نَفْسِي مِنَ التَّكْذِيبِ، وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ

«І такий сумнів у мене виник в правдивості, якого навіть не було, що в джахілію». Тобто ось так прийшло, запало в душу ось таке, така як думка така обрушилася на нього. Але думка у вигляді чого? У вигляді якогось сумніву і замішання, такого, що навіть не було в джахілію.

А чому? З якої причини? Тому що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) і читання першого схвалив, і читання другого теж схвалив. А він думав, що мова Аллага (Пречистий Він і Піднесений) може бути тільки ось в цьому одному варіанті читання і все. І що не може бути, що читають це по-різному. Тому він каже, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) це помітив, побачив. І каже: «Коли побачив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), що на мене ось так обрушилося. Тобто, що зі мною сталося з ось цього навіювання (васваса) шайтана, тоді вдарив мене в груди. Для чого? Щоб зміцнити його в цей момент. Щоб зміцнити Убейя бну Ка’ба в цей момент.

І дійсно, цей удар Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) благословенний барака, благодать цього удару привела його до тями. Він вилив потом, повернувся в цей стан безсумнівної переконаності (як’ина). Каже він: «Як ніби я дивлюся на Аллага (Пречистий Він і Піднесений) від страху».

І Атибі, він каже, що Убей (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), він був з кращих сподвижників. Звичайно ж, з переконаних, з мукінін. Ніякого сумніву у нього не було. Тобто, володарі переконаності. Але ось це просто було якесь тимчасове, швидкоплинний стан, якась думка, яка прийшла ось так від шайтана, це підбурювання в цей момент, підбурювання від шайтана спіткало його в цей момент. Через що? Через те, що було різне тлумачення. Але удар Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), і благодать, і барака цього удару по грудях Убейя бну Ка’ба разом з цим ударом пішла. Ось пішла ця річ, цей стан, це підбурювання, воно вийшло разом з потом. Тому що він залився потом, і він повернувся в цей стан як’ина, стан переконаності, як ніби він дивиться на Аллага (Пречистий Він і Піднесений), випробувавши ось такий ось страх і такий сором від того стану, який покрив його від шайтана.

Але, звичайно, як вказують вчені, це не означає, що Убей бну Ка’б ось це навіювання прийшло до нього від шайтана, і він з цим змирився, він це прийняв серцем. Ні, він не прийняв, він злякався цього стану, він його відкинув, тому що якщо людина це прийме і погодиться, то тоді вона вже, звичайно, за це відповідає. Але тут що? Убей бну Ка’б, він це не прийняв, просто це навіювання прийшло.

Потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) їм розповів про що? Що йому був посланий один харф, один варіант читання, він звернувся до Аллага повторно, і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) перше повернення зробив, потім друге повернення зробив, тобто додаючи йому харфи, і робив ось такі повернення, і було зрештою, що сім харфів, сім харфів було послано, наказано читати відповідно до семи харфів, за сімома варіантами читання. І що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає), що ще дарував?

Подивіться, тут вказівка на милість і милосердя Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) до мусульман, його співчуття, доброту, переживання за умму, щоб не було важко, не витримає умма, важко буде. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) Пророку Своєму, цій людині, яка була послана як милість для світів, дарував що? Відповідь на ду’а, тобто дарував йому три благання, на які він отримає відповідь неодмінно.

Хтось скаже: «Що, тільки три рази благання?» У Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) було, звичайно, більше прохань, благань, на які Аллаг відповідав йому. ду’а Пророка не як ду’а іншої людини, воно що? Аллаг відповідає особливо. Але тут саме гарантовані три благання, на які гарантована відповідь. І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) сказав, два благання його були які? У зв’язку з двома першими поверненнями. «О Аллаг, прости моїй уммі», «О Аллаг, прости моїй уммі».

А третє ду’а він відклав на той день, коли кинуться до мене, каже він, всі люди. Мається на увазі що? Тобто велике заступництво (الشفاعة الكبرى – аш-шафа’ату-ль-кубра або аш-шафа’ату-ль-‘узма – الشفاعة العظمى) в Судний день, коли всі люди, всі творіння, всі люди будуть стояти на площі, чекаючи Суду Аллага, це буде болісне очікування, потім звернуться до пророків, щоб вони заступилися перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), але шафа’а буде дано Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає), і прийнято від нього заступництво і клопотання, від нього буде прийнято Аллагом (Пречистий Він і Піднесений), Аллаг дозволить і потім прийме.

Всі кинуться до мене, каже Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), навіть Ібрагім (мир йому). Це доказ чого? Достоїнства Ібрагіма, переваги Ібрагіма, переваги Ібрагіма над усіма пророками, крім нашого Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає).

Ось тепер питання, дивіться, тут згадано ніби два повернення, згадано два повернення в хадисі, друге повернення і третє повернення, тому що уважно! Перше що було? Перше це ж було не повернення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), це був просто початковий наказ, правильно? Потім друге повернення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), третє повернення від Аллага, тобто, виходить, друге і третє, спочатку був відправлений наказ. Виходить, два повернення тут, а прохань скільки? А прохань три, ніби якась невідповідність виникає. Але інші версії, які будуть далі, роз’яснюють, в чому справа. Просто передавач тут не став згадувати всі повернення. А насправді що в іншій версії сказано там чітко, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) на четвертий раз йому було наказано читати сім варіантів читання, тобто, це було третє повернення, зрозуміло чи ні?

Тобто, всього чотири було накази, перший початковий наказ, а потім що? Три повернення, три повторних накази від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), зрозуміло чи ні? І на четвертий раз, або це третє повернення, виходить, було наказано читати сімома варіантами читання. Таким чином усувається якесь нерозуміння, підступ, невідповідність. Просто передавач, він не став згадувати все, зрозуміло чи ні? Але в інших версіях згадується і роз’яснюється, ясно? Альхамду ліЛлаг.

Далі говорить імам Муслім (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг):

[١٩٠٥] (…) حَدَّثَنَا أَبُو بَكْرِ بْنُ أَبِي شَيْبَةَ، حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ بِشْرٍ، حَدَّثَنِي إِسْمَاعِيلُ بْنُ أَبِي خَالِدٍ، حَدَّثَنِي عَبْدُ اللهِ بْنُ عِيسَى، عَنْ عَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ أَبِي لَيْلَى، أَخْبَرَنِي أُبَيُّ بْنُ كَعْبٍ، أَنَّهُ كَانَ جَالِسًا فِي الْمَسْجِدِ إِذْ دَخَلَ رَجُلٌ فَصَلَّى، فَقَرَأَ قِرَاءَةً، وَاقْتَصَّ الْحَدِيثَ بِمِثْلِ حَدِيثِ ابْنِ نُمَيْرٍ

«Розповів нам Абу Бакр бну Абі Шейба, який сказав: «Розповів нам Мухаммад бну Бішр (Аль-Куфі, помер у 203 р.х.), він каже: «Розповів мені Ісмаїл бну Абі Халід, розповів мені АбдуЛла бну ‘Іса (Аль-Ансарі Аль-Куфі, помер в 130 р.х.), від АбдуРахмана бну Абі Лейля (Ясар Аль-Ансарі Аль-Куфі, помер в 83 р.х.), каже він: «Повідомив мені Убей бну Ка’б, що він сидів у мечеті і увійшов якийсь чоловік, і виконав намаз, і прочитав деяким читанням Коран…», а потім розповів хадис до кінця, подібний до хадису Ібн Нумейра».

Ан-Нававі (нехай змилосердиться над ним Всевишній Аллаг) каже з приводу цих слів «Запав в мою душу сумнів у правдивості, такий, якого не було в джахілію». Тобто шайтан пустив в душу його ось таке підбурювання, сильніше ніж було в джахілію. Чому сильніше? Тому що в джахілію він просто був безтурботним, просто сумнівався, вагався. А тут вже шайтан що намагався йому навіяти? Намагався навіяти йому саме тверде відкидання, тверде заперечення істинності пророцтва намагався навіяти. Не просто якісь коливання.

قَالَ الْقَاضِي عِيَاضٌ مَعْنَى قَوْلِهِ سُقِطَ فِي نَفْسِي أَنَّهُ اعْتَرَتْهُ حِيرَةٌ وَدَهْشَةٌ قَالَ وَقَوْلُهُ وَلَا إِذْ كُنْتُ فِي الْجَاهِلِيَّةِ مَعْنَاهُ أَنَّ الشَّيْطَانَ نَزَغَ فِي نَفْسِهِ تَكْذِيبًا لَمْ يَعْتَقِدْهُ قَالَ وَهَذِهِ الْخَوَاطِرُ إِذَا لَمْ يَسْتَمِرَّ عَلَيْهَا لَا يُؤَاخَذُ بِهَا قَالَ الْقَاضِي

І ось Аль-К’ади Ійяд, він пояснює, ось ці слова, тобто мене охопила розгубленість і здивування, він так пояснює зміст цих слів, такого, якого не було в джахілію. Сенс цього, що шайтан, він став ось так навіювати його душу, вселяючи заперечення (такзіб) істинності пророцтва. Але він при цьому, дивіться, не зробив це своїм переконанням (ак’идою). І він каже, що ось подібні думки, якщо вони нетривалі у людини, якщо вона їх відкидає, з ними не згодна, то тоді людина не карається за них.

قَالَ الْمَازِرِيُّ مَعْنَى هَذَا أَنَّهُ وَقَعَ فِي نَفْسِ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ نَزْعَةٌ مِنَ الشَّيْطَانِ غَيْرُ مُسْتَقِرَّةٍ ثُمَّ زَالَتْ فِي الْحَالِ حِينَ ضَرَبَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِيَدِهِ فِي صَدْرِهِ فَفَاضَ عَرَقًا

І каже Аль-Мазірі, сенс цього, що в душу Убейя бну Кааба проникло ось це підбурювання від шайтана, але воно там не закріпилося. Воно там не закріпилося, воно пішло, коли Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) вдарив його в груди, і він залився потом

قَالَ الْقَاضِي ضَرَبَهُ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي صَدْرِهِ تَثَبُّتًا لَهُ حِينَ رَآهُ قَدْ غَشِيَهُ ذَلِكَ الْخَاطِرُ الْمَذْمُومُ

І говорить Каді, вдарив Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) в груди для чого? Для того, щоб зміцнити його ось в цей момент, коли він побачив, який стан охопив його. І далі Ан-Нававі роз’яснює те, що ми сказали з вами з приводу розбіжностей, чому перший раз, або другий раз, або третій раз. Насправді що? Був перший наказ, а потім що? Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) звертався, і було повернення від Аллага (Пречистий Він і Піднесений), повторний наказ другий, третій, четвертий. Повернень було три, а разів чотири. Це що стосується 820-го хадису.

І останній хадис у цьому розділі, 821-й. Отже, каже імам Муслім:

[١٩٠٦] ٢٧٤ – (٨٢١) وحَدَّثَنَا أَبُو بَكْرِ بْنُ أَبِي شَيْبَةَ، حَدَّثَنَا غُنْدَرٌ، عَنْ شُعْبَةَ، ح وَحَدَّثَنَاهُ ابْنُ الْمُثَنَّى، وَابْنُ بَشَّارٍ، قَالَ ابْنُ الْمُثَنَّى: حَدَّثَنَا مُحَمَّدُ بْنُ جَعْفَرٍ، حَدَّثَنَا شُعْبَةُ، عَنِ الْحَكَمِ، عَنْ مُجَاهِدٍ، عَنِ ابْنِ أَبِي لَيْلَى، عَنْ أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ، أَنَّ النَّبِيَّ ﷺ كَانَ عِنْدَ أَضَاةِ بَنِي غِفَارٍ، قَالَ: فَأَتَاهُ جِبْرِيلُ عَلَيْهِ السَّلَامُ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفٍ، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ أَتَاهُ الثَّانِيَةَ، فَقَالَ: «إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى حَرْفَيْنِ»، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ جَاءَهُ الثَّالِثَةَ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى ثَلَاثَةِ أَحْرُفٍ، فَقَالَ: «أَسْأَلُ اللهَ مُعَافَاتَهُ وَمَغْفِرَتَهُ، وَإِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ»، ثُمَّ جَاءَهُ الرَّابِعَةَ، فَقَالَ: إِنَّ اللهَ يَأْمُرُكَ أَنْ تَقْرَأَ أُمَّتُكَ الْقُرْآنَ عَلَى سَبْعَةِ أَحْرُفٍ، فَأَيُّمَا حَرْفٍ قَرَءُوا عَلَيْهِ فَقَدْ أَصَابُوا

«Розповів нам Абу Бакр бну Абі Шейба, який сказав: «Розповів нам Гундар (Мухаммад бну Джафар Аль-Басрі), від Шу’ба (бнуль Хаджадж), ха – перехід існада…»

«І розповів нам його Ібн Мусанна (Мухаммад бнуль Мусанна) та Ібн Башар (Мухаммад бну Башар, обидва вони басрійці), сказав Ібн Мусанна: «Розповів нам Мухаммад бну Джафар, який сказав: «Розповів нам Шу’ба від Аль-Хакама (Бну Утейба Аль-Куфі, помер в 113 р.х.), від Муджахіда (Бну Джабар Аль-Маккі, помер в 101 (102, 103, 104) р.х.), від Убейя бну Кааба (Аль-Ансарі Ан-Наджарі Аль-Хазраджі Аль-Мадані, коли помер, є різні версії, але найчастіше кажуть, що помер в 19 р.х.), що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) перебував біля ставка (адат – أَضَاةِ) лазні Г’ифар в Медині (таке місце в Медині було). І прийшов до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) Джібріль (мир йому) з’явився. І сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран в одному харфі, за одним варіантом читання». І сказав тоді Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

«Я прошу у Аллага позбавлення, помилування і прощення. Воістину, умма моя не витримає цього».

Потім Джібріль прийшов до нього вдруге: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати Коран твоїй уммі в двох харфах». І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

«Я прошу в Аллага помилування і прощення. Воістину, моя умма не витримає цього».

Потім Джібріль прийшов до нього втретє і сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран у трьох варіантах читання, у трьох харфах». І сказав Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає):

«Я прошу у Аллага помилування і прощення. Воістину, умма моя не витримає цього (буде не під силу)».

Потім прийшов до нього вчетверте і сказав: «Воістину, Аллаг наказує тобі читати твоїй уммі Коран в семи харфах. І в якому б варіанті читання вони не читали, вони вчинили правильно, будуть читати правильно».

Отже, сказано, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) перебував де? У адат бану Г’ифар (عِنْدَ أَضَاةِ بَنِي غِفَارٍ). Бачите, ось, будь ласка, арабська мова. Можливо, когось із най красномовніших арабів запитати, і він не знатиме, що таке адат (أَضَاةِ), тому що різні мовні варіанти і діалекти. Це насправді що «г’адир – غَدِيرِ», тобто такий ставок, де збирається вода.

Чому бану Г’ифар? Тому що бану Г’ифар там оселилися, коли прибули до Медини. Тому почали називати «адат бані Г’ифар», як би ставок бану Г’ифар, або ми називаємо це ставком, тобто невеликим скупченням води.

إِنَّ أُمَّتِي لَا تُطِيقُ ذَلِكَ

«Воістину, моя умма не витримає цього».

Чому не витримає цього? Тому що вони різні, різні за тим, як вони вимовляють слова, вірно? Тому що вони, ці люди, ось так з дитинства розмовляють на якихось своїх діалектах, на своїх якихось говірках, і так вони й виросли. І деякі досягли старості, похилого віку, і буде складно їм усім дотримуватися одного цього харфа.

Далі говорить імам Муслім:

[١٩٠٧] (…) وَحَدَّثَنَاهُ عُبَيْدُ اللهِ بْنُ مُعَاذٍ، حَدَّثَنَا أَبِي، حَدَّثَنَا شُعْبَةُ، بِهَذَا الْإِسْنَادِ مِثْلَهُ

«Розповів нам його УбейдуЛла бну Муаз (бні Муаз, помер в 237 р.х. Аль-Басрі), він каже: «Розповів мені мій батько (Муаз бну Муаз бні Наср Аль-Басрі, був суддею, помер в 196 р.х.), він каже: «Розповів нам Шу’ба з цим існадом подібний хадис. Тобто араби в той час, їхні мови були дуже різні, так? Альхамду ліЛлаг, милість Аллага, що сьогодні є тільки один харф, тобто один ось цей варіант читання, альхамду ліЛлаг, уявляєте, яке це полегшення для умми, яка милість від Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Так було сім, відповідно до семи цих діалектів, арабських мов. Там була мова хім’яр – لغة حمير, ми говорили з вами, південні араби, північні араби, така-то мова, та-то мова, і мов було багато. Зараз, альхамду ліЛлаг, в принципі, серед арабів він поширився, ось цей курайшитський діалект, практично він всюди. Через що? Через Коран і Сунну. У кожного племені була своя мова. І ми сказали, їм було б складно, якби був один харф спочатку. Але коли вже поширився Коран, поширилася мова Курайша, поширилася Сунна, поширився тафсір Корану. Альхамду ліЛляг, то вже немає потреби. І відпала ось ця необхідність у цих семи харфах. Але що стосується шейха Ібн Усейміна (нехай змилостивиться над ним Всевишній Аллаг), то він говорить з приводу цього хадису і попереднього хадису, всі ось ці версії, вони вказують на що? На те, що під сімома харфами, що малося на увазі? Полегшення уммі. Якщо хтось скаже: «Ми згадали сім к’ираатів, які є сьогодні, вони всі відповідають одному харфу. Це харф Курайша. А чому тоді між ними є різниця, якщо вони представляють собою один харф?» Шейх Ібн Усеймін каже, що ці к’ираати (ось ці 7 або 10 к’ираатів) так, розбіжності є, різниця є в питаннях якихось харакатів, наприклад, але це все ріваяти. А так в питаннях і’раба (إعراب), в питаннях там ідг’ама (إدغام), взагалі у всіх правилах, це що? Це мова курайша. Це варіант курайша. А різниця тільки в чому? Різниця тільки в рівая. Тільки в ріваяті. Тобто, читачі Корану, імами Корану, читачі, вони передали так від сподвижників читання Корану. Один передав ось цей варіант, інший передав цей варіант, але все це був один харф. І потім шейх Усеймін каже, ви не думайте, що ось ці к’ираати, які є зараз, як ми кажемо, це все один харф. Не думайте, що між ними є така пряма велика відмінність. Між ними немає великої відмінності. Добре? Це просто ріваяти, так, деякі особливості в читанні там є, іноді в деяких, може бути харакатах є, іноді якісь відмінності. Але не так, що тепер кожне слово, воно відрізняється від слова, яке в іншому к’ирааті сьогодні. Ні, не так. Рідкісні якісь насправді розбіжності, різниця, каже шейх Ібн Усеймін (нехай змилується над ним Всевишній Аллаг). Тобто, загалом, це один харф насправді. Добре, питання таке: чи може людина змішувати к’ираати при читанні? Тобто, під час читання один к’ираат вводити в інший к’ираат і так читати? Тобто, одне читання читає по одному к’ираату (тобто по Хавсу, наприклад) інше слово по іншому к’ираату. Шейх Ібн Усеймін каже, що серед вчених є розбіжності з цього питання, тобто різні думки з цього питання. Деякі кажуть, що не можна змішувати к’ираати. Не можна ось так прочитати якесь там слово по одному к’ираату, інше слово по іншому к’ираату. Тобто не можна змішувати ось так к’ираати. Прочитати к’ираатом одного імама, наприклад, один аят, потім інший аят прочитати по к’ираатом іншого імама.Чому? Тому що, каже шейх Усеймін, якщо ти читаєш, читав би комусь, тобто той, хто передав цей к’ираат, так? Він не буде задоволений, якщо ти будеш читати потім наступний аят якийсь або наступне слово буде читатися за іншим к’ираатом. Тобто не змішувати к’ираати при читанні. Читаєш цим к’ираатом, читай цим к’ираатом цього разу. Іншого разу, читай вже, якщо хочеш іншим к’ираатом. Але в одному читанні змішувати їх не можна. Це думка деяких вчених. Але передано від шейхуль-Іслям ібн Теймії, що це дозволено. Тобто, може бути так, що людина читає один аят згідно з одним к’ираатом, інший аят згідно з іншим к’ираатом. Чому? Тому що кожен аят, каже шейхуль-Іслям ібн Теймія (тобто є розбіжності в цьому питанні). Але шейх Усеймін тут підкреслює одну важливу річ. Він каже, ми повинні розуміти одне правило, а саме, що якщо це викликає якусь розгубленість серед людей, якусь плутанину у людей, що ти починаєш читати різними к’ираатами, то не потрібно читати. Якщо ти простим людям почнеш читати іншим к’ираатом, якого вони не знають, в їх мусхафах немає цього к’ираата, то що вийде з цього? Вони тебе звинуватять в омані, почнуть паплюжити тебе. Це по-перше. Це перший негативний наслідок. А потім ще що може бути? Що вони прості люди, які не знають. І через це у них може зменшитися якось в їх серцях звеличення Корану. Тому що вони не розуміють цього питання. У кожній ситуації потрібно враховувати те, з ким ти маєш справу. Це дуже важливо для того, хто закликає. Для людей взагалі це дивно. Люди, багато хто не знає, що є різні варіанти читання, різні к’ираати. І ти можеш прочитати якимось к’ираатом, а він потім подумає, що ти просто або заблукав, або ти джахіль, або ти не вмієш читати. Зменшиться його довіра просто до тебе, подумає, що ти заблукав. Або, як шейх Ібн Усеймін каже, звеличення Корану у них може зменшитися в їхніх серцях. І ще одне питання. Шейх Ібн Усеймін каже, а в різних к’ираатах хукми змінюються чи ні? Ні, не змінюються. Ці харфи, хукми скрізь шаріатські одні й ті ж самі. Тобто ти не можеш знайти в одному харфі, що там написано:

حُرِّمَتْ عَلَيْكُمُ الْمَيْتَةُ

«Заборонена для вас мертвечина»,

а в іншому харфі написано: «дозволена вам мертвечина». Ні, такого немає. Різниця в шаріатських положеннях, як ми вже говорили раніше, звичайно ж немає між харфами.

Джерело:

Сахіх Мусліма. Лекція №50.
Розділ про те, що Коран був ниспосланий у семи харфах (мовних варіантах) і роз’яснення сенсу цього (211-216 стор). Хадис 818 (270) – 821 (274). Роз’яснення шейха Абу Ях’ї аль-К’ирмі (حفظه الله) https://islam.click/sharh-sahih-muslim-kniga-o-molitve-putnika-i-eyo-sokrashhenii/

Запис Розділ про те, що Коран був ниспосланий у семи харфах (мовних варіантах) і роз’яснення сенсу цього (211-216 стор). Хадис 818 (270) – 821 (274) спершу з'явиться на SUNNA.

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَنِ الرَّحِيمِ الْحَمْدُ لِلَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ وَأَشْهَدُ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُه

Якщо ти запитаєш: «Як зберегти прямоту? Як зберегти стійкість у покорі Аллагу до самого кінця, щоб опинитися серед людей, які удостоїлися благого кінця, до яких у момент смерті з’являться ангели милості і втішать його, і порадують його доброю новиною?».

Я відповім: «Це коротко можна висловити в наступних пунктах».

Перше і найголовніше, що необхідно для цього, – звернення до Аллага (Пречистий Він і Піднесений), з благанням (ду’а). Благання – це ключ до всього хорошого, до всього доброго. Благання – це щастя, це піднесення в земному світі і в вічному житті. Уперто, наполегливо закликай до Аллага, чистий Він і піднесений, багато проси, багато проси Аллага (Пречистий Він і Піднесений), зміцнити тебе в дотриманні Його прямої релігії. Багато проси Його направляти тебе слідуванням по прямій стежці. Як цього вчив нас сам Всевишній Аллаг. Аллаг вчить нас цьому в Корані, вчить нас молитві:

رَبَّنَا لَا تُزِغْ قُلُوبَنَا بَعْدَ إِذْ هَدَيْتَنَا وَهَبْ لَنَا مِن لَّدُنكَ رَحْمَةً إِنَّكَ أَنتَ الْوَهَّابُ

«О Господь наш, не відхиляй серця наші, після того як Ти наставив нас. І даруй нам від Тебе милість, воістину Ти – Даруючий!».

Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:8

Не забувай про цю велику молитву, що належить до тих молитов, з якими Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), звертався найчастіше до Аллага (Пречистий Він і Піднесений):

يَا مُقَلِّبَ الْقُلُوبِ ثَبِّتْ قَلْبِي عَلَى دِينِكَ

/Йаа Мук’алліба ль-кулюбі саббіт к’альбіі ‘аляя діінік/

«О Перевертаючий серця, зміцни моє серце на Твоїй релігії»

Хадис переказали Імам Ахмад, ат-Тірмізі (2140), Ібн Маджах (3834), аль-Хакім (2/289). Шейх аль-Альбані назвав хадис достовірним, в Сахіх аль-джамі ас-сагір (1685).

Друге, що необхідно для збереження істік’ама, – це релігійні знання.

Щоб ти отримував певну частку релігійних знань у кожен із відведених тобі днів, кожного дня. Бо знання для людини – це світло, це сяйво, це надійна фортеця, в якій вона ховається. Якщо душа позбавляється знань, на неї навалюються темрява, нагромаджуючись одна на одну.

Ось чому шайтан, який прагне позбавити людину блага, він з усіх сил намагається відвернути людину від знання, зробити ненависним для людини отримання знання, зробити неприємним, нудним для неї перебування в зібраннях знання, гуртках з вивчення знання. Це один з найстрашніших, найхитріших, найпідступніших методів шайтана. Диявол знає, що якщо він віддалить людину від знання, то значить віддалить її від добра, значить, поставить перешкоду між людиною і благом. Як сказав один вчений: «Якщо шайтану вдається віддалити людей від знання, то люди залишаються в темряві невігластва. А якщо вони залишаються в темряві невігластва, то він веде їх куди хоче. У того ж, у кого є знання, у того попереду освітлений шлях. Не може людина зберегти прямоту (істік’ама) без знання, тому що вона не зможе відрізнити мерзенне від доброго».

Не нехтуйте знаннями.

Третє, що необхідно для збереження істік’ама, раби Аллага, – вибирати собі хороших товаришів, бути в оточенні добрих, праведних людей, які підтримають вас у богоугодних справах, які допоможуть вам зберегти прямоту в покорі Аллагу, утримають вас від поганого.

Тому Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), настійно радив серйозно підійти до цього питання, розсудливо підходити до вибору кола спілкування, говорив:

المرءُ عَلَى دِينِ خَلِيلِهِ، فَلْيَنْظُر أَحَدُكُم مَنْ يُخَالِل

«Людина на релігії свого товариша. Тому нехай кожен з вас подивиться, з ким він спілкується, з ким він дружить».

Хадис передав Ат-Тірмізі, 2378

Четверте, з того, що необхідно, щоб не збитися.

Весь час, постійно пам’ятати про те, що ти будеш воскрешений Аллагом, що ти постанеш перед Аллагом, що з тобою буде проведений розрахунок. Пам’ятай, що дуже скоро тобі належить перехід з цього життя в оселю вічності і Аллаг відплатить тобі за те, що ти робив в цьому земному світі. Хто робив добро, той отримає нагороду. Хто творив зло, буде покараний.

Алі ібн абу Таліб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), він сказав:

ارْتَحَلَتِ الدُّنْيَا مُدْبِرَةً، وَارْتَحَلَتِ الآخِرَةُ مُقْبِلَةً، وَلِكُلِّ وَاحِدَةٍ مِنْهُمَا بَنُونَ، فَكُونُوا مِنْ أَبْنَاءِ الآخِرَةِ، وَلاَ تَكُونُوا مِنْ أَبْنَاءِ الدُّنْيَا، فَإِنَّ اليَوْمَ عَمَلٌ وَلاَ حِسَابَ، وَغَدًا حِسَابٌ وَلاَ عَمَلٌ

«Відступає земне життя і настає життя вічне, і у кожного з цих життів є сини (свої прихильники). Будьте ж серед синів Вічного життя і не будьте серед синів цього світу. Бо сьогодні є діяння і немає розрахунку, а завтра буде розрахунок і не буде діянь».

Алі ібн абу Таліб (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг).

П’яте, без чого ти не зможеш зберегти істік’ама, мій брате.

Закрий двері, закрий двері перед усім тим, що відводить тебе від Прямого шляху, що віддаляє тебе від істік’ама, від покори Аллагу. З усіх сил, ось наскільки у тебе є сили, стережися шляхів проникнення зла, яких сьогодні особливо багато. Багато спокус, багато речей, які збивають людину з Прямого шляху.

Одного разу Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), накреслив пряму лінію і сказав:

هذا سبيلُ اللهِ

«Ось це шлях Аллага».

А потім провів від цієї лінії штрихи вбік і сказав:

هذه السبلُ وعلى كلِّ سبيلٍ منها شيطانٌ يدعو إليه

«А ось це доріжки, на кожній доріжці стоїть по шайтану, які закликають до цих доріжок».

Хадис передав Імам Ахмад, Ан-Насаї, Ад-Дарімі

Цими шайтанами можуть бути і джини, і люди. Бувають шайтани з числа людей. Аллаг, (Пречистий Він і Піднесений), говорить про це в Корані:

شَيَاطِينَ الْإِنسِ وَالْجِنِّ يُوحِي بَعْضُهُمْ إِلَى بَعْضٍ زُخْرُفَ الْقَوْلِ غُرُورًا

«Шайтани (дияволи) з числа людей і джинів, які навіюють один одному красиві слова спокуси».

Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:112

І нарешті шосте, раби Аллага, шосте, що необхідно для збереження прямоти, відданості прямому шляху – це боротьба з самим собою, боротьба з нафсом, боротьба з твоєю душею, яка кличе тебе до поганого.

Примус нафса, спрямування його на шлях прямоти. Тому що душа (нафс) непокірна, вона норовлива, вона потребує боротьби з нею, вона потребує приборкання. Інакше вона почне тікати то в один, то в інший бік. І Всевишній Аллаг сказав:

وَالَّذِينَ جَاهَدُوا فِينَا لَنَهْدِيَنَّهُمْ سُبُلَنَا وَإِنَّ اللَّهَ لَمَعَ الْمُحْسِنِينَ

«А ті, хто ведуть джихад, старанно працюють заради Нас, то Ми поведемо їх Нашими шляхами. І воістину, Аллаг з благодійниками».

Коран, сура Аль-Анкабут (Павук), 29:69

Пророк, нехай благословить його Аллаг і привітає, сказав:

الْمُجَاهِدُ مَنْ جَاهَدَ نَفْسَهُ فِي طَاعَةِ اللهِ

«Муджахід — це той, хто веде джихад зі своєю душею, щоб утримати її в покірності Аллагу».

Хадис передали Імам Ахмад, Ібн Хіббан, Ат-Табарані, Аль-Хакім

Пристрастей безліч, спокуси різноманітні, отже, в боротьбі з нафсом потрібна рішучість, потрібна стійкість, яка неодмінно пов’язана з надією на Аллага (Пречистий Він і Піднесений), сам ти нічого не зможеш. Тільки з надією на Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

О раби Аллага, істік’ама ґрунтується на двох опорах, без яких вона немислима – це прямота серця і прямота мови.

Імам Ахмад наводить хадис від Анаса ібну Маліка (нехай буде задоволений ним Всевишній Аллаг), що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), сказав:

لا يَسْتَقيمُ إِيمانُ عبدٍ حتَّى يَستَقيمَ قلبُه، ولا يَسْتَقيمُ قلبُه حتَّى يَستَقيمَ لسانُه

«Не може бути віра людини, раба Аллага прямою, поки не буде прямим її серце. А не буде прямим її серце, поки не буде прямим її язик».

Хадис передав Імам Ахмад, 3/198

Прямота серця – це наповнити серце вірою в Аллага, страхом перед Аллагом, надією і упованням на Аллага, довірою Аллагу, любов’ю до Аллага, любов’ю до тих слів, тих справ, які любить Аллаг, це постійна турбота про виправлення свого серця, очищаючи, облагороджуючи його, просвітлюючи його, позбавляючи його від ненависті до братів, до рабів Аллага. Якщо серце утвердиться в цій прямоті, значить за ним утвердяться всі інші органи в цій прямоті. А прямота мови полягає в оберіганні її від усього, що гнівить Аллага, і навпаки, в тому, щоб зайняти її всіма корисними словами і правильними словами.

Людина, яка бажає добра своїй душі, вона повинна перш за все почати джихад з цією душею, заради очищення свого серця і мови, і тоді стане прямою її релігія, її віра, тоді стане реальним щастя для неї в земному світі і в світі вічному.

О раби Аллага, хто бореться з собою, зі своїм нафсом заради досягнення прямоти, і при цьому покладається на допомогу Аллага (Пречистий Він і Піднесений), та людина неодмінно, послухайте, неодмінно, з дозволу Аллага (Пречистий Він і Піднесений), досягне прямоти. Досягне прямоти або в її досконалому вигляді, або наблизиться до цієї досконалості. Тому що в хадисі сказано:

سدِّدُوا وقارِبوا وأبشِروا

«Поступайте правильно і наближайтеся до правильного і радійте».

Хадис переказали Аль-Бухарі та Муслім

Подивіться, Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), обіцяв радість, кому? Тим, хто чинив правильно, тобто вони досягли істік’ами в її найдосконалішому вигляді, і тим, хто з усіх сил намагається, але поки що не досяг істік’ами в її досконалому вигляді, але вони з усіх сил намагаються досягти істік’ ама, вони наближаються.

І Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає), каже:

وأبشِروا

«І радійте».

Їм буде радісна звістка.

Тож давайте, раби Аллага, боротися зі своїми душами за правильність і наближення до правильності, і остерігатися відхилення від шляху прямоти, від шляху міцної, постійної покори Аллагу, Господу світів.

Я прошу Аллага Великого, Володаря великого Трону, за допомогою Його найпрекрасніших імен, Його піднесених атрибутів, щоб Він зміцнив нас усіх на шляху прямоти, на шляху міцної покори Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), стійкої відданості Його шляху.

Запис Як зберегти стійкість на прямому шляху. Частина 2 спершу з'явиться на SUNNA.

بِسۡمِ ٱللهِ ٱلرَّحۡمَـٰنِ ٱلرَّحِيمِ الْحَمْدُ لِلَّهِ نَحْمَدُهُ نَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ وَنَعُوذُ بِاللَّهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَ مِنْ سَيِّئاَتِ أَعْمَالِناَ مَنْ يَهْدِهِ اللَّهُ فَلا مُضِلَّ لَهُ وَمَنْ يُضْلِلْ فَلا هَادِيَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُه

О віруючі раби Аллага, бійтеся Аллага і знайте, що найголовніше, що повинно турбувати і хвилювати людину в цьому житті, є збереження прямоти, збереження стійкості в справі покори Аллагу (Пречистий Він і Піднесений). Постійне перебування на прямому шляху, постійна прихильність прямому шляху, без відхилень направо і наліво. Це називається ємним арабським словом – аль-істік’ама.

Прийти до Ісламу – це півсправи, залишається найскладніше – зберегти стійкість, залишитися на прямому шляху, утриматися в покірності Творцю до останнього подиху. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), говорить в Корані:

فَاسْتَقِمْ كَمَا أُمِرْتَ

«Стійко дотримуйся прямого шляху, як тобі наказано».

Коран, сура Гуд, 11:112

І каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений):

فَاسْتَقِيمُوا إِلَيْهِ وَاسْتَغْفِرُوهُ

«Дотримуйтесь прямоти в слідуванні за Аллагом і просіть у Нього прощення».

Коран, сура Фуссилят (Роз’яснені), 41:6

О віруючі, дотримання прямоти (істік’ама) – це основа щастя, це шлях до успіху, це піднесене становище людини в цьому світі і в вічному світі. Істік’ама, в чому полягає істік’ама?

Це означає неухильно дотримуватися керівництва Аллага (Пречистий Він і Піднесений), вказаного Ним шляху, не коливаючись, не вагаючись, бути стійким у релігії Аллага. Це старанне виконання наказів Аллага і віддалення від забороненого Аллагом. Істік’ама – це спрямованість людини, її погляду до вічного життя (ахіра) з надією отримати нагороду Аллага (Пречистий Він і Піднесений), з жагою здобути Його задоволення, і зі страхом перед відплатою Аллага, перед карою Аллага.

Істік’ама – це коли раб твердо знає, що попереду на нього чекають Рай і Пекло, розплата за скоєне і відплата, і він іде прямо, він іде стійко шляхом покори Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), поки не зустріне свого Владику, який буде задоволений ним, і не буде на нього розгніваний.

О раби Аллага, істік’ама – це велика мета, яка вимагає від людини боротьби (джихаду) зі своїм нафсом, з самим собою. І при цьому вимагає безроздільної надії на допомогу Аллага (Пречистий Він і Піднесений).

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), говорить в Корані:

إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا تَتَنَزَّلُ عَلَيْهِمُ الْمَلَائِكَةُ أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ الَّتِي كُنتُمْ تُوعَدُونَ

«Воістину, ті, хто сказав: «Наш Господь – Аллаг», а потім твердо дотримувалися прямоти, сходять на них ангели і кажуть: «Не бійтеся і не сумуйте, і радійте Раю, який був вам обіцяний».

Коран, сура Фуссилят (Роз’яснені), 41:30

А в достовірному хадисі, який передається від Суфьяна бну Абділля Сакафі, сказано, що він звернувся до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), зі словами:

يَا رَسُولَ اللهِ قُلْ لِي فِي الإِسْلاَمِ قَوْلاً لاَ أَسْأَلُ عَنْهُ أَحَداً غَيْرَكَ؟

«О Посланник Аллага, скажи мені про сповідання Ісламу таке слово, щоб мені не треба було питати про нього інших».

І Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає), сказав йому:

قُلْ: آمَنْتُ بِاللهِ ثُمَّ اسْتَقِمْ

«Скажи: «Я увірував в Аллага», а потім тримайся прямоти».

Хадис передав Муслім, 38

О раби Аллага, в цьому аяті і в цьому хадисі об’єднання, поєднання двох речей, поєднання ‘ак’иди і виконання шаріату, поєднання знання і діяння, поєднання імана і Ісламу. Людина неодмінно повинна об’єднати в собі знання і діяння. Повинен об’єднати в собі правильне, непорушне віросповідання (‘ак’ида) з дотриманням приписів шаріату. Повинен об’єднати в собі іман і Іслам.

Слова в аяті:

قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ

«Вони сказали: «Наш Господь – Аллаг».

І слова в хадисі:

قُلْ: آمَنْتُ بِاللهِ

«Скажи: «Я увірував в Аллага».

Ці слова пояснюють, що перш за все людина повинна мати стійкі, правильні переконання, віровчення (‘ак’ида). Саме віросповідання (‘ак’ида) є тією основою, на якій будується і ґрунтується вся релігія, вся будівля релігії. І ця ‘ак’ида, брати, полягає, як випливає з аятів, у вірі в Аллага Великого і Всемогутнього. Віра в Нього, віра в Аллага – це основа всіх основ імана, це головний стовп імана.

Вірити в Аллага, що означає вірити в Аллага?

Це означає, не вагаючись вірити, що немає Творця і немає Господа, немає Надільника, немає Володаря, немає управителя всього сущого, Дарувальника всіх благ, крім Аллага. Вірити в усі Його найпрекрасніші імена, в усі Його найвищі якості, не спотворюючи їх, не спотворюючи їх і знаючи, що Аллаг не має подоби, що Його якості не подібні до якостей творінь. І вірити в Аллага, брати, це означає не поклонятися нікому, крім Аллага, присвячувати тільки Йому одному всі види поклоніння, служіння, молитви, намази, благання, жертвоприношення, всі богоугодні діяння, надію і сподівання, страх, яким бояться Бога, і любов, якою люблять Бога – все це присвячується тільки Аллагу!

О раби Аллага, частиною віри в Аллага є ті великі стовпи, ті основи, вірити в які наказав нам Аллаг (Пречистий Він і Піднесений).

Це віра в ангелів, це віра в Його писання, це віра в Його посланців, у вічне життя після смерті, передвизначення з його добром і злом, з його солодкістю і гіркотою, що все це визначено Творцем.

Всі ці основи: віра в ангелів, в Писання, в Пророків, Вічне Життя, всі ці основи, вони підпорядковані найголовнішій основі, сходять до неї: вірі в Аллага. Вони слідують за цією основою, є її похідною, обертаються навколо неї.

Отже, в аяті ті, хто сказав:

رَبُّنَا اللَّهُ

«Наш Господь – Аллаг».

Вказівка на необхідність міцного переконання в серці. А в словах Всевишнього:

ثُمَّ اسْتَقَامُوا

«А потім трималися прямоти».

У наведеному нами аяті і в словах Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає):

ثُمَّ اسْتَقِمْ

«А потім дотримуйся прямоти».

У цих словах міститься наказ: після того, як ти знайшов віру, після того, як ти знайшов правильні переконання, після цього потрібно міцно і стійко триматися покори Аллагу, зберігати істік’аму, виконуючи приписи Ісламу, ті великі обов’язки, які накладає на нас ця найчистіша релігія. Ставлячись до них найдбайливіше, постійно, постійно перебуваючи в підпорядкуванні і в покорі Всевишньому, до тієї самої хвилини, коли Він упокоїть тебе. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), сказав:

وَاعْبُدْ رَبَّكَ حَتَّى يَأْتِيَكَ الْيَقِينُ

«Поклоняйся твоєму Господу, поки не з’явиться до тебе несумнівність (смерть)».

Коран, сура Аль-Хіджр, 15:99

Всевишній звертається до нас і каже:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اتَّقُوا اللَّهَ حَقَّ تُقَاتِهِ وَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنْتُمْ مُسْلِمُونَ

«О ви, які увірували, бійтеся Аллага справжньою богобоязністю і вмирайте не інакше як мусульманами».

Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:102

Людина ж не знає, коли вона помре, не знає, коли настане її смертна година. Отже, ці слова: «Помирайте не інакше як покірними» означають, що вона повинна бути покірною Аллагу весь час, завжди, повинна зберігати цю прямоту постійно. Тільки за такої умови людина може сподіватися, що смерть не застане її зненацька, що, коли вона несподівано з’явиться, а вона приходить несподівано, ти будеш перебувати в стані покори своєму Творцеві.

Отже, Аллаг говорить про тих, хто сказав:

قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ

«Наш Господь – Аллаг».

Тобто мали правильні переконання (‘ак’иду),

ثُمَّ اسْتَقَامُوا

«А потім дотримувалися прямоти»,

Тобто прямо, неухильно дотримувалися приписів Ісламу, дбали про виконання покладених на них релігійних обов’язків до самого кінця, до хвилини упокоєння Аллагом. Що їх чекає? Що чекає на цих людей, які сказали: «Господь наш – Аллаг», а потім дотримувалися прямоти, які плоди віри і цієї збереженої до кінця прямоти і стійкості в послуху Аллагу? Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), говорить, які плоди, Він говорить: «Спускаються на них ангели і кажуть: «Не бійтеся і не сумуйте, і радійте Раю»».

До них сходять ангели, які ангели? Ангели милості (маляікату рахма), які приходять з добром, які приходять з доброю новиною для віруючого, для раба Аллага, які приходять з повідомленням, яке радує Аллага.

Коли приходять ці ангели милості? Тлумачі Корану кажуть: «Це явище ангелів милості відбувається під час виходу духу. Тобто в ті самі миті, коли ангел смерті і його помічники здійснюють виведення, вилучення душі з тіла, саме в цей момент приходять ангели милості. Ангели милості приходять до цієї людини, яка увірувала і трималася прямоти, в служінні Аллагу, пречистому і піднесеному, з трьома словами:

أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ

«Не бійтеся, і не сумуйте, і радійте Раю».

Ангели втішають його, заперечуючи щодо нього страх і печаль, благовіствуючи йому про райську оселю. Страх і печаль згадуються разом, тому що страх пов’язаний з тим, що настає, що чекає на людину в майбутньому, попереду, вона боїться майбутнього, а печаль буває пов’язана з тим, що залишилося в минулому, з тим, що людині довелося вже залишити, з чим доведеться розлучитися людині, з цим пов’язана печаль.

І ось той, чию душу витягують з його тіла, ця людина залишає щось і йде на зустріч чомусь. Він залишає весь цей світ, всі-всі земні зв’язки абсолютно. Він залишає сім’ю, він залишає дітей, він залишає дім, він залишає рідних і близьких, залишає дім і роботу, все те, до чого так звикла його душа. Він розлучається зі звичним існуванням у земному світі і в земному тілі.

Аллагу Акбар!

Це не просто! Це не просто. Тому Аллаг посилає до нього, до цього віруючого, який тримався, дотримувався істік’ама, посилає ангелів, і вони йому кажуть:

«Не сумуй про те, що ти залишаєш у цьому світі, не сумуй». Ці слова пов’язані з тим, що залишається позаду. А попереду? Він йде, не знаючи, що попереду. Там лякає невідомість, там невідома, зовсім незвична для тебе форма існування, форма буття. Що тебе там чекає? І тому вони кажуть йому:

«Не бійся», ці слова ангелів у такий складний момент заспокоюють, втішають, підтримують віруючого. Вони вселяють у його серце велику радість, ряд вчених кажуть про те, що в цьому і полягає таємниця. Чому ми бачимо на обличчях деяких померлих вираз радості, вираз умиротворення і задоволення.

Всім відомо, що радість і смуток відбиваються на обличчі. Іноді зустрічаєш брата, кажеш йому: «Твоє обличчя сьогодні сумне, що сталося?», іншим разом кажеш йому: «Я бачу тебе сьогодні радісним, поділися з нами своєю радістю».

Як не проявиться радість на обличчі того, хто в момент розлуки його душі і тіла, в цей воістину важкий, страшний, важливий момент почув велику звістку:

أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ

«Не бійтеся і не сумуйте, і радійте Раю».

Радійте Раю, благовіствують ангели, бо вилучення духу – це перший етап, це перший щабель до вічного життя. Той, хто помер, для нього почалася вічність, почалося його останнє життя, закінчився земний етап його існування і почався етап відплати, почалося вічне життя. Вічне життя з його насолодами і з його муками.

Ось чому між істинно віруючою людиною і райським блаженством є тільки смерть. А між невіруючим і пекельними муками теж є тільки смерть.

مَن مَاتَ وهْوَ يَدْعُو مِن دُونِ اللَّهِ نِدًّا دَخَلَ النَّارَ

«Хто помре, звертаючись до когось (поклоняючись комусь) поряд з Аллагом, той увійде в Пекло».

Хадис передав Аль-Бухарі 4497

Тобто увійде в пекельні муки відразу, як тільки помре. Насолоди починаються відразу ж, за порогом смерті, і страждання починаються також відразу, за порогом смерті. І твоє серце повинно завжди пам’ятати про це, ти повинен готуватися до цього дня, бо повір, все, що наближається, то близько.

Смерть може нагрянути до тебе сьогодні, може завтра, може через два дні, може через тиждень, може місяць, може через рік. Про це знає тільки Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), тому будь готовий до цього великого дня. Як сказав Всевишній:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اتَّقُوا اللَّهَ وَلْتَنظُرْ نَفْسٌ مَّا قَدَّمَتْ لِغَدٍ وَاتَّقُوا اللَّهَ

«О ви, хто увірували, бійтеся Аллага, і нехай подивиться душа, що вона приготувала собі на завтра, і бійтеся Аллага».

Коран, сура Аль-Хашр (Зібрання), 59:18

Той, хто пам’ятає про це, той, з дозволу Аллаг, збереже прямоту, збереже істік’ама, буде стійким, постійним у служінні, покірності Аллагу (Пречистий Він і Піднесений), поки Аллаг не упокоїть його в такому стані.

أَقُولُ هَذَا الْقَوْلَ وَأَسْتَغْفِرُ اللَّهَ لِي وَلَكُمْ

Запис Стійкість на прямому шляху. Частина 1 спершу з'явиться на SUNNA.

О віруючі, о раби Аллага, насиха – щира порада, щира доброзичливість, річ, дуже дорога. Тому, якщо тобі дає добру пораду знаючий віруючий, надійна людина, прийми цю пораду. Хто приймає добру пораду, той рятується, той отримує успіх. Хто відкидає добру пораду (насиха), той зазнає невдачі, той гине.

Приклади в Корані, Муса (мир йому) прийняв настанову (насиха) віруючої людини. Прийшов до нього віруючий чоловік, як повідомляється в Корані:

وَجَاءَ رَجُلٌ مِّنْ أَقْصَى الْمَدِينَةِ يَسْعَى قَالَ يَا مُوسَى إِنَّ الْمَلَأَ يَأْتَمِرُونَ بِكَ لِيَقْتُلُوكَ فَاخْرُجْ إِنِّي لَكَ مِنَ النَّاصِحِينَ فَخَرَجَ مِنْهَا خَائِفًا يَتَرَقَّبُ ۖ قَالَ رَبِّ نَجِّنِي مِنَ الْقَوْمِ الظَّالِمِينَ

«До нього прийшов чоловік з далеких куточків міста, поспішаючи. «О Муса, фараонові радники радяться про те, щоб убити тебе. Тому йди, йди з міста. Я бажаю тобі добра, я з щирих доброзичливців». І він вийшов з міста, боячись, з обережністю, кажучи: «О Господь мій, спаси мене від людей беззаконних»»

Коран, сура Аль-Касас (Розповідь), 28:20-21.

Подивіться, він прийняв цю пораду і врятувався, це стало причиною його порятунку.

А Карун, навпаки, людина, якій Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дав незліченні багатства. Його народ і знаючі люди його народу стали наставляти його. І сказали: «Не чини беззаконня на землі, не спокушайся своїм багатством, використовуй це багатство в цілях, що угодні Аллагу, використовуй багатство для вічного миру». Він відкинув насиху, навпаки, він сказав:

قَالَ إِنَّمَا أُوتِيتُهُ عَلَى عِلْمٍ عِندِي

«Все, що я маю, я отримав завдяки своїм знанням і вмінням». І вийшов, хизуючись перед своїм народом, і що сталося з ним? Ця людина, яка не прийняла насиха, що сталося з нею? Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) каже:

فَخَسَفْنَا بِهِ وَبِدَارِهِ الْأَرْضَ

«Ми змусили землю поглинути його і його дім»

Коран, сура Аль-Касас (Розповідь), 28:77-81.

Земля розкрилася і він провалився туди разом зі своїм домом.

Фараон і його знать (народ). Скільки щирих настанов дав їм чоловік з їхнього ж народу, який увірував. У Корані розповідається про це в сурі Гафір (Той, Хто дарує прощення):

وَقَالَ الَّذِي آمَنَ يَا قَوْمِ إِنِّي أَخَافُ عَلَيْكُم مِّثْلَ يَوْمِ الْأَحْزَابِ

«О, мій народе, я боюся, що спіткає вас такий же день, який спіткав сонми (попередні народи, громади, які не послухалися Аллага і яке покарання їх спіткало. Я боюся цього для вас)».

Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:30.

يَا قَوْمِ اتَّبِعُونِ أَهْدِكُمْ سَبِيلَ الرَّشَادِ

«О, мій народе, йдіть за мною, я поведу вас прямим шляхом, вірним шляхом»

Коран, сура Гафір (Той, Хто дарує прощення), 40:38.

Але вони не прийняли настанови і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) погубив Фараона і його народ.

О раби Аллага, дуже важливо вміти приймати настанови і дуже мало людей вміють і готові приймати настанови. Давайте з вами згадаємо одну історію, те, що сталося насправді з одним з видатних вчених Ісламу. З цієї історії ми з вами підкреслимо щирість, правдивість і скромність в тому, як потрібно приймати настанови від людини, яка тобі їх дає.

Видатний, великий вчений Ісламу, він показує приклад того, як треба приймати настанови. Проста людина, чужинець, шукач знань (талібуль ‘ільм), нікому не відомий, приходить до нього на урок в одну з мечетей і ось що відбувається. Цей вчений в мечеті дає урок, він навчає людей, зібралася маса людей, він користується величезним авторитетом і впливом у своєму народі. Люди зібралися в мечеті і слухають його на уроці. І прибув цей чоловік, талібуль ‘ільм, нікому не відомий, скромний і сів, щоб теж вчитися. Цю історію наводить Ібн уль-Арабі аль-Малікі у своїй книзі «Ахкамуль Куран». Мухаммад ібн аль-Касім аль-Усмані – талібуль ‘ільм, розповідає її. Він каже: «Я прибув в аль-Фустат (місто) і прийшов до шейха Абу-ль-Фадль аль-Джаухарі, щоб послухати його уроки, його слова, якими він наставляв людей, і я сів. І ось шейх серед інших своїх слів вимовив такі слова, він сказав: «Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) таляк дав, і зігар зробив, і іля зробив у своєму житті».

Що таке «іля»? Іля – це коли чоловік клянеться, що він не буде якийсь час торкатися своєї дружини, тобто мати з нею близькість більше чотирьох місяців, це забороняється.

«Таляк», ви знаєте, що це таке.

«Зігар» – це коли людина каже своїй дружині:

أنت عليَّ كظهر أمي

«Ти для мене, як хребет моєї матері», тобто ти для мене як мати, ти для мене сестра, ти для мене махрам. Чи можна мати інтимну близькість з махрамами: з матір’ю або сестрою? Звичайно ж ні. Ось ти для мене також. Це ось «зігар».

Цей чоловік, талібуль ‘ільм, почув ці слова вченого, але він не перервав вченого, він проявив терпіння (сабр), поки шейх не закінчив свій урок. Коли шейх закінчив урок і пішов до себе додому, а разом з ним вирушила ціла група людей, ця людина, талібуль ‘ільм, теж пішла разом з ним. Він розповідає: «Я вирушив разом за ним з групою людей».

І ось якийсь час він сидів з ними в своєму будинку, розмовляв з ними. Потім, коли більша частина людей вже розійшлася, вчений подивився на нього і сказав йому: «Я бачу, що ти чужинець, може, ти хочеш поговорити?», він сказав: «Так, я хочу поговорити». Тоді він сказав своїм співрозмовникам: «Дайте можливість людині поговорити зі мною», вони тоді встали і пішли, і залишилися наодинці чужинець і вчений. І сказав тоді талібуль ‘ільм: «Я сьогодні був у тебе на уроці, щоб отримати благодать (бараку)». Це не означає, що він просить у шейха благодать (бараку). Бараку ми просимо тільки у Аллага, і тільки Аллаг дає бараку. Він має на увазі ці збори (маджліс) знання, коли люди збираються, щоб отримувати знання – в них барака, о раби Аллага. Не пропускайте, якщо є можливість бути присутнім на зборах знання, не віддавайте перевагу мирському, будьте присутніми в гуртках знання, в них барака.

«Я був сьогодні на твоєму уроці, щоб отримати благодать (бараку) і почув, що ти сказав, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) зробив «іля» (поклявся, що він не буде наближатися місяць до своїх дружин),

– «Так, це правда, так і є»,

«Ти сказав, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) дав одного разу «таляк»,

– «Так, так і є (це історія відома з Бінт аль-Джаун – ابنة الجون)»,

«Але ви також сказали, що він зробив «зігар», але цього не було, цього не могло бути, тому що Аллаг говорить в Корані, що «зігар» сказати дружині: «Ти хребет моєї матері для мене, ти для мене сестра» – це як Аллаг сказав:

مُنكَرًا مِّنَ الْقَوْلِ وَزُورًا

«Засуджувані слова і це брехня».

«Не міг Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) зробити «зігар», це є брехнею, засуджуваним, цього не могло бути і цього не було».

Подивіться, з якою пристойністю він дав свою пораду. Перед тим, як дати пораду, він спочатку подякував шейху, згадав його чесноти, згадав правдиві слова його, і тільки потім дав свою пораду в такій етичній, ввічливій формі.

І ось коли він дав пораду, шейх, вчений обійняв його і поцілував йому голову, і сказав: «Я каюся, приношу покаяння Аллагу, нехай винагородить тебе Аллаг, ти, який навчив мене благому – جزاك الله خيرا من معلم خيرا». Аллагу Акбар!

Подивіться, де у нас така благопристойність (адаб) і така вихованість? Де у нас ця здатність, незважаючи на те, хто тобі дає пораду, нехай менше тебе за знаннями і за віком, прийняти насиха. І подивіться на цього талібуль ‘ільм, на цю людину, як він дав пораду. Він потерпів, поки не закінчився урок, він не перервав слова шейха, він пішов разом з людьми в будинок шейха, він сидів терпляче, поки не розійшлися всі люди. Вже настала глибока ніч, і після цього він, попередньо подякувавши шейху, сказав про нього добрі слова, після чого виконав покладене на нього з усією точністю. І коли? Коли він залишився наодинці зі своїм шейхом.

Що сталося далі? А далі сталося наступне, розповідає цей талібуль ‘ільм: «Я пішов від нього, а наступного дня я постарався прийти якомога раніше до мечеті, до нього на урок», і це урок теж для нас з вами. Учень повинен намагатися за будь-що прийти на урок раніше за вчителя, а не коли вчитель вже на уроці.

«Ось я постарався прийти раніше, але я побачив, що він вже випередив мене, він вже був у мечеті, він вже сидів на мінбарі, і коли я увійшов у двері мечеті, побачивши мене, він вигукнув гучним голосом: «مرحبا بمعلمي – Ласкаво просимо моєму вчителю! Розступись, дайте йому місце». І люди повернули голови до мене, спрямували на мене свій погляд, і поспішили до мене люди, і підняли мене на руки, і понесли мене, проштовхнули мене аж до мінбару.

Коли я досяг мінбару (подивіться, що робить скромність, подивіться, яка благопристойність), я відчував таке збентеження, що весь покрився потом, а цей вчений повернувся до людей і сказав: «Я ваш вчитель, а це мій вчитель; я вчора вам сказав, що Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) зробив «зігар», і ніхто з вас не звернув на це уваги, ніхто з вас не відкинув моїх слів, а цей чоловік дочекався кінця уроку і пішов разом зі мною додому, він вказав мені на цю мою помилку наодинці, і я каюся перед Всевишнім Аллагом за те, що сказав, я повертаюся до істини. І ті з вас, хто присутні зараз, нехай повідомлять про це тим, хто відсутній, що я помилився вчора. І нехай Аллаг винагородить цю людину благом». І він почав вимовляти за мене рясні молитви, а люди стали говорити: «Амін, амін, амін».

Подивіться, цей вчений у себе вдома в його присутності покаявся перед Аллагом, він покаявся перед Аллагом за свою помилку перед усіма людьми, не соромлячись. Подивіться, ось це міцність віри, здатність — ось так визнавати істину, від кого б вона не походила. Нехай у тебе є авторитет, нехай у тебе є вплив, нехай ти користуєшся такою повагою і владою, але, якщо ти чуєш істину і в чомусь ти помилився, прийняти добру пораду – це воістину є показник справжньої віри.

І подивіться на віру цього учня (талібуль ‘ільм), яку благопристойність він взяв від Ісламу. Ми з вами, скільки років багато хто з нас дотримується Ісламу і вивчає Іслам, але ми з вами не прикрашаємося ісламськими нормами, а йому, подивіться, яку благопристойність прищепив йому Іслам. Він взяв справжній ісламський адаб: проявив терпіння, не перервав шейха, пішов до нього додому і з якою ввічливістю і повагою він підніс йому насиха.

Ось з цієї історії, раби Аллага, для себе давайте візьмемо урок. Ця історія насправді нас вчить дотримуватися Сунни Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), як дається насиха.

Тому в кінці хутби витягнемо ці уроки, як потрібно давати насиха:

По-перше, що ми повинні знати, коли ти даєш насиха: у тебе повинен бути «тааддуб», тобто благопристойність. Ми повинні з вами вивчати адаби насиха. По-перше, той, кому даєш настанову, згадай його достоїнства, його добрі вчинки, це прихилить його серце до тебе. Далі, нехай це наставлення буде наодинці, таємно, ні перед людьми, ні в якому разі. Подивіться, як вчинила ця людина, цей учень, і це сприяє тому, щоб було прийнято наставлення (насиха), а якщо ти перед людьми скажеш йому, то зганьбиш його, як він прийме від тебе наставлення?

Далі, раби Аллага, якщо тобі дали настанову, то потрібно прийняти настанову, якщо це справжня, щира настанова, прийми її, не бійся. Не бійся, що ти втратиш авторитет, немає в цьому приниження, прийняти добру пораду і настанову, в цьому немає приниження, раби Аллага.

وَمَنْ تَوَاضَعَ للهِ رَفَعَهُ الله

«Хто виявляє скромність заради Аллага, того Він підносить»

Хадис передав Ахмад в Муснаді (4/131).

Навпаки, це піднесе тебе. Чого ти соромишся? Чого ти боїшся, прийняти настанову? Кожна людина помиляється, кожна людина помиляється, про це сказав Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає):

كلُّ بني آدم خَطَّاءٌ، وخيرُ الخَطَّائِينَ التوابون

«Кожен із синів Адама помиляється і багато помиляється. Найкращі з тих, хто помиляється, це ті, хто кається»

Хадис передав Ібн Маджа.

Якщо хтось дав тобі насиха, подякуй йому, зробивши за нього ду’а, ось ще важлива порада, зроби за нього ду’а, а найкраще ду’а, яке ти можеш за нього зробити, це яке ду’а? Скажи йому: «Джазака Ллагу хайран».

من صُنعَ إليهِ معروفٌ فقالَ لفاعلهِ جزاكَ اللَّهُ خيرًا فقد أبلغَ في الثَّناءِ

«Той, кому зроблять якесь добро, і він скаже тому, хто зробив йому добро: «Нехай Аллаг винагородить тебе добром (Джазака Ллагу хайран)», той вже відгукнувся про нього похвалою в достатній мірі, той вже проявив достатню вдячність йому».

Скажи: «Джазака Ллагу хайран» – це найкраще ду’а, і найкраща похвала, і найкращий вираз вдячності людині, за словами Посланника Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає).

Запис Як дається щира порада (Насиха). Частина 2 спершу з'явиться на SUNNA.

إنَّ الْحَمْدَ لِلهِ نَحْمَدُهُ وَنَسْتَعِينُهُ وَنَسْتَغْفِرُهُ، وَنَعُوذُ بِاللهِ مِنْ شُرُورِ أَنْفُسِنَا وَمِنْ سَيِّئَاتِ أَعْمَالِنَا، مَنْ يَهْدِهِ اللهُ فَلاَ مُضِلَّ لَهُ، وَمَنْ يُضْلِلْ فَلاَ هَادِىَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنْ لاَ إِلَهَ إِلاَّ اللهُ وَحْدَهُ لاَ شَرِيكَ لَهُ، وَأَشْهَدُ أَنَّ مُحَمَّدًا عَبْدُهُ وَرَسُولُهُ ثما أَمَّا بَعْدُ عباد الله

О раби Аллага, знайте, що найбільшою милістю Всевишнього Аллага є віра (الإِيماَنُ аль-іман). Те, що Всевишній Аллаг наставив нас на цю релігію, – це найбільший дар, це милість Аллага (Пречистий Він і Піднесений), яку Він дарує, кому забажає зі Своїх рабів.

ذَلِكَ فَضْلُ اللَّهِ يُؤْتِيهِ مَن يَشَاءُ وَاللَّهُ ذُو الْفَضْلِ الْعَظِيمِ

«Воістину, милість у руках Аллага. Він дає її, кому забажає. Аллаг — Володар великої милості»

Коран, сура Аль-Джумуа (Соборна), 62:4.

Якщо віра (іман) — найбільша милість і найбільший, найважливіший дар Аллага (Пречистий Він і Піднесений), тож людина, яку Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) вшанував, дарувавши їй віру, наставивши її на Іслам, зробивши її з людей, покірних Всевишньому, повинна знати ціну цієї милості. Мало хто усвідомлює ціну тієї милості, що Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) зробив його віруючим. Треба знати ціну цієї милості, остерігаючись будь-якої причини, яка може привести до втрати, позбавлення цієї милості. Це вимагає від людини, особливо в наш час, граничної пильності, щоб не збитися з шляху, не відійти від релігії, щоб не спокуситися, не обдуритися ворогами віри. І насправді, небезпека тут, раби Аллага, велика, особливо в наш час, коли стільки речей, стільки причин, які можуть змусити нас зачаруватися, спокуситися, які ведуть до засліплення невіруючими, здивування їх економікою, цивілізацією, технікою, їх бізнесом, промисловістю. І це здивування, захоплення при погляді на невіруючих змусило деяких людей навіть відійти від своєї релігії, і це призвело до розбещеності в їхніх звичаях, відмови від моральних норм Ісламу, до уподібнення невіруючим. І це страшна, згубна хвороба. Якщо людина вчасно не прокинеться, то буде з тих, хто загинув.

О віруючі, в Книзі Аллага (Пречистий Він і Піднесений) згадується безліч аятів, в яких є застереження для людей віри, пробудження для сердець людей Ісламу, щоб вони не обманювалися і не зачаровувалися невіруючими, коли бачать, як відкриваються їм мирські блага. Дивляться вони поглядом захоплення і здивування на цей блиск, пишність, це швидкоплинне оздоблення, красу земного життя, а потім все це веде до того, що вони спокушаються і обманюються ними.

О віруючі, в Книзі Аллага (Пречистий Він і Піднесений) є аяти, в яких роз’яснюється це велике питання. І ми всі повинні дуже уважно роздумувати над цими аятами, щоб вони стали для нас, з дозволу Всевишнього Аллага, захистом від того, щоб не спокуситися і не обманутися. Всевишній Аллаг повідомляє у Своїй Книзі про те, що невіруючі, незважаючи на ті знання, які їм дано, незважаючи на їх велику перевагу в багатьох науках, знаходяться в такому становищі, що все їх знання, всі їх науки не виходять за рамки, за межі цього мирського тліннього життя. Ці знання, що тимчасово приходять і швидко зникають, допомагають тільки тут. Тому Всевишній Аллаг каже:

يَعْلَمُونَ ظَاهِرًا مِّنَ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَهُمْ عَنِ الْآخِرَةِ هُمْ غَافِلُونَ

«Вони знають тільки зовнішню сторону цього земного життя. Але стосовно Вічного життя вони безтурботні»

Коран, сура Ар-Рум (Ромеї), 30:7.

Вони не думають про нього, не звертають на нього уваги. Це дуже погане і страшне становище. Щодо цього мирського життя ти можеш бачити, як у деяких з них знання більше, чіткіше і точніше, ніж щодо Вічного життя (ахіра), яке і є справжнім життям. Ти можеш бачити, як у деяких з них щодо мирського життя більше знань, і це знання більш чітке і точне, ніж щодо Вічного життя, тому що це життя в порівнянні з Вічним життям – це секунда, це мить, це ніщо. Щодо справжнього життя вони безтурботні, не знають і не думають про нього.

Тому Хасан аль Басрі сказав: «Подивися на деяких з них: до такої міри доходить справа, що деякі з них кладуть монету (дірхам) собі на ніготь і точно називають вагу цієї монети – ось такий у нього професіоналізм, але він не вміє молитися, не вміє здійснювати намаз».

І таких прикладів безліч. Коли люди дивляться на невіруючих, бачать їх витонченість, їх майстерність, їх професіоналізм, їх індустрію — в цьому світі вони досягли успіху в багатьох знаннях, але стосовно Вічного життя, як каже Аллаг (Пречистий Він і Піднесений): هُمْ غَافِلُونَ «…вони безтурботні».

Вони взагалі нічого не вміють і нічого не знають стосовно того, що стосується Вічного світу. Вони не знають нічого про свого Господа, Якому потрібно поклонятися, заради поклоніння Якому вони створені. Вони не знають, куди вони йдуть, що з ними буде, вони не готуються, не моляться. Все їхнє знання обмежується тільки цим світом, далі цього світу не йде їхнє знання і погляд. Вони не роблять нічого і не знають, що потрібно робити, щоб наблизитися до Аллага (Пречистий Він і Піднесений) і отримати задоволення Творця, отримати Його Рай.

Аяти в Корані один за одним застерігають нас від того, щоб не обманутися цивілізацією, прогресом, індустрією, багатством невіруючих, щоб ми не спрямовували свої погляди, вражені пишністю їхнього мирського життя, на те, що їм дано на тимчасове користування. Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), звертаючись до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), каже:

لَا يَغُرَّنَّكَ تَقَلُّبُ الَّذِينَ كَفَرُوا فِي الْبِلَادِ

«Нехай не обманює тебе (не спокушає тебе) бурхлива діяльність невіруючих в країнах.

مَتَاعٌ قَلِيلٌ ثُمَّ مَأْوَاهُمْ جَهَنَّمُ وَبِئْسَ الْمِهَادُ

Це лише тимчасове користування, а потім їх притулком буде Пекельний вогонь. Як погане це місце повернення!»

Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:196-197

Подивіться, тут заборона Пророку (нехай благословить його Аллаг і вітає) спокушатися і зачаровуватися цією бурхливою діяльністю невіруючих. Це звернення до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), але встановлення закону — для всієї громади, для всієї умми.

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), звертаючись до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), якого Він захищав і оберігав від усього поганого, застерігає:

لَا يَغُرَّنَّكَ تَقَلُّبُ الَّذِينَ كَفَرُوا فِي الْبِلَادِ

«Нехай ні в якому разі не обдурить тебе бурхлива діяльність невіруючих в країнах»

Коран, сура Аль-Імран (Родина Імрана), 3:196.

Якщо Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) застерігає Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає), що тоді говорити про нас з вами? Це означає, що питання спокуси невіруючими, спрямування погляду на те, що вони мають, здивування і захоплення ними – дуже небезпечне і непросте питання.

В іншому аяті Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить:

فَلَا تُعْجِبْكَ أَمْوَالُهُمْ وَلَا أَوْلَادُهُمْ إِنَّمَا يُرِيدُ اللَّهُ لِيُعَذِّبَهُم بِهَا فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَتَزْهَقَ أَنفُسُهُمْ وَهُمْ كَافِرُونَ

«Нехай тебе не дивує і не захоплює їхнє майно та їхні діти. Аллаг тільки хоче покарати їх за допомогою цього в цьому земному житті так, щоб згинули вони (згинули їхні душі) і при цьому були невіруючими»

Коран, сура Ат-Тауба (Каяття), 9:55.

І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), звертаючись до Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і до всіх нас, каже:

وَلَا تَمُدَّنَّ عَيْنَيْكَ إِلَى مَا مَتَّعْنَا بِهِ أَزْوَاجًا مِّنْهُمْ زَهْرَةَ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا لِنَفْتِنَهُمْ فِيهِ وَرِزْقُ رَبِّكَ خَيْرٌ وَأَبْقَى

«Не спрямовуй свого погляду (своїх очей) на те, що Ми дали їм на час, щоб вони користувалися. Це тільки квіти земного життя, щоб випробувати їх. А наділ (різк’) твого Господа — краще і вічніше»

Коран, сура Та Га, 20:131.

Подивіться, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) дає нам в цьому аяті хоч і коротке застереження, але дуже чітке, точне визначення, що таке земне життя.
Сказано: زَهْرَةَ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا «квіти земного життя (пишність, цвітіння)». Цей короткий приклад описує нам, що являє собою життя невіруючого. زَهْرَةَ — це квітка, і ти дивишся, як красива квітка прекрасна, як вона зачаровує, захоплює, але як швидко вона в’яне і гине. Ось це приклад земного життя, раби Аллага, і в цьому для нас застереження, щоб не спокушатися і не обманюватися.

Далі, раби Аллага, Всевишній Аллаг у Своєму Писанні повідомляє нам, що невіруючі, незалежно від того, про яку епоху йдеться, весь час використовують один і той же метод. Коли вони розмовляють з віруючими людьми, то весь час закликають їх до порівняння, кажучи: «Давайте порівняємо нас і вас, хто кращий – наша група чи ваша група». На який предмет? На предмет цивілізації, сили, на предмет багатства, розвиненості, промисловості і так далі. Вони думають, що той, у кого більше сили, багатства, техніки, цивілізації, на прямому шляху. І тому в розмові з віруючими, коли їм наводиться істина, вони кажуть так: «Ну, подивіться на вас і на нас: хто з нас кращий за становищем у земному світі?»

Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) каже:

وَإِذَا تُتْلَى عَلَيْهِمْ آيَاتُنَا بَيِّنَاتٍ قَالَ الَّذِينَ كَفَرُوا لِلَّذِينَ آمَنُوا أَيُّ الْفَرِيقَيْنِ خَيْرٌ مَّقَامًا وَأَحْسَنُ نَدِيًّا

«А коли читаються їм Наші ясні аяти, кажуть ті, хто не вірують, тим, які увірували: «Яка з двох груп (ми, невірні, чи ви, віруючі) краща за становищем?»

Коран, сура Мар’ям, 19:73

Тобто хто кращий за займаним місцем, за місцем проживання, за зібраннями (зараз називають нарадчими організаційними інститутами, інститутами влади), хто з нас кращий за цивілізацією, за промисловістю, за управлінням тощо. І Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) відповідає їм, застерігаючи від омани:

وَكَمْ أَهْلَكْنَا قَبْلَهُم مِّن قَرْنٍ هُمْ أَحْسَنُ أَثَاثًا وَرِئْيًا

«О скільки Ми до них погубили поколінь, які були кращі багатством, і майном, і зовнішністю (зовнішніми формами)!»

Коран, сура Мар’ям, 19:74

Вони були кращими, тому не спокушайся, раб Аллага, не обманюйся — це всього лише оманливе, тимчасове користування. Суть цього земного життя (дуньї) — не більше, ніж спокуса, а потім ці блага відходять від людини або вона сама відходить від цих благ, помираючи.

О віруючі, від нашого Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) з цього питання передано великий хадис. У ньому для людини, яка розмірковує, накреслено шлях, з дозволу Аллага (Пречистий Він і Піднесений), як не спокуситися і не обманутися. Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) каже:

إِذَا رَأَيْتَ اللَّهَ يُعْطِي الْعَبْدَ مِنْ الدُّنْيَا عَلَى مَعَاصِيهِ مَا يُحِبُّ، فَإِنَّمَا هُوَ اسْتِدْرَاجٌ

«Якщо ти бачиш, як якійсь людині, якомусь рабу дається з мирських благ те, що він хоче, незважаючи на його гріхи, це не інакше як заманювання (аль-істідрадж)»

(Ахмад, 17311).

Це Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) заманює людину далі в гріх, щоб потім вона загинула. Вона грішить, а їй дається те, що вона хоче – це заманювання (аль-істідрадж).

А потім Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає) прочитав слова Всевишнього Аллага:

فَلَمَّا نَسُوا مَا ذُكِّرُوا بِهِ فَتَحْنَا عَلَيْهِمْ أَبْوَابَ كُلِّ شَيْءٍ حَتَّى إِذَا فَرِحُوا بِمَا أُوتُوا أَخَذْنَاهُم بَغْتَةً فَإِذَا هُم مُّبْلِسُونَ

«А коли вони забули те, про що їм нагадували [зі знамень Аллага], тоді Ми відкрили двері всіх речей (мирських благ). Коли вони вже зраділи з приводу того, що їм дано, Ми схопили їх покаранням несподівано, і вони опинилися в розпачі»

Коран, сура Аль-Ан’ам (Худоба), 6:44.

Тому, раби Аллага, давайте боятися нашого Господа, давайте керуватися Книгою Всевишнього і Сунною Пророка (нехай благословить його Аллаг і вітає) і остерігатися найсильнішим чином того, щоб обманюватися і спокушатися невіруючими.

Положення деяких людей стало вкрай прикрим: вони через своє захоплення, здивування, зачарування невіруючими відмовилися від цінностей своєї релігії, від норм поведінки (адабів) у своїй релігії. Люди, які дивляться на невіруючих, на їх багатство, цивілізацію, потім відмовляються від своєї релігії, проявляючи розпусту, відходячи від Ісламу, від його норм. Вони думають, ніби невіруючі досягли цього всього через свою розбещеність, свою невіру, і тому теж починають проявляти невіру. Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) вбереже нас від цієї біди, від спокуси невіруючими! Нехай Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) наставить нас на ті слова і на ті справи, якими Він задоволений!

На жаль, часто можна почути, нехай захистить Аллаг (Пречистий Він і Піднесений), що брати задають якесь питання, що стосується бізнесу, економіки або ще чогось, і коли їм кажеш: «Ні, не можна! Аллаг Всевишній заборонив», – деякі брати обурюються, кажучи: «Ну, все не можна: те не можна, це не можна! Як тоді розвиватися? Як тоді розвинути свій бізнес? Як розвинути нашу цивілізацію?»

Мусульманин! Смертний! Що ти хочеш розвинути, куди ти хочеш піднятися, повставши проти свого Творця?! Не послухатися Аллага (Пречистий Він і Піднесений), щоб піднятися в цьому житті і опуститися в очах Аллага (Пречистий Він і Піднесений), опуститися у вічності? Що з вами? Як ви судите, мусульмани?! Визначтеся, чого ви хочете: Аллага і Його задоволення, Його Раю, оселі вічності або квітів цього мирського життя? Не продавайте вічне за тлінне, раби Аллага!

Застереження від того, щоб обманутися невіруючими — це дуже важливе застереження. І допомагає нам застерігатися одна річ: треба весь час згадувати, яким буде кінець — це тобі допоможе не спокушатися і не обманюватися. Задумайся, до чого в підсумку прийдуть ці вороги Всевишнього, ці невіруючі? Що буде з ними після того, як вони залишать цей світ і перейдуть в оселю вічності? Це питання докладно роз’яснено і викладено в Корані. Безліч аятів, які нам роз’яснюють справжнє становище невіруючих, коли вони постануть перед своїм Господом, провівши все своє життя в невірі, в відразі до Аллага (Пречистий Він і Піднесений). Наприклад, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) говорить нам:

وَلَا تَحْسَبَنَّ اللَّهَ غَافِلًا عَمَّا يَعْمَلُ الظَّالِمُونَ إِنَّمَا يُؤَخِّرُهُمْ لِيَوْمٍ تَشْخَصُ فِيهِ الْأَبْصَارُ

«Ні в якому разі не вважай, що Аллаг нехтує тим, що роблять беззаконники. Він тільки відкладає їм до Дня, коли закатяться їхні погляди.

مُهْطِعِينَ مُقْنِعِي رُءُوسِهِمْ لَا يَرْتَدُّ إِلَيْهِمْ طَرْفُهُمْ وَأَفْئِدَتُهُمْ هَوَاءٌ

Вони вийдуть, поспішаючи, закинувши голови, з заціпенілими поглядами, і серця їх будуть порожні від жаху, від страху»

Коран, сура Ібрагім, 14:42-43.

Аллагу Акбар! Ось таким буде становище невіруючих в День воскресіння, коли вони повстануть перед Аллагом (Пречистий Він і Піднесений) з могил, поспішаючи, метушившись, сповнені страху і з порожніми серцями від жаху, з закатаними, заціпенілими поглядами, з піднятими головами, покірними, покритими ганьбою, презирством. Вони вийдуть, щоб піти до свого кінця, до пекла вічного, до мученицького покарання, нехай захистить нас Всевишній Аллаг. Задумайся!

وَلَا تَحْسَبَنَّ اللَّهَ غَافِلًا عَمَّا يَعْمَلُ الظَّالِمُونَ

«Ні в якому разі не думай, що Аллаг не звертає уваги (нехтує) на те, що роблять беззаконники»

Коран, сура Ібрагім, 14:42.

Деякі люди чому спокушаються? Вони дивляться на невіруючих і бачать, що все їм дано, але при цьому вони грішать, роблять, що хочуть, і Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) їх не карає. Вони живуть прекрасно і проживають вісімдесят або дев’яносто років — і все у них добре. І людина починає спокушатися і думає, що, значить, Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не помічає цього. Але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) каже:

«Не вважай ні в якому разі, що Аллаг нехтує тим, що роблять ці беззаконники».

Нехай пройде багато часу — Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) відкладає, але Аллаг (Пречистий Він і Піднесений) не забуває і не залишає без уваги, а якщо карає, то це болісне покарання. Нехай захистить нас Аллаг (Пречистий Він і Піднесений)!

Давайте всі разом, раби Аллага, будемо вивчати, замислюватися над аятами Всевишнього Аллага, над цим мудрим нагадуванням, над Словом нашого Господа, будемо розмірковувати над хадисами Посланника Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає).

إِنَّ هَذَا الْقُرْآنَ يَهْدِي لِلَّتِي هِيَ أَقْوَمُ وَيُبَشِّرُ الْمُؤْمِنِينَ الَّذِينَ يَعْمَلُونَ الصَّالِحَاتِ أَنَّ لَهُمْ أَجْرًا كَبِيرًا

وَأَنَّ الَّذِينَ لَا يُؤْمِنُونَ بِالْآخِرَةِ أَعْتَدْنَا لَهُمْ عَذَابًا أَلِيمًا

«Воістину, цей Коран веде до того, що є найпрямішим, і благовістить віруючим, які чинять праведні діяння, що для них буде велика нагорода. А для тих, хто не вірить у Вічне життя, Ми приготували мучительні покарання»

Коран, сура Аль-Ісра (Нічна подорож), 17:9-1.

Запис Зманливість, здивування і захоплення невіруючими спершу з'явиться на SUNNA.